Hronikanovostej.com

Позначка: Politico

  • Україна і Європа йдуть із трьома вимогами до Трампа на G7

    Україна і Європа йдуть із трьома вимогами до Трампа на G7

    Напередодні саміту G7, який стартує 15 червня у Франції, Україна та провідні європейські союзники готують для президента США Дональда Трампа три ключові політичні меседжі, спрямовані на посилення підтримки Києва та посилення тиску на Росію. Про це повідомляє Politico.

    За даними видання, зустріч відбувається на тлі складної ситуації для України: в країні фіксується дефіцит ракет до систем протиповітряної оборони Patriot, існують ризики нових проблем з енергопостачанням у літній період, а увага Вашингтона значною мірою зміщена на загострення ситуації на Близькому Сході, зокрема навколо Ірану. Водночас аналітики відзначають, що Київ демонструє певні тактичні успіхи на фронті, зокрема завдяки розвитку дронових технологій та ударам по російській логістиці.

    Українські та європейські лідери прагнуть використати саміт G7 як можливість сформувати спільну позицію Заходу щодо подальшої стратегії війни. Загалом йдеться про три ключові напрямки, які планують донести до Трампа та інших лідерів G7.

    Перший стосується посилення військової підтримки України. Зокрема, Київ очікує розширення постачання систем протиповітряної оборони, включно з ракетами до Patriot, а також можливість збільшення далекобійних спроможностей. Окремо Україна порушує питання дозволу на локалізоване виробництво частини перехоплювачів на своїй території, а також отримання додаткових запасів ППО від європейських партнерів, зокрема Німеччини, в обмін на майбутні постачання.

    Другий блок вимог стосується фінансової підтримки. Європейський Союз уже частково закрив бюджетні потреби України через багатомільярдні кредитні програми, однак Київ наполягає на додатковому фінансуванні — щонайменше на рівні 20 млрд євро. У Брюсселі наголошують, що стабільна фінансова підтримка є критично важливою для збереження обороноздатності України, особливо в умовах затяжної війни та високих витрат на оборону.

    Третій ключовий пункт стосується посилення санкційного тиску на Росію. Україна та європейські партнери прагнуть переконати США активніше долучитися до нових обмежувальних заходів, зокрема щодо російського енергетичного сектору та так званого «тіньового флоту», який використовується для обходу санкцій. В ЄС уже ухвалили 20 пакетів санкцій, однак низка критичних рішень, зокрема щодо морських перевезень російської нафти, була відкладена в очікуванні узгоджених дій із Вашингтоном.

    За інформацією Politico, європейські дипломати вважають, що нинішній саміт G7 може стати ключовою нагодою для узгодження спільної позиції щодо подальшого тиску на Москву. Водночас у Європі визнають, що рівень залученості США залишається нестабільним, а підхід адміністрації Трампа до війни в Україні змінюється залежно від глобального політичного контексту.

    Окремо зазначається, що минулого року Дональд Трамп критично висловлювався щодо позиції Києва у переговорах, однак нині ситуація змінилася через зміну балансу сил на фронті та часткові успіхи українських військових. Це, на думку європейських дипломатів, може створити додаткові аргументи для посилення підтримки України.

    Також повідомляється, що окремої двосторонньої зустрічі між Трампом і президентом України Володимиром Зеленським наразі не заплановано, однак не виключається, що така зустріч може бути погоджена вже безпосередньо під час саміту.

    Європейські союзники підкреслюють, що головна мета переговорів у рамках G7 — забезпечити довгострокову координацію допомоги Україні та сформувати єдину позицію Заходу щодо необхідності продовження тиску на Росію як у військовій, так і в економічній площині.

  • НАТО готує пакет для України на €70 млрд: союзники шукають нову модель фінансування

    НАТО готує пакет для України на €70 млрд: союзники шукають нову модель фінансування

    Країни НАТО обговорюють можливість формування нового масштабного пакета військової допомоги Україні обсягом близько 70 млрд євро, який може стати одним із ключових політичних рішень найближчого саміту Альянсу. Про це повідомляє Politico з посиланням на чотирьох дипломатів НАТО. За попередніми даними, оголошення щодо нової ініціативи може відбутися вже наступного місяця під час саміту НАТО в Анкарі, де союзники планують узгодити подальші довгострокові механізми підтримки Києва.

    Як зазначається в публікації, ініціатором нової моделі фінансування у травні виступила Німеччина. Її пропозиція передбачає не лише визначення загального обсягу допомоги, а й створення більш прозорого механізму обліку внесків кожної країни-члена Альянсу. Ідея полягає в тому, щоб зробити систему підтримки України більш передбачуваною та рівномірною, зменшивши політичні суперечки щодо розподілу фінансового навантаження між союзниками.

    Обговорення цього питання відбувається на тлі зростаючих розбіжностей у НАТО щодо того, як саме має виглядати довгострокова модель підтримки України. Частина країн висловлює невдоволення тим, що значна частка витрат на військову допомогу Києву припадає на обмежене коло держав, тоді як інші союзники беруть меншу участь у фінансуванні. Саме тому новий підхід розглядається як спроба досягти більш справедливого розподілу внесків.

