Точка зору

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

Нічні заморозки до 19 жовтня

За словами Діденко, до 19-20 жовтня у багатьох областях України вночі можливі заморозки. Але після цього очікується різке потепління. “З 20-го, 21-го жовтня очікується красива сонячна погода із потеплінням до +13…+17 градусів”, – написала вона.

Інший синоптик Ігор Кібальчич також підтвердив прогноз заморозків та повідомив, що на погодні умови найближчими днями впливатиме потужний антициклон, що принесе холодні ночі та переважно суху погоду.

Прогноз погоди на найближчі дні

Потепління з 21 жовтня

За прогнозами Діденко, після кількох холодних ночей температура поступово підвищуватиметься. Уже з 20-21 жовтня можна очікувати потепління до +13…+17 градусів, а погода стане сонячною та більш комфортною.

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

«Річ у тім, що наше суспільство дуже обурене виглядом молодих людей з України, які їздять на найкращих автомобілях і проводять вихідні в п’ятизіркових готелях. І це несправедливо стосовно поляків, які роблять свій внесок в охорону здоров’я, пільги, освіту, постачання зброї та іншу допомогу», – заявив він в інтерв’ю порталу Interia.

Він знову порушує тему Волинської трагедії. Каже, Україна за 2 роки не зробила «жодного хорошого жесту» в цьому напрямі, а зараз Київ, на його думку, недостатньо цінує допомогу Варшави.

«Якби ми, як Польща, не пожертвували всі ці танки, літаки та інше озброєння, сьогодні нікому було б допомагати», – заявив польський міністр.

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

«Я вже неодноразово говорив, буде зменшуватися призовний вік. Не треба плекати ілюзій, що цього не буде відбуватися. Якщо війна триватиме ще два-три роки, буде зменшуватися призовний вік, якщо триватиме п’ять років – будуть призивати жінок», – сказав він.

Портников також дав коментар з приводу останніх рейдів ТЦК по концертах, ресторанах і ТРЦ.

«Потрібно розуміти, що з розвитком війни це все буде жорсткіше ставати. Треба об’єктивно це розуміти, якщо ми погоджуємося з парадигмою тривалої війни, з якої немає виходу, буде потрібна додаткова мобілізація», – вважає журналіст.

Нагадаємо, раніше Портников заявляв, що реальний вибір, який стоїть зараз перед українцями, це або зупинка (заморозка) війни зараз, або передача її наступному поколінню в гарячій фазі.

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

В обох випадках завжди є сильніший, правила для якого відрізняються від загальних. Це замкнуте коло дещо нагадує реалії часів станових монархій, коли всі мають визначені і прописані ролі, існує усталений порядок речей, а будь-які зміни є аномаліями. Лиш українцям у цій системі координат не сидиться на місці. Вони раз у раз перевертають усе з ніг на голову й шукають своє місце під сонцем. Принаймні останнім часом, зазначає видання ZAXID.net.

У підручниках з історії України ми десятиліттями спостерігали образ безправного українського народу. Гніт, полонізація, русифікація, утиски… Проте світ дещо інший. Він непередбачуваний і несправедливий, містить багато підлості й непослідовності. Однак, навіть цього не помічаючи, ми живемо поруч із дивовижними людьми. Вони гідні захоплення й написання про них книг, зйомки фільмів. Виклик усталеному порядку та несправедливості, багаторічним пропагандистським кліше – кредо багатьох наших співвітчизників. Власне це і є шлях до набуття Україною суб’єктності. Не всім він подобається, але інакше не буває.

Проголошення незалежної України відбулося фактично і юридично, але до свідомості людей (часто і самих українців) це дійшло далеко не зразу. Нас довго сприймали за росіян і такими себе бачили багато українців. Одні й інші користувалися дивними й ефемерними конструктами на кшталт «русскіє». Вважали, що кажуть про всіх, хто жив у Російській імперії і Радянському Союзі.

Про тих, які, в їхньому сприйнятті, волею випадку та обставин, не стали частиною Російської Федерації. При цьому вони ще й згадують якусь «Росію». Проте власне «Росії» ніколи не існувало. Є люди в Україні, Білорусі, Казахстані тощо, які вважають себе «русскімі» і бачать у цьому зв’язок з «Росією», але назва тієї держави на болотах – Російська Федерація. Перед тим був СРСР. Ще раніше Російська імперія. До неї Московія. «Росії» не було і зараз немає. Є Україна, Білорусь і Російська Федерація. «Росія» – лиш у схемах російських пропагандистів.

