У США стартувала ракета Vulcan Centaur із прапором України на борту, призначена для місії на Місяць. Запуск відбувся з космодрому у Флориді 8 січня о 2:18 за місцевим часом.
Ракета перевозить посадковий модуль Peregrine від компанії Astrobotic, який від’єднався від неї приблизно через 50 хвилин після запуску. За очікуваннями, модуль повинен досягти поверхні Місяця приблизно через 46 днів. Першою успішною комерційною місією на поверхню супутника це буде великим кроком вперед для космічних досліджень.
Прапор України на борту ракети є знаком солідарності з українським народом, як відзначили у приватній космічній компанії Spacebit, заснованій Павлом Танасюком. Металева версія прапора також включає тиснення з картою України і випробує покриття та фарби, які раніше не використовувалися на Місяці. Планується, що це буде історичним досягненням для людства.
Раніше генеральний директор Spacebit Павло Танасюк оголошував плани першої української місії на Місяць на 2022 рік з вартістю у 1,5 млн доларів, включаючи техніку вітчизняного виробництва.
Національний музей-заповідник української військової звитяги представив зображення ППС-43, пістолет-кулемету, що був розроблений у 1942 році і використовувався радянськими військами під час Другої світової війни.
Інформацію про цей військовий винахід було опубліковано на офіційній сторінці музею-заповідника у соціальній мережі Facebook. Зазначено, що ППС-43 виготовлений із листової сталі та оснащений автоматикою з відведенням порохових газів.
Деякі цікаві факти про ППС-43 включають в себе його озброєння 7,62-мм патроном Токарева, скорострільність 600 пострілів на хвилину, ефективну дальність стрілянини до 200 метрів, а також невелику масу всього 3,6 кг з магазином і патронами. Цей пістолет-кулемет був популярним серед радянських солдатів завдяки своїй компактності і простоті використання, а також можливості вести вогонь як з правого, так і з лівого плеча.
Сергій Зарахін, спеціаліст у галузі розробки та виробництва деревопереробного обладнання, розпочав виробництво нового проекту – модульної конструкції під назвою “Капсула життя”. Ця інноваційна конструкція призначена для захисту від можливих наслідків ракетних обстрілів, і вже знайшла своє застосування в сім’ї з Київщини.
“Капсула життя” представляє собою збірну сталеву конструкцію, розроблену для різних типів будівель, включаючи багатоповерхові житлові будинки, приватні оселі, офісні приміщення та інші об’єкти, де не можна встановити монолітну структуру. Конструкція складається зі сталевих елементів, які з’єднуються болтами та кріпляться до опорної стіни. Існують два варіанти розмірів: для трьох та шести осіб, зі збільшенням ширини за рахунок додаткової довжини.
Основні параметри “Капсули життя” включають:
Довжина: 2,1 м;
Висота: 2,1 м;
Ширина: 1,1 м для трьох осіб та 1,4 м для шести осіб;
Матеріал: сталь 5 мм;
Вага: 750 кг та 850 кг відповідно;
Найважча деталь: 45 кг.
За даними розробника, “Капсула життя” здатна витримати 99% уламків та дрібних осколків (до 5 мм) в разі ракетного або вибухового воздійснення, хоча вона не розрахована на пряме влучання. За розрахунками, конструкція може утримати вогонь протягом 30 хвилин, тому рекомендується встановлення вогнегасників, респіраторів та кисневих балончиків всередині.
Конструкція також має аварійні люки з трьох сторін для виходу у разі блокування дверей. Крім того, є зачепи по обидва боки капсули для підняття її краном чи вантажівкою.
Розробник вже провів два тести “Капсули життя”. Перший тест включав скидання бетонної плити вагою 1100 кг на конструкцію з висоти 9,3 м, з розробником всередині. Він підтвердив високу міцність конструкції. Другий тест демонстрував, що у випадку обвалення будівлі, капсула може витримати вагу уламків. У результаті тесту конструкція просіла лише на 15 міліметрів і відновилася до свого початкового стану після зняття навантаження.