    За словами одного з високопоставлених дипломатів НАТО, ключовим завданням є забезпечення стабільної та довгострокової підтримки України на основі більш збалансованої системи зобов’язань. Він підкреслив, що Альянс має не лише реагувати на поточні потреби Києва, а й створити механізм, який дозволить планувати допомогу на роки вперед, забезпечуючи прогнозованість постачань озброєнь та фінансування оборонних потреб.

    Згідно з інформацією Politico, загальна сума в 70 млрд євро не буде складатися виключно з нових бюджетних видатків країн НАТО. Близько 30 млрд євро планується залучити з уже погодженого кредитного пакета Європейського Союзу для України, який становить 90 млрд євро на два роки. Ще близько 40 млрд євро можуть бути сформовані за рахунок двосторонніх програм військової та фінансової підтримки з боку окремих держав-членів Альянсу.

    Водночас частина союзників висловлює застереження, що включення коштів ЄС до загальної суми може знизити рівень додаткових національних внесків, оскільки держави можуть розраховувати на вже погоджені європейські фінансові механізми замість збільшення власних витрат. Це створює додаткову дискусію щодо реальної структури майбутнього пакета допомоги та його ефективності.

    Паралельно обговорення відбуваються на тлі загальної політичної дискусії в Альянсі щодо майбутніх моделей фінансування підтримки України. Питання стане одним із ключових на саміті НАТО, який заплановано на 7–8 липня в Анкарі. Очікується, що лідери країн-членів Альянсу розглянуть як короткострокові, так і довгострокові механізми підтримки України, включно з постачанням озброєнь, розвитком оборонної промисловості та інвестиціями у виробництво боєприпасів.

    Посол України при НАТО Альона Гетманчук у коментарі Politico наголосила, що будь-які нові зобов’язання союзників мають відповідати реальним потребам України на полі бою. За її словами, Київ передусім потребує посилення систем протиповітряної оборони, розвитку внутрішнього виробництва озброєнь, інвестицій у дронові та ракетні програми, а також стабільних поставок боєприпасів великої дальності. Вона підкреслила, що ефективність будь-якої допомоги вимірюється її здатністю змінювати ситуацію на фронті.

    Окремо Politico зазначає, що в НАТО тривають складні переговори щодо принципів фінансування допомоги Україні. Частина країн виступає проти ідеї фіксованих внесків у розмірі певного відсотка від ВВП, яку просував генеральний секретар Альянсу Марк Рютте. Йшлося про пропозицію встановити орієнтир на рівні 0,25% ВВП кожної держави-члена на підтримку України.

    Однак, за даними The Telegraph, ця ініціатива була заблокована низкою країн, серед яких Велика Британія та Франція, а також інші союзники, які виступили проти обов’язкових квот. На цьому тлі німецька пропозиція щодо пакета в 70 млрд євро почала розглядатися як більш гнучка альтернатива, яка дозволяє зберегти обсяг підтримки України без запровадження жорстких фінансових зобов’язань для кожної країни.

    Таким чином, дискусія в НАТО поступово зміщується від принципу фіксованих внесків до моделі комбінованого фінансування, де поєднуються внески ЄС, двостороння допомога та нові спільні механізми Альянсу. Остаточні рішення очікуються вже під час саміту в Анкарі, який може визначити формат підтримки України на найближчі роки.

  • США планують нові тарифи для ЄС, Канади та інших країн – Politico

    США планують нові тарифи для ЄС, Канади та інших країн – Politico

    Адміністрація президента США Дональда Трампа планує запровадити нові торговельні тарифи на товари з десятків країн світу, включаючи Європейський Союз і Канаду, через звинувачення у недостатній боротьбі з використанням примусової праці в глобальних ланцюгах постачання. Про це повідомляє Politico з посиланням на матеріали Управління торгового представника США.

    Як заявив торговий представник США Джеймісон Грір, ситуація, коли товари, вироблені з використанням примусової праці, потрапляють на американський ринок, є неприйнятною.

    «Нездатність наших найважливіших торговельних партнерів вирішити проблему імпорту товарів, виготовлених із застосуванням примусової праці, є неприйнятною. Це створює динаміку, коли американські працівники змушені конкурувати на світовому рівні за нерівних умов. Ми більше не будемо терпіти цю нерівність», – заявив Грір.

    Згідно з оприлюдненими даними, Офіс торгового представника США провів масштабне розслідування та рекомендував запровадити мита приблизно на товари з 60 країн. Причиною називається нібито недостатній контроль за дотриманням законів, що забороняють використання примусової праці у виробництві.

    До переліку країн, щодо яких пропонується застосувати 10-відсоткове мито, увійшли, зокрема, Канада, Еквадор, Індонезія, Мексика, Пакистан та країни Європейського Союзу. Як зазначається, ці держави нібито не забезпечили належного контролю за виконанням відповідних норм.

