Hronikanovostej.com

Позначка: ветерани

  • Досвід виживання в окупації та життя після звільнення

    Досвід виживання в окупації та життя після звільнення

    Окупація — це не лише фізичне насильство, руйнування та втрата майна. Для мільйонів українців, які пережили російську окупацію після 24 лютого 2022 року (а для деяких — з 2014-го), це глибока психологічна травма, яка продовжується й після деокупації. Виживші стикаються з посттравматичним стресовим розладом (ПТСР), почуттям провини, соціальною стигмою та тиском суспільства, яке іноді звинувачує їх у «недостатньому опорі» чи колабораціонізмі. Відновлення — це довгий, багаторічний процес, що потребує системної підтримки держави, психологів і спільнот.

    Масові психічні розлади

    Війна в Україні призвела до масових психічних розладів. За даними ВООЗ та українських досліджень, близько 9,6 млн людей в Україні живуть з ризиком або вже мають психічні розлади, пов’язані з війною. Згідно з останньою оцінкою ВООЗ (2024–2025), 46% населення відзначають проблеми з психічним здоров’ям, 41% — психічні розлади, а 68% повідомляють про погіршення здоров’я порівняно з довоєнним періодом. Серед жителів окупованих територій, таких як Маріуполь, ознаки ПТСР спостерігаються у значної частки опитаних (в окремих дослідженнях — до 50% і вище).
    У 32% внутрішньо переміщених осіб (ВПО) — ПТСР, у 22% — депресія (дані більш ранніх досліджень, актуалізовані війною). Серед військових і ветеранів високий відсоток відзначає проблеми з ментальним здоров’ям (включаючи ПТСР у значної частки, з коморбідністю з депресією). Психологічні проблеми посилюються серед жінок, літніх людей, дітей і тих, хто пережив тортури чи сексуальне насильство. За даними ООН, 95–97% військовополонених і значна частка цивільних заручників зазнали тортур або жорстокого поводження.

    Соціальний тиск і стигма

    Соціальний тиск і стигма проявляються не менш гостро. Виживші часто стикаються не лише з внутрішніми травмами, а й із зовнішнім тиском: звинуваченнями в колабораціонізмі. У звільнених містах виникають підозри в недостатньому опорі чи зраді. Це призводить до соціальної ізоляції, проблем із роботою і навіть погроз. Стигма особливо сильна щодо жертв сексуального насильства — страх осуду заважає звертатися по допомогу.
    Стигма психічних розладів: в українському суспільстві (як і в багатьох пострадянських) звернення до психолога часто сприймається як слабкість. Це особливо актуально для військових: «Справжні чоловіки повинні справлятися самі». У результаті багато хто не шукає допомоги, що погіршує симптоми.
    Провина вижившого: багато хто відчуває провину за те, що вижив, поки інші загинули або залишилися в окупації. Це посилює депресію та ізоляцію. Сімейні та громадські конфлікти: повернення в суспільство часто супроводжується напругою в сім’ях, труднощами з працевлаштуванням і адаптацією ветеранів/деокупованих жителів. Дослідження показують, що стигма напряму корелює з тяжчим перебігом ПТСР і меншою ймовірністю спонтанного одужання.

    Думки експертів і шляхи відновлення

    Психологи підкреслюють, що відновлення — це не «взяти себе в руки», а біологічний і психологічний процес інтеграції травми. Євгенія Ігрунова (психолог): «Після року в окупації реабілітація займає значний час. Але це не універсально. Важливо не знецінювати травму, як це сталося після Другої світової у СРСР». Вона відзначає необхідність державних програм.
    Катерина Гайдамачук (психолог, яка працює з ВООЗ): «Серйозні довгострокові наслідки будуть далеко не в усіх, хто пережив травму. Більшість українців має потенціал до відновлення, але потрібна підтримка». Вона підкреслює індивідуальність реакцій.
    Експерти з проєктів на кшталт «Психологи на війні» (понад 30 спеціалістів) відзначають, що жителі деокупованих територій часто відчувають спустошення. Допомога включає роботу з ресурсами, повернення до «нормального» життя через рутину, творчість і підтримку спільноти. Загальні рекомендації: психотерапія (когнітивно-поведінкова, EMDR для ПТСР), медикаментозну підтримку за потреби та групи взаємодопомоги. Важливо боротися зі стигмою через освіту та приклади публічних діячів.
    Експерти попереджають: без системної допомоги (реабілітаційних центрів, навчання спеціалістів) проблема може перерости в довгострокову кризу для суспільства, що впливатиме на економіку, демографію та безпеку.
    Довгий шлях відновлення включає кілька ключових напрямів: професійну допомогу, де раннє втручання знижує ризики хронізації; соціальну підтримку через зниження стигми та інтеграцію ветеранів і деокупованих у громади; державні ініціативи, включно з Національним планом психічного здоров’я 2024–2026 та програмами МОЗ і ВООЗ; самодопомогу — сон, фізичну активність, рутину та відмову від самообвинувачень («ненависть до ворога нормальна, провина — ні»); а також розвиток спільнот — жіночі хаби, центри для ветеранів, волонтерські проєкти в містах на кшталт Чернігова чи Херсона.
    Відновлення займає роки, а іноді десятиліття. Повного «повернення до попереднього» не буває — формується нова ідентичність, що включає досвід травми. Життя після окупації — це боротьба не лише зі спогадами, а й із суспільством, яке саме травмоване. Соціальний тиск погіршує ізоляцію, але колективна емпатія та професійна допомога можуть прискорити одужання. Україна вже створює моделі підтримки, але масштабу поки недостатньо. Інвестиції в ментальне здоров’я — це інвестиції в майбутнє країни. Кожен виживший заслуговує не підозр, а поваги та ресурсів для повернення до повноцінного життя.

