Hronikanovostej.com

Категорія: Наука

  • «Друга пара очей» у мозку: у Британії ШІ вперше допомагав хірургам під час реальної операції та врятував пацієнтові зір

    «Друга пара очей» у мозку: у Британії ШІ вперше допомагав хірургам під час реальної операції та врятував пацієнтові зір

    У Великій Британії зробили крок, який ще кілька років тому міг здаватися епізодом із наукової фантастики. Лондонські нейрохірурги вперше використали штучний інтелект безпосередньо під час операції на живому пацієнті: система в реальному часі аналізувала відео з ендоскопа, розпізнавала найнебезпечніші анатомічні структури та підсвічувала їх для медичної команди. Першим пацієнтом став 48-річний Ріс Гібберт із Бедфордширу, якому загрожувала втрата зору через пухлину гіпофіза. Операція завершилася успішно — пухлину видалили, зір чоловіка зберегли, а сам він уже повернувся до роботи. Про це пише BBC.

    Пухлина Ріса Гібберта могла призвести до сліпоти

    Унікальну операцію провели ще у травні в National Hospital for Neurology and Neurosurgery у Лондоні, який входить до University College London Hospitals NHS Foundation Trust. Про результати медики та дослідники офіційно розповіли 26–27 серпня. За даними UCL, це був перший випадок, коли розроблена ними система штучного інтелекту підтримувала нейрохірургів у реальному часі під час справжньої операції, а не працювала лише із записаними раніше відеоматеріалами чи в симуляції.

    Історія Гібберта почалася задовго до експериментальної операції. У грудні 2024 року чоловік здійснював свою звичайну прогулянку, коли раптово відчув себе погано, втратив свідомість і пережив судомний напад. Люди, які перебували поруч, допомогли йому, після чого медики провели обстеження.

    Саме тоді лікарі випадково виявили пухлину гіпофіза розміром приблизно 11 міліметрів. Сам Гібберт розповідав, що це був єдиний судомний напад у його житті, але саме він став початком довгої історії лікування.

    Спочатку лікарі не поспішали з операцією та спостерігали за станом пацієнта. Однак поступово ситуація погіршувалася. У Гібберта виник серйозний гормональний дисбаланс, а пухлина почала впливати на зір.

    Особливо постраждало периферійне поле зору. Чоловік почав спотикатися, оскільки буквально не бачив частини простору перед собою. Згодом йому довелося користуватися палицями для ходьби. Без хірургічного втручання пухлина могла продовжувати тиснути на структури, пов’язані із зором, і зрештою призвести до сліпоти.

    Саме розташування пухлини робило операцію особливо складною.

    Гіпофіз — невелика залоза розміром приблизно з кульку — розташований біля основи мозку. Поруч проходять критично важливі кровоносні судини та нерви, які відповідають за зір. Як пояснюють у UCLH, у цій ділянці помилка навіть приблизно в один міліметр може мати критичні наслідки, включно зі сліпотою, інсультом або смертю пацієнта.

    Саме тут і з’явився ШІ.

    Хірурги використали ендоскопічний транссфеноїдальний доступ — до пухлини дісталися через ніс та основу черепа. Це поширений малоінвазивний метод видалення пухлин гіпофіза, однак він вимагає надзвичайної точності через складну анатомію ділянки.

    Розроблена в University College London система отримувала живе відео безпосередньо з ендоскопа. Важлива особливість технології полягає в тому, що вона не просто аналізувала зроблені до операції МРТ або КТ-знімки. Алгоритм «дивився» на те саме операційне поле, яке хірурги бачили саме в цю секунду.

    ШІ розпізнавав анатомічні структури та виділяв їх різними кольорами — процес, який у комп’ютерному зорі називають сегментацією. Завдяки цьому команда отримувала додаткову візуальну карту небезпечних зон і могла краще бачити, яких ділянок необхідно уникати.

    Фактично система працювала як своєрідний високотехнологічний навігатор усередині голови.

    Водночас важливо: штучний інтелект не оперував Гібберта самостійно. Він не керував інструментами та не ухвалював остаточних рішень замість лікарів. Усі хірургічні дії залишалися під контролем медичної команди, а алгоритм виконував роль додаткового інструмента підтримки.

    Технологію розробили дослідники UCL, а її створення та клінічне випробування підтримав британський National Institute for Health and Care Research — NIHR. Алгоритми навчали на сотнях відеозаписів попередніх операцій на гіпофізі, де спеціалісти розмічали важливі структури, щоб система навчилася їх розпізнавати.

    Розробники працювали над системою не один місяць. Ще в листопаді 2025 року команда UCL Hawkes Institute демонструвала прототип AI-асистента для ендоскопічної транссфеноїдальної хірургії на медичній технологічній зустрічі NVIDIA у Цюриху.

    Уже тоді дослідники пояснювали, що система має в реальному часі визначати безпечні ділянки основи черепа, де хірург може працювати для доступу до пухлини, одночасно позначаючи критично важливі структури, яких необхідно уникати. На той момент технологія перебувала на доклінічній стадії.

    Перед переходом до справжньої операційної її також перевіряли в умовах, максимально наближених до реальних.

    Дослідники проводили експерименти у спеціально обладнаній симуляційній операційній National Hospital for Neurology and Neurosurgery. Там використовували повний набір інструментів для ендоскопічних операцій на гіпофізі та високоточний симулятор хірургічного втручання. Результати цієї доклінічної роботи були оприлюднені в червні 2026 року як препринт, тобто на момент публікації ще не пройшли повне рецензування науковим журналом.

    Нейрохірурги професор Хані Маркус та пан Даньял Хан провели операцію в Національній лікарні неврології та нейрохірургії.

    Операція Гібберта стала моментом переходу технології від симуляції до реального пацієнта.

    Її проводила команда нейрохірургів, до якої входив професор Хані Маркус. За його словами, використання ШІ може допомогти зробити надзвичайно делікатні операції безпечнішими, адже система дає хірургові додаткову інформацію про анатомію безпосередньо під час втручання.

    І можливості алгоритму не обмежуються розпізнаванням судин та нервів.

    Розробники працюють над тим, щоб система могла відстежувати хірургічні інструменти, визначати їхню взаємодію з тканинами та розуміти, на якому етапі перебуває операція. У перспективі це може дозволити ШІ не просто підсвічувати небезпечні структури, а й давати контекстні підказки команді.

    Саме звідси з’явилося порівняння з умовним «ChatGPT для хірургів».

    Йдеться не про буквальне використання ChatGPT під час операції, а про концепцію цифрового асистента, здатного аналізувати те, що відбувається перед ним, розуміти контекст і в потрібний момент надавати лікарю корисну інформацію.

    Результат першої операції виявився обнадійливим.

    Пухлину Гібберта успішно видалили, а його зір вдалося зберегти. Пацієнт розповідав, що зміни помітив практично одразу після пробудження від наркозу: він міг чітко бачити предмети в палаті. Згодом поле зору продовжило відновлюватися.

    Зараз 48-річний британець уже повернувся до роботи менеджером із обслуговування клієнтів і продовжує займатися громадською діяльністю. Він також поступово відновив свої щоденні прогулянки.

    Сам Гібберт погодився стати першим пацієнтом експериментальної програми свідомо. Він пояснив, що без участі пацієнтів у дослідженнях медицина не може рухатися вперед.

    Для нього є й певний символізм у тому, де саме відбулася операція. National Hospital for Neurology and Neurosurgery був заснований ще 1859 року і став першим у світі спеціалізованим неврологічним госпіталем. Тепер, за словами Гібберта, той самий заклад став місцем першої нейрохірургічної операції з використанням ШІ наживо.

    Втім, одна успішна операція ще не означає, що подібний ШІ завтра з’явиться в кожній лікарні.

    Технологія перебуває на стадії клінічних досліджень. University College London зареєстрував окреме дослідження застосування ШІ під час ендоскопічної транссфеноїдальної хірургії. Його мета — оцінити, наскільки такі алгоритми можуть допомагати розпізнавати анатомію, інструменти та етапи операції, а також покращувати навчання й координацію медичної команди.

    Дослідникам також доведеться відповісти на одне з найскладніших питань сучасної медичної ШІ-революції — наскільки лікар може довіряти алгоритму.

    Окрема робота команди UCL, оприлюднена цього літа, присвячена саме «калібруванню довіри» до ШІ в хірургії гіпофіза. Адже небезпечною може бути не тільки помилка алгоритму, а й ситуація, коли людина починає надто сильно покладатися на його рекомендації.

    Тому британські дослідники наголошують: технологія задумана не як заміна нейрохірурга.

    Міністр інновацій у сфері охорони здоров’я Великої Британії Джеймс Фріт назвав операцію прикладом того, яким може бути ШІ у своєму найкращому застосуванні, але водночас підкреслив необхідність належних запобіжників і контролю безпеки.

