Політика

Спеціалізована антикорупційна прокуратура ініціювала судовий розгляд у Вищому антикорупційному суді щодо майна заступника міністра охорони здоров’я та головного державного санітарного лікаря України Ігоря Кузіна. Позов стосується активів на загальну суму понад 3,2 мільйона гривень, які, за даними прокуратури, були здобуті з порушенням законодавства.

У документі зазначено, що перевірка джерел походження майна виявила невідповідність між офіційними доходами посадовця та задекларованими активами. Йдеться як про нерухомість, так і про фінансові ресурси, які, за висновками слідства, можуть бути наслідком незаконного збагачення.

Згідно з декларацією, Ігор Кузін задекларував 1 467 737 гривень заробітної плати у Міністерстві охорони здоров’я, 27 766 гривень доходу за сумісництвом та 1 544 гривні іншого доходу. Сукупний задекларований дохід становить близько 1,5 мільйона гривень, що менше вартості набутого нерухомого майна.

У 2021 році посадовець придбав земельну ділянку площею 2000 квадратних метрів і житловий будинок площею 98,8 квадратного метра у Старих Безрадичах. У 2022 році він став власником ще однієї ділянки площею 1420 квадратних метрів та будинку площею 105,1 квадратного метра у Тарасівці. Усі об’єкти оформлені у повну приватну власність.

Період набуття активів збігається з роками активних державних закупівель у сфері охорони здоров’я. У цей час на фармацевтичному ринку концентрувалися значні бюджетні контракти, зокрема у межах програм МОЗ та НСЗУ. Регуляторні рішення міністерства безпосередньо впливають на умови доступу компаній до державного фінансування, що робить прозорість і відповідність способу життя посадовців задекларованим доходам предметом підвищеної уваги.

Позов САП стосується не лише оцінки конкретних об’єктів нерухомості, а й загального питання відповідності активів офіційним доходам посадовця. Розгляд справи у Вищому антикорупційному суді триває.

Прокурор відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління ДБР Кіровоградської обласної прокуратури Євген Бачурін звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому оскаржує рішення про скасування або відмову в продовженні встановленої раніше інвалідності. Розгляд справи здійснюється в порядку адміністративного судочинства, оскільки спір стосується правомірності дій органу, що ухвалював відповідне рішення, та захисту соціальних гарантій позивача.

Позов розглядає Кіровоградський окружний адміністративний суд. Головуючим суддею у справі визначено Г.М. Момонт. Суд має з’ясувати, чи були дотримані всі вимоги законодавства під час прийняття рішення щодо скасування або непродовження статусу інвалідності, а також чи враховано медичні висновки та інші докази, що підтверджують стан здоров’я позивача.

У матеріалах справи зазначено, що Бачурін оскаржує рішення Державної установи «Український науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ» (м. Дніпро) від 8 травня 2025 року № ЦО-15752. Імовірно, йдеться про скасування раніше встановленої інвалідності або відмову в її продовженні.

Суд звернув увагу, що у відзиві на позов відповідач посилався на копію медико-експертної справи №14932 позивача, яку надав Черкаський обласний центр МСЕ. Водночас ці документи фактично не надійшли до суду, що стало підставою для їх витребування в межах розгляду справи.

За наявною інформацією, Бачурін щонайменше з 2021 року отримує пенсію за інвалідністю.

Раніше генеральний прокурор Руслан Кравченко публічно заявляв про перегляд рішень щодо надання інвалідностей прокурорам. За його словами, ті працівники, які відмовлялися проходити повторний медичний огляд або у чиїх даних були виявлені недостовірні відомості, звільнялися рішеннями Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.

Ситуація розглядається на тлі реформи системи оцінювання інвалідності, яка передбачає перехід із 2025 року до моделі експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи. У межах цієї трансформації суди дедалі частіше витребують оригінальні медичні та експертні матеріали для перевірки законності рішень, що оскаржуються.

Остаточну правову оцінку діям сторін має надати суд.

23 лютого 2026 року посол України у Великій Британії Валерій Залужний виступив на міжнародній конференції в Лондоні, де категорично відкинув можливість своєї участі у президентських виборах під час війни. Залужний зазначив, що питання внутрішньої політики України не повинні ставати об’єктом міжнародних обговорень і дискусій. За його словами, на тлі нинішньої ситуації, коли країна перебуває у стані війни, обговорення таких тем є абсолютно недоречним і контрпродуктивним.

