Категорія: Шоубізнес

  • Аварія Анастасії Приходько на Черкащині: наслідок жахливого стану доріг

    Аварія Анастасії Приходько на Черкащині: наслідок жахливого стану доріг

    Українська виконавиця Анастасія Приходько потрапила у дорожньо-транспортну пригоду під час подорожі до селища Чорнобай у Черкаській області, де планувала виступити з концертом у рамках свого туру “Холодно”. Хоча причину аварії артистка не розкрила, відомо, що одним із чинників стала погана якість дорожнього покриття.

    У відеозаписах, які Приходько опублікувала в InstaStories, видно, що її автомобіль знаходився на евакуаторі. І хоча транспортний засіб був у русі, немає достовірних відомостей про те, чи були на дорозі інші учасники події в той час, коли сталася аварія.

    “Їхала на концерт до Чорнобаю…, але потрапила у ДТП”, – підписала відповідне відео співачка.

    Вона демонструвала стан дорожнього покриття, вкрай  величезними ямами, через які було майже неможливо проїхати. Анастасія Приходько не стримувала своїх почуттів у зв’язку з ДТП та висловила гостре невдоволення.

    “Я просто в ах**. Дякую всім, хто допоміг! Уперше їхала на евакуаторі й везла свою ластівку. Злякалася неймовірно!” – написала вона. У наступному відео з тієї ж серії артистка звернулася до глядачів без звуку через використання непристойної лексики. Приходько повідомила, що вона знає, хто відповідальний за ту частину дороги і, ймовірно, звернеться зі скаргами до компанії. Саму причину ДТП вона не уточнила. “А тут я використовую непристойну лексику в бік компанії… Я вже знаю, хто відповідальний за цю трасу!” – зауважила співачка.

    Останні кілька місяців Анастасія Приходько подорожує містами України з концертами. У березні під час одного з виступів у Трускавці вона втратила близьку людину – свого концертного менеджера Григорія Красницького. Під кінець виступу чоловікові стало погано, але швидка допомога не встигла врятувати його життя.

  • Олександр Педан має намір змінити свою професію та вступити до університету

    Олександр Педан має намір змінити свою професію та вступити до університету

    Популярний телеведучий Олександр Педан, який відомий своєю участю у шоу “Я люблю Україну” у ролі капітана, зробив важливе оголошення про зміну свого професійного курсу.

    Під час ефіру програми “Ближче до зірок” він повідомив про свої плани з вступу до університету для вивчення галузі державного управління з метою використання своєї популярності на благо держави.

    Педан розглядає своє майбутнє у державних структурах або громадських організаціях, збираючись “монетизувати” свою відомість на користь країни.

    Його дружина Інна, яка раніше протягом десяти років викладала англійську мову дітям, також приєднується до нього у цьому новому випробуванні, вступивши до того ж університету.

    Інна вже змінила сферу діяльності, ставши сексологом та відкривши власну школу сексуального виховання для дітей.

    Педан висловив своє щастя та гордість за досягнення та вибір професійного шляху своєї дружини. Він також підкреслив, що Інна значно сприяла збереженню їхнього шлюбу, особливо вдячний за те, що вона залишилася в Україні разом із сином під час складних часів, не змінюючи своїх принципів і не від’їжджаючи за кордон.

  • Борис Шефір розкритикував кампанію проти російської мови і культури в Україні

    Борис Шефір розкритикував кампанію проти російської мови і культури в Україні

    Співзасновник студії “Квартал-95” і рідний брат нещодавно звільненого першого помічника і близького друга президента Сергія Шефіра Борис Шефір розкритикував кампанію проти російської мови і культури в Україні. Свою думку він висловив в інтерв’ю українській версії “Радіо свобода”.

    “Я люблю російську мову, російську культуру. Я не можу дивитися, як руйнують пам’ятники Пушкіну в країні. Для мене це дурість”, – сказав він.

    Зараз Борис Шефір живе в Німеччині. Повертатися в Україну до закінчення війни він не планує і поїхав, щоб “врятувати дітей від війни”. “Бізнес упав, він не працює, тому що розважальне телебачення відсутнє в країні. У мене діти, мені 64 роки, я не військовозобов’язаний. Тобто поїхав рятувати дітей від війни”, – сказав Шефір.

    За словами Шефіра, він не спілкується з Володимиром Зеленським уже два роки і не причетний до політики, бо “не в потоці сьогоднішніх державних переконань”. “Зараз він слухає інших людей і робить трохи не те, що мені подобається”, – додав Шефір.

