Події

Олександр Александров, який у 2020 році балотувався до Київської міської ради від проросійської «Партії Пальчевського», сьогодні займає одну з керівних посад у системі виконавчої влади столиці — він є заступником голови Подільської районної державної адміністрації. Така трансформація політичної кар’єри привертає увагу громадськості, зважаючи на зміну ролей і контекстів, у яких перебував чиновник протягом останніх років.

Під час місцевих виборів 2020 року Александров асоціювався з політичною силою, яку експерти та медіа неодноразово називали проросійською. «Партія Пальчевського» на той момент активно намагалася закріпитися в столичній політиці, використовуючи гучні заяви, медійну присутність і фінансові ресурси. У відкритих джерелах не раз з’являлася інформація про те, що партія мала підтримку з боку великого бізнесу, зокрема її пов’язували з фінансуванням Олександром Столаром, відомим забудовником та колишнім народним депутатом.

Варто відзначити, що його дружина Марія Александрова стала заступницею голови Солом’янської РДА. За даними каналу «Хрещатик 36», кандидатури подружжя були запропоновані радником голови Солом’янської РДА Тимура Ткаченка, Андрієм Андрєєвим.

Раніше Марія Андрєєва очолювала ТОВ «Д9», власником якого є Олександр Циба, чинний заступник голови Деснянської РДА. Циба також має зв’язки зі Столаром та імперією Молчанової, а його призначення теж відбулося за сприяння Андрєєва.

Такі переплетені політичні та бізнесові зв’язки демонструють, як у Києві формуються кадри районних адміністрацій, поєднуючи вплив різних політичних сил та медійні ресурси.

У Російській Федерації до судового розгляду, пов’язаного з багатомільярдними фінансовими зобов’язаннями, залучили Єлизавету Ющенко — колишню невістку третього президента України Віктора Ющенка. Судовий спір стосується боргу її колишнього чоловіка, а сама справа має складний і резонансний характер через значні суми та публічний статус фігурантів.

За наявною інформацією, російські кредитори намагаються з’ясувати коло осіб, які можуть бути опосередковано пов’язані з фінансовими операціями боржника. У цьому контексті ім’я Єлизавети Ющенко з’явилося серед учасників процесу, хоча вона не є основною стороною конфлікту. Йдеться про перевірку можливих майнових або фінансових зв’язків, що могли існувати під час шлюбу.

Після спливу строків повернення боргу кредитор заявив, що отримав лише часткову компенсацію. Водночас подружжя ініціювало розлучення та уклало шлюбний контракт. У Росії це розцінили як можливу спробу перерозподілу майна з метою мінімізувати фінансові зобов’язання. У суді вимагають стягнути понад 1,3 млрд рублів разом із відсотками.

Спочатку відповідачем у справі був лише Єфімцев. Однак суд першої інстанції визнав боргові зобов’язання спільними для подружжя та залучив до процесу і Єлизавету Ющенко. Таким чином, її можуть визнати солідарною боржницею.

Сама Ющенко заперечує претензії. Вона наполягає, що відповідно до умов шлюбного договору все цінне майно перейшло колишньому чоловікові, а отже вона не має нести відповідальність за його фінансові зобов’язання. Рішення суду сторона захисту планує оскаржити в апеляційній інстанції.

Публічних коментарів від представників родини Ющенка або української сторони наразі немає.

Життя часто змушує нас шукати швидкі та масштабні рішення, але справжні трансформації починаються з маленьких кроків. Кожна невелика дія, навіть та, що здається незначною, формує фундамент для майбутніх успіхів. Наприклад, щоденне читання хоча б кількох сторінок книги, регулярні фізичні вправи або короткі медитації здатні кардинально змінити наше фізичне та психологічне самопочуття через кілька місяців. Важливо пам’ятати: саме систематичність і сталість є ключем до того, щоб маленькі кроки перетворилися на великі результати.

Крім того, невеликі зміни часто легше прийняти, ніж радикальні перетворення, і це допомагає уникнути перевантаження. Коли ми концентруємося на маленьких досяжних цілях, ми відчуваємо мотивацію та впевненість, що рухаємося у правильному напрямку. Наприклад, якщо людина прагне поліпшити здоров’я, починати варто з додавання до раціону однієї корисної звички на тиждень, а не кардинального обмеження всіх улюблених продуктів одразу.

