Охорона здоров’я

Регулярний контакт із сімейним лікарем формує фундамент для тривалого та повноцінного життя, адже саме профілактичні огляди дають змогу виявляти приховані патології ще до появи виражених симптомів. Такий підхід дозволяє своєчасно розпочати лікування, знизити ризик ускладнень і покращити прогноз для пацієнта. У центрі уваги лікарів перебувають контрольні стани, які становлять найбільшу небезпеку через безсимптомний перебіг на початкових етапах: цукровий діабет, ВІЛ-інфекція, туберкульоз, артеріальна гіпертензія, інші серцево-судинні порушення, а також онкологічні захворювання, що уражають молочні залози, передміхурову залозу та кишечник.

Особливу тривогу викликає той факт, що значна частина небезпечних хвороб розвивається непомітно. Людина може почуватися повністю здоровою, водночас патологічні процеси вже прогресують. Прикладом є рак грудей: коли новоутворення діагностують на I стадії, переважна більшість пацієнток — близько 95% — досягають повного одужання. Однак чверть випадків виявляється лише на III–IV стадіях, коли лікування потребує більше часу, ресурсів і має гірші результати. Схожа ситуація спостерігається й серед чоловіків: рак передміхурової залози у 21% випадків фіксують уже на етапі метастазування, коли можливості терапії істотно обмежені.

Гіпертонія та серцево-судинні хвороби: жінки після 50 років, чоловіки після 40; огляд щороку при факторах ризику, інакше – раз на 2 роки.

Цукровий діабет: щороку після 45 років, а також усі з факторами ризику незалежно від віку.

ВІЛ: щороку всі з 14 років, особливо люди з підвищеним ризиком.

Туберкульоз: при кашлі понад 2 тижні та наявності факторів ризику; графік визначає лікар.

Рак грудної залози: мамографія кожні 2 роки жінкам 50–69 років, при ризиках – з 40 років.

Рак передміхурової залози: чоловіки після 40 років, за рекомендацією лікаря – ПСА-тест або огляд уролога.

Колоректальний рак: всі 50–75 років, обстеження кожні 2 роки, при факторах ризику – щороку.

Регулярні профілактичні огляди допомагають контролювати здоров’я та вчасно виявляти хвороби, що дозволяє жити спокійно та безпечно.

Сухофрукти часто сприймають як легкий і корисний перекус, однак не всі вони безпечні для людей із порушенням вуглеводного обміну. Дієтологиня Гаріма Гоял у матеріалі Health Shots звернула увагу на те, що певні види висушених фруктів можуть створювати додаткове навантаження на організм через значний вміст природних цукрів. Під час сушіння вода випаровується, а концентрація глюкози різко зростає, що автоматично підвищує глікемічний індекс продукту й ускладнює контроль рівня цукру в крові.

Фахівчиня назвала шість сухофруктів, яких діабетикам краще уникати. Серед них — родзинки, фініки, курага, інжир, сушені ананаси та солодкі бананові чипси. Усі ці продукти відзначаються високою щільністю цукрів: навіть невелика порція здатна викликати різке підвищення глюкози. Особливо небезпечними вважаються фініки та інжир, адже вони містять надзвичайно багато фруктози, що швидко всмоктується і провокує стрибки глікемії.

До небезпечних сухофруктів для діабетиків належать:

Інжир та фініки – містять від 50% до 70% простих цукрів, таких як глюкоза та фруктоза.

Сушені вишні та манго – часто містять доданий цукор, швидко підвищують рівень глюкози в крові.

Сушені банани – високий глікемічний індекс і додатковий цукор роблять їх шкідливими.

Цукати – по суті є солодощами, обробленими цукром, що викликають значні стрибки цукру.

Дієтологиня наголошує: для людей з діабетом найкраще обирати свіжі фрукти та горіхи, контролюючи порції і уникаючи продуктів з доданим цукром.