    Наступним етапом має стати ширше випробування системи. Якщо технологія підтвердить свою ефективність на більшій кількості пацієнтів, подібні цифрові асистенти потенційно можуть стати для хірургів тим, чим навігаційні системи стали для водіїв: вони не замінюватимуть людину за кермом, але допомагатимуть бачити небезпеку та приймати точніші рішення.

    І саме тому операція Ріса Гібберта важлива далеко не лише для одного пацієнта. Вперше система, яка навчилася «бачити» анатомію на сотнях попередніх операцій, отримала можливість аналізувати справжнє хірургічне втручання в момент, коли воно відбувалося, і допомагати лікарям там, де похибка вимірюється міліметрами.

    Поки що скальпель залишається в руках людини. Але поруч із хірургом уже з’явилася цифрова «друга пара очей» — і в першого пацієнта вона допомогла зберегти можливість бачити світ.

     

  • 6500 років тому люди носили зуби як прикраси: у Сербії знайшли моторошний неолітичний кулон

    6500 років тому люди носили зуби як прикраси: у Сербії знайшли моторошний неолітичний кулон

    Археологи в Сербії дослідили незвичайну прикрасу віком близько 6500 років, виготовлену з людського зуба. Артефакт знайшли на неолітичному поселенні Ябланиця неподалік Белграда, пов’язаному з культурою Вінча. Дослідження показало, що кулон виготовили з верхнього правого ікла дорослої людини, яке спеціально обробили для носіння.

    Незвичайну знахідку повторно вивчили дослідники Неманья Маркович та Ана Маричич, звернувшись до колекції музею в Младеноваці. За допомогою рентгенографії та мікроскопічного аналізу вони встановили, що артефакт є людським іклом завдовжки приблизно 23 міліметри.

    У корені зуба давній майстер зробив наскрізний отвір. За характером зношення всередині каналу вчені дійшли висновку, що прикрасу не просто виготовили, а й носили протягом тривалого часу. Мікроскопічні сліди тертя вказують на контакт із ниткою або шкіряним шнурком.

    Зуб забрали після смерті людини

    Не менш незвичайним є спосіб, у який зуб, імовірно, отримали. На поверхні кореня дослідники не знайшли характерних слідів, які могли б свідчити про силове видалення ікла у живої людини.

    Це дозволяє припустити, що зуб вилучили вже після смерті та повного розкладу тіла. Отже, прикраса могла бути безпосередньо пов’язана з поховальними або пам’ятними практиками давньої спільноти.

    Сам процес виготовлення також потребував значної вправності. Зуб – крихкий матеріал, який легко пошкодити під час свердління. Проте давній майстер зміг зробити отвір, не розколовши ікло. Сліди обробки вказують не на випадкове використання зуба, а на цілеспрямоване виготовлення предмета.

    «Ці мікроскопічні сліди свідчать про високу вправність, а не про випадкову спробу зробити прикрасу з першого ліпшого матеріалу», – зазначив співавтор дослідження Неманья Маркович.

    Для чого носили людський зуб

    Знахідку датують періодом приблизно від 5300 до 4500 років до нашої ери. Саме в цей час на території Центральних Балкан існували неолітичні спільноти, пов’язані, зокрема, з культурою Вінча.

    Науковці наголошують, що наразі це єдиний надійно підтверджений випадок використання людського зуба як особистої прикраси в неолітичному Центральному Балканському регіоні.

    Точне призначення кулона встановити неможливо. Він міг бути своєрідним амулетом, символізувати пам’ять про померлого предка або вказувати на особливий статус людини, яка його носила. Не виключено й те, що зуб мав для власника особливе родинне або ритуальне значення.

    Незвичайна знахідка показує, що мешканці Балкан понад шість тисяч років тому не лише виготовляли складні прикраси, а й наділяли предмети особистого та біологічного походження особливим символічним значенням.

  • Вступ-2026 побив рекорд: українці подали майже 1,2 млн заяв, а технічні спеціальності різко пішли вгору

    Вступ-2026 побив рекорд: українці подали майже 1,2 млн заяв, а технічні спеціальності різко пішли вгору

    Вступна кампанія 2026 року принесла українській системі вищої освіти один із найпомітніших результатів за останні роки. До університетів на бакалаврат і медичну магістратуру вступники подали 1 189 960 заяв — на 28% більше, ніж торік. Це найбільший показник за останні п’ять вступних кампаній. Більше заяв востаннє фіксували у 2021 році — ще до початку повномасштабної війни, коли їх було близько 1,33 млн.

    Водночас майже 1,2 млн заяв не означають, що саме стільки людей намагаються вступити до університетів. МОН окремо наголошує: один абітурієнт міг подати кілька заяв до різних закладів та на різні конкурсні пропозиції. У 2026 році абітурієнтам дозволяли подавати до десяти заяв, з яких до п’яти — із можливістю претендувати на бюджетне місце.

    Станом на 14 серпня перший великий етап кампанії вже завершився. До наказів про зарахування внесли 175 013 вступників. Із них 165 585 стали студентами бакалаврату, а ще 9428 вступили на медичну, фармацевтичну або ветеринарну магістратуру. На бюджет зараховано 69 748 осіб, на контракт — 105 265.

    Загалом після автоматичного розподілу рекомендації отримали 212 837 вступників: спочатку МОН повідомляло про 73 129 рекомендацій на бюджет і 139 708 — на контракт. За результатами першої хвилі вимоги до зарахування були виконані за 180 022 заявами.

    Цікаво й те, наскільки часто алгоритм дозволив вступникам потрапити саме туди, куди вони хотіли найбільше. За інформацією МОН, 85,3% підтверджених заяв припали на три найвищі пріоритети абітурієнтів. Для бюджету цей показник ще вищий: 66 166 із 70 867 підтверджених бюджетних заяв, або 93,4%, стосувалися перших трьох пріоритетів. Понад 73% бюджетників виконали вимоги до зарахування саме за своєю заявою №1.

    Ці дані важливі, оскільки система пріоритетів фактично показує не просто статистику заяв, а реальний вибір молоді. Абітурієнт визначає, який університет і спеціальність для нього бажаніші, а алгоритм адресного розміщення намагається надати найвищу можливу рекомендацію відповідно до конкурсного бала та доступних місць.

    Львів випередив столицю

    Ще одна помітна тенденція вступу-2026 — надзвичайно сильні позиції львівських університетів.

    Абсолютним лідером за кількістю заяв стала Національна університет «Львівська політехніка», куди подали 59 676 заяв. Це одразу на 16 295, або 37,6%, більше, ніж минулого року.

    На другому місці — Львівський національний університет імені Івана Франка із 46 601 заявою. Лише третю позицію посів київський університет — КПІ імені Ігоря Сікорського, який отримав 39 188 заяв. Причому інтерес до КПІ також різко зріс: на 10 579 заяв, або приблизно 37%, порівняно з 2025 роком.

    Далі розташувався Київський національний університет імені Тараса Шевченка — 34 323 заяви. Державний торговельно-економічний університет отримав 26 247 заяв, Карпатський національний університет імені Василя Стефаника — 24 322, Чернівецький університет імені Юрія Федьковича — 23 240, а Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана — 22 925.

    Концентрація вступників у найбільших університетах залишається значною. На десять найпопулярніших ЗВО припало майже 29% усіх заяв, а на двадцятку лідерів — понад 43%.

    Менеджмент зберігає першість

    Попри розмови про дефіцит інженерів та необхідність технічної відбудови України, наймасовішою спеціальністю у 2026 році знову став менеджмент.

    На нього вступники подали 105 301 заяву — на 32,8% більше, ніж роком раніше. Друге місце посіла психологія із 66 774 заявами, третє — філологія із 61 410.

    Далі йдуть маркетинг — 49 345 заяв, економіка та міжнародні економічні відносини — 42 893, комп’ютерні науки — 40 755, фінанси та банківська справа — 37 667, право — 33 447, середня освіта — 31 265 та кібербезпека і захист інформації — 30 363. Загалом на десятку найпопулярніших напрямів припало приблизно 46% усіх заяв.

    Однак найцікавіша тенденція ховається не в абсолютній десятці лідерів.

    Інженерні професії раптово пішли вгору

    У МОН звертають увагу на різке зростання інтересу до спеціальностей, які держава визначає як такі, що мають особливу підтримку. На 40 цивільних спеціальностей цієї групи подано 232 354 заяви, тоді як у 2025 році їх було 174 166. Приріст становить 33,4%.

    Особливо швидко зростає попит на професії, безпосередньо пов’язані з відбудовою, енергетикою та промисловістю.

    На будівництво та цивільну інженерію подали 23 822 заяви — на 9082, або 61,6%, більше, ніж минулого року. Електрична інженерія додала 5948 заяв, або 57,1%. Автоматизація, комп’ютерно-інтегровані технології та робототехніка — ще плюс 5356 заяв, або 53,5%.

    І ще більш показовими є відносні темпи зростання окремих напрямів. Кількість заяв на авіаційну та ракетно-космічну техніку зросла на 74,6%, на науки про Землю — на 66,8%, на енерговиробництво — на 53,6%, тваринництво — на 49,6%, садово-паркове господарство — на 47,8%.

