Hronikanovostej.com

Позначка: економіка

  • Найбільші торговельні партнери України: Китай на першому місці

    Найбільші торговельні партнери України: Китай на першому місці

    У 2023 році Китай став найбільшим торговельним партнером України, залишаючи позаду інші країни. Державна митна служба України повідомила, що товарообіг за минулий рік склав 99,4 млрд доларів, з яких 63,5 млрд доларів припадає на імпорт, а 36 млрд доларів на експорт.

    Найбільшими країнами-імпортерами в Україну визнані:

    1. Китай – $10,4 млрд
    2. Польща – $6,6 млрд
    3. Німеччина – $4,9 млрд

    Найбільше товарів експортували до:

    1. Польщі – $4,7 млрд
    2. Румунії – $3,7 млрд
    3. Китаю – $2,4 млрд

    За результатами року лідируючими категоріями товарів є:

    Найбільш імпортовані товари:

    1. Машини, устаткування та транспорт – $19,8 млрд
    2. Продукція хімічної промисловості – $11 млрд
    3. Паливно-енергетичні товари – $10,3 млрд

    Найбільш експортовані товари:

    1. Продовольчі товари – $21,8 млрд
    2. Метали та вироби з них – $3,9 млрд
    3. Машини, устаткування та транспорт – $2,9 млрд

    Незважаючи на виклики та труднощі, український експорт продовжує займати важливе місце на світовому ринку, а розвиток торгівлі з Китаєм свідчить про високий рівень економічного співробітництва між країнами.

  • У порту “Південний” можуть легалізувати корупцію або 50 млн євро самі себе не “відмиють” 

    У порту “Південний” можуть легалізувати корупцію або 50 млн євро самі себе не “відмиють” 

    За наявною інформацією, з початку року нардеп Мотовиловець уже повним ходом готує друге читання законопроєкту 9573, який, імовірно, дасть змогу легалізувати корупційний перерозподіл надходжень від портових зборів на користь приватних компаній у порту “Южний”.

    Примітно, що саме за ухвалення такого рішення на користь приватних інвесторів, зараз як підозрюваний у кримінальній справі №22016000000000269 проходить екс-міністр інфраструктури Андрій Пивоварський, а також його перший заступник Володимир Шульмейстер. Ділові ЗМІ всіляко намагаються відбілити репутацію нинішнього СЕО мережі заправок WOG, але у них це виходить слабо. Все-таки справу веде НАБУ, а ціна питання – 50 млн євро додаткової компенсації, яку отримають компанії, якщо документ буде ухвалено.

    Повідомляється, що законопроєкт 9573 до порядку денного з голосу вніс Мотовиловець, який був радником Пивоварського під час перебування того міністром. І ось тепер російський підсанкційний олігарх Олексій Федоричев і сиделець у Куршавелі Костянтин Жеваго, які володіють терміналами в “Южному”, чекають не дочекаються, поки парламент виставить детективів НАБУ ідіотами. І фактично легалізує схему Пивоварського. Мотовиловець при цьому проходить свідком у кримінальній справі екс-міністра, у нього вдома в рамках розслідування неодноразово проводилися обшуки. Тобто конфлікт інтересів просто несамовито кричить з усіх щілин.

    За наявною інформацією, крім Мотовиловця, закон підписали, до речі, Мар’яна Безугла і Юлія Клименко з “Голосу”, ті ще лобістки корупціонерів.

    Крім Федоричева і Жеваго, терміналами володіє арабська компанія “DP World”. У червні 2023 року вона підписала угоду з російським Росатомом про розвиток Північного морського шляху, що може принести до бюджету країни-агресора понад 200 млрд доларів США.

    НАБУ і НАЗК неодноразово озвучували на комітеті корупційні ризики законопроєкту. Але їх ніхто не почув. А в запалі розборок навколо інших пунктів порядку денного, Рада може й не помітити, як нардеп Мотовиловець протягує інтереси своїх замовників під виглядом турботи про бюджет країни.

  • Прогноз на 2024 рік для України

    Прогноз на 2024 рік для України

    Прогнози на 2024 рік для України менш оптимістичні, і можуть містити не найсприятливіші для чинної влади наслідки.