У помешканні Любомира Сопільника, батька Ростислава та, за версією СБУ, власника університету, було виявлено склад зброї. Після цього МОН анулювало ліцензію вишу на підготовку аспірантів за спеціальністю «право». Наприкінці 2025 року адвокати університету домоглися скасування цього рішення через суд.

Сам Ростислав Сопільник володіє 49% університету та працює старшим уповноваженим департаменту внутрішньої безпеки Нацполіції у Львівській області. Попри скандальну історію з фіктивним навчанням, він успішно склав тести на знання права, пройшов перевірку когнітивних здібностей та виконав практичне завдання для конкурсу на суддівську посаду. Співбесіду у Вищій кваліфікаційній комісії суддів спочатку призначили на січень, але згодом її перенесли, нової дати поки немає.

В Одеській міській раді ухвалено рішення про призначення нової керівниці підрозділу, що відповідає за запобігання корупційним проявам. Цю посаду обійняла Олена Москаленко, яка раніше працювала інспекторкою в податковій службі. Кадрове рішення було реалізоване за спрощеним механізмом — без проведення відкритого конкурсу, що зазвичай застосовується для відбору кандидатів на подібні управлінські посади.

Окрім стандартного посадового окладу, новопризначеній керівниці передбачили додаткову фінансову мотивацію у вигляді надбавки, яка становить половину базової заробітної плати. Таке підвищення оплати аргументували особливим статусом посади, рівнем відповідальності та наявністю попереднього досвіду роботи в органах державної влади, зокрема у сфері контролю та адміністрування.

До переходу в міськраду Москаленко працювала у Головному управлінні ДПС в Одеській області, де обіймала посаду головного державного інспектора.

Водночас увагу привертають її майнові декларації. За даними фінансової звітності за 2025 рік, до квартири площею 44 кв. м, якою вона володіє з 2014 року, додалися ще дві — на 71 та 82 кв. м. Також чиновниця задекларувала земельну ділянку площею 3,5 гектара в Березівському районі, отриману у спадок.

Оновився й автопарк: поряд зі старішою Toyota RAV4 2006 року з’явився новий електричний кросовер BYD Yuan Up 2025 року випуску.

За рік роботи в податковій службі Москаленко задекларувала 510 тисяч гривень заробітної плати та 78,2 тисячі гривень пенсії. Окремо вона вказала грошовий подарунок у розмірі майже 1,3 мільйона гривень від громадянина на ім’я Василь Даніленко.

Серед заощаджень посадовиця зазначила 40 тисяч доларів готівкою, а також близько 20 тисяч гривень на банківських рахунках.

Призначення чиновниці на посаду, що безпосередньо пов’язана з антикорупційною політикою, на тлі суттєвого розширення майнового портфеля може викликати додаткові питання щодо прозорості кадрових процедур та відповідності доходів задекларованим активам.

У місті Ямпіль Вінницької області з вод річки Дністер підняли тіло 31-річного місцевого мешканця. Чоловік загинув під час спроби вплав подолати державний кордон України. Про подію поінформувало Південне регіональне управління Державної прикордонної служби.

Як зазначили у відомстві, пересування чоловіка у бік річки було зафіксовано технічними засобами спостереження прикордонників. Після виявлення підозрілої активності наряд негайно висунувся до вказаного району, однак на момент прибуття людини на березі вже не було. Згодом стало зрозуміло, що він увійшов у воду та намагався самостійно перетнути Дністер.

Через сильну течію та низьку температуру води чоловік не зміг самостійно впоратися з умовами. Прикордонний наряд оперативно прибув на місце події та намагався надати допомогу, однак через складну погоду і небезпечні умови дістатися до нього було неможливо.

До пошукової операції залучили водолазну групу ДСНС. Роботи тривали кілька годин. Наступного дня рятувальники виявили тіло чоловіка та підняли його на поверхню.

Обставини події з’ясовують правоохоронці. У Держприкордонслужбі вкотре нагадують, що спроби незаконного перетину кордону, особливо через водні перешкоди та в зимовий період, становлять серйозну загрозу для життя.