    За його словами, він уже повністю припинив співпрацю з “Кварталом”. “По-перше, мені не дуже подобається, що вони роблять зараз. Гумор став не мій. По-друге, звідси це робити неможливо. А туди я дітей не повезу, вони мені далися в другій половині мого життя не для того, щоб я ними ризикував”, – сказав Борис Шефір.

    Він також вважає, що військовий конфлікт закінчиться мирними домовленостями і компромісами.

  • У неділю, 31 березня, помер український сценарист, шоумен та вчений-фізик Святослав Пелішенко

    У неділю, 31 березня, помер український сценарист, шоумен та вчений-фізик Святослав Пелішенко

    Пелішенко став відомим як капітан колись популярної команди КВК “Одеські джентльмени”. Гумористу було 71 рік. Точну причину його смерті не розкривають.

    Пелішенко вважався одним із найяскравіших представників українського комедійного жанру. Його талант та харизма завжди привертала увагу глядачів. Народився він 22 липня 1953 року в місті Одеса.

    Святослав Пелішенко став відомим завдяки своїй участі в команді КВК “Одеські джентльмени”, де він виступав у ролі капітана. Він вражав публіку своєю жвавістю, гострим розумом і вмінням виходити з нестандартних ситуацій.

    Однак, крім комедійного таланту, Пелішенко був також визнаним фахівцем у галузі фізики. Він здобув ступінь кандидата фізико-математичних наук і працював в науковій сфері протягом багатьох років.

    Про втрату друга на особистій сторінці у Facebook написала одеська журналістка та депутатка, колишня учасниця команди “Одеські джентльмени” Світлана Фабрикант. Вона показала архівні та відносно свіжі фото Пелішенка.

    “Як багато горя… Від нас пішов капітан… Святослав Пелішенко… Слава… Велика дитина… Безмежно талановита, нескінченно мудра, безкомпромісно справедлива і чесна, страшенно скромна і всіма нами, усією командою, дуже кохана. Тому що – рідна!” – почала Фабрикант.

    Помер капітан "Одеських джентльменів": Святослав Пелішенко з 1991 року жив і працював у Росії uqidqhiqudiddxant

    Журналістка запевнила, що Пелішенко “дуже любив свою Одесу, присвятив їй книги, вірші та навіть пісні”.

    Помер капітан "Одеських джентльменів": Святослав Пелішенко з 1991 року жив і працював у Росії

    От тільки останні 33 роки життя шоумен провів у Росії. Саме тому пропагандистські ЗМІ зараз, повідомляючи про смерть знаменитості, називають його “російським” сценаристом і гумористом.

    Соцмережі артиста були неактивними – він майже нічого не публікував. Відповідно, і антивоєнних дописів або висловлювань на підтримку рідної Одеси на сторінці Пелішенка не знайти.

    Зауважимо, Святослав Пелішенко багато років грав у КВК, був капітаном команди “Одеські джентльмени”. З 1991 року на телебаченні керував відділом гумористичних програм. Був одним із авторів програм “Городок”, “Блакитний вогник на Шабалівці”, “Суботній вечір”, “Пісня року” та інших розважальних програм. У 2007 році став лауреатом премії “ТЕФІ” як сценарист програми “Городок”.

    Помер капітан "Одеських джентльменів": Святослав Пелішенко з 1991 року жив і працював у Росії

  • Українська військова картина “Лишайся онлайн” знята в особливому форматі – скринлайф

    Українська військова картина “Лишайся онлайн” знята в особливому форматі – скринлайф

    Шанувальники вітчизняного кінематографу мають унікальну нагоду насолодитися новим трилером, який захоплює з перших хвилин і тримає в напрузі до самого фіналу. “Лишайся онлайн” – це українська військова картина, яка вийшла на екрани країни, і що робить її особливою, це формат, у якому вона була знята – скринлайф.

    Це перший український трилер про війну, створений уже після повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Сценарій був написаний навесні 2022 року, а зйомки почалися влітку. Стрічка зроблена в модному зараз форматі скринлайф — події картини розгортаються на екрані ноутбука. Безумовно, щоб такий формат спрацював, потрібен сильний сценарій — і він у фільму є, картина тримає в напрузі від початку до кінця. Фокус ділиться враженнями від прем’єри.

    Як сказав на допрем’єрному показі автор ідеї, продюсер і співавтор сценарію Антон Скрипець, він з режисеркою та співавторкою сценарію Євою Стрельниковою (“Повернення до себе”) написали цю історію в столиці, в березні–квітні 2022 року, коли над їхніми головами (співавтори — брат і сестра) постійно літали російські ракети. Як зауважив Фокусу Антон: “Одна з цілей виходу картини на широкий екран — щоб нам закрили небо. Пам’ятаєте, тоді постійно лунав заклик до міжнародної спільноти: “Закрийте небо України”.

