У світлі останніх подій військовий оглядач Георгій Тука висловив свою точку зору щодо можливих поставок ракетних комплексів для України та кіберзагроз, зокрема атаки на “Київстар”. За словами Туки, поки не вирішать американці поставляти Україні ракетні комплекси, європейці намагаються забезпечити захист іншими засобами.
Європейські країни, зокрема Норвегія та Німеччина, обіцяють підтримку в системах протиповітряної оборони та ракетних системах. Однак Тука зауважує, що це не обов’язково свідчить про готовність Європи взяти на себе повну відповідальність за безпеку України.
У той же час, кібератака на “Київстар” викликає обурення, проте в оцінці експерта, це не є сигналом глобальної загрози чи планування агресивних дій. Тука зазначає, що такі атаки, хоча й неприємні, не пов’язані напряму з військовими системами і не є показником намірів окупантів провести глобальний наступ.
“Треба розуміти, що військові системи, як, наприклад, системи ППО, жодним чином не залежать від “Київстар”, — каже оглядач. — Там працюють зовсім інші засоби зв’язку, хоча такі кібератаки черговий показник того, що проводити важливі народні голосування чи тим більше вибори за допомогою інтернету поки що зарано”.
Він також розглядає проблему не тільки в ракетних комплексах, а й у тому, як державоутворюючі системи обмінюються важливою інформацією через мережі мобільних операторів, які стали об’єктом кібератак. За словами Туки, це може бути ключовим аспектом безпеки в умовах сучасних технологічних загроз.
42-річна американська акторка Наталі Портман поділилася свіжим фотосетом для журналу “Variety”, на цей раз з ірландським актором Полом Мескалем, 27 років. Акторка, яка має майже 9 мільйонів підписників в Instagram, поділилася знімками з фотосесії та невеликим інтимним інтерв’ю з Мескалем.
На фотографіях, створених Алексі Любомирським, Наталі Портман виступає в чорній мініспідниці та укороченому жакеті, витончено виглядаючи в кадрі. Зірка “Чорного лебідя” зібрала волосся в пучок, а її макіяж був легким і невимушеним.
На інших кадрах можна помітити Пола Мескаля, колишнього бойфренда Анджеліни Джолі, який одягнув бежевий піджак та темні штани, доповнивши образ білою майкою та підвіскою.
Актори публікують свої спільні проекти, зокрема фільми “Незнайомці” та “Травень, грудень”, активно рекламуючи їх перед прем’єрами.
Також варто відзначити, що Пол Мескаль раніше викликав загальний інтерес через чутки про можливий роман з Анджеліною Джолі, які виникли після їхньої зустрічі в кав’ярні театру. Ці чутки стали предметом обговорення у початкових місяцях 2023 року. Актори зустрілися разом з дочкою Джолі від попереднього шлюбу — Шайлою.
Пол Мескаль, який почав свою акторську кар’єру у спектаклях Дубліна, відомий своєю уважною охороною особистої приватності, не веде соціальних мереж, що додає таємничості його особистому життю.
“Ми, хакери “Солнцепек”, беремо на себе повну відповідальність за кібератаку на “Київстар”. Ми знищили 10 тисяч комп’ютерів, понад 4 тисячі серверів, усі системи хмарного зберігання даних та резервного копіювання”, – таку заяву розмістило угрупування на своєму телеграм-каналі.
Російські хакери пояснили, що атакували “Київстар”, оскільки “компанія забезпечує зв’язком ЗСУ, а також державні органи і силові структури України”.
Вони також пригрозили кібератаками іншим компаніям, які допомагають українській армії.
Раніше за напад на “Київстар” взяли відповідальність інші російські хакери з угруповання KILLNET. 12 грудня вони заявили про це у своєму телеграмі, однак жодних доказів не надали.
12 грудня Служба безпека України як одну з версій атаки назвали російський слід. Там відкрили провадження одразу за вісьмома статтями Кримінального кодексу України, зокрема несанкціоноване втручання в роботу інформаційних систем, державна зрада, диверсія та ведення агресивної війни.
13 грудня у спецслужбі уточнили свою позицію.