    Фактично падіння МОН зафіксувало лише за двома напрямами з переліку: металургія втратила 57 заяв, або 6,2%, а дошкільна освіта — лише 26 заяв, або 0,6%.

    Заступник міністра освіти і науки Микола Трофименко назвав збільшення інтересу до інженерних та технічних спеціальностей важливим сигналом для держави й університетів, оскільки йдеться про професії, необхідні українській економіці та майбутній відбудові.

    Вступ уперше став ще більш цифровим

    Особливістю кампанії 2026 року стало й подальше переведення процедур в електронний формат.

    Вступники вперше отримали можливість підписувати договір про навчання безпосередньо в електронному кабінеті за допомогою кваліфікованого електронного підпису. Тобто для виконання частини формальностей уже не обов’язково фізично їхати до університету.

    Це особливо важливо для українців, які перебувають за кордоном, на тимчасово окупованих територіях або з інших причин не можуть особисто прибути до приймальної комісії.

    Крім того, у 2026 році ЄДЕБО вперше автоматично перевіряє військово-обліковий документ вступника. МОН наголошує, що офіційно перевіряти рекомендації та статус зарахування потрібно саме через електронний кабінет та ЄДЕБО.

    Кампанія ще не завершена

    175 тисяч зарахованих — поки не остаточна цифра вступу-2026.

    Ті, хто не отримав рекомендації під час основного алгоритму або не підтвердив запропоноване місце, можуть продовжувати боротьбу за вакантні контрактні місця. Таке зарахування триватиме до 30 серпня.

    Крім того, починаючи з 1 вересня університети можуть проводити додаткові набори на контракт відповідно до власних правил прийому. Якщо абітурієнт використав не всі дозволені десять заяв, він зможе використати залишок під час такого набору.

    Тож підсумкова кількість студентів ще збільшиться. Але вже зараз вступна кампанія 2026 року показала одразу дві тенденції. Перша — попри війну та значну кількість молодих українців за кордоном, попит на українську вищу освіту не скоротився, а навпаки різко зріс. Друга — поряд із традиційними фаворитами на кшталт менеджменту, психології та права дедалі більше вступників дивляться в бік інженерії, робототехніки, енергетики, будівництва та навіть ракетно-космічної техніки.

    І саме ця зміна структури попиту може виявитися значно важливішою за сам рекорд у майже 1,2 млн поданих заяв.

  • США ставлять світ перед вибором: Вашингтон вимагає визначитися між американським і китайським ШІ

    США ставлять світ перед вибором: Вашингтон вимагає визначитися між американським і китайським ШІ

    Глобальна боротьба США та Китаю за домінування у сфері штучного інтелекту переходить у нову фазу. Вашингтон готується фактично поставити десятки держав перед вибором: поглиблювати технологічну співпрацю зі Сполученими Штатами або одночасно брати участь у китайських ініціативах. Намагання залишитися одразу у двох таборах може завершитися виключенням із американської коаліції.

    Про це повідомляє Reuters, яке ознайомилося з проєктом листа Державного департаменту США. Документ адресований 35 країнам, що підписали влітку спільну заяву AI Opportunity, і містить доволі недвозначний сигнал: Вашингтон очікує від партнерів стратегічного вибору.

    У центрі протистояння опинилася американська ініціатива Pax Silica. Вона значно ширша, ніж просто співробітництво у сфері програмного забезпечення чи популярних генеративних моделей ШІ. Фактично йдеться про створення окремої екосистеми, яка повинна охопити весь технологічний ланцюг — від критично важливих мінералів та енергетики до виробництва напівпровідників, дата-центрів, обчислювальної інфраструктури та самих моделей штучного інтелекту.

    Pax Silica була запущена Сполученими Штатами у грудні 2025 року. За офіційним описом ініціативи, її завданням є створення безпечних, стійких та інноваційних ланцюгів постачання технологій, необхідних для нової епохи ШІ.

    І тепер Вашингтон, схоже, хоче провести чітку межу між учасниками цієї системи та технологічними партнерами Китаю.

    «Бути частиною всього — означає не бути частиною нічого», — йдеться у проєкті американського листа, який цитує Reuters. У Вашингтоні наголошують, що приєднання до Pax Silica — не просто символічна участь у міжнародній організації, а певне зобов’язання, яке може бути несумісним з участю в конкуруючих структурах.

    Водночас Reuters застерігає: поки йдеться саме про проєкт документа. Агентству не вдалося встановити, коли його планують розіслати країнам, а остаточний текст ще може змінитися. Тому говорити про вже висунутий формальний «ультиматум» наразі було б передчасно.

    За що насправді борються США

    Масштаб Pax Silica добре демонструє, чому ця історія виходить далеко за межі дипломатії.

    Після саміту 2026 року кількість підписантів декларації Pax Silica сягнула 24. Серед них — США, Австралія, Фінляндія, Індія, Ізраїль, Японія, Норвегія, Катар, Південна Корея, Сінгапур, Швеція, Філіппіни, ОАЕ, Велика Британія, а також низка нових партнерів, включно з Німеччиною, Нідерландами та Казахстаном.

    Ще ширшим є коло країн, які підтримали AI Opportunity Statement. За даними Держдепартаменту, до нього увійшли близько трьох десятків економік, серед яких Аргентина, Вірменія, Австралія, Бахрейн, Чилі, Данія, Естонія, Німеччина, Індія, Італія, Японія, Казахстан, Нідерланди, Нова Зеландія, Польща, Португалія, Південна Корея, Туреччина, ОАЕ та Велика Британія.

    Логіка США зрозуміла: сучасний штучний інтелект неможливо розвивати лише за допомогою алгоритмів.

    Потрібні надпотужні чипи, величезні дата-центри, стабільне енергопостачання, критичні мінерали, високотехнологічне виробництво, фахівці та колосальні обчислювальні ресурси.

    Контроль над цими ланцюгами стає таким самим стратегічним ресурсом, яким у попередні десятиліття були нафта, газ або транспортні маршрути.

    Reuters зазначає, що, вимагаючи від партнерів визначитися, США сподіваються обмежити доступ Китаю до ресурсів, необхідних для створення дедалі потужніших систем ШІ, які можуть забезпечити не лише економічні, а й військові переваги.

    Китай уже створив власну відповідь

    Пекін тим часом будує альтернативну систему.

    У липні в Шанхаї було офіційно створено World Artificial Intelligence Cooperation Organization — Всесвітню організацію співробітництва у сфері штучного інтелекту, або WAICO.

    За інформацією Міністерства закордонних справ Китаю, угоду про створення організації підписали представники 29 держав. Штаб-квартира структури розташовуватиметься в Шанхаї. Серед країн-засновниць китайська сторона називає, зокрема, Казахстан, Лаос, Пакистан, Росію та Індонезію.

    Сі Цзіньпін представив нову організацію як платформу для глобального управління штучним інтелектом і співробітництва, особливо з державами Глобального Півдня.

    Пекін також пообіцяв протягом наступних п’яти років надати країнам, що розвиваються, 5 тисяч місць у програмах навчання та семінарах у сфері ШІ, а також створювати міжнародні центри співпраці з ASEAN, Африканським союзом, Лігою арабських держав, BRICS та іншими об’єднаннями.

    Таким чином, США та Китай дедалі очевидніше формують не просто конкуруючі технологічні компанії, а дві міжнародні екосистеми.

    І це принципова відмінність.

    Казахстан опинився одразу у двох таборах

    Найпоказовішим прикладом став Казахстан.

    25 червня 2026 року Астана офіційно приєдналася до Pax Silica та AI Opportunity Partnership. Казахстанська влада пояснювала рішення можливістю залучити інвестиції, отримати технології та розвивати переробку критичних мінералів, високотехнологічне виробництво, дата-центри та власну ШІ-інфраструктуру.

    А вже в липні представник Казахстану підписав у Шанхаї угоду про створення китайської WAICO.

    Reuters називає Казахстан єдиною відомою на цей момент державою, яка приєдналася до обох ініціатив. Саме така ситуація і викликала занепокоєння Вашингтона.

    Для Астани це зрозуміла зовнішньополітична стратегія: країна географічно розташована між Росією та Китаєм, одночасно намагаючись розширювати співпрацю із Заходом. Крім того, Казахстан володіє значними запасами ресурсів і хоче перейти від ролі постачальника сировини до виробництва технологічної продукції з високою доданою вартістю.

    Але саме можливість такого балансування США тепер, схоже, прагнуть суттєво обмежити.

    ШІ перетворюється на питання національної безпеки

    Причина жорсткішого американського підходу полягає ще й у тому, що штучний інтелект дедалі менше сприймається лише як комерційна технологія.

    Передові моделі можуть використовуватися для військового планування, розвідки, аналізу супутникових даних, кібероперацій, автономних систем, наукових досліджень та розроблення нових технологій.

    Тому боротьба за ШІ фактично перетворюється на боротьбу за промислову та військово-технологічну перевагу наступних десятиліть.

