Війна

Після початку повномасштабної війни мільйони українок були змушені залишити свої домівки та шукати прихистку в країнах Європейського Союзу. Разом із труднощами адаптації, мовним бар’єром і пошуком роботи вони стикаються з іншою серйозною проблемою — підвищеним ризиком фізичного, сексуального та психологічного насильства. Ці виклики потребують не лише суспільної уваги, а й комплексної відповіді на рівні держав та міжнародних інституцій.

Дослідження, оприлюднене European Union Agency for Fundamental Rights 24 лютого, засвідчує тривожну тенденцію: жінки-біженки з України частіше повідомляють про випадки домагань, експлуатації та різних форм насильства порівняно з місцевим населенням. Особливо вразливими є ті, хто подорожував самостійно з дітьми або не має стабільного доходу та житла. Нестача соціальних зв’язків і недостатня поінформованість про механізми захисту в приймаючих країнах створюють додаткові ризики.

Звіт базується на опитуванні 2024 року серед понад 1200 українок, які проживають у Чехії, Німеччині та Польщі, а також на інтерв’ю з 30 жінками, що зазнали насильства.

За даними дослідження, кожна четверта українка повідомила про фізичне або сексуальне насильство з початку війни. Із них 62% постраждали вже в одній із країн ЄС, ще 9% — під час втечі до Євросоюзу. Водночас 39% респонденток заявили про випадки насильства в Україні, у частині випадків — з боку російських військових.

Крім того, 51% опитаних повідомили про сексуальні домагання після початку війни, а 23% — про онлайн-домагання. Ці показники перевищують середній рівень серед жінок у країнах ЄС.

Також близько 54% респонденток стикалися з негативною реакцією або нападами після публічного спілкування українською мовою, особливо в Чехії та Польщі. Майже кожна четверта жінка отримувала пропозиції житла чи роботи, які могли мати ознаки експлуатації.

У FRA наголошують на необхідності посилення програм підтримки, інформування про права та створення безпечних механізмів повідомлення про випадки насильства.

Розслідування щодо можливого отримання неправомірної вигоди у розмірі 320 тисяч доларів та зловживань під час зведення захисних споруд для військових аеродромів набуває дедалі ширшого розголосу. Слідчі органи оприлюднили нову інформацію, яка може свідчити про існування складної схеми розподілу бюджетних коштів, виділених на стратегічно важливі об’єкти оборонної інфраструктури.

За попередніми даними, фінансування було передбачене для облаштування фортифікаційних конструкцій, укриттів для техніки та особового складу, а також для модернізації систем безпеки на території аеродромів. Однак частина коштів, імовірно, була виведена через підконтрольні підрядні компанії. У документації виявлено ознаки завищення вартості матеріалів, подвійного обліку робіт та внесення недостовірних відомостей до актів виконаних робіт.

За даними джерел, під час оперативних заходів були зафіксовані розмови, у яких обговорювалися проведення «потрібного аудиту», підписання формальних актів виконаних робіт і забезпечення швидкого проходження платежів. У записах, як стверджується, фігурують висловлювання про готовність «закрити питання» незалежно від фактичної якості збудованих укриттів.

Один із співрозмовників нібито запевняв, що всі формальності можна владнати «за тиждень», інший називав механізм проведення фінансування «математикою для першого класу». Слідство розцінює ці переговори як підтвердження узгоджених дій щодо легалізації значних бюджетних витрат через авансові платежі та формальні висновки контролюючих структур.

Саме аудіозаписи стали ключовими доказами під час проведення затримань. Правоохоронні органи продовжують слідчі дії та встановлюють повне коло причетних осіб. Офіційні підозри та процесуальний статус фігурантів наразі уточнюються.

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів ухвалила рішення про припинення дисциплінарного провадження стосовно прокурора Летичівської окружної прокуратури Хмельницької області Андрій Благовісний. Після всебічного аналізу наданих матеріалів та перевірки викладених у скарзі обставин комісія встановила відсутність у його діях складу дисциплінарного проступку.