Посол наголосив, що Україна зіткнулася з величезними викликами в умовах військового конфлікту, і всі зусилля мають бути зосереджені на захисті держави та її народу. Обговорення майбутніх виборів і можливих кандидатів у цей складний період, за його словами, лише відволікає увагу від головної мети – перемоги на полі бою та відновлення миру.

«Дуже погано, коли внутрішня політика України виходить на міжнародний рівень — це має бути табу. Станом на сьогодні ніякої можливості думати про це в мене немає», — підкреслив він.

Залужний зазначив, що повністю зосереджений на виконанні дипломатичних і військово-політичних завдань, пов’язаних із посиленням міжнародної підтримки України. За його словами, особисті політичні амбіції в умовах воєнного стану є другорядними.

Сплеск обговорень щодо можливих політичних планів Залужного виник після його інтерв’ю Associated Press від 18 лютого. У ньому ексголовнокомандувач ЗСУ пов’язав невдачі контрнаступу 2023 року з рішеннями вищого керівництва держави, заявивши, що українським силам не було надано достатніх ресурсів для формування потужного ударного угруповання. За його словами, сили були розпорошені, а запізнілий початок операції дозволив противнику зміцнити оборону.

На ці заяви публічно відреагувала народна депутатка Мар’яна Безугла. Вона назвала інтерв’ю «стартом передвиборчої кампанії» та припустила, що подібні висловлювання можуть свідчити про намір брати участь у майбутніх виборах. Водночас Залужний у тому ж інтерв’ю заперечив підготовку до політичних перегонів і заявив, що відмовився від послуг іноземних політтехнологів, аби не провокувати розкол у суспільстві.

Окрім цього, дипломат раніше заявляв, що воєнний стан, на його думку, слід було запровадити ще до початку повномасштабного вторгнення — у січні або на початку лютого 2022 року. За його словами, відповідні пропозиції тоді не були підтримані.

Президент Володимир Зеленський у відповідь висловив обурення тим, що деталі внутрішніх дискусій 2022 року стали публічними. Зокрема, йшлося про розповідь Залужного щодо обшуку СБУ восени 2022 року, який, за його словами, відбувався в присутності іноземних військових спеціалістів.

Попри резонанс навколо заяв, сам Валерій Залужний наполягає: під час війни ключовим завданням є консолідація зусиль задля зміцнення обороноздатності та міжнародної підтримки, а не участь у політичній конкуренції.

Через чотири роки після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Володимир Путін не змінив своїх стратегічних планів і все ще вірить, що може досягти військової перемоги. Західні аналітики, зокрема видання Sky News, звертають увагу на те, що попри значні втрати і численні поразки російських військ, Кремль продовжує твердити, що він здатен виграти цей конфлікт. Це свідчить про те, що навіть невдачі на полі бою не стали для Росії причиною для переосмислення своїх цілей.

Наслідки цієї затяжної війни відчуваються не лише в Україні, але й у самому серці Росії, де політична та економічна нестабільність зростає. З огляду на ці фактори, питання, чи буде Кремль готовий до серйозних мирних переговорів, залишається відкритим і викликає численні сумніви серед міжнародної спільноти.

За оцінкою журналістів, дипломатичний процес просувається повільно, а в українському суспільстві зростає занепокоєння щодо позиції США. Зокрема, частина українців вважає, що американську сторону можуть приваблювати масштабні економічні пропозиції, які озвучує Москва.

Фінансовий радник Кремля Кирило Дмитрієв заявив, що після відновлення відносин можуть стати доступними угоди на суму 14 трильйонів доларів. Водночас Sky News нагадує, що історія американських інвестицій у Росії супроводжувалася численними скандалами, пов’язаними з корупцією, фінансовими втратами та ризиками для партнерів.

У матеріалі також зазначається, що в Києві зберігається скепсис щодо підходу Дональда Трампа до війни. Частина українців дивується його переконаності в тому, що війна нібито рухається лише в одному напрямку, і що Україна не має достатніх важелів впливу. За оцінкою видання, в Україні існує думка, що команда Трампа не є нейтральним посередником у можливих переговорах.

Sky News резюмує, що нинішня конфігурація — агресор, який не визнає помилок, упереджені посередники та держава, яка продовжує чинити спротив — не створює оптимальних умов для швидкого дипломатичного прориву.

Водночас ситуація на фронті свідчить, що остаточний результат війни не визначений. The Wall Street Journal повідомляє, що українська контратака на Запорізькому напрямку ускладнює російський наступ і демонструє, що Україна зберігає боєздатність.

