Українська прокуратура розпочала розслідування щодо жахливого вчинку російських окупантів, які розстріляли трьох українських військовополонених поблизу Роботиного, Запорізької області. Інцидент трапився під час бойового зіткнення між російською армією та Силами оборони України у грудні 2023 року.
За інформацією Офісу генерального прокурора, кримінальне провадження розпочато за фактом порушення законів та звичаїв війни, поєднаного з умисним вбивством (ч. 2 ст. 438 Кримінального кодексу України). Прокуратура наголосила на тому, що це є грубим порушенням міжнародного гуманітарного права щодо поводження з військовополоненими.
Відповідне відео, що зафіксувало цей жахливий акт, було розповсюджене в Інтернеті. У відео показано, як російські військовослужбовці стріляють українських захисників, які опинилися в їхньому полоні, порушуючи всі міжнародні норми та конвенції.
Протягом останнього місяця також були зафіксовані інші випадки використання українських військовополонених як “живого щита” на лініях зіткнення. Російські окупанти вчиняють воєнні злочини, що є об’єктом досудового розслідування.
ОГП наголосив, що це лише один із численних випадків жорстокого порушення прав людини та міжнародного гуманітарного права Росією, яка продовжує свою агресію проти України. Влади України закликають міжнародну спільноту засудити ці дії та забезпечити відповідальність за вчинені злочини.
Україна стоїть перед ризиком відкладення виплат зарплат держслужбовцям та пенсій мільйонам своїх громадян у разі відсутності фінансової підтримки від Європейського Союзу та Сполучених Штатів Америки на початку 2024 року. Згідно з інформацією, наданою міністром економіки Юлією Свириденко, Україні необхідна зовнішня допомога у розмірі $37 мільярдів на наступний рік.
У випадку відсутності фінансової підтримки, країна може опинитися в ситуації фінансової нестабільності, що призведе до відкладення виплат та відновлення режиму “виживання”. Міністр економіки Юлія Свириденко вказала на важливість термінового надання допомоги від партнерів, яка є критичною для стабілізації економічної ситуації.
“Підтримка партнерів надзвичайно важлива. Нам це потрібно терміново,” – підкреслила вона.
Відзначається, що фінансова нестабільність та дефіцит зовнішньої підтримки можуть серйозно підірвати економічну ситуацію України, вплинути на життя мільйонів громадян та викликати загрозу її фінансовій стійкості.
Уряд України активно працює на залучення зовнішніх інвестицій та допомоги для подолання економічних труднощів та забезпечення фінансової стабільності країни в найближчому майбутньому.
У Міністерстві фінансів виникає непорозуміння стосовно того, чому військовослужбовці на фронті вимушені самі забезпечувати себе за власні кошти. Міністр фінансів Сергій Марченко висловив своє незадоволення цією ситуацією, заявивши, що щодня держава виділяє 5 мільярдів гривень на потреби сектору оборони.
На запитання журналістів Forbes, Марченко висловив здивування тим, чому військовослужбовці повинні витрачати власні гроші на придбання речей необхідних для служби на передовій.
“Хто ще виділяє? Кажуть, місцеві бюджети і органи місцевого самоврядування. Ми порахували їхню можливість на рік – вона варіюється від 15 до 20 мільярдів. Тобто якщо всі органи місцевого самоврядування, всі мери скинуться, вони на чотири дні війни нам дадуть можливість продовжити,” – зазначив він.
Міністр фінансів наголосив, що волонтери та неурядові організації не можуть забезпечити потреби Збройних Сил, порівнюючи їх можливості з можливостями держави.
“При всій повазі до волонтерів, жодні інші неурядові організації й близько не стоять з можливостями держави щодо забезпечення Збройних Сил,”* – додав він.
Марченко впевнено стверджує, що на військових складах повинно бути достатньо спорядження та зброї, і вказав, що для вирішення цих питань слід звертатися до конкретних осіб, відповідальних за це.
“Мені важко коментувати речі, які я сам не розумію. Я сам не розумію, чому ми досі забезпечуємо в складчину військовослужбовців,”* – заключив міністр.
Аналітик видання BILD, Юліан Рьопке, розглядаючи події навколо вибуху на ВДК “Новочеркаськ”, визначив Крим як “ахіллесову п’ятку” президента Росії Володимира Путіна. Згідно з його коментарів, цей півострів став об’єктом занепокоєння через кілька ключових причин.
Географічне положення Криму дозволяє розвідувальним літакам НАТО проводити моніторинг російських військових рухів над Чорним морем та отримувати важливі дані про радіопередачі. Це створює можливість для Збройних сил України (ЗСУ) отримувати актуальну інформацію.
Півострів знаходиться в зоні досяжності різноманітної української зброї, такої як ракети Storm Shadow та снаряди Patriot. За умови розміщення арсеналу у півострові, це може створити загрозу для російської інфраструктури в Криму.
