Hronikanovostej.com

Позначка: українська зброя

  • Україна створила малу ракету проти реактивних «Шахедів»: що відомо про «Ніку» і «Спис»

    Україна створила малу ракету проти реактивних «Шахедів»: що відомо про «Ніку» і «Спис»

    Україна переходить до нового етапу боротьби з російськими реактивними ударними безпілотниками. Найближчим часом мають розпочатися випробування нової малої ракети «Ніка», створеної для перехоплення швидкісних дронів типу Shahed. Водночас інший перспективний засіб — українсько-німецький перехоплювач SPYS, або «Спис», — уже пройшов тестування з позитивним результатом.

    Про нові розробки президент Володимир Зеленський розповів 4 жовтня під час спілкування з журналістами. Глава держави прямо пов’язав їхню появу з необхідністю протидіяти реактивним версіям російських ударних БПЛА, які стали значно складнішою ціллю для традиційних засобів протиповітряної оборони.

    За словами Зеленського, в Україні з’являється нова мала ракета «Ніка», призначена саме для боротьби з реактивними «Шахедами».

    Президент повідомив, що попереду її випробування. При цьому українська та німецька сторони, за його словами, позитивно оцінюють перспективи цієї розробки. Детальні технічні характеристики «Ніки» — її дальність, швидкість, тип наведення або вартість одного перехоплення — наразі офіційно не розголошуються.

    «Спис» уже пройшов успішний тест

    Паралельно Україна працює над іншим засобом боротьби з реактивними дронами — перехоплювачем SPYS, який у частині українських повідомлень називають «Спис».

    Зеленський заявив, що тест нової системи завершився позитивно.

    За даними Укрінформу, йдеться про німецько-український швидкісний дрон-перехоплювач SPYS. Президент подякував за результат компанії Quantum Systems, яка бере участь у проєкті.

    Таким чином, Україна фактично випробовує одразу два різні підходи до нової повітряної загрози: швидкісний дрон-перехоплювач і компактну ракету.

    Такий підхід має особливе значення через різке збільшення кількості реактивних російських безпілотників.

    Реактивні «Шахеди» стали серйознішою проблемою

    Звичайні дрони типу Shahed мають відносно невелику швидкість, що дозволяє застосовувати проти них мобільні вогневі групи, кулемети, зенітну артилерію та дрони-перехоплювачі.

    Реактивні модифікації змінюють ситуацію.

    Вони проходять маршрут значно швидше, скорочують час на виявлення та реакцію і можуть бути складнішими цілями для дешевих засобів перехоплення.

    Зеленський раніше повідомляв, що українські сили знищують приблизно 85–90% звичайних ударних безпілотників, тоді як ефективність проти реактивних дронів становить близько 57%. Україна паралельно тестує кілька моделей швидкісних перехоплювачів.

    «Ненька інфо» раніше писала, що наприкінці вересня президент називав показник перехоплення реактивних «Шахедів» на рівні близько 55% та попереджав про плани Росії різко масштабувати цей напрям.

    Росія хоче різко наростити виробництво

    Проблема може стати ще гострішою протягом найближчих місяців.

    За даними, які президент озвучував із посиланням на українську розвідку, Росія може у 2027 році витратити близько 12 млрд доларів на виробництво реактивних безпілотників і баражуючих боєприпасів.

    ГУР раніше також повідомляло, що РФ планує збільшити частку реактивних «Шахедів» приблизно до 50% від загального виробництва ударних безпілотників цього сімейства.

    За оцінками розвідки, російська промисловість уже перейшла до серійного виробництва реактивних апаратів типу «Герань-4» і «Герань-5». ГУР: Росія планує довести частку реактивних «Шахедів» до 50%

    За одну атаку Росія запускала десятки реактивних дронів

    Масштаб проблеми став особливо помітним у вересні.

    Під час атаки в ніч на 23 вересня Повітряні сили зафіксували 161 повітряну ціль, серед яких було одразу 82 реактивні «Шахеди».

    Тобто реактивні модифікації становили більше половини ударних засобів, використаних Росією в межах тієї атаки. 161 ціль і 82 реактивні «Шахеди»: Росія всю ніч накривала Україну дронами

    Кількома днями раніше під час ще одного нічного удару приблизно половину зі 138 російських дронів також становили реактивні модифікації.

    Це означає, що Україна вже зіткнулася не з експериментальним використанням одиничних апаратів, а з поступовим переходом Росії до їхнього масового застосування.

    Роботи над новим перехопленням прискорили ще у вересні

    Поява назв «Ніка» та «Спис» стала фактично продовженням роботи, про яку українська влада говорила протягом попереднього місяця.

    Ще 3 вересня Зеленський після засідання Ставки заявив, що українські виробники вже мають прототипи швидкісних дронів-перехоплювачів.