    На цьому імпульсі автори творили. Потім знайшли приватні інвестиції для запуску стрічки у виробництво. Знімали в Києві, Львові, Бучі та Швеції — у цій скандинавській країні перебувала як біженка відома акторка Катерина Кістень, яка зіграла матір російського окупанта.

    Але все це була тільки половина роботи — величезну кількість часу зайняло виготовлення візуальних ефектів — адже, по суті, ми всі події сприймаємо через монітор ноутбука головної героїні. Команда фільму впоралася і з технічною стороною завдання. Оцінкою якості може слугувати перемога українського фільму влітку 2023 року в конкурсній програмі повнометражних дебютів на 27-му міжнародному фестивалі “Фантазія” в Канаді, що спеціалізується на незалежному кіно.

    Лишайся онлайн, українське кіно, кіно про війну з РФ, кіно про війну, кіно про війну з Росією, скринлайфFullscreen
    Фільм “Лишайся онлайн” переміг на фестивалі “Фантазія” в Канаді

    Людина з ноутбуком

    Час дії — початок російського вторгнення в Україну. За сюжетом волонтерка Катя (Єлизавета Зайцева) координує через мережу дії тероборони одного з київських районів. Там у неї брат Вітя (Олександр Рудинський) і дядько Толік (Олександр Ярема). Мати (Олеся Жураківська) — не в курсі того, що син і брат — у ТРО. Крім родичів, Катя, досконало знаючи англійську, весь час перебуває на зв’язку з іноземним волонтером Раяном (Антон Скрипець), який доставляє гуманітарну допомогу постраждалим від окупантів жителям Київської області. Координацію Катя здійснює через ноутбук, що дістався їй нещодавно: комп’ютер пожертвувала на потреби фронту одна зі столичних компаній.

    Лишайся онлайн, українське кіно, кіно про війну з РФ, кіно про війну, кіно про війну з Росією, скринлайфFullscreen
    У фільмі склався чудовий акторський ансамбль: у кадрі Олеся Жураківська (мама), Олександр Рудинський (брат), Єлизавета Зайцева (сестра)

    Раптово дівчині на ноут із мобільного дзвонить п’ятирічний хлопчик Сава, думаючи, що зв’язується з батьком — той був співробітником фірми, яка пожертвувала комп. Сава загубився під час евакуації з Бучі й тепер розшукує батьків. Його підібрали біля дороги випадкові люди на авто і він перебуває зараз у Львові. Дівчина не змогла відмовити дитині і починає розшукувати її рідних, попутно через соцмережі, з’ясовуючи нюанси життя нещодавно ще цілком щасливої і благополучної сім’ї Сави. Вона дізнається, що дитині замовили костюм Людини-павука і паралельно намагається викупити це замовлення, щоб підбадьорити супергеройським костюмом малюка, поки триває пошук. Незабаром дівчині доведеться зіткнутися з жорсткими реаліями окупованої території — у Бучі на той момент перебували російські війська. Паралельно з пошуками відбуваються ракетні обстріли будинку Каті та регулярно оголошується повітряна тривога… Що характерно, під час перегляду фільму тривога теж пролунала — глядачі були максимально наближені до того, що відбувалося на екрані.

    Зіркова пара

    Напевно, на цю картину наших кіношників надихнув американський фільм у форматі скринлайф “Пошук” (2018), де батько шукає через ноутбук і соцмережі свою зниклу дочку-підлітка. Картина викликала фурор, зібравши в прокаті $75 млн за бюджету в $1 млн.

    Наші автори поміщають свою історію в зону реальних бойових дій, яка за визначенням створює масу драматичних ситуацій.

    Плюси фільму “Лишайся онлайн”. Виразний, добре скомпонований сценарій з непогано прописаними характерами. На головну героїню припадає основний спектр емоцій і Єлизавета Зайцева відмінно справляється з непростим завданням — відпрацьовувати акторською грою потік суперечливих подій, що відбуваються на екрані ноута.

    Обличчя Каті — основний “інструмент”, через який ми сприймаємо колізії, що відбуваються з персонажами. За такого обмеженого візуального сприйняття працюють навіть плашечки та інші дизайнерські скрин-елементи. У це важко повірити, але навіть через уповільнений рух курсору режисерка Стрельникова зуміла передати чимало драматичних нюансів — за характером його руху ми розуміємо всі коливання і важкі рішення головної героїні.

