Hronikanovostej.com

Позначка: Польща

  • «Польська економіка може зупинитися»: у Варшаві зробили заяву про українців

    «Польська економіка може зупинитися»: у Варшаві зробили заяву про українців

    Українці відіграють важливу роль у функціонуванні польської економіки, а їхня масова відсутність на роботі могла б створити серйозні проблеми для ринку праці країни. Про це заявив заступник міністра внутрішніх справ Польщі Мачей Дущик.

    Як повідомляє Polsat News, польський посадовець наголосив, що українці працюють у багатьох секторах економіки та фактично допомагають закривати дефіцит кадрів, який існує на польському ринку праці.

    За словами Дущика, внесок українців у польську економіку необхідно чітко усвідомлювати як владі, так і пересічним громадянам. Він застеріг, що ситуація, за якої всі українці одночасно перестануть виходити на роботу, могла б мати серйозні наслідки для економіки країни.

    «Якщо одного дня у нас буде така ситуація, коли всі українці об’єднаються і не підуть на роботу, польська економіка зупиниться», — заявив заступник міністра.

    Дущик зробив цю заяву на тлі політичної дискусії щодо подальшого перебування українців у Польщі. Зокрема, опозиційна партія «Право і справедливість» виступила з пропозицією депортувати з країни українських чоловіків призовного віку, які не мають легальної роботи.

    Заступник глави польського МВС не погодився з таким підходом. Він звернув увагу на те, що відсутність роботи не завжди означає небажання людини працювати або отримувати державну підтримку.

    За його словами, серед українців, які не працюють у Польщі, є, зокрема, люди, які доглядають за дітьми з інвалідністю, а також українці, які отримали поранення під час війни та проходять у Польщі реабілітацію.

    Таким чином, Дущик фактично закликав не оцінювати становище українців винятково через показник працевлаштування, оскільки частина людей має об’єктивні причини не працювати.

    Польський посадовець також висловив припущення щодо майбутнього українців, які перебувають у Польщі. На його думку, після завершення війни до України повернеться не така велика кількість громадян, як можна було б очікувати. Водночас він визнав, що наразі неможливо достовірно спрогнозувати, як саме розвиватиметься ситуація.

    Тема українських біженців останнім часом дедалі активніше обговорюється у польському політичному та суспільному просторі. Однією з причин стали дискусії щодо умов тимчасового захисту та державної підтримки громадян України.

    Зокрема, результати нещодавнього опитування IBRiS показали, що 67,2% поляків підтримують ідею депортації українських чоловіків, які не мають легальної роботи в країні. Проти такої пропозиції виступили 23,4% опитаних.

    Водночас позиція польського уряду щодо українців не є однозначною. Окремі представники влади наголошують на необхідності інтеграції українців та їхньому внеску в економіку, тоді як частина політичних сил закликає посилити правила їхнього перебування.

    За оновленими даними Євростату, кількість українців під тимчасовим захистом у Польщі в червні скоротилася на кілька тисяч осіб. Попри це, Польща залишається однією з головних країн Європейського Союзу за кількістю громадян України, які перебувають там під захистом.

    Заява Дущика стала важливим сигналом на тлі дискусії про майбутнє українців у Польщі. Вона демонструє, що у польській владі є представники, які розглядають присутність українців не лише як міграційне чи соціальне питання, а й як важливий фактор стабільності польського ринку праці та економіки.

  • Майже 70% поляків підтримали депортацію безробітних українських чоловіків: результати опитування

    Майже 70% поляків підтримали депортацію безробітних українських чоловіків: результати опитування

    Майже 70% громадян Польщі підтримують ідею депортації українських чоловіків, які не мають легальної роботи в країні. Відповідна пропозиція раніше пролунала від польської опозиційної партії «Право і справедливість» (PiS).

    Про це свідчать результати опитування IBRiS для польського видання Rzeczpospolita.

    Згідно з дослідженням, 67,2% опитаних поляків позитивно ставляться до ідеї депортації українських чоловіків, які не мають легального працевлаштування в Польщі. Водночас 23,4% респондентів виступили проти такої пропозиції.

    Результати опитування демонструють помітну залежність ставлення до цієї ініціативи від віку респондентів. Серед поляків віком від 18 до 29 років ідею підтримують близько 43% опитаних. Натомість серед людей старших вікових груп рівень підтримки значно вищий і серед п’ятдесятирічних сягає близько 80%.

    Дослідження провели 7–8 серпня, одразу після того, як партія «Право і справедливість» оприлюднила свою пропозицію щодо українських чоловіків. У ньому взяли участь понад тисяча респондентів.

    Ініціатива щодо депортації стосується українських чоловіків призовного віку, які перебувають у Польщі та не мають легальної роботи. Представники PiS обґрунтовують свою позицію необхідністю посилити контроль за перебуванням українських громадян та їхньою економічною активністю.

    Пропозиція вже викликала дискусію в польському суспільстві та політичному середовищі. Водночас результати опитування свідчать, що ідея має значну підтримку серед польських виборців, хоча майже чверть опитаних виступає проти неї.

    На ситуацію також впливає загальна кількість українців, які перебувають у Польщі під тимчасовим захистом. За оновленими даними Євростату, у червні їхня кількість скоротилася на 6335 осіб, або на 0,7%.

    Попри це, Польща залишається однією з країн Європейського Союзу, де проживає найбільше українців. Станом на кінець червня під тимчасовим захистом у країні перебували 961 170 громадян України.

    Водночас результати опитування відображають саме ставлення респондентів до політичної пропозиції, а не ухвалене рішення польської влади. Для фактичної депортації людей необхідні відповідні законодавчі та адміністративні процедури.

    Таким чином, питання статусу українських чоловіків у Польщі стає дедалі помітнішою темою польської внутрішньої політики. Високий рівень підтримки ідеї депортації серед опитаних може вплинути на подальшу політичну дискусію щодо українських біженців та умов їхнього перебування в країні.