Визнання Заходом невизнання анексії Криму Росією створює можливість для ЗСУ атакувати півострів з будь-якою наявною зброєю без порушення міжнародних стандартів.
Тисячі українців залишаються в Криму, незадоволеними окупацією. Це може призвести до формування мережі інформаторів, які будуть передавати важливі дані Києву та сприяти опору окупації.
У своїх коментарях Рьопке висловив припущення, що вибух на ВДК “Новочеркаськ” може бути результатом удару двома ракетами Storm Shadow, що є можливим засобом воздушного нападу на Крим. Ці події відзначаються великою важливістю перед надходженням виборів та підкреслюють слабкі місця в стратегії Росії стосовно Криму.
У зв’язку з переходом ПЦУ та УГКЦ на новоюліанський календар всі важливі релігійні свята січня змінили свої дати. Так, Різдво українці тепер святкують наприкінці грудня, а починають рік зі свята Василя.
Так, у перший місяць року віряни святкуватимуть день святого Василя або Обрізання Господнє (1 січня), Водохреще або Богоявлення (6 січня), а також на січень перемістився день вшанування пам’яті трьох святих: Василя Великого, Григорія Богослова, Івана Золотоустого (30 січня).
Церковний календар на січень 2024 року: перелік свят за новим календарем
Які церковні свята будуть у січні 2024 року – новий календар допоможе запам’ятати всі дати:
1 січня – Обрізання Господнє; святого Василя Великого(раніше 14 січня);
2 січня – передсвяття Богоявлення, святого Сильвестра, папи Римського;
3 січня – святого пророка Малахія і святого мученика Гордія;
4 січня – собор 70-ти святих апостолів, преподобного Теоктиста ігумена;
5 січня – Хрещенський Святвечір;
6 січня – Хрещення Господнє, або Богоявлення (раніше 19 січня);
7 січня – собор Святого Івана Хрестителя;
8 січня – преподобного Георгія;
9 січня – святого мученика Полієвкта;
10 січня – святителя Григорія Ніського; преподобного Маркіяна;
11 січня – преподобного Феодосія Великого;
12 січня – святої мучениці Тетяни(раніше 25 січня);
13 січня – мучеників Єрмила і Стратоніка Сінгідонських;
14 січня – відання Богоявлення; святих преподобних Отців, убитих у Синаї; святої рівноапостольної Ніни;
15 січня – преподобних Павла Тивейського та Івана Кущника;
16 січня – поклоніння чесним веригам апостола Петра;
17 січня – преподобного Антонія Великого;
18 січня – святих Афанасія і Кирила, святителів Олександрійських;
19 січня – преподобного Макарія Великого Єгипетського;
20 січня – преподобного Євтимія Великого;
21 січня – преподобного Максима-Сповідника;
22 січня – святого апостола Тимофія;
23 січня – священномучеників Климента та Агафангела;
24 січня – преподобної Ксенії Римлянки;
25 січня – святого Григорія Богослова;
26 січня – преподобних Ксенофонта і Марії;
27 січня – перенесення мощей святого Івана Золотоустого;
28 січня – преподобного Єфрема Сирійця;
29 січня – перенесення мощей священномученика Ігнатія Богоносця;
30 січня – трьох святих: Василя Великого, Григорія Богослова, Івана Золотоустого (раніше 12 лютого);
31 січня – святих безсрібників мучеників Кіра та Іоанна і з ними мучениці Афанасії та доньок її Феодотії, Феоктисти та Євдоксії.
У Збройних Силах України (ЗСУ) наголосили на важливості утримання міста Мар’їнка, не зважаючи на труднощі та пошкодження, які воно зазнало в результаті бойових дій. Командувач Сил оборони Таврійського напрямку Олександр Тарнавський заявив, що завданням військового командування є врегулювання ситуації та збереження особового складу.
“Ми сьогодні чітко усвідомлюємо, якщо десь все знищено або немає можливості – наше завдання, перш за все, зберегти особовий склад. І ми вживаємо всіх заходів для того, щоб воно було не ‘любой ценой'”, – наголосив Тарнавський.
Мар’їнка, невелике містечко поблизу Донецька, перебуває під активним обстрілом та бойовими діями протягом другого року. Українські військові визначають важливість утримання міста, незважаючи на знищення та пошкодження, які завдав ворог.
Генерал Тарнавський порівняв ситуацію в Мар’їнці з іншими містами, зокрема Авдіївкою, де окупаційні війська РФ обходять бійців, щоб уникнути боїв в місті.
“Ми це спостерігали під час боїв за Бахмут”, – зазначив генерал, вказуючи на стратегічне значення утримання Мар’їнки.
Військовослужбовці ЗСУ спростовують заяви міністра оборони РФ Сергія Шойгу щодо окупації Мар’їнки Росією, вказуючи, що це не відповідає реальності. Речник об’єднаного пресцентру Сил оборони Таврійського напрямку Олександр Штупун заявив, що українські військові знаходяться на півночі Мар’їнки, де триває активна бойова робота.