    Висока швидкість зміни ситуацій не дає занудьгувати глядачам, вони часто відгукуються на те, що відбувається, сміхом або сльозами. У стрічці є досить пристойний екшн: перестрілки, погоня.

    Гарні у своїй лаконічності та змістовності діалоги. Неможливо не згадати персонажа Олександра Рудинського — він закохав у себе весь глядацький зал. Відчайдушний, легкий на підйом, безпосередній Вітьок — серце цього фільму. Його “цьомки-бомки” точно підуть у народ. У картині відмінно працює пара сестри і брата: вона — вольова і раціональна, він — імпульсивний бешкетник, але характер — твердий.

    Катині наповнені сльозами очі немов символізують Україну, яка потрапила в біду, а рудий Вітьок зі своєю чарівною посмішкою і мужніми ямочками на щоках уособлює наших козаків, що витягають Батьківщину з цього лиха.

    Мінуси. У картини небагато недоліків.

    Перший — це штампи, що подекуди проскакують. Наприклад: мама героїні, яка завжди хвилюється. Олеся Жураківська органічно грає, але її героїня могла ще щось робити, окрім як хвилюватися? Так само, як і перша мати російського окупанта — у виконанні Катерини Деготь — теж доволі стандартний типаж жертви російської пропаганди. Однак її врівноважує на контрасті інша мати російського окупанта — солдата Гаврилова. Акторка Ірина Тамім тут видала просто незрівнянну сценку, а її репліки викликали бурхливу реакцію залу. Автори красиво збалансували цих мам.

    Другий недолік — зайва кількість жертв серед позитивних персонажів. Особливо смерть одного важливого, на мою думку, героя. Так — завдання номер один у стрічці — знайти батьків хлопчика. Але ж є ще одне — гнати з української землі окупантів. Цей персонаж, ставши супергероєм, повинен не тільки виконувати перше завдання, а в новій якості давати ниточку надії глядачеві, що боротьбу з ворогом буде ефективно продовжено. Адже так насправді і сталося — ворога було відкинуто із цих місць. Тим паче, що всі вже й так достатньо наплакалися в залі, ще одна загибель нічого не вирішувала, а, навпаки, відводила військовий трилер у діапазон мелодрами. Навіщо? Хіба потім, якщо зважати на початкову мету авторів, щоб швидше змусити Захід “закрити небо над Україною”.

    Однак за будь-якого розкладу вийшла дуже гідна картина, яка тримає глядацьку увагу до самого фіналу. Респект мужності авторів, які створили в складних умовах нетривіальне кіновисловлювання, особливо актуальне сьогодні.

  • Євгену Клопотенко відмовили у відкритті ресторану української кухні в Японії

    Євгену Клопотенко відмовили у відкритті ресторану української кухні в Японії

    Український шеф-кухар та ресторатор Євген Клопотенко заявив, що йому відмовили у відкритті ресторану української кухні в Японії, мотивуючи це тим, що у сприйнятті японців борщ є російською стравою. Про це Клопотенко написав у фейсбуці.

    На цю заяву відреагував посол України в Японії Сергій Корсунський, який зазначив, що такі уявлення в Японії “не відповідають дійсності”.

    Але японський журналіст та письменник Такаші Хірано у розмові з ВВС Україна підтвердив, що багато японців дійсно раніше вважали борщ російським, але зараз ця ситуація стрімко змінюється.

    У своєму дописі Клопотенко розмістив скріншот електронного листа, в якому йдеться, що “в Японії дуже поширена думка, що борщ – це російська страва”.

    А оскільки ставлення японців до Росії є негативним, “це не формує у японців хорошого враження про борщ”.

    При цьому він не повідомив деталей щодо того, хто саме йому відмовив і з якою пропозицією він до них звертався.

    Клопотенко назвав це “чудовим прикладом російської пропаганди”:

    “Зрозуміло, що люди оминатимуть це місце десятою дорогою, бо притомні японці, на щастя, історично є русофобами. І от, ми наче на одному боці барикад, а виходить якась дурня”, – написав він і зазначив, що хотів відкрити “монозаклад з борщем”.

    Він також зазначив, що ця ситуація “лише означає, що треба працювати ще завзятіше над популяризацією української думки та української кухні в світі”.

    “Звісно, це одиничний випадок, бо рівень підтримки України в Японії просто неймовірний”, – додав ресторатор наприкінці свого допису.