  • Сибігу розглядають на посаду посла у Польщі після виходу з МЗС

    Сибігу розглядають на посаду посла у Польщі після виходу з МЗС

    Посольство України у Варшаві найближчим часом змінить керівника. Після того як Василь Боднар перейде на посаду заступника міністра закордонних справ — про це 3 серпня на нараді послів заявив Володимир Зеленський, — одна з найважливіших дипломатичних місій Києва звільняється. І саме зараз у вузькому колі, яке відстежує кадрові процеси, з’явилася інформація: уже третє незалежне джерело підтверджує, що восени Андрій Сибіга може залишити посаду виконувача обов’язків міністра і вирушити послом до Польщі. Хто його замінить, поки невідомо.

    Сибіга — один із небагатьох українських дипломатів, для яких Варшава не є чужою територією. У 1998–2002 роках він працював другим, потім першим секретарем посольства. У 2008–2012-му — радником-посланником. Володіє польською. Після Туреччини (2016–2021) і посади заступника керівника Офісу президента (2021–2024) він став міністром у вересні 2024-го, замінивши Дмитра Кулебу. Після липневої урядової ротації 2026 року, коли Верховна Рада затвердила новий Кабмін на чолі з Сергієм Корецьким, Сибіга залишився виконувачем обов’язків. Повноцінне призначення міністрів закордонних справ і оборони тоді відклали.

    Польський напрямок для Києва залишається одночасно стратегічним і найскладнішим. Через територію сусідньої держави проходить левова частка логістики для фронту. У Польщі проживають близько двох мільйонів українців. Водночас останні півтора року відносини пройшли через кілька гострих фаз — історичні суперечки, рішення щодо орденів, риторика навколо УПА, антиукраїнські інциденти. Сибіга був одним із тих, хто намагався гасити ескалацію: у червні 2026-го він публічно повернув польську державну нагороду після рішення щодо ордена Зеленського, пізніше передавав Сікорському пакет антикризових кроків і неодноразово підкреслював, що емоції грають на руку лише Москві.

    Призначення досвідченого переговорника з глибоким знанням польського політичного поля на посаду посла виглядає логічним саме зараз, коли Боднар повертається до Києва, а відносини потребують не стільки публічної риторики, скільки щоденної, часто непублічної роботи. Для Банкової це також спосіб зберегти контроль над ключовим напрямом і не допустити різкої зміни курсу: Сибіга вже кілька років працює в одній системі координат з Офісом президента.

    Питання наступника залишається повністю відкритим. У грудні 2025-го в публічному просторі з’являлися чутки, що місце Сибіги може зайняти тодішній перший заступник міністра Сергій Кислиця. Однак від січня 2026-го Кислиця працює першим заступником керівника Офісу президента Кирила Буданова і в переговорних процесах з партнерами. Нових імен, які б активно обговорювалися в контексті повноцінного призначення на посаду міністра закордонних справ, у відкритих джерелах наразі немає. Після липневої ротації президент прямо говорив про необхідність закріпити за окремими людьми конкретні пріоритетні зовнішньополітичні треки — від США і ЄС до сусідів і Близького Сходу. Хто саме візьме на себе загальне керівництво МЗС, стане зрозуміло лише тоді, коли з’явиться офіційна номінація від Банкової.

    Поки міністерство працює в режимі виконувача обов’язків, а посольство у Варшаві готується до ротації, осінній кадровий сценарій, про який говорять джерела, може стати однією з перших видимих ознак того, як саме Банкова розставляє людей на ключових напрямках після липневого оновлення влади.

     

  • У 22 містах Польщі пройшли акції проти насильства щодо українців

    У 22 містах Польщі пройшли акції проти насильства щодо українців

    У неділю, 9 серпня, у 22 містах Польщі відбулися демонстрації проти зростання випадків насильства та дискримінації українців. Акції провели під гаслом «Не будь байдужим».

    Про це повідомляє RMF24.

    У більшості міст демонстрації розпочалися після 17:00. Учасники акцій виступили проти словесних і фізичних нападів на людей через їхнє походження, мову або зовнішність, а також закликали польське суспільство не залишатися осторонь проявів ксенофобії та насильства.

    Загальнонаціональну кампанію організував Комітет на захист демократії. За словами організаторів, акції мають не лише привернути увагу до проблеми нападів на українців, а й продемонструвати солідарність із людьми, які стикаються з насильством і дискримінацією.

    Напередодні, у п’ятницю, у Польщі також відбулася демонстрація під гаслом «Моя Польща не б’є, не ображає і не підбурює». Її організатори передали до канцелярії прем’єр-міністра та Міністерства внутрішніх справ і адміністрації петицію, яку підписали понад 11 тисяч людей.

    У документі польську владу закликали вжити рішучих заходів для протидії насильству, зокрема нападам на громадян України.

    Фраза «Не будь байдужим», яка стала одним із головних гасел нинішньої кампанії, походить із промови польського історика та колишнього в’язня концтабору Аушвіц Маріана Турського. Він виголосив її 27 січня 2020 року під час заходів до 75-ї річниці визволення табору.

    Турський тоді закликав суспільство не миритися з жорстоким поводженням із меншинами, порушеннями прав людини та історичною брехнею.

    Акції відбуваються на тлі повідомлень про збільшення кількості випадків агресії щодо українців у Польщі.

    Зокрема, напередодні у Кракові поліція затримала 39-річного чоловіка, який, за даними правоохоронців, ображав двох людей через їхню українську національність. Чоловік самостійно прийшов до поліцейського відділку, після чого його затримали.

    Водночас у польському політичному просторі лунають заяви щодо обмеження прав українців. Депутат Європарламенту та колишній кандидат на посаду мера Варшави Тобіаш Бохенський заявляв, що в разі приходу партії «Право і справедливість» до влади вона забезпечить депортацію українських чоловіків призовного віку, які не працюють у Польщі на законних підставах.

    У Міністерстві внутрішніх справ Польщі назвали такі заяви популізмом.

