Події

У Миколаєві постачальник харчових продуктів для шкіл ТОВ «Просеко 8» опинився під підозрою через організацію тендеру з ознаками змови та виявлення у продукції кишкової палички. Розслідування ведуть правоохоронні органи спільно з Державною аудиторською службою, перевіряючи дотримання законодавства та стандартів безпеки харчових продуктів.

За даними документів Prozorro, ТОВ «Просеко 8», ФОП Камашева Тетяна Федорівна та ТОВ «Насолода РК» під час підготовки тендеру надали комерційні пропозиції замовнику – комунальному виробничому підприємству, що відповідає за організацію харчування у навчальних закладах Миколаївської міської ради. Ці пропозиції були враховані при розрахунку очікуваної вартості закупівлі, що викликало підозри щодо можливого узгодження дій учасників тендеру з метою впливу на підсумковий результат.

Виявилось, що всі три компанії мають тісні зв’язки з головою Інгульської районної адміністрації та депутаткою міської ради Ганною Ременніковою. Єдиним учасником торгів стало ТОВ «Просеко 8», яке отримало підряд із символічною знижкою 0,05% від очікуваної вартості.

Журналісти встановили такі зв’язки:

власниця ТОВ «Просеко 8» Ірина Стоєва раніше працювала у закладах харчування родини Ременнікової;

ФОП Камашева Тетяна Федорівна пов’язана спільним телефоном із рядом ФОП та компаній із оточення Ременнікової;

ТОВ «Насолода РК» належить Ользі Крашенінніковій, номер телефону якої теж пов’язаний із підприємствами Ременнікової.

На початку грудня Державна аудиторська служба розпочала моніторинг тендеру, однак документи по ньому у системі Prozorro досі не опубліковані.

Наприкінці грудня правоохоронці вручили підозри організаторам кейтерингу для шкіл Миколаєва. Під час обшуків у зразках продукції було виявлено кишкову паличку. Підозри отримали:

керівниця ТОВ «Просеко 8» Ірина Стоєва;

виконувач обов’язків директора комунального виробничого підприємства Петро Вашеняк.

Слідчі дії тривають, правоохоронці перевіряють усі зв’язки та можливу змову учасників тендеру.

Протягом 2025 року суди Полтавської області ухвалили 68 обвинувальних вироків у справах, пов’язаних з ухиленням від мобілізації. У всіх випадках мова йде про чоловіків, які не прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для подальшого направлення до військових частин або навчальних центрів. Інформацію про результати розгляду справ підтвердили у Полтавському обласному ТЦК та СП, підкресливши, що питання мобілізаційної дисципліни залишалося пріоритетним у діяльності відомства.

За даними центру, 27 осіб отримали реальні строки позбавлення волі. Два з цих вироків були ухвалені після апеляційних подань прокуратури, яка наполягала на посиленні покарання через систематичне нехтування громадянськими та службовими обов’язками. Інші вироки передбачали різні види обмежень або умовного засудження, залежно від обставин справи та поведінки підсудних.

Крім того, Полтавський апеляційний суд скасував три вироки судів першої інстанції, якими обвинуваченим було призначено умовне покарання. За результатами повторного розгляду засудженим призначили по три роки реального позбавлення волі.

У Полтавському обласному ТЦК та СП наголосили, що територіальні центри не здійснюють досудове розслідування і не ухвалюють судових рішень. Їхня функція полягає у фіксації фактів порушень законодавства про мобілізацію та передачі відповідних матеріалів правоохоронним органам.

Також у ТЦК підкреслили, що ухилення від мобілізації є кримінальним правопорушенням, а призначення умовного терміну не звільняє особу від виконання обов’язку щодо проходження військової служби в межах чинного законодавства.

Заступник начальника відділу митного оформлення №2 одного з митних постів виконує ключову роль у забезпеченні контролю за переміщенням товарів через державний кордон. Саме на таких посадових осіб покладено відповідальність за правильність оформлення вантажів, дотримання митного законодавства, коректне застосування кодів УКТ ЗЕД та визначення митної вартості. Від їхніх рішень безпосередньо залежить наповнення бюджету, швидкість проходження митних процедур і рівень довіри бізнесу до державних інституцій.

Функціонал відділу митного оформлення передбачає роботу з великими обсягами документації, взаємодію з декларантами та митними брокерами, а також ухвалення оперативних рішень у межах чинного законодавства. У таких умовах особливого значення набуває доброчесність посадовців, адже митна сфера традиційно залишається однією з найбільш ризикованих з точки зору можливих зловживань і корупційних практик.

Серед задекларованого майна: житловий будинок у Хусті площею 157,4 м², кілька земельних ділянок загальною площею понад 4 тис. м² (більшість належить дружині), а також нежитлове приміщення 21,9 м².

