Шоубізнес

Співзасновник студії "Квартал-95" та рідний брат Сергія Шефіра, першого помічника та близького друга президента, Борис Шефір, в інтерв'ю українській версії "Радіо Свобода" висловив свою критику щодо кампанії проти російської мови й культури в Україні. Він наголосив на своєму почутті прихильності до російської мови та культури, вважаючи руйнування пам'ятників Пушкіну у країні недоречним. Зараз Шефір перебуває в Німеччині, де вирішив залишитися до кінця війни, аби "врятувати дітей від війни", оскільки бізнес у нього упав, а розважальне телебачення в Україні відсутнє. Він підкреслив, що не має наміру повертатися до України, а його зв'язок з президентом Зеленським вже обірвався два роки тому, оскільки не поділяє сучасних державних переконань. Щодо співпраці з "Кварталом", Шефір заявив, що він не відчуває себе зручно в їхній теперішній атмосфері, а його припинення співпраці обумовлене також турботою про безпеку своїх дітей. У своєму прогнозі військового конфлікту він висловив надію на мирні домовленості та компроміси.

У висновку можна зазначити наступне:

• Борис Шефір виступив у захист російської мови та культури в Україні, висловивши свою любов до них та висловивши обурення руйнуванням пам'ятників Пушкіну.

• Він перебуває в Німеччині та не планує повертатися до України до закінчення війни, обравши цю країну як місце, де "врятує дітей від війни".

• Шефір ухиляється від політичних питань та відмовився від співпраці з "Кварталом", пояснивши це незручністю із теперішньою атмосферою в студії та турботою про безпеку своїх дітей.

• Він вірить у вирішення військового конфлікту шляхом мирних домовленостей та компромісів.

Ці висновки відображають позицію та погляди Бориса Шефіра на ситуацію в Україні та його особисте ставлення до подій.

Шанувальники українського кінематографу отримують виняткову можливість насолодитися новим трилером, який захоплює з перших хвилин і тримає в напрузі до самого фіналу. "Лишайся онлайн" – це українська військова картина, що вийшла на екрани країни, і відзначається особливим форматом зйомок – скринлайф. Це перша в Україні стрічка про війну, знята у такому форматі, і що робить її особливою, це унікальний підхід до відтворення подій на екрані ноутбука.

Сценарій картини був написаний навесні 2022 року, а зйомки розпочалися влітку того ж року. Здійснення такого проекту у форматі скринлайф вимагало потужної команди та великих зусиль. Проте, завдяки наполегливості та таланту кожного учасника знімальної групи, картину вдалося створити на високому рівні.

Кожна деталь у "Лишайся онлайн" відіграє важливу роль у створенні атмосфери напруження та реалізму. Саме це робить фільм таким захоплюючим та непередбачуваним для глядачів. Автори стрічки – Антон Скрипець та Єва Стрельникова – змогли передати на екрані невимовну атмосферу того часу, коли над Україною лунали обстріли та ракетні удари.

Незважаючи на труднощі та виклики, з якими зіткнулася команда фільму, "Лишайся онлайн" став переможцем українського кіно на міжнародному фестивалі "Фантазія" в Канаді. Це визнання свідчить про величезний талант та професіоналізм українських кінематографістів, а також про важливість і актуальність теми, яку вони висвітлили у своїй роботі.

Час дії картини "Лишайся онлайн" належить періоду російського вторгнення в Україну. За цією драматичною подією слідкує головна героїня, волонтерка Катя, що координує дії тероборони в одному з київських районів через мережу. Її брат Вітя та дядько Толік також беруть участь у територіальній обороні, проте їхній участь у війні залишається прихованою від матері, яка не відома про їхню діяльність у територіальній обороні.

Катя постійно перебуває на зв'язку з іноземним волонтером Раяном, який забезпечує гуманітарну допомогу мешканцям Київської області. Координація їхніх дій відбувається через ноутбук, що був пожертвований компанією для потреб фронту. Неочікувано Катя отримує дзвінок від п'ятирічного хлопчика Сави, який плутає її з його батьком та прохає допомогти знайти його рідних. Під час евакуації з Бучі Сава втратився і тепер перебуває в Львові. Катя не може відмовити дитині і розпочинає пошуки його батьків, вивчаючи нюанси їхнього життя через соцмережі.

Паралельно з пошуками, Катя стикається з реальними небезпеками окупованої території, а саме, ракетними обстрілами та повітряною тривогою. Проте, незважаючи на це, вона продовжує намагатися знайти батьків для маленького Сави.