    На тлі цього організатори протестів наголошують на необхідності протидіяти не лише фізичному насильству, а й мові ворожнечі та дискримінації за національною ознакою.

  • Фінляндія готується до провокацій РФ із захопленими українськими дронами

    Фінляндія готується до провокацій РФ із захопленими українськими дронами

    Фінляндія посилює готовність до можливих провокацій Росії в Балтійському регіоні, зокрема із використанням захоплених на війні українських безпілотників або їхніх компонентів. У Гельсінкі не виключають, що Москва може спробувати організувати операцію під чужим прапором, щоб звинуватити Україну або перевірити готовність НАТО до реагування.

    Про це заявив міністр оборони Фінляндії Антті Хякканен в інтерв’ю фінському виданню IS.

    За словами міністра, Фінляндія має бути готовою до різних сценаріїв розвитку подій у Балтійському регіоні. Зокрема, не можна виключати спроби Росії створити штучну кризу або здійснити провокацію, яка могла б призвести до зростання напруженості між Росією та країнами НАТО.

    Хякканен зазначив, що потенційною метою таких дій може бути не лише безпосереднє випробування військової реакції Альянсу. Москва може намагатися вплинути на політичну ситуацію в Європі, послабити підтримку України з боку союзників або перевірити, наскільки швидко та злагоджено країни НАТО реагуватимуть на нестандартну загрозу.

    Особливе занепокоєння у фінського керівництва викликає можливість використання Росією українських безпілотників, які були захоплені як військові трофеї. За даними литовської розвідки, Москва теоретично може застосувати такі дрони або їхні компоненти для створення провокації та спробувати видати її за атаку з боку України.

    Такий сценарій називають одним із можливих варіантів операції під чужим прапором. Його суть полягає в тому, що одна держава здійснює певні дії, але намагається створити враження, що відповідальність за них несе інша сторона. У випадку з українськими безпілотниками Росія потенційно могла б використати їхнє походження як елемент дезінформації.

    Хякканен наголосив, що Фінляндії необхідно зберігати максимальну пильність та не обмежувати підготовку лише до стандартних сценаріїв. Йдеться не тільки про випадки, коли безпілотник збивається з курсу або через технічні причини опиняється на території іншої держави, а й про більш складні та незвичайні операції.

    «Нам доведеться бути дуже пильними. Ще за часів холодної війни КДБ в Росії організовувало настільки вигадливі операції, що, на жаль, все можливо», — заявив фінський міністр.

    За його словами, Фінляндія має постійно перевіряти власну готовність до потенційних загроз. Це стосується роботи розвідувальних структур, систем спостереження, мережі датчиків, оборонних можливостей та здатності державних органів швидко реагувати на нестандартні ситуації.

    Фінляндія має особливе значення для безпеки Північної Європи після вступу до НАТО. Країна має понад 1300 кілометрів спільного кордону з Росією, тому будь-яке загострення у відносинах із Москвою безпосередньо впливає на її оборонне планування.

    Водночас Хякканен заявив, що навіть використання Росією українських компонентів не дозволило б Москві повністю приховати справжнє походження операції. За його словами, відповідні фахівці мають можливості для аналізу технічних характеристик безпілотників, їхніх компонентів та інших слідів, які можуть допомогти встановити організаторів атаки.

    Міністр також підкреслив, що пряме застосування військової сили проти держави-члена НАТО стало б для Росії надзвичайно серйозним кроком. На його думку, у Москві усвідомлюють потенційні наслідки такого рішення, адже напад на одну з країн Альянсу може запустити механізми колективної оборони НАТО.

    Однак це не означає, що країни регіону можуть ігнорувати менш очевидні загрози. Провокації, диверсії, кібератаки, порушення повітряного простору, дії з використанням безпілотників та інформаційні операції можуть бути спрямовані на створення політичної нестабільності без прямого початку масштабного військового конфлікту.

    Саме тому, за словами Хякканена, Фінляндія повинна постійно оцінювати свою готовність та адаптувати системи безпеки до нових типів загроз. Особливу роль у цьому відіграють розвідка та технічні засоби спостереження, які мають дозволяти швидко виявляти підозрілу активність і встановлювати походження потенційної загрози.

    Попередження Фінляндії пролунало на тлі зростання занепокоєння серед країн Балтійського регіону щодо можливих дій Росії. Польща та держави Балтії раніше неодноразово заявляли про необхідність готуватися до можливих провокацій, диверсій та інших форм гібридного тиску з боку Москви.

    Зокрема, литовська розвідка звертала увагу на можливість використання Росією захопленого українського озброєння для створення операцій, які мали б ввести в оману європейські країни щодо справжнього організатора атаки.

    Окремо про потенційні ризики для Балтійського регіону говорив прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск. Він попереджав, що найближчі місяці можуть стати критичними для країн регіону через можливі загрози з боку Росії.

    За словами Туска, Польща активно готується до різних сценаріїв розвитку подій та отримує відповідну інформацію від союзників. Водночас польський прем’єр закликав громадян не піддаватися паніці, але водночас не недооцінювати потенційні ризики.

    На тлі таких заяв країни Північної та Східної Європи продовжують посилювати оборонну співпрацю та системи раннього попередження. Основна увага приділяється здатності виявляти безпілотники, контролювати повітряний простір та швидко встановлювати походження потенційно небезпечних об’єктів.

    Для Фінляндії це питання має особливе значення через географічну близькість до Росії та її членство в НАТО. Після вступу країни до Альянсу безпекова ситуація на фінсько-російському кордоні стала частиною ширшої системи оборони НАТО на північному фланзі.

    Водночас фінська влада не стверджує, що Росія вже готує конкретну операцію із використанням українських дронів. Йдеться саме про необхідність враховувати такий сценарій під час планування оборони. Хякканен фактично закликав готуватися до найрізноманітніших варіантів розвитку подій, не виключаючи навіть складних операцій із дезінформаційною складовою.