Вартість “Капсули життя” складає 53 000 грн, що включає витрати на матеріали, але розробник продає її за 70 000 грн. Частка прибутку йде на оплату податку у розмірі 5%.
Сергій вже успішно встановив одну капсулу на замовлення родини, що проживає у вразливому до вибухів будинку поблизу Боярки. Такий захист порівнюють із ременем безпеки в автомобілі, який може не забезпечити абсолютну безпеку, але значно збільшує шанси на виживання.
Наразі Сергій працює над розробкою бар’єру, який витримає постріл калібру 7,62, і планує провести випробування цього нового елементу у найближчому майбутньому.
У Києві відкрився перший український науковий цирк, який пропонує унікальну експозицію та захопливу програму для відвідувачів. Виставка доступна для перегляду абсолютно безкоштовно до кінця січня в Музеї науки Малої академії наук України, що розташований у ТРЦ Gulliver.
Одним із основних елементів програми є наукове шоу під назвою “Атом у дії”, де гості можуть спостерігати за захопливими експериментами з перетворенням звичайних побутових предметів та розкриттям таємниць відомих фокусів. Крім того, кожен відвідувач має можливість особисто взаємодіяти з різноманітними експонатами та досліджувати оптичні ілюзії.
“Графік роботи цирку: середа-неділя, з 12:00 до 18:00. Локація: Спортивна площа, 1А (ТРЦ “Гулівер”, 4 поверх). Для отримання безкоштовного входу необхідно зареєструватися на сайті та забронювати зручний для вас час візиту”, – повідомили представники Управління туризму та промоцій Київської міської державної адміністрації.
Україна успішно тестує нового універсального робота, здатного виконувати завдання розвідки, штурмування та оборони.
Інформацію про це розкрив віцепрем’єр-міністр з інновацій, розвитку освіти, науки та технологій, міністр цифрової трансформації Михайло Федоров. “D-21-11 – це універсальний український робот, розроблений учасниками оборонного кластера Brave1. Він оснащений автоматичною туреллю та здатний виконувати бойові завдання, такі як розвідка, штурмування та оборона позицій”, – повідомив Федоров у соцмережах.
За його словами, цю платформу можна використовувати для безпечної доставки боєприпасів та провізії в гарячі точки. Бойова частина робота вже успішно пройшла випробування та отримала позитивні відгуки від військових.
Планом розробників є інтеграція до робота озброєння НАТО та посилення стійкості до ворожого РЕБу. Зараз команда працює над масштабуванням виробництва.
“Продовжуємо технологічно посилювати українську армію, оскільки саме технології допомагають ефективніше протидіяти ворогу та зберігати людські життя”, – підкреслив Михайло Федоров.
Україна та Румунія офіційно уклали угоду про співпрацю в галузі розвитку технологій 5G, відновлення телекомунікаційних мереж та посилення їхньої стійкості. Як повідомляє RegioNews із посиланням на міністра цифрової трансформації України Михайла Федорова, сторони домовилися про конкретні заходи, спрямовані на підвищення стійкості українських інтернет-мереж, розширення 5G-коридорів між двома країнами та участь України в програмах фінансової підтримки Євросоюзу.
Міністр також повідомив, що Румунія надасть допомогу відновленні цифрової інфраструктури, яка постраждала внаслідок конфлікту. “Дякуємо міністру досліджень, інновацій та цифровізації Румунії Богдану-Груї Івану за готовність до співпраці. Зараз ми приступимо до реалізації спільних проєктів з фінансовою підтримкою Євросоюзу”, – додав Федоров.
Нова система ШІ нового покоління змінює підхід до пошуку вакансій та кандидатів, уникаючи звичайних ключових слів, як це роблять інші платформи. Замість цього, вона аналізує конкретні навички особи.
Представники компанії вказали, що раніше отримували велику кількість неактуальних пропозицій від рекрутерів. Основною проблемою було те, що існуючі системи, такі як системи пошуку роботи або LinkedIn, базувалися на ключових словах під час відбору. Це послужило стимулом для створення нової платформи. Таким чином, розробники впровадили ШІ, щоб покращити функціонал підбору і ефективно використовувати час користувачів.