    “Не відповідає дійсності”

    На заяву Клопотенка відреагував посол України в Японії Сергій Корсунський.

    “Ні, це не відповідає дійсності. В Японії протягом двох років відкрито з десяток ресторанів української кухні, де подають борщ”, – так він прокоментував новину про відмову Клопотенку у себе у фейсбуці.

    Він також зазначив, що українська громада постійно проводить по всій Японії фестивалі борщу, і “японці чудово знають, що борщ – то українська страва”.

    “Думка одного японця, який “відмовив”, свідчить, що він чи вона просто не компетентний у тій справі, якою намагається займатися”, – додав пан посол.

    У коментарях до допису він також розповів, що в Японії видали три книги про українську кухню японською мовою, і навів кілька прикладів українських ресторанів, які відкрили у різних містах.

    Його допис також прокоментувала дослідниця гастрокультури Олена Брайченко.

    “Ми насправді теж отримали чимало схвальних відгуків на нашу книжку “Україна. Їжа та історія”, яка продається в Японії, японською мовою, там аж 6 різних видів борщів, – написала вона. – Думаю, проблема у заголовках, які завжди намагаються гіперболізувати”.

    борщ

    АВТОР ФОТО,GETTY IMAGES

    Не варто узагальнювати

    У розмові з ВВС Україна Такаші Хірано – японський журналіст, дипломат та письменник, який давно живе в Україні, – порадив не узагальнювати ставлення до борщу за одним випадком.

    “Думаю, що це точка зору тільки одного японця, тож не варто узагальнювати пану Клопотенку. Я особисто добре знаю, що багато японців нарешті почали знати, що борщ – це українська страва”, – каже Хірано.

    Він додає, що прекрасно розуміє розчарування команди Клопотенка щодо цього інциденту.

    “Я почув цю історію від своєї близької подруги в його команді. Але я як людина, яка багато років намагалася поширювати подібне знання в Японії, маю зауважити, що сказане йому є думкою лише одного японця”, – наполягає Хірано.

    За його словами, до повномасштабного вторгнення Росії багато японців не суттєво цікавилися Україною, відповідно багато людей дійсно вважали, що борщ є російським.

    “І я давно боровся, щоб мої співвітчизники зрозуміли, що це не так, що борщ є українською стравою, і намагався довести це у своїй япономовній книжці про Україну, та писав тисячу разів про це у соцмережах. Зміни відбувалися до початку великої війни, але лише поступово. І таки найбільша зміна виникла через те, що японці масово зацікавилися Україною, на жаль, через повномасштабне вторгнення”, – розповів Такаші Хірано ВВС.

    Він каже, що не тільки він, а доволі багато людей, японців і українців у Японії, зараз розповідають іншим людям, що борщ є українським. І тепер зміни в сприйнятті цього там точно помітні, твердить Хірано.

    “Хоча, ясна річ, ніколи не можливо сказати, що всі люди змінили своє сприйняття однієї миті, дуже важливо зрозуміти динаміку таких змін і для маркетингу, зокрема на такому специфічному ринку, як японський”, – розповів він.

    І додав, що зусилля у цьому напрямку і далі потрібні, і сам він займається цим щодня.

    борщ

    АВТОР ФОТО,GETTY IMAGES

    Борщ і політика

    “Війна за борщ” між Україною та Росією триває вже багато років, а після російської анексії Криму, війни на Донбасі та повномасштабного вторгнення Росії це стало для українців особливо чутливим питанням.

    У 2022 році речниця російського МЗС Марія Захарова звинуватила українців у тому, що вони “не хотіли ділитися борщем”.

    “На компроміс іти не хотіли. Так це і є ксенофобія, нацизм, екстремізм у всіх видах”, – заявила Захарова.

    У лютому 2020 року вже колишній радник президента Росії та “куратор по Донбасу” (сам він останній титул заперечує) Владислав Сурков згадував про борщ у своєму “світоглядному” інтерв’ю.

    “України немає. Є українство. Тобто специфічний розлад умів, дивовижним чином доведений до крайньої межі захоплення етнографією. Таке криваве краєзнавство. Сумбур замість держави. Борщ, Бандера, бандура є, а нації немає”, – заявив Сурков під час смс-листування з журналістом видання “Актуальные комментарии”.

    А в грудні того ж року російський комедійний актор Андрій Бочаров (“Бочарик”) опублікував пост про “російський борщ”.

    “Після ковзанки чудово заходить російський борщ”, – написав він з відповідним фото.

    Під дописом розгорнулася справжня баталія за те, чий же насправді борщ – більше 11 тис. коментарів, дискусія тривала кілька тижнів.