Їм вигідно поширювати нісенітниці про князя Володимира, «правителя Росії» або про єдиний історичний шлях і спільну колиску, тобто брехню про українців, білорусів і росіян, які нібито є одним народом. У це вкладають великі гроші, про це без упину торочить їхня пропаганда, довільно інтерпретуючи події минулого у вигідному для себе ключі.

«Дослідження» в такому дусі пишуть у Російській Федерації, на Заході та й у нас. Донедавна це взагалі був домінантний політичний наратив, коли говорили про Східну Європу. Цей простір вважався російською сферою впливу. Така матриця, усталена й закореніла, але побудована на брехні й несправедливості, не передбачала коректур і всіх влаштовувала. Подекуди від такого мислення бояться відступити досі. Наприклад, на Заході.

Дії й позицію Російської Федерації можна пояснити, якщо бути свідомим політичного мракобісся, яке там буяє. Імперської діареї, що властива політикуму, елітам і значній частині їхнього населення. Дивною є поведінка цивілізованого світу.

Постійно апелюючи до раціонального мислення й загальнолюдських цінностей, колективний Захід так і не наважився поставити під сумнів тиражовані росіянами вигадки. Навіть попри те, що не всі з них історичні чи нейтральні. Більшість – ксенофобські й суперечать цінностям Заходу, а значна частина – політичні й відверто спрямовані проти Європи.

Проте це ніколи нікого не хвилювало. Пихаті росіяни вирізнялися зверхністю й підлістю, куди б не закинула їх доля. Упередженість і деспотизм фонтанували російські владні особи на міжнародному рівні. Усіх все влаштовувало. Це сприймали за норму. «Дітям Сталіна» можна. Лише коли руки росіян стали по лікоть у крові, адекватна частина світу зрозуміла, що так тривати більше не може.

Хоча критикувати світ за світоглядну незрілість чи брак принциповості ми не можемо. Навіть після проголошення незалежності багато українців довго вірили російській пропаганді, дивились російські фільми і слухали тиражовану росіянами музику.

Українське вважали неякісним і не помічали, що російська продукція отруєна пропагандою і зневагою до всього людського. Масштабність цих процесів була такою, що виникало відчуття, наче нам готують теплу ванну. Ціль – ще одна Білорусь, тобто деполітизована пустеля, зі жителями якої можна робити все, що заманеться. Тоді й взяли слово свідомі українці.

Від 2004 року і досі українці неодноразово міняли хід історії. Це були внутрішні питання. Як оскарження результатів виборів у 2004 році. Події масштабні. Як Революція гідності та відбиття російської агресії, що потрапило в поле зору всього світу.

Цей момент часто за лаштунками, але українці неодноразово брали ініціативу у свої руки в найнесподіваніші моменти і міняли усталений порядок. Це руйнувало «договірняки», ламало плани політикам, які по-чемберленівськи «вирішують» питання.

Коли здавалося, що виходу немає, своє слово казали українці. Валили Радянський Союз, зокрема, росіяни. Скажімо, коли Боріс Єльцин закликав своїх прихильників виходити на протести. Проте поховали СРСР, між іншим, українці, які в грудні 1991 року проголосували на референдумі за незалежність. Згодом ця карта стала політичним козирем Леоніда Кравчука.

Демократичні протести українців у 2004 році дозволили Віктору Ющенку, чи не найуспішнішому в історії нашої країни прем’єр-міністру, відновити справедливість і стати президентом. Українці міняли хід подій під час Революції гідності та в часі злочинної агресії Російської Федерації проти нашої країни. У першому випадку від нас не очікували такої згуртованості й волі, у другому – стійкості.

На жаль, жоден із цих несподіваних маневрів українське суспільство не зуміло трансформувати в системні й послідовні політичні реформи, які дозволили б створити ефективні державні органи, справедливі суди та рівні для всіх правила.

У моменті з проголошенням державної незалежності України в 1991 році був фактор несподіванки й ламання усталених порядків. Фактор несподіванки спрацював і під час подій 2004 року, 2013-2014 років, а також у 2022-му. Під час Помаранчевої революції в потенціал та самоорганізацію українців не вірили бандити з Партії регіонів, які хотіли прийти до влади шляхом фальсифікації виборів.

Під час Революції гідності українці сколихнули весь світ, показавши найбільш демократичним країнам, еліти яких забули значення слів «цінності» й «демократія», що таке воля, принципи і самобутність. Перегородивши шлях путінській чумі, українці розбили цинічні плани й очікування колективного Заходу про окупацію частини України російськими військами та наступну партизанську війну на цих територіях.