Майже одразу після звільнення Херсона у листопаді 2022 року президент Володимир Зеленський поїхав в деокуповане місто, в першу чергу, щоб зустрітися і нагородити військових. Був серед тих, кому дякував президент, і бригадний генерал Олександр Тарнавський. Саме він керував контрнаступом, який звільнив правобережжя Херсонщини від окупації минулого року. Це була успішна операція сил оборони, яка вселила українцям ще більше надії на перемогу.
Рівно через рік ситуація полярно зміниться. Після вже іншого контрнаступу, який став не таким успішним для України, преса напише про плани Банкової змінити військових керівників. Звучали імена як самого головкома Валерія Залужного, так і близьких до нього генералів, серед яких і Олександр Тарнавський. Останній стримано на це каже: “Чи хочуть змінити – я ж не знаю. Я готовий до всіх умов”. І дає зрозуміти, що на фронті військовим зовсім не до політичних баталій.
Про генерала Тарнавського відомо небагато. Кадровий військовий, який пройшов всі щаблі служби до командувача оперативно-стратегічного угруповання військ “Таврія”. Сьогодні це складна ділянка фронту, яка включає охоплені вогнем Авдіївку, Марʼїнку, Роботине.
Тарнавський – непублічний, дав лише кілька інтерв’ю за майже два роки повномасштабної війни. Помітно, що перед камерою йому некомфортно. При цьому генерал вирізняється простотою, лаконічністю і властивою військовим приземленістю. Відверто каже, що наступний рік може бути ще важчим, росіяни – сильний ворог, їх багато і вони дуже швидко вчаться.
З міркувань безпеки ми не змогли поїхати до нього, аби особисто поспілкуватися. Тарнавський постійно перебуває на фронті, тому дав інтерв’ю ВВС Україна зумом.
Про найгарячіші точки
ВВС: Розкажіть, що відбувається на вашому напрямку, які зараз найгарячіші точки в зоні відповідальності?
Олександр Тарнавський: Ситуація у нас на напрямку напружено складна. Ворог активізував свої дії майже по всій лінії бойового зіткнення. Чітко усвідомлюємо, що його стратегічна мета – це ліквідація української державності.
Тому російське керівництво хоче якось реалізувати всі ці наміри на кінець цього року. Як мінімум – це взяття населеного пункту Авдіївка. А більш амбітна мета – це вихід на адміністративні межі Донецької, Луганської областей та захоплення територій на ділянках, втрачених росіянами під час ведення наших наступальних дій на Запорізькому напрямку.
ВВС: Ви згадали про Авдіївку, ми знаємо, що там складна ситуація. Була інформація, що туди буквально останніми днями відправили підкріплення. Чи це так? Що там от зараз відбувається?
Олександр Тарнавський: Розумієте, для того, аби прогресувати в наступальних штурмових діях, повинно бути максимальне забезпечення як людським ресурсом, так і технікою. Тому ворог уже третій місяць намагається продавити нашу оборону, не шкодуючи ні людей, ні озброєння, ні військової техніки. Він постійно нарощує свої зусилля для досягнення цієї мети.
ВВС: Правда, що буквально останніми днями туди відправили підкріплення?
Олександр Тарнавський: Так. Вони постійно підкріплюють. В основному це такі підрозділи, як “Шторм Z”, “Шторм V”.
ВВС: А українська сторона? Була інформація, що саме українські сили підкріплення відправили туди, оскільки там дуже складна ситуація.
Олександр Тарнавський: Ми постійно маневруємо частинами, своїми підрозділами. Тому що ви розумієте, та навала, яка сьогодні працює як з півночі, так і з півдня Авдіївки, – неможливо однією військовою частиною утримати цю ділянку. Обстановка постійно змінюється – як в позитивний, так і в негативний бік. Якщо негативно, то ми реагуємо максимально як підрозділами, частинами, так і безпосередньо тими засобами, які на сьогодні у нас є.
ВВС: Наскільки серйозна зараз в Авдіївці загроза оточення?
Олександр Тарнавський: Знаєте як – на війні не буває “серйозної” чи “не серйозної” обстановки. Вона завжди серйозна. В Авдіївці зусилля противника зосереджені на двох напрямках. Взагалі наступ противником проводиться в напрямку головного удару, а також на відволікаючих напрямках. Він зосередив велику чисельність особового складу.
Але я вам скажу – тими силами і засобами можна досягти було кращих успіхів. Я думаю, що наші воїни впевнено ведуть оборонні дії. До речі, хочу сказати, активні. Ми не лише захищаємо територію, ми також негайно реагуємо для того, щоб повернути ту ділянку місцевості, яку втратили.
Але є об’єктивні та суб’єктивні причини. Якщо в чистому полі залишитися, то є можливість для збереження особового складу і техніки десь зробити крок назад або в бік, втягнути в мішок і потім знищити ворога. А потім вийти в попереднє положення.
