Події

Державне некомерційне підприємство «Інститут серця Міністерства охорони здоров’я України» оголосило масштабний проєкт реконструкції будівлі «А», попередня вартість якого становить 1,32 млрд грн. Процес закупівлі привернув увагу експертів і громадськості, адже на торгах упевнено виривається вперед компанія ТОВ «Будівельна Індустрія Кантріінвестбуд» із пропозицією на рівні 1,05 млрд грн. Попри формальне зниження вартості, участь цієї фірми породила низку запитань, оскільки саме вона розробляла проєкт реконструкції і мала повний доступ до детальних кошторисів, що створює ризики нерівних умов для інших потенційних учасників.

Фахівці, які здійснили незалежну експертну оцінку поданого кошторису, виявили значні відхилення від середньоринкових цін на базові матеріали. Зокрема, арматура, металопластикові вікна, теплоізоляційні плити та керамічна плитка на відкритому ринку коштують на 21–40% дешевше, ніж зазначено у документації. Такі розбіжності свідчать про можливе завищення витрат, яке може вплинути на кінцеву вартість робіт навіть після знижених тендерних пропозицій.

Тендерні умови були складними та вибірковими: учасники мали надати детальну технічну документацію на десятках сторінок, підтвердження постачання від виробника, чинний договір на вивезення будівельних відходів та п’ять сертифікатів ISO. Дешевшого конкурента – «Укрбуд-Проєкт-Реконструкція» – відхилили через формальні невідповідності.

ТОВ «Будівельна Індустрія Кантріінвестбуд» зареєстроване у 2020 році та належить Юрію Ромашко. Компанія отримала державних підрядів на 1,37 млрд грн, більшість без конкурентних торгів, включно з підрядами на будівництво захисних споруд на атомних станціях. Підряди «Кантріінвестбуду» фігурували у «плівках Міндіча» – записах НАБУ про відкатні схеми при закупівлях «Енергоатому».

Реконструкція будівлі «А» Інституту серця передбачає створення відділення інноваційної кардіонейрореабілітації та інтенсивної терапії до кінця 2027 року. Очолює Інститут Борис Тодуров, уповноважена особа з закупівель – Аліна Сухомлин.

У Святошинському районі багато хто говорить про те, що реальна система управління давно відійшла від законних рамок і поступово перетворилася на мережу неофіційних впливів. Попри те, що державні органи формально виконують свої функції, місцеві жителі та окремі працівники установ описують існування тіньової групи, яка вибудувала власну модель контролю — з поборами, залякуваннями та ручним керуванням ключовими процесами.

У цих розповідях однією з центральних фігур постає прокурор Рустам Талібов — персона, яку в середовищі критиків пов’язують із впливовими представниками місцевої неформальної вертикалі. Низка співрозмовників загальнодержавних і столичних видань характеризує його насамперед як виконавця чужої волі, що діє в інтересах сильніших гравців, а не в межах стандартної прокурорської функції. Замість того щоб займатися захистом інтересів держави, забезпеченням законності та протидією правопорушенням, Талібова описують як людину, чия діяльність спрямована на утримання й зміцнення чужого впливу.

Основним оператором поборів виступає посередник «Рафаелович». Щомісяця він об’їжджає ринки, кафе, автомийки, парковки, малі бізнеси й збирає данину — від 15 до 30 тисяч гривень з кожної точки. Талібов контролює надходження, отримує свою частку — близько 10% — і забезпечує тишу всередині прокуратури. Він також виконує роль «інформатора» — передає наверх будь-яку внутрішню комунікацію, зливає колег, моніторить, хто і скільки зібрав, і хто намагається вийти з гри.

Паралельно він координує інші джерела доходів — нелегальні ігрові автомати, точки з продажу алкоголю й сигарет, кіоски та вуличні розвали. Щомісяця це приносить близько 300 тисяч гривень. Столько ж знімає зі своєї частини схеми заступник начальника Святошинського управління поліції Олександр Беззубенко. Дует працює синхронно, перетворивши район на приватний комерційний сектор.