В Україні пацієнти мають право вільно обирати свого сімейного лікаря, незалежно від того, де вони проживають чи зареєстровані. Це право є частиною медичної реформи, що дозволяє кожному українцю мати більш персоналізований підхід до своєї медичної допомоги. Якщо з якихось причин лікар не влаштовує, чи з’явилися інші обставини, пацієнт може змінити сімейного лікаря без будь-яких складнощів. Процес досить простий і не вимагає значних зусиль або бюрократичних перешкод.

Щоб змінити сімейного лікаря, пацієнту достатньо підписати декларацію з новим лікарем. Після цього стара декларація автоматично анулюється в електронній системі охорони здоров’я, і пацієнт вже офіційно є на обслуговуванні у нового спеціаліста. Такий механізм дозволяє швидко і безболісно змінити лікаря, не втрачаючи при цьому доступу до медичних послуг. Це особливо зручно для тих, хто змінює місце проживання або просто хоче отримувати медичну допомогу у іншого спеціаліста.

Не обов’язково приходити на прийом до попереднього лікаря. У разі підписання нової декларації відвідування попереднього медзакладу не потрібне. Якщо ж пацієнт просто розриває декларацію, заяву можна подати в реєстратурі або до головного лікаря. Повідомляти старого лікаря про зміну теж не обов’язково, але інколи це допомагає отримати корисні рекомендації щодо подальшого лікування.

Для підписання нової декларації знадобляться паспорт, ідентифікаційний номер та свідоцтво про народження дитини, якщо вибір лікаря стосується малюка. Також потрібен мобільний телефон для контакту. Декларація діє доти, доки пацієнт не вирішить змінити лікаря. Вибирати сімейного лікаря можна необмежену кількість разів, але одночасно обслуговуватися у кількох сімейників не можна.

Знайти лікаря можна як у комунальних закладах, так і у приватних клініках або серед лікарів-ФОП. Перед вибором варто дізнатися про професійні якості лікаря, його ставлення до вакцинації, вміння консультувати дистанційно та готовність приїжджати на виклики додому. Список усіх медзакладів та лікарів доступний на сайті Національної служби здоров’я України.

Вільний вибір сімейного лікаря допомагає знайти того фахівця, який розуміє стан пацієнта та ефективно співпрацює для покращення його здоров’я.

Серце раптово починає пришвидшено битися, дихання стає поверхневим і уривчастим, у голові виникає запаморочення, а руки тремтять так, ніби тіло втратило контроль над собою. Багатьом знайоме відчуття, що в ці миті ніби насувається щось неминуче й страшне. Так виглядає панічна атака — інтенсивний епізод тривоги, який часто сприймається як загроза життю. Попри виражені тілесні прояви, такі стани самі по собі не становлять смертельної небезпеки, про що наголошують фахівці, включно з експертами видання Medical News Today.

Панічна атака — це раптове увімкнення в організмі реакції «борись або тікай», яка у природних умовах запускається під час реальної загрози. Мозок отримує сигнал небезпеки, навіть якщо об’єктивних причин немає, і запускає каскад фізіологічних процесів: вироблення адреналіну, прискорення пульсу, підвищення артеріального тиску, напруження м’язів. Усе це створює відчуття неконтрольованого страху, яке може тривати від кількох хвилин до пів години.

серце починає битися частіше

дихання стає поверхневим і швидким

кров приливає до м’язів, готуючи тіло до втечі чи захисту

Деякі люди на тлі паніки починають гіпервентилювати — дихати занадто швидко і глибоко. Рівень вуглекислого газу в крові падає, через що з’являються запаморочення, “мушки” перед очима, відчуття нереальності, іноді навіть короткочасна втрата свідомості. Ці прояви дуже неприємні, але не смертельні.

Відчуття “я зараз помру” — типова особливість панічної атаки. Це не ознака реальної загрози, а результат поєднання фізичних симптомів і страху, який їх підсилює.

Для людей із коронарною хворобою серця повторювані панічні атаки можуть тимчасово погіршувати кровопостачання серцевого м’яза. На цьому тлі біль у грудях може лякати ще більше. Втім, дослідження показують: сама по собі панічна атака не є прямою причиною інфаркту.

