Hronikanovostej.com

Позначка: російська пропаганда

  • РФ почала бити по об’єктах, пов’язаних із Зеленським? За тиждень зафіксували кілька дивних збігів

    РФ почала бити по об’єктах, пов’язаних із Зеленським? За тиждень зафіксували кілька дивних збігів

    Протягом останнього тижня російські безпілотники кілька разів опинялися поблизу місць або об’єктів, пов’язаних із президентом України Володимиром Зеленським та його родиною. На цю послідовність звернуло увагу російське незалежне видання «Агентство», яке припустило, що Москва могла почати окремо акцентувати такі цілі.

    Два інциденти під час перельотів Зеленського через Молдову

    Перший резонансний епізод стався у ніч із 8 на 9 вересня.

    У цей час Володимир Зеленський прямував через Молдову до Норвегії. Через загрозу російських дронів молдовська влада тимчасово закрила повітряний простір, унаслідок чого виліт українського президента затримали.

    Reuters із посиланням на владу Молдови повідомляв, що два російські дрони увійшли в молдовський повітряний простір: один упав і спричинив пожежу, інший продовжив рух у напрямку Румунії. Через небезпеку було затримано кілька авіарейсів, зокрема літак Зеленського.

    У ту саму ніч безпілотник атакував український пункт пропуску Старокозаче неподалік кордону з Молдовою. Молдовська прикордонна поліція підтвердила сам факт атаки та повідомила, що інфраструктура українського пункту пропуску була пошкоджена.

    Однак доказів, що російський дрон був спрямований саме на літак Зеленського, у відкритих даних немає.

    Норвезький прем’єр Йонас Гар Стьоре заявляв, що дрон перебував поблизу під час вильоту президента України, проте джерела не встановили, що він цілеспрямовано переслідував його літак.

    Другий епізод стався дорогою назад

    14 вересня, коли Зеленський повертався через Молдову, російські безпілотники знову з’явилися поблизу маршруту його перельоту.

    Саме повторення подібної ситуації за кілька днів стало одним із аргументів авторів «Агентства», які звернули увагу на можливу закономірність.

    Втім, цей збіг сам по собі також не доводить, що безпілотники мали завдання атакувати президента України.

    На той момент Росія регулярно запускала дрони по українських об’єктах поблизу молдовського кордону, а уламки та цілі неодноразово перетинали повітряний простір сусідніх держав.

    Тому коректніше говорити про ризик для президентського борту під час російських атак, а не про встановлену спробу його ураження.

    У Кривому Розі російські канали заявили про «95-й квартал»

    Ще один епізод стався в ніч на 14 вересня у Кривому Розі — рідному місті Зеленського.

    Російські провоєнні Telegram-канали заявляли, що дрони нібито били по району 95-го кварталу, де раніше мешкала родина майбутнього президента.

    Українська влада підтвердила саму російську атаку на Кривий Ріг, однак не повідомляла про влучання саме у 95-й квартал.

    Виконувач обов’язків голови Криворізької районної військової адміністрації говорив лише про удар по інфраструктурі, не називаючи конкретного району чи об’єкта.

    Саме тому твердження про навмисний удар по району, пов’язаному із Зеленським, залишається інформацією російських джерел, а не підтвердженим фактом.

    16 вересня згорів склад «Кварталу 95»

    Найбільш очевидний зв’язок із минулим Зеленського має ранкова атака на Київ 16 вересня.

    Російський удар знищив складське приміщення, де протягом близько 20 років зберігали реквізит студії «Квартал 95»: декорації, костюми та інші речі з концертів, фільмів, серіалів і телевізійних шоу.

    Володимир Зеленський був одним із засновників і ключових учасників «Кварталу 95» до початку політичної кар’єри.

    Водночас сама наявність такого зв’язку ще не підтверджує, що російські військові обрали склад саме через президента.

    Раніше Nenka.info детально писала про наслідки цього удару та втрату багаторічного архіву реквізиту студії. Російський дрон знищив 20 років історії «Кварталу 95»

    Того ж дня знищили склад Фундації Олени Зеленської

    Ще один збіг виявився значно показовішим.

    Того самого ранку російська атака повністю знищила склад Фундації Олени Зеленської.

    На ньому зберігалася гуманітарна допомога, яку мали передати дітям, родинам, школам, лікарням та іншим установам у різних регіонах України.

    Серед знищеного були генератори, побутова техніка, ноутбуки, планшети, електронні книги та медичне обладнання. Люди безпосередньо на складі не постраждали.

    Фундація повідомила, що через втрату складу частина допомоги може надійти отримувачам пізніше, ніж планувалося, а команда вже перебудовує логістику.

    Про наслідки цієї атаки Nenka.info також писала окремо. Генератори, ноутбуки й медобладнання згоріли вщент: РФ знищила склад Фундації Олени Зеленської

    Чи були два склади однією навмисною ціллю

    Саме одночасне знищення об’єктів «Кварталу 95» та Фундації першої леді стало головним приводом для версії про можливе цілеспрямоване полювання на все, що має символічний зв’язок із Зеленським.

    Але тут є важливий нюанс.

    У відкритих повідомленнях українських служб не зазначалося, що російські військові мали точні розвідувальні дані про призначення цих складів або що саме вони були заявленою ціллю атаки.

    Міноборони Росії також офіційно не заявляло про удари по «Кварталу 95» чи Фундації Олени Зеленської як про окремі цілі.

    Тобто твердження про спеціальну операцію проти активів, пов’язаних із президентською родиною, залишається журналістською інтерпретацією послідовності подій.

    Але російські Z-канали самі почали підкреслювати цей зв’язок

    Є ще один важливий аспект.

    Навіть якщо військовий задум атак не встановлено, частина російського пропагандистського середовища сама почала подавати удари як персональний сигнал Зеленському.

    За даними «Агентства», російські провоєнні ресурси використовували формулювання на кшталт «чорного дня для подружжя Зеленських» та описували знищення об’єктів як удар по особисто важливих для президента речах.

    Це показує щонайменше інформаційну складову: російські пропагандистські канали намагаються пов’язувати наслідки атак із Зеленським незалежно від того, якими були реальні координати та завдання російських військових.

    Таке трактування може використовуватися для психологічного тиску і формування образу того, що війна начебто набуває особистого характеру.

    Що підтверджено, а що — поки ні

    На цей момент достовірно підтверджено кілька фактів.

    Російські дрони створювали загрозу повітряному руху в Молдові під час поїздки Зеленського до Норвегії; Росія атакувала Кривий Ріг; у Києві 16 вересня були знищені склад «Кварталу 95» та склад Фундації Олени Зеленської.

    Але не підтверджено, що всі ці епізоди були частинами одного плану або що російське командування офіційно визначило об’єкти, пов’язані із Зеленським, як окрему категорію цілей.

    Тому говорити, що «Росія почала цілитися по об’єктах Зеленського», як про встановлений факт поки передчасно.

    Натомість можна констатувати інше: за короткий проміжок часу сталося кілька атак та інцидентів, які прямо або символічно пов’язані з президентом України, а російські пропагандистські канали активно підкреслюють цей зв’язок.

    Чи є за цим нова системна тактика, стане зрозуміліше лише за подальшою динамікою атак та появою нових підтверджених даних.

  • «Росія вигодувала гадюку»: у Почаївській лаврі знову прозвучали проросійські заяви

    «Росія вигодувала гадюку»: у Почаївській лаврі знову прозвучали проросійські заяви

    У Почаївській лаврі на Тернопільщині журналісти знову зафіксували висловлювання окремих паломників і духовних осіб, які повторюють російські історичні та пропагандистські наративи про Україну, війну та відносини з Росією.

    Новий репортаж із Почаєва опублікувало hromadske. Журналісти поспілкувалися з відвідувачами лаври та зафіксували низку заяв про «триєдину Русь», «братів-росіян», нібито вирішальну роль США у війні та навіть твердження, що російські ракети по Україні насправді запускає «диявол», а не Росія.

    Водночас важливо відокремлювати ці висловлювання від офіційної позиції всієї Української православної церкви. Йдеться про заяви конкретних людей, записані журналістами під час відвідин Почаївської лаври, а не про соціологічне опитування всіх її вірян.

    «То не Росія»

    Одна з опитаних журналістами жінок із Тернопільщини, говорячи про російські удари по українських містах і святинях, фактично відмовилася покладати відповідальність за них безпосередньо на Росію.

    За її версією, ракети є наслідком «гріхів» і дій «диявола».

