Hronikanovostej.com

Позначка: Валерій Герасимов

  • «Фронт наш міцний»: Зеленський заявив, що ЗСУ звільнили більше землі, ніж захопила Росія

    «Фронт наш міцний»: Зеленський заявив, що ЗСУ звільнили більше землі, ніж захопила Росія

    Українські військові від початку осені 2026 року звільнили більше території, ніж російським окупантам вдалося захопити за аналогічний період. Про це заявив президент Володимир Зеленський після доповіді головнокомандувача Збройних сил України Михайла Драпатого. За словами глави держави, Сили оборони продовжують стримувати російські наступальні операції на Донеччині, Харківщині та Запоріжжі, а низка міст, про захоплення яких заявляла Москва, залишається під українським контролем. Водночас президент спростував російські повідомлення про нібито наближення військ РФ до Запоріжжя на відстань п’яти кілометрів.

    Про це Володимир Зеленський повідомив у вечірньому зверненні 18 жовтня, підбиваючи підсумки доповіді головнокомандувача ЗСУ Михайла Драпатого.

    Президент наголосив, що українські війська не лише утримують оборонні позиції, а й проводять активні операції, які дозволяють повертати контроль над територіями.

    За його словами, позитивна тенденція спостерігається не лише восени, а й протягом інших періодів 2026 року.

    Водночас глава держави не назвав точної площі звільнених українськими військовими територій.

    ЗСУ повернули більше територій, ніж змогла захопити Росія

    За словами Зеленського, ситуація на фронті залишається складною, але українським захисникам вдається досягати результатів.

    Особливу увагу президент приділив операціям Десантно-штурмових військ і Третього армійського корпусу.

    Їхні дії він охарактеризував як активну оборону, спрямовану на зрив планів російського командування та відновлення українського контролю над окремими ділянками фронту.

    Президент стверджує, що загальна площа територій, звільнених Силами оборони з початку осені, перевищує територіальні здобутки росіян за цей самий період.

    Це означає, що за оцінкою українського військово-політичного керівництва баланс територіальних змін наразі складається на користь України.

    Однак конкретні цифри Зеленський не оприлюднив, тому незалежно перевірити це співвідношення за його заявою неможливо.

    Що відбувається біля Добропілля

    Одним із найважливіших напрямків президент назвав район Добропілля Донецької області.

    За його словами, російські підрозділи намагаються проводити штурмові операції та проникати невеликими групами в українську оборону.

    Така тактика дозволяє противнику шукати слабкі місця між позиціями українських військових.

    Проте Сили оборони виявляють і знищують відповідні групи.

    Зеленський визнав, що ситуація залишається непростою, однак наголосив на результативності дій українських підрозділів.

    Раніше «Ненька інфо» повідомляла про успішні дії штурмовиків полку «Скеля» та бійців «Азову» на Добропільському напрямку.

    У тому матеріалі йшлося про зупинення російського просування поблизу Грузького та Новомиколаївки.

    Також «Ненька інфо» писала про тактику російських військ, які встановлюють прапори в окремих населених пунктах і використовують відеозаписи для заяв про нібито захоплення територій.

    Які міста залишаються під контролем України

    Окремо президент назвав населені пункти, які, за його словами, продовжують контролювати українські військові.

    Йдеться про Добропілля, Костянтинівку, Олексієво-Дружківку, Оріхів, Новопавлівку, Новоандріївку та Великомихайлівку.

    Також українські підрозділи утримують оборону в районах поблизу Краматорська.

    Зеленський наголосив, що російські повідомлення про захоплення частини цих населених пунктів не відповідають дійсності.

    Ситуація має особливе значення для Донецької області, де російське командування продовжує спроби просування на кількох напрямках одночасно.

    Контроль над населеними пунктами та транспортними маршрутами впливає на можливості забезпечення українських військ і подальшу організацію оборони.

    Водночас обстановка залишається динамічною, а бойові дії можуть тривати навіть поблизу міст, які утримують українські підрозділи.

    Росія заявляла про захоплення 92 населених пунктів

    Заява Зеленського пролунала на тлі інформаційної суперечки щодо реального становища російських військ.

    Раніше начальник Генерального штабу РФ Валерій Герасимов доповів Володимиру Путіну про нібито захоплення 92 українських населених пунктів із початку вересня.

    Також російське командування стверджувало, що за цей період окупанти встановили контроль над понад 1800 квадратними кілометрами території України.