Дисциплінарне провадження було відкрито на підставі отриманого звернення, у якому заявник вказував на можливі порушення під час виконання прокурором службових обов’язків. У межах перевірки члени комісії дослідили документи, пояснення сторін, а також оцінили відповідність дій прокурора вимогам чинного законодавства та професійної етики. Особливу увагу приділили дотриманню стандартів неупередженості, законності та процесуальної дисципліни.

Ситуація навколо прокурора стала частиною ширшого суспільного обговорення щодо встановлення інвалідності окремим працівникам правоохоронних органів у Хмельницькій області. У межах службових перевірок та окремих кримінальних проваджень досліджувалися обставини оформлення інвалідності та можливі порушення процедур.

Під час розгляду дисциплінарної справи комісія вивчила матеріали службових розслідувань Генінспекції Офісу Генерального прокурора та Хмельницької обласної прокуратури, документи Державного бюро розслідувань, а також медичні висновки і результати переоглядів. За даними перевірок, ознак використання службового становища для отримання інвалідності не встановлено. ДБР не повідомляло прокурору про підозру та не проводило щодо нього процесуальних дій у межах кримінального провадження.

У 2019 році Благовісному було встановлено II групу інвалідності безстроково на підставі медичних документів, що підтверджували наявність вродженого захворювання серця та супутніх станів. Після суспільного резонансу 2024–2025 років його направили на повторний медичний огляд. У 2025 році групу інвалідності було змінено на III, а згодом підтверджено її безстроковий характер відповідно до чинних процедур оцінювання.

Комісія наголосила, що оцінка медичних критеріїв не належить до її повноважень, а питання стану здоров’я є конфіденційною інформацією. Доводи скарги, за висновком КДКП, не підтверджені належними доказами порушення закону «Про прокуратуру», присяги прокурора або правил професійної етики.

Рішення про закриття дисциплінарного провадження ухвалено одноголосно. Копії рішення буде надіслано до Генінспекції Офісу Генерального прокурора, Летичівської окружної прокуратури та самому прокурору.

У Кропивницькому правоохоронці викрили посадовця обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, якого підозрюють в організації незаконного механізму отримання грошей від військовозобов’язаних громадян. Йдеться про офіцера, який, за версією слідства, створив систему неофіційних «послуг» для чоловіків призовного віку, використовуючи службове становище для особистого збагачення.

За попередньою інформацією, вартість таких «послуг» визначалася індивідуально та залежала від запиту клієнта. Серед імовірних варіантів — сприяння у відстрочці від мобілізації, вплив на результати проходження військово-лікарської комісії або допомога з оновленням військово-облікових даних без належної перевірки. Слідчі вважають, що посадовець міг діяти не самостійно, а із залученням інших осіб, які допомагали налагодити схему та забезпечували комунікацію з потенційними «клієнтами».

Зокрема, 6 тисяч доларів коштувало зняття з розшуку та звільнення після примусового доставлення до ТЦК. До 20 тисяч доларів — оформлення бронювання від мобілізації або зміна статусу на обмежено придатного. Від 20 тисяч доларів — повне виключення з військового обліку «під ключ».

Як встановили правоохоронці, 19 лютого 2026 року військовослужбовець отримав від чергового клієнта другий транш у розмірі 20 тисяч доларів за оформлення бронювання. Після викриття він намагався втекти та ледь не здійснив наїзд на співробітників правоохоронних органів, однак був затриманий.

Наразі тривають слідчі дії. Правоохоронці встановлюють інших можливих учасників схеми та перевіряють, скільки осіб могли скористатися незаконними послугами.