    Таким чином, у Фінляндії розглядають можливість російських провокацій у Балтійському регіоні як одну з потенційних загроз, до яких необхідно бути готовими. Використання захоплених українських дронів називають одним із можливих сценаріїв, однак наразі немає підтверджень, що Росія вже ухвалила рішення про проведення такої операції.

  • Ексгумації жертв Волинської трагедії: де в Україні проведуть нові пошуки та дослідження останків

    Ексгумації жертв Волинської трагедії: де в Україні проведуть нові пошуки та дослідження останків

    На Рівненщині та Львівщині проведуть ексгумацію тіл померлих, виявлених під час пошукових робіт, пов’язаних із похованнями жертв Волинської трагедії 1943 року. Крім того, вилучення людських останків із місць їхнього захоронення погодили на території Київської, Тернопільської та Волинської областей.

    Відповідне рішення ухвалила Державна міжвідомча комісія у справах увічнення пам’яті учасників антитерористичної операції, жертв війни та політичних репресій. Про це повідомив Український інститут національної пам’яті.

    Однією з ключових локацій, де заплановані роботи, стане територія колишнього села Гута Пеняцька на Львівщині. Ексгумацію проведуть у межах домовленостей між Україною та Польщею. Раніше під час пошукових робіт там виявили останки людей у 25 місцях.

    У Українському інституті національної пам’яті наголошували, що сам факт виявлення останків не дає змоги однозначно встановити кількість загиблих та обставини їхньої смерті. Для цього необхідні додаткові археологічні, антропологічні та інші дослідження.

    Водночас польська сторона заявляла, що знайдені останки можуть бути матеріальним свідченням злочинів проти польського населення, які, за польською версією, були вчинені українцями. Остаточні висновки щодо обставин загибелі людей мають робитися на підставі результатів фахових досліджень.

    Окремо комісія погодила ексгумацію одного тіла, яке раніше виявили в селі Угли на Рівненщині. Пошукова експедиція працювала там із метою виявлення можливих масових поховань мешканців населеного пункту, які загинули у 1943 році.

    Роботи також проведуть на території Меморіалу радянських воїнів у селищі Млинів Дубенського району Рівненської області. Окремі ексгумаційні дослідження заплановані у похованнях жертв Другої світової війни в Бородянці Бучанського району Київської області.

    У Кременці Тернопільської області досліджуватимуть останки радянських військовослужбовців, загиблих під час Другої світової війни та у повоєнний період. Аналогічні роботи проведуть у місті Володимир Волинської області, де йдеться про останки радянських військовослужбовців Другої світової війни та повоєнного періоду.

    Окремим рішенням комісія дозволила відбирати зразки ДНК із поховань 1992–2015 років на кладовищі колишнього села Острівки на Рівненщині. Такий генетичний матеріал може бути використаний для ідентифікації похованих людей та встановлення їхньої спорідненості.

    Раніше в районі Острівків під час пошукових робіт виявили останки шістьох людей. Людські останки також знаходили на території колишнього села Воля Островецька.

    Пошукові роботи, пов’язані з жертвами Волинської трагедії, проводяться в Україні у межах українсько-польського діалогу щодо історичної пам’яті. Одним із найбільш складних питань у цих відносинах залишається встановлення місць поховань та проведення ексгумацій загиблих унаслідок подій Другої світової війни та українсько-польського конфлікту на Волині.

    Раніше під час спільних українсько-польських пошукових робіт у Волинській області фахівці виявили останки чотирьох людей, серед яких були два черепи. При цьому ознак масового поховання на цій ділянці дослідники не виявили.

    Проведення ексгумацій має дозволити фахівцям встановити точнішу кількість похованих, їхню стать і вік, можливі причини смерті, а також, за можливості, провести генетичну ідентифікацію. Результати таких досліджень можуть мати значення не лише для історичної науки, а й для подальшого українсько-польського діалогу щодо вшанування пам’яті загиблих.

    Таким чином, нове рішення Державної міжвідомчої комісії охоплює одразу кілька регіонів України та передбачає як ексгумацію виявлених останків, так і проведення додаткових пошукових та генетичних досліджень. Остаточні висновки щодо обставин загибелі людей мають бути зроблені після завершення роботи фахівців.

  • У Польщі відреагували на ідею депортації українців призовного віку

    У Польщі відреагували на ідею депортації українців призовного віку

    У Міністерстві внутрішніх справ та адміністрації Польщі розкритикували пропозицію опозиційної партії «Право і справедливість» (PiS) щодо депортації українських чоловіків призовного віку, які не працюють у країні легально. У відомстві назвали такі заяви «абсурдом і популізмом» та наголосили, що переважна більшість українців призовного віку в Польщі офіційно працюють і сплачують податки.

    Про це повідомила речниця МВС Польщі Кароліна Галецька, пише RMF24.

    Приводом для дискусії стала заява віцепрезидента Право і справедливість та євродепутата Тобіаша Бохенського. Під час програмного з’їзду партії він заявив, що в разі перемоги PiS на парламентських виборах 2027 року одним із перших рішень нового уряду стане депортація українців — чоловіків призовного віку, які не працюють у Польщі легально.

    За словами Бохенського, партія також пропонує створити систему, у якій інформація про порушення з боку українців автоматично передаватиметься відповідним службам. Він стверджував, що після двох правопорушень або невиконання адміністративних чи службових обов’язків має запускатися процедура депортації.

    У польському МВС такі плани категорично розкритикували. Речниця відомства Кароліна Галецька назвала запропонований підхід «суцільним абсурдом і популізмом».

    Вона звернула увагу на статистику працевлаштування українців у Польщі. За даними польської Служби соціального страхування, близько 95% українських чоловіків призовного віку, які перебувають у країні, працюють легально та сплачують податки.

    «Вони тим самим сприяють економічному зростанню країни», — наголосила представниця польського МВС.