    Однак 17 жовтня Генеральний штаб ЗСУ офіційно спростував ці повідомлення.

    Речник Генштабу Андрій Ковальов заявив, що наведені Росією територіальні показники не відповідають реальній ситуації.

    Зокрема, українська сторона заперечила захоплення Добропілля та Костянтинівки.

    Про це повідомляла «Українська правда» з посиланням на Генштаб ЗСУ.

    Військове командування наголосило, що російське керівництво намагається перебільшувати власні успіхи на фронті.

    Росіяни не перебувають за п’ять кілометрів від Запоріжжя — Зеленський

    Ще одним предметом суперечки стала ситуація на Запорізькому напрямку.

    Російські посадовці поширювали твердження про нібито наближення окупаційних військ до обласного центру на відстань приблизно п’яти кілометрів.

    Зеленський назвав таку інформацію неправдивою.

    За його словами, українські військові знищують російські сили приблизно за 20 кілометрів від Запоріжжя.

    Водночас глава держави не уточнив конкретної ділянки, від якої визначається ця відстань.

    Тому її не варто трактувати як точний показник відстані до всієї лінії бойового зіткнення.

    Президент підкреслив, що російські командири передають Путіну перебільшені дані про просування своїх військ.

    Окремо він відзначив дії 128-ї окремої важкої механізованої бригади, яка виконує бойові завдання на Запорізькому напрямку.

    Які українські підрозділи відзначив президент

    У зверненні Зеленський подякував військовим частинам, які беруть участь в оборонних і штурмових операціях.

    Серед них — 82-га окрема десантно-штурмова бригада, яка виконує завдання на Олександрівському напрямку.

    Президент окремо відзначив її штурмові дії та планування операцій.

    Також він подякував 128-й окремій важкій механізованій бригаді за результати на Запорізькому напрямку.

    У Донецькій області глава держави відзначив роботу 59-ї окремої штурмової бригади безпілотних систем і 414-ї окремої бригади безпілотних систем.

    Окремі слова подяки пролунали на адресу штурмових підрозділів, які виконують завдання на Покровському напрямку.

    Чи справді ситуація на фронті змінилася на користь України

    Заява Зеленського свідчить, що українське командування оцінює результати активних оборонних операцій із початку осені позитивно.

    Водночас вона не означає завершення російського наступу або зникнення загроз на окремих ділянках фронту.

    Російські війська продовжують штурмові дії, намагаються проникати в українські позиції та використовують безпілотники, артилерію й інші засоби ураження.

    Слід також враховувати, що різні методики підрахунку територіальних змін можуть давати різні результати.

    Наприклад, встановлення повного контролю над населеним пунктом, знищення ворожої групи в його межах і звільнення прилеглої території є різними показниками.

    Тому для незалежної оцінки ситуації потрібні уточнені географічні дані, які можна порівняти за однаковий період.

    Головний висновок із вечірнього звернення президента: українська влада заявляє про позитивний баланс територіальних змін від початку осені та спростовує повідомлення Кремля про масштабне просування окупаційних військ.

    Водночас бойова ситуація залишається складною, а остаточну картину контролю над територіями можна буде встановити лише після незалежного підтвердження відповідних даних.

  • «Повний контроль» існував лише в доповідях: полонений окупант викрив брехню РФ про Куп’янськ

    «Повний контроль» існував лише в доповідях: полонений окупант викрив брехню РФ про Куп’янськ

    Полонений військовослужбовець армії РФ Володимир Дидюєв розповів, як російське командування намагалося створити ілюзію повного контролю над Куп’янськом, поки окремі групи окупантів переховувалися в підвалах, потерпали від нестачі їжі та фактично перебували в оточенні. Його свідчення оприлюднив журналіст Богдан Пападін у матеріалі для «Цензор.НЕТ».

    Розповідь полоненого є свідченням однієї людини й не може вважатися незалежно підтвердженим описом усіх подій у місті. Водночас окремі наведені ним обставини збігаються з раніше відомою хронологією: 20 листопада 2025 року начальник Генерального штабу Збройних сил РФ Валерій Герасимов доповів Володимиру Путіну про нібито повне захоплення Куп’янська. Український Генштаб того ж дня спростував ці заяви, назвавши їх інформаційною провокацією та наголосивши, що місто не перебувало під повним контролем росіян.