Наприкінці 2023 року багаторічний очільник Київміськбуд Ігор Кушнір залишив свою посаду, однак резонанс навколо діяльності найбільшого комунального забудовника столиці лише посилився. Після кадрових змін з’ясувалося, що паралельно з публічними суперечками щодо підрядників, земельних ділянок і корпоративних активів існувала ще одна, менш помітна для широкого загалу лінія розслідувань. Вона стосувалася механізмів придбання житла для потреб громади — механізмів, які, за версією правоохоронців, могли бути значно складнішими, ніж це декларувалося офіційно.

Слідство, яке здійснювали детективи Бюро економічної безпеки України, зосередилося на схемі купівлі квартир у комунального забудовника не безпосередньо, а через посередницькі структури. За попередніми даними, йшлося про багаторівневі угоди, у межах яких вартість житла могла зростати через додаткові договори, комісії та супровідні послуги. У підсумку столичний бюджет нібито оплачував квадратні метри за ціною, що перевищувала первинну пропозицію забудовника.

Ключова деталь, яка робить цю історію токсичною, — часовий збіг. За версією слідства, частина «посередників» викупила у «Київміськбуду» майнові права/квартири незадовго до того, як Київрада дала зелене світло на масштабне бюджетне фінансування закупівель, а вже потім ті самі квадратні метри перепродали комунальному підприємству значно дорожче. У такій конструкції місто фактично опиняється в ролі покупця «останньої інстанції», який платить максимальну ціну, тоді як маржа осідає у ланцюгу компаній, що стоять між громадою і забудовником.

У судових документах у межах цього провадження описується схема, де «Київміськбуд» у 2022 році укладав договори купівлі-продажу майнових прав на квартири на користь підконтрольних керівництву суб’єктів. Середня ціна таких прав у матеріалах фігурує на рівні близько 2,5 млн грн за квартиру. Далі — наступний крок: у березні 2023 року ці ж активи продаються КП «ФК “Житло-Інвест”», але вже за середньою ціною близько 4 млн грн. У провадженні фігурують статті про можливе заволодіння майном, легалізацію коштів, шахрайство з фінансовими ресурсами та службові підроблення — тобто слідство одразу «прошиває» історію як потенційно системну, а не як одиничну переплату.

На цьому етапі важливо зафіксувати: сам факт наявності провадження і його «логіка» не є доведенням вини конкретних осіб. Але саме те, як виписаний механізм, створює для міста два ризики одразу. Перший — прямий бюджетний: переплата при закупівлі соціального житла. Другий — управлінський: якщо «Київміськбуд» не отримував повного розрахунку від посередників або працював з відстрочками так, що гроші зависали у повітрі, то це могло поглиблювати фінансову яму компанії і паралізувати будмайданчики, які мали би добудовуватись навіть під час війни.

Формально все виглядало соціально виправдано. У 2022 році Київ затвердив програму забезпечення житлом різних категорій громадян, а комунальне підприємство «ФК “Житло-Інвест”» отримало суттєве поповнення статутного капіталу для закупівель. У публічному полі це продавали як інструмент для житла дітям-сиротам, ВПО, ветеранам та іншим чергам, які роками не рухались.

Але в реальності саме спосіб реалізації — «купуємо готове/майже готове житло за бюджетні кошти» — створює поле для маневру: можна збільшувати ціну через «ремонти», «підвищення ринку», «індивідуальні умови», «комплектацію», а ще простіше — вставити посередника між містом і первинним продавцем.

У фокусі цієї історії — не один «прокладочний» суб’єкт, а ціла палітра структур, значна частина яких оформлена як венчурні корпоративні інвестфонди. Це зручна форма для операцій із майновими правами та інвестиційними активами, а також для маскування бенефіціарів у багаторівневих конструкціях власності.

За даними з публічних реєстрових профілів компаній, які згадуються у розслідувальних матеріалах у публічному полі, частина фондів пов’язується з родиною Ігоря Кушніра. Окремі інші контрагенти — з орбітою будівельного бізнесу Олександра Глімбовського та з нардепом Дмитром Ісаєнком, якого медіа неодноразово пов’язували з девелоперським середовищем. Усі ці зв’язки самі по собі не є криміналом. Але у випадку бюджетної закупівлі вони стають маркерами можливого конфлікту інтересів і сигналом для антикорупційної перевірки: чи не перетворюється соціальна програма на механізм «перекачки» грошей до наближених структур.