“Відповідальність за атаку вже взяло на себе одне з російських псевдохакерських угруповань. Воно є хакерським підрозділом головного управління генштабу збройних сил РФ (більш відомого як ГРУ), яке таким чином публічно легалізує результати своєї злочинної діяльності”, – йдеться у заяві СБУ.
Співрозмовник ВВС у спецслужбі уточнив, що йдеться саме про “Солнцепек”.
“СБУ продовжує документувати кібератаку РФ по цивільній інфраструктурі України як черговий воєнний злочин росіян”, – заявили в СБУ.
Ввечері 12 грудня “Київстар” повідомив, що сподівається відновити свої сервіси 13 грудня. Проте директор компанії у розмові з журналістами припустив, що відновлення зв’язку може забрати більше часу.
При цьому абоненти домашнього інтернету “Київстар” вже повідомляють про відновлення сервісу.
Офіційно влада Росії не коментувала атаку на “Київстар”.
“Солнцепек”
“Київстар” – можливо, не перший об’єкт нападу російських хакерів “Солнцепека”.
Навесні цього року угруповання активно публікувало інформацію про завдання шкоди різним українським структурам, серед яких – сайти “Суспільного”, “24 Каналу”, українські провайдери, міністерство інфраструктури та Південний гірничо-збагачувальний комбінат.
Спеціалізоване IT-видання DEV.UA писало, що “Солнцепек” може курувати Головне розвідувальне управління Росії.
Діяльність угрупування також пов’язують з підтримуваною Кремлем хакерською групою Sandwоrm, вказувало видання із посиланням на свої джерела у Держспецзв’язку.
“Sandworm – це елітний підрозділ російських хакерів, який працює на Кремль. Саме воно поширювало вірус NotPetya, що знищував дані на комп’ютерах комерційних та урядових структур у всьому світі, завдаючи лише однією диверсією збитків на 10 млрд доларів”, – зазначає DEV.UA і додає, що Sandworm підпорядковується Головному розвідувальному управлінню Росії.
Що відомо про атаку на “Київстар” і коли буде зв’язок
Зранку 12 грудня в роботі одного з найбільших мобільних операторів України -“Київстару” – стався технічний збій.
Згодом у компанії підтвердили, що стали жертвою “потужної хакерської атаки”.
Генеральний директор компанії Олександр Комаров заявив, що зруйнована частина віртуальної ІТ-інфраструктури.
Збій вплинув на зв’язок, інтернет, роботу банківських терміналів та автоматичні системи в деяких регіонах, наприклад, оповіщення чи вимкнення вуличного світла вранці.
Компанія залучила правоохоронців та спеціальні служби для фіксації наслідків втручання в роботу.
За словами Комарова, персональні дані абонентів не скомпрометовані, фахівці працюють над усуненням несправностей.
“Ми не бачили ніякої атипічної поведінки трафіку. Наша базова версія, що ціль – руйнування інфраструктури, покласти критичну інфраструктуру країни. Можливо, для того, щоб спаплюжити візит президента в США, додати щось до енергетичних блекаутів, впливати на моральний дух українців через інші важелі”, – розповів Комаров в інтерв’ю Forbes.UA.
Він також не назвав точних термінів повного відновлення інфраструктури після атаки російських хакерів, хоча пресслужба компанії обіцяла подолання проблем вже 13 грудня.
“Це найважче питання сьогодні, тому що я не хочу цим спекулювати. У нас є декілька сценаріїв”.
За попередніми розрахунками, 13 грудня планується відновити фіксований інтернет для домогосподарств, а також розпочати запуск мобільного зв’язку та інтернету.
“Базовий сценарій – я сподіваюся, що ми завтра (13 грудня) почнемо відновлювати цей сервіс. Але є дуже великий рівень невизначеності. Ви відновлюєте працездатність якоїсь системи, і у вас починають вилазити нові проблеми”, – заявив директор.
Держспецзв’язку також 13 грудня уточнило, чому не працює внутрішній роумінг між операторами мобільного зв’язку.
“Для уникнення перевантаження мереж інших операторів, за запитом СБУ, Національний центр оперативно-технічного управління мережами телекомунікацій видав розпорядження про тимчасове блокування послуги національного роумінгу для абонентів “Київстар”, – заявили у відомстві.