ВВС: Щодо Мар’їнки – ми бачили фотографії з дронів, місто практично знищене. Росіяни контролюють більшу його частину. Чи є сенс взагалі тримати далі Мар’їнку?
(Інтерв’ю відбулося 23 грудня. 25 грудня Росія заявила, що захопила Мар’їнку, українська сторона цю інформацію офіційно заперечила).
Олександр Тарнавський: Знаєте, коли мені ставлять таке питання, чи є сенс щось тримати або, чи є сенс щось зробити, то я скажу: ми сьогодні боронимо нашу землю.
І не шляхом самодурства або ліквідації нашого особового складу, а вмілих дій – маневром, вогнем, переміщенням, введенням противника в оману. Тому сьогодні питання не стоїть так – відійти або що. Ми сьогодні чітко усвідомлюємо, якщо десь все знищено або немає можливості – наше завдання, перш за все, зберегти особовий склад. І ми вживаємо всіх заходів для того, щоб воно було не “любой ценой”.
А Мар’їнка – так, ви праві. Мар’їнку противник практично стер з землі. Сьогодні залишається один… знаєте, навіть фундаменту на деяких ділянках немає. Мар’їнка – це невеличке містечко, передмістя Донецька, і бої за Мар’їнку ведуться вже не день і не місяць. Другий рік там тривають активні бойові дії. До речі, якщо порівняти Мар’їнку з Авдіївкою, то ворог в Авдіївку не сильно бажає увійти. Він хоче обійти її, аби уникнути боїв у місті – бо це ще більше ускладнить його проблеми. Ми це спостерігали під час боїв за Бахмут.
ВВС: Яка ситуація в Роботиному? Там є теж намагання росіян оточити?
Олександр Тарнавський: Складність полягає в тому, що сьогодні противник активізувався на всій ділянці фронту, і безпосередньо в моїй операційній зоні. Десь він визначив напрямок головного удару, десь відволікаючий. Так от, стосовно Авдіївки – вона перебуває в напрямку головного їхнього удару. Мар’їнка – це інший напрямок. Новомихайлівка – це, наприклад, відволікаючий напрямок. Новопавлівський напрямок теж має свою мету.
Що таке Роботине? Це та ділянка місцевості, де ворог мав втрати в території. Де сьогодні він давить, проводить активні штурмові дії. Але під час наступу ворога на любій ділянці, повірте мені, є як позитивні, так і негативні наслідки для них. Вони намагаються досягти успіху, а для нас важливо утриматися і дати чіткий відпір.
ВВС: Якщо говорити про загальну ситуацію на вашій ділянці – українські сили перейшли вже в оборону?
Олександр Тарнавський: Українські сили на моїй ділянці вели оборонні дії. На деяких ділянках ми проводили наступальні дії і потім переходили до оборони. Але це відсотків 15, 20, 30. А на решті ділянок ми проводимо активні штурмові дії.
Про контрнаступ
ВВС: На вашу думку, чи зайшла ситуація на фронті в глухий кут?
Олександр Тарнавський: Я думаю, ще ні. На сьогодні вона має точні логістичні результати. Не слід забувати, що ми протистоїмо одній із найсильніших армій, яка має свій відповідний ресурс.
Вже майже два роки триває широкомасштабне вторгнення російського агресора і майже всі аналітики давали нам прогнози, що ми не зможемо утриматися. А якщо і зможемо – то це не більше місяця або двох. І те, що ворог не досягнув до цього часу заявлених цілей, це вже значний успіх українського народу і його війська.
Найголовніша помилка ворога – це те, що він не розраховував на таке об’єднання нашої нації, на ту підтримку, яка сьогодні продовжується. Тому, якщо хтось каже, що це глухий кут – ні, це не глухий кут, це сьогодні наш стан.
ВВС: Зараз багато говорять про результати контрнаступу, що вони не такі, як очікували. Генерал Залужний говорив про те, що розрахунки за підручниками НАТО вже не є актуальними, а секретар РНБО радив оці всі підручники НАТО відправити в архіви. На вашу думку, що пішло не так, що контрнаступ не дав тих результатів, яких всі очікували і про які всі так голосно говорили?
Олександр Тарнавський: На початку контрнаступу дуже багато всі говорили. Під час ведення наступальних дій теж всі говорили і продовжують говорити. Наше діло, воїнів, виконати відповідні завдання.
Ми розуміємо, що одна із головних причин – це добре підготовлена оборона. Я скажу, що ворог готувався. І повторюю, що це одна із найсильніших армій світу. Його оборона складалася не з одного, а з декількох рубежів. Противник звів ці оборонні рубежі не за один місяць, а впродовж того періоду, коли ми готувалися до наступальних дій. Тому що розвідка працює цілодобово.