Небезпечним може бути інше — довготривала тривога і хронічний стрес. Вони здатні:

підвищувати артеріальний тиск

збільшувати ризик серцево-судинних захворювань

посилювати запальні процеси в організмі

До цього часто додається поведінка “самодопомоги”, яка лише шкодить: переїдання, алкоголь, куріння, відмова від фізичної активності. Усе це додатково б’є по серцю та судинах.

Є кілька стратегій, які можуть допомогти полегшити напад:

Прийміть факт, що вам страшно. Не намагайтеся “заборонити” собі страх чи втекти від нього. Визнання: “Так, зараз у мене панічна атака, це тимчасово і не смертельно” — уже знижує напругу.

Заземліться в моменті. Спробуйте сфокусувати увагу на тому, що навколо: порахувати кілька предметів, які бачите, відзначити запахи, звуки, відчуття від дотику. Це допомагає повернутися з “катастрофічних думок” до реальності.

Сповільніть дихання. Глибоке, повільне дихання з паузами на видиху допомагає нормалізувати рівень вуглекислого газу, зменшити запаморочення та відчуття нестачі повітря.

Продовжуйте дію, якщо це безпечно. Якщо ви можете залишатися в ситуації (на роботі, в транспорті, вдома) без ризику — не тікайте. Так працює експозиційна терапія: мозок поступово вчиться, що паніка не дорівнює катастрофі, і з часом напади слабшають.

Фахівця варто залучити, якщо:

панічні атаки стають частішими або сильнішими

симптоми не минають попри кілька тижнів регулярної терапії

з’являються ознаки можливих проблем із серцем: біль у грудях, задишка, нерегулярне серцебиття, набряки

Якщо ж виникають типові симптоми можливого серцевого нападу — інтенсивний біль у грудях, що віддає в руку, плече або щелепу, сильна задуха, різка слабкість, холодний піт, виражене запаморочення — потрібно негайно викликати швидку допомогу. Панічні атаки не виключають ризику реальних кардіологічних проблем, особливо у людей із супутніми захворюваннями.

Панічні розлади піддаються лікуванню, і з ними можна жити повноцінно. Зазвичай використовують поєднання кількох підходів:

Когнітивно-поведінкова терапія. Вона допомагає розпізнавати і змінювати думки, які розкручують паніку, а також поступово привчає організм не “лякатися” власних симптомів (експозиційна терапія).

Медикаментозне лікування. У деяких випадках лікар може призначити протитривожні препарати чи антидепресанти. Важливо, що підбір і контроль таких ліків проводить саме лікар, а не “самолікування за порадами з інтернету”.

Зміни способу життя. Регулярна фізична активність, техніки усвідомленого дихання, медитація, нормалізація сну та зменшення вживання алкоголю і кофеїну роблять нервову систему менш вразливою до стресу.

Мета терапії — не повністю “вимкнути” страх, а навчитися жити з ним так, щоб він не керував вашим життям. Коли людина перестає боятися самих панічних атак, вони зазвичай стають рідшими та слабшими.

Панічна атака може здаватися чимось смертельним, але сама по собі вона не вбиває. Це дуже неприємний, але контрольований стан. Чим краще ви розумієте, що відбувається з організмом, тим менше місця залишається для страху.

Якщо напади повторюються, заважають працювати, спілкуватися, виходити з дому — це не “слабкість”, а привід звернутися до фахівця. Своєчасна терапія допомагає повернути контроль над життям і забрати в паніки її головну зброю — відчуття безвиході.

Гриби давно заслужено вважають одним із найуніверсальніших продуктів на кухні. Їх додають у супи, салати, гарніри, пасту, а інколи навіть у кавові напої, експериментуючи зі смаковими поєднаннями. Проте користь грибів виходить далеко за межі гастрономічного задоволення: у них містяться рідкісні мікроелементи, вітамін D та потужні антиоксиданти, які сприяють підтримці імунітету, здоров’я нервової системи та загальної життєвої енергії.