Картину "Лишайся онлайн" можна порівняти з американським фільмом "Пошук" (2018), де батько використовує ноутбук та соцмережі для пошуку своєї зниклої доньки-підлітка. Фільм нашого виробництва викликав фурор, збираючи значні кошти у прокаті та отримавши позитивні відгуки від глядачів та критиків. "Лишайся онлайн" пропонує глядачам добре прописані характери та незабутні емоційні моменти, а виконання головної ролі Єлизаветою Зайцевою додає картині особливого колориту.

У фільмі "Лишайся онлайн" обличчя головної героїні Каті є основним "інструментом", через який ми сприймаємо всі колізії, що відбуваються з персонажами. Навіть за такого обмеженого візуального сприйняття, як обличчя, працюють навіть плашечки та інші дизайнерські скрин-елементи. Навіть уповільнений рух курсору на екрані ноутбука вдало передає драматичні нюанси, що відбуваються з головною героїнею. Швидка зміна ситуацій утримує увагу глядачів, які реагують на події на екрані сміхом або сльозами. Фільм має непоганий екшн: перестрілки, погоні, а також високоякісні діалоги, які залишають враження.

Особливо слід відзначити персонажа Вітіка, виконаного Олександром Рудинським, який завоював серця глядачів своєю безпосередністю та легкістю. Його "цьомки-бомки" точно підкорять усіх. У картині чудово взаємодіють пара сестри та брата: вона — раціональна та вольова, він — імпульсивний бешкетник, але обидва мають твердий характер.

Образ Каті з її наповненими сльозами очима символізує Україну, яка переживає складний час, тоді як рудий Вітьок із своєю чарівною посмішкою уособлює справжніх козаків, які виставляють Батьківщину з лиха.

Недоліками фільму можна вважати використання штампів, які подекуди проскакують, наприклад, хвилювання мами героїні. Олеся Жураківська органічно втілює свою роль, проте її персонаж міг би бути більш розвинутим. Також стандартним видається образ першої матері російського окупанта, але в той же час Ірина Тамім, що грає іншу матір російського солдата, зіграла вражаючу роль, яка викликала бурхливу реакцію аудиторії. Автори вдало збалансували обидві матері, додавши картині глибини та напруження.

Додатковий недолік фільму полягає у зайвій кількості жертв серед позитивних персонажів. Особливо болісно впливає на глядача смерть одного з ключових героїв. Хоча головним завданням стрічки є пошук батьків хлопчика, а також вигнання окупантів з української землі, однак важливою метою героя стає і надання надії глядачеві. Він має стати символом боротьби і продовження опору, а не просто стерти землю від ворогів. Помітно, що так і сталося — ворога було відігнано, але додаткові трагедії тільки відволікали увагу глядача і виводили стрічку на межу мелодрами. Це порушувало первинну мету авторів — наголосити на необхідності міжнародної підтримки для України. Незважаючи на це, фільм варто визнати гідним, адже він утримує увагу глядача до самого фіналу. Заслуговує на повагу мужність авторів, які в тяжких обставинах зуміли створити складне кінематографічне творіння, що має особливе значення у сучасному світі.

У висновку можна відзначити, що фільм "Лишайся онлайн" має як позитивні, так і негативні аспекти. З одного боку, це цікава кінострічка, яка утримує увагу глядача до самого фіналу, має добре прописаних персонажів і насичений сценарій. З іншого боку, недоліком фільму є зайва кількість жертв серед позитивних персонажів, що відводить його від первинної мети й може перетворити на мелодраму. Однак варто відзначити мужність авторів, які в умовах складної ситуації зуміли створити важливе кінематографічне творіння, яке відіграє важливу роль у сучасному світі, акцентуючи увагу на необхідності підтримки України та засудження російської агресії.

Український шеф-кухар та ресторатор Євген Клопотенко повідомив про те, що йому відмовили у відкритті ресторану української кухні в Японії, пояснюючи це тим, що японці вважають борщ російською стравою. Цю інформацію він оприлюднив у своєму фейсбук-пості. У своєму коментарі посол України в Японії, Сергій Корсунський, відреагував на цю ситуацію, зазначивши, що відкрито вже кілька ресторанів української кухні в Японії, де подають борщ, і проводяться фестивалі борщу, що свідчить про популярність української кухні серед японців. Посол також вважає, що думка одного японця, який відмовив Євгену Клопотенку, є необґрунтованою, оскільки ця ситуація не відображає загального ставлення японців до української кухні.