Тому перемкнутись на мережу інших операторів клієнти “Київстару” наразі не можуть.
Кіберфахівці Служби безпеки України та спеціалісти “Київстару” у взаємодії з іншими державними органами продовжують відновлювати мережу після вчорашньої хакерської атаки.
Нещодавно громадянин Росії та Ізраїлю, Сергій Очігава, став центром уваги через свій дивний випадок подорожі літаком Scandinavian Airlines з Копенгагена (Данія) до Лос-Анджелеса (США). За повідомленням видання Independent, чоловік подолав усі перешкоди, і зміг потрапити на борт без паспорта, квитка та візи.
Сергій Очігава приземлився в Лос-Анджелесі, не маючи при собі ані посвідчення особи, ані посадкового талона. У зв’язку з цим виникло здивування серед працівників аеропорту, яким невідомо, як чоловіку вдалося пройти на борт без необхідних документів.
Згодом виявилося, що Сергій не був зареєстрований у списку пасажирів, проте він викликав увагу бортпровідників ще під час польоту. Він “тинявся по літаку”, просив добавки під час подачі їжі та намагався з’їсти шоколадку одного з членів екіпажу.
Співробітники аеропорту Копенгагена надали фото- та відеоматеріали для розслідування, які підтвердили, що Очігава сів у літак без квитка. ФБР розпочало розслідування щодо цього інциденту, а чоловікові було пред’явлено звинувачення у незаконному переховуванні на борту літака. Він зараз знаходиться під вартою. Сам Очігава стверджує, що не пам’ятає, як це сталося.
Карикатура Гая Морада для газети “Едіот Ахронот” створила гострий коментар до ситуації, яка склалася під час дзвінка президента Росії Володимира Путіна з прем’єр-міністром Ізраїлю Біньяміном Нетаніягу.
На картині Путін закінчує розмову з Нетаніягу та повертається до арабських терористичних лідерів, включаючи лідера ХАМАСу Яхью Сінвара, лідера “Хезболли” Хасана Насраллі та верховного лідера Ірану Алі Хаменеї.
На шаржі Путін задає питання :”На чому ми зупинилися?”. Перед ним на столі лежить карта з планом нападу на Ізраїль.
Ця карикатура відображає спільні інтереси арабських країн і Росії в контексті геополітичних подій.
Друзі та колеги покидаютьси сердечні слова щодо Меттью Перрі, відомого своєю роллю Чендлера Бінга у культовому серіалі “Друзі”. Після непередбачуваної смерті актора його подруга та колега Дженніфер Еністон розповіла про останні миті життя Перрі.
В своєму коментарі для видання Variety, Еністон розповіла, що останні дні Меттью були щасливими, здоровими та наповненими надією на повне одужання. Із сльозами в очах вона поділилася, що в останній день життя актора вони спілкувалися, і вона підтверджує, що він відчував себе добре та крокував до звільнення від своєї згубної залежності від алкоголю та наркотиків.
“Він був щасливий. Він був здоровим. Він кинув курити. Він набирав форму. Він був щасливий – це все, що я знаю. Йому не було боляче. Він не боровся. Він був щасливий. Я хочу, щоб люди знали, що він справді був здоровий і одужував. Він був у гонитві. Він так багато працював. Йому справді довелося нелегко. Я дуже сумую за ним. Усі ми сумуємо. Хлопче, він нас так смішив. Сподіваюся, він здогадувався, що його любили так, як він ніколи не думав”, – розповіла Дженніфер Еністон.
Перрі, який помер у віці 54 роки, тривалий час боровся з наркотичною і алкогольною залежністю. Сам він визнавав цю боротьбу у своїх мемуарах “Друзі, коханки і одна велика халепа”, які вийшли незадовго до його смерті. Із цих мемуарів випливає, що після багатьох років страждань, операцій та знаходження на межі життя і смерті, вдалося подолати залежність. Меттью Перрі вирішив використовувати свій досвід для допомоги іншим, які потрапили у схожі ситуації.
Смерть актора, якого знайшли мертвим у власному джакузі, залишила своїм відданим прихильникам велику втрату, і їхні теплі спогади про нього підкреслюють його важливість в історії кіно та телебачення.