Ключове питання, яке зависло у повітрі: чи були реальні гроші у первинного продавця?

У публічному обговоренні цієї історії найнебезпечніша версія звучить так: посередники могли купувати у «Київміськбуду» квартири з відстрочкою, а далі — перепродавати місту, отримуючи бюджетні кошти, при цьому розрахунок із «Київміськбудом» міг бути неповним або відкладеним. Якщо така конструкція дійсно працювала, тоді для холдингу це виглядало б як відтік активів (квартир) без пропорційного притоку грошей у критичний для компанії період.

З іншого боку, у публічних коментарях, які давали учасники ланцюга, звучали заперечення: окремі компанії заявляли про повний і швидкий розрахунок, а «Київміськбуд» підтверджував оплату, але посилався на комерційну таємницю щодо деталей руху коштів і умов угод. Саме тут і виникає потреба не в політичних оцінках, а в документальній картині: графіки оплат, акти приймання-передачі, прив’язка платежів до конкретних квартир, наявність/відсутність ремонтів, експертна оцінка «ринку» на дату закупівлі.

Коли перепродаж відбувається з націнкою у десятки відсотків за короткий проміжок часу, зазвичай у публічній комунікації з’являються два універсальні пояснення. Перше — «ринок зріс». Друге — «зробили ремонти». На папері це може бути правдою. Але в умовах, коли йдеться про закупівлю соціального житла за бюджетні гроші під час війни, будь-яка «ремонтна» історія має бути прозорою: що саме зроблено, хто підрядник, яка калькуляція, чи підтверджено це технаглядом і документами. Інакше це перетворюється на універсальний спосіб «намалювати» додаткові мільйони.

По-перше, «Київміськбуд» так і не вийшов з кризи. Компанія пережила кілька хвиль кадрових ротацій, запити на докапіталізацію і постійні обіцянки відновити будівництво. Будь-які дані про минулі операції, де активи могли виходити з компанії «в мінус», автоматично стають частиною пояснення: чому об’єкти стоять, а грошей не вистачає.

По-друге, політичний контекст не зник. Раніше журналісти вже публікували розслідування про фінансові потоки «Київміськбуду» на підрядні компанії з орбіти тодішнього керівництва, а також про закордонні активи сім’ї Кушніра і гучні епізоди з виїздами під час війни. Після цього Кличко відсторонював Кушніра, а згодом той залишив посаду. Тобто репутаційний ґрунт для нових підозр уже був підготовлений, і будь-який «квартирний» ланцюг з бюджетом виглядає як логічне продовження старої історії, а не як випадковість.

По-третє, це історія про модель управління містом. Коли у воєнний час 2 млрд грн спрямовуються на викуп квартир через посередників, у суспільства неминуче виникає питання пріоритетів і контролю: хто ухвалював рішення, як формувалась ціна, чому не було прямого контракту з забудовником, де гарантії, що бюджет не оплатив чужу маржу.

Якщо у міста і комунального забудовника є зацікавлення закрити тему, логічний шлях — не політичні заяви, а відкриття максимальної доказової бази для контролю. Передусім — аудит ланцюга: хто був первинним власником прав, яка ціна, які умови оплати, коли і за що заплатило КП, що саме отримало місто (стан квартир), чи співпадають характеристики об’єктів у договорах, у реєстрах і на фактичному огляді. Далі — юридична оцінка потенційного конфлікту інтересів у голосуваннях і рішень посадовців, які курирували програму. І третій блок — претензійна робота у випадку виявлення збитків: або щодо недійсності окремих угод, або щодо стягнення переплат і штрафів, або щодо персональної відповідальності.

