Наука

Астероїди, що перетинають орбіту нашої планети, вже давно стали об'єктами пильної уваги науковців, оскільки вони вважаються однією з найбільших космічних загроз для Землі. Завдяки сучасним телескопам, зокрема обсерваторії Vera Rubin, більшість таких об'єктів вдалося виявити й відслідковувати. Проте нещодавнє дослідження виявило, що існують й інші астероїди, які, здається, залишаються абсолютно "невидимими" для наших приладів. Ці об'єкти рухаються в резонансі з орбітою Венери, тобто вони обертаються навколо Сонця за той самий час, що й сама планета. Така особливість руху робить їх надзвичайно складними для виявлення.

Астероїди, що перебувають у цьому резонансному русі, знаходяться значно ближче до Сонця, ніж основна маса астероїдів, що розташована між орбітами Марса і Юпітера. Вони рухаються в зонах, де освітлення настільки інтенсивне, що їх практично неможливо зафіксувати з Землі. Це створює серйозну проблему для астрономів, оскільки навіть з сучасними потужними телескопами, такими як Vera Rubin, спостерігати ці астероїди вкрай складно.

Співатор дослідження, професор Валеріо Карруба з Університету штату Сан-Паулу, пояснив, що орбіти таких об’єктів дуже нестабільні. Хоча вони “ділять” шлях із Венерою, траєкторія часто виносить їх далеко за межі орбіти планети – у зону Меркурія чи навіть Землі. Зараз відомо лише 20 таких астероїдів, найвідоміший з них – Zoozve, діаметром до 500 метрів.

Дослідження показує, що приблизно раз на 12 тисяч років орбіти цих астероїдів різко змінюють форму, у цей час вони можуть перетинати орбіту Землі або наближатися на відстань у п’ять разів меншу, ніж відстань до Місяця. Хоча більшість із них невеликі, серед “невидимих” об’єктів можуть бути гіганти діаметром 200–500 метрів, удар яких у густонаселеному регіоні міг би спричинити катастрофу глобального масштабу.

Астероїди не прозорі і не зникають, а просто майже ніколи не потрапляють у зону повного освітлення. Як Венера чи Меркурій, вони постійно спостерігаються лише у фазах – напівосвітлені або тонким серпом, що робить їх практично непомітними навіть для найпотужніших наземних телескопів.

За оцінками Карруби та колег, навіть Vera Rubin може бачити їх лише в короткі часові вікна кожної орбіти. Для ефективного відстеження таких об’єктів на думку вчених потрібен космічний телескоп ближче до Сонця, наприклад у точці L2 Венери. Лише так можна оцінити реальні масштаби небезпеки.

Мобільний оператор Київстар оголосив про старт відкритого тестування нової технології прямого супутникового зв’язку Direct to Cell у співпраці з компанією Starlink. Ця інновація дозволяє забезпечити мобільний зв’язок навіть у віддалених місцях, де традиційне покриття мобільних мереж відсутнє або працює нестабільно.

На першому етапі тестування нову технологію зможуть використовувати лише обмежена кількість абонентів, а згодом доступ до неї стане доступним для всіх клієнтів оператора. Основною метою цього проєкту є забезпечення безперебійного зв’язку в зонах, де немає можливості підключитися до звичайної мобільної мережі через географічні або інші обмеження.

Тестування триватиме в жовтні та листопаді 2025 року. Під час випробувань абоненти отримають безкоштовний доступ до послуги без додаткових оплат і без змін у тарифних планах, і всі SMS, хвилини та трафік зараховуватимуться згідно з умовами наявного тарифу. Щоб полегшити тестування, Київстар дарує учасникам бонус у вигляді 100 SMS на 30 днів.

Оператор обіцяє розширення функціоналу: у перспективі планують додати голосові дзвінки і мобільний інтернет через супутниковий канал. Наразі географія надання послуги охоплює всю територію України, окрім тимчасово окупованих регіонів, зон активних бойових дій, а також Дніпропетровської й Чернігівської областей; компанія зазначає, що у майбутньому має намір поширити послугу і на ці території.