Ворог використовує свої сильні сторони – це живу силу, ділянки мінування, підготовлені позиції, а також готовність без жалю кидати на смерть свій особовий склад. Перевага в авіації. Дуже велика щільність мінних полів, насиченість бойових порядків ворога, протитанкових засобів, засобів радіоелектронної боротьби та ударних дронів. А також – неможливість використання нами в повному обсязі броньованої техніки, що ускладнювало наші активні просування, а також вплинуло на швидкість наступальних дій.
Найголовніше – що наш воїн не злякався, він робив те, що він повинен був робити. Так, воно було повільніше, набагато повільніше, ніж ми бачили це в попередніх війнах, читали в книжках чи нам розказували. Сьогодні змінюється тактика, змінюється співвідношення сил і засобів, змінюються засоби впливу як на військо, яке наступає, так і на військо, яке обороняється.
Сьогодні активізувалася робота радіоелектронна – це і дрони-камікадзе, і спостереження. Це війна майбутнього. Ми всі вчимося на цих помилках, робимо висновки. При цьому я скажу, ми, можливо, не подолали ту глибину, але ми зробили той ривок, який дає подих на подальші наші наступальні дії.
ВВС: Зараз багато говорять про зведення фортифікаційних споруд українськими силами. Президент поставив це завдання. Як на вашому напрямку це працює?
Олександр Тарнавський: Найголовніше в обороні – це окопи, бліндажі, укриття. Підходи до цих укриттів як для особового складу, так і для техніки. Скажу, що ці питання проводились, проводяться, а за підтримки президента посилились. Тому що посилили ресурси, які залучаються до відпрацювання, визначили конкретні рубежі, а також відповідальність посадових осіб – як військових, так і цивільних. Тому все проводиться згідно з визначеним планом.
ВВС: Якщо порівнювати з росіянами – у них сильніші фортифікації чи приблизно на рівні?
Олександр Тарнавський: Ви знаєте, на тих оборонних рубежах, де перебуває наш солдат, я не скажу, що у росіян воно десь краще. Росіяни в чому переважають? Це мінування ділянок на місцевості. Там, де вони створили інженерні вузли загороджень. Ну і тими бетонними спорудженнями, які унеможливили швидке просування наших військовослужбовців.
Але в основному – це ділянки мінування. Були створені багатошарові мінні поля, комплексні – як протитанкові, так і протипіхотні. Але ми теж, як мінімум, такі лінії оборонних рубежів виставляємо.
Про поведінку росіян
ВВС: Вже майже два роки триває повномасштабне вторгнення. Як взагалі змінюється поведінка росіян у цій війні? Щось вас, може, дивує? Щось вони навчилися? Щось змінилося?
Олександр Тарнавський: Війна – це розвиток. Вона не повинна залишатися на місці. Скажу відверто, росіяни дуже гарно вчаться – на наших помилках, на своїх помилках. Чим беруть росіяни? Росіяни беруть своєю кількістю, людськими масами. Не жаліючи свій людський ресурс, вони продовжують виконувати ті завдання, які перед ними стоять. Хоча реально вони розуміють, що на деяких ділянках вони втрачають, морально-психологічний стан у них на дуже низькому рівні.
В цілому ворог на початку своїх штурмових дій масово застосовував техніку, але це у них не виходило. Тому що спрацювали наші мінні поля, спрацювали наші протитанкові засоби.
Зараз можна казати, що російська армія дуже багато запозичає у нас. Швидко навчається і, напевно, адаптується, копіює ті дії, які у нас найбільш ефективні. Навіть тактичні наші дії ворог бере собі на озброєння – під час тих же штурмових дій в окопах, при наближенні до окопів. Наприклад, дуже схоже почали проводити атаки групами – відділення, взвод за підтримки двох, максимум чотирьох бронемашин.
Звичайно, залишаються і масовані, так звані “м’ясні штурми” піхотою. Для росіян це нормально. Але в них є величезні втрати живої сили, я скажу, в 3-5 разів (більше за українські втрати. – Ред.), а на деяких ділянках навіть більше.
Також ворог нарощує застосування дронів-камікадзе, дуже широко застосовує наземні роботизовані платформи. Останнє використовується в основному для підвезення боєприпасів на позиції. Російські окупанти експериментують – встановлюють на них протитанкові засоби, кулемети. І дуже вони гарно вчаться, в тому числі на наших позитивних діях. Що нас, з одного боку, радує, а з іншого – може, і ні.
ВВС: Яка ситуація з озброєнням в українських сил? Чого найбільше бракує військовим на вашому напрямку?
Олександр Тарнавський: Сьогодні велика проблема – це боєприпаси різних видів і майже всіх номенклатур. Гостро дуже стоїть питання щодо боєприпасів для артилерійських систем 122 і 152 міліметрів.