    Галецька також зазначила, що для людей, які порушують польське законодавство, вже існують передбачені законом механізми. За її словами, іноземці, які порушують правила перебування або законодавство Польщі, можуть бути депортовані за рішеннями відповідних органів, зокрема прикордонної служби.

    Представниця МВС наголосила, що депортація за порушення закону вже застосовується на практиці, тому для цього не потрібно запроваджувати окремий механізм, орієнтований саме на українських чоловіків призовного віку.

    Галецька також навела статистику депортацій іноземців. За її словами, у 2023 році, коли при владі перебувала партія «Право і справедливість», із Польщі депортували близько 3 тисяч іноземців.

    Водночас у 2025 році, за даними МВС, кількість депортованих зросла приблизно до 10 тисяч людей різних національностей.

    На думку речниці польського відомства, ці цифри свідчать про те, що чинна влада вже проводить жорстку політику щодо іноземців, які порушують польське законодавство.

    «Польща — гостинна, відкрита країна», — підкреслила Галецька. Вона додала, що українці, які перебувають у країні, не обмежуються лише працевлаштованими чоловіками. Серед них є також студенти та інші категорії людей, які живуть у Польщі, навчаються, купують товари й послуги та таким чином також роблять внесок в економіку країни.

    Заява польського МВС прозвучала на тлі дискусій у Польщі щодо перебування українських громадян та умов їхнього тимчасового захисту. Питання українських чоловіків призовного віку останнім часом стало одним із предметів політичних дебатів у країні.

    30 липня Рада Європейського Союзу письмовою процедурою затвердила продовження режиму тимчасового захисту для українців у країнах ЄС. Водночас були передбачені нові умови для громадян України призовного віку, які прибуватимуть до Євросоюзу після набуття чинності відповідними змінами.

    Зокрема, новоприбулі військовозобов’язані українці зможуть претендувати на тимчасовий захист за умови відсутності проблем із військово-обліковими документами.

    Водночас чинний режим тимчасового захисту не означає автоматичної депортації українців, які не мають роботи в Польщі. Питання легальності перебування, працевлаштування та можливого видворення регулюються польським та європейським законодавством.

    Таким чином, польська влада фактично відмежувалася від ідеї масової депортації українських чоловіків лише через їхній статус або відсутність легальної роботи. У МВС наголошують, що відповідальність має наставати за конкретні порушення законодавства, а не за належність людини до певної категорії іноземців.

    Тим часом пропозиція PiS уже стала предметом політичної дискусії в Польщі. Остаточно питання можливих змін у міграційній політиці може бути переглянуте після парламентських виборів 2027 року — залежно від результатів голосування та того, які партії сформують уряд.

  • Ключового генерала США, який координував підтримку України, раптово усунули від командування

    Ключового генерала США, який координував підтримку України, раптово усунули від командування

    Генерал-лейтенанта Армії США Чарльза Костанцу, який командував V корпусом і відігравав важливу роль у координації американських військових операцій у Європі та підтримки України, достроково усунули від командування. Рішення було ухвалене майже за два місяці до завершення його каденції.

    Про це повідомляє ABC News.

    За словами посадовця, Костанцу відсторонили від виконання обов’язків протягом останніх кількох днів. Причини такого рішення офіційно не повідомляються. При цьому генерал мав продовжувати командувати V корпусом до жовтня, коли планувалася передача посади його наступнику.

    Наразі обов’язки командувача корпусу тимчасово виконує бригадний генерал Джон Б. Маунтфорд, який обіймає посаду заступника командувача V корпусу з питань готовності.

    Наступником Костанци має стати генерал-майор Томас Фелті. Його кандидатуру вже затвердив Сенат США, а офіційна передача командування була запланована на жовтень. Таким чином, дострокове усунення Костанци стало несподіваною зміною у керівництві американських військ у Європі.

    Костанца очолював V корпус Армії США з квітня 2024 року. Він є фахівцем із бронетанкових військ і має значний досвід командування сухопутними підрозділами. До призначення на посаду командувача V корпусу генерал керував 3-ю піхотною дивізією США, яка базується у Форт-Стюарті в штаті Джорджія.

    V корпус має важливе значення для військової присутності США в Європі. Він відповідає за управління силами американської армії та координацію військових операцій на європейському напрямку. Частина підрозділів корпусу дислокується в Польщі, безпосередньо біля східного флангу НАТО.

    Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну значення V корпусу для американської військової стратегії в Європі суттєво зросло. Корпус бере участь у координації американської військової присутності на східному фланзі НАТО та підтримці союзників, які посилили оборону через російську агресію проти України.

    Саме тому дострокова зміна командувача привернула особливу увагу. Водночас немає підтверджень того, що рішення безпосередньо пов’язане зі зміною політики США щодо України або скороченням американської військової присутності в Європі.

    ABC News зазначає, що усунення Костанци відбулося на тлі масштабних кадрових змін у вищому військовому керівництві США. За час перебування Піта Гегсета на посаді міністра оборони понад два десятки високопоставлених офіцерів були звільнені, усунуті від командування або відсторонені від виконання своїх обов’язків. У багатьох випадках американське оборонне відомство не надавало публічних пояснень щодо причин таких рішень.

    Водночас джерело, знайоме із ситуацією навколо Костанци, заявило, що його усунення не пов’язане з ширшою кампанією Гегсета щодо перебудови військового керівництва США. За словами співрозмовника, рішення також не має політичного підґрунтя.

    Таким чином, наразі офіційна причина дострокового усунення генерала залишається невідомою. Пентагон не оприлюднив детального пояснення, чому командувача V корпусу було замінено майже за два місяці до запланованої передачі посади.

    Кадрова зміна відбувається на тлі перегляду Вашингтоном своєї військової присутності в Європі. ABC News звертає увагу, що цього року Пентагон уже ухвалював рішення щодо скорочення або перегляду окремих елементів американської військової присутності на континенті.

    Зокрема, одним із найбільш помітних стало рішення відмовитися від запланованого розгортання в Польщі 2-ї бронетанкової бригадної бойової групи 1-ї кавалерійської дивізії, що базується у Форт-Гуді, штат Техас.