Впровадження Direct to Cell має важливе значення для підвищення резилієнтності зв’язку в країні. Супутниковий канал дозволить залишатися на зв’язку у віддалених і важкодоступних місцях, а також у разі вимушених відключень наземної інфраструктури. Водночас технічні обмеження, зокрема необхідність прямої видимості супутника та тимчасова відсутність підтримки iOS, залишаються чинниками, які впливатимуть на досвід користувачів у перші місяці запуску.

У державних цифрових сервісах України з'явиться нова голосова підтримка, що працюватиме на основі штучного інтелекту. Міністерство цифрової трансформації оголосило про партнерство з компанією ElevenLabs, яка спеціалізується на розробці голосових технологій у сфері AI. Це співробітництво відкриває нові можливості для вдосконалення взаємодії громадян з державними сервісами, зокрема через популярний застосунок та портал «Дія».

Однією з головних переваг цього нововведення стане можливість голосової взаємодії з державними послугами. Користувачі зможуть озвучувати свої запити та отримувати необхідні послуги без потреби вручну заповнювати форми чи вибирати опції на екрані. Це зробить процес отримання послуг більш зручним та доступним, зокрема для людей з обмеженими можливостями або тих, хто не звик користуватися складними цифровими інструментами.

Також голосовий AI буде інтегровано в державні освітні платформи та мобільні застосунки. Крім того, планується впровадження голосового функціоналу у внутрішні AI-асистенти для процесів HR та онбордингу нових співробітників у державних структурах.

У Мінцифри зазначають, що трансформація «Дії» передбачає поступовий перехід від стандартного цифрового сервісу до повноцінного голосового AI-асистента, який працюватиме 24/7. Очікується, що такі зміни підвищать доступність та ефективність державних послуг.

У селищі Брюховичі, що під Львовом, на території площею 5 гектарів було збудовано котеджне містечко, яке огородили високим парканом. Ця земля, формально передана під будівництво відпочинково-оздоровчого комплексу за рішенням місцевої мерії, насправді стала об'єктом суперечок через порушення умов та можливі корупційні схеми. Раніше ділянка належала братові колишнього народного депутата Тараса Козака, що додає ще більше запитань щодо легітимності та прозорості цієї угоди.

У 2014 році земельну ділянку було розділено на шість частин, після чого її передали під контроль групі осіб. Серед нових власників виявилися люди, пов'язані з Віктором Карачуном — одним із основних власників найбільшої української мережі супермаркетів. Ці факти підвищують рівень підозр щодо того, як саме проводилось перепродаж земельних ділянок і чи не йдеться про використання політичних та бізнесових зв'язків для приватизації земельних ресурсів.

Будівництво почали ще до того, як Львівська міськрада видала містобудівні умови на забудову 1,3 га. Дозвіл стосувався саме оздоровчого комплексу з можливістю тимчасового проживання на ділянках Валентини Світайло, Наталії Биби, Дениса Синенка та Ігоря Карачуна. Попри це, у реєстрі нерухомості вже зведені будинки досі значаться як «відпочинково-оздоровчі комплекси».

Станом на вересень 2025 року чотири з цих ділянок офіційно перевели у категорію житлової забудови. Ще одна — без даних у кадастрі. Найбільша ж територія, понад 3,5 га, зберегла статус «для оздоровчих цілей» і нині належить компанії «Львів резорт», власником якої є Ігор Пономаренко. Минулого року ця фірма також отримала містобудівні умови для зведення оздоровчого центру.

Заступник мера Львова Любомир Зубач у коментарі журналістам заявив, що «підстав вважати, ніби там будують щось інше, ніж оздоровчий комплекс, немає». Водночас фактична забудова на місці профілакторію свідчить про перетворення території на елітне котеджне містечко.

У Києві, під час розкопок фундаментів Михайлівського Золотоверхого монастиря, археологи натрапили на незвичайну знахідку — відбиток людської ступні на цеглі, яка була зроблена понад вісім століть тому. Це відкриття викликало значний інтерес як у науковців, так і у киян, адже воно надає відчуття прямого дотику до життя людей, які працювали над зведенням святині в давні часи.

Роботи проводяться у рамках досліджень Державного історико-архітектурного заповідника «Стародавній Київ». Фахівці зазначають, що такі знахідки є рідкісними, адже більшість будівельних матеріалів середньовіччя збереглися лише фрагментарно. Відбиток, ймовірно, залишив будівельник або один із помічників майстрів під час виробництва цегли, коли вона ще була сирою.