У декларації зазначено також Toyota C-HR (2019) дружини та Volkswagen Passat (2016), придбані раніше. У грудні 2025 року митник оформив покупку Volkswagen ID.4 через компанію ТОВ «Доміон Авто +». Крім того, родина має заощадження у розмірі 75 тис. доларів США.

У Києві було повідомлено про підозру керівнику одного з підрозділів КП «Київтеплокомуненерго» у зв'язку з інцидентом, що стався 2 січня на проспекті Лобановського. Під час прориву труби центрального опалення на тротуарі утворилася неогороджена яма з окропом, що призвело до серйозних травм. Внаслідок цього 16-річна дівчина отримала опіки, що потребують медичного втручання та тривалого лікування.

За попередніми даними слідства, прорив трубопроводу стався через неналежне обслуговування і відсутність відповідних заходів безпеки на місці аварії. У момент інциденту яма, яка утворилася внаслідок витоку гарячої води, не була обгороджена, що створило небезпечні умови для пішоходів. За словами потерпілої, вона не мала змоги уникнути контакту з окропом через те, що місце пошкодження не було позначено попереджувальними знаками чи огороджено.

За нормативними документами, місце аварії повинно бути обладнане надійною огорожею, попереджувальними знаками та при необхідності аварійним освітленням. Проте керівник робіт не забезпечив своєчасного огородження всієї небезпечної ділянки, що й стало причиною тяжких травм для неповнолітньої.

Дівчину у стані медикаментозної коми доправили на лікування до Німеччини. Досудове розслідування триває, встановлюються інші особи, чия бездіяльність могла призвести до травмування потерпілої.

Фонд державного майна України (ФДМУ) продовжує процес приватизації активів компанії "Укрбуд", проте продаж бізнес-центрів вже оголошено, хоча процедура формально ще не завершена. Всі об'єкти мають загальну площу від 4,4 до 14,6 тисяч квадратних метрів, а ціни на них варіюються від 3,5 до 11,7 мільйона доларів. Наразі результати тендеру оскаржуються в суді, що додатково ускладнює ситуацію.

Початково ФДМУ визначив переможця аукціону, але після того, як надійшла службова записка від одного з департаментів, компанія-переможець була дискваліфікована. Це рішення спричинило перегляд результатів, і "Укрбуд" у підсумку дістався іншій фірмі, що, за деякими даними, може бути пов'язана з колишнім керівником компанії. Цей поворот подій викликав додаткові питання серед інвесторів та учасників ринку, які мають інтерес до приватизації об'єктів, пов'язаних із великими забудовниками.

Хоча найуспішніші часи “Укрбуду” вже позаду, до складу компанії входить 10 дочірніх підприємств із балансовою вартістю понад 255 млн грн станом на кінець 2024 року. До активів належать проєктні інститути, навчально-курсові комбінати, об’єкти нерухомості у різних містах, частину яких уже здано в оренду. Загалом приватизація включає 88 будівель та споруд, 17 земельних ділянок у Києві, Львові, Харкові, Одесі та Дніпрі.

Переможцем первинного тендеру стала компанія “Петро Ойл Енд Кемікалс”, яка запропонувала ціну втричі вищу за стартову. Основним конкурентом була компанія “Техно-онлайн”, яку потім дискваліфікували. Після скасування тендеру серед власників “Техно-онлайн” з’явилася компанія “Біларт” зі співвласниками Василем та Євгеном Астіонами – підприємцями з Дніпра, пов’язаними з агробізнесом і фінансами.

Другий співвласник “Техно-онлайн” – 31-річна Марина Айаб, яка почала бізнес у 2024 році та придбала частку у березні 2025-го. В її платіжках фігурують підписи Максита Тарковського, партнера Наталі Микитась, дружини Максима Микитася, колишнього власника “Укрбуду”. Через це у ЗМІ Айаб називають підставною особою, а ФДМУ і судові процеси поки що не визначили остаточного переможця.

Ситуація залишається непевною: компанія “Петро Ойл Енд Кемікалс” подала позов до Господарського суду Києва з вимогою визнати їх переможцем, що може ще змінити результати приватизації.

У столиці завершили реконструкцію Бессарабського ринку — об’єкта, що має статус пам’ятки національного значення і є одним із символів історичного Києва. Проведені роботи спричинили гучний суспільний резонанс через можливі порушення законодавчих процедур, питання до якості виконання та значні бюджетні витрати, обґрунтованість яких викликала сумніви у фахівців і громадськості.

Згідно з чинним законодавством, будь-які ремонтні чи реставраційні роботи на об’єктах національного значення повинні обов’язково погоджуватися з Міністерством культури та інформаційної політики. Така вимога діє для всіх пам’яток цього рівня — від Софії Київської до Києво-Печерської лаври. У ситуації з Бессарабським ринком, за оприлюдненою інформацією, міністерство не надавало повноцінного дозволу, а було лише поінформоване про перебіг реконструкції, що ставить під сумнів дотримання обов’язкових процедур.