Українська книга "Україна. Їжа та історія", яка продається в Японії, отримала значну кількість позитивних відгуків, вказала авторка. У книзі, яка доступна японською мовою, представлено шість різних видів борщу. Вона зазначила, що проблема може полягати у заголовках, які часто намагаються підсилити ефект. Японський журналіст, дипломат і письменник Такаші Хірано, що давно проживає в Україні, порадив не узагальнювати враження про борщ за однією ситуацією. Він зазначив, що думка одного японця, що відмовив Євгену Клопотенку, не може бути представницькою для всіх. Хірано зауважив, що багато японців тепер усвідомлюють, що борщ є українською стравою, і цю інформацію активно поширюють серед інших. Інциденти, подібні до того, про який розповідає Євген Клопотенко, можуть бути результатом несправедливих узагальнень і неправильного сприйняття української культури.

У світі кулінарних дискусій неабиякою популярністю користується український борщ, але ця популярність часто стає об'єктом спорів і непорозумінь. Згадують його і в політичних виступах, і в кулінарних рейтингах, що лише підсилює цікавість до цієї страви.

Справжню хвилю розмов підняла заява МЗС Росії про борщ як символ російської кухні, що викликало активні реакції з боку українських користувачів соцмереж. Виявляється, борщ – це не лише смачна страва, а й політичний символ, що зумовлює виникнення справжніх гарячих дискусій.

Україна вирішила офіційно відстояти свої права на цю страву, включивши подібну ініціативу до кампанії щодо включення культурної спадщини в список ЮНЕСКО. Зараз український борщ став предметом не лише гастрономічних вражень, а й політичних дебатів, що ще раз підтверджує його значення в українській культурі та національній ідентичності.

У рамках акції на захист українського борщу активно діяв Євген Клопотенко, який з великим захопленням збирав рецепти цієї культової страви з усіх куточків України. Його зацікавленість у борщі не обмежувалася лише його приготуванням, він також досліджував історичний та культурний контекст цієї страви, щоб зрозуміти, як вона вплетена в українську спадщину та національну ідентичність. Його зусилля спрямовані на популяризацію та збереження української кулінарної традиції, щоб кожен міг насолодитися смаком та історією цієї унікальної страви.

Український борщ став предметом уваги не лише у кулінарному світі, а й на політичній арені через спроби приписати його до російської кухні. Це свідчить про важливість культурної спадщини для національної ідентичності. Активна реакція громадськості та захисників української кухні, таких як Євген Клопотенко, свідчить про глибоке значення цих кулінарних традицій для українського народу. Такі акції та заходи спрямовані на збереження та популяризацію української культури в усьому світі, що є важливим аспектом у зміцненні національної свідомості та самоідентифікації українського суспільства.

Українська музична сцена продовжує вражати світ своїм нескінченним талантом та неповторною енергією творчості. Гурт "Океан Ельзи" став справжнім символом цього феномену, втілюючи в собі дух національної самобутності та музичної майстерності. Лідер колективу, Святослав Вакарчук, завжди прагнув піднімати прапор української культури на світовій арені, і тепер відзначається ще одним історичним кроком у своїй творчій кар'єрі — записом альбому, який складатиметься з композицій, виконаних англійською мовою. Музиканти гурту "Океан Ельзи" вперше в своїй історії збираються зробити цей важливий крок, підкреслюючи універсальність своєї музики та почуття відповідальності перед своїми шанувальниками у всьому світі.

У відеозверненні, опублікованому на офіційній сторінці гурту в соціальній мережі Instagram, Святослав Вакарчук зазначив важливість цього етапу для колективу. Він почав своє звернення з нагадування про здобуття Україною першої у своїй історії кінопремії "Оскар" за фільм "20 днів у Маріуполі", підкреслюючи важливість просування української культури на міжнародній арені.

"Саме тому з гордістю повідомляю, що вперше у своїй історії 'Океан Ельзи' випустить музику англійською мовою. Ми дуже щасливі та зосереджені. Голоси України підіймаються все вище і вище", — поділився Вакарчук.

Він також зазначив, що новий альбом українською мовою вийде восени 2024 року, присвячений 30-річчю створення гурту, зберігаючи при цьому особливу спадщину і дух "Океану Ельзи". Цей альбом стане своєрідним відображенням багатовікової традиції української музики, яка перетинає кордони та об'єднує серця слухачів усього світу.