Сучасні наукові дослідження підтверджують, що регулярне вживання певних видів грибів пов’язане з покращенням стресостійкості та зниженням ризику розвитку депресії. Це пояснюється тим, що біологічно активні речовини в грибах здатні впливати на нейротрансмітери, які регулюють настрій, та зміцнювати природні механізми адаптації організму до стресових ситуацій. Деякі види грибів, зокрема шиїтаке, майтаке та рейші, у дослідженнях демонструють протизапальні властивості, підтримують роботу серцево-судинної системи і навіть покращують когнітивні функції.

Дієтолог Лаура Бурак пояснює: одна з ключових переваг грибів — їхня здатність допомагати організму краще адаптуватися до стресу і підтримувати гомеостаз, тобто внутрішній баланс фізіологічних процесів. За її словами, окремі види грибів сприяють тому, що організм легше переносить напруження, а емоційні “гойдалки” стають менш різкими.

Водночас фахівчиня застерігає: гриби не можна сприймати як “чарівну пігулку” від стресу. Вони працюють лише як частина загальної стратегії — збалансованого харчування, нормального сну, рухової активності та психологічної підтримки. Один продукт, яким би корисним він не був, не здатен самотужки компенсувати хронічне вигорання чи невирішені психологічні проблеми.

Серйозну увагу до грибів як до потенційного “антистресового” продукту привернуло дослідження, опубліковане в журналі Journal of Affective Disorders. Науковці проаналізували дані Національного опитування з питань здоров’я та харчування США за 2005–2016 роки, у якому брали участь 24 699 людей.

Учасників опитували про харчові звички за допомогою двох детальних 24-годинних харчових інтерв’ю, особливу увагу приділяючи вживанню грибів — зокрема білих печериць, шиїтаке та портобелло. Паралельно рівень депресивних симптомів оцінювали за стандартизованим опитувальником здоров’я пацієнта, коригуючи результати з урахуванням інших факторів.

Виявилося, що приблизно 5,9% респондентів мали ознаки депресії, тоді як 5,2% регулярно вживали гриби. Порівняльний аналіз показав: у групі любителів грибів частка людей із депресією була нижчою, ніж серед тих, хто їх майже не їсть. Хоча таке дослідження не доводить прямий причинно-наслідковий зв’язок, воно вказує на можливу захисну роль грибів у контексті психічного здоров’я.

Ще одна причина, чому фахівці радять частіше включати гриби до раціону, — їхній багатий нутрієнтний склад. Вони містять:

вітамін D, який підтримує імунітет, кістки та настрій;

вітаміни групи B, що беруть участь у виробленні енергії і роботі нервової системи;

селен і мідь, важливі для серцево-судинного здоров’я та антиоксидантного захисту;

харчові волокна, потрібні для нормальної роботи кишківника.

Окремої уваги заслуговують два антиоксиданти — ерготіонеїн і глутатіон. Саме їх пов’язують із уповільненням процесів старіння. Вони допомагають захищати клітини від ушкодження, підтримувати здоров’я мозку та когнітивні функції, а також опосередковано впливають на стан шкіри — менше зморшок, кращий тонус і пружність.

На хвилі популярності здорового харчування гриби стали справжнім трендом. Лаура Бурак відзначає: сьогодні на полицях супермаркетів і в соцмережах можна зустріти найрізноманітніші продукти на їх основі — від кави з грибними екстрактами та рослинних вершків до перекусів і альтернатив “м’ясу”.

Гриби мають щільну, “м’ясисту” текстуру, що нагадує яловичину, тому чудово працюють і для вегетаріанців, і для тих, хто просто хоче зменшити кількість червоного м’яса в раціоні, не жертвуючи відчуттям ситості. Вони швидко готуються, збільшують об’єм страви, додають їй поживності, але при цьому залишаються відносно низькокалорійними — отже, це продукт із дуже вигідним балансом “калорії проти користі”.

Для тих, хто не любить яскраво виражений грибний смак, дієтологи радять “маскувати” їх у знайомих стравах: дрібно нарізати і додавати до соусів, рагу, овочевих котлет, запіканок або змішувати з фаршем.

Експерти одностайні: гриби дійсно заслуговують на статус одного з найкорисніших продуктів у раціоні. Вони поєднують у собі вітаміни, мікроелементи, клітковину та антиоксиданти, здатні підтримувати і фізичне, і психічне здоров’я.