Розчищення фундаментів вимагало значних зусиль: волонтерам та музейникам довелося винести близько 50–60 мішків піску й вапна, завантаживши їх на самоскид. Для роботи використовували вантажівку, надану ШЕУ Шевченківського району.

Після завершення робіт підлогу покриють гігроскопічним текстилем і гравієм, стіни пофарбують, а павільйон обладнають інформаційними банерами та стендами.

Відбиток ступні на цеглі став живим свідченням середньовічного життя киян, нагадуючи про радість, веселощі та непередбачувані вчинки мешканців міста понад 800 років тому.

Лише кілька днів після запуску нових моделей iPhone 17, iPhone 17 Pro та iPhone Air на ринку, користувачі вже активно обговорюють технічні проблеми з новими пристроями. На форумах MacRumors, Reddit та в спільнотах підтримки Apple з’явилося безліч скарг на раптові обриви Wi-Fi-з’єднання. За повідомленнями власників нових смартфонів, проблема найчастіше виникає одразу після розблокування пристрою, коли мережа безперервно зникає та знову з’єднується.

Ці проблеми не лише викликають незручності при використанні смартфонів вдома чи в офісі, але й створюють серйозні труднощі для водіїв. Особливо роздратування серед користувачів викликає те, що з’єднання з CarPlay порушується під час руху, що може створювати ситуації, коли водії залишаються без навігації, повідомлень чи музики. Це значно знижує комфорт та безпеку на дорозі, адже при використанні CarPlay смартфон стає основним помічником водія.

Усі моделі серії iPhone 17 оснащені новим чіпом Apple N1, який підтримує Wi-Fi 7, Bluetooth 6 і Thread. Експерти вважають, що проблема не пов’язана з апаратним забезпеченням, а зумовлена програмним збоєм. Очікується, що компанія Apple усуне його найближчим часом за допомогою оновлення iOS.

Користувачам радять тимчасово перевантажувати пристрій або вимикати й вмикати Wi-Fi вручну, якщо проблема повторюється.

Наші перші дні, кроки чи слова є надзвичайно важливими подіями, однак більшість людей не здатні їх пригадати. Це явище має назву дитяча амнезія і вже багато десятиліть залишається однією з найбільших загадок для нейробіологів та психологів. Вчені намагаються з’ясувати: чи немовлята справді створюють спогади, які згодом стають недоступними, чи їхня пам’ять на початкових етапах розвитку ще не готова до повноцінного збереження інформації.

Одні дослідники припускають, що діти все ж формують спогади, але вони втрачаються через перебудову мозку у перші роки життя. Саме в цей період активно розвивається гіпокамп — ділянка, відповідальна за довготривалу пам’ять. Масове утворення нових нейронних зв’язків може «перезаписувати» ранні враження, роблячи їх недоступними для свідомого відтворення у дорослому віці.

Багато років вважалося, що діти до 3–4 років не зберігають спогадів через нерозвинений гіпокамп — частину мозку, відповідальну за формування пам’яті. Однак нові дослідження показують інше.

Команда професора Єльського університету Ніка Терка-Брауна провела експерименти з немовлятами, використовуючи МРТ для фіксації активності мозку. Виявилося, що гіпокамп вже у віці від одного року може брати участь у створенні спогадів. Немовлята впізнавали раніше показані зображення, що свідчить про здатність до запам’ятовування.

Тим не менш, залишається питання: куди зникають ці спогади згодом? Деякі досліди на тваринах показали, що спогади не зникають повністю, а стають «неактивними» й можуть бути відновлені за певних умов.

Інша проблема — так звані фальшиві спогади. Люди часто переконані, що пам’ятають події раннього дитинства, хоча насправді їхня свідомість лише відтворює картину на основі розповідей близьких або фотографій.

Науковці підкреслюють: дитяча амнезія тісно пов’язана з нашим розумінням власної ідентичності. «Ми маємо сліпу пляму в перші роки життя, і це змушує замислитися над тим, що робить нас тими, ким ми є», — каже професор Терк-Браун.