Українська музична культура продовжує здивовувати світ своїм талантом та творчістю. Рішення гурту "Океан Ельзи" записати англомовний альбом стало важливим етапом у їхній кар'єрі. Цей крок підкреслює універсальність та глобальне сприйняття їхньої музики. Лідер колективу, Святослав Вакарчук, акцентує на важливості просування української культури за кордоном, наголошуючи на підвищенні голосу України в світі. Випуск альбому англійською мовою відбудеться восени 2024 року, а його присвята 30-річчю гурту підкреслить важливість та глибину його спадщини. Цей альбом стане новим кроком у великій подорожі "Океану Ельзи" та знаменує новий рівень їхнього впливу на світовій музичній сцені.

У травні 2018 року Марія Яремчук вразила своїх прихильників, оголошуючи про завершення своєї музичної кар'єри. Однак весною минулого року вона вирішила повернутися до сцени та вразити публіку виступом на "Євробаченні-2023". У той же місяць, але вже в 2023 році, Марія випустила пісню "Щит і меч", яка, як виявилося, була створена ще кілька років тому. У своїх коментарях вона зазначила, що ця пісня автобіографічна, але має потенціал для різноманітних інтерпретацій. Вона порівняла сцену зі справжнім життям, вказавши на важливість внутрішньої глибини та самовідкритості.

На "Євробаченні-2023", яке відбулося у Ліверпулі, Марія об'єднала свої таланти з репером OTOY та Златою Дзюнькою, щоб представити спільний музичний номер "Музика єднає покоління". Після цього вона також виконала український національний гімн "Щедрик" разом з іншими музикантами. Однак, не дивлячись на яскравий виступ, Марія визнала, що боротьба зі страхом сцени залишалася важким завданням для неї. Навіть психологічна підтримка не допомогла їй повністю подолати цей страх.

Попри свої труднощі, Марія Яремчук виявила себе не лише як музикантка, а й як активний учасник громадського життя. Вона висловила свою підтримку українському народові під час війни з Росією і активно допомагає благодійним організаціям у Львові, де вона мешкає. І хоча її присутність в інтернеті звужена лише до декількох публікацій в Instagram, у яких вона розмістила свої думки про музичну сцену та представила нову пісню "Щит і меч", Марія Яремчук продовжує залишатися активним учасником культурного та суспільного життя.

У висновку слід зазначити, що Марія Яремчук, хоч і зробила паузу у своїй музичній кар'єрі, знайшла сили повернутися на сцену та вразити глядачів своїм талантом на "Євробаченні-2023". Її відверті коментарі про життя за кулісами сцени, боротьбу зі страхом та внутрішньою сутністю музики показують її глибоке розуміння мистецтва та суспільної важливості музики. Вона не лише виступає на сцені, але й активно використовує свій голос для підтримки українського народу і допомагає благодійним організаціям. Її приклад свідчить про те, що справжнє мистецтво може бути не лише джерелом розваги, але й засобом вираження глибоких ідей та підтримки громадських цінностей.

Український фільм "20 днів у Маріуполі", режисера Мстислава Чернова, визнаний переможцем престижної премії Оскар у номінації "Найкращий документальний фільм". Це історична подія для України, оскільки вперше український фільм отримав таке визнання на світовому рівні. Стрічка розповідає про жахливі події, які трапилися в Маріуполі під час обстрілів російських військ. Український режисер під час церемонії вручення Оскара висловив свою вдячність за нагороду, але також закликав до миру та безпеки для України. Фотокореспонденту Євгену Малолєтці та продюсерці стрічки Василісі Степаненко також було вручено Оскар, вони разом з режисером працювали в Маріуполі. Цей успіх став важливою подією для українського кіномистецтва, підкресливши його вагу та високий рівень.