В окрему статтю бюджету тіньовиків входять парковки та гаражні кооперативи. Схема тиску — стандартна: анулювання договорів, погрози перевірками, тиск через земельні питання, штучні акти. За «спокійну роботу» підприємцям висувають рахунок у 50–100 тисяч гривень. Відмова платити призводить до швидко сфабрикованих кримінальних справ, автоматичних підозр та арештів майна. Після цього власність часто переходить у «потрібні» руки.

Формально — прокурор. Фактично — обслуговуючий персонал тіньової ОЗГ, яка розрослась прямо всередині державного органу. Поки такі Талібови працюють у системі, закон у Святошинському районі залишається декорацією, а економіка — джерелом стабільного доходу для кількох людей, що давно підмінили державу власними тарифами.

Декларація судді П’ятого апеляційного адміністративного суду Андрія Бойка вкотре показала, наскільки серйозною залишається проблема непрозорості фінансового стану представників судової влади в Україні. Її аналіз демонструє значну диспропорцію між офіційними доходами суддів та обсягом задекларованого майна, що викликає суспільне занепокоєння та підриває довіру до судової системи. Подібні випадки підкреслюють необхідність посилення контролю, удосконалення законодавчих норм та розвитку механізмів прозорості в судовій сфері.

Огляд декларації Андрія Бойка свідчить про значні активи, які не завжди можуть бути логічно пояснені рівнем його офіційного заробітку. Це явище не є поодиноким — у попередні роки кількість подібних випадків лише зростала, і громадські організації, експерти та медіа постійно звертають увагу на цю проблему. Вона ставить під сумнів принцип рівності перед законом і демонструє потенційні ризики корупційних практик у судовій системі.

Офіційні прибутки подружжя за 2024 рік становили 2,75 млн грн у судді та 1,88 млн грн у його дружини. У цілому цифри чималі, але вони аж ніяк не пояснюють наявність десятків тисяч доларів і євро, кількох квартир, будинків та значного автопарку.

Нерухомість і будинки в різних локаціях

У власності та користуванні родини — одразу кілька об’єктів житла. Зокрема, квартира 126,3 м² в Одесі, оформлена на Віолету Борисівну Бойко, яку суддя та його дружина використовують безоплатно. Придбана вона була у 2014 році за 1,03 млн грн.

Є також ділянка в одеському дачному кооперативі та будинок 78,2 м², оформлені у частковій власності судді, його дітей та ще однієї родички. Вартість покупки у 2020 році — 410 тис. грн за землю й 1,4 млн грн за будинок.

Окремо дві доньки проживають у будинку площею 114,6 м² у Лиманці, який належить Чернявському Олександру Миколайовичу — ймовірно, родичу дружини.

На саму дружину оформлена квартира в Одесі площею 56 м², куплена у 2021 році за 660 тис. грн.

Автопарк, гідний бізнесмена, а не державного службовця

Родина володіє щонайменше п’ятьма автомобілями.Серед них:• Toyota Tundra 5.7 (2012), придбана суддею у 2019 році за 512,5 тис. грн• Lexus NX300h (2020), куплений дружиною в 2021-му за 671 тис. грн• Mercedes-Benz Viano (2007)• УАЗ 31514 (1998)• Toyota Corolla (2001), що належить матері судді, але використовується ним

Такий набір авто теж складно узгодити з рівнем офіційних доходів, зазначених у деклараціях.

Системні питання без відповіді

Суддя Бойко і його родина демонструють класичний для української системи дисбаланс: високі зарплати суддів не пояснюють ані багаторівневої нерухомості, ані майже 10 мільйонів гривень готівки, ані автопарк, який більше пасує великому підприємцю, а не державному службовцю.

З огляду на роль, яку відіграють судді апеляційних інстанцій у формуванні законності в країні, такі декларації ставлять під сумнів прозорість та доброчесність системи загалом.