Валентин Томусяк, чоловік актриси Катерини Тишкевич, розповів у своєму Instagram про позитивний розвиток подій у здоров’ї своєї дружини. На фотографії, опублікованій в його аккаунті, видно матір Тишкевич поруч із лікарняним ліжком. Валентин відзначив, що тепер Катерина нарешті може провести ніч в палаті після тривалого перебування у реанімації.
29-річна актриса потрапила до лікарні із сепсисом невідомого походження, і її стан викликав серйозні хвилювання серед шанувальників. Однак за словами Валентина Томусяка, фотографії свідчать про позитивну динаміку терапії. Він також розповів, що Катерина почала дихати самостійно через кисневу маску.
Зазначається, що хоча фізичний стан Тишкевич поліпшується, морально-психологічний залишається важким. Деталі причин її погіршення здоров’я поки що не розголошуються, і рідні актриси не висловлюються щодо цього.
Катерина Тишкевич відома своєю акторською діяльністю у популярних серіалах та серед глядачів. У 2022-2023 роках вона отримала діагноз функціонального порушення роботи головного мозку, спричиненого родовою травмою, яка виникла на тлі дитячого діагнозу ДЦП.
Друзі та шанувальники актриси виражають підтримку і бажають їй швидкого одужання.
У лютому 2023 року Володимир Зеленський заявив, що він “знищив олігархів” в Україні. Так він підсумував на той момент результати майже чотирирічної діяльності на посаді президента.
Через пів року після цих заяв Венеціанська комісія розкритикувала президентський закон “Про запобігання загрозам національній безпеці, пов’язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну або політичну вагу в суспільному житті (олігархів)”, який тепер називають законом про деолігархізацію.
Юристи комісії вказували, що закон занадто персоніфікований і каральний і рекомендували поставити його на паузу. Влада погодилася на це й, зокрема, призупинила створення публічного реєстру олігархів, до якого планували включити понад 80 бізнесменів.
У звіті у листопаді Європейська комісія серед трьох проблемних сфер, які Україна має подолати для старту переговорів про вступ до ЄС, назвала недостатній прогрес у зменшенні впливу олігархів.
Але у той самий час за майже два роки війни статки і вплив тих, кого в Україні заведено називати олігархами, суттєво зменшилися.
Олігархічний капітал
Оскільки закон, у якому містилися визначення поняття “олігарх” і критерії, за якими їх планували включати до реєстру, розкритикували у Євросоюзі, то зараз може йтися лише про “не юридичне визначення олігарха як особи, яка володіє значними активами і медіаресурсами та впливає на ситуацію в країні”, каже ВВС Україна експерт Центру економічної стратегії (ЦЕС) Володимир Ланда.
Оцінка статків олігархів має значні похибки через війну, а номінальна вартість активів далеко не завжди відображає реальну, наголошує він.
І все ж економісти ЦЕС в останньому дослідженні змогли оцінити частки різних типів капіталу в українській економіці, у тому числі олігархічного.
ЦЕС проаналізував капітал 300 найбільших підприємств України, а також державних та комунальних підприємств і змоделював їх розподіл за типами капіталу.
Як розповідає Володимир Ланда, який є одним з авторів дослідження, на сьогодні олігархічний капітал становить п’яту частину – 21% – від усього капіталу.
Як вважає експерт CASE Україна Володимир Дубровський, ще рано говорити про те, що олігархічна система знищена, як про це заявляв майже рік тому президент Зеленський.
“Олігархи, як і корупція, це не якісь явища, що існують самі по собі, вони є проявами системних проблем, які є в країні. І вони нікуди не поділися. Бо поєднання бізнесу і влади, якщо не на центральному, то на місцевому рівнях точно лишаються. Хоча вплив олігархів впав, і вони розуміють, що зараз не на часі просувати свої політичні інтереси”, – каже Володимир Дубровський у розмові з ВВС Україна.
У той самий час, каже експерт Центру економічної стратегії Володимир Ланда, частка олігархічного капіталу, імовірно, змінюватиметься через об’єктивні причини.
“Ми бачимо, що в останні роки олігархи не з’являються. Більшість олігархів заробили свій капітал на приватизації 90-х років, а останні з’явилися, мабуть, за президентства Віктора Януковича, тобто понад 10 років тому”, – зазначає економіст у розмові з ВВС Україна.