Хочу також звернути увагу на те, що противник, знаючи наші можливості щодо дальності ураження, розмістив свої артилерійські підрозділи на критичній відстані – там, де ми не можемо впливати на його дії. Дуже швидко він розвиває засоби радіоелектронної боротьби, що унеможливлює застосування нами високоточної зброї на великій дальності. Тобто ми сьогодні маємо проблеми у наведені далекобійних боєприпасів під час ведення контрбатарейної боротьби.
Особливо хочу сказати, що для боротьби з повітряним противником актуальним питанням є постачання зенітних ракетних комплексів типу Stormer, Avenger, Stinger. Тобто якщо є навіть невелика перевага в повітрі – це вже перевага противника над наземним компонентом. А в умовах значного збільшення застосування противником безпілотних літальних апаратів – зокрема FPV-дронів – є необхідність у забезпеченні наших підрозділів засобами радіоелектронної боротьби. Ми застосовуємо – вони протидіють засобами РЕБ. Вони застосовують – ми протидіємо. Тому у нас є в цьому напрямку проблеми.
Для продовження наступальних штурмових дій ми хотіли б мати ті засоби, які дають можливості розміновувати ділянки місцевості. Знаєте, скільки б цього не було – його все мало.
ВВС: От ви згадали про перевагу в повітрі. Наскільки надання Україні F-16 може покращити позиції українських військових на фронті?
Олександр Тарнавський: Підтримка з повітря – вона завжди є підтримкою. Взаємодія повітряної і наземної компоненти – це поєднання сили, волі і руху вперед, до перемоги. Тому я думаю, що це буде мати успіх.
ВВС: Бо є думки про те, що це вже насправді запізніла допомога, що ці літаки потрібні були ще влітку перед контрнаступом. І це, власне, одна з причин, чому контрнаступ не приніс таких результатів, оскільки не було переваги і підтримки в повітрі.
Олександр Тарнавський: Переваги в повітрі не було не тому, що не було F-16, а через те, що там є інші фактори. От я сказав, що є сили та засоби, яких ми, на жаль, не мали на той момент для протидії повітряним силам РФ. Це і зараз залишається у нас. Це одна з головних причин – завдання ударів як авіацією, так і дронами-камікадзе. І я думаю, з набуттям цих засобів Повітряні сили стануть сильнішими, а ми будемо більш активними за їхньої підтримки.
Про настрої військових
ВВС: Чи бракує у вас людей, чи бракує сил, оскільки мобілізація в Україні не дає потрібних результатів. Яка у вас з цим ситуація?
Олександр Тарнавський: Ну, знаєте, завжди є брак ресурсу – як людського, так і технічного. Це у всіх військових частинах і угрупованнях. І скільки б ресурсів не було – цього все одно мало. Те, що для перемоги в цій війні нам реально потрібні додаткові сили та засоби – ми всі це прекрасно розуміємо. Тому що ті люди, які сьогодні виконують завдання, вони мають таке поняття, як втома. Тому їх потрібно підмінити, замінити. Як в спортивних матчах, у футболі ця зміна проходить – точно так само і тут.
А коли ми не маємо ресурсу для заміни – це, на жаль, виснаження для особового складу. Настає моральна втома під час виконання бойових завдань. І тут в значній нагоді будуть уміння та навички кожного командира. Десь підмінити, замінити, відреагувати. На фронті потрібні та важливі як піхотинці, так і кухарі чи слюсарі. Кожен повинен виконувати своє завдання. Тому сьогодні важко, але продовжуємо виконувати завдання.
ВВС: Ви багато спілкуєтесь з військовими, що ви можете сказати про їхній моральний стан? Тому що зараз так багато проблем: невідомо, коли буде демобілізація, конфлікти у вищому керівництві Зеленський – Залужний і так далі… Як військові взагалі це все сприймають, що вони кажуть?
Олександр Тарнавський: По-перше, армія вона поза політикою, поза тими розмовами, які точаться навколо армії. Я не бачу проблем чи якихось сутичок між тією чи іншою посадовою особою. Ані мене, ані військових це не цікавить.
Стосовно морального стану – так, деякі втрачають, деякі його підтримують. Тут є поняття таке – психологічна допомога, моральна допомога. Десь є втома – ми проводимо відповідні кроки, щоб підказати, підтримати. Дуже добре спрацьовує підтримка товариша, підтримка близьких. Тому сьогодні як ми з цього питання виходимо – десь відпустка, десь відпочили. Знаєте, гуртом і батька легше бити.
А та вся ситуація, яка навколо твориться – знаєте, це не наше питання. Тому у нас проблем немає. Якщо у когось є – як кажуть, вирішуйте їх самі…
ВВС: Скоро Новий рік. Які ваші очікування, прогнози? Як ви думаєте, що буде відбуватися на фронті?
Олександр Тарнавський: Я думаю, що наступний рік буде, можливо, ще важчим. Тому що ми повинні закінчувати ведення бойових дій і звільнення наших територій. І чим ближче до виконання цього завдання, головної мети – виходу на наші кордони, воно буде ще складніше. Ворог про це знає і буде творити все для того, щоб ми це завдання не виконали.
