Hronikanovostej.com

Позначка: Зброя

  • П’ять речей, які можуть допомогти Україні перемогти Росію у війні

    П’ять речей, які можуть допомогти Україні перемогти Росію у війні

    Протягом двох років з моменту розпочаття повномасштабного російського вторгнення в Україну характер війни та передбачення щодо її подальшого розвитку зазнали значних змін.

    У перший рік війни Україна сподівалася на підтримку і військові поставки від США та Європи, готуючись до очікуваного наступу із сторони російських військ. Однак з часом ситуація змінилася, і війна перейшла в стадію позиційної боротьби. Західна підтримка зменшилася, а російські війська, отримавши поповнення, розширили свої позиції на кількох фронтових ділянках.

    Незважаючи на ці зміни, конфлікт продовжується у форматі війни на виснаження, де фронт залишається майже незмінним. Питання про те, що може статися далі, і які фактори можуть вплинути на хід цієї війни, залишається відкритим.

    Нова зброя – безпілотники

    Одним з нових елементів у війні стали безпілотні системи, які масово використовуються обома сторонами. Зокрема, на початкових етапах конфлікту турецькі безпілотники Bayraktar відігравали ключову роль у проведенні розвідки та атак на російські війська.

    Пізніше на фронті з обох сторін з’явилися невеликі дрони-камікадзе, розвідувальні чи ударні коптери, що стали ефективним засобом для обох сторін. Росія та Україна впровадили середньорозмірні дрони, які можуть проводити удари за сотні кілометрів у тилу супротивника.

    Нещодавно з’явився ще один тренд – FPV-дрони, що стали справжньою проблемою для обох сторін. Це швидкісні безпілотники, якими оператор керує через окуляри або екран від першої особи. Наприкінці січня під Новомихайлівкою українські оператори вперше змогли відбити атаку російської бронетехніки майже виключно за допомогою FPV-дронів.

    На морі безекіпажні катери, використовувані ВМС ЗСУ, змусили російський Чорноморський флот перебрати частину кораблів з Севастополя до Новоросійська, обмеживши їхні дії. З 24 лютого 2022 року такі катери України пошкодили та потопили кілька російських кораблів, включаючи великий десантний корабель “Цезарь Куников”, і сильно пошкодили Керченський міст.

    Головними перевагами цих систем з дистанційним або автономним управлінням є їхня дешевизна та доступність, що зробили їх масовими, а також їхня ефективність.

    У 1940-х роках дистанційно керовані літаки та танки вже існували, але лише з масовим виробництвом, доступними цінами та надійністю вони стали серйозною загрозою для піхоти та техніки на землі і кораблів на морі.

    В даний час Росія та Україна активно закуповують комплектуючі для повітряних дронів у Китаї, іноді конкуруючи за партії товару.

    Багато експертів обговорюють той факт, що дрони, як морські, так і повітряні, змінюють характер сучасної війни. Проте, деякі думки надто оптимістичні через ефект новизни. Поява нової ефективної зброї завжди породжує сподівання на легку перемогу.

    Проте це не відображає повністю реальності. Дрони не можуть захоплювати територію; для цього необхідна піхота та бронетехніка. Таким чином, традиційні види озброєнь все ще є невід’ємною частиною військових операцій.

    Зокрема, з появою дронів почали активно розвиватися засоби радіоелектронної боротьби (РЕБ), а також вдосконалюватися скорострільна артилерія зі снарядами, які можуть працювати на великій відстані. Хоча такі засоби існували і до цього, але з появою безпілотників їх вдосконалення стало надзвичайно актуальним.

    Одним з найновітніших напрямків у розвитку дронів є використання автономних оптико-електронних систем розпізнавання цілей, які не потребують сигналу або навігатора, і, відповідно, не можуть бути придушені радіоелектронними системами боротьби. Крім того, дрони навчаються діяти в рою, що ускладнює їхню боротьбу.

    На морі безпілотні катери також привернули увагу своєю ефективністю, що стимулює дискусії про їхню роль у військово-морській справі. Проте у таких катерів є свої обмеження, такі як невеликий запас ходу та обмежена дальність плавання.

    Навіть якщо безпілотні катери, які використовує Україна, можуть діяти на відстані понад 800 кілометрів, цього може бути недостатньо для створення повноцінного флоту в далеких морських зонах.

    Великі кораблі можна успішно захищати за допомогою скорострільної артилерії, кулеметів та тепловізорів на ближніх підступах. А радари, патрульні літаки та морські патрулі допоможуть виявити атаку морських дронів на великій відстані.

    Хоча заходи протидії морським та повітряним дронам відомі, поки безпілотні та безекіпажні системи мають перевагу. Їх масове використання ускладнює протистояння.

    Безекіпажні катери вже змусили російський Чорноморський флот скоротити активність. Україна вкладає значні кошти в їхній розвиток, і атаки стають все частішими.

    Сторона, яка зможе створити численну армію дронів — значно більшу, ніж зараз, зможе змінити ситуацію на фронті, великою мірою збільшивши втрати противника, особливо в техніці.

    Винищувачі

    Україна здійснює зусилля для отримання західних літаків-винищувачів з 2022 року.

    Тепер Данія та Нідерланди обіцяли поставити понад 60 літаків F-16. Українські пілоти вже почали підготовку до польотів на цих літаках, проте точна дата завершення навчання та початку їхнього використання ще невідома. Ймовірно, це відбудеться весною або влітку 2024 року. Раніше розглядалася можливість постачання українській армії шведських винищувачів JAS 39 Gripen, які також відповідають потребам Збройних Сил України – це сучасні літаки, які можуть використовувати різноманітні боєприпаси європейського виробництва.