    В армію — після затримання через наркотики

    Дидюєв представився уродженцем Свердловської області Росії 1992 року народження. За його словами, до російської армії він потрапив після того, як забрав наркотичну «закладку» та був затриманий.

    Полонений стверджує, що його побили, після чого запропонували підписати контракт із Міноборони РФ. Документ, за його словами, він підписував фактично під тиском і без належного ознайомлення з умовами. Приблизно через два тижні за ним приїхали та відправили до війська.

    За словами Дидюєва, штурмова рота, до якої він потрапив, була переважно укомплектована колишніми ув’язненими. Серед них були засуджені за наркотики, насильницькі та сексуальні злочини. Перевірити наведені ним відомості про склад конкретного підрозділу з незалежних джерел наразі неможливо.

    Дізнався про Куп’янськ уже після переправи

    Полонений заявив, що російські командири заздалегідь не повідомили йому, куди саме направляють групу. Про перебування в Куп’янську він нібито дізнався лише після переправи через річку човном.

    Почувши по рації, що група вже в місті, Дидюєв, за його словами, зняв бронежилет і каску, кинув автомат та повідомив командирові, що залишає підрозділ. У російській військовій лексиці таких військовослужбовців часто називають «п’ятисотими» — тими, хто відмовляється виконувати накази або самовільно залишає позиції.

    Після цього він нібито близько пів року переховувався разом із цивільною родиною в підвалі п’ятиповерхового будинку. Люди збирали їжу в покинутих квартирах, ходили до колодязя по воду та намагалися вижити в умовах постійних бойових дій. Сам росіянин переодягнувся в цивільний одяг і допомагав носити воду.

    Згодом родина, за його словами, залишила Куп’янськ із білим прапором і вирушила в напрямку Харкова. Дидюєв залишився в місті, де його випадково виявили інші російські військові.

    Власні військові зв’язали та утримували його

    Після перевірки особи російські командири встановили, що чоловіка оголосили таким, який самовільно залишив частину. Дидюєв стверджує, що його зв’язали, привели до дев’ятиповерхового будинку й тримали разом із групою військових РФ.

    Він розповів, що російське командування вимагало від підлеглих демонструвати триколор і записувати постановочні відео. За його словами, одному з бійців наказували штурмувати будівлю, а йому самому — стояти поруч із прапором, поки дрон зніматиме пропагандистський ролик.

    Саме такі кадри російські інформаційні ресурси могли використовувати як «доказ» контролю над окремими районами Куп’янська, хоча короткочасна присутність групи або встановлення прапора не означає утримання населеного пункту.

    Раніше українські військові та аналітики неодноразово повідомляли, що росіяни проникали до Куп’янська малими групами, знімали відео з прапорами та намагалися видати локальні рейди за повноцінне захоплення міста. У березні 2026 року повідомлялося, що 425-й окремий штурмовий полк «Скеля» проводив складні операції з ліквідації та витіснення російських груп із міської забудови, зокрема із центру Куп’янська, машинобудівного заводу та інших об’єктів.

    Дрон РФ наздогнав російського військового

    Дидюєв також розповів про епізод, коли після початку українського штурму він разом із російським військовим із позивним «Алігатор» утік із дев’ятиповерхівки в напрямку центральної районної лікарні.

    За його твердженням, «Алігатора» наздогнав російський безпілотник. Полонений вважає, що удар завдали саме свої, оскільки перед цим група просила командування про допомогу, але російські оператори почали атакувати район, де перебували їхні ж військові.

    Коли бійці повідомили по рації, що вогонь ведеться по них, командири нібито відповіли, що таким чином лише «піднімають пил». Дидюєв заявив, що дістав осколкове поранення.

    Після цього він дістався до підрозділу, старшим у якому був командир із позивним «Часник». Там росіяни знову зв’язали його. За словами полоненого, йому прямо сказали, що мали наказ убити його як військовослужбовця, який залишив частину.

    «Усе спокійно»: що доповідали з підвалу

    Однією з найважливіших частин розповіді стали свідчення про групу «Часника», яка, за версією російської пропаганди, першою встановила триколор у центрі Куп’янська.

    У матеріалі зазначається, що шестеро російських військових під командуванням «Часника» 9 жовтня 2025 року встановили прапори над будівлею районної адміністрації. Уже 20 листопада Герасимов доповів Путіну про нібито повне захоплення міста.