    Окремо 10-відсоткові тарифи можуть бути застосовані ще до дев’яти країн, які погодилися співпрацювати зі США щодо вирішення проблеми примусової праці через торговельні угоди. Серед них згадуються Тайвань, Аргентина та Велика Британія, яка, за даними звіту, впровадила лише часткові механізми контролю в ланцюгах постачання.

    Ще 44 країни, серед яких Японія та Південна Корея, можуть зіткнутися з тарифами на рівні 12,5%.

    Розслідування стало частиною ширшої торговельної політики адміністрації Трампа, спрямованої на перегляд глобальних торговельних правил. Раніше Верховний суд США визнав незаконними масштабні глобальні тарифи, запроваджені раніше, після чого адміністрація оголосила про нові ініціативи щодо відновлення тарифного тиску на торговельних партнерів.

    Очікується, що остаточні рішення щодо нових мит будуть ухвалені після завершення внутрішніх процедур у США.

  • Євросоюз узгодив реформу міграції: прискорення депортацій і нові обмеження

    Євросоюз узгодив реформу міграції: прискорення депортацій і нові обмеження

    Країни-члени Європейського Союзу досягли попередньої політичної домовленості щодо нових правил депортації мігрантів, які передбачають пришвидшення процедур повернення осіб, яким було відмовлено у наданні притулку, а також можливість їхнього переміщення до спеціальних центрів за межами ЄС. Про це повідомляє Politico.

    За даними видання, узгоджений документ є частиною масштабної реформи міграційної політики Євросоюзу, спрямованої на посилення контролю над потоками шукачів притулку та зменшення навантаження на країни, які приймають найбільшу кількість мігрантів. Рішення було досягнуте напередодні набуття чинності інших елементів міграційної реформи, запланованих на 12 червня.

    Єврокомісар з питань міграції Магнус Бруннер заявив, що нові правила мають відновити ефективність системи повернення мігрантів і підвищити рівень довіри до міграційної політики ЄС.

    За його словами, наразі лише близько 27% осіб, яким відмовлено у притулку, фактично залишають територію Європейського Союзу, що, на думку європейських посадовців, є недостатнім показником для ефективного функціонування системи.

    Згідно з досягнутою домовленістю, держави-члени отримають можливість направляти осіб, яким винесено рішення про депортацію, до так званих «центрів повернення», розташованих за межами ЄС. Такі механізми мають стати інструментом для пришвидшення процедур видворення та зменшення навантаження на національні міграційні системи.

    Документ також передбачає посилення заходів щодо осіб, які вважаються потенційною загрозою безпеці. Зокрема, йдеться про розширення підстав для обшуків житла, можливість тривалого утримання під вартою, запровадження заборон на в’їзд до ЄС, а також санкції за відмову співпрацювати з правоохоронними органами.

    Європейські політики, які підтримують реформу, заявляють, що нові правила покликані змінити підхід до нелегальної міграції та посилити принцип обов’язковості виконання рішень про повернення. Французький депутат Європарламенту від Європейської народної партії Франсуа-Ксав’є Белламі заявив, що Європа роками демонструвала недостатню ефективність у виконанні рішень щодо депортації, однак тепер цей підхід має змінитися.

    Водночас критики реформи застерігають, що створення центрів повернення за межами ЄС може викликати юридичні та гуманітарні суперечки, зокрема щодо дотримання прав людини та умов утримання мігрантів.

    Частина положень нових правил набуде чинності через рік після остаточного затвердження. Водночас окремі механізми, зокрема можливість створення центрів повернення, можуть почати діяти одразу після формального ухвалення документа, що вже викликає інтерес у низки країн-членів ЄС, серед яких Нідерланди та Німеччина.

    Очікується, що реформа ще має пройти остаточне погодження в Раді ЄС та Європейському парламенті, після чого набуде статусу обов’язкової для виконання всіма державами-членами.

    На тлі цих змін у низці країн ЄС уже фіксується посилення міграційної політики. Зокрема, в Німеччині зросла кількість депортацій осіб, яким відмовлено в наданні притулку, а парламент країни ухвалив рішення про скасування прискореної процедури натуралізації. У Нідерландах також зафіксовано зростання частки відмов у наданні притулку, що свідчить про загальну тенденцію до посилення контролю у сфері міграції в Європейському Союзі.

  • ЄС розділився щодо призначення переговорника з Путіним — Politico

    ЄС розділився щодо призначення переговорника з Путіним — Politico

    У Європейському Союзі загострилися внутрішні розбіжності щодо можливого призначення єдиного спеціального переговірника для контактів із Росією, оскільки частина держав-членів вважає таку ініціативу необхідною для збереження впливу ЄС у можливих майбутніх мирних процесах, тоді як інші переконані, що прямий діалог із Кремлем несе ризики легітимізації російської політики та послаблення санкційного тиску.

    Про це повідомляє Politico з посиланням на дипломатичні джерела та обговорення напередодні неформальної зустрічі міністрів закордонних справ ЄС.