    Особливу роль відіграють напівпровідники. Без сучасних прискорювачів неможливо навчати найбільші моделі, а їхнє виробництво залежить від складного міжнародного ланцюга компаній, обладнання, матеріалів і технологій.

    Pax Silica якраз і намагається об’єднати союзників США навколо такого ланцюга — від сировини до готової ШІ-інфраструктури.

    Світ може розділитися на два технологічні блоки

    Якщо Вашингтон реалізує підхід, описаний Reuters, наслідки можуть виявитися значно ширшими, ніж виключення окремих держав з однієї міжнародної ініціативи.

    Перед країнами постане питання, чи можна надалі одночасно користуватися американськими технологіями, залучати китайські інвестиції, будувати дата-центри з різними партнерами та співпрацювати з обома технологічними екосистемами.

    Для багатьох держав такий вибір буде складним. Китай є одним із найбільших торговельних партнерів світу та пропонує доступні технологічні рішення, тоді як США разом із союзниками контролюють значну частину найбільш передових технологій, необхідних для розвитку ШІ.

    Саме тому нинішня суперечка може стати одним із перших етапів значно масштабнішого процесу — формування двох паралельних технологічних блоків із власними чипами, дата-центрами, моделями ШІ, стандартами безпеки та правилами обміну технологіями.

    І якщо раніше держави могли намагатися співпрацювати одночасно з Вашингтоном і Пекіном, тепер США дають зрозуміти, що простір для такого маневру може скоротитися.

    Поки американський лист залишається проєктом, тому остаточні правила гри ще не визначені. Однак сам факт появи документа демонструє важливий зсув: глобальна гонка штучного інтелекту дедалі більше перетворюється з конкуренції компаній на геополітичне протистояння держав. А наступним питанням стає вже не тільки те, хто створить найпотужніший ШІ, а й на чиєму боці опиниться решта світу.

  • Росія прискорила створення власного Starlink: у ГУР назвали терміни появи сотень супутників

    Росія прискорила створення власного Starlink: у ГУР назвали терміни появи сотень супутників

    Росія прискорює розгортання власної низькоорбітальної системи супутникового зв’язку «Рассвет», яку позиціонують як російську альтернативу Starlink. Москва просувається швидше, ніж передбачали попередні плани, а вже протягом найближчих років має намір вивести на орбіту сотні апаратів. Українська розвідка попереджає: після формування повноцінного угруповання система зможе забезпечувати постійний зв’язок за принципом, подібним до Starlink, а тому питання протидії їй уже обговорюється.

    Про це розповів заступник начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України генерал-майор Вадим Скібіцький.

    За даними ГУР, Росія планує створити угруповання із 292 супутників уже у 2027 році, а до 2035-го збільшити його до 924 апаратів.

    «Москва впроваджує “Рассвет” — фактично російський аналог системи Starlink. І вони почали її запускати значно швидше, ніж це передбачалося їхніми планами», — повідомив Скібіцький.

    Незалежні дані підтверджують, що проєкт перейшов від випробувань до розгортання робочого угруповання. 23 березня 2026 року компанія «Бюро 1440» здійснила перший пакетний запуск одразу 16 супутників «Рассвет». Апарати вивела ракета «Союз-2.1Б», після чого їх взяв під контроль центр управління польотами компанії.

    Це був важливий рубіж: попередні запуски «Рассвет-1» та «Рассвет-2» мали переважно експериментальний характер, тоді як апарати 2026 року вже є частиною майбутнього робочого угруповання.

    У самій компанії «Бюро 1440» підтверджують, що після березневого запуску розпочався етап безпосереднього розгортання системи. 20 липня компанія повідомила про успішне виведення на орбіту супутників другого пакетного запуску.

    Таким чином, Росія вже перейшла до серійних запусків.

    Що відомо про російський «Рассвет»

    «Рассвет» створює російська аерокосмічна компанія «Бюро 1440», що входить до «ИКС Холдинга». Концептуально система справді нагадує Starlink: замість кількох великих геостаціонарних супутників використовується значна кількість відносно невеликих апаратів на низькій навколоземній орбіті.

    Це дозволяє зменшити затримку сигналу та забезпечувати широкосмуговий доступ до мережі навіть там, де відсутня звичайна наземна телекомунікаційна інфраструктура.

    За даними Janes, російська система має використовувати технологію 5G NTN та міжсупутникові лазерні канали зв’язку. Заявлена швидкість доступу може сягати 1 Гбіт/с, а затримка сигналу — до 70 мілісекунд.

    Саме лазерні міжсупутникові канали є особливо важливими. Вони дозволяють апаратам передавати інформацію один одному без необхідності кожного разу спрямовувати весь трафік через наземну станцію.

    Березневі супутники отримали оновлену систему електроживлення, плазмові двигуни та нове покоління терміналів лазерного зв’язку.

    Поки система працює лише «вікнами»

    Наразі порівнювати можливості «Рассвета» зі сформованою мережею Starlink зарано. Російське угруповання ще занадто мале, щоб забезпечувати безперервне покриття.

    Це підтверджує і українська розвідка.

    За словами Скібіцького, зараз система може працювати лише фрагментарно — у моменти, коли відповідний російський супутник проходить над територією України.

    Тобто на цьому етапі постійного супутникового покриття немає. Але ситуація принципово змінюватиметься зі збільшенням кількості апаратів.

    Після розгортання повноцінного угруповання супутники зможуть послідовно змінювати один одного над певною територією. Саме цей принцип лежить в основі роботи великих низькоорбітальних мереж.

    «Коли вони виведуть на орбіту повноцінне угруповання супутників, система запрацює за принципом, аналогічним Starlink», — пояснив представник ГУР.

    За його словами, в Україні вже обговорюють можливі способи протидії новій системі.

    «Вже йде дискусія, як з цим боротися», — зазначив Скібіцький.

    Чому це важливо саме для війни

    Російський проєкт має цивільне призначення, але супутникові комунікаційні мережі за своєю природою є технологією подвійного використання.

    Досвід російсько-української війни продемонстрував, наскільки важливим може бути стабільний супутниковий інтернет для сучасних бойових дій — від зв’язку між підрозділами до роботи цифрових систем управління.

    WIRED у травні звертав увагу, що запуск першої серійної партії «Рассвета» здійснили саме з космодрому Плесецьк, який тісно пов’язаний із російською військовою космічною програмою. Видання також зазначало, що проєкт отримує значну державну підтримку і потенційно має як цивільне, так і військове застосування.

    Janes також характеризує «Рассвет» як російську альтернативу низькоорбітальній мережі Starlink.

    Водночас називати «Рассвет» повноцінним конкурентом Starlink уже сьогодні було б перебільшенням. Масштаби систем поки непорівнянні, а Росії ще необхідно налагодити серійне виробництво апаратів та забезпечити високу частоту космічних запусків.

    До 292 супутників уже наступного року

    Саме темпи розгортання стають головним питанням.

    Російський план передбачає вихід на сотні апаратів протягом дуже короткого часу. За інформацією, яку наводять профільні джерела, до кінця 2027 року Москва розраховує сформувати угруповання приблизно з 292 супутників. Ця цифра збігається з даними, які зараз наводить українська військова розвідка.

    Але реалізувати такий графік буде непросто. Якщо запускати по 16 апаратів за один раз, Росії знадобиться багато пакетних запусків протягом 2026–2027 років, не враховуючи можливих аварій, технічних несправностей та необхідності заміни апаратів.

    Проєкт вимагає не лише самих супутників. Потрібні ракети-носії, наземні термінали, центри управління, виробничі лінії, електроніка та велика мережа наземної інфраструктури.

    Саме спроможність російської промисловості підтримувати необхідний темп серійного виробництва може стати одним із головних обмежень програми.

    Росія засвоює уроки війни

    Прискорення «Рассвета» вписується у ширшу тенденцію, про яку останнім часом говорить українська розвідка: Москва намагається максимально швидко масштабувати технології, ефективність яких стала очевидною під час війни.

    Йдеться про безпілотні системи, захищений цифровий зв’язок, супутникову розвідку, навігацію та незалежні канали передачі даних.

    Власне низькоорбітальне угруповання потенційно дасть Росії значно більшу автономність у сфері комунікацій та зменшить залежність від наземної телекомунікаційної інфраструктури.

    При цьому перші результати вже є: у березні на орбіту вийшли 16 серійних апаратів, а в липні «Бюро 1440» повідомило про другий пакетний запуск.

    Тож для України проблема «Рассвета» поки не полягає в тому, що Росія вже отримала власний повноцінний Starlink. Такої системи у Москви наразі немає.

    Набагато важливіше те, що Росія вже перейшла від експериментів до системного розгортання супутникового угруповання, а строки реалізації програми, за оцінкою ГУР, прискорюються. Якщо Москва зможе підтримати нинішній темп і справді вивести сотні апаратів, «Рассвет» перетвориться з експериментальної технології на постійно доступну мережу зв’язку — з потенційно серйозними наслідками і для російських військових можливостей.