Ми продовжуємо збирати інформацію щодо способу життя та статків Андрія Бойка. Якщо маєте додаткові факти або дані — надсилайте, і ми обов’язково перевіримо та опублікуємо їх у рамках подальшого розслідування.

У Київській області триває досудове розслідування гучної справи про загибель чоловіка в одній із квартир Ірпеня, де, за версією слідства, 54-річна місцева жителька вчинила умисне вбивство свого чоловіка. Правоохоронні органи повідомляють, що йдеться про кримінальне провадження за ч. 1 ст. 115 КК України, а сама подія має ознаки тривалого сімейного конфлікту, який завершився трагічно.

Слідчі дані свідчать, що між подружжям давно накопичувалися напруга та ворожість. Сварка, яка стала фатальною, спалахнула всередині квартири й швидко переросла у взаємні образи та агресивні дії. За словами підозрюваної, причиною різкого загострення конфлікту стали суперечки щодо політичних поглядів чоловіка, його спілкування з родичами з території держави-агресора та постійні побутові напруження. Жінка заявила, що потерпілий неодноразово погрожував їй фізичною розправою, а також раніше застосовував силу — зокрема, тримав її, скручуючи руки.

Під час приготування їжі конфлікт спалахнув знову. У ході емоційної сутички жінка завдала чоловікові кілька ударів кухонним ножем у груди. 70-річний потерпілий помер до приїзду швидкої. Медиків і поліцію викликала сама жінка.

Після затримання за ст. 208 КПК України підозрюваній повідомлено про підозру. Суд, за клопотанням прокуратури, обрав запобіжний захід — тримання під вартою.

Досудове розслідування триває. Правоохоронці перевіряють усі обставини події та достовірність слів підозрюваної щодо можливого попереднього домашнього насильства та мотивів злочину.

27 листопада поєднує кілька важливих подій, що відображають різні пласти історії, культури й духовності. У цей день в Україні вшановують заснування Національної академії наук України — установи, що стала фундаментом розвитку національної науки, технологічного прогресу та інтелектуального потенціалу держави. Від моменту створення НАНУ відіграє ключову роль у формуванні наукових шкіл, підтримці досліджень світового рівня й упровадженні інновацій, які визначають майбутнє країни.

Поряд із науковою спадщиною цього дня згадують постать святого великомученика Якова Персіянина. Його життєвий шлях, що припав на IV століття та перську епоху правління царя Сапора II, є прикладом непохитності віри та моральної мужності. Попри високі посади при царському дворі, Яків відкрито сповідував християнство, підтримував одновірців і не відмовився від переконань навіть перед лицем переслідувань. День його пам’яті нагадує про те, що духовна сила здатна долати найсуворіші випробування.

27 листопада 1918 року відбулися перші установчі збори НАНУ. Президентом Академії обрали Володимира Вернадського, секретарем — Агатангела Кримського. Академія об’єднала видатних вчених та отримала завдання координувати наукові дослідження, сприяти розвитку освіти та формувати наукову політику країни. Сьогодні НАНУ залишається символом української науки та незалежності досліджень.

У світі 27 листопада відзначають День подяки — традиційне свято вдячності за врожай, життя та добробут. Найвідоміше воно в США та Канаді. Перший День подяки у США святкували пілігрими у 1621 році разом із корінними американцями, а офіційним святом його проголосив президент Авраам Лінкольн у 1863 році.

Іменини 27 листопада святкують Андрій, Борис, Василь, Володимир, Всеволод, Гаврило, Дмитро, Іван, Микола, Олексій, Роман, Сергій. Талісман дня — рубін, який символізує пристрасть, глибоке кохання та силу серця.

Серед пам’ятних подій 27 листопада — початок Першого хрестового походу (1095), прем’єра п’єси Івана Франка «Украдене щастя» (1893), підписання заповіту Альфредом Нобелем (1895), установчі збори НАНУ (1918), перший рейс львівського тролейбуса (1952) та визнання повторного голосування на виборах президента України недійсним (2004).