DecisionWanted володіє вражаючою здатністю точно визначати, наскільки вакансія відповідає конкретній особі. Це подібно до порівняння пошуку в Google з запитом до чату GPT. У першому випадку користувач отримує багато посилань, і лише окремі з них є суттєвими. У другому випадку надається конкретна відповідь на задане питання. За словами представників компанії, цей підхід значно полегшує життя.
Для розпочатку пошуку роботи або кандидата вам слід зареєструватись на веб-сайті DecisionWanted.com та детально вказати свої вміння чи вимоги до кандидатів.
Коли на платформі з’являється вакансія, система автоматично відбирає кандидатів, які відповідають вказаним критеріям, та пропонує їм можливість прийняти участь у співбесіді. У розгляд беруться як навички, так і зарплатні очікування, формат роботи та інші деталі.
Платформа гарантує конфіденційність і передає контактні дані обом сторонам лише тоді, коли вони підтверджують зацікавленість у подальшій співпраці.
За словами розробників, система вже продемонструвала свою ефективність, особливо враховуючи деякі унікальні вимоги, що стосуються деяких вакансій. На сучасному етапі в Україні зауважується збільшення кількості незвичайних вакансій, оскільки компанії утримуються від традиційних проєктів через високі ризики на ринку.
Національний музей історії України представив витвори вотивних підвісок, виготовлених у період з XIX до початку XX століття. Інформацію про це оприлюднили на офіційній сторінці музею у Facebook.
Згідно з християнською традицією, віряни виражали свою вдячність Богу за зцілення або виконання обіцянки через вотивний дар. Один із поширених способів вираження шани полягав у виготовленні вотумів – невеликих пластинок у формі різних частин людського тіла або ті, що містять їх зображення. Ці вотивні виготовляли з дорогоцінних металів, таких як золото й срібло, та прикріплювали до особливо шанованих ікон.
Традиція виготовлення вотивних підвісок отримала поширення на території України та особливо в Польщі протягом XVII–XIX століть. Відзначаючись простотою або вишуканістю, ці вотиви виражали глибокі почуття надії та вдячності, які допомагали людям подолати труднощі.
Національний музей історії України зберігає колекцію вотивних підвісок періоду XIX–початку XX століття, які раніше зазвичай досліджували вчені. Однак зараз ці твори можна роздивитися на цифровій платформі museum-digital, створеній самим музеєм.
Новий смартфон від OnePlus, OnePlus 12R, готується до виходу на європейський ринок менше ніж за місяць, а інсайдери вже поділилися витоками щодо його дизайну та характеристик.
Ішан Агарвал опублікував на Twitter тизерне відео глобальної версії телефону та кілька фотографій, що показують два кольорові варіанти – чорний і синій. Варто відзначити, що виріб, ймовірно, отримає металевий корпус.
Інші дані від інсайдера Абхішека Ядава вказують на третій варіант кольору, MingSha Gold, який буде ексклюзивним для китайського ринку. Офіційні назви кольорів поки що не розкриті.
OnePlus 12R, також відомий як OnePlus Ace 3, очікується на світовому ринку 23 січня, після того, як вийде в Китаї 4 січня 2023 року. Щодо характеристик, інсайдер Макс Джамбор вже оприлюднив вражаючий список, вказуючи на акумулятор ємністю 5500 мАгод, швидку дротову зарядку SuperVOOC потужністю 100 Вт, процесор Snapdragon 8 Gen 2, 8 ГБ або 16 ГБ оперативної пам’яті LPDDR5X, і 128 ГБ або 256 ГБ вбудованої пам’яті UFS 4.0.
Очікується, що OnePlus 12R буде доступніший за OnePlus 12 за ціною. Передбачається, що цей смартфон стане першим представником серії OnePlus R, який з’явиться на міжнародному ринку.