    Насправді, як стверджує полонений, група перебувала в підвалі зруйнованої будівлі та фактично була відрізана від основних сил. Командири виходили на зв’язок приблизно щогодини та доповідали начальству, що обстановка «нормальна, тиха і спокійна».

    Коли сам «Часник» говорив керівництву, що група перебуває в оточенні й не знає, що робити, у відповідь йому нібито заявляли, що ніякого оточення немає і штурмувати їх ніхто не буде.

    Такі доповіді, за словами Дидюєва, створювали паралельну реальність: у російських штабах повідомляли про контроль над Куп’янськом, тоді як військові в самому місті сиділи під завалами, не могли безпечно пересуватися та залежали від поодиноких доставок дронами.

    Їжу скидали дронами раз на кілька днів

    У підвалі перебували близько 15 російських військових і один озброєний цивільний, який, за словами полоненого, заявляв про підтримку Росії. Частина приміщення була завалена, однак у росіян залишався доступ до води через викопаний колодязь.

    Найбільшою проблемою була їжа. Доставка здійснювалася дронами, однак далеко не всі безпілотники долітали. Іноді військові залишалися голодними по кілька днів. Уночі дрон міг скинути кілька солодких батончиків, які ділили між усіма.

    Дидюєв стверджує, що його примушували двічі на день виповзати через завали за посилками. На нього надягали щось на кшталт нашийника та страхувальної лямки, фактично поводячись із ним «як із собакою».

    За словами полоненого, військові «Часника» били його, принижували та знущалися. Після того як їхнього командира підвищили у званні, росіяни влаштували пиятику, після якої побиття продовжилося.

    Утік зі «Снікерсами» й здався ЗСУ

    Скориставшись моментом, коли з нього зняли лямку, Дидюєв забрав одну з посилок і втік. Усередині, за його словами, були 40 шоколадних батончиків і пачка кави.

    Кілька днів він переховувався у приватному будинку неподалік пологового відділення. Згодом пішов шукати сигарети та інші посилки, після чого почув стрілянину й вимогу здатися.

    Чоловік заявив українським військовим, що є російським солдатом, який утік від своїх, не має зброї та не знає, куди йти. Після перевірки його взяли в полон.

    За його словами, спочатку він два дні залишався зв’язаним, однак потім українські військові дозволили йому вільніше пересуватися під наглядом. Він допомагав приносити їжу, готував чай і передавав інформацію про розташування російських постів.

    Військовослужбовець 425-го полку з позивним «Шурик» розповів, що полонений знав, де розташовані позиції росіян, коли відбувається зміна постів і якими маршрутами вони пересуваються. За його словами, Дидюєв погодився співпрацювати в обмін на гарантії безпеки та допомагав передавати російським військовим термобаричні заряди, які згодом могли використати українські штурмовики.

    Сам Дидюєв заявив, що після пережитого у групі «Часника» був радий потрапити в український полон.

    «Я навіть радий, що потрапив до них», — сказав він, порівнюючи поводження українських військових із побиттям та приниженнями з боку росіян.

    Історія полоненого демонструє можливий механізм російських інформаційних операцій: невеликі групи проникають у міську забудову, встановлюють прапори та записують відео, після чого командування повідомляє про «повний контроль», навіть якщо військові не здатні утримувати район і фактично перебувають у блокаді.

    Українські сили спростовували заяви про падіння Куп’янська ще в листопаді 2025 року. Подальші операції ЗСУ, захоплення російських військових і зачистка ключових об’єктів міста також свідчили, що повідомлення Кремля про повне захоплення Куп’янська не відповідали реальній ситуації на полі бою.

  • Герасимов особисто спланував удар по Києву: прокуратура назвала організатора атаки 2 липня

    Герасимов особисто спланував удар по Києву: прокуратура назвала організатора атаки 2 липня

    Офіс генерального прокурора України та Служба безпеки України розпочали досудове розслідування після масованої російської атаки на Київ і Київську область 2 липня. За даними українського слідства, організацію удару здійснив начальник Генерального штабу Збройних сил РФ, перший заступник міністра оборони Росії Валерій Герасимов. Про це повідомив генеральний прокурор Руслан Кравченко.