На всіх кінофестивалях, де фільм "20 днів у Маріуполі" здобував нагороди, режисер Мстислав Чернов використовував їх платформу, щоб привернути увагу до трагедії, яка сталася в Маріуполі та наслідків війни. Його документальний фільм розповідає про перші тижні російського вторгнення в місто: обстріли, трагічні втрати серед цивільного населення, бомбардування медичних закладів. Стрічка відтворює жахливі події та сцени смерті багатьох місцевих мешканців від рук російських військ. Режисер постійно наголошує глядачам на те, що війна продовжується в Україні, і все, що вони бачать на екрані, відбувається зараз. Спільно з фотографом Євгеном Малолєткою та продюсеркою Василісою Степаненко вони вирушили до Маріуполя 23 лютого 2022 року, перед вторгненням. Їхній репортаж допоміг світові побачити реальність того, що відбувалося в місті. За цю роботу вони отримали Пулітцерівську премію, найпрестижнішу нагороду для журналістів. У фільмі також змальовано особисте життя воєнних кореспондентів і документування історії. Журналісти ризикували життям, знімаючи події в Маріуполі. Перед тим, як фільм "20 днів у Маріуполі" отримав Оскар, він вже був визнаний численними нагородами та відзнаками у всьому світі. Газета New York Times описала стрічку як "безжальний і дійсно важливий документальний фільм". Журнал Rolling Stone наголосив на "жахливому свідченні необхідності і високої ціни документування життя в зоні конфлікту". На головному фестивалі незалежного кіно у світі Sundance у 2023 році "20 днів у Маріуполі" отримав приз глядацьких симпатій. Кінокритики з США визнали його кращим у номінаціях "режисерський дебют" та "політична документалістика" на Critics’ Choice Documentary Awards. Український фільм став найкасовішою документальною стрічкою минулого року в Україні, зібравши понад 500 тисяч гривень тільки за перший вікенд прокату. Мстислав Чернов був удостоєний премії Гільдії режисерів Америки. Під час нагородження премією BAFTA у Лондоні він висловився про Маріуполь як символ боротьби та віри, закликавши продовжувати боротьбу. Після отримання Оскара режисер висловив надію, що його фільм приверне увагу до ситуації в Україні та допоможе зупинити війну.

Український документальний фільм "20 днів у Маріуполі" став переможцем Оскара у номінації "Найкращий документальний фільм", що є історичною подією для українського кінематографа. Режисер Мстислав Чернов разом зі своєю командою відобразили жахливі події під час російського вторгнення в Маріуполь, дозволяючи світові побачити реальність війни. Фільм засвідчує важливість документування подій в умовах конфлікту та ризики, які при цьому виникають. Нагороди та визнання на різних фестивалях свідчать про високу цінність цієї стрічки в очах кінокритиків та глядачів. Перемога на Оскарі стала важливим кроком для привернення уваги світу до ситуації в Україні та закликом до зупинки війни.

Український співак Віталій Козловський з нетерпінням очікує народження своєї першої дитини. За повідомленням джерел, обраниця Віталія перебуває у стані вагітності, хоча ім'я обранки не розкривається. Раніше, у прямому ефірі співак зізнався у шлюбі, але ім'я своєї партнерки залишив в таємниці. Журналісти раніше припускали, що це може бути Юлія Бакуменко, з якою Віталій співпрацював тривалий час.

Важливо зазначити, що зараз джерела підтверджують, що саме Юлія Бакуменко є вагітною. Ця новина відкрила додаткові деталі щодо особистого життя співака, який раніше виражав бажання мати дитину. У минулому році Віталій поділився, що довго мріяв про батьківство, але цей момент не відразу настав.

"Я давно готовий стати батьком. Проте, це не завжди легко. Часом приходиться працювати над цим. Можливо, це через різні фактори, такі як клімат або стреси. Ми продовжуємо працювати над цим. І якщо це дійсно станеться, це буде найбільше радість у моєму житті", — підкреслив Віталій Козловський.

Український співак Віталій Козловський незабаром стане батьком, оскільки його обраниця перебуває у стані вагітності. Ім'я майбутньої матері залишається в таємниці, але джерела підтверджують, що це Юлія Бакуменко, з якою співак має довгострокові стосунки. Віталій раніше виражав бажання стати батьком, і ця новина принесла йому радість. Хоча шлях до батьківства може бути складним, співак зазначив, що він і його партнерка продовжують працювати над цим. Це ще один крок у особистому житті Віталія Козловського, який сповнений очікувань і надії на майбутнє.

Українське кіно завжди відрізнялося своєю неповторністю та оригінальністю сюжетів, і фільм "Смак свободи" не став винятком. Ця захоплива комедія з елементами фентезі розповідає історію головної героїні, яку відтворює талановита акторка Ірма Вітовська. Ірма Вітовська на сьогоднішній день є однією з провідних кіноакторок України, знявшись за останній період часу в різноманітних жанрах від комедій до драми та трилера.

Фільм "Смак свободи" привертає увагу не лише своїм жанром, але і оригінальним сюжетом, який поєднує в собі романтичну комедію та елементи фентезі. Головна сюжетна лінія фільму полягає в тому, що героїня головного ролю, Ірма, грає роль Ольги Франко, яка воскресає зі своєї книжки з рецептами 1929 року, щоб допомагати сучасній кухарці у її творчому шляху.