Змінюється також структура капіталу.
“Зростає нове покоління бізнесу, зокрема ІТ компанії. Жодна з них не відзначалася у олігархічній приватизації 90-х, вони розвиваються завдяки власним талантам”, – додає Володимир Ланда.
Часткова деолігархізація відбулася?
Ті, кого в Україні заведено вважати олігархами, самі себе такими не вважають.
Рінат Ахметов називав себе “найбільшим приватним інвестором, роботодавцем і платником податків”, Віктор Пінчук вважав себе “бізнесменом і філантропом”.
Заперечували свою олігархічність й інші бізнесмени, яких традиційно такими вважали, і які, напевне, опинилися б в реєстрі олігархів, який готувала РНБО: Ігор Коломойський, Петро Порошенко, Юрій Костюк, Костянтин Жеваго, Олександр Ярославський, родина Герег.
Після рекомендації Венеціанської комісії призупинити антиолігархічний закон найбагатші бізнесмени отримали додаткові підстави не вважати себе олігархами.
Проте президент і його команда упевнені, що навіть сам факт ухвалення закону посприяв зменшенню їхніх “апетитів”.
“Я переконаний, що клан олігархів є найбільшим злом, який призвів до того стану, який є зараз. Ота спотворена модель економіки, штучне управління країною призвели до того, що Україна отримала лейбл дуже корумпованої країни, який нам доводиться відривати з кров’ю”, – запевняв в інтерв’ю Радіо “Свобода” голова Ради Руслан Стефанчук.
Він переконаний, що закон про деолігархізацію, попри критику його в європейських структурах, частково змінив статус олігархів, оскільки частина з них почала відмовлятися від майна.
Найбагатший з бізнесменів Рінат Ахметов влітку 2022 року, коли наближався час запуску реєстру олігархів, припинив випуск друкованих ЗМІ, які належали його корпорації СКМ, а також анулював ліцензії компанії “Медіа Група України” і таким чином зменшив шанси потрапити до реєстру олігархів.
Петро Порошенко також змінив статус “П’ятого” і “Прямого” телеканалів. І він сам, і холдинг “Вільні медіа”, який придбав телеканали, визнавали, що це зроблено вимушено, через вимоги закону про олігархів.
Проте головні втрати активів олігархи пов’язані з війною.
Найбільших збитків зазнали Рінат Ахметов та Ігор Коломойський.
Український Forbes підрахував, що активи Ахметова скоротилися на 64%, він втратив 8,8 млрд доларів. Найбільші з них – Маріупольський меткомбінат ім. Ілліча та “Азовсталь” – зруйновані, а енергетичні компанії, що входять до ДТЕК, зазнавали пошкоджень від ракетних атак.
Активи Ігоря Коломойського теж скоротилися, перш за все після націоналізації компаній “Укрнафта” та “Укртатнафта”. Він втратив близько мільярда доларів, залишившись із 800 млн доларів.
Через втрату “Укрнафти” і “Укртатнафти” збіднів і його бізнес-партнер Геннадій Боголюбов.
Щодо інших керівників великого бізнесу, яких зараховували до олігархів, то, хоча вони і втрачали активи, ці втрати були менш значними.
Металургійний бізнес Віктора Пінчука, харчовий – Петра Порошенка розташовані переважно на територіях, де не ведуться бойові дії, тому вони не припиняли роботу.
До списку багатіїв потрапляли власники мережі “Епіцентр” Олександр та Галина Гереги, а також сільськогосподарський магнат Юрій Костюк, чиї підприємства на початку війни постраждали. Але зниження прибутків у них теж не було таким суттєвим, як в Ахметова чи Коломойського.
Що далі?
Венеціанська комісія вважала, що концептуально закон про деолігархізацію неправильний і радила змінювати не його, а створювати систему правил, які б унеможливили появу олігархів.
Для цього треба ухвалювати десятки законів у сфері судочинства, боротьби з корупцією, відмивання грошей, державних закупівель, податків, фінансування партій. А це може забрати чимало часу.