    Хоча українські чиновники стверджують, що літаки є критично важливими для ефективного протистояння Росії, деталі щодо їхнього застосування та планів операцій залишаються конфіденційними.

    Винищувачі можуть бути використані для ударів по наземним чи морським цілям, повітряному бою, протидії ППО, перехоплення крилатих ракет та дронів, придушення протиповітряної оборони та виконання інших завдань. Для України ці можливості надзвичайно важливі.

    Наприклад, під час активізації військових дій в Авдіївці російські війська отримували допомогу винищувачів-бомбардувальників ВКС, які здійснювали атаки з фугасними авіабомбами по цілях на лініях фронту.

    Якби в Збройних Силах України були винищувачі з ракетами “повітря-повітря” відповідної дальності, вони могли б ефективно перешкодити таким бомбардуванням.

    Наприклад, під час літнього наступу ЗСУ російські вертольоти Ка-52 зіштовхнулися зі значним опором з боку української авіації, що ускладнило їхню діяльність.

    Українські винищувачі також могли б забезпечувати підтримку наземним силам ЗСУ, наносячи удари по російських цілях.

    Деякі експерти висловлюють сумніви у важливості появи навіть декількох десятків таких літаків у війні. Проте при наявності значної кількості вони можуть стати суттєвим фактором.

    Один з російських авіаційних експертів, який згодом залишився невідомим, у розмові з BBC кілька місяців тому зазначив, що ЗСУ можуть стати серйозною силою в протистоянні російським Повітряно-космічним Силам, якщо в Україні буде принаймні 200 винищувачів.

    Важливим фактором в цьому контексті є кількість. Велика кількість винищувачів може значно змінити обстановку на військовому театрі дій.

    Багато від чого залежатиме від того, яку зброю будуть поставляти разом із літаками. Американські винищувачі F-16A, які стоять на озброєнні данських та нідерландських ВПС, — не найновіші машини. Деякі з них були введені в експлуатацію ще в першій половині 1980-х років. Це означає, що їхні радари та інші бортові системи застаріли. Проте їх можна модернізувати.

    Українські пілоти використовують досить старі МіГи і Су з самого початку війни, а F-16A — ефективний літак, який за багатьма параметрами перевершує МіГ-29.

    Крім того, велика кількість західних винищувачів зіграла би істотну роль — вона хоч якось компенсувала би застарілість.

    Ще одним важливим аспектом є вміння пілотів ефективно використовувати літаки в бою, а також планування операцій з боку штабів авіаційних частин.

    Якщо всі ці фактори співпадатимуть, то хід війни зміниться — російська авіація буде відчувати ще менше впевненості біля лінії фронту.

    Іноземна військова допомога

    Затримки у поставках західних боєприпасів та озброєнь вже призвели до послаблення української армії на фронті.

    Згідно з аналітичним матеріалом, опублікованим 16 лютого Інститутом світової економіки Кільського університету, до цього моменту обіцянки Сполучених Штатів про надання допомоги та реальні військові поставки Україні, фактично, припинилися через відсутність нових пакетів допомоги в Конгресі США.

    У той же час допомога від Європейського Союзу продовжує зростати, хоча, за словами аналітиків інституту, в Європі спостерігається розрив між обіцянками та реально наданою допомогою, включаючи боєприпаси.

    Згідно з повідомленням, станом на 15 січня 2024 року Європейський союз та його держави-члени виділили Україні загалом 144 млрд євро допомоги, але з цієї суми на конкретні цілі було витрачено лише 77 млрд євро, зокрема на боєприпаси.

    У березні минулого року ЄС затвердив план поставок мільйона снарядів калібру 155 мм в Україну протягом року. Ці снаряди використовуються у всій важкій артилерії країн НАТО.

    Зараз українська армія вже почуває недостачу снарядів, і це може вплинути на військові дії на фронті. Якщо США не зможуть вирішити політичне питання допомоги Україні, а в європейських країнах не вдасться відшкодувати брак американських поставок, це може спричинити подальше погіршення ситуації.

    Незважаючи на застосування високотехнологічних систем озброєння, військовий конфлікт в Україні залишається війною кількостей, і тому будь-яке скорочення ресурсів для ведення війни може негативно вплинути на ситуацію.

    Мобілізація

    У війні кількостей чисельність угруповань на фронті відіграє не менш важливу роль, ніж наявність достатньої кількості боєприпасів.

    Зараз ситуація на фронті характеризується стійкістю, оскільки жодна зі сторін не може здійснити рішучого наступу, переважно через брак особового складу та техніки. Це стосується як Росії, так і України, і може призвести до нової хвилі мобілізації.

    Раніше президент України Володимир Зеленський заявляв про можливість мобілізації у 2024 році 450-500 тисяч осіб. Проте ця ініціатива ще потребує обгрунтування з боку військового командування.

    В Україні розглядається законопроєкт, спрощуючий мобілізацію та знижуючий віковий поріг для призовників до 25 років. Однак ухвалення цього закону зараз ще уточнюється через велику кількість запропонованих поправок.

    Можливість такої масштабної мобілізації в Україні дозволила б укомплектувати нові з’єднання та демобілізувати військових, які беруть участь у війні з початку конфлікту.

    В Росії також виникають проблеми з чисельністю армії, хоча це питання не відображено в законодавчих ініціативах. Протестний рух дружин мобілізованих в Росії свідчить про недовіру населення до влади, що може призвести до подальшої мобілізації.

    Мобілізація потрібна як українській, так і російській армії, оскільки фронтові частини потребують регулярного відпочинку та поновлення військового складу через фізичне та психологічне виснаження.

    Збільшення чисельності військ на фронті може призвести до збільшення напруги в зоні бойових дій і вплинути на хід війни в обох країнах.