    Окупація 2014 року та повторна травма

    Травма окупації для багатьох українців не почалася у 2022 році. З 2014 року, після анексії Криму та початку збройного конфлікту на Донбасі, частина територій Донецької та Луганської областей перебувала під російською окупацією. Люди там прожили вісім років в умовах постійного стресу, ізоляції, пропаганди та обмеження прав. Багато хто втратив роботу, звичний уклад життя, зв’язок з рідними та можливість вільно пересуватися.
    Особливо важко тим, хто пережив окупацію двічі. Жителі окремих районів Донбасу, які в 2014–2022 роках перебували під контролем окупантів, а потім зіткнулися з повномасштабним вторгненням, отримали «подвійну дозу» травми. Для них 2022 рік став не початком, а продовженням і посиленням попередніх переживань: повторні фільтрації, евакуації, руйнування, втрата близьких та посилення почуття безвиході. Такі люди часто мають глибші та хронічніші форми ПТСР, накопичену втому та складну адаптацію навіть після деокупації.

    Перспективи відновлення та ключові напрями підтримки

    Життя після окупації — це складний, багаторічний шлях, на якому переплітаються особиста травма, соціальний тиск і необхідність будувати нову реальність. Без системного підходу проблема ризикує перерости в масштабну кризу, що впливатиме на демографію, економіку та згуртованість суспільства. Ключові шляхи вирішення включають розширення Національного плану психічного здоров’я, створення спеціалізованих реабілітаційних центрів у деокупованих регіонах, навчання тисяч спеціалістів, спрощення доступу до допомоги та інтеграцію програм для подвійної травми (2014 + 2022). Важливі широка інформаційна кампанія зі зниження стигми, історії публічних діячів, шкільні та університетські програми, розвиток ветеранських центрів, жіночих хабів, груп взаємодопомоги та волонтерських ініціатив на місцях. На індивідуальному рівні допомагають раннє звернення по допомогу, техніки саморегуляції, робота з провиною вижившого через терапію та відмова від самообвинувачень. Необхідні чесний громадський діалог замість спрощених ярликів, справедливі та прозорі фільтраційні процедури, програми працевлаштування та соціальної адаптації для деокупованих жителів і ветеранів.
    Україна вже має досвід і людей з величезним потенціалом стійкості. Головне — не залишати виживших наодинці з травмою. Кожен, хто пройшов окупацію, заслуговує не підозр, а поваги, розуміння та реальної допомоги. Інвестиції в ментальне здоров’я сьогодні — це запорука сильного та здорового суспільства завтра.

     

  • У Дії запустили нову послугу для військових: одна заява замість десятків довідок і кабінетів

    У Дії запустили нову послугу для військових: одна заява замість десятків довідок і кабінетів

    Українські військовослужбовці, ветерани та родини загиблих Захисників отримали новий цифровий інструмент, який може суттєво спростити доступ до державної підтримки. У застосунку та на порталі «Дія» офіційно запрацювала комплексна послуга, що дозволяє оформити одразу кілька важливих державних сервісів через одну електронну заяву. Про запуск повідомили в команді Дія та підтвердили на сторінці Міністерства у справах ветеранів України.

    Новий сервіс орієнтований на чинних військовослужбовців, звільнених із військової служби, а також членів сімей загиблих або померлих Захисників і Захисниць України. Його головна мета — позбавити людей необхідності відвідувати численні державні установи, збирати довідки та подавати кілька окремих пакетів документів для отримання різних видів допомоги.

    За допомогою нового механізму можна одночасно подати документи на:

    • отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни;
    • отримання статусу члена сім’ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці;
    • оформлення одноразової грошової допомоги від Міністерства у справах ветеранів;
    • отримання соціальних послуг, серед яких психологічна підтримка, соціальний супровід, консультування, допомога у догляді та інші сервіси.

    У Міністерстві у справах ветеранів наголошують, що запуск такої комплексної послуги є частиною масштабної цифровізації ветеранських сервісів. Ще раніше відомство разом із Міністерством цифрової трансформації проводило бета-тестування нового механізму та залучало до нього ветеранів, військовослужбовців і членів родин загиблих військових для перевірки роботи сервісу.

    Як працює нова послуга

    Щоб скористатися новим сервісом, користувачу необхідно авторизуватися у кабінеті громадянина на порталі «Дія», визначити свою категорію заявника та обрати необхідні послуги. Після цього система автоматично формує пакет документів, який потрібно перевірити та підписати за допомогою Дія.Підпису або кваліфікованого електронного підпису.

    Особливістю нової моделі є те, що значна частина інформації автоматично підтягуватиметься з державних реєстрів. Завдяки цьому заявникам не доведеться вручну вносити велику кількість даних або збирати документи, які вже є у розпорядженні держави.

    Після подання заяви користувач може відстежувати її статус у власному кабінеті на порталі. Також повідомлення про результати надходитимуть на електронну пошту та в особистий кабінет громадянина.

    Скільки чекати на результат

    У Дії пояснили, що строки розгляду залежать від типу обраної послуги.

    Зокрема:

    • статус особи з інвалідністю внаслідок війни або статус члена сім’ї загиблого Захисника може бути оформлений протягом п’яти робочих днів;
    • заяви на одноразову грошову допомогу можуть розглядатися до 30 календарних днів;
    • заявки на соціальні послуги зазвичай опрацьовуються до п’яти робочих днів після підтвердження відповідного статусу.

    Якщо статус буде успішно підтверджено та внесено до Єдиного державного реєстру ветеранів війни, подальші процедури запускатимуться автоматично. У разі призначення одноразової допомоги кошти перерахують на рахунок, зазначений заявником. Якщо людина замовила соціальні послуги, з нею зв’яжуться відповідні соціальні фахівці для формування індивідуального плану підтримки.

    Чому це важливо

    За оцінками уряду, в Україні продовжує зростати кількість ветеранів та родин, які потребують державної підтримки. Тому переведення максимальної кількості процедур у цифровий формат є одним із пріоритетів державної політики щодо ветеранів.