    Це рішення викликало занепокоєння у Варшаві, оскільки Польща є одним із ключових союзників США на східному фланзі НАТО та важливим логістичним центром для підтримки України.

    Після критики з боку польської сторони президент США Дональд Трамп заявив, що Сполучені Штати мають намір розмістити в Польщі близько 5 тисяч американських військовослужбовців. Це стало сигналом про те, що Вашингтон не планує повністю відмовлятися від військової присутності в регіоні.

    Водночас зміни у структурі американських сил у Європі залишаються предметом уваги союзників США. Для країн східного флангу НАТО особливо важливо, наскільки масштабною буде американська військова присутність у Польщі та інших країнах регіону на тлі продовження російської агресії проти України.

    Що саме стало причиною дострокового усунення Костанци та чи матиме це наслідки для роботи V корпусу, координації американських військ у Європі та підтримки України, наразі невідомо. Тимчасове керівництво корпусом здійснюватиме Джон Б. Маунтфорд, поки командування не буде остаточно передано Томасу Фелті.

  • В Україні випустять монету на честь Іоана Павла II: НБУ пояснив, чому його слова сьогодні звучать особливо

    В Україні випустять монету на честь Іоана Павла II: НБУ пояснив, чому його слова сьогодні звучать особливо

    Національний банк України вирішив випустити у 2026 році нову пам’ятну монету, присвячену святому Папі Римському Іоану Павлу II. Її поява буде приурочена до 25-річчя одного з найважливіших папських візитів у новітній історії України — Апостольської подорожі понтифіка до Києва та Львова у червні 2001 року.

    Про рішення офіційно повідомив Національний банк. Ідею майбутньої монети представили голова НБУ Андрій Пишний та посол України при Святому Престолі Андрій Юраш. Водночас остаточного дизайну поки немає: Нацбанк лише розпочинає роботу над випуском, а номінал, тираж, художнє оформлення та дату введення монети в обіг обіцяє повідомити окремо.

    Саме цього року виповнюється чверть століття від поїздки Іоана Павла II до України, яка тривала з 23 до 27 червня 2001 року. Папа відвідав Київ і Львів, зустрічався з представниками влади, церков, інтелігенції та молоді, служив літургії різних обрядів і говорив про місце України у Європі. Офіційний архів Ватикану зберігає програму тієї подорожі та тексти його виступів.

    Фраза 2001 року, яка сьогодні звучить зовсім інакше

    Пояснюючи вибір постаті для нової монети, Андрій Пишний нагадав слова понтифіка, сказані одразу після прибуття в Україну.

    Ще у 2001 році Іоан Павло II говорив про Україну як про європейську державу з власною культурою, історією та правом самостійно визначати майбутнє. НБУ особливо виділяє його тезу про те, що Україна має «виразне європейське покликання».

    Для України 2026 року ці слова мають уже зовсім інший політичний та історичний контекст.

    Коли понтифік вимовляв їх, до Революції Гідності залишалося понад десять років, російська окупація Криму та війна на Донбасі ще здавалися немислимими, а повномасштабне вторгнення РФ було більш ніж за два десятиліття попереду.

    За словами Пишного, Іоан Павло II вже тоді бачив Україну не як буферну територію між Росією та Заходом, а як самостійну європейську націю.

    Під час церемонії прибуття 23 червня 2001 року сам понтифік назвав себе другом українського народу. В офіційному тексті його промови збереглися слова про довгоочікуваний візит та Україну як землю з глибокою християнською традицією.

    Візит тривав п’ять днів

    Апостольська подорож Іоана Павла II до України була надзвичайно насиченою.

    23 червня він прибув до Києва. Там відбулися зустрічі з представниками державної влади, політичних, наукових і культурних кіл.

    24 червня понтифік відслужив месу на аеродромі «Чайка», а також зустрівся з представниками Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій.

    Наступного дня у Києві відбулася Божественна літургія візантійського обряду.

    Після цього Іоан Павло II вирушив до Львова, де 26 і 27 червня відбулися богослужіння та беатифікації. Він також зустрівся з молоддю на Сихові. Завершився візит 27 червня церемонією прощання у Львівському аеропорту.

    Це була перша поїздка глави Римо-католицької церкви до незалежної України.

    Понтифік говорив не лише про Європу

    Для Національного банку важливий ще один вимір спадщини Іоана Павла II — його роль у польсько-українському примиренні.

    Папа, який сам був поляком, неодноразово закликав два народи не дозволяти трагічним сторінкам минулого визначати їхнє майбутнє.

    Особливо відомим стало його звернення 2003 року, присвячене 60-м роковинам трагічних подій на Волині.

    У посланні до представників українського і польського церковного середовища Іоан Павло II говорив про необхідність чесного осмислення минулого, взаємного прощення та звільнення від пам’яті, побудованої на образі й помсті. Він наголошував, що співпраця без взаємної відкритості залишатиметься крихкою.

    Ця частина його спадщини сьогодні особливо актуальна на тлі нових суперечок між Києвом і Варшавою навколо історичної пам’яті.

    У НБУ прямо наголосили, що заклики понтифіка до польсько-українського порозуміння у 2026 році набувають нового змісту.

    Майбутня монета стане ще одним символом зв’язку України та Польщі

    Випуск не буде першим нумізматичним проєктом НБУ, пов’язаним із Польщею.

    У 2023 році Національний банк України разом із польським Narodowy Bank Polski створив набір срібних пам’ятних монет «Дружба та братство – найбільше багатство».

    Проєкт був присвячений українсько-польській солідарності та допомозі, яку Польща надала Україні після початку повномасштабного російського вторгнення. НБУ тепер прямо називає монету на честь Іоана Павла II продовженням цієї нумізматичної традиції.

    Нова монета матиме водночас український, польський і ватиканський символічний контекст.