    По-перше, дуже високий ризик військової поразки України і втрати ключових територій, які продовжують складати економічну основу для країни. Днями директор аналітичного агентства Eurasia Group Ян Бреммер припустив, що Україна впродовж 2024 року може позбутися значних територій, а тому у зв’язку з цим Київ спробує втягнути НАТО у відкритий конфлікт із Росією.

    По-друге, ймовірна відмова Заходу від всеосяжної підтримки Києва, може також зіграти суттєву роль у просуванні на фронті. Тож, зниження політичної та матеріальної підтримки США стало “нищівним ударом” для України. Крім того, перспективи європейської допомоги Києву також залишають бажати кращого. Усе це, а також брак людей на фронтах поставлять керівництво країни у важке становище. Тому зараз активно обговорюється виробництво снарядів і боєприпасів на Західній Україні, оскільки європейські склади, та й американські відчувають гостру нестачу озброєння.

    По-третє, Україні загрожує дефолт через величезні зовнішні борги. Український уряд після вичерпання всіх внутрішніх резервів втратив би здатність виплачувати зовнішні борги, а майже 40-мільярдний дефіцит бюджету та глибока економічна й інфраструктурна криза негативно позначаться на майбутніх виплатах і, в принципі, можливості країни покривати зовнішні позики.

  • Блокування кордону поляками завдало збитків українській економіці на $160 мільйонів

    Блокування кордону поляками завдало збитків українській економіці на $160 мільйонів

    Національний банк України (НБУ) опублікував свій січневий макроекономічний та монетарний огляд, в якому зазначено ключові події, що впливають на економіку країни. Однією з основних тем є втрати, які Україна зазнала через блокаду кордону з боку Польщі.

    1. Втрати на експорті: В листопаді через блокаду окремих наземних пунктів пропуску на заході України країна втратила на експорті приблизно $160 мільйонів. Це стосується передусім постачань автотранспортом оброблених харчових продуктів, деревини та промислових виробів. Активізація постачань за морським маршрутом частково нейтралізувала негативний вплив блокади, сприяючи росту загальних обсягів експорту.
    2. Втрати на імпорті: Відсутність можливості використовувати польський кордон та загроза аналогічних проблем на кордоні із Словаччиною призвели до оцінених втрат українських імпортерів у розмірі $700 мільйонів. Найбільше це відчули закупівлі продукції машинобудування, хімічних речовин та споживчих товарів. Імпорт нафтопродуктів зміг переорієнтуватися на залізничні перевезення, збільшивши закупівлі на 12%.
    3. Дефіцит робочої сили: Українському бізнесу вистачає робочих рук, і виникають диспропорції між кількістю вакансій та рівнем подання резюме. Особливий дефіцит відзначається у регіонах, особливо в галузях торгівлі та медицини.

    4. Зростання кількості мігрантів: Протягом грудня 2023 року кількість українських мігрантів зросла на 30 тисяч осіб, досягнувши позначки 6,34 мільйонів. Найбільше статусів тимчасового захисту видали в Німеччині (1,2 млн), Польщі (0,95 млн) та Чехії (0,4 млн). Зазначається, що українці, які перебувають за кордоном, демонструють високий рівень адаптації, зокрема у Чехії.

  • Економіст Андерс Аслунд: Україні необхідно спиратися на приватний сектор для відновлення країни

    Економіст Андерс Аслунд: Україні необхідно спиратися на приватний сектор для відновлення країни

    У своїй останній колонці економіст, старший науковий співробітник Atlantic Council, Андерс Аслунд висловив думку, що Україні для відновлення країни необхідно активно залучати приватний сектор. За його словами, коштів платників податків недостатньо для фінансування значної частини відновлення України.

    Економіст вказав, що вже проведено численні інвестиційні конференції щодо відновлення України, на яких обговорювалася необхідність сприяння приватному сектору. Учасники таких заходів вбачають, що платники податків не зможуть фінансувати величезні суми, необхідні для відновлення країни.

    Експерт зазначив, що багато українських бізнесменів, навіть попри труднощі в умовах війни, залишаються активними та інвестують у власну країну. Деякі великі українські бізнесмени також надають допомогу Збройним Силам України.