    За даними видання, дискусія виникла на тлі невизначеності міжнародної ролі Європейського Союзу у потенційних переговорах щодо завершення війни Росії проти України, а також через побоювання частини урядів, що ЄС може опинитися осторонь ключових рішень, якщо не сформує єдину переговорну позицію. Прихильники ідеї зазначають, що у разі зменшення активності США як посередника Європа повинна мати власного уповноваженого представника, який міг би вести комунікацію з Москвою та координувати позицію всередині блоку.

    Водночас група країн, які займають найбільш жорстку позицію щодо Росії, виступає категорично проти такого кроку. На їхню думку, будь-який офіційний переговорник може бути використаний Кремлем як інструмент політичної маніпуляції, спрямований на розкол ЄС та поступове послаблення санкційного режиму. Вони також вважають, що Росія не демонструє жодних ознак готовності до реальних переговорів про припинення війни, а тому сама ідея спеціального посланця є передчасною.

    Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський публічно заявив, що Європа не повинна створювати ситуацію, у якій Україна може сприймати союзників як сторону, що чинить тиск для компромісів із Росією. Подібні позиції озвучили також представники країн Балтії, які застерігають, що Кремль може використати переговорний формат для затягування процесу та досягнення політичних поступок без реального припинення агресії. Скептичну позицію займає і верховна представниця ЄС із закордонних справ Кая Каллас, яка послідовно виступає за збереження жорсткого підходу до Москви та уникнення будь-яких кроків, що можуть бути інтерпретовані як нормалізація відносин.

    Попри це, інша частина держав-членів ЄС наполягає, що відсутність єдиного європейського представника послаблює позиції блоку на міжнародній арені. Вони вважають, що Євросоюз має бути готовим до сценарію, за якого мирні переговори або попередні консультації щодо завершення війни можуть відбуватися без активної участі США, і в такому випадку Європа ризикує втратити можливість впливати на ключові рішення. Саме тому, на їхню думку, необхідно вже зараз визначити особу, яка могла б виступати від імені ЄС у контактах із Росією, навіть якщо ці контакти залишатимуться обмеженими та контрольованими.

    За інформацією Politico, у кулуарах уже обговорюється низка потенційних кандидатур. Серед них називають президента Європейської ради Антоніу Кошту, президента Фінляндії Александера Стубба, колишнього голову Європейського центрального банку Маріо Драгі, колишнього президента Фінляндії Саулі Нійністьо та експрезидента Єврокомісії Жана-Клода Юнкера. Кожен із цих потенційних кандидатів має різний політичний досвід і підхід до відносин із Росією, що додатково ускладнює досягнення компромісу між країнами ЄС.

    Александер Стубб, якого часто згадують серед можливих претендентів, публічно підтвердив, що теоретично готовий розглянути таку роль, однак наголосив, що прийме її лише у разі офіційного звернення лідерів ЄС і за умови чітко визначеного мандата, а також після досягнення стабільного припинення вогню в Україні.

    Очікується, що питання можливого переговірника, а також загальна стратегія ЄС щодо майбутніх контактів із Росією, стане однією з центральних тем неформальної зустрічі міністрів закордонних справ Євросоюзу, яка відбудеться найближчими днями. Дипломати попереджають, що обговорення може ще більше підсвітити внутрішні розбіжності всередині блоку, які вже проявляються у підходах до санкційної політики, військової допомоги Україні та довгострокового бачення відносин із Москвою.

    На цьому тлі Україна продовжує наполягати на тому, що будь-які майбутні переговори щодо завершення війни мають відбуватися лише за її безпосередньої участі та за участі європейських партнерів. Президент України Володимир Зеленський підкреслював, що Європа повинна мати “сильний голос” у мирному процесі, оскільки результати війни безпосередньо впливають на безпеку всього континенту та майбутню архітектуру європейської безпеки.

  • У Німеччині викрили масштабну схему обходу санкцій для постачання технологій у РФ

    У Німеччині викрили масштабну схему обходу санкцій для постачання технологій у РФ

    Правоохоронні органи Німеччини розкрили масштабну міжнародну схему контрабанди, яка роками забезпечувала російський військово-промисловий комплекс критично важливими технологіями подвійного призначення, попри дію санкцій, запроваджених після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Як повідомляє Politico, йдеться про добре організовану мережу постачань, яка охоплювала кілька країн Європи, Близького Сходу та Туреччину як ключовий транзитний вузол.

    У центрі схеми, за даними слідства, перебувала німецька торговельна компанія Global Trade, зареєстрована в місті Любек. Після 2022 року її очолив 39-річний бізнесмен, відомий у матеріалах справи як “Нікіта С.”, однак фактичний контроль над діяльністю структури, як встановили слідчі, здійснювала російська підсанкційна компанія “Коловрат”, яка безпосередньо пов’язана з оборонною промисловістю РФ. За даними німецьких слідчих органів, російські куратори мали неформальний та прихований доступ до внутрішньої електронної пошти компанії в Німеччині та могли координувати замовлення, логістику та фінансові операції фактично в режимі реального часу.