    Крім того, нова послуга є лише першим етапом великої системи цифрової підтримки. У Міністерстві ветеранів раніше повідомляли, що в майбутньому через одну заяву планують надавати ще більше сервісів — від пенсійних виплат та пільг до засобів реабілітації, компенсацій і додаткових соціальних гарантій. Загалом у перспективі система може об’єднати до 12 різних послуг для ветеранів та їхніх родин.

    Експерти зазначають, що такий підхід дозволяє скоротити бюрократичні процедури, прискорити надання допомоги та зробити державні сервіси доступнішими для людей, які через службу, поранення або втрату близьких часто не мають можливості витрачати час на відвідування численних установ.

    Фактично Україна продовжує курс на створення цифрової екосистеми підтримки ветеранів, де більшість державних послуг можна буде отримати дистанційно. І запуск нової комплексної послуги в «Дії» став одним із наймасштабніших кроків у цьому напрямку за останній рік.

  • Випробування єдності: як війна змінила українське суспільство і чи можливо знову об’єднатися

    Випробування єдності: як війна змінила українське суспільство і чи можливо знову об’єднатися

    Повномасштабне вторгнення в лютому 2022 року спричинило в Україні справжній вибух національної єдності. Мільйони людей стали плечем до плеча: масове волонтерство, допомога армії, готовність до будь-яких позбавлень і взаємна підтримка стали нормою життя. У перші місяці війни суспільство демонструвало найвищий рівень згуртованості, який експерти порівнювали з національним пробудженням.

    Проте в міру затягування конфлікту, зростання втрат, економічної кризи та постійного психологічного тиску ситуація радикально змінилася. Накопичені десятиліттями внутрішні суперечності вийшли на поверхню, а втома й нерівномірний досвід війни почали роз’їдати колишню згуртованість. Соціологи Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), Центру Разумкова та інших установ зазначають: суспільство зберігає значну стійкість, але ознаки втоми, зниження довіри до окремих інститутів і напруги між групами населення зростають.

    Соціальні відмінності та їхній вплив на суспільство

    Війна розділила українців за різними «шарами» переживань, що стало головною причиною взаємного непорозуміння. Військовослужбовці, їхні родини та мешканці прифронтових регіонів щодня живуть під обстрілами, у постійній небезпеці та з відчуттям, що кожен день — це боротьба за виживання. У відносно спокійних тилових районах люди частіше стикаються з економічними труднощами, невизначеністю та опосередкованими наслідками. Це породжує відчуття несправедливості: військові іноді відчувають, що частина суспільства продовжує жити в більш звичному ритмі, а цивільні — накопичену втому від стресу.

    За даними КМІС на початок 2026 року, лише близько 20% очікують швидкого завершення війни, але 65% заявляють про готовність терпіти стільки, скільки потрібно. Соціолог Антон Грушецький підкреслює, що багато хто морально й фізично виснажений після чотирьох років у режимі виживання. Водночас 61% українців вважають, що суспільство долає суперечності й рухається до єдності (зростання з 53% у грудні 2024 року), хоча 33% бачать заглиблення розломів.

    Особливо вразливим шаром стали внутрішньо переміщені особи (ВПО). Станом на кінець 2025 — початок 2026 року за даними МВФ та МОМ офіційно зареєстровано й оцінено близько 3,7–4,6 мільйона людей (з урахуванням незареєстрованих — значно більше). Багато хто втратив житло, роботу й звичне життя, залежить від державної допомоги, яку отримує лише близько чверті нужденних, і стикається з серйозними бар’єрами в працевлаштуванні та інтеграції в нові громади. Близько 69% ВПО відзначають негативний вплив війни на психічне здоров’я. Мешканці приймаючих регіонів іноді сприймають переселенців як додаткове навантаження на ресурси, а самі ВПО відчувають відчуження та стигму.

    Це класичний приклад взаємного нерозуміння: різні «реальності війни» призводять до претензій («чому ви не на фронті» чи «чому ви не допомагаєте більше»), навіть за збереження спільного патріотизму. Різні шари — фронтовики, ВПО, тилові жителі, ветерани, родини військових — живуть у паралельних світах із різними щоденними ризиками, втратами та очікуваннями.

    Соціально-економічні фактори та зовнішній вплив агресора

    Посилення соціальної нерівності та бідності лише поглиблює розломи. За оцінками Світового банку, рівень бідності у 2025 році становив близько 36,9%, а коефіцієнт Джині (показник нерівності) зріс з 0,41 у 2023 році до 0,50 у 2025-му — це помітне розшарування. На цьому тлі демонстративне багатство окремих представників еліт сприймається як ляпас. Корупційні скандали особливо болісно б’ють по відчуттю справедливості: люди готові терпіти позбавлення, але не цинізм тих, хто живе за іншими правилами.

    Хронічний стрес став справжнім «тихим руйнівником» згуртованості. У 2024–2025 роках 87% українців стикалися зі стресовими ситуаціями (лише 10% — ні з однією). Високий рівень втоми проявляється в дратівливості, пошуку винних усередині країни та зниженні емоційної стійкості. Негативні емоції переважають, проте водночас зміцніла горизонтальна солідарність — «любов до своїх». Перехід від початкового шоку до «рутинізації війни» має високу ціну, як зазначають дослідження Разумкова та КМІС.

    Агресор майстерно використовує ці тріщини в межах своєї гібридної стратегії. Він веде не лише військові дії, а й потужну інформаційно-психологічну кампанію, акцентуючи увагу на мобілізації, корупції, нерівності, втомі, регіональних відмінностях і «зраді тилу». Через соціальні мережі, дезінформацію, ботів і провокації пропаганда розпалює взаємні звинувачення, посилюючи відчуття, що «свої гірші за ворога». Аналітики відзначають класичний принцип «розділяй і володарюй» у цифрову епоху: ефективність висока саме тому, що спирається на реальні проблеми. Мета — підірвати мораль, знизити підтримку опору та міжнародну допомогу. Це когнітивна війна, де внутрішні розломи стають зброєю, часом ефективнішою, ніж прямі удари.