    Економіка

    Під час того, як у Європі тривають перебудови та повільна реорганізація військово-промислового комплексу, російська економіка продемонструвала певні позитивні показники. У 2023 році вона навіть розпочала зростання.

    Однією з причин цієї стабільності є значні бюджетні видатки. Влада направляє значні кошти на потреби війни, і ці гроші розподіляються по всій економіці.

    Росія також інвестує у розширення військового виробництва. Багато заводів збільшили кількість змін, а також будують або вже збудували нові виробництва.

    При цьому Росія здійснює закупівлю озброєнь за кордоном, таких як іранські дрони, а також закуповує боєприпаси у КНДР.

    Однак така мілітаризована економіка, яка залежить від бюджетних грошей, вже починає перегріватися і, ймовірно, не зможе довго зростати такими ж темпами. Про це вже у 2023 році заявив Центральний банк Росії.

    Європейські чиновники, які не хочуть розголошувати свої імена, заявили BBC, що Європейський союз у своїй стратегії протистояння з Росією сподівається не стільки на санкції, скільки на те, що російська економіка не витримає тиску, зумовленого війною.

    “Покищо російська економіка ще утримується на плаву, але вже видно, що витрати на війну почали споживати значну частину бюджету, яка раніше йшла на соціальні потреби, освіту та медицину. Проте у нас великий резерв часу — до середини 2025 року, але потім ми очікуємо серйозної фінансової кризи в російській економіці”, — сказав один з них.

    Сама економічна криза не змінить хід війни, але вона може вплинути на бажання російського керівництва продовжувати конфлікт.

    Наразі кінцевий результат війни, так само як і її початок, залежить від політичних рішень.

  • Три помилки Заходу у підтримці України у конфлікті з Росією

    Три помилки Заходу у підтримці України у конфлікті з Росією

    Заступник директора британського Королівського інституту об’єднаних досліджень (RUSI) Джонатан Еяль аналізує непряме відхилення від початково успішної стратегії Заходу стосовно підтримки України. У своїй статті для видання The Straits Times він зауважує, що на третьому році конфлікту Україна залишається незалежною державою, а уряд президента Зеленського, якого Росія намагалася свергнути, не тільки залишився при владі, а й активно функціонує.

    Проте міжнародна підтримка України зазнає суттєвих збоїв. Американська політика щодо постачання зброї Києву стала предметом глибоких розбіжностей у політичних колах Сполучених Штатів.

    Хоча більшість європейців продовжує підтримувати Україну, лише 10% вірять у її перемогу, повідомляє Європейська рада з міжнародних відносин (ECFR) на основі результатів громадських опитувань.

    У той же час, Збройні сили України поступово, але відчутно відступають на полі бою.

    Поки що рано зробити висновок, чи виграла чи програла Україна війну, але стає зрозумілим, що без отримання зброї протягом наступних кількох місяців киянам буде важко утримувати оборону.

    Політолог Джонатан Еяль відзначає, що Захід помилився майже у всьому. Навіть при наявності інформації від спецслужб про підготовку Росії до вторгнення в Україну і навіть з точною датою нападу, західні уряди не очікували необхідності постачання зброї для тривалої війни.

    Уряди Заходу планували обмежену антиросійську кампанію, яка передбачала створення уряду в екзилі та обмежену підтримку сил опору.

    Однак росіяни не змогли досягти успіху у першому етапі вторгнення, і українці мужньо захищали свою країну, що зробило надмірними заходи підтримки Заходу непотрібними.

    Американська та європейська стратегії змінилися, і зараз вони активно надають зброю Україні в найбільшому конфлікті в Європі з часів Другої світової війни.

    Проте постачання зброї було хаотичним і часто затримувалося. Початково Захід відмовлявся надавати артилерію, танки та літаки, але потім відступив з цих позицій.

    Натомість, уряди США і Європи обмежили збройну підтримку України, вважаючи, що це може призвести до ескалації конфлікту з Росією. Президент США Джо Байден заявив, що його країна не планує пряму конфронтацію з Росією на українській території.

    Цей підхід обмежив дії українських військ, які мусили обмежуватися атаками лише на російські сили на власній території, не розгортаючи війну на території супротивника, як це робив би будь-який військовий стратег.

    Проте, ймовірно, найбільша помилка, яку, на думку політолога, допустили західні уряди, полягала в їх впевненості, що час працює на них.

    На початку конфлікту це, безперечно, було правдою, зауважує Еяль. Коли альянс, який складався з приблизно 50 західних держав, ввів наймасштабніші економічні санкції проти Росії і заморозив більшу частину її закордонних активів.

    Той же альянс об’єднався, щоб надати Україні військову й фінансову підтримку.

    У світлі того, що економіка Росії не перевищує економіки однієї середньої країни Європейського Союзу, передбачалося, що рано чи пізно росіянам доведеться відступити з України, підібивши хвіст, стверджує автор статті.

    Проте це припущення виявилося неточним. Захід не врахував, що більша частина економічного хабу Росії перемістилась в Азію, і що багато азійських країн, зокрема Китай та Індія, були готові викликати санкції.

    Експерт вважає, що Захід також не врахував стійкості та винахідливості Росії, яка використала війну як каталізатор для свого промислового сектора, а її армія має всі необхідні боєприпаси.

    Після того виникли інші події, які відвернули увагу від України: від можливої перемоги Трампа на президентських виборах США до конфлікту в Газі. Таким чином, час не працює, а можливо, навіть ніколи не працював на користь Заходу, резюмує Джонатан Еяль.

    Однак, на його думку, ситуація з Україною – далеко не безнадійна.