    Розслідування встановило, що схема працювала як складна багаторівнева система маскування кінцевого отримувача товарів. Після введення жорстких експортних обмежень на постачання технологій до Росії організатори мережі швидко перебудували логістику і почали використовувати транзитні маршрути через треті країни, насамперед через Туреччину, а також інші юрисдикції, які дозволяли приховувати справжній напрямок вантажів. У низці випадків, як зафіксовано слідством, час між відправленням товарів із території Європейського Союзу та їх фактичним надходженням до Росії становив лише п’ять–десять днів, що свідчить про високий рівень організації та постійно діючу логістичну інфраструктуру.

    За даними матеріалів справи, через цю мережу до Росії систематично постачалися мікроконтролери, високоточні електронні компоненти, датчики, перетворювачі, промислові шарикопідшипники, складні механічні вузли, осцилографи та інше вимірювальне обладнання, яке може застосовуватися як у цивільній, так і у військовій сфері. Слідчі підкреслюють, що значна частина цих технологій належить до категорії товарів подвійного призначення, які прямо або опосередковано використовуються у виробництві озброєнь, систем наведення, ракетних технологій та іншого військового обладнання.

    Окремо в матеріалах слідства зазначається, що кінцевими отримувачами частини продукції були підприємства російського оборонно-промислового комплексу. Зокрема, обладнання надходило до Всеросійського науково-дослідного інституту автоматики, який пов’язують із розробками у сфері стратегічних озброєнь та ядерних технологій. Це, на думку слідчих, підтверджує прямий військовий характер використання частини поставок, попри їх формальне маскування під цивільні закупівлі.

    Схема, як встановили правоохоронці, не обмежувалася однією компанією або кількома людьми. Вона функціонувала як розгалужена мережа, у якій були задіяні логістичні оператори, менеджери з продажу, бухгалтери та посередники в різних країнах Європи та Росії. Частина учасників займалася пошуком постачальників і оформленням замовлень, інші відповідали за фінансові операції та підготовку підробленої або спотвореної документації, яка дозволяла приховувати кінцевий маршрут товарів.

    Слідчі звертають увагу, що в окремих внутрішніх комунікаціях фігуранти прямо обговорювали необхідність ретельного приховування походження та призначення продукції. У матеріалах справи містяться повідомлення, в яких наголошувалося, що документація не повинна містити жодних згадок про Росію, а всі сліди кінцевого отримувача мають бути повністю замасковані. В іншому повідомленні, яке цитують слідчі, прямо зазначалося, що товари “призначені для підсанкційної країни”, що, на думку прокуратури, свідчить про усвідомлений характер порушення санкційного режиму.

    Загалом, за оцінками слідства, через цю схему було здійснено близько 16 тисяч окремих відправлень товарів і компонентів на загальну суму понад 30 мільйонів євро. Такий масштаб операцій, як зазначають у німецьких правоохоронних органах, свідчить не про разові порушення, а про довготривалу та системну діяльність, спрямовану на обходження санкцій та забезпечення російської оборонної промисловості критично важливими ресурсами.

    Викриття схеми стало можливим завдяки роботі Федеральної розвідувальної служби Німеччини (BND), яка змогла отримати доступ до внутрішніх комунікацій російської сторони та відстежити ланцюги постачання від європейських виробників до кінцевих отримувачів у Росії. Розвідка також відстежила фінансові потоки та логістичні маршрути, що дозволило встановити повну структуру мережі та роль кожного з її учасників.

    Після тривалого періоду прихованого спостереження німецькі правоохоронці затримали “Нікіту С.” та кількох його ймовірних спільників. Усім фігурантам висунуто обвинувачення у систематичному порушенні правил експортного контролю, участі у схемі обходу санкцій та організації незаконних поставок товарів подвійного призначення. За чинним законодавством Німеччини їм загрожує до десяти років позбавлення волі.

    Окремо слідство підкреслює, що викрита мережа може бути лише одним із елементів значно ширшої системи, яка продовжує функціонувати в різних формах. У розвідці зазначають, що інші російські структури також намагаються отримувати аналогічне обладнання через посередників у Європі та третіх країнах, використовуючи складні багаторівневі схеми маскування.

    У додаткових оцінках BND згадується ще одна компанія — Rokem Services, яка, за даними слідства, намагалася отримати санкційне обладнання через посередницькі структури, включно з європейськими фірмами та турецькими державними структурами. У розвідці припускають, що частина цього обладнання може використовуватися не лише у цивільних системах, а й у військових технологіях, зокрема в обладнанні для атомних підводних човнів, де застосовуються складні системи очищення та опріснення води.

    Німецькі слідчі наголошують, що справа Global Trade стала одним із наймасштабніших прикладів обходу санкцій у Європі та демонструє, наскільки складно повністю перекрити постачання технологій до Росії в умовах глобалізованої торгівлі. Розслідування триває, і правоохоронці не виключають нових арештів та викриття додаткових ланок цієї міжнародної мережі.