    Багато суперечностей мають довоєнне коріння, але війна зробила їх критично небезпечними. Реінтеграція ветеранів (уже понад 1,2 мільйона осіб, а в перспективі — до 5–6 мільйонів разом із сім’ями) — наступна велика перевірка. Проблеми з посттравматичним стресовим розладом, здоров’ям, працевлаштуванням (58% працюючих ветеранів, але 42% активно шукають роботу — у два рази більше, ніж серед неветеранів; багато хто стикається з бар’єрами) та відчуттям відчуження можуть створити нову лінію розлому між «теми, хто воював», і рештою суспільства. Дослідження показують, що 73% ветеранів потребують психологічної підтримки, а 30% не можуть знайти стабільну роботу.

    Уроки інших країн

    Подібні виклики добре відомі з досвіду інших держав. Після війни у В’єтнамі багато американських ветеранів зіткнулися з серйозними труднощами реінтеграції: за даними довгострокових досліджень, довічне поширення ПТСР серед чоловіків, які служили в театрі бойових дій, сягало близько 30%, а значна частина відчувала проблеми з соціальною адаптацією, сім’єю, працевлаштуванням і відчуттям відчуження від суспільства, яке не завжди розуміло їхній досвід. Це призвело до довгострокових наслідків для психічного здоров’я та соціальної згуртованості.

    Після Другої світової війни Франція та Німеччина, пройшовши через глибоку ворожнечу, змогли побудувати успішне примирення завдяки економічній інтеграції (початок з Європейського об’єднання вугілля та сталі 1951 року) та політичним крокам, таким як Єлисейський договір 1963 року. Це заклало основу європейського співробітництва й перетворило колишніх ворогів на ключових партнерів. У Північній Ірландії та Південній Африці механізми правди й примирення (Truth and Reconciliation Commission у ПАР) допомогли знизити напругу після тривалих конфліктів, хоча процес потребував часу, символічних жестів та економічних заходів. На Балканах після югославських війн примирення просувається повільно: зберігаються націоналістичні наративи, проблеми з правосуддям і довірою, що підкреслює, наскільки важливе своєчасне втручання держави та суспільства.

    Чи можливе нове об’єднання?

    Незважаючи на всі виклики, повна необоротність розладу — це не вирок. Дані соціології демонструють стійкість суспільства: довіра до Збройних Сил залишається високою (94% наприкінці 2025 року), більшість зберігає віру в спільну мету та готовність продовжувати опір. Експерти Центру Разумкова, КМІС та міжнародні аналітики сходяться на думці, що згуртуватися знову можливо — через системні зусилля: прозору боротьбу з корупцією, підтримку вразливих груп (включаючи ВПО), комплексну програму реінтеграції ветеранів, економічне відновлення та чесний діалог між різними шарами суспільства. Ключовими елементами стануть визнання різного досвіду війни при розумінні спільної відповідальності, посилення медіаграмотності для протидії пропаганді та створення відчуття справедливості.

    Історичний досвід підтверджує: суспільства, що пережили тяжкі випробування, часто виходять більш зрілими та згуртованими, якщо активно керують внутрішніми розломами. Початкове єднання 2022 року яскраво довело потенціал нації.

    Внутрішні напруження — це реальність затяжної війни. Однак здатність визнати проблеми, справедливо їх вирішувати та зберігати солідарність може стати не лише запорукою перемоги й успішного післявоєнного відновлення, а й фундаментом нової, більш стійкої України.

     

  • Держава платить за нову професію: тисячі українців отримують ваучери на освіту

    Держава платить за нову професію: тисячі українців отримують ваучери на освіту

    Українці можуть безкоштовно опанувати нову професію або підвищити свою кваліфікацію за рахунок держави. Для цього діє програма ваучерів на навчання, яка у 2026 році дозволяє отримати до 33 280 гривень компенсації на здобуття освіти у ліцензованих закладах. Програма орієнтована на людей, які хочуть змінити професію, повернутися на ринок праці або отримати більш затребувану спеціальність в умовах воєнного часу та трансформації економіки.

    Про можливості програми в інтерв’ю РБК-Україна розповів заступник міністра освіти і науки Дмитро Завгородній. За його словами, держава щороку фінансує навчання для десятків тисяч українців, а загальна кількість учасників програми вже перевищила 68 тисяч осіб.

    Програма реалізується Міністерством економіки та Державною службою зайнятості. Головна її мета — допомогти громадянам адаптуватися до нових умов на ринку праці, де дедалі більшим попитом користуються технічні спеціальності, робітничі професії, медичні працівники та фахівці у сфері цифрових технологій.

    Ваучер фактично є державним сертифікатом на освіту. Якщо людина знаходить програму навчання вартістю до 33 280 гривень, її повністю може оплатити держава. Якщо ж курс або освітня програма коштують дорожче, різницю можна доплатити самостійно або за рахунок роботодавця.

    Сума підтримки у 2026 році зросла. Якщо раніше максимальний розмір ваучера становив 30 280 гривень, то тепер він збільшений до 33 280 гривень відповідно до чинного прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

    Право на отримання ваучера мають кілька категорій громадян. Насамперед це українці віком від 45 років зі страховим стажем не менше 15 років, ветерани та ветеранки, внутрішньо переміщені особи, люди з інвалідністю, звільнені з військової служби, а також особи, які постраждали внаслідок війни або перебували в незаконному полоні. Водночас претендент повинен мати професійну, фахову передвищу або вищу освіту та не бути зареєстрованим як безробітний.

    Однією з головних переваг програми є свобода вибору. Українці можуть самостійно обирати як навчальний заклад, так і напрям підготовки. Навчання доступне у вишах, коледжах, професійно-технічних закладах та навчальних центрах, які мають відповідну ліцензію.