    Втрати росіян у цій війні величезні – близько 100 000 убитими та тисячі одиниць знищеної техніки. Тому, хоч росіяни, ймовірно, зможуть утримати 20% української території, яку вони захопили, їм може не вистачити сил, щоб розпочати наступ і повністю розгромити Україну, вважає політолог.

    Він також не виключає можливості того, що адміністрація Байдена отримає схвалення Конгресу на новий пакет військової допомоги Україні, а європейці нададуть ще більше зброї.

    Проте “для того щоб обґрунтувати подальшу європейську підтримку України, лідерам ЄС доведеться змінити риторику щодо цієї війни”, цитує автор статті директора Європейської ради з міжнародних відносин Марка Леонарда.

    Експерт також вказує, що жоден з впливових західних покровителів України поки що не проявив готовності інвестувати у неї більше, ніж вони вже пообіцяли.

    Таким чином, перший рік війни був відзначений несподіваною українською хоробрістю, другий – стійкістю України, а третій може обернутися гірким розчаруванням, резюмує Джонатан Еяль.

  • На межі втрати: Україна бореться за Авдіївку протягом 10 років

    На межі втрати: Україна бореться за Авдіївку протягом 10 років

    Україна небезпечно наближається до втрати контролю над Авдіївкою, важливим стратегічним населеним пунктом поблизу Донецька, де тривають бойові дії з 2014 року. Про це повідомляє видання Washington Post.

    Авдіївка – це узуальна 29-кілометрова смуга руїн, що простяглася від південно-східного до північно-східного напрямку, шириною два-три кілометри. Ще з часів початку конфлікту на Донбасі цей район опинився на передовій.

    Після наступу російських військ українські сили успішно тримали оборону проти намагань росіян продвинутися у цьому напрямку. Проте, у початку жовтня, російська армія розпочала наступ на позиції в Авдіївці та на її флангах. За даними ЗСУ, після чотирьох місяців постійних атак росіяни зазнали значних втрат у військовому та технічному плані.

    Зруйнований коксохімічний завод, колись символ української економіки на сході країни, “ймовірно, стане останньою українською фортецею в Авдіївці”, повідомляють журналісти Washington Post, які відвідали цю область.

    “Українські війська стверджують, що це лише питання часу, коли їм доведеться відступити з міста, і вже у четвер вони оголосили про відступ з деяких позицій через швидке просування російських сил”, – зазначає WP.

    Деякі українські військові порівнюють коксохімічний комбінат з “Азовсталлю”, величезним металургійним підприємством у Маріуполі, де українські війська тримали останню оборону перед втратою міста у 2022 році. Сотні українців тоді опинилися в полоні на “Азовсталі”.

    “Штурмувати коксохімічний комбінат буде дуже важко і, ймовірно, не ефективно”, зазначає оператор дрона підрозділу “Альфа” в Авдіївці, якого WP ідентифікує під псевдонімом “Вітамін”.

    “Вони спробують обійти його, оточити, і все. Нашим силам доведеться відступити”, – пояснює військовий.

    Чому Авдіївка має велике значення

    За словами Washington Post, для Росії Авдіївка стратегічно важливіша, ніж Бахмут. Вигнання українських сил з цих територій “може підняти настрій” росіянам перед другою річницею повномасштабного вторгнення.

    “Все зводиться до логістики”, – заявляє Сергій, командир піхотного взводу 53-ї бригади ЗСУ, яка веде бої в цьому районі. “Дороги, перехрестя, все це: в Авдіївці є значна логістична база”.

    У травні Росія захопила Бахмут. Україна стверджувала, що продовження оборони Бахмута вимагало від Росії десятків тисяч втрат. Але ця битва також виснажила ЗСУ. Зараз, коли повний відступ з Авдіївки виглядає ймовірним, Україна розгортає нові сили з десантно-штурмових бригад, щоб протистояти російським атакам і продовжити оборону. Авдіївка може стати першим серйозним випробуванням для нового головнокомандувача Олександра Сирського, який повинен вирішити, коли визнавати поразку та відступати.

    Багато військових звинувачують Сирського, який раніше керував сухопутними військами України, у тому, що він занадто довго відкладав вирішення таких ситуацій, як у Бахмуті минулого року, коли місто було облоговане.

    “Захоплення Авдіївки ознаменувало б найважливішу перемогу Москви на полі бою після невдачі українського контрнаступу минулого року – і стало б найяскравішим доказом того, що російські війська відновлюють ініціативу, оскільки Києву не вистачає солдат, зброї, боєприпасів, морального духу та грошей”.

    Дрони замість артилерії: дефіцит снарядів в українських військах в Авдіївці

    Українським військовим критично не вистачає артилерійських снарядів у бою за Авдіївку.

    Ендрю Гардінг, кореспондент ВВС, зазначає, що надана Чехією артилерія може одночасно вистрілювати до 36 снарядів, а раніше щоденно випускала 80 снарядів по російських позиціях біля Авдіївки. Проте наразі ситуація змінилася. “Наразі у нас є два снаряди, але немає зарядів до них… тому ми не можемо їх вистрілити. На цей момент у нас закінчилися снаряди”, – пояснює український офіцер Олексій з 110-ї механізованої бригади.

    Відзначається, що дефіцит снарядів суттєво впливає на бойові можливості в Авдіївці. У цих умовах українські військові вирішили використовувати безпілотники FPV як альтернативу артилерії. Вони точніші, швидше та легше виготовляються. Однак таку ж техніку мають і російські війська, що ускладнює ситуацію.

    Така тактика полягає в тому, щоб використовувати дрони для припинення нападів невеликих груп ворожої піхоти, залишаючи артилерію для більш важливих цілей. Це частина “активної оборони”, яку зараз використовують українські війська в Авдіївці.