Не можна сказати, що в останні роки Україна нічого не робила. Раніше у проміжних звітах Єврокомісія вказувала на певний прогрес. Парламент навіть в останні тижні перед самітом ЄС, який розпочнеться 14 грудня у Брюсселі, ухвалив чимало законів, рекомендованих євроструктурами.
Офіційний Київ сподівається, що вже зроблені країною кроки Євросоюз оцінить, і початок переговорів про вступ не заблокують.
Закон, що забуксував у Конгресі, про надання військової допомоги Україні, Ізраїлю і Тайваню вже третій місяць викликає захоплену істерику у російських пропагандистів, які передрікають Україні крах. Але чи це так? Наскільки велика реальна небезпека, і що ми можемо зробити у відповідь?
Візит до США Володимира Зеленського, під час якого він, серед іншого, виступив у Конгресі, є спробою розблокувати американську допомогу. Наскільки ця спроба буде успішною, стане ясно найближчими днями. Але можливості України впливати на ситуацію досить обмежені, оскільки причини призупинення фінансування мають із боку США суто внутрішньополітичний характер.
Президент Джо Байден подав Конгресу запит на додаткові витрати у розмірі 106 мільярдів доларів після нападу ХАМАС на Ізраїль 7 жовтня. Понад половину грошей у запропонованому пакеті було призначено для допомоги Україні. Але дебати навколо схвалення цього запиту зайшли в глухий кут через зустрічні вимоги республіканців щодо посилення міграційної політики на мексиканському кордоні.
Допомога союзникам та проблеми з мігрантами
Прямого зв’язку між ними немає, і ув’язування військової допомоги та міграційної політики в єдиний пакет для обговорення, по суті, є формою шантажу з боку Республіканської партії. Але для такої поведінки у республіканців, як і для відчайдушного опору у демократів, є серйозні причини. Обидві партії виявилися заручниками виборів 2024 року, і бюджетного дефіциту, що зростає, змушує піднімати поріг держборгу США, що веде до катастрофічного зростання витрат на його обслуговування.
Типовий електорат демократів включає недавніх мігрантів, залежних від різних соціальних програм, що просуваються переважно Демократичною партією. При цьому в ряді штатів особам без громадянства вже зараз дозволяється брати участь у виборах на місцевому рівні.
У свою чергу, типовий електорат республіканців, хоч і дещо розмитий останнім часом, здебільшого не користується соціальними програмами, які залучають недавніх емігрантів. Республіканська електоральна база складається в основному з робітничого класу та пенсіонерів і критично залежить від пенсійних програм.
Але економічна ситуація потребує коригування масиву соціальної допомоги у бік урізання. Після тривалого періоду, протягом якого низькі відсоткові ставки дозволяли уряду позичати за допомогою емісії облігацій, трильйони доларів, не збільшуючи при цьому до непомірної величини витрати на обслуговування держборгу, відсоткова ставка за 10-річними облігаціями досягла 4,5%. Це перетворює виплати за боргами на еквівалент другого Міністерства оборони. І пенсійні програми, які підтримують республіканці, дедалі жорсткіше конкурують із соціальними програмами для нових громадян США та мігрантів, що просуваються демократами.
Така конкуренція породжує конфлікт електоральних інтересів двох партій напередодні президентських виборів, і ця ситуація справді є небезпечною для України. Вона тим паче небезпечна, що альтернативних варіантів фінансування, які можуть обійти вето Конгресу, зараз практично немає. Програма ленд-лізу, яка так і не заробила через непотрібність, вже закінчилася, і потребує відновлення на 2024 рік. Підтримка лише з боку ЄС, без участі США, була б можлива протягом приблизно півроку – але й вона під питанням через обструкціоністську позицію Угорщини, а також, з великою ймовірністю, і Австрії. Створення коаліції лише з-поміж країн, що підтримують Україну, на базі того ж таки Рамштайна, впирається в обмежені можливості європейського ОПК та в економічні проблеми Європи, багато в чому подібні до американських. Все це збіглося з накопиченням на Заході, і, особливо, у США, низки претензій до України, певною мірою обґрунтованих.