    Таке пояснення суперечить встановленим фактам про російську агресію: ракетні й дронові удари по Україні здійснюють Збройні сили РФ, що регулярно підтверджують українські правоохоронні органи, військові та міжнародні структури.

    Ще один співрозмовник журналістів — монах Севастян, який приїхав до Почаєва з Одеси, — заговорив про концепцію «триєдиної Русі» і представив історію України та Росії в імперській інтерпретації.

    Серед іншого він заявив, що Росія нібито «прийняла» Україну, «вигодувала», а тепер воює з нею.

    Такі формулювання є співзвучними з російським імперським наративом, який заперечує окремішність української державності та історії.

    Росіян назвали «заблудлими братами»

    Ще один паломник із Вінниччини на ім’я Павло заявив журналістам, що розглядає нинішню війну передусім як «духовну».

    Водночас він переклав значну частину відповідальності за неї на Сполучені Штати та заявив, що Україну начебто перетворили на «полігон» для випробування технологій.

    Подібні твердження багато років використовує російська пропаганда, намагаючись представити повномасштабне вторгнення РФ не як рішення російської влади, а як нібито наслідок протистояння Москви із Заходом.

    Росіян чоловік при цьому назвав «заблудлими братами» та заявив, що вони «як були братами й сестрами, так і залишаться».

    Прозвучала й антисемітська риторика

    Під час зйомок журналісти також зафіксували відверто антисемітські висловлювання одного зі співрозмовників.

    Монах Севастян використовував щодо євреїв образливі етнічні назви та пов’язував їх із війною, міжнародною допомогою Україні та українською владою.

    Такі заяви є прикладом класичних антисемітських конспірологічних теорій, у яких відповідальність за складні політичні чи воєнні процеси приписують цілій етнічній або релігійній групі.

    Образливі вислови дослівно не повторюємо.

    У храмі журналісти побачили зображення російських святих

    Окремо автори репортажу звернули увагу на відносно нові стінописи в Успенському соборі.

    На них, за даними hromadske, можна побачити Ксенію Петербурзьку, Матрону Московську та Олександра Невського — постатей, особливо шанованих у російській православній традиції.

    Сам факт присутності таких зображень не є доказом політичної позиції монастиря. Водночас на тлі дискусії щодо зв’язків лаври з Російською православною церквою ці деталі привернули увагу журналістів.

    ДЕСС офіційно встановила ознаки афілійованості з РПЦ

    Ситуація навколо Почаївської лаври давно вийшла за межі публічної дискусії.

    22 липня 2026 року Державна служба України з етнополітики та свободи совісті повідомила, що завершила дослідження діяльності Почаївської Свято-Успенської лаври та виявила ознаки її афілійованості з Російською православною церквою.

    ДЕСС зазначила, що лавра є структурним підрозділом Української православної церкви та входить до Київської митрополії УПЦ, яку раніше відповідно до українського законодавства визнали афілійованою з іноземною релігійною організацією, діяльність якої в Україні заборонена.

    Одним із важливих аргументів державного органу стало те, що намісник Почаївської лаври відповідно до статутних документів входить до органів управління Російської православної церкви.

    Сам висновок ДЕСС не означає автоматичного закриття монастиря або припинення богослужінь. Він запускає передбачені законом процедури, під час яких релігійна організація має можливість усунути виявлені порушення.

    Nenka.info уже писала про висновок державної служби

    Раніше Nenka.info детально розповідала про результати перевірки у матеріалі «ДЕСС виявила ознаки зв’язку Почаївської лаври з Російською православною церквою».

    У ньому йшлося, що державне дослідження розпочали 24 червня 2026 року, а висновки зробили після аналізу установчих документів монастиря та чинного законодавства.

    Тоді ж зазначалося, що правовий висновок щодо афілійованості сам по собі не змінює статус монастиря, але може стати підставою для подальших дій державних органів у межах встановленої законом процедури.

    Лаврі дали додатковий час

    У вересні стало відомо, що релігійній організації надали додатковий строк для усунення виявлених порушень.

    Йдеться про можливість продовження терміну до 60 днів — така процедура передбачена законодавством для релігійних організацій, щодо яких встановлено відповідні ознаки афілійованості.

    Після спливу цього строку подальші кроки залежатимуть від того, чи вважатимуть державні органи вимоги виконаними.

    У разі невиконання передбачених законом вимог питання припинення діяльності юридичної особи може вирішуватися у судовому порядку.

    Скандальні заяви звучать у Почаєві не вперше

    Нинішній репортаж hromadske — не перший випадок, коли журналісти фіксують у Почаєві заяви з проросійськими мотивами.

    Ще у 2023 році під час розмов із журналістами окремі відвідувачки лаври називали російського президента своїм «правителем» та намагалися пояснювати російські ракетні удари «Божою карою». Подібні заяви тоді також викликали широкий суспільний резонанс.

    Тепер, через кілька років повномасштабної війни, журналісти знову почули в Почаєві тези про «єдину Русь», «братні народи» та нібито другорядну роль Росії у війні.

    Чому ця історія важлива саме зараз

    Новий репортаж з’явився в момент, коли статус і майбутнє Почаївської лаври перебувають під особливою увагою держави.

    З одного боку, монастир залишається великим релігійним центром, куди приїжджають тисячі паломників.

    З іншого — офіційний державний орган уже встановив ознаки його організаційного зв’язку зі структурою, пов’язаною з Російською православною церквою.

    Саме тому висловлювання окремих паломників про «триєдину Русь», перекладання відповідальності за війну із Росії на США чи містичні сили та антисемітські теорії змови привертають значно більше уваги, ніж звичайні приватні розмови.

    При цьому важливо не переносити погляди кількох людей на всіх вірян, які відвідують Почаївську лавру. Репортаж демонструє конкретні висловлювання конкретних співрозмовників, а не позицію всіх прихожан чи всіх представників УПЦ.

    Водночас на тлі офіційних висновків ДЕСС ці заяви знову повертають у публічний простір питання про те, наскільки глибокими залишаються російські релігійні та історичні наративи серед частини середовища навколо лаври.

  • Російські наративи в ЄС, хто їх підхоплює, чому вони переконують європейців і як впливають на політику

    Російські наративи в ЄС, хто їх підхоплює, чому вони переконують європейців і як впливають на політику

    У європейській політиці 2025–2026 років найефективніший російський вплив рідко виглядає як російський. Він не вимагає, щоб виборець виправдовував вторгнення або цитував офіційні тези Москви. Йому достатньо іншого зсуву, щоб витрати на Україну, санкції та рішення Брюсселя почали читатися як головне пояснення власних внутрішніх криз — енергетичних, житлових, міграційних, бюджетних.

    Ці кризи не вигадані. Після розриву з російським трубопровідним газом європейська промисловість отримала стійко вищу вартість енергії, ніж американська. Прийом мільйонів біженців наклався на вже напружені ринки житла, шкіл і первинної медицини. Новий інфляційний шок початку 2026 року, за оцінкою ЄЦБ, був уже не російським, а близькосхідним — наслідком війни в регіоні та закриття Ормузької протоки, до травня гармонізована інфляція сягнула близько 3,2%. Політично ці різні за природою удари легко складаються в одну послідовність.

    Російська стратегія працює не тому, що створює напруження з нуля. Вона пропонує вже призначеного винуватця. До осені 2026-го ця рамка перестала бути периферійною. Вона вбудована в передвиборчі кампанії, коаліційні торги, парламентські дебати і побутову розмову про рахунки. Що менше в ній прямого посилання на Москву, то важче відокремити її від звичайної європейської політики.

    Російські наративи в європейській політиці

    Сирий російський набір відомий. Розширення НАТО нібито спровокувало війну. Санкції нібито руйнують Європу сильніше, ніж Росію. Україна описується як корумпований і штучний проєкт. Негайні переговори подаються як єдина реалістична ціна, а європейські уряди — як сторона, що воює чужими життями і чужими бюджетами.

    У європейському публічному просторі ці формулювання майже ніколи не з’являються в первісному вигляді. Вони проходять локалізацію. Теза про провокацію Заходу стає розмовою про те, що інтереси безпеки Росії нібито ігнорували надто довго. Теза про шкоду санкцій перетворюється на скаргу промисловості й домогосподарств після відмови від дешевого газу. Вимога змусити Київ сісти за стіл звучить як заклик припинити фінансувати безвихідь. Теза про те, що Європа має зайнятися своїми проблемами, в кожній країні отримує власний словник: у Німеччині це оренда і Bürgergeld, у Нідерландах — житло і електроенергія, в Італії — зарплати й агросектор, у Польщі — черги до лікаря і соціальні виплати українським сім’ям.