27 листопада поєднує науку, духовність і традиції, нагадуючи про важливість освіти, пам’ять про історичних героїв та вдячність за життя.

На Черкащині правоохоронні органи викрили податкову інспекторку, яку підозрюють у серйозних порушеннях, пов’язаних із зловживанням службовим становищем та незаконним втручанням у державну інформаційну систему. За інформацією обласної прокуратури, посадовиця скористалася доступом до внутрішньої бази Державної податкової служби та без жодних підстав видалила дані щодо нарахувань на значну суму.

Слідство встановило, що держслужбовиця зайшла до інформаційно-комунікаційної системи ДПС під власним логіном і паролем, після чого вилучила два податкові повідомлення-рішення про сплату податку на нерухоме майно. Загальна сума цих нарахувань становила 500 тисяч гривень. Видалення інформації відбулося без законних підстав і всупереч службовим обов’язкам, що призвело до фактичного ненадходження півмільйона гривень до місцевого бюджету.

Головному державному інспектору одного з відділів оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Черкаській області інкримінують кримінальні правопорушення за ч. 1 ст. 362 (несанкціоноване втручання в роботу комп’ютерів, систем та мереж) та ч. 2 ст. 364 КК України (зловживання владою або службовим становищем).

Справу наразі розслідують, а прокурори перевіряють усі обставини для притягнення винних до відповідальності та відшкодування завданих державі збитків.

У 2025 році компанія ТОВ «Харківенергоремонт-холдинг», яку пов’язують із родиною харківського кримінального авторитета Вадима Казарцева, відомого як «Князь», несподівано вийшла у лідери серед підрядників, що отримують державні контракти у сфері енергетичної інфраструктури. Фірма почала систематично вигравати тендери на ремонт об’єктів, пошкоджених російськими ударами, попри конкуренцію з боку давніх учасників ринку та масштабність робіт, що потребують високої технічної кваліфікації.

Основними замовниками для компанії стали Трипільська та Зміївська теплоелектростанції, які входять до структури ПАТ «Центренерго». На Трипільській ТЕС підприємство отримало контракт вартістю 55,5 млн грн — на відновлення обладнання, пошкодженого після чергової хвилі атак на енергосистему. На Зміївській станції сума угоди була скромнішою, але також значною — близько 7 млн грн. Обидва тендери привернули увагу експертів, оскільки компанія раніше не демонструвала подібної активності чи подібного рівня державного фінансування.

Слідство вважає, що численні подарунки Кіяшка родині та дітям дружини — ймовірна легалізація коштів, отриманих від бізнесу та тендерів. Незважаючи на кримінальне минуле та тяжкі звинувачення, Кіяшко продовжує керувати бізнесом під час війни, отримуючи державні замовлення на мільйони гривень.

Ця ситуація демонструє, як особи з кримінальним бекграундом та родинними зв’язками у судовій системі можуть отримувати доступ до державних коштів навіть у критичний для країни час.

В Україні оприлюднено дані про масштабне порушення серед працівників органів прокуратури, яке роками залишалося поза увагою. За результатами масштабної перевірки встановлено, що 74 прокурори втратили свої посади через оформлення фіктивних інвалідностей, а ще 66 тимчасово відсторонені від виконання службових обов’язків до завершення дисциплінарних процедур. Про це повідомив генеральний прокурор Андрій Кравченко, акцентуючи, що йдеться не про поодинокі випадки, а про системну схему, яка діяла тривалий час.

За наданою інформацією, кілька кримінальних проваджень щодо працівників, котрі незаконно отримали статус осіб з інвалідністю, уже розглядаються в судах. Ці справи мають стати прецедентом для очищення системи та сигналом, що уникнути відповідальності більше не вдасться. Кравченко наголосив, що протягом багатьох років тема зловживань із довідками про інвалідність залишалася фактично забороненою для обговорення: одні закривали на це очі, інші вважали проблему несуттєвою, а хтось прямо користувався можливістю обходити закон на власну користь.