  • Санду: РФ може використати Придністров’я для мобілізації

    Санду: РФ може використати Придністров’я для мобілізації

    Президентка Молдови Мая Санду заявила, що указ російського керівництва про спрощене надання громадянства РФ мешканцям невизнаного Придністровського регіону може бути використаний як інструмент для потенційної мобілізації населення на війну проти України. Про це повідомляє видання Politico, посилаючись на коментарі глави молдовської держави та її оцінку безпекових ризиків у регіоні.

    За словами Санду, подібні рішення можуть мати не лише адміністративний, а й військово-політичний вимір, оскільки спрощене надання громадянства РФ створює потенційну базу для розширення мобілізаційного ресурсу Росії. Вона наголосила, що в умовах триваючої війни Росії проти України будь-які механізми масової паспортизації можуть розглядатися як інструмент впливу та тиску, зокрема на населення Придністров’я.

    Мая Санду припустила, що одна з можливих цілей таких дій — посилення можливостей Росії у комплектуванні особового складу для подальшого використання у війні проти України. Вона зазначила, що Кремль може прагнути отримати додаткові людські ресурси через формальне розширення кола своїх громадян у регіонах, які не перебувають під прямим контролем міжнародно визнаних державних інституцій.

    Окремо президентка Молдови звернула увагу на те, що після початку повномасштабної війни значна частина мешканців Придністров’я зробила вибір на користь громадянства Молдови. За її словами, це пояснюється прагненням людей забезпечити більший рівень безпеки та правового захисту в умовах нестабільної ситуації в регіоні. Водночас нові кроки Росії у сфері громадянства можуть змінити цю динаміку та створити додатковий політичний тиск на населення.

    Санду також розглянула ширший геополітичний контекст, у якому може розгортатися ця ситуація. Вона припустила, що Москва може використовувати питання Придністров’я як елемент ширшої стратегії впливу на Молдову, зокрема у контексті її курсу на європейську інтеграцію та поступову реінтеграцію непідконтрольного регіону. На її думку, подібні дії можуть бути спрямовані на створення додаткових важелів тиску як на Кишинів, так і на міжнародних партнерів країни.

    Водночас президентка Молдови наголосила, що питання можливого вступу країни до Європейського Союзу не може бути предметом зовнішнього блокування. Вона підкреслила, що рішення щодо членства ухвалює виключно ЄС, а не інші держави, і Росія не має формального впливу на цей процес.

    Йдеться про нещодавній указ російського керівництва, яким спрощується процедура отримання громадянства РФ для жителів Придністров’я. Після його ухвалення тема знову привернула увагу міжнародних спостерігачів, оскільки регіон уже тривалий час перебуває у стані невизначеного політичного статусу та фактично контролюється проросійськими структурами.

    На тлі цих подій президент України Володимир Зеленський доручив встановити оперативні контакти з молдовською стороною для координації дій та оцінки потенційних ризиків. У Києві розглядають ситуацію як ще один елемент ширшої безпекової динаміки у регіоні, пов’язаної з війною Росії проти України та впливом на сусідні держави.

    Експерти з питань безпеки зазначають, що Придністровський регіон залишається одним із найбільш чутливих вузлів у східноєвропейській геополітиці. Його невизначений статус, присутність російських військових та політична залежність від Москви створюють умови, за яких будь-які зміни у громадянській або правовій політиці можуть мати ширші наслідки, ніж суто адміністративні.

    Офіційний Кишинів, зі свого боку, продовжує курс на політико-дипломатичне врегулювання та поступову реінтеграцію регіону. Водночас влада Молдови підкреслює, що всі процеси мають відбуватися мирним шляхом, без ескалації конфлікту та з урахуванням міжнародного права.

  • Відносини України та ЄС переживають найскладніший період від початку війни, — Politico

    Відносини України та ЄС переживають найскладніший період від початку війни, — Politico

    Відносини між Україною та Європейським Союзом помітно загострилися на тлі суперечок щодо темпів вступу Києва до ЄС, фінансової підтримки та стилю комунікації української влади із західними партнерами.

    Про це повідомляє Politico.

    За даними видання, після ще однієї важкої зими українське керівництво дедалі гостріше реагує на повільність рішень європейських союзників. Президент Володимир Зеленський, як зазначають джерела у дипломатичних колах, почав використовувати жорсткіший і більш безапеляційний тон у переговорах із європейськими лідерами.

    Головною причиною напруження стало питання вступу України до Євросоюзу. На неформальному саміті ЄС на Кіпрі у квітні європейські лідери розкритикували Київ за нереалістичні очікування щодо швидкого членства.

    Україна наполягає на повноцінному вступі до ЄС уже до 2027 року, тоді як низка європейських держав виступає за поступову інтеграцію.

    Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц заявив, що такі терміни є нереалістичними, а вступ України до ЄС неможливий до завершення війни. За інформацією Politico, він також натякнув на можливість територіальних компромісів із Росією, що викликало різку реакцію в Києві.