За оцінкою видання, хоча Росія має достатньо сил для підтримки поточних операцій, нестача особового складу ускладнює можливість масштабних проривів. Крім того, тактика малих груп інфільтрації призводить до значних втрат і проблем із утриманням захоплених позицій, що дає українській армії можливість контратакувати.

Таким чином, попри жорстку риторику Кремля і складну дипломатичну ситуацію, західні аналітики наголошують: перемога Росії не є неминучою, а подальший перебіг війни залежатиме як від подій на полі бою, так і від позиції міжнародних партнерів.

Повномасштабна війна, що триває вже 1460 днів, залишається не лише військовим протистоянням, а й боротьбою політичних характерів і стратегій. Центральними постатями цього історичного етапу є Володимир Зеленський та Володимир Путін. Їхні рішення, манера спілкування зі світом, риторика і підходи до управління державами стали визначальними чинниками розвитку подій як на фронті, так і на дипломатичному рівні.

За роки війни образ українського президента зазнав глибокої трансформації. До 2022 року його сприйняття часто формувалося крізь призму минулого в індустрії розваг та скепсису з боку політичних опонентів. Однак із початком масштабного вторгнення він опинився в центрі світової уваги як керівник держави, що чинить спротив значно потужнішому агресору. Щоденні звернення, активна дипломатія, поїздки до столиць партнерських держав і виступи в парламентах перетворили його на символ опору та мобілізації міжнародної підтримки.

Рішення залишитися в Києві в перші дні вторгнення стало визначальним моментом. Саме тоді пролунала фраза про те, що йому потрібні “боєприпаси, а не транспорт”. Відтоді регулярні відеозвернення, поїздки на передову та постійна публічна присутність стали невід’ємною частиною його стилю керівництва. Змінився і зовнішній образ — замість ділових костюмів президент майже постійно з’являється у військовому одязі, що підкреслює формат воєнного часу.

Попри втому суспільства, економічні труднощі та внутрішні політичні скандали, рівень підтримки Зеленського залишається відносно стабільним. На міжнародній арені він став ключовим комунікатором України, виступаючи в парламентах різних країн і просуваючи тезу про війну як боротьбу демократії з авторитаризмом. Йому вдалося зберегти підтримку основних союзників навіть у періоди напруження у відносинах зі США.

Війна вплинула і на особисте життя президента. Його родину на початку вторгнення евакуювали з міркувань безпеки. Перша леді Олена Зеленська зазначала, що за цей час глава держави став більш чутливим до родинних моментів і більше цінує звичайні речі.

Для Володимира Путіна чотири роки війни означали суттєву зміну міжнародного статусу Росії та його власної ролі. Після вторгнення країна опинилася в умовах глибокої дипломатичної ізоляції від більшості західних держав.

Усередині Росії підтримка глави Кремля зберігається завдяки поєднанню жорсткої інформаційної політики, обмежень для опозиції та мобілізаційної риторики. Початковий сплеск схвалення після початку війни згодом частково знизився на тлі санкцій, мобілізації та зростання вартості життя. Водночас офіційні соціологічні дані продовжують демонструвати високий рівень підтримки.

Після 2022 року в Росії суттєво посилився контроль над медіа, а публічна критика війни може мати правові наслідки. Попри це, періодично з’являються окремі прояви невдоволення, зокрема з боку родин мобілізованих.

На міжнародному рівні Кремль звузив коло партнерів, зосередившись на співпраці з країнами, що залишилися відкритими до взаємодії з Москвою. Контакти зі США та Заходом загалом залишаються мінімальними й залежать від політичної кон’юнктури.

Сам Путін під час однієї з пресконференцій визнав, що війна змінила його особисто: за його словами, він став “менше жартувати” і “майже перестав сміятися”. Також аналітики відзначають його більшу фізичну та дипломатичну ізоляцію порівняно з довоєнним періодом.

Таким чином, за чотири роки повномасштабної війни іміджі двох лідерів еволюціонували в різних напрямках — один став символом спротиву на міжнародній арені, інший опинився в умовах посиленої ізоляції та жорсткішого внутрішнього контролю.

Президент України Володимир Зеленський звернувся до громадян з нагоди четвертої річниці повномасштабного вторгнення Росії, наголосивши на шляху, який країна пройшла від перших вибухів до сьогоднішньої стійкості. У своєму виступі він згадав тривожний світанок 24 лютого, коли мільйони українців прокинулися від звуків сирен і новин про ракетні удари по мирних містах. Тоді перед державою постало історичне випробування — вистояти й не втратити себе.