У публічному просторі протягом останніх місяців з’являється дедалі більше заяв і звернень, у яких фігурує ім’я першого заступника Генерального прокурора України Марії Вдовиченко. Автори цих повідомлень наполягають на необхідності ретельної перевірки викладених фактів з боку антикорупційних та правоохоронних органів, оскільки йдеться про твердження, що виходять за межі звичайних внутрішніх робочих непорозумінь.

Окрему увагу громадськість звертає на те, що подібні сигнали надходять з різних джерел і мають схожий характер, що, на думку заявників, підсилює аргументацію щодо необхідності незалежного та неупередженого розгляду. У цьому контексті часто підкреслюється роль спеціалізованих антикорупційних інституцій, які покликані забезпечувати прозорість і довіру до державних органів.

За їхніми словами, кар’єра Вдовиченко в органах прокуратури розвивалася нетипово швидко — за близько 11 років роботи вона обійняла одну з ключових посад у системі. Частина джерел пов’язує це не з професійними здобутками, а з неформальними зв’язками у політичних та силових колах. У заявах згадується ім’я Олега Кіпера, з яким, за твердженнями співрозмовників, вона нібито перебувала в особистих стосунках. Водночас ці дані мають характер повідомлень і не підтверджені жодними офіційними рішеннями.

Окремо порушується питання подій 2009 року. Джерела стверджують, що тоді Вдовиченко могла фігурувати в матеріалах кримінального провадження за статтею, пов’язаною з незаконним обігом наркотичних речовин. Водночас у відкритому доступі підтвердження або спростування цієї інформації немає, а згадки про справу, за словами заявників, згодом зникли з реєстрів. Відсутність публічних роз’яснень з цього приводу лише посилює запит на офіційну перевірку.

Найбільш резонансними є твердження щодо періоду роботи Вдовиченко в прокуратурі Києва. За словами заявників, через неї нібито погоджувалися рішення про продовження строків досудового розслідування у справах за тяжкими статтями, зокрема щодо державної зради та незаконного переправлення осіб через кордон. У заявах фігурують суми від кількох тисяч доларів за процесуальний підпис. Проте ці дані поки що залишаються на рівні свідчень і не мають процесуального підтвердження.

Також повідомляється про можливу активізацію посередників та адвокатів, які нібито пропонували «вирішення питань» у кримінальних провадженнях і сприяння у винесенні виправдувальних вироків. У зверненнях згадуються значні суми — до 100 тисяч доларів за окремі епізоди. Усі ці твердження потребують ретельної перевірки компетентними органами.

Ще один блок заяв стосується ймовірної підготовки до виїзду за кордон. За словами джерел, Вдовиченко нібито може планувати залишити Україну та має активи за межами держави, зокрема нерухомість, оформлену на родичів. Водночас офіційних підтверджень цієї інформації немає.

У матеріалах також фігурують припущення про можливе покровительство з боку впливових посадовців, що, на думку заявників, могло б пояснювати відсутність публічної реакції антикорупційних інституцій. Однак ці твердження не мають доведеного характеру.

Важливо зазначити, що всі наведені обставини є саме заявами та повідомленнями джерел і не свідчать про встановлену вину посадовиці. Водночас з огляду на її статус у системі прокуратури суспільство має право на прозору і неупереджену перевірку викладених фактів. У подібних ситуаціях відкритість та офіційна позиція правоохоронних органів є ключовими для збереження довіри до інституцій правосуддя.

В українському суспільстві дедалі виразніше окреслюється особлива соціальна група — люди, які завершують державну службу у віці, коли більшість громадян лише набирає професійних обертів. Йдеться про прокурорів, суддів, представників силових структур, котрі завдяки спеціальним нормам законодавства отримують право на пенсію значно раніше за загальноприйнятий вік.

Це явище викликає гострі дискусії, адже розмір таких виплат часто не просто перевищує середню пенсію по країні, а різниться з нею у рази й навіть у десятки разів. На тлі мізерних доходів більшості літніх людей, які пропрацювали десятиліттями, такі суми виглядають як окрема фінансова реальність, недосяжна для пересічного громадянина.