    Серед найпопулярніших напрямів навчання залишаються медсестринство, психологія, соціальна робота, будівельні спеціальності, транспортна галузь, енергетика, аграрний сектор та ІТ. Водночас значний попит мають короткострокові програми перепідготовки — зокрема курси зварювальників, електромонтерів, монтажників, операторів обладнання та інших робітничих професій.

    За даними Державної служби зайнятості, наразі для навчання за ваучером доступний 161 професійний напрямок — це 100 професій та 61 спеціальність. У 2026 році перелік додатково розширили, включивши такі професії, як водолаз, машиніст насосних установок, монтажник будівельний та няня.

    Особливо актуальною програма стала для ветеранів війни та внутрішньо переміщених осіб. Через війну багато людей втратили роботу або змушені були змінити місце проживання. Ваучер дозволяє швидко перекваліфікуватися та отримати нові навички, які відповідають сучасним потребам ринку праці. Експерти зазначають, що нині саме технічні спеціалісти та кваліфіковані робітники є одними з найбільш затребуваних в Україні.

    Подати заявку на отримання ваучера можна онлайн через сервіси Державної служби зайнятості або особисто у будь-якому центрі зайнятості. Для цього необхідно подати паспорт, ідентифікаційний код, документи про освіту та трудову діяльність, а також документи, які підтверджують належність до відповідної категорії отримувачів. Розгляд заявки триває до трьох робочих днів. Після отримання ваучера людина має 120 днів для укладення договору з обраним навчальним закладом.

    У Міністерстві освіти наголошують, що програма є одним із ключових інструментів професійної адаптації населення. В умовах післявоєнного відновлення країни Україні будуть потрібні десятки тисяч нових фахівців у сферах будівництва, енергетики, медицини, виробництва та високих технологій. Саме тому держава продовжує розширювати можливості для здобуття нових компетенцій та підтримувати тих, хто готовий інвестувати у власний розвиток.

    Фахівці також звертають увагу, що ваучер не можна використати для вже розпочатого або завершеного навчання. Він видається виключно на нову освітню програму після офіційного погодження заявки.

    Українці, які хочуть отримати нову професію або підвищити власну конкурентоспроможність на ринку праці, можуть скористатися реальною можливістю навчатися за державний кошт. А максимальна сума компенсації у понад 33 тисячі гривень дозволяє покрити значну частину витрат на освіту або навіть повністю оплатити навчання за багатьма популярними напрямами.

  • У Києві військовослужбовців ТЦК, які побили ветерана без ніг, переведуть у бойові підрозділи

    У Києві військовослужбовців ТЦК, які побили ветерана без ніг, переведуть у бойові підрозділи

    Командування Сухопутних військ ЗСУ заявило, що військовослужбовців ТЦК, причетних до побиття ветерана Артема Мороза у Києві, переведуть для подальшого проходження служби до бойових підрозділів. Інцидент уже викликав широкий суспільний резонанс, а поліція відкрила кримінальне провадження.

    Про це повідомили Сухопутні війська ЗСУ.

    Йдеться про конфлікт, який стався під час заходів оповіщення у Шевченківському районі Києва. За даними правоохоронців і військового командування, між представниками територіального центру комплектування та ветераном війни Артемом Морозом виникла суперечка, під час якої один із військовослужбовців застосував фізичну силу.

    У Сухопутних військах наголосили, що такі дії не можуть бути виправдані за жодних обставин.

    «Військовослужбовець застосував фізичну силу, яка в цьому випадку не може бути нічим виправдана», — заявили у командуванні.

    Поліція Києва вже відкрила кримінальне провадження за статтею 125 Кримінального кодексу України — умисне легке тілесне ушкодження. Потерпілому видали направлення на судово-медичну експертизу для встановлення ступеня тяжкості травм.

    За інформацією ЗМІ, постраждалий Артем Мороз є ветераном російсько-української війни та втратив на фронті обидві ноги.

    У Сухопутних військах повідомили, що керівництво Київського міського ТЦК та СП підтримує зв’язок із ветераном, а представники центру комплектування вже офіційно перепросили за дії своїх співробітників.

    «Відносно винних посадових осіб буде ухвалене рішення про проходження ними подальшої служби в бойових підрозділах», — йдеться у повідомленні.

    Командування також підкреслило, що взаємодія військових із цивільними та ветеранами повинна базуватися виключно на повазі та людяності.

    «Гідність і права ветеранів війни — абсолютний пріоритет для Збройних сил України», — заявили у Сухопутних військах.

    Скандал навколо побиття ветерана став одним із найрезонансніших випадків за останній час, пов’язаних із роботою ТЦК. У соцмережах користувачі масово вимагали покарання винних, наголошуючи, що йдеться про військового, який отримав важкі поранення під час захисту України.

    Напередодні у Київському міському ТЦК та СП заявляли, що всіх причетних до конфлікту притягнуть до дисциплінарної відповідальності. Після суспільного розголосу ситуацію прокоментувало вже й вище військове командування.

    На тлі посилення мобілізаційних заходів в Україні останніми місяцями тема роботи ТЦК дедалі частіше стає предметом суспільних дискусій. Влада та військове керівництво неодноразово заявляли про необхідність дотримання законності та недопущення перевищення повноважень під час проведення мобілізаційних заходів.

  • Скандал на Черкащині: працівників ТЦК звинуватили в нападі на ветерана з ампутованою ногою та його родину

    Скандал на Черкащині: працівників ТЦК звинуватили в нападі на ветерана з ампутованою ногою та його родину

    На Черкащині розгорівся гучний скандал після повідомлень про конфлікт між працівниками територіального центру комплектування та бойовим ветераном, який перебуває на реабілітації після поранення. За даними громадської організації «Ветерани Батьківщини», інцидент стався 16 травня на території Чигиринського району. Автомобіль, у якому перебував ветеран Володимир, його дружина та дитина, зупинили люди в камуфляжі. Після цього, як стверджують у ветеранській організації, ситуація переросла у погрози, застосування газу та демонстрацію зброї.