    “Тримати Авдіївку може і не має сенсу, але ми все одно це робимо, бо ми наносимо тут більше втрат ворогу, ніж зазнаємо ми. Ми знищуємо їхні запаси”, – зазначив один з військових.

    Чи готується Україна до відступу?

    За даними координатора зі стратегічних комунікацій Ради національної безпеки Білого дому Джона Кірбі, через нестачу боєприпасів у ЗСУ можливий захід Авдіївки під контроль російських військ.

    “Ми отримуємо повідомлення від українських партнерів, що ситуація там є критичною. Оскільки російські сили продовжують тиснути на українські позиції, існує загроза, що Авдіївка може перейти під їхній контроль”, – заявив американський чиновник.

    Наразі офіційної інформації про відступ української армії з більшої частини Авдіївки немає. Проте військові блогери та коментатори висловлюють припущення, що через обставини, які трапилися цього тижня, підрозділи ЗСУ поступово виходять з міста, а деякі можуть опинитися в оточенні.

    Український журналіст Богдан Мірошников пише: “Далі будуть нові важкі рішення та новини. Наш гарнізон залишається на 9-му кварталі та Авдіївському коксохімічному заводі. В інших частинах – десь відійшли, десь ведемо бої. Але тенденція, думаю, зрозуміла”.

    Згідно з даними українського військово-аналітичного проекту DeepState, російські війська підняли свій прапор над укріпленим районом “Зеніт” на півдні міста, а деякі українські підрозділи можуть опинитися в складній обороні.

    Олександр Бородін, пресофіцер Третьої окремої штурмової бригади ЗСУ, зауважує: “Українські сили зараз перебувають в складному форматі оборони. Деякі підрозділи працюють у нас на 360 градусів, тобто ворог може атакувати майже з будь-якого напрямку. Треба розуміти, що проти нас дві армії. Це, напевно, найсерйозніший кулак Російської Федерації в Україні”.

    На заключний момент, в ніч на п’ятницю, командир діючого українського угрупування “Таврія”, бригадний генерал Олександр Тарнавський, зробив заяву щодо ситуації в Авдіївці.

    Він наголосив, що у місті тривають активні бої, і гарнізон втримується, додавши, що йому було надіслано підкріплення та додаткові боєприпаси. У своїй заяві генерал також зазначив:

    “Ми вже підготували нові позиції та продовжуємо створювати потужні оборонні споруди, враховуючи різноманітні сценарії… Кожен шматок української землі для нас має велике значення, але найвищим пріоритетом є збереження життя українських солдат”.

  • Комісія ЄС оголошує про перемогу над своєю обіцянкою 1 млн снарядів для України

    Комісія ЄС оголошує про перемогу над своєю обіцянкою 1 млн снарядів для України

    ЄС пообіцяв підготувати артилерійські снаряди для постачання Києву до березня 2024 року. Тьєррі Бретон сказав, що мета Брюсселя досягнута — навіть незважаючи на те, що всі боєприпаси ще не доставлені.

    Що стосується нарощування артилерійського потенціалу Європи для допомоги Україні, Європейська комісія каже, що свою роботу виконала.

    Фактичний уповноважений з питань оборони виконавчої влади ЄС Тьєррі Бретон минулого року пообіцяв підготувати мільйон боєприпасів до України до кінця березня 2024 року, і хоча фактичні поставки до Києва значно нижчі від цієї цифри, тепер він каже, що виробництво місткість досягла магічного числа.

    «Ми вже на цьому рівні сьогодні, іншими словами — ми на два місяці випереджаємо графік у нашій спроможності виробляти більше боєприпасів у Європі, звичайно, для України, але також і для нашої власної безпеки», — сказав Бретон у середу на зустрічі міністрів оборони в Брюсселі.

    Західні союзники підтримали Україну оборонним обладнанням на мільярди євро протягом останніх двох років, поки Київ продовжує протистояти тотальній війні президента Росії Володимира Путіна.

    Французький комісар сказав, що потужність ЄС з виробництва боєприпасів має досягти 1,4 мільйона патронів у 2024 році, перш ніж піднятися до 2 мільйонів патронів у 2025 році.

    «З лютого минулого року ми значно збільшили потужність виробництва боєприпасів у Європі, майже на 50 відсотків від того, що було», — сказав Бретон.

    Стосовно питання про те, скільки раундів йде в Україну, Бретон сказав, що це залежить від країн-членів, передавши це питання головному дипломату ЄС Жозепу Борреллю.

    «Я говорю лише про промислову базу», — сказав Бретон.

    Закон ЄС про підтримку виробництва боєприпасів виділив 500 мільйонів євро для країн, які бажають розбудувати виробничі потужності, і Бретон заявив у середу, що план полягав у перегляді 82 проектів із «від 20 до 30», які будуть обрані для субсидій у наступному році.

  • Нестача боєприпасів загрожує обороні України

    Нестача боєприпасів загрожує обороні України

    Україна відчуває нестачу артилерійських снарядів і зенітних ракет для захисту своїх міст від російських атак, а ситуація на фронті стає дедалі плачевнішою.

    Публічно українські чиновники заявляють, що продовжуватимуть боротьбу з росіянами, навіть якщо союзники не підтримають їх.

    Однак, за словами західних чиновників, які знайомі з ходом обговорень і попросили про анонімність, ситуація на фронті стає дедалі гіршою, ЗСУ ледве стримують російські війська.

    За словами одного з європейських дипломатів, нещодавні хвилі російських ракетних ударів забрали десятки життів у Києві та інших містах, оскільки українські системи ППО, які значною мірою покладаються на дорогі перехоплювачі, надані союзниками, не змогли знищити таку кількість зброї, як у минулому.

    Бойові дії перетворилися на окопну війну з використанням безпілотників, що залишають мало шансів для кожної зі сторін “застати зненацька” іншу сторону фронту.