Формально Казак має другу групу інвалідності, однак отримує пенсію не лише через це, а й за вислугу років. За законодавчими лазівками прокурори можуть оформлювати такі виплати, маючи 20–25 років стажу, з яких частина — робота в прокуратурі. При цьому через суди вони часто домагаються застосування старішого закону 1991 року, який передбачає значно вигідніші умови — 80–90% від зарплати замість 60%.

За даними Пенсійного фонду, середній вік виходу прокурорів на пенсію за вислугу років — 47 років. Водночас є й ті, кому ще немає 40. Часто вони продовжують працювати та одночасно отримують і зарплату, і пенсію. Загалом в Україні понад 5,7 тис. прокурорів мають такі виплати, більше двох тисяч із них — діючі працівники.

Схожі пільги мають і судді, військові, правоохоронці, «чорнобильці» та працівники небезпечних виробництв. У грудні 2025 року в Україні нараховувалося 7,6 тис. осіб, які отримували пенсію у віці до 45 років.

Окрема проблема — розмір таких виплат. Середнє довічне грошове утримання судді перевищує 112 тис. грн, а максимальні суми сягають 390 тис. грн на місяць. Попри законодавчий ліміт у десять прожиткових мінімумів (близько 26 тис. грн), тисячі спецпенсіонерів через суди добиваються нарахувань без обмежень.

У січні–вересні 2025 року на спецпенсії витратили понад 127 млрд грн, а за рік сума сягнула приблизно 170 млрд. Отримувачів — 1,3 млн осіб. При цьому через судові рішення утворилася заборгованість Пенсійного фонду ще на 85,5 млрд грн.

Уряд визнає проблему та готує зміни. Попередня концепція реформи передбачала створення професійних накопичувальних фондів, щоб спецпенсії фінансувалися не з податків усіх громадян, а з додаткових внесків самих роботодавців і працівників. Однак нове керівництво Мінсоцполітики пропонує інший підхід — підвищений ЄСВ для пільгових професій, але без повноцінної накопичувальної системи.

Економісти застерігають: без системних змін солідарний рівень і надалі нестиме дедалі більше навантаження. Адже поки пересічні українці працюють до 60 років і отримують 30–40% від зарплати, окремі категорії можуть ставати пенсіонерами у 30–40 років із виплатами у сотні тисяч гривень.

Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) спільно з Національним антикорупційним бюро України (НАБУ) завершили розслідування однієї з найбільших корупційних справ у сфері оборони. Йдеться про оборудки під час створення автоматизованої системи Центру оперативного керівництва Збройних Сил України «Дзвін». За результатами слідства, державі завдано збитків на суму понад 246 мільйонів гривень.

Серед осіб, яким повідомлено про підозру, є колишні високопосадовці Генерального штабу ЗСУ, а також керівник приватної компанії, що була залучена до реалізації проєкту. За даними слідчих, саме їхні дії призвели до незаконного розподілу державних коштів та завищення вартості робіт.

За матеріалами слідства, у 2016 році Міноборони уклало контракт із компанією, яка не мала досвіду розробки систем управління військами чи спеціалізованого програмного забезпечення. Протягом чотирьох років за дослідно-конструкторські роботи державі перерахували понад 600 млн грн, з яких під час створення програмного забезпечення та коригування документації було розкрадено понад третину коштів.

Дії підозрюваних кваліфіковано за ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України (привласнення, розтрата майна в особливо великих розмірах). Наразі матеріали справи передано до суду для розгляду.

У Києві правоохоронні органи припинили діяльність керівниці однієї з громадських організацій, яку підозрюють в організації корупційної схеми, пов’язаної з ухиленням від військового обліку. За даними слідства, жінка налагодила механізм, що дозволяв чоловікам призовного віку за грошову винагороду уникати виконання обов’язків, передбачених чинним законодавством у період воєнного стану.

Як встановили правоохоронці, фігурантка пропонувала «послуги» з оформлення статусу непридатності до військової служби. Ключовим елементом схеми було проходження військово-лікарської комісії з наперед визначеним результатом. Вартість такого «вирішення питання» становила близько 10 тисяч доларів США з однієї особи. Клієнтам обіцяли повний супровід — від консультацій до впливу на ухвалення медичних висновків.