Глава держави підкреслив, що перші дні великої війни стали моментом істини: суспільство згуртувалося, армія прийняла бій, а волонтерський рух продемонстрував безпрецедентну самоорганізацію. Світ побачив не розгубленість, а рішучість — від захисників столиці до мешканців прифронтових громад. Особливу шану було висловлено воїнам Сили оборони України, які з перших годин стримували наступ, зупиняли ворожі колони та руйнували плани швидкої окупації.

Під час звернення Зеленський показав свій робочий кабінет у бункері на вулиці Банковій, де він перебував у перші дні повномасштабного наступу. Саме там відбувалися розмови з лідерами інших держав. Президент нагадав, що у ті дні йому пропонували евакуацію.

“Я тут говорив із Президентом Байденом і саме тут почув, що є загроза і треба терміново залишити Україну. І я тут відповів, що мені потрібна зброя, а не таксі”, – сказав Зеленський. Він додав, що тоді всім було страшно, але українці на “невидимому рівні” розуміли: іншої країни у них немає.

Президент окремо зупинився на трагедіях, які принесла війна. У своїй промові він згадав Бучу, Ірпінь, Бородянку, Маріуполь, Краматорськ, Оленівку, підрив Каховської дамби, удари по Харкову, Миколаєву, Одесі, Кривому Рогу, Львову та іншим містам. “Біль, який Росія принесла в кожну нашу родину, не вмістити в жодному тунелі”, – наголосив глава держави.

Разом із тим Зеленський підкреслив і етапи українського контрнаступу та звільнення окупованих територій. Він згадав Балаклію, Ізюм, Куп’янськ, Херсон, а також відбиття Київщини, Сумщини та Чернігівщини. Окремо президент нагадав про Чорнобаївку та повернення контролю над островом Зміїний.

У зверненні пролунали імена загиблих героїв – військових і цивільних, які віддали життя за Україну. Президент наголосив, що час не здатен повністю загоїти рани, завдані війною, але пам’ять про кожного полеглого залишається.

Зеленський також торкнувся теми мирних переговорів. Він зазначив, що Україна прагне “сильного, гідного і довгого миру”, але не дозволить знецінити роки боротьби.

“Ніхто не дозволить, аби закінчилася Україна”, – заявив президент. За його словами, перед кожним раундом перемовин українська делегація отримує чіткі директиви – не допустити обнулення досягнень і забезпечити реальні гарантії безпеки. Глава держави підкреслив, що майбутня угода має бути не лише підписана, а й прийнята українським суспільством.

Звернення стало підсумком чотирьох років повномасштабної війни, яку Україна продовжує вести за свою незалежність і право на існування.

Правоохоронні органи України спільно з колегами з Литви та Латвії припинили діяльність масштабної міжнародної злочинної організації, яка протягом року систематично ошукувала громадян Європейський Союз. За попередніми підрахунками слідства, сума завданих збитків перевищує 1,2 мільйона доларів США, що становить понад 51 мільйон гривень.

Ключову роль у викритті схеми відіграла Security Service of Ukraine, яка координувала оперативні заходи на території країни. У результаті спецоперації в місті Dnipro затримано організатора злочинної групи та ще десятьох її активних учасників. Слідчі дії проводилися одночасно за кількома адресами, що дозволило зібрати значну доказову базу та запобігти подальшим епізодам шахрайства.

Для створення довіри шахраї використовували спеціально розроблену онлайн-платформу, що імітувала роботу криптобіржі. На сайті демонструвалися фальсифіковані графіки зростання активів та неправдиві дані про прибутковість. Потенційним інвесторам пропонували зробити невеликий початковий внесок, після чого їм показували «прибуток» і стимулювали вкладати більші суми.

Коли розмір інвестицій досягав значних обсягів, зловмисники припиняли контакт, блокували доступ до акаунтів і переводили кошти на власні криптогаманці. Таким чином протягом року було реалізовано масштабну схему виманювання грошей.

Під час понад 40 обшуків у приміщеннях кол-центрів та за місцями проживання підозрюваних вилучено мобільні телефони, комп’ютери з доказами діяльності, а також близько 21 млн грн готівкою, ймовірно отриманих злочинним шляхом.

Затриманим повідомлено про підозру за кількома статтями Кримінального кодексу України, зокрема щодо створення та участі у злочинній організації, шахрайства в особливо великих розмірах із використанням електронних систем та легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом. Фігуранти перебувають під вартою.

Слідчі дії тривають. Правоохоронці встановлюють інших можливих учасників схеми та канали руху коштів, а також перевіряють причетність до міжнародних мереж кіберзлочинності.