    Керівництво Черкаського обласного ТЦК та СП уже призначило службову перевірку. У відомстві заявили, що з’ясовують усі обставини події та наголосили, що будь-які прояви неповаги до ветеранів, а також дії, які можуть загрожувати цивільним громадянам, є неприпустимими.

    За інформацією ГО «Ветерани Батьківщини», за кермом автомобіля перебував доброволець, чинний військовослужбовець на реабілітації, бойовий сержант з інвалідністю внаслідок війни. У ветерана ампутована нога, він має бойові нагороди та іменну зброю. Разом із ним у машині були дружина та дитина.

    В організації стверджують, що автомобіль зупинили на польовій дорозі. Після цього між ветераном і людьми в камуфляжі виник конфлікт. За словами представників ветеранської спільноти, під час інциденту фігурував пістолет із патроном у патроннику, у салон автомобіля нібито пустили газ, а самому ветерану погрожували вбивством.

    Через кілька хвилин на місце прибув екіпаж поліції. За даними ГО, після цього пролунали вибачення та була спроба залагодити конфлікт. Водночас, як стверджують у ветеранській організації, один із працівників ТЦК відмовився від подальшого спілкування, пішов до свого автомобіля та зачинився всередині.

    Після розголосу інциденту громадська організація звернулася до керівництва Черкаської області з вимогою взяти справу під особистий контроль. Ветеранська спільнота також наполягає на проведенні щоденних інструктажів для груп оповіщення, аби уникнути подібних ситуацій у майбутньому.

    У Черкаському обласному ТЦК закликали не поширювати неперевірену інформацію та дочекатися офіційних результатів службової перевірки. Станом на зараз її висновки публічно не озвучувалися.

    Скандал на Черкащині стався на тлі ширшої суспільної дискусії про роботу ТЦК та СП в Україні. Представники територіальних центрів комплектування мають право перевіряти військово-облікові документи громадян, однак такі дії повинні здійснюватися в межах законодавства та без перевищення повноважень. Про законні підстави перевірки документів раніше нагадували і в Черкаському ТЦК.

    Останніми місяцями в різних регіонах України неодноразово виникали конфлікти, пов’язані з роботою груп оповіщення. Зокрема, на Черкащині поліція вже відкривала кримінальне провадження після іншого конфлікту між місцевими жителями та представниками ТЦК.

    Окремий резонанс у травні викликала ситуація у Хмельницькому, де ветеран прийшов до будівлі ТЦК з битою після заяв про побиття його сина з інвалідністю. Відео інциденту швидко розійшлося соцмережами та спричинило хвилю обурення.

    Водночас Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець раніше заявляв і про позитивні зміни в роботі окремих ТЦК. За його словами, у деяких регіонах працівники територіальних центрів перестали ховати обличчя під балаклавами та не знімають розпізнавальні знаки під час патрулювання.

    Попри це, новий інцидент на Черкащині знову загострив питання довіри до роботи ТЦК, особливо коли йдеться про взаємодію з ветеранами, чинними військовослужбовцями та їхніми родинами. Суспільство очікує не лише службової перевірки, а й публічних відповідей: хто саме брав участь у конфлікті, чи були правові підстави для зупинки автомобіля, чи застосовували газ і зброю, а також чи понесуть винні відповідальність у разі підтвердження порушень.

  • «Я тут як солдат»: принц Гаррі в Києві звернувся до Путіна із закликом зупинити війну

    «Я тут як солдат»: принц Гаррі в Києві звернувся до Путіна із закликом зупинити війну

    Під час неанонсованого візиту до Києва Принц Гаррі виступив на Київському безпековому форумі із жорсткою заявою щодо війни Росії проти України. У своїй промові він публічно звернувся до Володимира Путіна із закликом зупинити бойові дії та припинити страждання людей.

    «Саме зараз є шанс зупинити цю війну, запобігти подальшим стражданням як українців, так і росіян. Жодна нація не виграє від тих людських втрат, за якими ми спостерігаємо», — заявив герцог Сассекський під час виступу.

    У промові він різко розкритикував дії російських військ, звинувативши їх у масових злочинах проти цивільного населення, включно з вбивствами, тортурами, сексуальним насильством і примусовою депортацією людей, зокрема дітей. За його словами, світ не повинен звикати до війни або ставати байдужим до її наслідків.

    Особливий акцент Гаррі зробив на тому, що виступає не як політик, а як людина з військовим досвідом.
    «Я тут як солдат, який розуміє, що таке служба, як гуманітарний діяч і як друг України», — підкреслив він.

    Він наголосив, що війна в Україні — це не лише боротьба за території, а й за цінності, суверенітет і принципи демократії, які мають значення для всього світу.

    Візит принца Гаррі до України відбувся 23 квітня та став уже третім від початку повномасштабної війни. Основною метою поїздки була участь у Київському безпековому форумі, де він долучився до обговорення разом із міжнародними експертами та українськими ветеранами.

    Напередодні в інтерв’ю британським медіа він пояснював, що прагне підтримати українців і привернути увагу міжнародної спільноти до наслідків російської агресії. За його словами, важливо нагадувати світу, з чим щодня стикається Україна, та підтримувати тих, хто працює в надзвичайно складних умовах.

    Це не перший його візит до України. У квітні 2025 року він відвідав Львів, де побував у реабілітаційному центрі Superhumans Center, який займається лікуванням і протезуванням військових та цивільних, постраждалих від війни. Пізніше, у вересні 2025 року, він знову приїздив до Києва, де на власні очі побачив наслідки російських обстрілів і вшанував пам’ять загиблих.

    Під час нинішнього візиту Гаррі також зустрівся з українськими ветеранами та учасниками бойових дій, підкресливши важливість їхнього досвіду для міжнародної спільноти. Він неодноразово наголошував, що війна в Україні має глобальне значення і її наслідки виходять далеко за межі регіону.