  • У США надрукували морський дрон на 3D-принтері: характеристики TF-179 тримають у секреті

    У США надрукували морський дрон на 3D-принтері: характеристики TF-179 тримають у секреті

    Американська компанія Haddy представила новий безекіпажний надводний катер TF-179 Drone Boat, конструкцію якого виготовили за допомогою великоформатного роботизованого 3D-друку. Компанія не розкриває ані технічних характеристик нової платформи, ані її майбутнього призначення, ані замовника. Водночас сам проєкт демонструє тенденцію, яка дедалі активніше набирає обертів у військовому кораблебудуванні: складні безпілотні платформи намагаються створювати значно швидше та дешевше, ніж традиційні катери й кораблі.

    Про появу TF-179 компанія Haddy оголосила 8 серпня 2026 року. Під час виробництва застосували технологію large-format robotic additive manufacturing — великоформатного адитивного виробництва, коли промислові роботизовані маніпулятори пошарово формують великі конструктивні елементи з композитного матеріалу. Фактично йдеться про промисловий 3D-друк, масштабований до рівня корпусів морських платформ.

    У Haddy пояснюють, що головною перевагою такого підходу є не просто можливість «надрукувати катер». Цифрове виробництво дозволяє конструкторам швидко вносити зміни у проєкт, тестувати нову версію, аналізувати її поведінку та практично одразу переходити до наступної модифікації без виготовлення великої кількості нових форм та оснащення. На тлі швидкої еволюції військових безпілотних систем саме час від проєктування до реального виробу стає одним із ключових факторів.

    «Зі зростанням попиту на спеціалізовані морські платформи методи виробництва повинні розвиватися разом із ними», — пояснили в Haddy. Компанія наголошує, що здатність швидко виготовляти, оцінювати та вдосконалювати складні системи стає дедалі більшою конкурентною перевагою для оборонної промисловості.

    При цьому про сам TF-179 відомо небагато. Haddy поки не повідомила його довжину, водотоннажність, швидкість, дальність ходу, тип двигуна, корисне навантаження чи спосіб керування. Не оголошено також, чи розрахована платформа на ударні, розвідувальні, патрульні, логістичні або інші завдання. Замовника проєкту компанія теж не називає. Тому твердження про конкретне військове призначення TF-179 наразі залишалися б припущенням.

    Відомо, що Haddy працює у Сент-Пітерсберзі, штат Флорида. За даними профільного видання CompositesWorld, компанія має виробничий майданчик площею близько 30 тисяч квадратних футів, або приблизно 2,8 тисячі квадратних метрів. На підприємстві встановлено вісім великоформатних адитивних систем нідерландської компанії CEAD, причому сім із них змонтовані на рейкових системах, що дає роботам змогу працювати з особливо великими деталями.

    Компанію заснували у 2022 році. Її співзасновником і генеральним директором є Джей Роджерс — колишній морський піхотинець США та випускник Принстонського університету, який раніше очолював Local Motors. Спершу Haddy активно використовувала роботизований 3D-друк для меблів, архітектурних конструкцій та промислових форм, однак останнім часом дедалі більше працює з оборонними та морськими проєктами.

    TF-179 — не перший морський проєкт компанії. Раніше Haddy співпрацювала з розробником автономних систем HavocAI над корпусом малопомітного безекіпажного надводного апарата. Корпус виготовляли з матеріалу, армованого вуглецевим волокном. Особливо показовим став темп робіт: від конструкції до випробування готової платформи в морі минуло лише дев’ять днів. Цей приклад у Haddy використовують як доказ того, наскільки сильно великоформатний 3D-друк може скоротити традиційні виробничі цикли.

    Ще один напрям роботи Haddy пов’язаний із компанією Red Cat Holdings та її морським підрозділом Blue Ops. У квітні 2026 року сторони оголосили про партнерство з інтеграції великомасштабного роботизованого 3D-друку у виробництво безекіпажних надводних платформ. Blue Ops працює, зокрема, над катерами довжиною близько п’яти та семи метрів. За планами компаній, використання технологій Haddy має приблизно вдвічі збільшити виробничі можливості цього напрямку.

    У Blue Ops прямо пов’язують такі технології з необхідністю швидше адаптувати техніку до сучасної війни. Президент компанії Баррі Гінклі порівнював перехід до великоформатного 3D-друку з моментом, коли суднобудування свого часу почало переходити від дерева до склопластику. За його словами, цифрове виробництво скорочує шлях між створенням концепції та її фактичним розгортанням.

    Важливо й те, що американські виробники намагаються створювати не лише окремі великі заводи. Концепція Haddy передбачає мережу так званих мікрофабрик, де цифрову модель можна передати на інший виробничий майданчик і виготовляти конструкцію ближче до місця майбутнього застосування. Такий підхід потенційно дозволяє швидко масштабувати виробництво безпілотних систем і зменшувати залежність від одного підприємства.

    Активний розвиток подібних морських платформ відбувається на тлі різкого зростання інтересу до безекіпажного флоту у світі. Одним із факторів, який прискорив цей процес, став досвід російсько-української війни. У Чорному морі українські морські дрони показали, що порівняно невеликі та дешевші платформи можуть створювати серйозну загрозу значно дорожчим військовим кораблям. Саме цей досвід посилив увагу США та інших держав до масового виробництва автономних і дистанційно керованих морських систем.

    Водночас TF-179 поки залишається значною мірою закритим проєктом. Опубліковані Haddy фотографії підтверджують існування готової морської платформи, однак дозволяють оцінити лише її зовнішній вигляд. Жодних офіційних даних про озброєння, сенсори, автономність або потенційне прийняття на озброєння американськими військовими компанія не оприлюднила.

    Тому головною новиною навколо TF-179 наразі є навіть не характеристики самого катера, а спосіб його створення. Американські виробники демонструють модель, за якої морську безпілотну платформу можна цифрово перепроєктувати, надрукувати, випробувати та знову модернізувати в терміни, які ще недавно були практично недосяжними для традиційного суднобудування. І якщо технологія покаже себе під час серійного виробництва так само ефективно, як під час прототипування, 3D-друк може стати одним із ключових інструментів масштабування майбутніх флотів морських дронів.

  • Bolt зайшов прямо в ChatGPT: українці вже можуть планувати поїздки через ШІ

    Bolt зайшов прямо в ChatGPT: українці вже можуть планувати поїздки через ШІ

    Сервіс міської мобільності Bolt запустив інтеграцію з ChatGPT, яка дозволяє користувачам в Україні та низці європейських країн готувати поїздку просто у розмові з чатботом. Тепер можна запитати орієнтовну вартість маршруту, порівняти доступні категорії автомобілів, уточнити місце посадки та передати сформоване замовлення у застосунок Bolt. Остаточне підтвердження і оплата поки що відбуваються саме в мобільному застосунку, однак компанія планує піти далі й додати можливість оплачувати поїздки безпосередньо через ChatGPT.

    Про запуск в Україні повідомила компанія Bolt. Інтеграція стала доступною одночасно у країнах Європейського Союзу, Великій Британії, Швейцарії, Норвегії, Україні та Азербайджані. Аналогічний запуск уже підтвердили європейські профільні видання.

    Для користувача механіка виглядає максимально просто. Після підключення відповідного плагіна Bolt у ChatGPT можна сформулювати запит звичайною мовою — наприклад, попросити порахувати вартість поїздки до залізничного вокзалу або підготувати Bolt до певної адреси.

    ChatGPT передасть запит інтеграції, покаже доступні варіанти та допоможе підготувати параметри маршруту. Коли користувач визначиться, дані відкриються у Bolt, де й потрібно буде остаточно підтвердити виклик автомобіля.

    Це ще не повноцінне замовлення таксі всередині ChatGPT

    Попри гучне формулювання про бронювання через ChatGPT, є важливе уточнення: сьогодні користувач усе ще не може пройти весь шлях від запиту до оплати, не залишаючи чат.

    Інтеграція фактично бере на себе підготовчий етап.

    Вона може допомогти визначити маршрут, показати попередню ціну, порівняти категорії автомобілів, оцінити час прибуття водія та підібрати зручну точку посадки. Після цього дані передаються до застосунку Bolt.

    Саме там користувач підтверджує замовлення та обирає спосіб оплати.

    Це відповідає і звичайній логіці сервісу Bolt: безпосередньо в його застосунку пасажир вказує пункт призначення, за потреби додає зупинки, обирає категорію й лише після цього підтверджує поїздку.

    Тому поки що ChatGPT варто сприймати як новий «вхід» до сервісу Bolt, а не як повну заміну його застосунку.

    Наступний крок — оплата прямо у ChatGPT

    Найцікавішою частиною плану є саме наступний етап інтеграції.

    Bolt повідомляє, що пізніше у 2026 році хоче дати користувачам можливість не лише готувати маршрут у чаті, а й завершувати оплату безпосередньо в ChatGPT.