Тому, як кажуть, нам – удачі, ну, а їм – вони свій вибір зробили. Тому я кажу, що рік буде важкий.
ВВС: Ви думаєте, це реально в наступному році завершити війну?
Олександр Тарнавський: Питання “завершити війну” я ніколи не ставлю. Питання – перемогти. Тому що завершити війну можна по-різному. Для нас, військових, це перемога.
ВВС: Останнім часом в ЗМІ називали ваше прізвище серед тих, кого, можливо, будуть змінювати. Як ви до цього ставитесь? Ви готові?
Олександр Тарнавський: Я вам скажу так, що я своє життя змінював іще з дитинства. Закінчив школу, пішов навчатися в військовий навчальний заклад і постійно змінював свій статус. Командир взводу, роти, командир батальйону. Сьогодні – командувач. Чи хочуть змінити – я ж не знаю. Я готовий до всіх умов.
Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний підсумував рік війни, дав прогноз на майбутнє і розповів, що думає про урядовий законопроєкт щодо нових правил мобілізації.
26 грудня Валерій Залужний провів свою першу за час повномасштабного вторгнення пресконференцію. Вона була короткою і широко не транслювалася.
Залужний прокоментував резонансний пакет урядових законопроєктів щодо мобілізації, демобілізації та військової служби, внесений в парламент напередодні, а також стисло висловився про ситуацію на фронті та натякнув, чим для української оборони може обернутися наступний рік.
Скільки мобілізованих потрібно
Перед пресконференцією Залужний, який практично ніколи не роздає коментарів ЗМІ, ненадовго включився в національний телемарафон.
Він, зокрема, прокоментував заяву президента Зеленського, який стверджував, що військове командування запросило мобілізувати у наступному році 450-500 тис. новобранців, щоб поповнити військо.
Залужний уточнив, що генштаб “жодного запиту на якісь цифри не робив”.
Мовляв, свої потреби армія формує, враховуючи поточний некомплект, формування нових військових частин і прогнозів щодо втрат, які можуть бути у наступному році.
“Озвучувати цю цифру ми не можемо, бо це військова таємниця”, – додав він.
“Ми формуємо запити на ресурси – на військову техніку і людей. Всі ці пропозиції ми подаємо до міноборони, як до суб’єкта законодавчої ініціативи, яке вже далі вирішує, як це забезпечити. Нам необхідні снаряди, зброя і люди. Все решта виконують органи, які мають повноваження”, – пояснив Залужний.
Ухилянти, мобілізація і “не справа ЗСУ”
Уже на пресконференції Залужний детальніше прокоментував законопроєкти про нові правила мобілізації.
Головний з них внесли в парламент ввечері 25 грудня. Він передбачає зниження віку для мобілізованих з 27 до 25 років, спрощення процедури військового обліку та вручення повісток, а також суворіші санкції за ухилянтство аж до багатотисячних штрафів та ув’язнення.
Крім того, законопроєкт передбачає можливість демобілізації для тих, хто служить більше трьох років під час воєнного стану і для тих, хто побував в полоні.
Залужний наголосив, що хоча військові працювали в робочій групі з підготовки документів, але більшість положень, особливо ті, які стосуються безпосередньо мобілізації цивільних та санкцій щодо ухилянтів, розробляли не в генштабі.
“Ми армія, і ми маємо воювати, а не втручатися в життя цивільних”, – підкреслив він.
На уточнення ВВС Україна, Залужний також наголосив, що не військове керівництво ініціювало електронні повістки, які, як сказано в законопроєкті, зможуть надсилати на електронну пошту чи в електронний кабінет призовника.
“Точно цю пропозицію вносив не генштаб”, – сказав він.
Відповідаючи на питання про військовозобов’язаних за кордоном, Залужний додав, що ЗСУ не мають наміру втручатися у життя цивільних, які виїхали.
“ЗСУ мають воювати, жодним чином не впливати на цивільне життя наших мирних громадян, в тому числі тих, які виїхали за межі нашої країни. Для цього є центральні органи виконавчої влади, які мають прийняти рішення. Я не можу давати цю оцінку і не хочу це робити, але буду дуже радий, якщо через деякий час побачу їх у війську і з задоволенням організую їм підготовку”, – зауважив головком.
За словами Залужного, для генштабу важливо, щоб мобілізація відбувалася, але яким чином – це вже завдання уряду.
Щодо деяких позицій законопроєкту Залужний висловився скептично.
Зокрема, щодо положення про обов’язкову ротацію військових через шість місяців бойових дій.
“Звісно, ця норма дуже цікава і, звісно, хотілося б, щоб вона була. Але знову ж таки, наші люди зараз не на змаганнях, це не шоу, за яким спостерігає весь світ. Ситуація на фронті залежить від дій противника. Ми не можемо прогнозувати, це буде шість місяців, п’ять місяців, три місяці”, – пояснив головком.