    Аслунд закликав західні уряди та міжнародні фінансові організації розглянути можливості фінансування великих українських підприємств. Він підкреслив важливість підтримки не лише малих та середніх підприємств, але й важкої промисловості, яка, незважаючи на стійкість, потребує фінансування для виживання.

  • Продаж землі під час війни. В гру вступають великі компанії

    Продаж землі під час війни. В гру вступають великі компанії

    В Україні розпочався другий етап земельної реформи – з цього часу землі сільськогосподарського призначення можуть купувати не лише фізичні, а й юридичні особи – компанії, банки, територіальні громади.

    В уряді та в експертних колах вважають, що продаж землі дасть поштовх для розвитку аграрного сектора і залучення інвестицій.

    Але внаслідок війни сотні тисяч гектарів землі виявилися непридатними для використання на багато років наперед або ж перебувають на окупованих територіях, тому виробники сільгосппродукції зазнають мільярдних збитків.

    Через це наприкінці року, що минув, лунали заклики перенести початок продажу землі юридичним особам з 1 січня 2024 року на пізніший термін. Проте парламент такі пропозиції не розглянув.

    То що чекає ринок землі, який відкрили для компаній після кількох десятків років мораторію?

    Революція на селі

    Від самого початку Незалежності парламент постійно голосував за заборону продажу землі. Ухвалений у липні 2021 року закон про вільний обіг земель сільськогосподарського призначення був, по суті, революцією в аграрному секторі.

    Верховна Рада передбачила, що на першому етапі право купувати землю матимуть лише фізичні особи і тільки громадяни України. Також закон встановив, що максимум землі, який може купити така особа, не перевищуватиме 100 гектарів.

    Закон передбачив заборону на продаж земель державної та комунальної власності і позбавляв права купувати землю іноземцям. Таке право може з’явитися в іноземних громадян (але не громадян Росії) лише внаслідок всеукраїнського референдуму.

    У мирний час вільний ринок працював лише сім місяців. Майже два роки він діє у воєнний час.

    З 1 січня цього року право купувати землю одержали юридичні особи, створені і зареєстровані громадянами України. Їм та фізичним особам тепер надане право купувати “в одні руки” у 100 разів більше землі, ніж було під час першого етапу, а саме 10 тис. гектарів сільськогосподарських земель.

    Земля і війна

    Саме війну деякі політики вважали причиною, через яку другий етап земельної реформи слід було б перенести на пізніший час.

    Зокрема, ексспікер парламенту Дмитро Разумков пропонував відкласти початок продажу землі юридичним особам на 1 січня 2025 року.

    Фракція партії “Батьківщина” перед новим роком закликала залишити до кінця війни та ще на два роки після перемоги ліміт 100 гектарів в “одні руки” як для фізичних, так і для юридичних осіб.

    Лідерка партії Юлія Тимошенко заявила про загрозу, коли великі обсяги землі “опиняться в руках олігархів, корупціонерів та непрофесійних власників”, які здатні будуть купити земельні ділянки значних розмірів, а фермери не витримають конкуренції.

    Лунали застереження і від представників президентської фракції “Слуга народу”.

    Юлія Яцик, яка обиралася до парламенту від Запорізької області, що майже повністю окупована Росією, наголошує, що мільйони громадян будуть позбавлені можливості скористатися правом на купівлю землі. Бо перебувають або в окупації, або за кордоном чи у Збройних Силах, окрім того, “мільйони українців змінили фокус та спрямували свої зусилля не на ведення та розширення бізнесу (в тому числі аграрного), а на всебічну допомогу армії”.

    Однак парламент усі ці пропозиції не розглянув, тож продаж землі юридичним особам стартував.

    Замінована земля

    Ще однією причиною, через яку пропонували відкласти другий етап земельної реформи, називали замінування сотень тисяч гектарів земель, які є непридатними для потреб сільського господарства і мають нижчу вартість для власників.

    За даними мінАПК, загалом близько 20% земель в Україні непридатні для використання внаслідок окупації, бойових дій та замінування. Про це нещодавно розповідав перший заступник міністра агрополітики Тарас Висоцький в ефірі телемарафону.

    “Після деокупації знадобиться багато часу на розмінування та очищення територій. Те, що залишає окупант, потребує як мінімум кількох місяців, а то й до року часу для повернення до виробництва”, – наголошував він.