    Але для підтримки “активної оборони”, як називають цей підхід, Україні необхідні постійні поставки артилерійських снарядів та інших боєприпасів, які насилу забезпечують союзники.

  • В Авдіївці на межі катастрофи: чи є можливість утримати місто?

    В Авдіївці на межі катастрофи: чи є можливість утримати місто?

    Ворог успішно прорвав оборонні лінії та зачепився за кілька будинків на околиці Авдіївки. Наразі відомо, що кілька груп російських військових без великих опорних бойових дій проникли в регіон. Причиною цього є недостаток кадрових та технічних ресурсів для ефективного контролю над усіма посадками та підходами в даній області.

    Зазначається, що неодноразово висловлювалася необхідність негайного посилення Авдіївки як людським резервом, так і озброєнням. На жаль, попри обіцянки Верховного головнокомандувача Зеленського вирішити проблему та забезпечити додаткові сили, необхідний мінімум посилення так і не був наданий.

    У даному контексті важливо негайно забезпечити Авдіївку боєздатними резервами, які зможуть ефективно ліквідувати прорив і загалом посилити оборонні позиції. В іншому випадку, є ризик серйозного захоплення міської забудови російськими силами, що може призвести до необоротних втрат. Відповідальність за можливий провал в Авдіївці буде повністю лежати на Зеленському, який гарантував направити додаткові сили у цей регіон.

  • Промінь надії: чи зможе Європа озброїти Україну без США

    Промінь надії: чи зможе Європа озброїти Україну без США

    Президент США Джо Байден погодився на зміцнення імміграційної політики, вживаючи цього кроку для уникнення критики з боку республіканців та забезпечення фінансової підтримки Україні. За інформацією The Wall Street Journal, угода, над якою в даний момент працює Сенат США, включає обмеження можливостей мігрантів звертатися за притулком на південному кордоні США. Однак цей компроміс стикається з труднощами через жорсткі вимоги республіканців у Палаті представників.

    У зв’язку з цим виникає логічне питання, чи зможе український військово-промисловий комплекс забезпечити потреби Сил оборони України в разі затягнення угоди між демократами та республіканцями. При цьому зазначається, що за наявності поставок озброєнь з Британії та країн ЄС українські Збройні Сили можуть розраховувати на альтернативні джерела підтримки.

    Президент Байден, виступаючи з почуттям стриманого оптимізму, провів зустріч із конгресменами, в якій закликав до негайного зняття блокування у справі додаткової підтримки Україні. За словами Білого дому, він висловив важливість негайної допомоги Україні, включаючи надання систем протиповітряної оборони та артилерії. Президент підкреслив, що будь-яка затримка з боку Конгресу може загрожувати національній безпеці США, стабільності НАТО та світовому порядку.

    Лідер республіканців у Сенаті, Мітч Макконелл, висловив можливість обговорення двосторонньої угоди про безпеку на південному кордоні та фінансову підтримку України наступного тижня. З свого боку представник демократів у Сенаті, Чак Шумер, висловив оптимізм стосовно досягнення угоди, що відзначено як певний крок вперед.

    Сильний оптимізм, що проглядає в нових розвитках, має визначуще значення для України з очевидних причин: на сьогоднішній день Сполучені Штати залишаються ключовим військово-технічним донором для України.

    Варто відзначити, що підтримка з боку США складає велику частину військової допомоги, призначеної для України. Починаючи з лютого 2022 року, Вашингтон щорічно виділяє на ці цілі від 24 до 27 мільярдів доларів. У порівнянні, європейські партнери вкладають значно менше коштів. Тим не менше, отримана від них підтримка вистачає для забезпечення обороноздатності, але проведення активних операцій та визволення окупованих територій без важливого внеску США може виявитися надзвичайно складним завданням.

    Останні новини вказують на зростання підтримки від європейських союзників. Канцлер ФРН Олаф Шольц оголосив про намір Берліна надати Україні військове обладнання на суму 7 мільярдів євро в цьому році. У той же день стало відомо, що Франція планує надавати Україні 50 авіаційних бомб щомісяця до кінця 2024 року, а також 40 далекобійних ракет SCALP. Міністр оборони Франції Себастьян Лекорню підтвердив збільшення обсягу постачання артилерійських боєприпасів.

    Такі дії високих представників Європейського союзу є проявом підтримки України в обличчя загостреної геополітичної ситуації. Зазначимо, що президент Франції Еммануель Макрон особисто підтвердив постачання Україні 40 ракет далекого радіусу дії та “кілька сотень бомб”, а також оголосив про свій намір відвідати Київ для узгодження двосторонньої угоди про гарантії безпеки. Ці кроки свідчать про спільне бажання Європейського союзу та Сполучених Штатів забезпечити стабільність та безпеку в регіоні, запобігаючи можливій загрозі з боку Кремля.

    З іншого боку, залишається актуальним питання, чому деталізувати обсяги поставок озброєння, що фактично може стати інформаційним повідомленням для Кремля.

    “Ми не можемо визначати, які дані повідомляти президенту Франції, а які – ні. Впевнений, він розуміє, що говорить і для чого. Ймовірно, висловлене стосується лише видимої частини айсберга, під яким може ховатися більше. Наприклад, 40 ракет Scalp – це вже великий крок для ураження “жирних” цілей росіян на окупованих територіях. Щодо допомоги США, оптимізм залишається, оскільки одним з ключових аргументів Білого дому є те, що значна частина коштів, виділених на допомогу Україні, направляється в американський військово-промисловий комплекс для виробництва озброєнь, які потім надходять на склади Пентагону, замість безпосередньо до Києва”, – відзначає військово-політичний оглядач групи “Інформаційний спротив” Олександр Коваленко.