    Це видно з мови інформаційних кампаній. У спільному аналізі EEAS і українського Центру протидії дезінформації за січень 2025 — травень 2026 року російські операції навколо євроінтеграції України будувалися не навколо симпатії до Москви, а навколо європейських подразників: відриву еліт від виборця, вартості розширення, нібито несумісності України з правилами ЄС. Лише за темою вступу було зафіксовано близько 244 тисяч публікацій із охопленням 1,39 мільярда переглядів, у понад 2 600 джерел були ознаки неавтентичної поведінки.

    Але навіть цей масив — верхній шар. Нижче лежить процес, якому вже не потрібна ботоферма: ті самі формули виголошують політики з власним електоральним розрахунком. Межа між зовнішнім впливом і самостійною європейською політикою тут уже не проходить по списку каналів RT. Її видно лише там, де зрозуміло, хто ці тези купує і навіщо.

    Причини європейського скепсису

    Європейські суспільства не діляться на два табори. Одні й ті самі формулювання працюють на різних людей з різними мотивами. Втомлений від війни виборець шукає не капітуляції, а кінця нескінченного новинного циклу. Власник рахунку за газ і продукти чує в розмові про санкції не геополітику, а пояснення власної інфляції. Йому байдуже, що шок 2022 року був ціною розриву залежності, а сплеск 2026-го — наслідком іншої кризи.

    За Standard Eurobarometer 104 (осінь 2025-го, 9 жовтня — 5 листопада, 26 445 інтерв’ю в ЄС-27) 81% погоджувалися приймати людей, які тікають від війни, 77% підтримували фінансову та гуманітарну допомогу, 73% — економічні санкції, включно з використанням знерухомлених російських активів, 57% — фінансування військових поставок. Вторгнення Росії залишалося головною проблемою ЄС (26%), імміграція йшла слідом (20%).

    До весни 2026-го загальні формули лишилися високими, а згода платити — крихкішою. Standard Eurobarometer 105 (12 березня — 5 квітня 2026 року, 26 415 інтерв’ю) фіксує: 76% вважають вторгнення загрозою безпеці ЄС, 76% підтримують Україну до справедливого і тривалого миру, 75% — фінансову та гуманітарну допомогу, 70% — санкції, 56% — фінансування військової техніки. Задоволені відповіддю ЄС лише 55%. На перше місце серед тривог вийшов конфлікт на Близькому Сході (25%), війна в Україні опустилася до 20%.

    Середнє по ЄС маскує розкол. У Швеції згода із санкціями восени 2025-го сягала 91%, у Данії, Фінляндії та Португалії — 89%. У Болгарії навесні 2026-го санкції підтримували42% при 45% проти, фінансування зброї ще восени 2025-го стояло на 27% при 66% проти.

    YouGov наприкінці 2025 року показав інший зріз тієї самої втоми. Бажання, щоб Україна перемогла, і готовність підтримувати її до перемоги різко розходилися: у Великій Британії, Іспанії та Польщі це все ще були впевнені більшості, у Франції — близько 40%, в Італії — 33%. Італійці частіше за інші великі західноєвропейські суспільства віддавали перевагу дипломатичному завершенню навіть ціною збереження російського контролю над захопленими територіями.

    У Німеччині розкол партійний і географічний. Серед прихильників зелених готовність продовжувати постачання зброї залишається високою, серед виборців AfD і BSW — різко нижчою. Східні землі стабільно скептичніші за західні. Це не культурний код проросійського Сходу. Це поєднання слабшої економіки, довшої пам’яті про деіндустріалізацію і відчуття, що рішення ухвалюються в Берліні та Брюсселі без них.

    Нідерланди дають ще одну модель. Geert Wilders не зобов’язаний доводити виборцю правоту Росії. Йому достатньо сказати, що мільярди вже віддано, тепер мають платити інші, а всередині країни потрібні дешевші продукти, оренда й енергія. У березні 2025 року, коли кабінет Schoof обіцяв близько 3,5 мільярда євро допомоги на 2026 рік, лідер PVV прямо пов’язав згоду фракції з внутрішніми компенсаціями.

    Російська вигода та європейський вибір

    Пряме іноземне втручання — приховане фінансування, скоординовані мережі, злам інформаційного поля — залишається окремим явищем. Класичний приклад — анульований перший тур президентських виборів у Румунії наприкінці 2024 року, де Конституційний суд вказав на порушення та ознаки російського втручання на користь Călin Georgescu. Москва це заперечувала.

    Повторне голосування 2025 року виграла вже інша конфігурація: George Simionотримав близько 41% у першому турі на платформі припинення військової допомоги Україні та жорсткого суверенізму, Nicușor Dan переміг у другому турі 53,6% проти 46,4% і втримав країну в проєвропейській колії. Румунія важлива не як доказ, що всі праві сили є агентами. Вона важлива як випадок, де пряме втручання, місцевий антиелітарний гнів і суперечка про Україну наклалися одне на одне, але результат не був наперед визначений.

    Зв’язка працює тому, що використовує реальну напругу. Польща прийняла близько мільйона українців і довго була вітриною солідарності. До президентської кампанії 2025 року і ліберал Rafał Trzaskowski, і консерватор Karol Nawrocki вже говорили про згортання частини виплат. Nawrocki переміг у другому турі 1 червня 2025 року з результатом 50,89% проти 49,11%. Він не заперечував російської агресії. Він обіцяв пріоритет полякам у чергах до лікарів і школах, критикував Київ і виступав проти вступу України до НАТО на тлі війни. У серпні 2025-го він наклав вето на закон про продовження частини соціальної підтримки українців.

    У Німеччині ту саму зв’язку тримає не Україна як головна тема, а міграція як головний двигун. На виборах 23 лютого 2025 року AfD отримала 20,8% і стала другою партією Бундестагу. Bündnis Sahra Wagenknecht, найжорсткіша в запереченні допомоги Києву, до парламенту не пройшла — 4,98%. До кінця серпня 2026 року опитування INSAставили AfD уже на рівні 29% при падінні CDU/CSU до 20%. Коли Володимир Зеленський виступає в Бундестазі, більша частина фракції AfD демонстративнобойкотує залу. Партія проти військових постачань і санкцій. Її зростання пояснюється насамперед міграцією та недовірою до брандмауера істеблішменту. Україна в цій конструкції стає доказом, що еліти знову витрачають суверенітет і гроші не на німців.

    Італія показує розкол усередині правлячого блоку. Giorgia Meloni утримує лінію підтримки України: територіальна цілісність, санкції, відсутність італійських військ на землі, продовження допомоги. Matteo Salvini всередині тієї самої коаліції говорить іншою мовою. До вересня 2026-го він уже публічно попереджав про антиросійську тривожність, визнавав, що війну почала Росія, і водночас припускав, що частині європейських канцелярій вигідне її продовження через торгівлю зброєю. Це адаптація російської тези про зацікавленість Заходу у війні — без потреби цитувати Лаврова.

    В Австрії FPÖ зробила зв’язку прямою. Партія перемогла на виборах у вересні 2024 року з 28,8% і вела кампанію за зняття санкцій, повернення російського газу та припинення фінансової підтримки України. Herbert Kickl називає корупцію в Україні підставою блокувати євроінтеграцію і обіцяє негайне вето. Нейтралітет тут працює як національний код, через який російський інтерес стає місцевим здоровим глуздом.

    Словаччина при Robert Fico та Угорщина при Viktor Orbán до квітня 2026 року були інституційним вираженням тієї самої логіки всередині Ради ЄС. Вони пов’язували санкційні пакети й кредит у 90 мільярдів із нафтою Druzhba, цінами на енергію та національним інтересом. Fico відкрито говорив, що готовий прийняти естафету від Орбана, якщо той втратить владу. Після поразки Орбана 12 квітня 2026 року та приходу Péter Magyar ця вісь усередині ЄС надломилася. Метод лишився: зовнішня політика як заручниця внутрішньої угоди.

    Болгарія у квітні 2026-го дала інший варіант тієї самої конструкції. Rumen Radev привів Progressive Bulgaria до перемоги з 44,6% на восьмих за п’ять років парламентських виборах. Кампанія була передусім антикорупційною та антиелітарною. Зовнішньополітичний шар — відмова від військової допомоги Україні й курс на «прагматичні» відносини з Москвою, включно з поверненням російської нафти й газу. Виборець міг голосувати проти мафії, а отримати зсув у політиці щодо Росії. Саме так зовнішній інтерес входить у внутрішню політику, не представляючись іноземним.