Водночас жодна порція печериць чи шиїтаке не замінить повноцінне лікування, якщо йдеться про клінічну депресію або тривожні розлади. Гриби — це розумне доповнення до здорового способу життя, а не альтернативна терапія замість консультації з лікарем чи психотерапевтом.

Проте як частина щоденного меню вони працюють на випередження: підтримують нервову систему, покращують живлення мозку, допомагають організму краще переносити стрес і старіти повільніше — і зсередини, і зовні.

Мікрохвильова піч уже давно стала незамінним помічником у побуті — вона дозволяє за лічені хвилини розігріти або навіть приготувати повноцінну страву. Принцип її роботи базується на дії неіонізувального електромагнітного випромінювання, яке впливає на молекули води, жиру й цукрів у продуктах. Ці молекули починають коливатися, унаслідок чого виділяється тепло, що рівномірно прогріває їжу зсередини. Саме тому страви з мікрохвильовки готуються швидше, ніж у духовці чи на плиті.

Попри науково доведені факти, навколо мікрохвильових печей продовжують поширюватися різноманітні міфи. Один із найпоширеніших — нібито така піч “робить їжу радіоактивною” або “знищує всі корисні речовини”. Насправді ж мікрохвилі не мають нічого спільного з іонізувальним випромінюванням, яке може пошкоджувати ДНК або змінювати структуру речовин. Їх енергія надто мала, щоб викликати будь-які радіаційні ефекти, тому мікрохвильовка не може перетворити їжу на небезпечну для людини.

За даними ресурсу Verywell Health, ключову роль у роботі приладу відіграє магнетрон — елемент, який перетворює електроенергію на мікрохвилі. Вони найбільш активно взаємодіють із молекулами води. Саме тому страви з високим вмістом вологи — супи, тушковані овочі, каші — нагріваються значно швидше, ніж сухі продукти.

У процесі нагрівання частина вологи перетворюється на пару, що впливає на текстуру готової страви. Овочі стають м’якими, а от сухі продукти, якщо їх перегріти, можуть вийти пересушеними й “гумовими”.

Фахівці звертають увагу й на інший важливий момент: нагрів у мікрохвильовці не є ідеально рівномірним. Тепло поширюється від зовнішніх шарів до внутрішніх, тому великі шматки м’яса, запіканки чи інші щільні страви іноді потрібно діставати, перемішувати або перевіряти температуру всередині. Це не лише покращує смак, а й робить їжу безпечнішою з точки зору термічної обробки.

Наукові дослідження також показують: порівняно з варінням чи тривалим смаженням, мікрохвильове приготування може краще зберігати вітамін C та інші водорозчинні мікроелементи. Причина проста — коротший час готування і нижчі температури. У деяких випадках навіть зростає концентрація корисних компонентів, наприклад, антиоксидантів або резистентного крохмалю, який позитивно впливає на роботу кишківника.

Отже, мікрохвильова піч — це не “страшний прилад”, а інструмент, ефективність і користь якого залежать від того, як саме ми ним користуємося: чи не перегріваємо їжу, чи обираємо правильний посуд і чи зважуємо час приготування.

Квашена капуста — справжня зимова класика українського столу, без якої важко уявити холодний сезон. Її освіжаюча кислинка й хрустка текстура роблять її улюбленою стравою мільйонів українців. Проте за цим простим і на перший погляд ідеальним продуктом ховається не лише користь, а й певні харчові ризики, про які нагадують фахівці з харчування.

За словами дієтологів, квашена капуста — джерело природних пробіотиків, що сприяють здоровій роботі кишківника та підтримують імунну систему. Під час процесу ферментації в ній утворюються корисні бактерії, які допомагають відновлювати мікрофлору після застуд, стресів чи курсу антибіотиків. Крім того, продукт містить вітаміни С, К, групи В, а також кальцій, залізо й клітковину, що робить його цінним доповненням до зимового раціону.