    Іоан Павло II народився як Кароль Войтила у Польщі, став першим за кілька століть неіталійцем на папському престолі та однією з найвпливовіших постатей кінця ХХ століття. Його понтифікат тривав від 1978 до 2005 року.

    На заході згадали загиблого польського волонтера

    Оголошення рішення НБУ мало і трагічний сучасний контекст.

    Під час презентації Андрій Пишний згадав польського волонтера Марека Русека-Вольського, який загинув у Харкові 27 липня після удару російського дрона по його автомобілю.

    За даними НБУ, волонтер із 2023 року регулярно приїжджав в Україну та доставляв гуманітарну допомогу людям у східних регіонах.

    Пишний пов’язав його історію з поняттям польсько-української солідарності, наголосивши, що в таких випадках вона перестає бути дипломатичною формулою і перетворюється на конкретні людські вчинки.

    Посол України у Ватикані назвав монету елементом дипломатії

    Андрій Юраш наголосив, що майбутня пам’ятна монета матиме значення не лише для колекціонерів.

    На його думку, вона стане також інструментом культурної та публічної дипломатії України у відносинах зі Святим Престолом і Польщею.

    Посол нагадав, що Іоан Павло II під час поїздок Польщею регулярно приділяв увагу українським громадам і підтримував діалог між двома народами.

    Саме тому майбутній випуск НБУ має відображати не тільки релігійну роль понтифіка, а й його внесок у формування українсько-польського порозуміння та підтримку європейського вибору України.

    Якою буде монета — поки таємниця

    Найбільш цікаві для колекціонерів характеристики Національний банк наразі не розкриває.

    Невідомими залишаються номінал, метал, розмір, тираж і художня композиція.

    НБУ лише підтвердив, що монету введуть в обіг до кінця 2026 року, а робота над нею вже починається. Деталі дизайну і презентації обіцяють оголосити пізніше.

    Тому зображення Іоана Павла II на аверсі чи реверсі, використання силуетів Києва або Львова чи знаменитої фрази про європейське покликання України наразі залишаються лише можливими варіантами — офіційного дизайну НБУ ще не представляв.

    Проте сама концепція нового випуску вже зрозуміла. Це має бути не просто монета на честь релігійного діяча, а пам’ять про історичний момент, коли глава Католицької церкви ще у 2001 році говорив про місце України в Європі та необхідність примирення між українцями й поляками.

    Через 25 років, під час великої війни та нового етапу боротьби України за своє європейське майбутнє, ці два мотиви — європейський вибір і примирення із сусідами — фактично стали центральними для майбутньої пам’ятної монети.

  • «З Бандерою чи з українським народом»: посол України в Польщі закликав чесно переглянути історичну пам’ять

    «З Бандерою чи з українським народом»: посол України в Польщі закликав чесно переглянути історичну пам’ять

    Посол України в Польщі Василь Боднар заявив, що Києву насамперед необхідно самому визначити своє ставлення до Степана Бандери, Української повстанської армії та інших діячів національно-визвольного руху, а вже після цього вести складні історичні дискусії з Польщею. Водночас дипломат наголосив, що Варшава не має права диктувати Україні, кого вважати своїми героями, а оцінка подій минулого повинна ґрунтуватися на роботі істориків і взаємному вшануванні жертв.

    Про це Боднар сказав в інтерв’ю «Європейській правді» на тлі одного з найгостріших за останні роки загострень у польсько-українських відносинах через історичну пам’ять.

    На запитання, чи може постать Бандери стати перешкодою для вступу України до Європейського Союзу, посол відповів, що не сумнівається у самому членстві України в ЄС. Але, за його словами, Київ має визначити власні пріоритети.

    «Україна буде в ЄС. А з Бандерою? Але ми маємо, насамперед для себе, визначити, чи ми йдемо з Бандерою, чи ми йдемо з українським народом і з тим, що ми хочемо досягти в цьому ЄС».

    Боднар водночас не закликав відмовлятися від Бандери чи інших діячів визвольного руху. Навпаки, він підкреслив, що Бандера є одним із лідерів боротьби за українську державність і потребує відповідного місця в історії. Однак дипломат вважає помилковою спробу зводити всю українську історичну пам’ять до однієї постаті.

    «Бандера — один із, але не єдиний»

    Посол поставив питання, чи справді Степан Бандера має бути «найголовнішим героєм України».

    За його словами, Бандера є одним із діячів національно-визвольного руху, про роль якого потрібно говорити, але так само необхідно визнавати складні та суперечливі сторінки діяльності цього руху.

    Боднар прямо заявив, що серед учасників УПА були особи, причетні до злочинів проти польського цивільного населення. Водночас він нагадав, що злочини проти українців здійснювали і польські формування.

    Таким чином дипломат виступив проти односторонньої моделі історичної пам’яті, в якій одна сторона виступає виключно жертвою, а інша — виключно злочинцем.

    Це особливо важливо у контексті Волинської трагедії 1943–1944 років, яка залишається одним із найболючіших питань у відносинах Києва та Варшави. У Польщі дії УПА проти польського населення кваліфікують як геноцид, тоді як в Україні історики наголошують також на ширшому контексті польсько-українського протистояння та взаємних злочинах.

    Посол закликає до ексгумацій і роботи істориків

    За словами Боднара, реальний шлях до подолання історичного конфлікту — не політичні ультиматуми, а конкретна робота.

    Насамперед ідеться про пошук та ексгумацію поховань, ідентифікацію жертв і можливість їх належного перепоховання по обидва боки кордону.

    У липні сам Боднар брав участь у заходах до Дня пам’яті жертв Волинської трагедії у Варшаві та поклав вінок до меморіалу від імені України.

    Український дипломат переконаний, що саме встановлення конкретних фактів — хто загинув, де похований, хто був відповідальний за конкретні злочини — може поступово вивести дискусію з політичної площини.

    При цьому він наголосив: Польща не повинна отримувати право визначати український пантеон національних героїв.

    Суперечка різко загострилася через рішення Зеленського

    Нинішня дискусія спалахнула з новою силою наприкінці травня 2026 року.