    Росія може не переконати Європу у своїй правоті і все одно змінити її політику

    Навіть проукраїнські кабінети змушені упаковувати допомогу як інвестицію в європейську безпеку, ховати її в кредити замість грантів, виторговувати винятки, обіцяти внутрішню компенсацію. 90 мільярдів через спільні запозичення — не лише фінансова схема. Це політичний компроміс із суспільствами, які більше не хочуть чути слово про безстроковість. Санкції політизуються. Їх починають оцінювати не за шкодою для військової машини Росії, а за ціною для німецького хімічного заводу, італійського АПК, словацького НПЗ, австрійського ЖКГ. Кожен новий пакет потребує одностайності або обходу вето. Кожен гравець із правом вето отримує важіль.

    Допомога Україні перетворюється з зовнішньополітичного консенсусу на електоральний товар: її можна обіцяти, урізати, обмінювати або соромитися. Зростає недовіра до європейських інституцій. Якщо Брюссель асоціюється одночасно з війною, міграцією, зеленим переходом і грошима для Києва, будь-яка нова криза працює на націоналіста. Росії тут не обов’язково хвалити себе. Їй достатньо, щоб слово Брюссель викликало роздратування.

    Росія стає інструментом внутрішньої боротьби. Звинувачення опонента в проросійськості працює як тавро. Звинувачення влади у війні до останнього євро працює як мобілізація. Обидва ярлики збіднюють розмову і водночас роблять її вигідною для Москви: що гостріше європейці сперечаються між собою мовою цієї війни, то менше в них спільних дій.

    Тому самого викриття фейків уже недостатньо. Якщо виборець проти подальшої допомоги Україні тому, що в його місті не вистачає грошей на лікарні й житло, його не переконає скріншот із Telegram-каналу. У нього є реальний конфлікт інтересів. Російська машина лише ставить мікрофон біля однієї сторони цього конфлікту і підказує формулювання.

    Звідси випливає межа самої контрпропаганди. Вона добре працює проти брехні і слабо — проти розподілу витрат. Те, що Росію не зупинили б нейтралітетом України, не скасовує черги до лікаря в Жешуві та рахунку за опалення в Хемніці. Поки ці витрати не вбудовані в внутрішній договір — хто платить, скільки, як довго і що отримує натомість у вигляді безпеки, — готова рамка знаходить покупця.

    Договір може бути різним. Можна платити, бо інакше війна підійде ближче і стане дорожчою. Можна платити, скорочуючи інші статті. Можна платити менше і тиснути на переговори. Політика полягає у виборі. Російський інтерес полягає в тому, щоб вибір завжди виглядав як конфлікт своїх і чужих, а не як питання, яка безпека Європі потрібна.

    Питання 2026 року вже не в тому, чи слухає Європа російську пропаганду. Воно в тому, наскільки глибоко чужі пояснення європейських проблем стали мовою частини самих європейських суспільств. Поки ця мова живе на місцевих рахунках, місцевих виборах і місцевих коаліціях, Кремль може програвати інформаційні битви в Брюсселі й усе одно вигравати час, гроші та єдність на національних кампаніях.

  • «Щоб у Європі не було нацизму»: Лавров озвучив чергову умову завершення війни

    «Щоб у Європі не було нацизму»: Лавров озвучив чергову умову завершення війни

    Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров на тлі нової спроби відновити переговори про завершення війни проти України знову повернувся до однієї з головних пропагандистських тез Кремля. Під час виступу перед студентами Московського державного інституту міжнародних відносин 7 вересня він заявив, що війну нібито необхідно завершити так, щоб у Європі «більше не було нацизму».

    За словами глави російського МЗС, те, що Москва називає «нацизмом», нібито знову поширюється Європою. Лавров також заявив, що збереження нинішнього українського керівництва при владі начебто означало б «зраду» пам’яті тих, хто переміг нацистську Німеччину у Другій світовій війні. Аналогічні тези він використав і в контексті Німеччини, звинувачуючи Берлін у мілітаризації та конфронтації з Росією.

    Фактично Лавров повторив аргументацію, яку російська влада використовує ще від початку повномасштабного вторгнення. 24 лютого 2022 року Володимир Путін, оголошуючи про початок так званої «спеціальної військової операції», назвав серед її цілей «демілітаризацію» та «денацифікацію» України. Саме ці формулювання згодом стали одним із центральних елементів офіційної російської пропаганди.

    Водночас міжнародні спостерігачі не давали підстав характеризувати українську політичну систему як «нацистську». Наприклад, місія ОБСЄ після президентських виборів 2019 року назвала їх конкурентними та зазначала, що фундаментальні свободи загалом були дотримані. Другий тур завершився мирною передачею влади після перемоги Володимира Зеленського.

    Таким чином, використання Лавровим терміну «нацизм» стосовно української влади є не новою умовою переговорів у юридичному сенсі, а продовженням політичної риторики Кремля, якою Москва роками намагається обґрунтовувати вторгнення.

    Заява пролунала саме в момент нового дипломатичного руху

    Особливо показовим є час, коли Лавров озвучив цю тезу.

    На початку вересня 2026 року після тривалої паузи активізувалися американські спроби відновити переговори між Росією та Україною. Представники президента США Дональда Трампа Стів Віткофф і Джаред Кушнер спочатку провели понад три години переговорів із Путіним у Москві, після чого вирушили до Києва. Конкретного прориву після московської зустрічі оголошено не було.

    7 вересня Кремль уже заявив, що не виключає нового раунду переговорів за участю Росії, України та США. Речник Путіна Дмитро Пєсков назвав американські зусилля «маленьким кроком до миру», однак визнав, що говорити про конкретну дату або місце наступної зустрічі ще зарано.

    Віткофф і Кушнер тим часом завершили перший у цьому форматі візит до Києва. За підсумками консультацій Зеленський заявив, що сторони обговорювали нові дипломатичні пропозиції, посилення протиповітряної оборони та підготовку України до зими. Водночас повідомлень про досягнення політичного прориву також не було.

    Саме на цьому тлі Лавров фактично повернув до публічного простору одну з найбільш ідеологізованих вимог Москви.

    «Денацифікація» залишається зручною формулою Кремля

    Проблема російської тези про «денацифікацію» полягає ще й у тому, що Москва ніколи не запропонувала однозначного міжнародно-правового визначення того, що саме має означати виконання цієї умови.

    У різні періоди російські чиновники пов’язували її із забороною певних політичних сил, змінами українського законодавства, мовної та історичної політики, демонтажем окремих державних інституцій або навіть зміною влади в Києві.

    Нинішня заява Лаврова робить поняття ще ширшим. Якщо раніше Кремль переважно говорив про «нацизм» в Україні, тепер глава МЗС РФ переносить його на всю Європу.

    І це важлива зміна риторики. Москва дедалі частіше описує не лише Україну, а й провідні європейські держави як країни, що нібито відроджують небезпечні історичні практики.

    Напередодні Лавров різко атакував Німеччину. Після того як Берлін заявив про причетність Росії до інциденту з безпілотником поблизу аеропорту Лейпциг/Галле, російський міністр звинуватив канцлера Фрідріха Мерца у мілітаризації країни та фактично назвав дії ФРН початком «справжньої війни» проти Росії.

    Відносини Москви й Берліна останніми тижнями різко погіршилися. Росія оголосила про закриття німецьких культурних центрів у відповідь на дії німецької влади після інциденту в Лейпцигу. AP повідомляло, що ситуація розгортається на тлі ширших європейських побоювань щодо можливих російських диверсій і гібридних операцій.

    Міжнародна оцінка війни принципово інша

    Російська аргументація про боротьбу з «нацизмом» також різко відрізняється від міжнародно-правової оцінки подій лютого 2022 року.

    Генеральна асамблея ООН у березні 2022 року ухвалила резолюцію, яка прямо охарактеризувала дії Росії як агресію проти України та вимагала негайно, повністю й безумовно вивести російські війська з української території в міжнародно визнаних кордонах. За документ проголосувала 141 держава.

    У листопаді того самого року Генасамблея ООН також визнала необхідність притягнення Росії до відповідальності за порушення міжнародного права та підтримала створення механізму для фіксації завданих Україні збитків.

    Тобто в міжнародних документах причиною війни не називається жодна необхідність боротьби з «нацизмом». Навпаки, основною юридичною рамкою є агресія Росії проти суверенної держави.