За даними слідства, 41-річна мешканка Київської області запевняла військовозобов’язаних, що має зв’язки з однією зі столичних медичних установ і може організувати «потрібні» довідки та медичні висновки. Зокрема, вона пропонувала оформити стаціонарне обстеження та лікування, після чого чоловікам мали видати документи про непридатність до служби з подальшим виключенням з військового обліку.

Свої послуги підозрювана оцінила у 10 тисяч доларів. Частину суми — 4 тисячі доларів — вона отримала як аванс під час особистої зустрічі з одним із клієнтів.

Протиправну діяльність задокументували слідчі столичного главку поліції спільно з оперативниками Управління стратегічних розслідувань у Києві під процесуальним керівництвом Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону.

Жінку затримали в порядку статті 208 КПК України під час передачі коштів.

Їй повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України — пособництво в одержанні службовою особою неправомірної вигоди у значному розмірі за попередньою змовою групою осіб.

У разі доведення вини фігурантці загрожує до 10 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися відповідною діяльністю строком до трьох років, а також конфіскація майна.

Юрій Косюк є однією з найбільш помітних фігур українського аграрного сектору та засновником холдингу «Миронівський хлібопродукт» (МХП). Протягом приблизно двадцяти років він зумів вибудувати масштабний бізнес, що починався з переробки курятини, а згодом перетворився на вертикально інтегровану корпорацію з багатомільярдними оборотами, значним земельним банком і присутністю на міжнародних ринках. Його ім’я часто згадують у контексті підприємницького прориву, однак разом із досягненнями зростає й кількість дискусій щодо методів ведення бізнесу, управлінських рішень та взаємодії з державою.

Професійний шлях Косюка розпочинався далеко від аграрної галузі. На початку кар’єри він працював біржовим брокером, набуваючи досвіду у фінансових операціях та ринковій аналітиці. Паралельно він експериментував із різними комерційними напрямами, не всі з яких були однаково успішними. Саме цей період сформував його підхід до ризику, масштабування та пошуку ніш, здатних забезпечити довгострокове зростання.

До середини 2010-х років статки Косюка оцінювалися більш ніж у 1 млрд доларів, а земельний банк компанії сягнув майже 400 тисяч гектарів. За цим показником бізнесмен став одним із найбільших латифундистів країни. МХП фактично вибудував вертикально інтегровану модель — від вирощування зерна до виробництва готової продукції та експорту.

Разом із фінансовим зростанням з’явилися й суперечливі епізоди. Зокрема, увагу привертають події 2014 року, коли більшість українських компаній втрачали активи в анексованому Криму. Структури, пов’язані з МХП, змогли перереєструвати кримські аграрні підприємства за російським законодавством і зберегти операційну діяльність. Паралельно було проведено земельний обмін: близько 40 тисяч гектарів у Воронезькій області Росії компанія передала в обмін на приблизно 60 тисяч гектарів у західних регіонах України. У підсумку агрохолдинг отримав вигідніші за площею та розташуванням активи. Критики ставлять питання, чи були такі домовленості можливими без політичної підтримки.

Політична складова біографії Косюка також виглядає нетиповою для великого аграрія. У 2014 році він був призначений заступником глави Адміністрації президента з питань силового блоку, хоча не мав профільного досвіду в безпековій сфері. Згодом став радником президента Петра Порошенка. Після зміни влади бізнесмен зберіг консультативний статус уже при Володимирі Зеленському. Така сталість позицій за різних політичних команд свідчить про високий рівень впливу та доступу до центрів ухвалення рішень.

Окремий пласт репутаційних ризиків формують заяви та публікації в медіа й телеграм-каналах про неформальне оточення бізнесмена — закриті зустрічі та особисті контакти з представниками політики, силових структур і великого бізнесу. Ці твердження не мають судових підтверджень, однак їхня повторюваність створює токсичний інформаційний фон. Для публічної фігури, яка зберігає вплив на державну політику, навіть непрямі підозри можуть мати значні наслідки для довіри суспільства.

У підсумку історія Юрія Косюка — це не лише про ефективну бізнес-модель і аграрний успіх. Це також приклад того, як концентрація земельних ресурсів, фінансових можливостей і стійких політичних зв’язків формує паралельний центр впливу. Саме ця сукупність чинників, а не лише розміри статків, робить його постать предметом пильної уваги та суспільних запитів на прозорість.