Режисер Олександр Березань вже не вперше звертається до теми успіху та мотивації у своїх фільмах. У цьому проекті він пропонує глядачам жіночу мотиваційну історію з першокласним акторським складом, в якому беруть участь відомі українські та запрошені польські актори.

"Смак свободи" не лише розважить глядачів своєю гумористичною історією, але й відіграє значну роль у національній самоідентифікації, оживляючи напівзабуті історичні постаті та сприяючи розумінню та збереженню культурної спадщини.

У паралельному світі Варі із займаною душею та пустим кошельком, доля відкладає розчарування на порозі ресторанів. Майже на межі відчаю, як тінь, з'являється Ольга Франко, персоніфікація відомої української письменниці, втілюючи образ доброї книжкової феї-наставниці. Чи випадково вона з'явилася, чи це диво, що трапилося з Варею? Тут важливіша сама підтримка, ніж пояснення. У цій казці про сучасну Попелюшку велику роль відіграє не лише Ольга Франко, але і наполегливість та самовідданість головної героїні.

Далі розгортається звичайна боротьба за місце у "Ресторані № 1", де навіть величезні конфлікти між шеф-кухарем та власником не вражають своєю несподіваністю. Однак, на тлі випробувань, головним суперником для Варі стає її колишній помічник Леся. А ще у її житті з'являється чоловік-програміст Тарас, який стає не лише конкурентом, але й підтримкою у важкі часи.

Фільм "Смак свободи" вміло вплітає кулінарні мотиви та елементи романтики у свою історію. Чи то захоплююче приготування салатів, чи загадковий буряковий квас, що став основою для унікального борщу, ці моменти викликають бажання пошукати смак свободи та невідомих кулінарних шедеврів разом з героями.

Хоча фільм не оминув передбачуваності та романтичних штампів, його позитивна енергетика та яскраві образи роблять його ідеальним варіантом для легкого та приємного перегляду вихідного дня.

У фільмі "Смак свободи" присутня унікальна суміш кулінарних елементів, романтики та відчуття свободи, що робить його цікавим для глядачів. Головна героїня, Варя, знаходить підтримку в несподіваному джерелі — Ользі Франко, яка виступає символом сили та мудрості. Фільм, хоч і передбачуваний у деяких моментах, здатний вразити глядачів яскравими образами та позитивною енергетикою. "Смак свободи" — це ідеальний варіант для приємного та легкого перегляду, що залишає позитивні враження і бажання пошукати свою власну свободу та невідомі кулінарні шедеври разом з героями.

Майже рік тому гурт KAZKA представив композицію “Без кохання”, яка стала особистою чуттєвою історією кохання фронтвумен Олександри Заріцької. У подальшому вийшло mood-відео, де співачка з’явилася у весільній сукні, анонсуючи заручини з бойфрендом. Однак, весілля поки не відбулося. Під час зйомок для проєкту “Хто знає?”, що вийде на “Новому каналі” 19 березня, Олександра Заріцька розповіла про мрії щодо весільного образу та плани на розписку й вечірку. Вона ділиться, що хоче веселого та тривалого святкування з друзями та родиною, але усвідомлює обмеження у зв’язку із сучасними обставинами. Пара поки що не має конкретних планів на весілля, але підкреслює важливість взаємопідтримки й допомоги тим, хто цього потребує. Щодо відносин з майбутнім чоловіком, Павлом Тараненко, Олександра відзначає, що стосунки для них – це взаєморозуміння, підтримка та взаємна повага. Вони насолоджуються спільним часом, діляться інтересами та влаштовують домашні розваги зі своїми собаками.

За останній рік гурт KAZKA пройшов довгий шлях, випустивши пісню "Без кохання" та mood-відео, яке оголосило про заручини вокалістки Олександри Заріцької. Однак, попри анонс, весілля ще не відбулося. Під час спільних зйомок для "Хто знає?" на "Новому каналі", Олександра ділиться своїми мріями про весільний образ та святкування, визначаючи прагнення до радісного та тривалого весілля, але обмежене нинішніми обставинами. Вона висловлює важливість взаємопідтримки та допомоги один одному, а також іншим у потребі. Щодо її стосунків з Павлом Тараненко, вони підкреслюють взаємне розуміння, підтримку та взаємну повагу як основні аспекти відносин.