У свою чергу, у Кремлі, бачачи складну ситуацію, що виникла у зв’язку із зниженням потоку західної допомоги, посилюють тиск на Україну всіма можливими способами, відверто граючи ва-банк. До цього Москву спонукають і “вибори Путіна”, що наближаються, у березні наступного року, до яких Кремлю потрібно пред’явити росіянам хоч якісь успіхи. Крім того, навіть у разі успішного подолання опору республіканців у Конгресі та досягнення компромісу між партіями, розміри допомоги Україні неминуче будуть урізані, просто за логікою передвиборчої конкуренції.
Все це, разом узяте, веде до того, що 2024 рік, навіть за найкращого для України сценарію з-поміж можливих, стане для нас роком глухої оборони. Контроль за цільовим використанням західної допомоги буде суворішим, а поради щодо дій України на полі бою набудуть більш обов’язкового характеру. При цьому, щонайменше, до березневих виборів до РФ, а, можливо, і до президентських у США, Росія використовуватиме всі наявні кошти для прориву української оборони “тут і зараз”, абсолютно не зважаючи ні на великі втрати, ні з віддаленими наслідками цих рішень. У Кремлі розуміють, що другого шансу добити Україну вони швидше за все вже не отримають. Тиск на нас включатиме не лише фронтові операції, а й інформаційні диверсії, кібервійну, а також спроби розгойдування України зсередини. Особливо жорстким російським атакам будуть зазнавати, і, власне, вже зазнають мобілізаційних заходів. Іншими словами, найближчі півроку стануть, мабуть, найскладнішим періодом війни. Можливо, навіть складнішим, ніж її початковий етап.
Саме це, наскільки можна судити, і доводили до президента Зеленського під час його візиту до Вашингтона.
На що чекати від Вашингтона
І все ж таки – коли буде подолано вето Конгресу? І які наші перспективи надалі?
На жаль, жодних гарантій щодо відновлення фінансування дати неможливо. Ситуація справді дуже і дуже серйозна. Як показує історичний досвід, внутрішні проблеми США завжди переважають над зовнішньополітичними. Так, ленд-ліз у роки Другої Світової війни запрацював на повну силу тільки після удару по Перл Харбору в грудні 1941, хоча закон про нього було прийнято ще в березні.
На нашу користь працює той факт, що більшість громадян США таки підтримують опір агресивним планам Росії, в якій на Заході все виразніше бачать реінкарнацію Третього Рейху. З електоральної точки зору республіканцям невигідно “упустити” Україну в обставинах, коли це може бути поставлено їм у провину, і, компроміс, швидше за все, буде знайдено. Хоча у лавах GOP і є політики, які виступають за обмін України на інші домовленості з Москвою, але групи їх підтримки таки становлять меншість.
Водночас подолання вето Конгресу закриє питання про отримання допомоги з боку США лише на 2024 рік. А можлива перемога Трампа на виборах наприкінці 2024 може означати кінець американської допомоги Україні в 2025, хоча це і не обов’язково.
Наразі Трамп уникає докладного коментування своїх дій на російсько-українському напрямку у разі повернення до Білого дому. Він обмежується лише обіцянками закрити проблему війни в Україні протягом кількох діб. Те, які саме дії він вдасться, залишається фактором невизначеності. І справа тут не в тому, що Трамп є нерозв’язною загадкою, а все в тому ж пріоритеті внутрішніх проблем США над зовнішніми, традиційно більш вираженими в політиці республіканських адміністрацій порівняно з демократичними. Це означає, що за певних умов Трамп може навіть збільшити допомогу Україні та посилити ставлення до Росії. Але, може, і, навпаки, піти на компроміс із Москвою за наш рахунок. У цьому випадку ми опинимося перед загрозою примусу до здачі Криму та чотирьох областей, які Росія вже оголосила частиною своєї території. Потім, ймовірно, на кілька років настане тендітний світ, після чого Москва спробує добити Україну вже остаточно, спровокувавши на всій її ще неокупованій території громадянську війну. За цим послідує нова інтервенція, окупація та штучний голод у поєднанні з репресіями для повного придушення українського опору. Загалом йдеться про повторення сценарію окупації та насильницької радизації України у 1918-40 роках. Цей план вже відкрито обговорюється в російських пабликах, з підрахунком того, скільки мільйонів українців доведеться витіснити на еміграцію, а скільки знищити.