“Якщо люди пропонують проводити кожні шість місяців ротацію, вони мають розуміти тоді, що бойовий комплект військ необхідно збільшувати хоча б у два рази”, – підкреслив він.
Водночас Залужний визнав, що саме ЗСУ пропонували відмовитися від строкової служби і готові до цього.
Відповідно до нового законопроєкту, строкову службу має замінити базова військова підготовка, яку протягом кількох місяців мають пройти юнаки від 18 до 25 років.
“Ще станом на літо ми були не готові змінити строковиків, але десь наприкінці листопада це вже була абсолютно наша пропозиція. … Станом на сьогоднішній день вони нам не потрібні”, – пояснив він.
Про демобілізацію
Окремо головком зупинився на демобілізації військових, які давно воюють на фронті.
Він додав, що генштаб та міноборони погодилися дозволити демобілізацію для тих, хто понад 36 місяців безперервно служив під час воєнного стану.
Але лише за умови, якщо не буде більшого загострення на фронті. Адже тоді постане питання – як і ким замінити досвідчених людей, які залишать ЗСУ.
“Я чітко розумію, що наші бійці на фронті зараз знаходяться в надскладних умовах, – заявив він. – Я сподіваюсь, що через 36 місяців ми впораємось із завданням, щоб замінити тих людей, які в надскладних умовах”.
Ситуація на фронті
Валерій Залужний ухильно говорив про перспективи війни.
“Можу вас запевнити, що наступний рік буде відрізнятися від 2023 року, ми все для цього робимо”, – заявив головком.
Він додав, що керівництво визначило проблеми і працює над їхнім вирішенням.
Коментуючи окремі напрямки на фронті – криваві бої за Бахмут, який росіяни взяли цього літа, а також битви за Авдіївку і Мар’їнку, які також під загрозою повної окупації, – Залужний наголосив, що все має визначати військова доцільність:
“Не потрібно на цьому сильно зациклюватися і робити якісь шоу або шоу скорботи навколо якогось населеного пункту. Ведення бойових дій підпорядковується своїм законам, які не залежать від того, подобається це командирам, політикам чи журналістам”.
Залужний зазначив, що ЗСУ оборонятимуть кожен клаптик землі, але якщо треба буде зберегти людей”, “ми приймемо це рішення і збережемо людей”.
“Росіяни знищують міста, використовують велику кількість снарядів. Вони можуть зробити так, що за 2-3 місяці із міста буде те, що трапилося з Бахмутом”, – додав головком.
Саме це, за його словами, зараз відбувається в Авдіївці та Мар’їнці. Особливо складна ситуація в останній, російська влада вже відзвітувала, що місто взяте, але Залужний заперечив. Він сказав, що ЗСУ все ще перебувають у його північній частині.
“Але я можу сказати, що цього населеного пункту вже не існує”, – сказав він, маючи на увазі великі руйнування.
За словами Залужного, “немає нічого такого, що може викликати суспільний резонанс” в тому, що українські військові відійшли на околиці Мар’їнки і навіть облаштовують позиції за цим містом.
Влада Волгоградської області в Росії видала компенсацію у вигляді кількох кілограмів овочів військовослужбовцеві, який брав участь у воєнних діях на території України.
Олег Рибкін, 45-річний житель Волгоградської області, отримав серйозні каліцтва під час участі у війні на сході України, де опинився під час визволення його Збройними Силами України.
Рибкін отримав поранення живота, печінки, нирок та ніг. Внаслідок поранень йому потрібна заміна колінного суглоба, але владі це невигідно, оскільки при цьому йому доведеться виплатити компенсацію в розмірі 3 млн рублів (приблизно $32 тисячі) та призначити довічну пенсію.
У зв’язку з цим сім’я Рибкіна отримала єдину «допомогу» у вигляді двох відер моркви та пакету цибулі від місцевих фермерів за вказівкою адміністрації.
Увечері 25 грудня в Дніпропетровській області сталася подія, під час якої чоловік мало не підірвав себе разом із двома дітьми.
Дітей, 2-х та 4-х років, було передано працівникам поліції через вікно. Повідомлення про інцидент надійшло до поліції о 22:00. На місце виїхали спецпризначенці КОРД, і операцією керував начальник ГУНП в Дніпропетровській області Олександр Ганжа.
Затриманим виявився місцевий житель 27 років, якого роззброїли та затримали. В його володінні була граната Ф-1, а під час обшуку в приміщенні знайшли ще чотири гранати та димові шашки. Чоловіка затримали за ч. 1 ст. 263 ККУ (незаконне зберігання зброї та боєприпасів).
Також вирішується питання про внесення відомостей до ЄРДР за ч. 1 ст. 129 Кримінального кодексу України (погроза вбивством). Чоловік погрожував підірвати гранату в будинку, де знаходилися маленькі діти. У результаті події ніхто не постраждав.