    Також у грудні 2020 міжнародний ресторанний рейтинг Michelin оприлюднив пресреліз, в якому анонсував, що його представники прибули до Москви, аби оцінити місцеві ресторани й серед “російських страв” там згадали і борщ.

    “Ганьба вам. Борщ – Український. Як ви можете відносити його до російської їжі? Це непрофесійно. Ви не знаєте, про що говорите. Українці чекають на вашу заяву із вибаченнями”, – писали українські користувачі.

    Згодом Michelin вибачилися за “російський борщ” і “гастрономічну необачність з неочікувано політичною конотацією”, повідомило українське посольство у Франції, з якими спілкувалися представники гастрогіду.

    А в 2019 році в офіційному акаунті МЗС РФ опублікували твіт, в якому було зазначено: “Вічна класика, #борщ – одна з найвідоміших і найулюбленіших російських #страв і символ національної кухні”.

    А вже у лютому “український борщ” потрапив до топ-20 найкращих світових супів за версією американського CNN Travel.

    “І хоча цей суп іноді відносять до російської кухні, це твердження викликає гарячі суперечки. Зараз українські кухарі ведуть кампанію з включення їхньої позиції до Списку світової спадщини ЮНЕСКО”, – написали CNN Travel.

    У 2021 році Україна вирішила офіційно відстояти від зазіхань Росії борщ як свою культурну спадщину й під егідою Мінкульту провела подію, під час якої приготували 25 борщів за рецептами кожного з українських регіонів.

    Це стало частиною кампанії з подання заявки до ЮНЕСКО про “Культуру приготування українського борщу”.

    Активним учасником акції був і “захисник українського борщу” Євген Клопотенко, який збирав рецепти в різних регіонах.

  • Куди зник Антон Птушкін, мандрівник із Луганська?

    Куди зник Антон Птушкін, мандрівник із Луганська?

    Антон Птушкін, походженням з Луганська, побачив наслідки війни ще у 2014 році, коли довелося перевозити свою маму до Києва, страждаючи від посттравматичного шоку.

    Він отримав освіту соціолога, але не працював за фахом. Починаючи з роботи діджея в клубі і закінчуючи посадою артдиректора, він побудував свою кар’єру. Створивши радіостанцію Lounge FM, Птушкін також працював у тревел-шоу “Орел і решка” протягом трьох сезонів, які отримали назву “Перезавантаження”.

    Відомий також своєю роботою на YouTube, де викладає відеозвіти з мандрівок по всьому світу. Перейшовши на українську мову у червні 2022 року, він продовжував ділитися своїми пригодами.

    Попри пропозиції стати ведучим, він відмовляється, не бажаючи підлаштовуватися під когось. Проте вирішив співпрацювати з Мішею Кацуріним, створюючи випуски про кулінарію в різних країнах.

    Його документальний фільм “Ми, наші улюбленці та війна”, який вийде в прокат 4 квітня, розповідає не лише про тварин домашнього утримання, а й про екзотичних мешканців, в тому числі і пса Патрона, та їхні взаємини у часи війни.

  • “Океан Ельзи” вперше випустить англомовний альбом

    “Океан Ельзи” вперше випустить англомовний альбом

    Українська музична сцена вражає світ своїм талантом та відчуттям творчості, а гурт “Океан Ельзи” є одним із провідних представників цього культурного феномену. Лідер гурту, Святослав Вакарчук, завжди підтримував ідею просування української культури за кордоном, і тепер колектив відзначається ще одним важливим кроком у своїй творчій кар’єрі – записом альбому, що складається із треків, виконаних англійською мовою.

    Музиканти українського гурту “Океан Ельзи” планують уперше у своїй історії записати англомовні треки. Про це у відповідному відео, опублікованому на сторінці гурту в соціальній мережі Instagram, розповів фронтмен Святослав Вакарчук.

    Лідер “Океану Ельзи” почав з того, що нагадав про кінопремію “Оскар”, яку Україна отримала вперше в історії за стрічку “20 днів у Маріуполі”. На думку Вакарчука, культурні діячі країни й надалі мають працювати над тим, щоб голос України продовжував звучати сильно й натхненно.

    “Саме тому з гордістю повідомляю, що вперше у своїй історії “Океан Ельзи” збирається випустити музику англійською мовою. Ми дуже щасливі та зосереджені. Голоси України підіймаються все вище і вище”, — сказав Вакарчук.

    Він додав, що новий альбом українською мовою вийде, як і було заплановано, восени 2024 року. Він буде присвячений 30-річчю створення музичного гурту.