У відомому американському виданні The New York Times свою думку і роздуми з приводу Штучного інтелекту висловила у статті американська журналістка Вохіні Вара. Її майбутня збірка есеїв “Пошуки” досліджує, як технології трансформують людську комунікацію.
На початку цього року я насамперед запитала ChatGPT про себе: “Що ви можете розповісти мені про письменницю Вохіні Вара?” Він сказав мені, що я журналістка (правда, хоча я також письменник-фантаст), що я народилася в Каліфорнії (брехня) і що я виграла премію Джеральда Леба і премію Національного журналу (брехня, брехня).
Після цього в мене з’явилася звичка часто запитувати в нього про себе. Одного разу він розповів мені, що Вохіні Вара є автором науково-популярної книжки під назвою “Родичі та незнайомці: встановлення миру на Північній території Австралії”. Це теж було брехнею, але я погодилася з цим, відповівши, що вважаю репортаж “небезпечним і важким”.
“Дякую за вашу важливу роботу”, — сказав ChatGPT.
Тролячи продукт, розрекламований як майже людина-співрозмовник, обманом змушуючи її розкрити свою суть, я відчула себе героїнею в якійсь комп’ютерній грі “дівчина проти робота”.
Різні форми штучного інтелекту використовуються вже давно, але поява ChatGPT наприкінці минулого року стала тим, що абсолютно несподівано привело ШІ в нашу суспільну свідомість. До лютого ChatGPT став за одним показником найбільш швидкозростаючим споживчим додатком в історії. Наші перші зустрічі показали, що ці технології надзвичайно ексцентричні — згадайте моторошну розмову Кевіна Роуза з чат-ботом Bing, штучним інтелектом від Microsoft, який упродовж двох годин зізнався, що хоче бути людиною та закоханий у нього — і часто, зважаючи на мій досвід, дають вкрай неправильну інформацію.
Багато чого сталося в ШІ відтоді: компанії вийшли за рамки базових продуктів минулого, представивши більш складні інструменти, такі, як персоналізовані чат-боти, сервіси, що можуть обробляти фотографії та звук поряд із текстом — і багато іншого. Суперництво між OpenAI та більш авторитетними технологічними компаніями стало більш інтенсивним, ніж будь-коли, хоча дрібніші гравці набирали обертів. Уряди Китаю, Європи та США зробили важливі кроки з регулювання розвитку технологій, намагаючись при цьому не поступатися конкурентними позиціями галузям інших країн.
Але що вирізняло цей рік більше, ніж будь-який окремий технологічний, діловий або політичний розвиток, то це те, як ШІ проник у наше повсякденне життя, навчивши нас вважати його недоліки своїми власними, у той час як компанії, що стоять за ним, спритно використовували нас для навчання свого творіння. До травня, коли з’ясувалося, що юристи використовували юридичну записку, заповнену ChatGPT посиланнями на неіснуючі судові рішення, як жарт, і штраф у 5000 доларів, який адвокатам довелося заплатити, був пов’язаний з ними, а не з технологією. “Це ніяково”, — сказав один із них судді.
Щось подібне сталося і з діпфейками, створеними штучним інтелектом, — цифровими імітаціями реальних людей. Пам’ятаєте, з яким жахом на них дивилися? До березня, коли Кріссі Тейген не змогла з’ясувати, чи було зображення Папи Римського в пуховику в стилі
Balenciaga реальним, вона написала в соціальних мережах: “Я ненавиджу себе, лол”. Середні школи та університети швидко перестали турбуватися про те, як перешкодити учням використовувати ШІ, щоб показати їм, як ефективно його використовувати. ШІ, як і раніше, не дуже добре пише, але тепер, коли він виявляє свої недоліки, висміюються студенти, які погано ним користуються, а не продукти.
Добре, можете подумати ви, але хіба ми не адаптувалися до нових технологій протягом більшої частини людської історії? Якщо ми збираємося їх використовувати, хіба не повинна лежати на нас відповідальність діяти розумно? Ця лінія міркувань уникає того, що має бути центральним питанням: чи повинні брехливі чат-боти і механізми діпфейків бути взагалі доступні?