Прикладом раптових і несподіваних дій українців можна вважати й операцію ЗСУ на теренах Курщини. Ми досі достеменно не знаємо, якими були цілі цієї операції та в якому контексті бачить ці події Генеральний штаб ЗСУ, але цей наступ став несподіванкою для людей в Україні, на Заході і в Росії.

На адресу операції української сторони звучало багато критики. Проте незаперечним є те, що вона підняла дух і дала надію українцям. Не менш важливо, що ці раптові масштабні дії розвіяли низку міфів російської пропаганди. Було розрубано й гордіїв вузол настроїв на Заході, який, таке враження, почав шукати шляхи примирення сторін – навіть шляхом суттєвих поступок України.

Курська операція триває і має певні позитивні наслідки для української сторони. Проте й ейфорія від неї спала. Над нами знову загроза заморозки війни на невизначених (вважай – невигідних для України) умовах. На Заході поступово повертаються до політики розведення руками і перебігання між краплинками.

Вкотре українці перевернули усе з ніг на голову, але чи принесе це користь для нашої країни в довготерміновій перспективі? Ситуативний розрив шаблону працює, але не так довго, як цього хотілося б. Очевидно, що ні виграти війну, ні збудувати ефективні державні інститути ситуативними стрибками не вийде.

Українці мали безліч нагод, щоб у цьому переконатися. Одне й інше потребує стратегічного і продуманого плану, бачення. Якщо цього не буде, нас надалі чекатимуть гойдалки настрою й очікувань. Перевалювання між ейфорією, що сягає хмар, та нестерпною рутиною, яка тягне на дно. Ми, зрозуміло, сподіваємося на перше, але в якийсь момент може переважити друге.

Євген Гулюк

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

Синоптик пояснює цю різницю в погодних умовах домінуванням циклонічної діяльності на заході, куди з Арктики ринуть холодні повітряні маси. Одночасно на сході утримується блокуючий антициклон, де переважають теплі південні повітряні потоки.

У найближчі вихідні атмосферні фронти південно-західного циклону Finny принесуть дощі та грози, зокрема, на Черкащину. На початку нового робочого тижня синоптики прогнозують нестійку погоду з короткочасними дощами, але з аномально високими температурами.

За даними Укргідрометцентру, на заході України очікується потепління, а на решті території ще збережеться майже літнє тепло. Синоптикиня Наталія Птуха зазначила, що впродовж першої декади жовтня температура повітря в Україні дещо підвищиться, а заморозків на заході вже не передбачається.

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

Дискусії про це тривають щонайменше місяць. У нього “натягнуті стосунки” з Єрмаком і Сирським, деякими неуспішними операціями ГУР незадоволений президент і загалом ОП дратує медійність глави військової розвідки.

Його потенційним наступником називають голову Служби зовнішньої розвідки Олександра Іващенка.

Ситуація в Міністерстві оборони також викликає занепокоєння.

Міністр оборони Рустем Умєров піддається критиці через те, що через рік після його призначення у відомстві панує «хаос». Виробники військової продукції скаржаться на хаотичність державних закупівель, що ускладнює планування роботи. Вони відзначають, що тривають зриви контрактів, немає належного фінансування, а виробництво суттєво знижується, внаслідок чого багато компаній змушені вивозити його за кордон. Потенційними кандидатами на заміну Умєрова називають віцепрем’єра з цифрової трансформації Михайла Федорова та першого заступника міністра оборони Володимира Гаврилюка.

Кадрові зміни обговорюються також стосовно головнокомандувача Збройних сил України Валерія Сирського. Зміна головкому розглядалася ще влітку, коли в Офісі президента проводили співбесіди з генералами. Проте, згідно з джерелами, напруга між президентом Володимиром Зеленським і Сирським зникла після початку Курської операції, і наразі питання про зняття головнокомандувача вже не стоїть на порядку денному.

Кадрові зміни в оборонному секторі України стають все більш актуальними на фоні поточних викликів і труднощів, з якими стикається армія в умовах війни. Подальший розвиток подій залежатиме від рішення президента та інших посадовців, які формують військову політику держави.

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

УКРАЇНА: МІЖ ЮПІТЕРАМИ ТА БИКАМИ

Епоха правил добігає кінця. Правила завжди тримаються або на балансі сил потужних гравців, або на домінуванні когось одного, хто ці правила встановлює та забезпечує їхнє виконання. Перша модель підтримання світового правопорядку (доволі несправедливого, але реального) канула в Лету із завершенням холодної війни. Друга — завершується на наших очах через піднесення автократій на чолі з Китаєм та втоми США одноосібно нести тягар світового лідерства.