  • Куди зникла Марія Яремчук, яка спробувала повернутися на музичну сцену після довгого мовчання

    Куди зникла Марія Яремчук, яка спробувала повернутися на музичну сцену після довгого мовчання

    У травні 2018 року співачка Марія Яремчук оголосила про припинення кар’єри та завершення творчої діяльності. Проте весною минулого року вона здивувала шанувальників, взявши участь у вражаючій постановці на “Євробаченні-2023”.

    У травні 2023 року Марія презентувала пісню під назвою “Щит і меч”, яка, як вона розповідала, була написана кілька років тому.

    “Цій пісні п’ять років. Вона образна та автобіографічна. Втім, слухач може розширити смисли, закладені в цій пісні, і сприймати її не як особисту історію, а як щось про час, в якому ми живемо. Вона про ‘одну любов на все життя’. Це може бути як любов до себе, до своєї справи, так і до рідної країни”, – коментувала вона прем’єру пісні.

    Публікації, пов’язані з виходом треку, стали одними з останніх постів у соцмережах артистки. Також, весною минулого року, вона висловила своє відношення до довгого мовчання та зникнення, порівнявши сцену із життям.

    “Сцена – це чудова алегорія з життя. Мало хто знає, що відбувається за кулісами. Мало хто знає, що відбувається за кулісами душ. Найважливіша сцена – це та, що всередині. Серед мільярдів людей, найголовніша зустріч – зустріч з самим собою. І на неї чекає весь світ”, – йшлося у дописі виконавиці.

    На “Євробаченні-2023”, яке проходило у британському місті Ліверпуль, Марія взяла участь у музичній постановці “Музика єднає покоління”. Вона виступила на сцені разом з репером OTOY та Златою Дзюнькою, представницею України на дитячому “Євробаченні-2022”, співаючи пісню “Родина”, автором якої є її батько Назарій Яремчук. Після цього вона виконала також легендарний “Щедрик” разом з іншими колегами.

    Співачка ділилася, що великою мірою на її рішення вплинув страх сцени, і навіть консультації з психологами не допомогли їй подолати цей страх.

    “Мені було важко виходити на сцену. У мене починалися панічні атаки. Кожен вихід на сцену для мене був маленькою смертю”, – ділилася вона.

    Після довгого мовчання у мережі Марія також висловила підтримку українцям під час російсько-української війни. Вона мешкає у Львові, де активно допомагає благодійним організаціям. Співачка розповідала, що для неї важливо говорити з людьми та бути свідомою частиною суспільства.

    Наразі сторінка виконавиці в Instagram має лише кілька публікацій, в яких вона поділилася думками про сцену та представила нову пісню “Щит і меч”.

  • Український фільм про трагедію у Маріуполі отримав Оскар

    Український фільм про трагедію у Маріуполі отримав Оскар

    Український фільм “20 днів у Маріуполі”, режисера Мстислава Чернова, здобув перемогу на Оскарі у номінації “Найкращий документальний фільм”.

    Це історична перемога для України, оскільки вперше український фільм отримав таку престижну кінопремію. Стрічка розповідає про жахливі події, що трапилися в Маріуполі, коли місто опинилося під обстрілами російських військ.

    Церемонія вручення 96-ї премії “Оскар” відбулася в ніч з 10 на 11 березня у Лос-Анджелесі.

    Під час свого виступу на сцені Мстислав Чернов висловив свою вдячність за нагороду, проте він також поділився своїм бажанням обміняти Оскар на забезпечення миру і безпеки для України. Він закликав до підтримки своєї країни і віддано просив, щоб Росія припинила агресію проти України та звільнила всіх українських заручників та солдатів, які захищають свою землю.

    “Ми не можемо змінити історію, не можемо вплинути на минуле, але разом ми, кожен з вас і я, зараз знаходимося серед найталановитіших людей світу. Ми можемо зробити все можливе, щоб виправити історію, дати перемогу правді і забезпечити, щоб загиблі в Маріуполі та всі ті, хто пожертвував своїм життям, ніколи не були забуті. Кіно формує спогади, а спогади створюють історію,” – заявив Чернов під час виступу на сцені у Лос-Анджелесі.

    Фотокореспонденту Євгену Малолєтці та продюсерці стрічки Василісі Степаненко також було вручено Оскар, разом з режисером вони працювали в Маріуполі у 2022 році.

    Кілька тижнів тому “20 днів у Маріуполі” отримав визначну британську кінопремію BAFTA.