    У матеріалі зазначається, що українська влада дедалі частіше виходить із позиції, що Україна фактично захищає всю Європу, а тому Захід має більше підтримувати Київ без додаткових умов і повчань.

    Водночас у Брюсселі та низці європейських столиць подібна риторика викликає роздратування.

    Окремим фактором стала зростаюча оборонна самостійність України. За даними Politico, український військово-промисловий комплекс уже забезпечує майже половину потреб армії, включно з виробництвом безпілотників, бронетехніки та боєприпасів.

    Також Київ активно розвиває експорт дронів і вже уклав контракти з Саудівською Аравією, Катаром та ОАЕ.

    На думку співрозмовників видання, це посилило впевненість українського керівництва у переговорах із Заходом і зменшило критичну залежність від європейської допомоги.

    Водночас у ЄС продовжують наголошувати, що членство України вимагатиме масштабних реформ — насамперед у сфері верховенства права, боротьби з корупцією та економічної політики.

    Франція та Німеччина, за даними Politico і Financial Times, просувають модель поступової інтеграції України до Євросоюзу, яка може тривати роками або навіть десятиліттями.

    Президент Володимир Зеленський публічно відкидає ідею “символічного” чи проміжного членства та наполягає на повноправному вступі України до ЄС.

    Напруження між Києвом і Брюсселем також посилюють суперечки щодо економічних реформ і фінансової підтримки. Європейські партнери вимагають від України додаткових податкових змін і структурних реформ, тоді як українська сторона заявляє, що економіка країни перебуває під надзвичайним навантаженням через війну.

    Попри складнощі, у ЄС продовжують офіційно підтримувати європейську інтеграцію України, хоча дедалі частіше наголошують, що процес вступу буде тривалим і залежатиме від виконання всіх критеріїв членства.

  • Найслабший парад Путіна за роки війни: без танків, із вимкненим інтернетом та страхом атак

    Найслабший парад Путіна за роки війни: без танків, із вимкненим інтернетом та страхом атак

    У Москві 9 травня відбувся один із найменш масштабних парадів за всю сучасну історію правління Володимира Путіна. Цьогорічне святкування Дня перемоги на Красній площі пройшло без традиційної демонстрації важкої військової техніки, із масштабними відключеннями мобільного інтернету та на тлі посилених заходів безпеки через загрозу українських атак.

    Парад тривав лише близько 45 хвилин, що стало найкоротшим показником за останні десятиліття. Для порівняння: ювілейний парад 2025 року тривав майже півтори години.

    Російська влада пояснила скорочений формат “поточною оперативною ситуацією”. Утім, експерти пов’язують зміни насамперед із війною проти України, великими втратами техніки та страхом можливих ударів по Москві.

    Цього року Красною площею не проїхав жоден танк чи ракетний комплекс. Замість традиційної демонстрації озброєння глядачам показали лише колони військових, кілька кабріолетів та відеоролики з безпілотниками, атомними підводними човнами й “новітньою російською технікою”.

    Серед учасників параду були російські військові, учасники війни проти України, а також солдати КНДР, які, за даними російських джерел, брали участь у бойових діях у Курській області.

    Парад проходив в умовах безпрецедентних заходів безпеки. У центрі Москви масово вимикали мобільний інтернет, а Кремль розгорнув додаткові системи ППО. Напередодні російська влада також неодноразово погрожувала “жорсткою відповіддю” у разі атак на столицю РФ.

    На цьому тлі президент США Дональд Трамп заявив про триденне перемир’я між Україною та Росією на 9–11 травня та анонсував обмін полоненими у форматі “1000 на 1000”.

    За словами Трампа, саме він ініціював домовленість, а на неї погодилися і Путін, і президент України Володимир Зеленський.

    Зеленський, коментуючи ситуацію навколо параду, заявив, що “Красна площа менш важлива, ніж життя українських полонених”.

    Водночас у мережі активно поширювався фейковий “указ” про нібито дозвіл України на проведення параду в Москві. Офіційного підтвердження існування такого документа немає, а українська влада подібних рішень не ухвалювала.

    У Кремлі на інформаційну хвилю відреагували нервово. Речник президента РФ Дмитро Пєсков заявив, що Росії “не потрібен чужий дозвіл” на проведення параду, а російські пропагандисти називали ситуацію “інформаційною спецоперацією”.

    На парад до Москви приїхала значно менша кількість іноземних гостей, ніж у попередні роки. Серед присутніх були самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко, король Малайзії Султан Ібрагім та президент Лаосу Тонглун Сісуліт.

    Захід відбувався на тлі дедалі більшої міжнародної ізоляції Росії та економічного виснаження через війну. Як зазначає Reuters, цьогорічний парад проходив в атмосфері занепокоєння щодо майбутнього війни, економічних проблем та погіршення відносин Кремля із Заходом.