Скандал навколо Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків продовжує розвиватися, привертаючи увагу не тільки української, а й міжнародної громадськості. Інцидент, що стався через виставку "Скарби самураїв: художні деталі мечів та мініатюрна скульптура Японії", яка проходила у Вільнюсі з весни 2025 року, спричинив обурення та численні суперечки.

14 травня литовські музейники під час звірки ящиків із експонатами зафіксували відсутність 49 предметів — здебільшого цуб (обмежувачів руків’я японських мечів), створених у XVII–XIX століттях. Серед них були унікальні зразки зі сценами з «Сказання про хейке», із соколиним полюванням, мавпою, що тягнеться за плодом, селянськими постатями, човном серед прибережних трав, літераторами в бамбукових гаях, пташками на гіллі, водяними ліліями, якорем серед хвиль.

Більшість цуб виготовлено зі сталі й бронзи з використанням ковки, литва, гравірування, золочення та інкрустації камінням. Страхова оцінка кожного експоната коливається від 600 до 3500 євро, середня — близько 1000 євро. Найдорожчими вважаються цуби школи Сотен, які мають значну мистецьку й історичну цінність.

Після виявлення нестачі уповноважена представниця Музею Ханенків у Литві Юлія Самойлова повідомила головного зберігача фондів у Києві Олену Крамареву. Того ж дня у фондосховищі в Києві знайшли два запаковані ящики зі «зниклими» цубами, які так і не були відправлені. Музей стверджує, що це адміністративна помилка з боку зберігача.

Проте митниця зафіксувала факт невідповідності декларації: через пункт “Київ-центральний” виїхало 512 експонатів, а реально відправлено 463. Тобто 49 предметів були заявлені як вивезені, але фізично залишилися в Києві. Це формально підпадає під ст. 201 ККУ (контрабанда культурних цінностей), де передбачено до 7 років позбавлення волі.

Для вивезення предметів Музейного фонду України за кордон необхідно отримати свідоцтво Мінкульту. Воно видається на 6 місяців і передбачає лише тимчасове вивезення. У випадку Музею Ханенків документи оформлялися як для «наукових досліджень», а не просто для виставкової діяльності. Цим процесом, за свідченнями джерел, керували чиновники Департаменту культури КМДА.

12 вересня директор департаменту Сергій Анжияк звернувся до Мінкульту з листом, у якому приклав звернення директорки музею Юлії Ваганової. У ньому вона просила врегулювати питання митних документів та визнавала, що зберігач фондів уже отримав адміністративне стягнення.

Згідно з інструкцією Мінкульту, митники мали обов’язково звірити кількість і фото всіх експонатів. Цього зроблено не було. Натомість на Київській митниці пояснюють: «Там була тисяча екземплярів, хто буде їх поштучно перевіряти?». Центральний апарат ДМСУ ж наголошує: «У такий час ми зобов’язані перевіряти все. Два ящики із майже 50 предметами — це велика частина колекції. Їх не могли не помітити».

Деякі експерти вважають, що ситуація могла бути використана як прикриття для контрабанди — під виглядом «великих партій» експонатів могли вивозити сторонні культурні цінності чи приватні колекції. Інші ж говорять про банальну халатність, однак і вона свідчить про системні «дірки» у митниці та можливі домовленості між чиновниками культури й митниками.

Формально всі цуби нині на місці — у Києві, але митниця не дає дозвіл на повернення колекції з Литви через підозри у маніпуляціях із документами. В результаті 463 експонати залишаються «заблокованими» і можуть офіційно вважатися незаконно вивезеними після завершення терміну дії свідоцтва.

Народна депутатка VII–VIII скликань Наталя Новак нагадала: «У фондах музеїв повно підробок. Адже було поширеною практикою, коли картини брали в адміністрації чи міністерства, а повертали копії. Потрібна всеосяжна ревізія».

Історія зі зниклими самурайськими цубами з Музею Ханенків оголила одразу кілька проблем:

недосконалість митного контролю,

ручне управління культурними процесами в КМДА,

ризики підміни чи незаконного вивезення культурних цінностей.

Цей скандал може стати каталізатором масштабної перевірки музейних фондів і процедур їхнього вивезення за кордон. Бо головне питання, яке сьогодні турбує і експертів, і суспільство: скільки оригіналів експонатів насправді залишилося у сховищах київських музеїв?