    Москва не відмовляється від максималістської логіки

    Нові заяви Лаврова показують ще одну проблему для переговорного процесу.

    Навіть коли Кремль демонструє готовність до нових контактів із Вашингтоном і Києвом, у публічній площині Росія продовжує використовувати формулювання, які можуть передбачати значно більше, ніж просто припинення вогню чи врегулювання територіальних питань.

    Якщо «відсутність нацизму» Москва трактує як необхідність усунути нинішнє керівництво України або змінити внутрішній політичний устрій держави, така вимога фактично виходить далеко за межі класичної мирної угоди.

    При цьому Путін 3 вересня заявляв, що бачить можливість досягнення мирної домовленості і позитивно оцінював нову дипломатичну активність США. Зеленський зі свого боку також говорив про появу нового імпульсу в переговорах, хоча конкретних домовленостей сторони поки не оголосили.

    Війна паралельно продовжується. Reuters повідомляє, що Росія останнім часом посилила атаки на Київ, зокрема із застосуванням швидкісних реактивних безпілотників, через що в столиці почастішали тривалі повітряні тривоги, перебої з енергопостачанням і транспортні проблеми.

    Тож заява Лаврова пролунала в доволі суперечливий момент: Москва одночасно допускає нові переговори про завершення війни і повторює одну з тез, якою виправдовувала саме її початок.

    Поки невідомо, чи є слова Лаврова частиною конкретної переговорної позиції Росії в нинішніх консультаціях зі США. Кремль не оприлюднював повного переліку положень, які обговорювалися з Віткоффом і Кушнером, а американська сторона також не розкрила зміст нового мирного пакета.

    Тому говорити, що «боротьба з нацизмом у Європі» стала формальною новою умовою мирної угоди, наразі підстав немає. Коректніше трактувати висловлювання Лаврова як продовження кремлівської пропагандистської риторики і сигнал, що Москва поки не відмовилася від ідеологічних обґрунтувань, які використовує від 2022 року.

  • «Накидаються зграєю і розривають»: Путін пояснив війну проти України історією про косаток і ведмедів

    «Накидаються зграєю і розривають»: Путін пояснив війну проти України історією про косаток і ведмедів

    Російський правитель Володимир Путін запропонував учителям пояснювати дітям причини війни проти України за допомогою несподіваної аналогії зі світом дикої природи. Під час зустрічі з педагогами та студентами Московського педагогічного державного університету він заговорив про білих ведмедів і косаток, а потім раптово пов’язав «харчовий ланцюг» в Арктиці з російським вторгненням в Україну. При цьому перевірка наукових джерел показує: описана Путіним картина, за якої косатки нібито регулярно полюють зграями на білих ведмедів і «розривають їх на частини», не є встановленою моделлю взаємодії цих видів.

    Заява пролунала 29 серпня під час візиту Путіна до Московського педагогічного державного університету напередодні початку нового навчального року. Російські державні та незалежні медіа опублікували практично однаковий фрагмент розмови, а стенограма зустрічі також була оприлюднена Кремлем.

    Все почалося з розповіді вчителя китайської мови Дмитра Баланчукова з Бєлгородської області. Педагог розповів Путіну про свою поїздку на Північний полюс. За даними російських ЗМІ, таку можливість він отримав після перемоги в конкурсі «Учитель року Росії».

    Путін поцікавився, чи вдалося Баланчукову побачити білих ведмедів. Учитель відповів, що бачив двох. Після цього розмова отримала зовсім несподіване продовження.

    Російський правитель заявив, що неподалік мешкають косатки, які нібито полюють на білих ведмедів. За його словами, вони «накидаються зграєю» і розривають ведмедів. Далі Путін назвав це прикладом харчового ланцюга і одразу пов’язав розповідь із війною проти України.

    «Про це теж дітям потрібно розповідати, щоб вони розуміли, в якому світі ми живемо і чому ми проводимо спеціальну військову операцію», — заявив він. Саме терміном «спеціальна військова операція» російська влада продовжує офіційно називати повномасштабну війну, яку Росія розпочала проти України.

    Примітно, що російські державні та прокремлівські видання не приховали дивну аналогію. Навпаки, низка ресурсів подала слова Путіна саме як пояснення «необхідності СВО». «Российская газета», «Коммерсантъ» та інші російські медіа повідомили, що Путін провів паралель між поведінкою хижаків в Арктиці та причинами російської військової операції.

    Однак окреме питання виникає щодо самого твердження про косаток та білих ведмедів.

    Наукові джерела справді описують косаток як надзвичайно потужних арктичних хижаків. Вони полюють на різних морських ссавців, зокрема тюленів, нарвалів, моржів та китів. Через скорочення площі морського льоду косатки також дедалі активніше проникають у райони Канадської Арктики, де раніше їхню присутність обмежував щільний лід. Канадське Міністерство рибальства та океанів навіть зазначає, що в окремих районах косатки можуть поступово витісняти білого ведмедя з позиції головного морського хижака.

    Але це зовсім не означає, що білі ведмеді є звичайною здобиччю косаток.

    Офіційна канадська оцінка стану популяції білого ведмедя описує взаємодію цих двох великих хижаків як непряму. І тут є особливо цікавий момент: науково описаний зв’язок між ними фактично може бути протилежним картині, яку намалював Путін. Після того як косатки вбивають гренландських китів, залишки китових туш можуть ставати додатковим джерелом їжі для білих ведмедів.

    Дослідження харчування білих ведмедів у канадській затоці Фокс також показало, що туші гренландських китів, які залишаються після атак косаток, можуть забезпечувати ведмедям важливе додаткове харчування в періоди відсутності льоду. Тобто в науковій літературі задокументовано передусім ситуацію, коли косатка вбиває кита, а білий ведмідь отримує можливість харчуватися його рештками, а не усталений «харчовий ланцюг» косатка — білий ведмідь, про який говорив Путін.

    Це важливе уточнення, оскільки сам Путін подав історію не як теоретично можливу зустріч двох великих хижаків, а як звичайну картину арктичної природи: косатки нібито «їдять цих ведмедів» і зграєю розривають їх на частини.

    У доступних авторитетних наукових матеріалах, які описують раціон косаток та взаємодію великих арктичних хижаків, білі ведмеді не фігурують як їхня типова здобич. Натомість добре задокументоване полювання косаток на китів, тюленів, нарвалів та інших морських ссавців. Наприклад, науковці безпосередньо документували атаки косаток на молодих гренландських китів у Канадській Арктиці.

    Тому категорично стверджувати, що напад косатки на білого ведмедя фізично неможливий, було б некоректно: обидва види можуть опинитися в одних арктичних водах, а косатка значно краще пристосована до полювання у відкритому морі. Однак наукові дані не дають підстав описувати білих ведмедів як звичайну частину раціону косаток або типовий елемент такого «харчового ланцюга».

    Ще показовіший контекст самої заяви Путіна. Вона прозвучала не на науковій конференції чи зустрічі з біологами, а під час спілкування з педагогами — і була безпосередньо пов’язана з тим, що саме, на його думку, потрібно розповідати російським дітям.

    Зустріч у Московському педагогічному державному університеті проходила напередодні Дня знань. Путін також брав участь у відкритті нових шкіл у російських регіонах у режимі відеозв’язку та говорив із педагогами про виховання школярів і збереження пам’яті про російських військових, які беруть участь у війні проти України.

    Таким чином, історія про косаток і ведмедів стала не випадковим жартом у сторонній розмові. Путін сам запропонував використовувати її саме під час спілкування з дітьми — як спосіб пояснити їм, «у якому світі ми живемо» і чому Росія веде війну.

    Це відбувається на п’ятому році повномасштабного російського вторгнення, протягом якого офіційне пояснення причин війни в російській риториці неодноразово змінювалося. Кремль говорив про «демілітаризацію» і «денацифікацію» України, розширення НАТО, нібито необхідність захисту Донбасу та загрози безпеці Росії. Тепер до цього ряду фактично додалася ще одна, значно більш несподівана аналогія — із законами дикої природи.

    І саме вона привернула значну увагу медіа: не лише через дивність формулювання, а й через те, що Путін запропонував використовувати цю картину для пояснення війни дітям.

    При цьому наукові дані додають історії ще один вимір. Косатки справді є одними з найпотужніших хижаків світового океану, а кліматичні зміни збільшують їхню присутність в Арктиці. Проте твердження про білих ведмедів як їхню звичайну здобич не підтверджується науковими описами арктичних харчових мереж. Навпаки, дослідження фіксують інший зв’язок між цими тваринами: білі ведмеді можуть отримувати їжу завдяки залишкам китів, убитих косатками.