Поки цього не зроблено, історія буде повертатися хвилями — кожного разу, коли «Київміськбуд» проситиме чергові мільярди, а кияни питатимуть: де поділися попередні.

Окремо слід підкреслити: у цій історії надто багато гучних прізвищ і припущень, щоб ставити крапку без вироку суду. Але так само надто багато збігів і фінансової логіки, щоб робити вигляд, ніби питання не існує. Відповідь на нього має лежати не в політичній площині, а в документах — і в здатності державних органів доводити розслідування до результату, а не «обривати» його на півдорозі.

Член Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Олександр Формагей знову став об’єктом пильної уваги громадськості та медіа. Посадовець, ім’я якого раніше згадувалося у контексті справи про службову недбалість, нині фігурує в інформаційних матеріалах, що стосуються можливих фінансових операцій його родини за межами України. Публікації викликали активне обговорення в експертному середовищі, адже діяльність регулятора безпосередньо впливає на формування тарифної політики та стабільність енергетичного сектору країни.

У повідомленнях журналістів ідеться про ймовірні інвестиції в нерухомість на території Європейського Союзу та рух коштів через іноземні фінансові установи. За попередніми даними, мова може йти про придбання об’єктів житлової нерухомості, що оформлені на близьких родичів посадовця. Водночас офіційні підтвердження чи спростування цієї інформації наразі залишаються предметом запитів і перевірок.

Окремо повідомляється про можливе використання криптовалюти USDT для переказу коштів до Польщі та Канади. За цими твердженнями, кошти після конвертації могли зараховуватися на рахунки іноземних компаній. У матеріалах також стверджується, що після звільнення з державної посади Олександр Формагей нібито планує викуп часток у цих структурах та оформлення прибутку в офіційному порядку.

Згідно з оприлюдненою інформацією, у Варшаві вже придбано дві квартири. Водночас у Хмельницькій області нібито оформлено земельну ділянку з будинком на третю особу. У матеріалах згадується, що за цими активами може здійснювати контроль Наталія Безунова — мати дружини брата.

Також у публікаціях з’явилися твердження про можливе отримання членами родини Безунових одноразової допомоги в Канаді та оформлення документів на постійне проживання з подальшим виїздом з країни. Окремо зазначається, що у 2026 році Наталія Безунова прибула до Канади для продовження статусу захисту.

Крім того, повідомляється, що В’ячеслав Формагей перебуває у розшуку територіального центру комплектування. У матеріалах також згадується ще один родич, який нібито має аналогічний статус. За непідтвердженими даними, вони перебувають за межами України.

Станом на момент публікації офіційних коментарів від Олександра Формагея або його родичів не оприлюднено. Інформація, що циркулює у медіа, потребує перевірки з боку правоохоронних органів. Відповідно до статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою, доки її провину не доведено в законному порядку та встановлено обвинувальним вироком суду.

У голови Олександр Сич, який очолює Івано-Франківська обласна рада, з’явилася нова радниця — Єва Могилевич. Відомо, що вона є донькою природоохоронного інспектора, а її призначення на посаду вже викликало жвавий інтерес у громадськості. Особливу увагу привернула декларація посадовиці за 2025 рік, у якій відображено як доходи, так і перелік майна.

Згідно з оприлюдненими даними, у власності радниці зазначено дві квартири. Нерухомість розташована в межах області, а також вказані додаткові об’єкти майнового характеру. Водночас задекларовані доходи за звітний період виглядають помірними у порівнянні з обсягом задекларованого майна, що й стало підставою для обговорень у публічному просторі.

Окрім нерухомості, у власності декларантки перебуває автомобіль Honda HR-V 2019 року випуску. Право власності на транспортний засіб набуте 29 листопада 2023 року. Його вартість на дату придбання також не вказана.

При цьому єдиним задекларованим доходом за 2025 рік стала заробітна плата в розмірі 21,5 тисячі гривень, отримана від Адвокатського бюро Галини Захарчук у Яремче. Інших джерел доходу, подарунків, підприємницької діяльності або роботи за сумісництвом у документі не зазначено.