    За словами міністерки економіки Юлії Свириденко, вартість повного розмінування України може сягати 50 млрд доларів.

    Однак як вважає засновник Центру досліджень продовольства та землекористування Київської школи економіки (KSE) Олег Нів’євський, отримавши землю, будь-який власник, чи то фермер, чи компанія, будуть зацікавлені у її розмінуванні.

    “Звідки будуть кошти – це інше питання. Або самі знаходитимуть можливості, або залучатимуть донорів. Розмінування буде дуже масштабним проєктом, на десятки років, тому слід очікувати на державні, донорські, приватні кошти”, – каже він в коментарі ВВС Україна.

    1% продано. Очікування влади та експертів

    Загалом в урядовців та експертів досить оптимістичні прогнози щодо перспектив продажу землі.

    “Вийдуть на ринок ті, хто довго чекає – юридичні особи, які бажають отримати землю у власність, щоб мати можливість розвивати тривалі інвестиційні проєкти. Це, звичайно, потягне за собою зростання ціни”, – вважає заступник міністра аграрної політики і продовольства Денис Башлик.

    “Після відкриття ринку для юридичних осіб, по-перше, збільшується коло потенційних покупців, у той час як кількість тих, хто хоче продавати землю, лишатиметься незмінною. Тому попит зростатиме, а отже, зростатиме і ціна”, – каже ВВС Україна експерт KSE Олег Нів’євський.

    Експерти KSE вважають, що внаслідок продовження земельної реформи ціна на землю зростатиме і через три роки вона може подорожчати удвічі, через 7-8 років – на 200% та досягти показників європейських сусідів України, де земля коштує від семи до 11 тис. євро за гектар.

    На сьогодні ціна гектара в Україні в середньому становить 1−2 тис. доларів. За даними МінАПК, найвищі ціни на земельному ринку фіксують в Івано-Франківській, Львівській та Тернопільській областях.

    KSE прогнозує, що ринок землі для юридичних осіб додасть до ВВП щорічно 1−2,7% ВВП впродовж наступних трьох років.

    За понад два роки від старту реформи було продано чи подаровано близько 276 тисяч гектарів сільськогосподарської землі. Це 1% від усіх сільгоспземель, що розташовані на підконтрольних українській владі територіях.

    Експерти Київської школи економіки вважають, що попри незначний відсоток продажу, загалом показники роботи ринку позитивні, адже більшість часу ринок існував в умовах війни. Попри це, укладення угод про купівлю-продаж не припинялося.

    Скептикам, які вважали недоцільним розпочинати другий етап земельної реформи, фахівці нагадують, що тіньовий ринок землі існував весь час, і зараз важливо його знову не повернути.

    Світлана Дорош

  • Financial Times: яку суму може отримати Україна із заморожених активів РФ

    Financial Times: яку суму може отримати Україна із заморожених активів РФ

    Стаття в Financial Times висловлює думку щодо правомірності вилучення заморожених активів Росії та передачі їх Україні як реакції на російське вторгнення. Автор колонки, Саймон Хінріксен, стверджує, що грубі порушення міжнародних законів вимагають адекватної відповіді, і репарації повинні відповідати історичному прецеденту.

    Євросоюз та США розглядають можливість вилучення заморожених активів РФ та передачі їх Україні. Це рішення підтримується історичними прецедентами конфіскації активів під час військових конфліктів та поділу репарацій після їх завершення.

    Журналіст наголошує, що це рішення може викликати занепокоєння щодо можливих наслідків для фінансової системи, але вважає це ефективним заходом у контексті конфлікту. Він вказує, що навіть країни, які раніше зберігали свої резерви в доларах і євро, можуть почати вважати їх небезпечними.

    Історичною нормою є вимога репарацій від країни, яка порушила міжнародне право. У випадку з Україною, що вже має реєстр збитків, цілком можливо вимагати компенсації, яка відповідатиме ступеню завданих збитків.

    Єдиний підставний питанням залишається сума компенсацій. Виходячи з оцінок, розмір російських активів, заморожених у Європі та США, може становити близько $300 мільярдів. При використанні історичних стандартів військових репарацій ця сума може стати реалістичною.

    Справедливо відзначити, що ООН визнала потребу російської відповідальності та репарацій. ЄС і США мають всі підстави для проведення конфіскації російських активів та використання їх для виплати Україні.