Документація з реконструкції готувалася вже після того, як ринок фактично перетворили на фуд-корт. Науковий проєкт, який мав би обґрунтувати зміни, з’явився після завершення робіт. Як наслідок, можуть бути пошкодження унікальної метласької плитки та декору, а кількість торгових місць значно зменшилась.

Якість робіт викликає сумнів. Реконструкція, яка розпочалася у 2024 році і тривала довше запланованого терміну на півроку, вже через тиждень після відкриття показала недоліки: плитка почала сипатися, що зафіксували перші відвідувачі на фото та відео.

Вартість проєкту оновлення, за даними керівниці робіт Наталії Джурай, становила 150 млн грн, з яких більше половини були кредитні кошти. Тендери проводилися без відкритих торгів та за спрощеною процедурою, що викликає додаткові питання щодо прозорості витрат.

Роботи не обговорювалися публічно, але викликали критику. Пам’яткоохоронець Дмитро Перов заявив: “Ринку тут більше немає”, а кулінар Євген Клопотенко додав: “Це фуд-корти і трошки ринку. Чи були публічні обговорення? Ні.”

Кандидат на посаду судді апеляційного суду Олег Шкута, який обіймає посаду професора кафедри кримінально-правових дисциплін Одеського державного університету внутрішніх справ, не відповідає критеріям доброчесності. Такий висновок оприлюднила Громадська рада доброчесності, проаналізувавши подані ним декларації та відкриті дані щодо майнового стану й витрат. У документі наголошується на наявності недостовірної або неповної інформації, що ставить під сумнів прозорість фінансових відомостей кандидата.

За даними ГРД, у деклараціях Олега Шкути виявлено розбіжності між задекларованими доходами, грошовими активами та фактичними витратами. Зокрема, у декларації за 2022 рік, за оцінкою членів ради, не було належним чином відображено окремі фінансові ресурси, а також витрати, які за своїм обсягом не узгоджуються з офіційно задекларованими джерелами доходу. Подібні невідповідності розцінюються як суттєві з огляду на вимоги до кандидатів на суддівські посади апеляційного рівня.

Крім того, кандидат не задекларував дві мисливські рушниці, а залишки коштів на банківських рахунках за 2022–2024 роки також не були вказані. Це може свідчити про умисне недекларування активів.

Окремо у висновку ГРД згадано інцидент із літньої поїздки Шкути на самокаті у стані алкогольного сп’яніння, під час якого він вступив у конфлікт із патрульними, що додатково ставить під сумнів його відповідність критеріям професійної етики та доброчесності.

У результаті ГРД дійшла висновку, що Олег Шкута не відповідає критерію чесності та не може бути рекомендований на посаду судді апеляційного суду.

У центральній частині Львова сталася дорожньо-транспортна пригода, учасницею якої була дружина колишнього директора Львівського державного заводу «ЛОРТА» Володимира Чауса — Валентина Денисова. Інцидент набув розголосу після повідомлень патрульної поліції та інформації, оприлюдненої в місцевих телеграм-каналах.

Аварія трапилася в суботу, 3 січня, на вулиці Кобилянської — одній із жвавих і туристично привабливих локацій міста. За словами очевидців, автомобіль Mercedes-Benz E250 2015 року випуску, за кермом якого перебувала жінка, з’їхав з проїжджої частини та врізався в огорожу. Унаслідок удару було пошкоджено паркан: знесено одну з його секцій, що спричинило матеріальні збитки.

Автомобіль належав Володимиру Чаусу і був зазначений у його декларації за 2021 рік із вартістю 1,6 млн грн. За даними відкритих джерел, у вересні 2023 року авто було переоформлено на дружину за договором дарування. Судові документи свідчать, що Чаус переписав частину майна на Валентину Денисову, щоб уникнути арешту автомобіля в межах кримінального провадження за підозрою у розкраданні запчастин до комплексів ППО. Збитки державі оцінюються приблизно у 2,4 млн грн.

Варто зазначити, що Валентину Денисову вже судили у 2017 році за ДТП на тому ж Mercedes-Benz E250, тоді Франківський районний суд оштрафував її на 340 грн.

Володимир Чаус очолював Львівський державний завод «ЛОРТА» з 2018 до грудня 2022 року. Слідство у його справі про розкрадання запчастин до ППО досі триває.

Попри багаторічні заяви про судову реформу та очищення системи, українське правосуддя продовжує демонструвати стійку незмінність і зберігати свою проблемність. За останні роки було запропоновано численні реформи, створено нові інститути, запроваджено низку законодавчих ініціатив, спрямованих на поліпшення роботи судів. Проте на практиці більшість з цих змін не призвели до значних поліпшень у правосудді.