    Експерт також наголошує, що, незважаючи на політичні турбулентності в США, цього року ймовірно не виникнуть проблеми з поставками ракет для систем ППО Patriot і HIMARS в Україну. Відповідні запаси вже є на складах країн Євросоюзу, і аналогічні ракети також є в арсеналі Південної Кореї та Японії.

    Важливим аспектом є ініціатива України та її партнерів з адаптації західних ракет до радянських пускових установок. Одним з прикладів є гібридний комплекс під загальною назвою FrankenSAM, де західні ракети поєднуються з радянськими ЗРК, зокрема “Бук”. Такі гібридні системи перевершують свої “батьківські” аналоги з ряду причин, забезпечуючи ефективніше поразживання противника.

    “Використовуючи ці системи, російським літакам стає надзвичайно важко наближатися до лінії бойового зіткнення, оскільки вони не можуть точно визначити, яка саме ракета буде запущена в їхню сторону. Таким чином, українські ППО стають більш ефективними, а росіянам – важче адаптуватися до ситуації в бою та шукати слабкі місця”, – відзначив військовий експерт, полковник запасу ЗСУ Роман Світан.

    Поступово наростає напруга в Польщі, Литві, Латвії та Естонії, оскільки ці країни стають більш обережними у справах оборони через загострення конфлікту в Україні. Зрозуміло, що саме ці нації можуть стати метою агресії з боку Кремля, якщо західні союзники не здійснять стратегічний прорахунок та не зможуть захистити Україну від поразки.

    У своїх заходах по підготовці до можливих конфліктів, європейські країни не лише посилюють свої власні військові зусилля, але також використовують свої військово-промислові комплекси у комерційних цілях. За останніми повідомленнями, більша частина зброї, виготовленої в Болгарії, призначена саме для України, як повідомив міністр оборони Тодор Тагарьов.

    Основний акцент робиться на виробництві боєприпасів, стрілецької та легкої зброї, напрямок, що існує в Болгарії ще з часів СРСР і зараз активно функціонує, працюючи цілодобово. Міністр оборони зазначає, що значна частина цих виробів направляється в Україну, іноді через посередників.

    Він також вказав на плани розширення виробництва, включаючи стандарти НАТО для боєприпасів. У цьому контексті болгарські компанії звернулися за інвестиціями до Єврокомісії в рамках програми ASAP для підтримки виробництва боєприпасів у Європейському союзі.

    Крім того, Болгарія виявила інтерес до участі в коаліції F-16 та надає політичну, дипломатичну та гуманітарну підтримку Україні. Країна також продовжила програму допомоги українським біженцям до кінця квітня 2024 року.

    Проте, міністр Тагарьов визнає, що з логістичних причин Болгарія поки що не передала Україні 100 БТР зі складів поліції, зазначаючи, що робота в цьому напрямі триває.

    “У стратегічному плані наша мета полягає в досягненні певного рівня автономності в забезпеченні себе боєприпасами та озброєнням. Цей рівень визначається не як повна автономність, яка часто характерна для авторитарних режимів, але як здатність до самостійності в демократичних державах, де співіснує державний та приватний сектори. Держави, які керують державними оборонними компаніями, постійно вступають в компроміс з ефективністю та управлінням. Тому нашою стратегічною метою є досягнення хоча б закритого циклу виробництва певних видів боєприпасів, щоб мінімізувати залежність від зовнішньополітичних обставин”, – зазначає Олексій Мельник, співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова.

    У минулому році Україна запропонувала створити міжнародний Альянс оборонних індустрій, який об’єднує світових виробників озброєння та військової техніки. Президент України Володимир Зеленський виступив із цією ініціативою на Міжнародному форумі оборонних індустрій у Києві у вересні минулого року. На той момент до Альянсу приєдналися представники понад 30 країн та 252 оборонних компаній.

    За словами Зеленського, Україна вже виробляє артилерійські гармати та снаряди калібру 155 мм за стандартами НАТО і розробила власні протитанкові системи. Головною метою Альянсу є підтримка міжнародного правопорядку та захист від будь-якої агресії.

    На момент завершення форуму до Альянсу вже приєдналися 38 компаній з 19 країн. Україна уклала 20 угод з іноземними партнерами, включаючи виробництво дронів, ремонт та створення бронетехніки та боєприпасів. Зазначено, що співпраця передбачає обмін технологіями, спільне виробництво та постачання компонентів.

    Валентин Бадрак, голова Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння, вказує, що основні пріоритети для України включають виробництво ракет, безпілотників та боєприпасів. Зазначається, що Україна має можливість виробляти значну кількість ракет типу “Нептун”, і проекти, такі як FrankenSAM, свідчать про високий рівень технічного розвитку ракетних підприємств. Фахівці визнають, що із сприянням європейських партнерів у 2023 році можна досягти достатньої ефективності для стримування російських окупантів, але наголошують на необхідності підтримки від Сполучених Штатів у випадку масової мобілізації чи великомасштабних військових операцій.

  • Європа не взмозі допомагати озброєнням Україні

    Європа не взмозі допомагати озброєнням Україні

    Європа може не впоратися навіть з озброєнням себе, не кажучи вже про Україну. Так вважають у The Economist.

    Результат воєн на виснаження, як правило, визначається тим, у якої зі сторін кращий ОПК. Економіка Росії більша за українську майже в 14 разів, але сукупні ресурси союзників України набагато більші за російські. Здавалося, Україна має бути в змозі перемогти. Однак зараз, коли конфлікт вступає у свій третій рік, саме через оборонну індустрію шальки терезів поступово схиляються на користь РФ.