  • Відсутність заходів щодо оподаткування надходжень на картку фізичної особи в національній стратегії доходів України: роз’яснення Мінфіну

    Відсутність заходів щодо оподаткування надходжень на картку фізичної особи в національній стратегії доходів України: роз’яснення Мінфіну

    Міністерство фінансів України відреагувало на повідомлення про запровадження податку на перекази з картки на картку, стверджуючи, що відповідна інформація не відображена в тексті Національної стратегії доходів. Зазначається, що в розділі 4.3.1, який стосується реформи спрощеної системи оподаткування, вказано, що всі доходи фізичних осіб, отримані поза межами підприємницької діяльності, підлягатимуть оподаткуванню за загальною ставкою податку на доходи фізичних осіб.

    Однак Мінфін відзначає, що в тексті відсутні слова, що стосуються “будь-яких надходжень на картку фізичної особи”. Також вказується, що фраза про оподаткування доходів, отриманих поза межами підприємницької діяльності, відображає загальні принципи оподаткування, які вже існують в діючому податковому законодавстві (в розділі IV чинної редакції Податкового кодексу України).

    Це роз’яснення відзначає розходження між інформацією, що з’явилася у ЗМІ, і фактичним змістом стратегії доходів, вказуючи, що некоректні висновки можуть бути зроблені на основі неправильного тлумачення інформації.

  • ТОП 5 економічних викликів на 2024 рік

    ТОП 5 економічних викликів на 2024 рік

    Віталій Шапран висловив свою думку, що перемога сама себе не профінансує. Тому треба розуміти, що потрібно зробити в економіці 2024 року, які її недоліки усунути насамперед…

    Вже настав час підбивати підсумки та аналізувати виклики на наступний рік. Наша економіка має бути міцною, а фінансовий сектор ефективним, бо перемога сама себе не профінансує. Підсумки зможемо якісно підбити, коли вийде річна статистика, а от про ТОП 5 економічних викликів на 2024 рік можна поговорити і зараз:

    1. Впорядкування паритету між монетарною і фіскальною політикою. Безлад та свавілля чиновників у цьому питанні у 2023 році мало не призвели до національної трагедії. Ще у 2022 році я попереджав, що лікування інфляції обліковою ставкою НБУ на рівні 25% на фоні високої глобальної інфляції через слабкість механізму монетарної трансмісії в Україні буде вимивати гроші з Державного бюджету. Так воно і вийшло. Маючи низьку інфляцію на рівні близько 5%, держава несла колосальні витрати за депозитними сертифікатами НБУ та втягнула Уряд у високі витрати по ОВДП. Така “боротьба” з інфляцією коштувала бюджету сотні мільярдів гривень. І врешті-решт ми отримали те, що заслужили – “Національну стратегію доходів до 2030 року”. Тут я вдячний Кабміну, який прийняв цей документ і наглядно показав українцям, що їх очікує у разі продовження в Україні політики монетарного диктату. Не можна мати одночасно інфляцію нижче, ніж в Угорщині, Чехії, Польщі, Румунії та інших країнах, та не мати проблем із бюджетним дефіцитом. Монетарний і фіскальний тиск взаємозалежні один від одного. Якщо за 2 роки НБУ витратив на “боротьбу” з інфляцією умовно 300 млрд грн, то Мінфін має знайти компенсатор цих витрат, а це, як правило, відбувається за рахунок підвищення податків. Тож суспільство має усвідомлювати, чого ми хочемо від фінансової влади? Наведу спрощений приклад. Що ми хочемо: інфляцію 15% і спрощену податкову систему з податком 5%, чи інфляцію 5% і податок до 17%. Цей класичний вибір ускладнює війна, бо вона додає до вибору третій фактор – попит на бюджетні доходи з боку сектору безпеки і оборони. То ж чого хоче суспільство у 2024 році: а) інфляцію 25%, спрощену податкову систему з податком 5% і звільнений Мелітополь чи б) інфляцію 5%, податок до 17%, і “стабільну” лінію фронту? Для мене вибір очевидний – попит на кошти від сектору безпеки, зокрема на додаткову мобілізацію, проходить поза всяким конкурсом. А якщо ще згадати про корумпованість фіскальної системи та неефективність державних витрат, то ідея монетарного диктату за рахунок підвищення податків взагалі втрачає привабливість в очах суспільства. Хоча ділки-корупціонери, які близькі до фіскальної мафії, охоче підтримують політику дорогих грошей та низької інфляції. Їм такі перекоси на руку, бо чим більше податки – тим більше їх корумповані доходи. У 2023 році були слабкі спроби економічної влади протистояти дисбалансу в системі державних фінансів, наприклад, підвищили податок на прибуток для банків. Але створену проблему це не вирішить. Сьогодні НБУ виглядає розбещеною дитиною, батьки якої (Уряд та ОП) настільки зайняті війною, що не помітили, як ця дитина полазила по кишеням батьків і витягнуте звідти направила на свою нову іграшку – низьку інфляцію. Таку ситуацію ми маємо змінити і ніколи до неї не повертатись. Інфляція і девальвація мають бути під контролем, добре, якщо вони будуть не гірше, ніж в інших країнах нашого регіону. Проте пріоритет потрібно віддавати сектору безпеки й оборони. Другою за пріоритетом має бути конкурентна податкова система з мінімумом корупції, і тільки потім – контроль за інфляцією і курсом.
    2. Реанімація кредитного ринку та процентних ставок. Навіть якщо НБУ й опустить свою облікову ставку, це миттєво позитивно відіб’ється на витратах Уряду за ОВДП, підвищить бюджетні доходи за рахунок зменшення виплат НБУ за депозитними сертифікатами банкам та зекономить видатки бюджету на пільгові кредитні програми. Цей крок також торкнеться великих позичальників prime-сегменту, ставка по кредитам яких залежить від облікової ставки НБУ. Але ринкові ставки за кредитами слабо корелюють зі ставкою НБУ. Потрібний цілий комплекс невідкладних реформ із боку НБУ, щоб покращити чутливість ринку до зміни вартості грошей… На жаль, аналіз поточної стратегії реформування фінансового сектору показав, що вона не містить і половини необхідних заходів. Тобто у фінансової влади немає чіткого розуміння, що робити для того, щоб наявні кредитні канали дійсно доводили дешеві гроші для населення та малого бізнесу. Звісно, ми маємо бути вдячні Уряду за комплекс програм пільгового кредитування, але потрібно, щоб фінансування за прийнятною ціною було саме на ринкових засадах, тоді ці пільгові програми не будуть переобтяжувати бюджет. Інший аспект проблеми – це інтерпретація зниження облікової ставки НБУ. Уявіть себе позичальником у 2022 році: ставка 25%, інфляція 26,6%, реальне процентне навантаження від’ємне – тож обслуговувати такі кредити цілком комфортно. А тепер опинимось в листопаді 2023 року: ставка 16%, інфляція близько 5%, процентне навантаження 11%. Начебто позитивні зміни і відбулись, але реально кредити за цими умовними ставками стане обслуговувати важче. Тож однією реформою грошово-кредитного ринку тут не обійтись, має бути ще і корекція процентної політики НБУ.
    3. Податкова реформа та зменшення корупції. Це є основним завданням на 2024-2025 рр. у фіскальному секторі. Мені вже набридло слухати корупціонерів, які розповідають про підвищення податків, ускладнюють податкову систему з корупційною метою під личиною підвищення її ефективності. Чим простіша система – тим дешевше її перевіряти і чесніше сплачуються податки. В Україні створений цілий ринок оптимізаторів, крім ПДВ-ділків – це страховики, торгівці цінними паперами, оцінювачі, аудитори, податкові юристи тощо. Ця інфраструктура сама по собі зжирає 3-5 річних бюджетів ДПС. Ідеологи ускладнення системи податків і підвищення податкового тягаря мало чим відрізняються від Путіна, тільки той лупить по Україні ракетами і шахедами, щоб населення скоріше розбіглось, а ці податкові “реформатори-корупціонери” вичавлюють економічне-активне населення з України в Грузію, Болгарію та країни Балтії, де податкові системи простіші ніж те, що нам пропонують створити. Війна і корупція і так відлякують від України бізнес, тож нам потрібна податкова реформа з врахуванням конкуренції в регіоні. В Україні самозайняті особи та малий бізнес мають бути недоторканими, оскільки зайняті там люди забезпечують собі дохід і розвантажують систему соціальної підтримки з бюджету.
    4. Робота над конфіскацією активів РФ та підготовка економіки до відновлення. Україні варто сконцентруватись на конфіскації заморожених активів РФ. За моїми оцінками, це приблизно 500 млрд доларів суверенних активів РФ (резерви ЦБР, ФНБ, російських державних корпорацій і банків, неофіційні фонди різних установ) і така ж сума від приватних осіб (російські олігархи, чиновники і т.д.). Потрібно прискорити ідентифікацію цих активів органами фінансового моніторингу наших партнерів. Також варто попрацювати з ЄС над просуванням ідеї саме конфіскації російських активів на користь України, в США це питання на законодавчому рівні вже вирішується. Ми повинні не тільки віднайти джерело фінансування на поточні потреби та відбудову, але і відібрати у країни-агресора резерви, за рахунок яких вони могли б швидко відновитись. Цій стратегічній меті є дві перешкоди. По-перше, в Україні ще немає прозорої інфраструктури, яка б відповідала за відбудову, вона ще тільки формується. Тож наші міжнародні партнери під привидом відсутності прозорої інфраструктури з посиланням на корупцію в Україні можуть не поспішати з передаванням таких активів. По-друге, наша економіка може прийняти на рік до 50 млрд доларів зовнішнього фінансування. У листопаді 2023 року вся безготівкова і готівкова гривня в обігу складала 45 млрд доларів. Тож прийняти в таку невелику та погано монетизовану економіку +50 млрд доларів вже буде проблемою. Обидва питання потребують негайного вирішення, без якого у наших партнерів будуть всі підстави не поспішати з конфіскацією активів на користь України.
    5. Розбудова транспортних коридорів до Балтики – це одна з основ післявоєнного відновлення і диверсифікації експорту. Наявність транспортного коридору Дніпро-Гданськ дозволить диверсифікувати наш експорт відразу на 2 регіони і повноцінно конкурувати з зерновим експортом з РФ. Диверсифікація каналів експорту автоматично знизить ефективність постійних атак півдня України росіянами, та на 2-3 роки створить для Польщі та України новий інвестиційний мега-проект з перспективами довгострокового заробітку на транзиті. Події навколо блокування польсько-українського кордону показали, що проблема транзиту українських товарів польською територією існує, але наявність транспортного коридору частково нівелює цю проблему. Ні Україні, ні Польщі, ні ЄС не потрібно, щоб дружня Польща задихалась від напливу української сировини, тож сторони готові до посилення транзитних позицій.