Трагедія України в тому, що вона апелює до правил (міжнародне право, статут ООН тощо), тоді як правила більше не працюють. Доки у світі був один Юпітер і сотні биків, головне правило полягало в тому, що бики мають діяти за правилами і тільки Юпітер має право на винятки з правил (на кшталт несанкціонованих РБ ООН бомбардувань Сербії 1999 року чи вторгнення до Іраку 2003 року). Відоме латинське прислів’я Quod licet Iovi, non licet bovi чудово працювало доти, доки деякі бики не відчули себе Юпітерами, а справжній Юпітер, втомлений від нескінченних війн і внутрішніх негараздів, не зміг (чи не схотів) їх поставити на місце.

І якщо справжній Юпітер порушував правила, коли вони здавалися йому не надто справедливими, то бики, що намислили себе Юпітерами, порушують правила насамперед для того, щоб довести, що вони більше не бики — віднині Юпітеру доведеться з ними домовлятись. Якщо комусь здається, що для Путіна знищення України — самоцінна мета, дозволю не погодитись. Упокорення України для кремлівського упиря — засіб доведення Заходу (і насамперед США), що Росія більше не гратиме за правилами — вона їх встановлюватиме за столом перемовин, як це було у Ялті майже 80 років тому, чи як fait accompl, за правом сильного.

І не факт, що Захід згодом не пристане на російську пропозицію. Принаймні поки що він не готовий ані воювати на боці України, ані забезпечити вирішальний перелом у війні на користь України. Не може чи не хоче, я напевно не знаю. Швидше за все, друге. А якщо не хоче, то чому б одної недоброї для України миті йому не визнати, що з Росією треба домовлятися про новий світоустрій, бо старий вона знищила, а Захід виявився неспроможний покарати її за це. До речі, ідея повернення світу до “концерту великих держав”, що має заступити американську гегемонію, належить не Путіну — її найбільш яскравим апологетом був покійний Генрі Кіссінджер.

Доки новий баланс сил не встановився у світі, апелювання до правил — слабкий аргумент. Якби ці правила працювали, Росія ніколи б не напала на Україну. Курди мали б свою державу або косовари не мали б своєї. Абхазія та Південна Осетія були б у складі Грузії. США ніколи б не вторглись до Іраку (принаймні без резолюції РБ ООН). А член НАТО Туреччина не закуповувала б російські озброєння і не подавала заявку на вступ до БРІКС.

Що ми можемо протиставити цьому світу, що хаотизується у нас на очах? Тільки власну субʼєктність і власну силу. Але для цього нам потрібна зовсім інша модель української державності: ефективна, справедлива, спроможна. 2022-го — всупереч усім прогнозам — українці довели світові, що хочуть жити у власній державі. Тепер залишається домовитись, якою ця держава має бути. Аби корабель “Україна” не потонув у бурхливу добу, доки світ перебуває в зоні турбулентності, держави розбираються, хто з них Юпітер, а хто — бик, а “концерт великих націй” наразі більше скидається на какофонію, аніж на поліфонію.

Ключ до виживання України — не в НАТО і не в ЄС (до вступу до цих об’єднань ми можемо елементарно не дожити), він у радикальному реформуванні української державності. Якщо ми вже продемонстрували незламну волю до життя, то слід зробити наступний крок і визнати, що самої волі замало — потрібний ефективний механізм самоорганізації, виживання та розвитку нації під назвою “держава”.

Без радикального реформування української державності ми маємо всі шанси загинути в цьому світі юпітерів і биків. Чи стати для них вічним пасовиськом…

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

До цього моменту багато українців уже отримають аванс – з урахуванням військового збору ще в 1,5%.

«І що робити роботодавцю? Він уже виплатив аванс і гроші назад не забере? Тут Мінфін пропонує просто забрати ці гроші під час виплати заробітної плати. Тобто десь наприкінці цього місяця людям зарплата прийде мало того, що вже менша на -3,5% від підвищення військового збору, та й ще мінус ті гроші з авансу», – пише Железняк.

Раніше голова податкового комітету Гетманцев заявив, що крім військового збору доведеться підвищити ще й ПДВ.

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

Чи потрібне Україні своє вугілля, або куди рухається “зелений перехід”.

А почну я не з вугілля, а з прогнозу щодо споживання нафти, оскільки саме цей вуглеводень є ключовим енергетичним ресурсом, а ціна на нього та обсяг споживання — енергетичним бенчмарком.

Отже, прогноз щодо нафти від ОПЕК World Oil Outlook:

Загальний світовий попит на первинні енергоносії в умовному нафтовому еквіваленті збільшиться до 2050-го року на 24% або з тогорічних 301 млн умовних барелів на добу до більш ніж 374 млн.