    Видання Politico також звернуло увагу на те, що українські далекобійні удари дедалі сильніше впливають на поведінку російського керівництва. У матеріалі йдеться, що Путін фактично змушений дедалі частіше покладатися на систему бункерів і надзвичайні заходи безпеки.

    Журналісти Forbes у свою чергу порівняли поведінку Зеленського та Путіна під час війни. Якщо український президент регулярно записував звернення просто на вулицях Києва, то російський лідер, як зазначає видання, дедалі більше ізолюється від публічного простору.

    На тлі скороченого параду та обмеженої кількості техніки російські соцмережі заполонили критичні коментарі. Частина росіян скаржилася на “втрату величі” параду та відсутність традиційної демонстрації сили.

  • Європа остерігається, що Росія може скористатися слабкістю НАТО у найближчі роки

    Європа остерігається, що Росія може скористатися слабкістю НАТО у найближчі роки

    У Європейському Союзі посилюються дискусії щодо можливого зростання ризиків з боку Росії у найближчі один-два роки. За оцінками частини європейських політиків і представників оборонних відомств, Кремль може сприймати цей період як потенційне «вікно можливостей» для перевірки міцності НАТО, поки США перебувають під керівництвом президента Дональда Трампа, а оборонні спроможності Європи ще не досягли повної готовності до самостійного стримування загроз. Про це повідомляє Politico із посиланням на європейських чиновників, а також матеріал Європейська правда.

    У центрі обговорень у Брюсселі та столицях країн ЄС перебуває питання, чи може Росія використати період внутрішніх трансформацій у трансатлантичних відносинах для обмеженого тестування єдності Альянсу. Йдеться не лише про класичний військовий сценарій, а й про можливі гібридні дії, які можуть бути розраховані на створення невизначеності в межах НАТО та перевірку готовності союзників застосовувати механізми колективної оборони, передбачені статтею 5 Північноатлантичного договору.

    Фінський депутат Європейського парламенту Міка Аалтола, якого цитують журналісти, заявив, що Європа може зіткнутися з потенційними загрозами значно швидше, ніж очікується офіційно. Він наголосив, що в умовах, коли трансатлантичні відносини перебувають під тиском, а Європейський Союз ще не завершив процес нарощування власної оборонної спроможності, навіть обмежені дії Росії можуть мати серйозний політичний ефект. За його словами, найнебезпечнішим сценарієм є не обов’язково масштабне вторгнення, а навмисні кроки, які створюють «сіру зону» відповідальності і змушують союзників довго погоджувати реакцію.

    У матеріалі підкреслюється, що попри такі оцінки, у більшості оборонних структур Європи зберігається обережний підхід до прогнозів. Представники НАТО та окремих держав-членів наголошують, що прямий військовий напад Росії на країну Альянсу залишається малоймовірним, зокрема через значне виснаження російських ресурсів унаслідок війни проти Україна. Водночас вони визнають, що ризики гібридних операцій, кібератак та локальних провокацій залишаються актуальними.

    Дискусія в Європі загострюється через різницю підходів між державами-членами. Країни Північної Європи та Балтії, включно з Фінляндією та Литвою, закликають до прискореного зміцнення оборонних можливостей, зокрема систем протиповітряної та протиракетної оборони, а також до збільшення запасів озброєнь. Вони вважають, що час є критичним фактором, а будь-яке зволікання може підвищити вразливість регіону.

    Натомість частина інших країн ЄС і НАТО займає більш стриману позицію, наголошуючи, що надмірне нагнітання ситуації може бути контрпродуктивним і навіть зіграти на користь Кремля. На їхню думку, публічні заяви про неминучість конфлікту можуть створювати паніку та дестабілізувати суспільства, що є однією з цілей гібридного впливу.

    Окремим фактором у цих оцінках залишається політична ситуація у Сполучених Штатах. За даними Politico, в Європі уважно стежать за риторикою адміністрації Трампа щодо НАТО, оскільки неодноразові заяви про необхідність більшої самостійності Європи у сфері безпеки змінюють довгострокове планування Альянсу. На цьому тлі у Брюсселі обговорюють сценарії, за яких Європа повинна буде швидше взяти на себе основну відповідальність за власну оборону.

    Європейський Союз уже затвердив довгострокові плани підвищення оборонної готовності, згідно з якими блок має досягти здатності до надійного стримування потенційних супротивників до 2030 року. Проте чиновники визнають, що реальний ефект від зростання оборонних бюджетів, які суттєво збільшилися після початку повномасштабної війни Росії проти України у 2022 році, стане відчутним лише поступово.

    На тлі цих процесів у Європі триває внутрішня дискусія щодо того, як балансувати між стримуванням загроз і уникненням надмірної ескалації. Частина політиків вважає, що недооцінка ризиків є небезпечною, тоді як інші попереджають про необхідність зберігати холодну оцінку ситуації, щоб не сприяти підвищенню напруги.

    Попри різницю в підходах, у ЄС визнають, що безпекове середовище в Європі залишається нестабільним, а події найближчих років можуть стати визначальними для майбутнього всієї архітектури європейської та трансатлантичної безпеки.