    У результаті спроба Путіна пояснити війну законами природи породила більше запитань, ніж відповідей. І тепер фраза про косаток, які нібито «їдять ведмедів як дрібноту», ризикує стати одним із найдивніших публічних пояснень російського вторгнення в Україну за весь час повномасштабної війни.

  • РФ запустила нову інформаційну атаку на Британію та ЄС: сотні публікацій за день просувають один наратив

    РФ запустила нову інформаційну атаку на Британію та ЄС: сотні публікацій за день просувають один наратив

    Російська мережа інформаційного впливу різко активізувала кампанію проти Великої Британії та Європейського Союзу. За даними українського Центру стратегічних комунікацій, лише 18 серпня понад сотня ресурсів поширили більш як 500 матеріалів дев’ятьма мовами, намагаючись перекласти відповідальність за продовження війни Росії проти України на Лондон і Брюссель. Кампанія розгортається на тлі нових погроз Москви Британії через постачання Україні безпілотників.

    Центр стратегічних комунікацій повідомив про новий сплеск активності російської FIMI-мережі — системи іноземного інформаційного маніпулювання та втручання. За підрахунками Центру, протягом одного дня, 18 серпня, 108 ресурсів опублікували 516 матеріалів дев’ятьма мовами.

    Головна теза кампанії полягає в тому, що нібито не Росія, яка розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, а Велика Британія та ЄС відповідальні за продовження війни через військову й фінансову підтримку Києва.

    При цьому в інформаційних повідомленнях змішуються одразу кілька тем — українські далекобійні удари, західна військова допомога, європейське фінансування та окремі заяви політиків про можливий діалог із Москвою.

    Москва використала тему британських дронів

    Одним із приводів для нової кампанії стали повідомлення західних медіа про використання Україною безпілотників британського виробництва під час ударів по об’єктах на території Росії.

    Російське посольство в Лондоні після цього звинуватило Велику Британію в нібито прямій участі у війні та заявило про можливі «наслідки».

    У заяві російської сторони йшлося про те, що Лондон начебто свідомо йде шляхом ескалації, одночасно заявляючи про підтримку миру.

    За даними The Guardian, британські джерела в Міністерстві оборони підтвердили інформацію, що Україна використовувала безпілотники, виготовлені британськими компаніями. Один із них — реактивний Nyan виробництва BAE Systems. Видання звертає увагу, що Британія й раніше передавала Україні значно потужніші системи, зокрема ракети Storm Shadow.

    Російський міністр закордонних справ Сергій Лавров також заявив, що Москва може розглядати Британію як сторону війни через її військову допомогу Україні.

    Водночас британська влада на погрози Росії фактично відповіла відмовою змінювати свою політику.

    Прем’єр-міністр Великої Британії Енді Бернем заявив, що країна продовжить підтримувати Україну «на 100%». За даними Reuters, Британія планує передати Україні до кінця 2026 року близько 150 тисяч дронів у межах пакета підтримки вартістю 752 млн фунтів стерлінгів.

    Російські ресурси прибирають із контексту військові цілі

    Центр стратегічних комунікацій звертає увагу на важливий елемент російського наративу: заяви російського посольства та посадовців подаються пропагандистськими ресурсами як установлені факти.

    При цьому замовчується контекст українських ударів.

    Україна систематично атакує російську військову, логістичну та енергетичну інфраструктуру, яку Росія використовує для забезпечення війни.

    Зокрема, останні удари спрямовувалися по нафтопереробних підприємствах, логістичних вузлах та інших об’єктах, пов’язаних із російським військово-промисловим комплексом.

    The Guardian зазначає, що нова хвиля російської риторики збіглася з періодом, коли далекобійні удари України почали завдавати Москві дедалі відчутніших економічних збитків, зокрема через атаки на НПЗ і логістичні центри.

    Саме на цьому тлі Кремль намагається перенести дискусію з питання російської агресії на нібито «відповідальність» держав, які допомагають Україні оборонятися.

    Наступна тема — гроші європейців

    Другий великий напрям кампанії стосується фінансової підтримки України.

    Російські інформаційні ресурси поширюють тези про те, що допомога Києву нібито стає непосильним тягарем для європейських платників податків.

    У цьому контексті російське агентство ТАСС поширює інформацію про можливу потребу України приблизно в 101 млрд доларів міжнародної допомоги у 2026–2027 роках.

    Пропагандистські ресурси використовують цю цифру не для аналізу потреб української держави, яка продовжує протистояти російській агресії, а як аргумент для формування невдоволення серед громадян країн ЄС.

    Центр стратегічних комунікацій зазначає, що законну фінансову та військову допомогу Україні Кремль систематично намагається представити як «крадіжку грошей європейців» або особисту політичну авантюру керівництва ЄС.

    Мета такого підходу очевидна — послабити суспільну підтримку України в країнах, від яких залежить значна частина її військової та бюджетної стійкості.

    Кремль намагається показати «розкол» у Європі

    Ще одна складова нової інформаційної кампанії — використання заяв європейських політиків, які допускають необхідність збереження каналів комунікації з Москвою.

    Зокрема, російські ресурси активно використовують позицію президента Фінляндії Александра Стубба, який раніше говорив про необхідність розмовляти з Володимиром Путіним.

    Стубб справді виступав за те, щоб Європа мала можливість контактувати з Кремлем у рамках дипломатичних зусиль. Однак ця позиція не означає припинення підтримки України або перегляду ставлення Фінляндії до російської агресії.

    Російська пропаганда натомість намагається представити подібні заяви як доказ того, що ЄС начебто розколовся на прихильників допомоги Україні та тих, хто хоче домовлятися з Росією.

    Насправді дискусії щодо формату дипломатичних контактів із Москвою в Європі існують давно, але вони не скасовують спільної політики підтримки України. Ще раніше в ЄС точилися суперечки про доцільність прямого переговорного каналу з Путіним, однак країни залишалися єдиними у ключовому питанні — Росія не може отримати винагороду за агресію.

    Чому Росія активізувала кампанію саме зараз

    Час появи нової хвилі пропаганди також має значення.

    Україна нарощує далекобійні спроможності та дедалі частіше атакує стратегічні об’єкти в глибині російської території. Одночасно західні країни продовжують фінансувати українську оборону.

    Для Москви це створює дві проблеми.

    Перша — безпосередні військові та економічні втрати.

    Друга — збереження політичної підтримки України серед західних суспільств.

    Саме друга проблема є ціллю FIMI-кампаній. Замість того щоб переконувати українців припинити опір, Москва намагається працювати з громадською думкою держав, від рішень яких залежить постачання зброї та фінансової допомоги.

    Для цього використовуються одразу кілька емоційних аргументів: страх прямої війни Росії з НАТО, небажання витрачати гроші на Україну, побоювання ескалації та теза про те, що «політики затягують війну».

    Головна мета — змусити Європу боятися підтримувати Україну

    За оцінкою Центру стратегічних комунікацій, кінцева мета кампанії полягає не стільки у виправданні Росії, скільки в зміні поведінки західних суспільств.

    Кремль прагне сформувати в громадян Європи враження, що кожна наступна поставка зброї Україні нібито наближає їхні власні країни до прямої війни.

    Паралельно просувається фінансовий аргумент: українська підтримка начебто забирає ресурси в самих європейців.

    І нарешті, через окремі заяви політиків створюється картина начебто масштабного розколу всередині ЄС.

    Це класична схема інформаційного впливу: реальні події не заперечуються, але їх поєднують у потрібній послідовності, виривають із контексту та доповнюють емоційними формулюваннями.

    На цьому тлі погрози Росії Великій Британії стали зручним інформаційним приводом. Проте Лондон наразі демонструє протилежний результат: після російських попереджень британська влада публічно підтвердила, що не планує відмовлятися від підтримки України.

  • Антиукраїнський контент у Польщі зріс на 250%: Reuters розкрив нову кампанію Кремля

    Антиукраїнський контент у Польщі зріс на 250%: Reuters розкрив нову кампанію Кремля

    Росія різко активізувала інформаційні операції у Польщі, намагаючись використати загострення історичних суперечок між Варшавою та Києвом для посилення антиукраїнських настроїв і послаблення підтримки України. Після останнього дипломатичного конфлікту кількість антиукраїнського контенту польською мовою в соціальних мережах зросла більш ніж на 250%.