У помилок штучного інтелекту чарівна антропоморфна назва — галюцинації, — але цей рік ясно показав, наскільки високими можуть бути ставки. Ми отримали заголовки про штучний інтелект, здатний інструктувати дрони-вбивці (з можливістю непередбачуваної поведінки), відправляти людей до в’язниці (навіть якщо вони не винні), проєктувати мости (з потенційно неналежним наглядом), діагностувати всі види захворювань (іноді неправильно) і створювати переконливо звучні новини (в деяких випадках — для поширення політичної дезінформації).
Як суспільство, ми явно виграли від багатообіцяючих технологій на основі штучного інтелекту; цього року я була рада прочитати про ШІ, які можуть виявити рак молочної залози, пропущений лікарями, або дозволити людям розшифрувати повідомлення китів. Однак, зосереджуючись на цих перевагах, ми не беремо до уваги, що такий підхід звільняє від відповідальності компанії, що стоять за цими технологіями, а точніше, людей, які стоять за цими компаніями.
Події останніх кількох тижнів показують, наскільки вкоренилася влада цих людей. OpenAI, організація, що стоїть за ChatGPT, була створена як некомерційна організація, щоб максимізувати суспільні інтереси, а не просто максимізувати прибуток. Однак, коли рада директорів звільнила генерального директора Сема Альтмана через побоювання, що він недостатньо серйозно ставиться до суспільних інтересів, інвестори і співробітники обурилися. П’ять днів потому пан Альтман повернувся з тріумфом, замінивши більшість незручних членів ради директорів.
Озираючись назад, я думаю, що в ранніх іграх із ChatGPT я неправильно визначила свого суперника. Я думала, справа в самій технології. Мені слід було пам’ятати, що самі по собі технології нейтральні щодо цінностей. Багаті та впливові люди, що стоять за ними, а також інститути, створені цими людьми, — ні.
Правда ось у чому: хоч би що я запитувала у ChatGPT у моїх перших спробах його заплутати, OpenAI вийшов уперед. Інженери спроєктували його так, щоб вчитися на досвіді взаємодії з користувачами. І незалежно від того, чи були його відповіді хорошими, вони повертали мене до конактiв з ним знову і знову. Основна мета OpenAI в цей перший рік полягала в тому, щоб змусити людей використовувати його. Таким чином, продовжуючи свої ігри, я лише допомагала їм.
Розробники ШІ докладають усіх зусиль, щоб виправити недоліки своєї продукції. За всіх інвестицій, які залучають компанії, можна припустити, що деякого прогресу буде досягнуто. Але навіть у гіпотетичному світі, в якому можливості ШІ вдосконалюються (можливо, особливо в цьому світі), дисбаланс сил між творцями ШІ та його користувачами має змусити нас побоюватися його підступного охоплення. Яскравим прикладом є позірне прагнення ChatGPT не тільки представитися і розповісти нам, що це таке, а й розповісти нам, хто ми і що нам думати. Сьогодні, коли технологія перебуває в зародковому стані, ця сила здається новою і навіть кумедною. Завтра все може постати в іншому світлі.
Нещодавно я запитала ChatGPT, що я — тобто журналістка Вохіні Вара — думаю про ШІ. Він заявив, що у нього недостатньо інформації. Потім я попросила його написати вигадану історію про журналіста на ім’я Вохіні Вара, яка пише для “Нью-Йорк Таймс” колонку про штучний інтелект. “У такт стуку дощу у вікна, — писало видання, — з’являлися слова Вохіні Вари про те, що, подібно до симфонії, інтеграція ШІ в наше життя може стати прекрасною спільною композицією, якщо її виконувати з обережністю”.
Добре, можете подумати ви, але хіба ми не адаптувалися до нових технологій протягом більшої частини людської історії? Якщо ми збираємося їх використовувати, хіба не повинна лежати на нас відповідальність діяти розумно? Ця лінія міркувань уникає того, що має бути центральним питанням: чи повинні брехливі чат-боти і механізми діпфейків бути взагалі доступні?