Ферментація робить капусту не лише пікантною, а й функціональною. У процесі утворюються молочнокислі бактерії – ті самі пробіотики, які зміцнюють мікробіом кишківника, зменшують запалення та допомагають травленню. «Здоровий кишківник – це основа сильного імунітету», – пояснює дієтолог Кріс Морх, наголошуючи, що ферментовані продукти підсилюють захист організму не гірше за модні БАДи.

Користь не обмежується лише травленням. Квашена капуста містить вітамін С – природний помічник імунітету, а також вітамін K2, який, за словами кардіодієтологині Мішель Раутенстайн, спрямовує кальцій у кістки, а не в судини. Це означає міцніший скелет і менший ризик судинної кальцифікації. Додайте до цього добову порцію клітковини – і отримаєте кращу моторику кишківника, стабільніший рівень цукру і довше відчуття ситості.

Є й менш очевидні бонуси. Помірна кількість натрію в квашеній капусті може допомагати людям, які активно тренуються або багато пітніють, підтримувати електролітний баланс. А завдяки «осі кишківник – мозок» ферментований продукт навіть здатний впливати на настрій і концентрацію, зменшуючи стресове навантаження.

Втім, є і зворотний бік. Основний ризик – надлишок солі. За даними Американської кардіологічної асоціації, добова норма натрію не має перевищувати 1500–2300 мг, а квашена капуста легко підштовхує до цієї межі. Це може провокувати стрибки тиску, затримку рідини й набряки. Окрім цього, людям із чутливим ШКТ перші порції можуть «відгукнутися» здуттям, спазмами чи дискомфортом. Лікарі радять починати з малого, щоб дати кишківнику час адаптуватися.

Фахівці сходяться в одному: квашена капуста – сильний продукт із реальним впливом на організм. Але сила ця працює на користь лише тоді, коли знаєш міру. Регулярність – так, безконтрольність – ні. І хоча квашена капуста не замінить повноцінний раціон, вона може стати його найціннішою зимовою складовою.

Вітамін D відіграє важливу роль у роботі всього організму — від підтримки кісткової структури до зміцнення імунної системи та регуляції емоційного стану. Попри це, значна частина людей має його дефіцит, часто навіть не здогадуючись про проблему. Постійна втома, зниження концентрації, м’язова слабкість чи безпричинна пригніченість можуть бути сигналами нестачі цього життєво необхідного елемента.

Вітамін D називають «сонячним», адже основна його кількість синтезується в шкірі під впливом ультрафіолетових променів. Саме тому в осінньо-зимовий період, коли сонячних днів менше, ризик дефіциту зростає. Цей вітамін допомагає організму засвоювати кальцій і фосфор — основні мінерали для формування та зміцнення кісток, а також підтримує нормальну роботу м’язів і серцево-судинної системи.

Симптоми дефіциту можуть бути непомітні або маскуватися під інші проблеми. Людина, яка достатньо спить, але постійно відчуває втому й брак енергії, має підозру на низький рівень вітаміну. Також звертати увагу варто на тривалі тупі болі в кістках і м’язах, слабкість чи підвищену вразливість до травм — це часті супутники дефіциту. Певною підказкою може стати й помітне погіршення настрою: апатія, дратівливість або сезонні погіршення емоційного стану іноді пов’язані саме з браком «сонячного» вітаміну. Менш відомі, але помітні ознаки — підвищене потовиділення без явної причини або крихкість кісток з частими переломами, особливо якщо вони трапляються без сильного ушкодження.

Деякі люди ризикують більше: мешканці регіонів із малою кількістю сонячних днів, ті, хто довго перебуває в закритих приміщеннях, люди з темнішою шкірою, літні та пацієнти з хронічними розладами шлунково-кишкового тракту. Якщо ви помічаєте кілька симптомів або належите до груп ризику, розумно звернутися до сімейного лікаря і здати аналіз крові на 25-OH-вітамін D — це єдиний надійний спосіб з’ясувати, чи потрібна корекція.

Корекція залежить від результатів аналізу та рекомендацій лікаря. Вона може включати помірне перебування на сонці, зміну раціону на користь жирної риби і збагачених продуктів, а в окремих випадках — прийом препаратів вітаміну D у призначених дозах. Самостійно починати високі дози не варто: передозування теж шкідливе. Особливо важливо контролювати стан людей похилого віку, щоб уникнути падінь і переломів, а при наявності хронічних хвороб — узгоджувати будь-яку терапію з лікарем.