    Про це 14 серпня повідомило агентство Reuters, посилаючись на польських чиновників, експертів та аналіз інформаційного простору. За їхніми оцінками, російська кампанія охоплює одразу кілька найбільш чутливих для польського суспільства тем — Волинську трагедію, діяльність Української повстанської армії, присутність українських біженців у Польщі, соціальні витрати та політичні суперечки навколо підтримки Києва.

    Заступник міністра цифровізації Польщі Павел Ольшевський заявив Reuters, що після загострення польсько-українського конфлікту російська дезінформація фактично «вибухнула». Спочатку відповідні повідомлення активно поширювалися у соціальних мережах та російських державних інформаційних ресурсах, після чого частина наративів почала проникати і в польський медіапростір.

    Особливістю нинішньої кампанії експерти називають те, що Москва дедалі частіше не створює повністю вигадані історії, а бере реальні події, суспільні проблеми або заяви політиків і максимально загострює їхнє трактування. Це робить такі інформаційні операції складнішими для виявлення, оскільки пропагандистський наратив може містити фактичну основу, але подавати її у викривленому контексті.

    Одночасно використовуються автоматизовані акаунти та ботоферми, завдання яких — створювати враження, що певна позиція має значно більшу підтримку серед польського суспільства, ніж насправді. За інформацією Reuters, антиукраїнські повідомлення активно поширюються через X, Facebook, Instagram, TikTok, YouTube і Telegram.

    Історичний конфлікт став зручним інструментом

    Новий сплеск інформаційної активності відбувається на тлі серйозного загострення відносин між Польщею та Україною через питання історичної пам’яті.

    Наприкінці травня президент України Володимир Зеленський надав одному з українських військових підрозділів почесне найменування, пов’язане з Українською повстанською армією. Рішення викликало різку реакцію у Польщі через ставлення до УПА та Волинської трагедії 1943–1945 років. Reuters тоді називав суперечку одним із серйозних подразників у відносинах двох держав.

    Для України УПА пов’язана передусім із боротьбою за незалежність та опором радянській владі. У Польщі натомість ключовим залишається питання відповідальності українських націоналістів за масові вбивства польського населення на Волині та в Галичині. Польська сторона оцінює кількість загиблих поляків приблизно у 100 тисяч осіб; водночас під час акцій у відповідь загинули тисячі українців.

    Москва роками намагається використовувати саме цю історичну травму для погіршення польсько-українських відносин.

    У липні польська Рада стійкості офіційно попереджала про збільшення кількості дезінформаційних і маніпулятивних матеріалів, спрямованих на поглиблення розколу між поляками та українцями через тему Волинської трагедії. Польська сторона окремо звернула увагу на активність ФСБ РФ, яка оприлюднювала нібито розсекречені документи про події 1943 року. Польські історики висловлювали сумніви щодо достовірності частини цих матеріалів.

    Російська кампанія значно ширша за соцмережі

    Додаткові дослідження показують, що йдеться не про поодинокі інформаційні вкиди.

    Аналітики «Детектора медіа» дослідили 384 повідомлення, оприлюднені російськими та проросійськими Telegram-каналами лише протягом 1–6 липня. Дослідники зафіксували цілу мережу взаємопов’язаних наративів: від тверджень про нібито «культ Бандери» в Україні до спроб пов’язати історичну суперечку з можливістю блокування вступу України до ЄС.

    Польський інститут міжнародних відносин раніше також попереджав, що створення напруженості між поляками та українцями є одним із постійних напрямів російських інформаційних операцій. Москва використовує не лише історичні питання, а й соціально-економічні проблеми, зокрема допомогу українським біженцям, щоб формувати враження, ніби підтримка України відбувається за рахунок польських громадян.

    Подібна схема застосовувалася ще з початку повномасштабного вторгнення. Польські спецслужби у 2022 році попереджали, що російські інформаційні операції намагаються переконати поляків, ніби прийом українських біженців призводить до економічних проблем, погіршення безпеки та зростання злочинності. Для цього пропагандисти використовували навіть події, які взагалі не були пов’язані з громадянами України.

    Не лише пропаганда: Польща викриває російські операції

    Водночас діяльність російських спецслужб не обмежується інформаційним простором.

    У липні 2026 року польське Агентство внутрішньої безпеки повідомило про завершення розслідування щодо 18-річного громадянина України, якого звинуватили у виконанні завдань на користь російських спецслужб. За матеріалами слідства, метою операції було саме розпалювання національної ворожнечі між поляками та українцями.

    Польські слідчі пов’язують обвинуваченого з 47 епізодами, серед яких осквернення місць пам’яті, зокрема пов’язаних із польськими жертвами УПА. За даними ABW, виконавців вербували через інтернет-месенджери, а винагороду могли виплачувати криптовалютою через іноземні біржі.

    Це демонструє ширшу модель: інформаційні повідомлення можуть підсилюватися реальними провокаціями, які потім самі стають приводом для нової хвилі антиукраїнського контенту.

    Кремль намагається використати реальні проблеми

    Найнебезпечнішою рисою нинішньої кампанії польські експерти вважають її здатність накладатися на вже наявні суспільні суперечності. Історичні питання, міграція, соціальна допомога та економічна конкуренція справді є предметами дискусії всередині Польщі. Російська інформаційна операція не обов’язково створює ці проблеми — вона намагається максимально їх загострити та перевести політичну дискусію у взаємну ворожість.

    Reuters зазначає, що кампанія може мати й довгострокову політичну мету. Російські інформаційні операції спрямовані на посилення націоналістичних настроїв і можуть набувати додаткового значення напередодні польських виборів 2027 року.

    Москва традиційно заперечує причетність до таких кампаній. Російське посольство у Варшаві назвало звинувачення безпідставними та заявило, що РФ нібито не втручається у відносини інших держав.

    Проте польські державні структури та аналітичні центри фіксують російські спроби використовувати польсько-українські суперечності вже багато років. Нинішній стрибок антиукраїнського контенту більш ніж на 250% показує, наскільки швидко Москва здатна масштабувати інформаційну кампанію, коли у відносинах Варшави та Києва виникає реальний конфлікт.

  • Порожні полиці в магазинах України: у ЦПД пояснили, чи є загроза дефіциту продуктів

    Порожні полиці в магазинах України: у ЦПД пояснили, чи є загроза дефіциту продуктів

    Росія намагається використати тимчасові перебої з постачанням товарів у частині українських магазинів для поширення панічних настроїв серед населення. Порожні полиці в окремих супермаркетах пов’язані з логістичними труднощами після російських атак, а не з продовольчим дефіцитом у країні.

    Про це заявив керівник Центру протидії дезінформації Андрій Коваленко.

    За його словами, російська сторона систематично поширює в соціальних мережах повідомлення про нібито масштабний дефіцит продуктів в Україні. Мета такої кампанії, на думку Коваленка, — спровокувати паніку серед населення та змусити людей масово скуповувати товари.

    Керівник ЦПД наголосив, що ситуацію з порожніми полицями не варто сприймати як ознаку нестачі продовольства. У деяких торговельних мережах справді можуть виникати перебої з наявністю окремих товарів, однак вони мають тимчасовий логістичний характер.

    «Жодного дефіциту не буде. Порожні полиці в деяких супермаркетах є, в деяких нема. Відповідно, це логістичний дефіцит, а не продовольчий», — заявив Коваленко.

    Він пояснив, що після ударів по інфраструктурі торговельні мережі змушені перебудовувати маршрути постачання, через що певні товари можуть тимчасово не потрапляти на полиці у звичному обсязі. Водночас це не означає, що продуктів у країні загалом недостатньо.

    За словами Коваленка, подібні ситуації вже виникали в Україні раніше. Як приклад він навів паливну кризу 2022 року, коли через масштабні атаки РФ виникли серйозні проблеми з постачанням пального. Згодом логістичні ланцюги були перебудовані, а ситуацію вдалося стабілізувати.

    «Логістичний дефіцит, так само як з паливним у 2022 році було, він перебудується. Продукти будуть на полицях. Продукти будуть на ринках», — наголосив керівник Центру протидії дезінформації.

    Він закликав українців не піддаватися панічним настроям і не скуповувати продукти лише через повідомлення в соціальних мережах.

    Коваленко зазначив, що створення відчуття неконтрольованості ситуації є однією з цілей російських інформаційних кампаній. За його словами, ворог намагається сформувати у громадян переконання, що держава та бізнес нібито не здатні забезпечити населення необхідними товарами.

    «Не треба грати в цю гру», — закликав керівник ЦПД.

    Він також підкреслив, що товарів в Україні достатньо, а перебої з їхньою наявністю в конкретних магазинах або торговельних мережах не свідчать про загальнонаціональний продовольчий дефіцит.