    За версією слідства, атака була спланована та організована Герасимовим за попередньою змовою з вищим політичним керівництвом Росії. Реалізацію удару, як заявляють правоохоронці, забезпечували підпорядковані йому командувачі та військові підрозділи РФ. Українська прокуратура наголошує: цілями атаки були не військові чи стратегічні об’єкти, а житлові будинки та цивільна інфраструктура.

    Кравченко заявив, що російські війська умисно били по цивільних об’єктах, а атака не була випадковістю. За його словами, йдеться про системний терор мирного населення. У прокуратурі вважають, що Герасимов об’єднав у єдиний план дії дальньої авіації, Чорноморського флоту, Сухопутних військ та підрозділів безпілотних систем РФ для проведення комбінованого удару по столиці.

    Кримінальне провадження відкрито за частиною 2 статті 438 Кримінального кодексу України — порушення законів та звичаїв війни, що спричинило загибель людей. Максимальна санкція цієї статті передбачає довічне позбавлення волі. У межах цього провадження правоохоронці також планують дослідити інші масовані ракетні та дронові атаки Росії по території України.

    Масована атака 2 липня стала однією з найжорстокіших для Києва за весь період повномасштабної війни. За даними Повітряних сил ЗСУ, Росія застосувала 74 ракети різних типів і 496 безпілотників. Основним напрямком удару був саме Київ. Українські сили ППО знешкодили 524 повітряні цілі: 48 ракет і 476 БпЛА. Водночас було зафіксовано влучання 25 балістичних ракет і 12 ударних дронів на 33 локаціях.

    Удар завдавався кількома хвилями. Російські війська одночасно запускали балістичні та крилаті ракети, а також ударні безпілотники, зокрема реактивні. Серед застосованого озброєння, за повідомленнями української сторони, були ракети “Циркон”, “Іскандер”, “Калібр”, а також дрони різних типів. Саме балістичні ракети стали найнебезпечнішим елементом атаки, адже вони долітають до столиці за лічені хвилини й залишають мінімальний час для реагування.

    Наслідки удару виявилися катастрофічними. У Києві пошкодження зафіксували у всіх районах міста. Постраждали понад 100 житлових будинків, частина з них стала непридатною для проживання. Найважча ситуація склалася в Дарницькому районі, де внаслідок влучання обвалилася частина багатоповерхівки. Рятувальники продовжували розбирати завали й наступного дня після атаки.

    Станом на 3 липня відомо про щонайменше 30 загиблих і 92 постраждалих. Серед поранених є діти, зокрема 10-річний хлопчик, який перебував у лікарні. Також повідомлялося про людей, які залишалися зниклими безвісти після руйнування будинків. У Києві 3 липня оголосили День жалоби за жертвами російського удару.

    Пошкоджень зазнали не лише житлові квартали. У столиці постраждали готель, медичні заклади, станція екстреної медичної допомоги, магазини, склади, зоопарк, енергетичні об’єкти та інша цивільна інфраструктура. Після ударів виникли масштабні пожежі, а частина міста тимчасово залишалася без електропостачання.

    Президент Володимир Зеленський після атаки заявив, що Росія знову використала балістику як інструмент терору проти цивільних. Він також закликав партнерів пришвидшити постачання систем ППО та ракет-перехоплювачів, наголосивши, що кожне зволікання коштує Україні людських життів.

    Російське Міноборони традиційно заявило, що нібито било по військових цілях, однак українська сторона наполягає: фактичні наслідки удару доводять протилежне. Руйнування житлових будинків, загибель мирних мешканців і пошкодження медичної та комунальної інфраструктури стали підставою для кваліфікації атаки як воєнного злочину.

    Розслідування ролі Герасимова може стати частиною ширшої юридичної стратегії України щодо персональної відповідальності російського військово-політичного керівництва. Київ уже неодноразово наголошував, що воєнні злочини РФ мають не лише виконавців, а й конкретних організаторів, які віддавали накази, планували операції та координували удари по цивільних містах.

    Тепер, після атаки 2 липня, прокуратура прямо називає Герасимова одним із ключових відповідальних за цей удар. Його роль, за версією слідства, полягала не лише у формальному керівництві російською армією, а в особистому плануванні та координації комбінованої атаки, яка забрала життя десятків людей у столиці України.

    Остаточну юридичну оцінку має дати суд. Водночас уже зараз Україна документує кожне влучання, кожне руйнування і кожне свідчення потерпілих, щоб використати ці матеріали як у національних провадженнях, так і в міжнародних механізмах притягнення Росії до відповідальності.