Головною проблемою залишається корупція, яка, попри різноманітні антикорупційні заходи, продовжує впливати на роботу суддів. Високий рівень безкарності та відсутність реальних механізмів відповідальності для тих, хто порушує закон, часто призводить до затягування процесів та винесення сумнівних рішень. Судова система залишається надмірно централізованою, що знижує її прозорість і доступність для громадян.

Як зазначають аналітики Фундації DEJURE, проблема полягає в дискреційних повноваженнях Вищої ради правосуддя. ВРП має право, але не зобов’язана зупиняти розгляд заяви про відставку судді, щодо якого триває дисциплінарне провадження. Саме ця прогалина і створює умови для вибіркових рішень.

Типовий сценарій виглядає так: суддю викривають на хабарі, фіксують грубі процесуальні порушення або навіть затримують за керування автомобілем у стані алкогольного сп’яніння. Не чекаючи фіналу розгляду, він подає заяву на відставку. Якщо ВРП розглядає її швидше, ніж завершується дисциплінарна справа, суддя залишає посаду без жодних санкцій, отримуючи статус судді у відставці та довічні виплати з бюджету.

Серед резонансних прикладів — суддя Одеського апеляційного суду Олександр Князюк, якого неодноразово зупиняли за керування автомобілем з ознаками сп’яніння. Попри це, Вища рада правосуддя дозволила йому спокійно піти у відставку.

Аналогічна історія сталася з Людмилою Горячківською з Уманського міськрайонного суду, яку підозрювали у сприянні шахрайському заволодінню нерухомістю та задокументували під час отримання хабаря у 9,5 тисячі доларів. Замість звільнення «за статтею» вона отримала почесний статус і довічне утримання.

Ще більш показовою є справа судді з Полтави Ганни Андрієнко. Вона системно затягувала розгляд справ щодо нетверезих водіїв, фактично дозволивши десяткам порушників уникнути відповідальності. Коли Вища кваліфікаційна комісія суддів подала подання про її звільнення через невідповідність посаді, ВРП проігнорувала цей документ і першочергово задовольнила заяву на відставку. Сьогодні суддя отримує понад 75 тисяч гривень щомісяця з державного бюджету.

Окремою проблемою залишається ставлення ВРП до майнових порушень. Хоча закон зобов’язує Раду оцінювати відповідність способу життя судді його доходам, на практиці ВРП часто відкладає розгляд скарг, очікуючи завершення перевірок НАЗК. Таке зволікання дозволяє суддям роками уникати відповідальності, а згодом — скористатися правом на відставку.

Показовою є ситуація з суддею Ігорем Дашутіним з Касаційного адміністративного суду, щодо якого журналісти виявили користування елітною нерухомістю, не відображеною у деклараціях. Попри це, дисциплінарна палата ВРП відмовилася відкривати провадження до завершення зовнішніх перевірок.

Крім того, Вища рада правосуддя системно затягує розгляд подань ВККС про звільнення недоброчесних суддів. За останні роки було розглянуто менше половини таких рекомендацій, тоді як судді продовжують працювати, отримувати зарплати та користуватися імунітетом.

Ситуацію ускладнює й нерівність прав сторін у дисциплінарному процесі. Суддя може оскаржити будь-яке рішення проти себе, тоді як скаржник фактично залежить від дозволу тієї ж дисциплінарної палати, яка вже ухвалила рішення. Це створює замкнене коло безкарності.

Експерти наголошують: без обов’язкового зупинення процедур відставки до завершення дисциплінарних справ та без рівних прав на оскарження говорити про очищення судової системи неможливо. Кожна гривня, виплачена недоброчесному судді у відставці, підриває довіру до держави і демонструє, що відповідальність у судовій системі досі можна обміняти на фінансові привілеї.

У Рівненській області правоохоронні органи повідомили про підозру колишньому депутату однієї із сільських рад Дубенського району. Слідство вважає, що посадовець під час подання електронних декларацій за 2023 та 2024 роки свідомо вніс недостовірні відомості щодо свого майнового стану.

За попередніми даними, у деклараціях не було відображено значну частину активів, загальна вартість яких перевищує 30 мільйонів гривень. Йдеться, зокрема, про нерухомість, земельні ділянки та інші об’єкти, які підлягали обов’язковому декларуванню відповідно до вимог антикорупційного законодавства.

Зокрема, колишній депутат не задекларував 6 об’єктів нерухомості та 4 приміщення ферми загальною площею 1,7 тисячі квадратних метрів. Також він приховав наявність вантажних та легкових автомобілів, напівпричепів і близько 40 земельних ділянок загальною площею понад 60 гектарів.

Слідство кваліфікує дії посадовця за статтею про декларування недостовірної інформації, що передбачає кримінальну відповідальність. Розслідування триває, встановлюється точний обсяг прихованих активів та джерела їх придбання.