Кравченко додав, що розслідування та перевірки щодо фальшивих інвалідностей продовжуватимуться, а прокуратура має намір забезпечити повну відповідальність за такі зловживання. Водночас він наголосив на важливості очищення системи та підвищення довіри до органів прокуратури.

Експерти зазначають, що виявлення фальшивих інвалідностей серед правоохоронців свідчить про системні проблеми контролю та потребу в додатковому аудиту персоналу, щоб запобігти подібним порушенням у майбутньому.

Вища рада правосуддя знову не дійшла згоди під час розгляду дисциплінарної скарги на суддю Окружного адміністративного суду Києва Віктора Шулежка. Питання, порушене ще за зверненням загиблого на фронті громадського діяча Романа Ратушного, вкотре не отримало остаточного рішення. Голоси членів Ради розділилися порівну, що унеможливило ухвалення будь-якого вердикту та призвело до чергового перенесення розгляду.

Суть дисциплінарної скарги полягала у діях судді, які він вчинив у 2020 році під час розгляду справи щодо збереження Протасового Яру. Тоді Шулежко одноосібно призупинив чинність рішення Київради про повернення території парку статусу зеленої зони та зупинення будівництва. Резонансності ситуації додало те, що суддя ухвалив проміжне рішення без участі сторін, не забезпечивши їм можливість висловити позицію або ознайомитися з матеріалами.

Раніше Палата ВРП встановила недбалість судді, ухваливши рішення без належного обґрунтування та проголосувала за його притягнення до відповідальності у вигляді догани з позбавленням доплат. Проте на останньому засіданні голоси членів ВРП розділилися порівну: шість виступили за залишення рішення, шість – проти, включно з Бурлаковим, Ковбієм, Кравченком, Боковою, Котелевцем та Махінчуком.

Суддя Шулежко також подав скаргу на дисциплінарного інспектора Плескача через нібито конфлікт інтересів, але її відхилили. Крім того, у листопаді ВРП відкрила нове дисциплінарне провадження щодо судді у зв’язку з плівками Вовка, на яких він нібито брав участь у планах блокування роботи ВККС та підриву судової системи.

Ситуація демонструє складність притягнення суддів до відповідальності та політичну чутливість процесів у Вищій раді правосуддя, а також продовжує викликати суспільний резонанс.

Під час тематичного круглого столу представниця Уповноваженого Верховної Ради з прав людини з соціальних та економічних прав Олена Колобродова поінформувала учасників про суттєве зростання кількості звернень, що стосуються роботи системи медико-соціальної експертизи. За її словами, ця тенденція стала однією з найвиразніших ознак поглиблення системних проблем у сфері встановлення інвалідності та оцінювання функціонального стану людини.

Упродовж 2024 року до офісу омбудсмана надійшло 299 звернень щодо МСЕК. У порівнянні з попереднім роком це становить зростання на 95%, що свідчить про серйозне загострення недовіри до процедур, які мали б гарантувати громадянам реалізацію їхніх соціальних прав. Експерти підкреслюють, що подібна динаміка відображає не лише збільшення кількості випадків порушень, а й зростання обізнаності населення про можливість оскарження рішень та захисту своїх інтересів.

У відповідь на зауваження юристконсульт ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» Олександр Довженко пояснив, що значний обсяг звернень потребує часу для опрацювання, адже у системі працює 80 спеціалізованих команд, а справи не розглядаються непрофільними лікарями.

Довженко також уточнив, що документи подаються відповідно до чинних нормативно-правових актів, а люди, які вже отримали інвалідність за кордоном, можуть легалізувати документи без повторного проходження обстежень в Україні. Крім того, пацієнти можуть проходити обстеження у будь-яких клініках, а харчування в установі відповідає стандартам МОЗ. Електронні звернення приймаються за наявності кваліфікованого електронного підпису.