    Його виступ викликав широкий резонанс, адже він поєднав особистий військовий досвід із гуманітарною позицією. У своїй промові принц не лише закликав до миру, а й підкреслив відповідальність світових лідерів за припинення війни.

    Візит принца Гаррі став не лише символічним жестом підтримки, а й важливим сигналом для міжнародної спільноти про необхідність активніших дій для завершення війни.

  • Неочікувано в Києві: Принц Гаррі знову прибув до України

    Неочікувано в Києві: Принц Гаррі знову прибув до України

    Уранці 23 квітня 2026 року Принц Гаррі здійснив неанонсований візит до Київ. Про його прибуття повідомив британський журналіст Кріс Шип, який опублікував відповідні кадри з вокзалу столиці.

    Герцог Сассекський прибув до України поїздом із Польщі, що вкотре підкреслює безпекові умови, в яких відбуваються подібні міжнародні візити. Його приїзд не був анонсований заздалегідь — практика, яка стала типовою для високопосадових гостей України під час повномасштабної війни.

    Після прибуття принц коротко прокоментував свій візит, зазначивши: «Добре знову бути в Україні». За його словами, головна мета поїздки — нагадати міжнародній спільноті про війну, яку веде Росія проти України, та підтримати тих, хто працює в надзвичайно складних умовах щодня.

    За інформацією медіа, під час перебування в Києві Принц Гаррі планує взяти участь у Київський безпековий форум. Очікується, що у своїй промові він акцентує увагу на тому, що війна в Україні є не лише боротьбою за території, а й за демократичні цінності, а також засудить воєнні злочини Росії.

    Окрім участі у форумі, програма візиту може включати зустрічі з українськими військовими та ветеранами. Відомо, що принц Гаррі є засновником Invictus Games Foundation — організації, яка допомагає пораненим військовим через спорт і реабілітацію. Саме ця діяльність вже неодноразово ставала ключовою причиною його поїздок до України.

    Також повідомляється, що він може відвідати саперів благодійної організації Halo Trust, яка займається розмінуванням територій. Цей напрям має для нього особливе значення, адже діяльність організації свого часу підтримувала його мати — принцеса Діана.

    Цей візит став уже третім для принца Гаррі з моменту початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році. Раніше він відвідував Україну у квітні 2025 року, коли побував у Львові в центрі допомоги пораненим військовим, а також у вересні 2025 року — вже у Києві. Тоді герцог зустрічався з ветеранами, відвідав Національний музей історії України у Другій світовій війні та вшанував пам’ять загиблих на Майдані Незалежності.

    Особливістю нинішнього візиту є його чітко сформульована комунікаційна мета — утримати увагу світу до війни в Україні. За словами принца, він прагне нагадати людям «вдома і по всьому світу», з чим стикаються українці щодня. Це особливо актуально на тлі зміщення міжнародного інформаційного фокусу на інші глобальні конфлікти.

    Візит принца Гаррі також має символічне значення. Як колишній військовий, який служив у британській армії близько десяти років, він неодноразово підкреслював важливість підтримки ветеранів і військових. Його присутність в Україні демонструє солідарність із країною та її захисниками, а також підсилює міжнародну увагу до гуманітарних і безпекових викликів, з якими стикається держава.

    Крім того, такі поїздки впливають на дипломатичний і медійний порядок денний. Візити відомих світових постатей, особливо представників британської королівської родини, традиційно викликають широкий резонанс і привертають увагу до теми підтримки України.

    Станом на момент публікації детальна програма перебування принца Гаррі в Києві офіційно не оприлюднена. Водночас, враховуючи попередні візити, можна припустити, що ключовими елементами залишаться зустрічі з військовими, участь у міжнародних заходах і акцент на гуманітарній підтримці.

    Таким чином, неанонсований приїзд Принц Гаррі до України є не лише жестом підтримки, а й частиною ширшої комунікаційної стратегії — нагадати світу про війну, яка триває, і про людей, які щодня протистоять її наслідкам.

  • ЄС представив новий «четвертий стовп» гарантій безпеки для України

    ЄС представив новий «четвертий стовп» гарантій безпеки для України

    Під час засідання Ради ЄС у закордонних справах у Люксембурзі 21 квітня верховна представниця Європейського Союзу із закордонних справ Кая Каллас представила новий елемент у структурі майбутніх гарантій безпеки для України — так званий «четвертий стовп». За підсумками зустрічі міністрів закордонних справ країн ЄС, ініціатива отримала широку політичну підтримку та буде розвиватися далі.

    За словами Каллас, новий компонент не дублює вже існуючі напрями допомоги, а доповнює їх, формуючи більш системний підхід до довгострокової безпеки України. Він зосереджений на реформуванні оборонного сектору, протидії гібридним і кіберзагрозам, а також на посиленні соціальної підтримки ветеранів.

    «Сьогодні була широка підтримка для просування “четвертого стовпа” європейських гарантій безпеки», — заявила Каллас, наголосивши, що йдеться про довгострокову трансформацію сектору безпеки, а не лише про військову допомогу.

    Новий «четвертий стовп» доповнює вже наявну архітектуру підтримки України, яка складається з трьох основних напрямів:

    Перший — військова підтримка, що включає постачання озброєння та підготовку українських військових у межах місії EUMAM. Ця програма є ключовим інструментом ЄС у підготовці особового складу Збройних сил України.

    Другий — цивільна безпекова підтримка, яка охоплює навчання поліцейських, прикордонників та інших правоохоронних органів. Цей напрям спрямований на стабілізацію внутрішньої безпеки та зміцнення державних інституцій.

    Третій — оборонно-промислова співпраця, яка передбачає розвиток спільного виробництва озброєнь, інтеграцію українського оборонного сектору до європейських ланцюгів постачання та модернізацію виробничих потужностей.

    Новий компонент фактично розширює фокус ЄС із суто військової допомоги до більш комплексного підходу, який охоплює інституційні, технологічні та соціальні аспекти безпеки.