    Підбиваючи підсумки, можна було б навести ще до 20 викликів в різних галузях економіки та фінансового сектору. З усіма такими викликами Україна може впоратись, головне – правильно підібрати інструментарій та час для дій.

  • Уряд затвердив оподаткування переказів з картки на картку

    Уряд затвердив оподаткування переказів з картки на картку

    Українці можуть стати об’єктом нового податкового заходу, оголошеного урядом. Національна стратегія доходів передбачає оподаткування переказів з картки на картку за ставкою 18%. Це означає, що кожна операція, проведена на банківській картці, підлягатиме обкладанню податком.

    Анатолій Амелін, директор економічних програм аналітичного центру “Український інститут майбутнього”, повідомив про це в своєму повідомленні. Нова ініціатива стала частиною ширшої стратегії доходів, яка охоплює всі доходи фізичних осіб, отримані поза межами підприємницької діяльності.

    Згідно з текстом документу, “всі доходи фізичних осіб, отримані поза межами підприємницької діяльності, крім тих, що прямо передбачені Податковим кодексом України, підлягатимуть оподаткуванню за загальною ставкою податку на доходи фізичних осіб.”

    Економіст Олег Пендзин пояснив, що ідея оподаткування переказів не є новою, але дотепер податкова служба не мала доступу до рахунків громадян. Зараз влада планує надати податковим органам доступ до персональних рахунків українців, порушуючи банківську таємницю.

    Поки неясно, як саме буде здійснюватися оподаткування кожної операції на картці, проте ця нова ініціатива створює питання про приватність та контроль за фінансовими операціями громадян.