Йдеться не тільки про нафту, а й про всі первинні енергоносії. Тобто споживання первинної енергії у світі продовжить зростати, попри технології.

Водночас нафта залишиться ключовим енергоносієм, попри зниження питомої ваги у світовому енергетичному балансі з 31% до 29,3%. Як бачимо, зниження дійсно суто умовне.

А глобальний попит на нафту до середини століття зросте в середньому на майже 18 млн бар. на добу з нинішніх базових 100-103 млн до більш ніж 120 млн бар. на добу.

У цьому контексті, важливим залишається питання впливу “зеленого переходу” на споживання первинних енергоресурсів у світі.

Зараз є два непримиренні табори: одні вважають, що “зелений курс” різко обвалить попит на викопне паливо, інші сміються з цієї гіпотези.

Моє ставлення до “зеленого курсу” приблизно таке.

Перехід на альтернативні джерела енергії, наприклад, на електромобілі, безсумнівно, скорочує попит на викопне паливо. Але лише в рамках загального всебільшого тренду попиту на енергію.

Тобто попит на енергетичні ресурси у світі збільшується швидше за технологічний прогрес “зеленого курсу” і, тим паче, швидше за реальну технічну готовність і масмаркет.

Другий золотий мільярд, який з’являється в Китаї, формує цей довгостроковий тренд зростання попиту на енергію.

Одна річ, коли на сім’ю з десяти осіб одна лампочка, а засіб пересування — велосипед, і зовсім інша, коли середній клас у Китаї (а це вже 400 млн осіб) прагне до західного стандарту споживання: квартира, дім, побутова техніка, кондиціонери, дві-три автівки на сім’ю, перельоти на відпочинок, масове споживання товарів та послуг, для виробництва яких знову ж таки потрібна енергія, і багато.

А в найближчому майбутньому в таких країнах, як Індія, Індонезія, В’єтнам, Малайзія та інших, з’явиться третій золотий мільярд.

Саме це і призводить до того, що споживання вугілля у світі, загалом, збільшується. Насамперед за рахунок Китаю: зростання з 12 ексаджоулів 1965 року до 136 у 2023-му. Тобто — більш ніж в 11 разів. Зараз Китай — це 56% світового споживання вугілля.

І це компенсувало зниження споживання вугілля в Європі, США та інших країнах світу від 40 до 25 ексаджоулів, тобто споживання вугілля у світі впало на 15 ексаджоулів.

Тобто сумарно, крім Китаю, світ скоротив споживання приблизно на 15 ексаджоулів, а Китай — збільшив на 124. У підсумку споживання не впало, а, навпаки, різко зросло.

І така ситуація зберігатиметься доти, доки у світовій економіці між основними економічними кластерами не вирівняється рівень життя.

Зелена енергія — дорога і її можуть дозволити багаті країни, а викопне паливо, особливо таке, як вугілля — дешеве і воно має попит у бідних.

Тобто, поки Азія не наблизиться до Європи за рівнем життя (здебільшого в особі своїх ключових кластерів, таких як Китай, Індія, Індокитай), попит на викопні види палива буде лише збільшуватися, а “зелений курс” буде лише виконувати роль “гальма” цього зростання.

Тому Україні, як бідній країні, (давайте називати речі своїми іменами) дуже небезпечно копіювати моделі поведінки розвинених країн, особливо в частині “зеленого курсу”.

І наше вугілля, як і наша нафта, природний газ і навіть торф, нам ще знадобляться. Хоча є ризик втрати наших вугленосних басейнів на сході країни, але вони ще залишаються на заході.

У нещодавньому інтерв'ю виданню Forbes Ukraine, Голова Національного банку України Андрій Пишний наголосив на ключовій ролі валютного курсу як інструменту економічної стабілізації. Він підкреслив, що відповідальність за підтримку стабільності курсу, а також цінової та фінансової стабільності, покладено на НБУ відповідно до Конституції України.

Каже що створив зі своїми колегами з Міністерства незалежний аналітичний центр – We Build Ukraine – і очолив Наглядову раду.

Як пише Кубраков, «метою центру є розробка детального стратегічного плану розвитку економіки України в умовах війни та післявоєнного відновлення».

При цьому заявлена мета дуже перегукується з тією, яку було позначено в його колишньому відомстві, ось тільки бюджетні гроші йшли на розвиток особистих інтересів. Утім те саме ми спостерігатимемо і зараз: нова контора – це черговий спосіб відмити кеш, а не відновити країну.