    Причиною тимчасових труднощів стали, зокрема, наслідки російської атаки в ніч на 5 серпня. Внаслідок удару були пошкоджені чотири розподільчі центри Fozzy Group — компанії, яка управляє, зокрема, мережами «Сільпо», «Фора» та THRASH!.

    Пошкодження логістичної інфраструктури вплинуло на процес доставки продукції до торговельних точок. Через це в окремих магазинах може тимчасово бракувати певних категорій товарів або окремих позицій, які раніше регулярно були доступними.

    Водночас це не означає припинення роботи торговельних мереж. Компанія перебудовує логістику та працює над відновленням звичного рівня постачання.

    За планами Fozzy Group, повністю відновити звичний асортимент у магазинах мають до 24 серпня — Дня Незалежності України. Таким чином, тимчасові перебої з окремими товарами очікують усунути після відновлення та переналаштування логістичних маршрутів.

    На цьому тлі українські державні органи закликають громадян критично ставитися до повідомлень про нібито масштабний дефіцит продуктів. Фотографії порожніх полиць у конкретному магазині самі по собі не свідчать про нестачу продовольства в усій країні.

    Фахівці з інформаційної безпеки наголошують, що масова скуповування товарів може, навпаки, посилити тимчасові перебої: якщо значна кількість людей одночасно почне купувати продукти «про запас», окремі позиції швидше зникатимуть із полиць, створюючи додаткове навантаження на логістику.

    Тому ситуацію варто розділяти на два поняття: локальні перебої з постачанням через пошкодження інфраструктури та реальний дефіцит продовольства. За заявою Центру протидії дезінформації, наразі йдеться саме про перший сценарій.

    Українців закликають не піддаватися паніці, не робити надмірних запасів продуктів і орієнтуватися на інформацію від офіційних джерел та самих торговельних мереж.

  • Лубінець спростував заяви РФ про відмову України від полонених: «Готові забрати всіх»

    Лубінець спростував заяви РФ про відмову України від полонених: «Готові забрати всіх»

    Україна не відмовляється від жодного свого громадянина, який перебуває в російському полоні, і готова забирати всіх військовополонених, цивільних заручників та українських дітей. Заяви російської сторони про нібито відмову Києва від своїх громадян є частиною інформаційної кампанії проти України.

    Про це заявив уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець на пресконференції в Укрінформі.

    За його словами, Росія розпочала медійну кампанію, спрямовану на дискредитацію України. Зокрема, російська сторона поширює списки українських військовополонених, яких Київ нібито не хоче забирати.

    Лубінець наголосив, що Україна готова прийняти кожного свого громадянина, якого Росія погодиться передати.

    «Ми ніколи не відмовлялись від будь-якого українського військовополоненого, цивільного заручника чи української дитини. Ми готові забирати абсолютно всіх, кого нам готова віддавати РФ», — заявив омбудсмен.

    За словами Лубінця, після появи російських списків українська сторона не залишає їх без уваги. Київ надсилає офіційні запити та підтверджує готовність оперативно забрати зазначених людей.

    Водночас, як стверджує омбудсмен, після цього російська сторона починає затягувати процедуру. Замість швидкого вирішення питання Москва запускає додаткові погодження та інші бюрократичні процеси, через що повернення людей відкладається.

    Лубінець вважає, що така тактика має не лише практичну, а й інформаційну мету. Росія, за його словами, намагається використати біль та невизначеність родин військовополонених і зниклих безвісти для створення негативного ставлення до української влади.

    Для родичів полонених ситуація залишається особливо важкою, оскільки вони щодня не мають достовірної інформації про місце перебування близької людини, її стан та перспективи повернення.

    Українська сторона раніше неодноразово заявляла про готовність продовжувати обміни та повертати своїх громадян. Водночас Київ звинувачує Росію у використанні теми військовополонених та цивільних заручників у пропагандистських цілях.

    Окремо українська влада попереджала про підготовку Росією нових інформаційних кампаній, у межах яких Москва намагається сформувати у міжнародної аудиторії уявлення про нібито гуманне ставлення до українців.

    Таким чином, заява Лубінця спрямована на спростування російських тверджень про нібито небажання України повертати своїх громадян. Українська сторона наголошує: готовність забрати військовополонених, цивільних заручників та дітей залишається незмінною, а подальше повернення залежить від готовності Росії виконувати домовленості та передавати людей.

  • Нова Зеландія ввела нові санкції проти прихильників війни РФ

    Нова Зеландія ввела нові санкції проти прихильників війни РФ

    Нова Зеландія оголосила про черговий пакет санкцій проти Росії та осіб і організацій, які сприяють її війні проти України. Нові обмеження стосуються 33 фізичних та юридичних осіб.

    Про це повідомив уряд Нової Зеландії.

    Про запровадження санкцій оголосив міністр закордонних справ країни Вінстон Пітерс. За його словами, новий пакет спрямований не лише проти безпосередніх учасників російської агресії, а й проти тих, хто допомагає Москві обходити міжнародні обмеження, веде кібератаки, поширює пропаганду або причетний до незаконного переміщення українських дітей.

    Окрему увагу в новому санкційному пакеті приділили особам та структурам, причетним до примусового переселення, викрадення та так званого «перевиховання» українських дітей на окупованих територіях та в Росії.

    Вінстон Пітерс наголосив, що діти не повинні використовуватися як інструмент війни.

    «Дітей ніколи не слід використовувати як знаряддя війни. Нова Зеландія, як і раніше, глибоко стурбована спробами викрадення та перевиховання українських дітей за допомогою примусових державних програм», — заявив глава новозеландського МЗС.

    Питання незаконної депортації українських дітей залишається одним із ключових міжнародних звинувачень на адресу Росії. Україна та її міжнародні партнери неодноразово заявляли про необхідність повернення дітей, яких російська влада вивезла з тимчасово окупованих українських територій.

    У 2023 році Міжнародний кримінальний суд у Гаазі видав ордери на арешт президента РФ Володимира Путіна та російської уповноваженої з прав дитини Марії Львової-Бєлової. Суд пов’язав ордери, зокрема, з підозрами у незаконній депортації та переміщенні українських дітей.

    Ще одним важливим напрямком нового пакета стали російські кіберзагрози. Обмеження запровадили проти суб’єктів, яких Нова Зеландія вважає причетними до шкідливої кібердіяльності.

    За словами Пітерса, кіберпростір дедалі частіше використовується Росією для збору розвідувальної інформації, обходу санкцій та протидії державам і організаціям, які виступають проти російської агресії.

    «Діяльність, що здійснюється за клавіатурою, може мати реальні наслідки», — заявив міністр.

    Новозеландська влада також запровадила обмеження проти осіб і структур, які сприяють створенню та поширенню антиукраїнської пропаганди. Йдеться про інформаційну діяльність, спрямовану на виправдання або легітимізацію російського вторгнення в Україну.

    До нового санкційного списку також увійшли особи та структури, які, за оцінкою Нової Зеландії, роблять внесок у російський військово-промисловий комплекс.

    Крім того, санкції стосуються окремих представників російського політичного середовища та суб’єктів з Північної Кореї та Ірану, які підтримують військові зусилля Москви.

    Таким чином, новий пакет охоплює одразу кілька напрямків підтримки російської війни — від військово-промислового виробництва та політичної підтримки до кібероперацій, пропаганди й незаконного переміщення українських дітей.

    Уряд Нової Зеландії продовжує використовувати санкційний механізм як один із ключових інструментів тиску на Росію та її партнерів. Обмеження мають ускладнювати доступ підсанкційних осіб та організацій до фінансових ресурсів і міжнародної співпраці.

    Новий пакет став уже 36-м раундом санкцій Нової Зеландії проти Росії від початку повномасштабного вторгнення.

    З моменту набуття чинності Законом про санкції проти Росії у березні 2022 року Нова Зеландія запровадила обмеження щодо понад 2000 фізичних та юридичних осіб, а також суден.

    Таким чином, Веллінгтон продовжує розширювати санкційний режим, зосереджуючись не лише на російських посадовцях і компаніях, а й на міжнародних мережах, які допомагають Кремлю підтримувати військові можливості та обходити санкції.

    Нові обмеження також демонструють, що питання незаконної депортації українських дітей залишається одним із напрямків міжнародного тиску на Росію. Поряд із санкціями проти представників військово-промислового комплексу та кіберзлочинців це формує ширший підхід Нової Зеландії до протидії російській агресії.