    Президент Володимир Зеленський присвоїв одному з підрозділів Сил спеціальних операцій ЗСУ почесне найменування «Героїв Української повстанської армії».

    Рішення викликало різко негативну реакцію у Польщі. Міністр оборони Владислав Косіняк-Камиш публічно закликав українську владу переглянути його, заявивши, що державне вшанування УПА є неприйнятним для багатьох поляків.

    На початку червня Косіняк-Камиш зустрівся у Варшаві з керівником Офісу президента України Кирилом Будановим. Однією з ключових тем переговорів стало саме присвоєння підрозділу імені Героїв УПА.

    Польська сторона наполягала, що питання історичної пам’яті не можна відокремлювати від стратегічного партнерства двох країн.

    Навроцький пішов ще далі

    Найгострішим епізодом став конфлікт навколо найвищої польської державної нагороди — ордена Білого Орла.

    Наприкінці травня президент Польщі Кароль Навроцький запропонував позбавити Зеленського цієї нагороди саме через рішення щодо УПА.

    19 червня Навроцький оголосив, що ухвалив відповідне рішення. Він заявив, що вшанування УПА перейшло для Польщі «поріг болю» і суперечить тому значенню, яке має орден Білого Орла.

    Після цього Зеленський повідомив, що повернув нагороду польській стороні. За даними Reuters, до демаршу приєдналися й деякі інші українські посадовці та колишні президенти, які вирішили повернути польські нагороди на знак солідарності.

    Сам Зеленський звинуватив Навроцького в тому, що той загострює історичний конфлікт через внутрішньополітичну боротьбу у Польщі.

    Польща вже пов’язує історичну суперечку з вступом України до ЄС

    Історичний конфлікт поступово почав переходити у площину євроінтеграції.

    Косіняк-Камиш заявляв, що Україна може зіткнутися із серйозними проблемами на шляху до ЄС, якщо продовжуватиме державне вшанування діячів ОУН та УПА. Польща як держава-член має можливість впливати на процес вступу, де на ключових етапах необхідна згода всіх членів Союзу.

    Водночас у медійному просторі з’явилося важливе уточнення. Широко розповсюджену фразу «з Бандерою Україна не вступить до ЄС» у польському телеінтерв’ю насправді спочатку вимовив ведучий, ставлячи питання міністру, а не сам Косіняк-Камиш. Міністр, однак, підтвердив сутність своєї позиції: Польща самостійно вирішуватиме, чи підтримувати членство України, і історичне питання може на це впливати.

    Європарламент також втрутився у дискусію

    Суперечка перестала бути виключно двосторонньою.

    Улітку 2026 року Європейський парламент у резолюції щодо українського євроінтеграційного процесу висловив жаль через рішення про найменування військового підрозділу на честь Героїв УПА. У формулюванні рішення цей крок називали непотрібною та неспровокованою ескалацією історичної суперечки. Внесення відповідної поправки підтримувала Європейська народна партія, до політичної сім’ї якої належать і польські партії.

    Це створило для Києва додатковий виклик: питання, яке десятиліттями було переважно темою українсько-польських відносин, почало проникати у ширшу європейську політику.

    При цьому Польща залишається одним із ключових партнерів України

    Історична суперечка відбувається на тлі надзвичайно тісної співпраці України та Польщі у сфері безпеки.

    Від початку повномасштабного вторгнення Польща стала одним із головних логістичних вузлів постачання західної зброї Україні, прийняла мільйони українських біженців і передала Києву значні обсяги військової техніки.

    Саме тому різке погіршення політичних відносин викликає особливе занепокоєння.

    Reuters у липні повідомляв, що історичні суперечки вже накладаються на інші проблеми між країнами, зокрема розбіжності навколо передачі військових технологій та подальшої оборонної співпраці.

    І Київ, і Варшава одночасно зацікавлені у стримуванні Росії, однак внутрішня політика дедалі сильніше впливає на двосторонні відносини.

    Боднар пропонує іншу формулу

    Саме на цьому тлі заява українського посла виглядає спробою знайти середню позицію.

    З одного боку, Боднар не приймає польського права встановлювати, кого українці повинні або не повинні вважати героями.

    З іншого — дипломат фактично визнає, що сама Україна ще не завершила осмислення суперечливих сторінок своєї історії.

    Він закликає не будувати дискусію за принципом «наш герой — ваш злочинець», а перейти до конкретних фактів та відмовитися від політизації.

    Для цього, на його думку, необхідно одночасно вшановувати український визвольний рух, визнавати злочини його окремих представників, говорити про злочини польської сторони та дати історикам можливість максимально точно встановити картину подій.

    Питання значно ширше за одну постать

    Степан Бандера ніколи не командував УПА безпосередньо у період Волинської трагедії — у той час він перебував у німецькому ув’язненні. Водночас він очолював одну з фракцій Організації українських націоналістів і залишається символічною постаттю руху, з яким пов’язана УПА.

    Для значної частини українців Бандера символізує боротьбу проти радянського та інших окупаційних режимів.

    Для значної частини польського суспільства його ім’я асоціюється насамперед із насильством українського націоналістичного підпілля проти поляків.

    Саме різниця між цими двома історичними пам’ятями і лежить в основі конфлікту.

    Тому слова Боднара про необхідність визначитися «чи ми йдемо з Бандерою, чи з українським народом» варто розглядати не як просту пропозицію відмовитися від Бандери, а як заклик не дозволяти одній історичній постаті визначати зовнішню політику всієї держави.

    За логікою дипломата, Україна має сама сформувати зрілу модель пам’яті — без зовнішніх диктатів, але й без замовчування незручних сторінок власного минулого.

    І саме від того, наскільки Київ і Варшава зможуть відокремити історичну дискусію від сучасного стратегічного партнерства, значною мірою залежатиме, чи стане минуле постійною перешкодою у відносинах двох країн, які сьогодні мають спільну безпекову загрозу — Росію.