    Якщо це буде реалізовано, взаємодія виглядатиме вже значно ближче до класичного AI-агента: користувач просто повідомляє, куди хоче їхати, а система самостійно виконує більшість технічних кроків.

    Саме в цьому напрямку зараз розвивається екосистема ChatGPT. Після оновлення структури інтеграцій у липні 2026 року зовнішні сервіси в ChatGPT працюють через плагіни, які можуть містити застосунки та інші інструменти для виконання конкретних дій. Такі застосунки можуть не лише шукати інформацію, а й виконувати зовнішні дії від імені користувача, якщо він надав необхідні дозволи.

    Саме ця архітектура робить можливими сценарії, коли чат поступово перетворюється з довідкового сервісу на інтерфейс для взаємодії з реальними послугами.

    ChatGPT може навіть підказати, де краще сісти в авто

    Однією з менш очевидних функцій нової інтеграції є підбір точки посадки.

    Для великих вокзалів, аеропортів, торгових центрів чи складних транспортних розв’язок це може мати практичне значення. Замість того щоб вручну пересувати позначку на карті та шукати, де водій реально зможе зупинитися, система може запропонувати оптимальніший варіант.

    Bolt пояснює це як спосіб скоротити час очікування та зробити зустріч пасажира з водієм простішою. Європейські видання, які описували запуск, також зазначають, що ChatGPT може показувати приблизний час прибуття автомобіля та порівнювати категорії поїздок.

    Водночас попередня ціна не є гарантованою.

    У Bolt діє динамічне ціноутворення: якщо попит перевищує кількість доступних водіїв — наприклад, у годину пік, під час великих заходів або складних погодних умов — тарифи можуть змінюватися. Тому сума, яку користувач побачив під час планування в ChatGPT, потенційно може відрізнятися від фінальної ціни у застосунку.

    Bolt запустив функцію не лише для України

    Особливість релізу полягає в його масштабі.

    Інтеграцію не тестують спочатку в одному місті чи окремій країні. Bolt запустив можливість одразу на великій групі своїх ринків — у ЄС, Великій Британії, Швейцарії, Норвегії, Україні та Азербайджані.

    У компанії наголошують, що це перший настільки широкий запуск для великого європейського ride-hailing сервісу через ChatGPT.

    Для Bolt масштаб має особливе значення.

    Компанія працює вже у більш ніж 50 країнах і 850 містах, а її платформою користувалися понад 200 млн клієнтів. Bolt також повідомляє про більш ніж 4,5 млн партнерів — водіїв, кур’єрів і ресторанів.

    Тобто інтеграція ChatGPT отримує не експериментальний стартап із кількома тисячами користувачів, а один із найбільших сервісів міської мобільності у Європі.

    Чому Bolt взагалі пішов у ChatGPT

    За новою функцією стоїть значно більший тренд.

    Технологічні компанії поступово переходять від генеративного ШІ, який переважно відповідає на запитання та створює контент, до агентського ШІ, здатного виконувати послідовність дій.

    Раніше користувач сам мав відкрити застосунок, знайти адресу, перевірити маршрут, вибрати тариф і натиснути кнопку бронювання.

    У новій моделі він формулює лише мету: «Мені потрібно до вокзалу».

    Система повинна сама визначити, які дії необхідні для її виконання.

    Саме тому транспорт, бронювання готелів, ресторанів, покупки та доставка стають одними з найбільш очевидних сфер для розвитку AI-агентів.

    OpenAI прямо описує застосунки в ChatGPT як інтеграції, які можуть підключати зовнішні інструменти та виконувати дії, а не лише повертати інформацію.

    Бізнес масово експериментує з AI-агентами

    2026 рік уже став одним із переломних для корпоративного ШІ.

    За даними глобального опитування PwC серед 4454 керівників компаній у 95 країнах, лише 12% CEO повідомили, що використання ШІ вже одночасно дало їм і зростання доходів, і зниження витрат.

    Ще третина керівників бачить хоча б один із цих позитивних ефектів, тоді як 56% поки не отримали суттєвої фінансової віддачі.

    Це добре показує нинішню фазу ринку: технології розвиваються дуже швидко, але їхнє реальне масштабування лише починається.

    Gartner водночас попереджає, що автономність AI-агентів створює нові проблеми з безпекою та управлінням. Компанія прогнозує, що вже до 2027 року близько 40% підприємств можуть знизити рівень автономності або взагалі відмовитися від частини автономних агентів через проблеми з контролем та governance.

    Тому інтеграція Bolt показова ще й тим, що компанія на першому етапі залишає фінальне підтвердження поїздки за людиною.

    Користувач усе ще контролює фінальне рішення

    Саме ця деталь може бути ключовою з погляду безпеки.

    ChatGPT не повинен самостійно замовляти автомобіль на неправильну адресу або списувати гроші через невірно зрозумілий запит.

    Сьогодні система передає параметри в Bolt, але користувач бачить їх перед підтвердженням.

    Таким чином, ШІ виконує роль асистента, а не повністю автономного агента.

    Це особливо важливо в транспорті, де помилка може означати не просто невдалу відповідь у чаті, а неправильно вказану точку посадки, зайві витрати чи затримку перед поїздом або літаком.

    Подібний підхід — коли AI готує дію, але людина її остаточно підтверджує — зараз залишається одним із найбільш практичних способів запровадження агентських систем.

    Для України функція має окреме значення

    Україна увійшла до першої хвилі запуску одночасно з великими ринками ЄС і Великої Британії.

    Це показово ще й через популярність самого ChatGPT серед українців.

    За даними, які наводить Forbes Ukraine із посиланням на дослідження Webpromo, застосунок ChatGPT посів друге місце за кількістю завантажень в App Store і Google Play в Україні у першому півріччі 2026 року.

    ШІ-сервіси також увійшли до провідних категорій за споживчими витратами: серед популярних продуктів називали ChatGPT, Claude, Grok та інші сервіси з генеративним ШІ.

    Тому для Bolt інтеграція потенційно відкриває ще один великий канал залучення клієнтів — користувачеві більше не обов’язково починати свій маршрут саме з відкриття застосунку таксі.

    Застосунки поступово можуть стати «невидимими»

    Саме це може бути найважливішим довгостроковим наслідком подібних інтеграцій.

    Зараз користувач відкриває окремий застосунок майже для кожної дії: Bolt — для поїздки, сервіс бронювання — для готелю, доставку — для їжі, банкінг — для платежу.

    Агентські системи пропонують іншу модель: людина залишається в одному чаті, а сам асистент звертається до необхідних сервісів.

    У такому сценарії бренди нікуди не зникають, однак їхні мобільні застосунки поступово перестають бути єдиним основним інтерфейсом взаємодії з клієнтом.

    Bolt фактично одним із перших великих сервісів міської мобільності в Європі почав перевіряти цю модель у масштабі.

    Поки що революція виглядає досить буденно: ChatGPT рахує приблизну ціну, допомагає вибрати місце посадки й перекидає користувача в Bolt.

    Але наступний етап — оплата і підтвердження послуги безпосередньо в чаті — вже набагато ближчий до світу, де користувач не «відкриває застосунки», а просто говорить ШІ, що йому потрібно зробити.

  • «Не склав — не перейшов»: в Україні обговорюють щорічний тест для школярів, але МОН такої реформи не анонсувало

    «Не склав — не перейшов»: в Україні обговорюють щорічний тест для школярів, але МОН такої реформи не анонсувало

    В українському освітньому середовищі розгорілася дискусія навколо ідеї щорічного загального тестування школярів, результат якого нібито міг би визначати, чи переходить дитина до наступного класу. Частина батьків та педагогів підтримує такий підхід як спосіб реально контролювати засвоєння програми, інші вважають, що в умовах війни він створить для дітей додатковий стрес.

    Водночас важливо уточнити: станом на 1 серпня 2026 року Міністерство освіти і науки України не оголошувало про запровадження загальнонаціонального щорічного тесту з прохідним балом для переведення всіх учнів до наступного класу. У доступних офіційних документах МОН такої реформи немає. Тож наразі йдеться саме про суспільну дискусію, а не про затверджену чи офіційно запропоновану державою зміну.

    Приводом для обговорення став допис репетиторки англійської мови, яка запропонувала підписникам поміркувати, чи варто запровадити наприкінці кожного навчального року обов’язковий «зріз знань». За такою моделлю учень, який не подолав би визначений поріг, не переходив би до наступного класу.

    Авторка допису сама поставилася до такої ідеї скептично, зазначивши, що українські діти й без того навчаються в умовах повітряних тривог, обстрілів, дистанційного навчання та психологічного навантаження. Особливо гостро питання постає у регіонах, де учні регулярно змушені проводити ночі в укриттях, а вже вранці повертатися до навчання.

    У коментарях думки розділилися. Прихильники щорічної перевірки знань вважають, що нинішня система недостатньо мотивує школярів, оскільки значна частина дітей упевнена, що незалежно від результатів її все одно переведуть далі. На їхню думку, наявність реального прохідного порогу змусила б учнів відповідальніше ставитися до навчання.