    До 2024 року українські фільми отримували номінації на Оскар, але жоден з них ніколи не став володарем цієї престижної нагороди. Наприклад, у 2023 році був номінований фільм про дитячий притулок на Донбасі “Будинок зі скалок”, а в 2016 році – стрічка про Євромайдан “Зима у вогні: Боротьба України за свободу”. Однак ці фільми були копродукціями України та інших країн. Першим українським фільмом, який отримав Оскар, став “20 днів у Маріуполі”.

    Нагороди Оскар у різних категоріях були вручені на церемонії в 2024 році:

    • Найкращий фільм – “Оппенгеймер”.
    • Найкращий актор – Кілліан Мерфі, “Оппенгеймер”.
    • Найкраща акторка – Емма Стоун, “Бідолашні створіння”.
    • Найкращий режисер – Крістофер Нолан за фільм “Оппенгеймер”.
    • Найкращий документальний короткометражний фільм – “Остання майстерня”.
    • Найкращий міжнародний фільм – “Зона інтересу”, режисера Джонатана Ґлейзера.
    • Найкращий анімаційний фільм – “Хлопчик і чапля”, режисера Хаяо Міядзакі.
    • Найкраща акторка другого плану – Да’Він Джой Рендольф, “Бідолашні створіння”.
    • Найкращий актор другого плану – Роберт Дауні-молодший, “Оппенгеймер”.
    • Найкращий оригінальний сценарій – “Анатомія падіння”, авторство Жустіна Тріє та Артура Арарі.
    • Найкращий адаптований сценарій – “Американське чтиво”, авторство Корда Джефферсона.

    Невдовзі до церемонії Оскар у ВВС Україна звернулися до Мстислава Чернова з запитанням, чи готував він промову на випадок перемоги.

    Режисер відповів, що будь-який українець обміняв би будь-які світові нагороди на те, щоб уникнути російського вторгнення в Україну.

    “Я бажав би, щоб цього фільму не було, але він є. І оскільки він є, я маю зробити все можливе, щоб його побачило якнайбільше людей. Це наша головна мета, і ми робимо все для її досягнення”, – підкреслив режисер.

    На всіх кінофестивалях, де стрічка отримувала нагороди, Чернов використовував їх, щоб говорити про трагедію Маріуполя та війну.

    Його документальний фільм розповідає про перші тижні російського вторгнення в Маріуполь: обстріли, загибель мирного населення, бомбардування пологового будинку.

    У стрічці знято сцени смерті багатьох місцевих мешканців від рук російських військ.

    Чернов постійно нагадує глядачам, що війна триває в Україні і те, що вони бачать на екрані, відбувається зараз.

    Разом з фотографом Євгеном Малолєткою та продюсеркою Василісою Степаненко вони вирушили до Маріуполя 23 лютого 2022 року, перед вторгненням. Їхній репортаж допоміг світові побачити, що відбувалося у місті.

    За цю роботу вони отримали Пулітцерівську премію, найпрестижнішу нагороду для журналістів.

    У фільмі також змальовано особисте життя воєнних кореспондентів і документування історії. Журналісти ризикували життям, знімаючи події в Маріуполі.

    “Цей фільм важко дивитися, але його потрібно дивитися”, – зауважив Чернов.

    Перед тим, як фільм “20 днів у Маріуполі” отримав Оскар, він вже був відзначений численними нагородами та визнанням у всьому світі.

    New York Times охарактеризував стрічку як “безжальний і дійсно важливий документальний фільм”.

    Rolling Stone підкреслив, що це “жахливе свідчення необхідності і високої ціни документування життя у бойовій зоні”.

    На головному фестивалі незалежного кіно у світі Sundance у 2023 році “20 днів у Маріуполі” отримав приз глядацьких симпатій.

    Кінокритики з США визнали його кращим у номінаціях “режисерський дебют” та “політична документалістика” на Critics’ Choice Documentary Awards.

    Український фільм став найкасовішою документальною стрічкою минулого року в Україні, зібравши понад 500 тисяч гривень тільки за перший вікенд прокату.

    Мстислав Чернов отримав премію Гільдії режисерів Америки.

    Під час нагородження премією BAFTA у Лондоні він висловився про Маріуполь як символ боротьби та віри, закликавши продовжувати боротьбу.

    Після отримання Оскара Чернов заявив журналістам, що його фільм представляє зруйновані українські міста, що є нагадуванням світові про необхідність зупинити вторгнення.

    “Ця перемога, сподіваюся, розповість про те, що відбувається в Україні більшій кількості людей і залучить їх увагу”, – додав режисер.