    Одним із ключових елементів стане посилення захисту від гібридних загроз. Йдеться про кібератаки, інформаційні операції та спроби впливу на критичну інфраструктуру. У Брюсселі визнають, що сучасні конфлікти дедалі більше виходять за межі традиційного поля бою, тому Україні потрібні системні інструменти цифрового та інформаційного захисту.

    Окремо в рамках нового «стовпа» планується розвиток кібербезпекових можливостей України, включно з обміном технологіями, навчанням фахівців і посиленням захисту державних цифрових систем.

    Ще один важливий напрям — підтримка ветеранів. Йдеться про розширення програм реабілітації, соціальної адаптації та інтеграції військових у цивільне життя. У ЄС наголошують, що цей аспект є критично важливим для довгострокової стабільності держави.

    Європейський Союз уже працює над практичною реалізацією безпекових ініціатив. Раніше повідомлялося про плани створення двох військових тренувальних центрів на території України, які мають посилити підготовку військових безпосередньо в країні, без необхідності відправлення за кордон.

    Крім того, ЄС продовжує розширювати оборонно-промислову співпрацю з Україною, зокрема через спільні проєкти у виробництві озброєння та модернізації техніки.

    Ініціатива «четвертого стовпа» є частиною ширшої стратегії ЄС щодо довгострокових гарантій безпеки для України, яка формується паралельно з обговоренням майбутніх форматів європейської оборонної політики.

    Президент України Володимир Зеленський раніше наголошував, що будь-які гарантії безпеки мають бути пов’язані з процесом європейської інтеграції та містити чіткі політичні орієнтири, зокрема щодо членства України в ЄС.

    ЄС поступово переходить від моделі короткострокової військової допомоги до більш структурованої системи довгострокових гарантій безпеки. Запровадження «четвертого стовпа» свідчить про намір Брюсселя не лише підтримувати Україну під час війни, а й формувати основу для її післявоєнної безпеки та стійкості.

    Рішення міністрів закордонних справ ЄС про подальше просування ініціативи відкриває шлях до деталізації нового механізму, який має стати частиною майбутньої архітектури європейської безпеки.

  • ЄС готує новий пакет гарантій безпеки для України: що він передбачає

    ЄС готує новий пакет гарантій безпеки для України: що він передбачає

    Європейський Союз наступного тижня представить четвертий елемент гарантій безпеки для України, який буде зосереджений на довгостроковій підтримці оборонного сектору, протидії сучасним загрозам та відновленні безпекової інфраструктури. Про це повідомляють європейські медіа з посиланням на високопоставленого чиновника ЄС, який спілкувався з журналістами на умовах анонімності.

    Офіційна презентація очікується у вівторок, 21 квітня, під час засідання Ради ЄС із закордонних справ у Люксембурзі. Як зазначається, новий пакет заходів представить висока представниця ЄС із закордонних справ і політики безпеки Кая Каллас.

    За словами європейського посадовця, четвертий елемент стане частиною ширшої системи довгострокових гарантій безпеки для України, які ЄС формує у відповідь на повномасштабну війну Росії проти України та необхідність посилення стійкості української держави.

    Очікується, що новий пакет включатиме одразу кілька ключових напрямів. Серед них — підтримка оборонної реформи в Україні, яка має на меті підвищення ефективності сектору безпеки та приведення його до стандартів Європейського Союзу і НАТО.

    Окрему увагу планують приділити протидії гібридним загрозам, зокрема кібератакам, інформаційним операціям і спробам дестабілізації державних інституцій. За словами чиновника, цей компонент є одним із найважливіших, оскільки сучасні конфлікти дедалі більше зміщуються у цифровий та інформаційний простір.

    Також у межах ініціативи передбачається підтримка реінтеграції ветеранів. Йдеться про програми соціальної адаптації військових після завершення служби, їхню професійну перекваліфікацію та інтеграцію в цивільне життя.

    Окремий блок буде присвячений боротьбі з незаконним обігом стрілецької зброї та легкого озброєння. ЄС планує посилити контроль та допомогу Україні у виявленні й запобіганні нелегальним каналам постачання зброї, що є важливим елементом безпеки як всередині країни, так і в регіоні загалом.

    Крім того, серед пріоритетів — розмінування територій, які постраждали внаслідок бойових дій. Це один із найбільш масштабних викликів для України, оскільки значні площі залишаються потенційно небезпечними через мінну загрозу та нерозірвані боєприпаси.

    Європейський Союз продовжує роботу над комплексною системою підтримки України, яка включає не лише військову допомогу, а й довгострокові політичні та інституційні гарантії. За словами чиновників, новий елемент є частиною більшої архітектури безпеки, яка формується поступово та охоплює різні сфери — від оборони до економічної стійкості.

    У Брюсселі також планують обговорити подальші кроки щодо посилення тиску на Росію. Йдеться про продовження санкційної політики, роботу над новим, 20-м пакетом обмежень, а також заходи проти так званого «тіньового флоту», який використовується для обходу міжнародних санкцій.

    Окремо розглядаються можливості протидії економічним вигодам Росії, які можуть виникати через глобальні ринки, зокрема в контексті енергетичних ресурсів та впливу на міжнародні логістичні маршрути. ЄС також аналізує механізми обмеження в’їзду до країн Союзу для осіб, причетних до підтримки військових дій проти України.

    Європейські посадовці підкреслюють, що гарантії безпеки для України розглядаються як частина ширшої євроатлантичної стабільності. Відповідно до попередніх заяв лідерів ЄС, безпека України напряму пов’язана з безпекою всього європейського континенту.

    Очікується, що новий пакет заходів стане черговим сигналом довгострокової підтримки України з боку Євросоюзу, а також демонстрацією готовності інвестувати у стійкість українських інституцій та оборонного сектору.

    Остаточні деталі ініціативи мають бути оприлюднені після засідання Ради ЄС, де представники країн-членів обговорять формат реалізації запропонованих заходів та можливі фінансові механізми їх підтримки.