    Противники ідеї наголошують, що одна стандартизована перевірка не завжди об’єктивно відображає знання дитини. Результат може залежати від стресу, стану здоров’я, умов навчання, перебоїв з електроенергією, частоти повітряних тривог чи навіть того, чи мав учень стабільний доступ до уроків протягом року.

    Як учнів переводять до наступного класу зараз

    Чинна українська система вже передбачає підсумкове оцінювання результатів навчання, але це не є окремим загальнонаціональним тестом, однаковим для всіх школярів.

    Міністерство освіти і науки визначає, що переведення учнів на наступний рік навчання здійснюється на підставі результатів підсумкового — семестрового та річного — оцінювання і рішення педагогічної ради закладу освіти.

    Тобто вже зараз школа не просто автоматично «переводить усіх», як іноді звучить у дискусіях. Формально рішення ґрунтується на результатах навчання конкретного учня.

    Окремий порядок передбачено для дітей, які навчалися за кордоном або тривалий час не могли відвідувати українську школу. Якщо дитина не має документів із результатами навчання за кордоном або не вивчала частину предметів української програми, школа може провести річне оцінювання. У разі успішного проходження її зараховують до наступного класу.

    МОН також зазначає, що питання переведення конкретного учня вирішує саме заклад освіти, до якого він зарахований.

    Отже, елементи перевірки знань уже існують, однак вони не мають форми єдиного державного тесту з фіксованим балом для всіх дітей.

    Чи можна залишити дитину в тому самому класі

    Чинні норми допускають ситуації, коли учень може повторно навчатися у тому самому класі, але механізм значно складніший за формулу «не набрав бал — залишився».

    Особливі правила існують, зокрема, для дітей, які через війну тривалий час не мали можливості повноцінно навчатися. Для них школа може скласти індивідуальну програму, провести додаткові заняття та оцінювання. Також за заявою батьків дитина може залишитися в тому самому класі.

    Це суттєво відрізняється від моделі, яка зараз обговорюється у соцмережах, де пропонується один обов’язковий поріг для всіх.

    МОН змінювало правила переведення, але не вводило щорічний іспит

    Міністерство справді неодноразово переглядало нормативну базу щодо зарахування та переведення учнів.

    У 2024 році МОН виносило на громадське обговорення зміни до порядку переведення учнів, однак вони стосувалися передусім цифрової взаємодії та процедур у системі загальної середньої освіти, а не введення єдиного щорічного екзамену.

    У 2025 році міністерство також затвердило зміни до Порядку зарахування, відрахування та переведення учнів державних і комунальних закладів освіти. Однак і в цьому документі немає норми про обов’язковий загальнонаціональний тест із прохідним балом після кожного класу.

    Тому заголовки про те, що «в Україні хочуть запровадити щорічний тест і не переводити тих, хто його не склав», варто сприймати обережно. Ініціатива наразі не походить від уряду або Міністерства освіти.

    Чому тема все одно стала популярною

    Дискусія виникла не випадково. Українська освіта останні роки стикається з серйозними втратами навчального часу через пандемію, повномасштабну війну, дистанційне навчання та перебої з електроенергією.

    Через це батьки й педагоги дедалі частіше ставлять питання про те, наскільки повно учні засвоюють матеріал і чи достатньо нинішніх форм оцінювання для виявлення освітніх прогалин.

    Прихильники регулярних стандартизованих перевірок вважають, що вони могли б показувати реальну картину знань і дозволяти школам раніше реагувати на відставання.

    Опоненти наголошують: якщо використовувати тест не для діагностики, а як жорсткий бар’єр для переходу між класами, він може перетворитися на ще один високоставковий іспит. У такому разі школи ризикують почати готувати дітей передусім до тесту, а не до системного засвоєння матеріалу.

    Особливо гостро це питання стоїть під час війни, коли умови навчання дітей у різних регіонах України радикально відрізняються.

    Таким чином, ідея щорічного «зрізу знань» із обов’язковим прохідним балом справді активно обговорюється в українських соцмережах. Проте офіційної ініціативи МОН запровадити такий механізм для всіх школярів наразі немає.

    Зараз учнів переводять до наступного класу на основі семестрового та річного оцінювання і рішення педагогічної ради. Тож поки що формула «не склав єдиний тест — залишився на другий рік» є лише предметом суспільної дискусії, а не новим правилом української школи.

  • Тисячі дронів для ЗСУ та новий керівник: Helsing зробила гучну ставку на Україну

    Тисячі дронів для ЗСУ та новий керівник: Helsing зробила гучну ставку на Україну

    Європейська оборонно-технологічна компанія Helsing, яка постачає Україні тисячі ударних безпілотників із системами штучного інтелекту, призначила нового керівника українського напряму. Керуючим директором Helsing в Україні став колишній посол України в Канаді, дипломат, журналіст, тричі народний депутат і колишній заступник міністра оборони Андрій Шевченко.

    На новій посаді він відповідатиме за розвиток діяльності компанії в Україні, розширення місцевої команди, взаємодію з українськими військовими та реалізацію спільних оборонних проєктів. Призначення відбувається у момент, коли Helsing значно нарощує виробничі можливості та намагається перетворитися на одного з головних європейських розробників автономних ударних систем.

    Про призначення повідомили представники компанії та профільне видання Defender Media. Співзасновник Helsing Гундберт Шерф заявив, що досвід Шевченка у державному управлінні, дипломатії та оборонній сфері має допомогти компанії перейти до нового етапу роботи в Україні.

    За словами Шерфа, Україна залишається одним із ключових напрямів Helsing, оскільки саме український фронт демонструє, наскільки швидко змінюється сучасна війна та яку роль у ній відіграють програмне забезпечення, безпілотники, штучний інтелект і засоби протидії радіоелектронній боротьбі.

    Сам Андрій Шевченко зазначив, що повномасштабна війна показала вирішальне значення швидкого впровадження нових технологій у війську.

    «Helsing належить до компаній, які відіграють провідну роль у технологічній трансформації оборонної сфери», — заявив він.

    Хто такий Андрій Шевченко

    Новий керівник Helsing в Україні має тривалий досвід у політиці, дипломатії, медіа та оборонному управлінні.

    Професійну кар’єру Шевченко розпочинав як журналіст. Він працював у газетах і на телебаченні, був одним із засновників «5 каналу», а також обіймав посаду віцепрезидента Національної телекомпанії України.

    У 2006 році Шевченко вперше став народним депутатом. Загалом він тричі обирався до Верховної Ради України, де працював над питаннями свободи слова, інформаційної політики, медіа та міжнародних відносин.

    У 2015–2021 роках він був надзвичайним і повноважним послом України в Канаді. У цей самий період, із 2017 до 2021 року, представляв Україну при Міжнародній організації цивільної авіації ICAO.

    У 2023 році Андрій Шевченко працював заступником міністра оборони України та займався, зокрема, питаннями європейської інтеграції. У Helsing розраховують, що поєднання дипломатичного досвіду, розуміння українського державного сектору та роботи в Міністерстві оборони допоможе йому координувати складні оборонні проєкти.

    Що відомо про Helsing

    Helsing заснували в Німеччині у 2021 році підприємець Торстен Рейл, колишній чиновник Міністерства оборони Німеччини Гундберт Шерф і фахівець зі штучного інтелекту Ніклас Кьолер.

    Компанія позиціонує себе як оборонного розробника нового типу, який поєднує автономні платформи, серійне виробництво та програмне забезпечення на основі штучного інтелекту.

    Helsing розробляє системи для повітряного, наземного й морського середовищ. Серед її продуктів — ударний безпілотник HX-2, підводний автономний апарат SG-1, платформа для планування та управління операціями Altra, а також проєкт автономного бойового літака CA-1 Europa.

    Компанія наголошує, що її системи створюються для інтеграції сенсорів, розвідки та ударних платформ у єдину мережу, де штучний інтелект допомагає швидше аналізувати обстановку й ухвалювати рішення.

    В Україні Helsing працює з початку 2024 року. Компанія співпрацює з українською оборонною промисловістю, військовими підрозділами та технологічними командами, які випробовують системи в реальних бойових умовах.

    Тисячі ударних дронів для України

    У лютому 2025 року Helsing оголосила про виробництво 6 тисяч ударних безпілотників HX-2 для України. Цей контракт доповнив попереднє замовлення на 4 тисячі дронів HF-1, які компанія постачала у співпраці з українською промисловістю.

    Таким чином, публічно оголошений портфель постачань Helsing для України сягнув 10 тисяч ударних безпілотників двох типів.

    HX-2 — це електричний ударний дрон із Х-подібним крилом і заявленою дальністю польоту до 100 кілометрів. Він має бортові алгоритми штучного інтелекту, які повинні допомагати дрону продовжувати виконання завдання навіть в умовах втрати супутникового сигналу або активної роботи російських засобів радіоелектронної боротьби.

    Дрони HX-2 також можуть працювати групами через програмну платформу Altra. За задумом розробників, один оператор може контролювати одразу кілька безпілотників, координуючи розвідку та ураження визначених цілей.