Експерти в галузі охорони здоров'я попереджають, що деякі нічні симптоми, які зазвичай не викликають занепокоєння, можуть бути першим сигналом розвитку серйозних захворювань. Зокрема, надмірна нічна пітливість і безсоння можуть бути ознаками, на які варто звернути увагу. За даними досліджень організації «Cancer Research UK», такі симптоми можуть свідчити про розвиток ракових процесів в організмі. Однак фахівці зауважують, що пітливість під час сну не завжди є причиною для занепокоєння. Іноді її викликають прості фактори, такі як висока температура в кімнаті або використання дуже теплої ковдри.

Проте, якщо напади пітливості та проблеми зі сном стають регулярними і не мають очевидних причин, це може бути важливим приводом звернутися до лікаря. Важливо пам’ятати, що деякі симптоми, хоч і можуть здаватися незначними, є ранніми проявами серйозних захворювань, які потребують професійної діагностики. Вчасне звернення до медичних фахівців може допомогти виявити захворювання на ранніх стадіях, коли лікування ще є ефективним і менш складним.

Ще один симптом, який не слід ігнорувати, — безсоння. Проблеми зі сном можуть виникати через стрес, тривогу, хронічну втому чи психоемоційне виснаження, однак, за словами експертів «Cancer Research UK», іноді вони вказують на онкологічне захворювання.

«Якщо безсоння стає частим явищем, це суттєво впливає на якість життя: людина відчуває втому, дратівливість, втрату концентрації та зниження енергії», — наголошують фахівці.

Серед інших можливих симптомів раку експерти називають:

хронічну втому;

незрозумілу кровотечу або появу синців;

тривалу слабкість;

раптову втрату ваги;

утворення ущільнень або шишок на тілі.

Медики підкреслюють: поява будь-яких незрозумілих симптомів — це вагомий привід звернутися до лікаря. Рання діагностика раку значно підвищує шанси на успішне лікування.

Коріандр, знайомий кожній господині ароматний інгредієнт, виявився не лише приправою, а й потужним союзником у збереженні здоров’я серця. Науковці довели, що насіння цієї рослини здатне знижувати рівень «поганого» холестерину (ліпопротеїнів низької щільності) та сприяти підвищенню «доброго». Завдяки цьому зменшується ризик утворення холестеринових бляшок, які перешкоджають нормальному кровообігу та підвищують ймовірність інфаркту чи інсульту.

Дослідження, результати якого були опубліковані в науковому журналі Current Cardiology, показало, що регулярне споживання коріандру позитивно впливає на артеріальний тиск і покращує еластичність судин. Це пояснюється високим вмістом антиоксидантів і флавоноїдів, які нейтралізують дію вільних радикалів і запобігають передчасному старінню клітин.

Результати показали, що насіння коріандру має виражену гіполіпідемічну дію — воно знижує рівень ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ), які відомі як «поганий» холестерин, і тригліцеридів, водночас підвищуючи рівень «хорошого» холестерину (ЛПВЩ). Це покращує стан судин і допомагає запобігти накопиченню холестеринових бляшок.

Експериментальні дані свідчать, що у групи, яка отримувала насіння коріандру, рівень загального холестерину в тканинах значно зменшився.

Ще одне дослідження, опубліковане у журналі Етнофармакологія, виявило, що коріандр здатен знижувати артеріальний тиск завдяки своєму гіпотензивному ефекту. Вчені вважають, що це відбувається завдяки впливу спеції на гладку мускулатуру судин, а також через її сечогінні властивості.

Таким чином, додавання насіння або порошку коріандру до раціону може не лише покращити смак страв, а й допомогти підтримувати здоров’я серця.

Медики при цьому радять не замінювати ліки спеціями, а сприймати такі природні засоби як додаткову профілактику. Якщо ж у вас є проблеми з тиском чи рівнем холестерину — необхідно звернутися до лікаря.