    Найкраще це помітно по артилерійських боєприпасах. Під час літнього контрнаступу ЗСУ на добу вистрілювали по 7 тисяч на добу – більше, ніж росіяни. Зараз же росіяни випускають по 10 тисяч снарядів на добу, тоді як українці – вп’ятеро менше.

    І Америка, і ЄС відчувають проблеми з наданням фінансової допомоги. У Києві побоюються, що міжпартійні конфлікти і вороже налаштований Дональд Трамп доведуть до того, що Україна стане повністю залежною від Європи. При цьому сукупні військові поставки країн ЄС уже перевершили американські, але картина неоднорідна. Якщо Німеччина надала підтримку на понад 17 млрд євро, то Франція – лише на півмільярда.

    Комісар з питань внутрішнього ринку ЄС Тьєррі Бретон виступає за створення фонду на 100 млрд для підвищення обороноздатності Європи. За його словами, це не тільки допоможе Україні, а й стане страховкою на випадок, якщо Трамп виведе США з НАТО. Щоправда, неясно, чи підтримує ще хто-небудь ідею Бретона в Євросоюзі.

    Так чи інакше, нинішні заходи не відповідають терміновості ситуації. Цього року Росія збільшила військові витрати на 68%, до 6,5% від свого ВВП. Її виробництво артилерійських боєприпасів оцінюється в 4,5 млн одиниць на рік, а далекобійних ракет – у 100 одиниць на місяць (удвічі більше, ніж на початку вторгнення).

    США і Європа розраховують до 2025 року наростити випуск 155-мм снарядів приблизно до 1,2 млн на рік. Але якщо в Штатах боєприпасами займається уряд, то в Європі – приватні фірми. Наприклад, у норвезько-фінській Nammo кажуть, що їхні замовлення зросли втричі порівняно з березнем 2022 року: збільшення виробничих потужностей настільки величезне, що компанії необхідна урядова підтримка. Але закони про конкуренцію в ЄС перешкоджають інвестиціям у промислову базу.

    Одним зі способів, як прискорити виробництво в Європі, може бути спрощення технічних вимог. Наприклад, якщо передбачається, що снаряди вже незабаром після сходження з конвеєра запускатимуться зі зношених артилерійських знарядь в Україні, то нема чого забезпечувати їм довгострокове зберігання.

    З далекобійними ракетами все дещо складніше: Європа передала до США більшу частину виробництва двигунів для боєприпасів до HIMARS та інших систем. Найбільший у Європі виробник MBDA повідомляє, що навіть якщо інвестиції буде вкладено зараз, то перші ракети, ймовірно, почнуть відвантажуватися тільки до 2026 року.

  • Захід зрадив Київ

    Захід зрадив Київ

    Білий дім хоче, щоб Україна змінила стратегію з наступу на оборону.

    Таке послання від Байдена Зеленському на форумі в Давосі передасть радник президента США Салліван, пише колумніст Bloomberg Андреас Клут.

    “Зеленський розуміє, чому це має сенс, хоча йому не хотілося б говорити про це публічно”, – вважає автор.

    Заради підтримки морального духу в Україні “Зеленський відчуває, що повинен продовжувати заперечувати військовий глухий кут”.

    Автор пише, що “безвихіддю” стала і зустріч, організована Україною в Давосі, щоб згуртувати якомога більше країн навколо формули миру Зеленського. “Але Росію не запросили, і Китай не з’явився, тож усі знають, що це глухий кут”, – вважає Клут.

    На його думку, після провалу контрнаступу і високих втрат, “і мови бути не може” про наступ ЗСУ. Але й Росія, вважає автор, до президентських виборів США зосередиться в основному на утриманні захоплених територій “у надії, що Дональд Трамп повернеться в Білий дім”.

    При цьому він вказує на різницю потенціалів України та РФ.

    “Путін перетворив російське суспільство на військову економіку. Кремль витратить 8% ВВП на свою армію 2024 року, перевищивши соціальні витрати вперше після розпаду Радянського Союзу. Російські заводи виробляють патрони і бомби, а їхні партнери Іран і Північна Корея відправляють ще більше. В України менше ресурсів”, – пише Клут.

    Тому, на його думку, “Зеленський правий, відкидаючи повторювані заклики Заходу до припинення вогню”.

    “Росія скористається паузою для переозброєння і поповнення запасів, щоб пізніше відновити повномасштабну атаку на українське суспільство. А от Україна під час того самого перемир’я може й не отримати від Заходу більше грошей і зброї. Таким чином, припинення вогню зараз може бути рівносильним капітуляції в майбутньому”, – пише Клут.

    “Найбільш шокуюче тут те, наскільки сильно Захід уже зрадив Київ”, – додає автор. Тому, вважає він, Зеленський повинен поставити Саллівану умову для переходу в оборону – посилене постачання зброї.

  • Зеленський закликає тиснути на союзників для отримання мільйона снарядів від ЄС та укладання контрактів

    Зеленський закликає тиснути на союзників для отримання мільйона снарядів від ЄС та укладання контрактів

    Під час спільної пресконференції із прем’єр-міністром Естонії Каєю Каллас, президент Володимир Зеленський висловив необхідність отримання артилерійських снарядів для України і закликав “тиснути” на західних лідерів, які обіцяли надати їх.

    Під час запитання про те, що Єстонія та інші союзники можуть зробити для надання підтримки Україні в війні, Зеленський відзначив, що у березні була обіцяна пропозиція передати мільйон артилерійських снарядів, але цього не сталося. Він закликав політично тиснути на лідерів, які підписалися під цим рішенням, та наголосив, що важливо виконувати прийняті рішення.

    Президент виразив бажання бачити від союзників контракти на постачання снарядів Україні, вважаючи це важливим кроком для підтримки країни в конфлікті.