    Для масового виробництва HX-2 Helsing відкрила на півдні Німеччини спеціальне підприємство RF-1. Початкова потужність заводу становила понад тисячу безпілотників на місяць. Точне розташування виробничого майданчика не розкривають із міркувань безпеки.

    Дрони проходили перевірку українським фронтом

    На початку 2026 року навколо HX-2 виникла дискусія після повідомлень про технічні труднощі під час окремих випробувань. ЗМІ писали, що Україна могла призупинити нові замовлення через проблеми із запуском, зв’язком та автономною навігацією.

    Helsing заперечила твердження про фактичну відмову України від системи. У компанії заявили, що HX-2 успішно пройшов фронтові випробування, був допущений до використання та внесений до централізованої системи замовлень української армії.

    За даними Helsing, підрозділ, який тестував систему, після випробувань подав запит на понад тисячу додаткових дронів. Компанія також повідомила, що на початку 2026 року постачала Україні по кілька сотень HX-2 щомісяця.

    Водночас точні результати бойового застосування, кількість доставлених апаратів і відсоток успішних уражень повністю не розкриваються. Представники Helsing повідомляли, що від початку 2026 року українські Сили оборони отримали «тисячі дронів зі штучним інтелектом».

    У профільних публікаціях також наводилися заяви компанії про приблизно 70-відсоткову ефективність її систем в Україні. Однак такі цифри залежать від умов застосування, типу цілей, інтенсивності радіоелектронної боротьби та методики підрахунку.

    Helsing розширює співпрацю з українськими виробниками

    Компанія не обмежується постачанням готових дронів із Німеччини. Helsing розвиває партнерства з українськими оборонними підприємствами та заявляє про намір поєднувати європейський капітал із бойовим досвідом українських інженерів.

    Зокрема, Helsing домовилася про співпрацю з українською компанією Culver Aerospace. Партнери планують спільно розробляти й виробляти далекобійні ударні безпілотники в Німеччині. Helsing має фінансувати масштабування виробництва та інтегрувати власні програмні рішення.

    Для України такі проєкти важливі не лише через кількість поставленої техніки. Українські військові отримують можливість впливати на вдосконалення систем, надавати розробникам інформацію про реальні умови фронту та швидко адаптувати обладнання до нових російських засобів протидії.

    Компанія залучила ще $1,8 мільярда

    Призначення Шевченка збіглося з новим великим інвестиційним раундом Helsing. 13 липня компанія оголосила про залучення 1,8 мільярда доларів у межах раунду Series E.

    Після угоди оцінка Helsing, за даними Defender Media, сягнула приблизно 18 мільярдів доларів. Отримані кошти компанія планує спрямувати на прискорення розробки нових платформ зі штучним інтелектом, розширення виробництва автономних систем та інтеграцію технологій у збройні сили партнерських держав.

    Фактично Helsing стає одним із найдорожчих оборонних стартапів Європи. Її зростання відбувається на тлі різкого збільшення військових бюджетів країн НАТО та попиту на дешевші масові системи, здатні працювати разом із традиційною авіацією, артилерією та бронетехнікою.

    Чому призначення важливе для України

    Поява окремого керуючого директора в Україні свідчить, що Helsing розглядає український напрям як довгостроковий, а не лише як тимчасовий ринок збуту.

    Перед Андрієм Шевченком стоятиме завдання координувати відносини з державними органами, військовими підрозділами, виробниками та технологічними командами. Також він може бути залучений до локалізації виробництва, пошуку партнерів і масштабування спільних розробок.

    Україна сьогодні є одним із головних центрів розвитку безпілотних технологій. Системи, які в інших країнах роками проходили б полігонні випробування, на українському фронті змінюються протягом кількох тижнів або навіть днів.

    Саме тому європейські оборонні компанії дедалі активніше створюють українські представництва та залучають фахівців із досвідом роботи у військовому й державному секторах.

    Призначення колишнього посла та заступника міністра оборони має допомогти Helsing краще орієнтуватися в українській системі оборонних закупівель і швидше реагувати на потреби фронту. Для України ж посилення присутності компанії може означати нові поставки ударних систем, інвестиції у спільне виробництво та глибшу інтеграцію українського бойового досвіду в європейську оборонну промисловість.

  • Україна готує нову зброю з неба: що відомо про ракету DART для аеростатів

    Україна готує нову зброю з неба: що відомо про ракету DART для аеростатів

    Українські інженери представили нову ракету DART, яку планують запускати не з наземних установок і не з літаків, а зі стратосферних аеростатів. Розробка одразу привернула увагу через нестандартну концепцію застосування: снаряд підіймається на велику висоту за допомогою повітряної платформи, після чого відокремлюється та рухається до цілі.

    Головна заявлена перевага DART — стійкість до засобів радіоелектронної боротьби. У сучасній війні РЕБ стала одним із ключових чинників на полі бою: вона здатна глушити навігацію, збивати з курсу дрони та ускладнювати роботу високоточної зброї. Саме тому українські розробники зробили акцент на рішенні, яке має мінімізувати вплив ворожих систем глушіння.

    Українська ракета DART. Рендер: Center of Innovative Technologies Program

    За відкритими даними, ракету DART створила українська компанія Center of Innovative Technologies Program. Про розробку повідомляє Мілітарний. Вона призначена для запуску зі стратосферних аеростатів на висоті від 12 до 18 кілометрів. Довжина корпусу ракети становить 1,84 метра, маса — близько 13 кілограмів. Бойова частина може важити від 3,5 до 10 кілограмів залежно від конфігурації.

    Особливу увагу привертає склад бойової частини. Повідомляється, що вона може містити уражальні елементи з графіту. Такі елементи здатні впливати на енергетичні об’єкти, зокрема трансформатори та розподільчі вузли, без необхідності повного руйнування конструкцій. Це робить DART потенційно важливим інструментом для ураження критично важливих об’єктів противника.

    Розробники пояснюють, що ракета використовує навігаційну систему лише на початковому етапі польоту. Коли вона знижується приблизно до висоти 6 кілометрів, навігація вимикається, після чого активується твердопаливний двигун. Далі DART продовжує рух до цілі без корекції курсу. Саме цей принцип і має забезпечувати захист від РЕБ: якщо ракета на фінальному відрізку не приймає зовнішні сигнали, її складніше збити з траєкторії радіоелектронним впливом.

    Ще одна особливість розробки — використання аеростатів як стартової платформи. Такий підхід дає змогу підняти снаряд на велику висоту без використання літака або складної наземної пускової установки. З висоти 12–18 кілометрів ракета отримує інші стартові умови, ніж при запуску із землі. Водночас самі аеростати, за словами розробників, є спільною роботою з партнерами, а Center of Innovative Technologies Program відповідає саме за ракетну частину проєкту.

    Наразі DART ще не перебуває у масовому використанні. Представники компанії заявили, що найближчим часом ракета має пройти кодифікацію в Міністерстві оборони України. Це важливий етап для будь-якого нового зразка озброєння, адже після кодифікації техніка або боєприпас можуть бути офіційно допущені до використання в Силах оборони.

    Поява DART вписується у ширший тренд розвитку українського оборонно-промислового комплексу. Україна під час повномасштабної війни активно нарощує власне виробництво дронів, боєприпасів, ракетних систем та засобів ураження великої дальності. На тлі постійних атак Росії по українській енергетиці, містах і військовій інфраструктурі Київ дедалі більше робить ставку на власні технології, які можуть швидко адаптуватися до умов фронту.

    Важливо, що українські виробники не просто копіюють наявні рішення, а шукають нестандартні підходи. Аеростати, які ще донедавна багатьом здавалися застарілою технологією, знову повертаються у військову сферу. Їх використовують для ретрансляції зв’язку, спостереження, розвідки та потенційно — для запуску ударних засобів. В умовах війни дронів і радіоелектронного протистояння висотні платформи можуть стати окремим напрямом технологічної гонки.

    DART також демонструє, наскільки важливою стала боротьба з РЕБ. Росія активно застосовує системи глушіння, намагаючись знижувати ефективність українських дронів та високоточних боєприпасів. У відповідь українські розробники створюють системи, які або працюють без постійної залежності від супутникової навігації, або переходять на автономний режим на критичних ділянках польоту.

    Поки що про бойове застосування DART офіційно не повідомлялося. Також немає відкритих підтверджень щодо дальності польоту, серійного виробництва чи кількості готових зразків. Тому говорити про реальний вплив ракети на ситуацію на фронті зарано. Водночас сама поява такої розробки свідчить про те, що український ОПК продовжує шукати асиметричні рішення проти російської армії.

    Якщо ракета успішно пройде всі необхідні процедури та буде допущена до використання, Україна може отримати ще один незвичний інструмент для ураження ворожих об’єктів. А головна інтрига полягає в тому, чи зможе DART перейти від перспективної розробки до реального серійного озброєння, здатного змінювати правила гри у війні технологій.