У декларації також відсутня інформація про грошові активи, банківські рахунки, готівку, фінансові зобов’язання, цінні папери, корпоративні права чи інше цінне рухоме майно. Члени сім’ї не вказані.

Таким чином, офіційно задекларовані доходи радниці за 2025 рік є мінімальними порівняно з наявністю у власності двох квартир та автомобіля. Питання щодо джерел придбання майна декларація не пояснює.

Минуло чотири роки від початку повномасштабного вторгнення Росії, і війна в Україні перетворилася на затяжний конфлікт із колосальними людськими втратами, глибокими економічними потрясіннями та болісними демографічними наслідками. Лінія фронту залишається нестабільною, однак масштабних проривів не відбувається: сторони ведуть виснажливу боротьбу за окремі населені пункти, логістичні вузли та стратегічні висоти. Попри періодичні локальні контрнаступальні операції українських сил, Росія продовжує утримувати близько п’ятої частини території України, використовуючи чисельну перевагу, масовані обстріли та тактику поступового тиску.

Війна дедалі більше набуває ознак конфлікту ресурсів. На перший план виходять питання оборонного виробництва, постачання боєприпасів, розвитку безпілотних технологій і систем протиповітряної оборони. Україна активно нарощує власний оборонно-промисловий потенціал, інтегруючи інновації та співпрацюючи з міжнародними партнерами. Росія, зі свого боку, мобілізує економіку під потреби фронту, переорієнтовує промисловість і шукає підтримки серед держав, готових допомагати в обхід санкцій.

Перший сценарій — затяжний тупик. За цим варіантом війна залишатиметься конфліктом на виснаження, де жодна зі сторін не зможе досягти вирішального перелому. Відставний генерал ВПС США Філіп Брідлав зазначає, що, попри утримання частини територій, Росію складно назвати переможцем. За його словами, масштаби втрат і відсутність стратегічного прориву свідчать про те, що жодна зі сторін не здобула остаточної переваги.

Другий сценарій передбачає зміну динаміки на користь України. Окремі успіхи українських сил, зокрема швидке повернення позицій на певних ділянках фронту, можуть вплинути на переговорні позиції сторін. На думку частини експертів, якщо Україна збереже темп і отримає стабільну підтримку Заходу, це може змінити баланс за столом переговорів та змусити Москву переглянути свої розрахунки.

Виконавча директорка аналітичної структури Vandenberg Coalition Керрі Філіпетті вважає, що останні події на фронті демонструють вразливість російської військової машини. Вона наголошує: динаміка бойових дій часто прямо впливає на дипломатію, і успіхи на полі бою можуть стати аргументом у перемовинах.

Третій сценарій пов’язаний із ризиком ескалації або втоми Заходу. Колишня представниця Держдепартаменту США Хізер Науерт наголошує, що конфлікт виходить далеко за межі територіального питання і стосується ідентичності, свободи та майбутнього України. На її думку, будь-які мирні ініціативи мають бути підкріплені реальною силою та гарантіями безпеки.

Відставний генерал-лейтенант Річард Ньютон також підкреслює, що стримування залишається ключовим фактором. За його словами, мир можливий лише тоді, коли ціна агресії для Росії стане неприйнятною. Непослідовна або слабка підтримка України може, навпаки, затягнути війну або створити умови для посилення позицій Москви.

Філіп Брідлав застерігає, що самі по собі переговори не змінять ситуації, якщо не будуть підкріплені рішучими діями. Він вважає, що без чіткої і довгострокової підтримки Україна може опинитися у ще складнішому становищі.

Таким чином, у п’ятий рік великої війни подальший розвиток подій залежатиме від поєднання військової динаміки, рівня міжнародної підтримки та політичної волі сторін. Експерти сходяться в одному: наступна фаза конфлікту може стати визначальною не лише для України, а й для всієї системи європейської безпеки.