У цій вкрай непростій для нас ситуації ми можемо парирувати погрози єдиним способом: створюючи і нарощуючи власну військову промисловість. Про це говорять на Банковій, і з цим погоджуються наші західні союзники. Вони готові допомогти нам і в цьому питанні, у вигляді недержавного інвестування.
Це довгий текст, але просив би усіх його прочитати. Озвучу свою скромну думку, стосовно наболілого.
Ми поступаємось ворогу майже у всьому: в живій силі, боєприпасах, дронах. Майже два роки війни в цьому плані до кардинального перелому не призвели. Росіяни вчаться на своїх помилках і крадуть наші технологічні рішення. Ми креативніше, але вони мають змогу масштабувати наші ідеї та брати чисельністю.
Ми вигравали на мотивації, але після нереалізованих планів про каву у Криму падає й вона. Це зрозуміло: люди не залізні, вони втомлюються і їм потрібна перспектива. Коли перспективою спочатку малюється Крим, а потім “втримати Авдіївку” — це демотивує.
Але невдача – це не привід скласти руки й впасти духом. Навпаки, треба тверезо проаналізувати ситуацію і робити висновки. Ми надто покладались на партнерів, не реалізуючи свої можливості. Це помилка. Але її виправлення – наш ресурс, який ми можемо використати.
Звичайно, вже завтра Україна не побудує сама літаки, не сконструює аналоги хаймарсів. У нас немає і не буде мільйона штурмовиків.
Але виробити дронів у багато разів більше за ворога і краще за нього застосувати — це реально!
Одна, з головних задач нашого суспільства має бути — як на місяць забезпечити собі 100 тис. дронів. Я кажу суспільства, а не держави, тому ще держава має організаційно забезпечити цей процес, а реалізувати його — саме суспільство.
Вірити в ЗСУ вже мало, треба дієво допомогати їм. Чим більше дронів – тим більше врятованих життів наших військових, тим менше нових мобілізованих.
А головне — перевага у дронах дасть нам змогу зробити так, щоб в опорні пункти ворога щодня прилітав термобар за термобаром. Щоб орки відмовлялись виходити на позиції, і вимушені були проводити ротації кожен день. Щоб у них просто не було кому тримати лінію фронту.
Треба використати нашу (можливу!) перевагу у застосуванні високоточної зброї. Але спочатку треба створити перевагу у засобах. Щоб банально було, чим літати. А командири щоб не витрачали свій дорогоцінний час на проблему — де взяти дрони.
Наш підрозділ сам купує комплектуючі. Самі перепаюємо БПЛА. Але ж це не тільки наша проблема! Вона стосується усіх. Програють війну не військові, — програють країни.
Проблема в організації. Ми досі барахтаємось у волонтерській допомозі. І ділимо 100 дронів на три бригади. А ворог в цей час ставить на потік все, що може нас вбивати.
Інженерна та аналітична кімната десь у Генштабі має бути основою. Усі успішні кейси застосування новітніх технологій мають щоденно моніторитись по всій лінії фронту, братись за основу та масштабуватись.
Уся країна має працювати на пріоритетні задачі. Якщо треба, то і у технікумах, і в університетах треба відкривати кімнати збірки дронів. Це, до речі, також практична освіта, краща за теоретичні підручники.
Уряд має починати та закінчувати свої засідання саме з цих питань — переломних точок війни.
Але для початку — цей курс треба затвердити у голові. Війна має знову стати справою всього суспільства, як це було в лютому-березні 2022 року, а не тільки ЗСУ.
Майже кожен день ми збираємось з хлопцями з підрозділу і обговорюємо поточні проблеми.
Моя задача, як головного сержанта, зробити так, щоб ми думали у правильному напрямку та синхронізували наші думки.
Як облетіти ворожий реб? Як покращити розвідку? Яку тактику польоту застосувати?
Правильний напрямок думок та відверте формулювання проблеми — це основа успіху.
Але робити це потрібно не тільки на рівні підрозділу, а й на рівні країни.
Не знаю, чи прочитає цей текст хтось з тих, хто має приймати рішення. Бо останніми місяцями мені здається, що ми пишемо один одному у великій бульбашці.