    Головним завданням президент тоді назвав доведення цих систем до необхідного рівня ефективності та подальший перехід до серійного виробництва. Прототипи вже є: Зеленський наказав прискорити нову зброю проти реактивних «Шахедів»

    Вже 7 вересня президент повідомляв, що над засобами масового перехоплення реактивних БПЛА в Україні працюють десятки компаній і кілька виробників демонструють практичні результати. Ненька

    Україна посилює співпрацю з Німеччиною

    Нові системи з’являються на тлі значного розширення українсько-німецької оборонної співпраці.

    4 жовтня Зеленський і канцлер Німеччини Фрідріх Мерц взяли участь в Українсько-німецькому бізнес-форумі. За повідомленням Офісу президента, сторони підписали домовленості у сфері ППО, дронів-перехоплювачів, оборонного виробництва та енергетики.

    Зеленський також заявив, що Київ і Берлін працюватимуть над збільшенням виробництва ракет для систем Patriot у Німеччині.

    Окремо очікується контракт із німецькою компанією Flensburger Fahrzeugbau Gesellschaft (FFG). Президент оцінював можливу вартість майбутнього контракту приблизно у 2 млрд — валюту в цій конкретній цитаті він не уточнив, тому додавати її без офіційного підтвердження некоректно.

    Також у межах українсько-німецьких домовленостей обговорюється розвиток перехоплювачів і малих ракет проти реактивних «Шахедів», збільшення виробництва ракет до Patriot і подальше посилення ППО.

    Для України це може стати новим ешелоном ППО

    Головна проблема боротьби з масовими дроновими атаками — не лише здатність збити ціль, а й вартість одного перехоплення.

    Використовувати дорогі зенітні ракети великої дальності проти сотень відносно дешевих БПЛА економічно складно. Саме тому Україна паралельно розвиває мобільні групи, зенітні дрони, авіаційне перехоплення та компактні ракети.

    «Ніка» потенційно має зайняти саме цю нішу — однак говорити про її фактичну ефективність поки зарано, оскільки Зеленський лише анонсував майбутні випробування.

    У випадку зі «Списом» ситуація вже просунулася далі: президент підтвердив позитивний результат тесту, хоча детальні характеристики системи та строки її можливого серійного розгортання офіційно не називалися.

    Саме тому найближчий етап стане ключовим: «Ніка» має пройти випробування, а успішний прототип «Списа» — перейти від тестування до масштабування, якщо військові підтвердять необхідні характеристики.

    На тлі того, що Росія дедалі активніше використовує реактивні безпілотники та планує нарощувати їхнє виробництво, створення дешевих і масових засобів перехоплення стає одним із головних напрямів розвитку української протиповітряної оборони.

  • Українська балістика пішла в бій: Зеленський показав перший удар FP-7

    Українська балістика пішла в бій: Зеленський показав перший удар FP-7

    Україна вперше офіційно підтвердила бойове застосування власної тактичної балістичної ракети FP-7. Президент Володимир Зеленський 1 жовтня оприлюднив відео запуску нового українського озброєння та заявив, що після бойової перевірки наступним кроком має стати його виробництво.

    «Українська тактична балістика. FP-7. Перше бойове застосування. Дякую за результат. Далі – виробництво», — написав глава держави.

    Куди саме полетіла FP-7, яку ціль атакували, скільки ракет було застосовано та яким був результат удару, Зеленський не уточнив. Це важлива деталь: офіційно підтверджений сам факт першого бойового використання ракети, але не конкретний об’єкт ураження.

    Для української ракетної програми це помітний рубіж. Ще на початку року FP-7 демонстрували лише під час випробувальних пусків, улітку розробники говорили про кодифікацію та підготовку до військових тестів, а у вересні компанія Fire Point заявляла, що до реального застосування залишилися лічені тижні. Тепер цей етап, за словами президента, пройдено.

    FP-7 розробляє українська оборонна компанія Fire Point, яка також відома далекобійними ударними безпілотниками та крилатою ракетою FP-5 «Фламінго». Проєкт балістичної ракети компанія вперше публічно представила у вересні 2025 року на міжнародній оборонній виставці MSPO у Польщі. Уже 27 лютого 2026 року співзасновник Fire Point Денис Штілерман показав перші кадри випробувальних запусків FP-7 із наземної пускової платформи.

    За початково заявленими характеристиками виробника, FP-7 мала дальність до 200 км, бойову частину до 150 кг, максимальну швидкість приблизно 1500 м/с, висоту польоту до 65 км та заявлене кругове ймовірне відхилення близько 14 метрів.

    Проте вже влітку представники Fire Point повідомляли про покращені характеристики. Defense News у серпні писало з посиланням на компанію, що дальність FP-7 залежно від конфігурації може сягати близько 300 км, а бойова частина — до 150 кг. Інші українські публікації наводили версію до 300 км із навантаженням до 200 кг. Через розбіжності у відкритих даних коректніше говорити про діапазон характеристик, заявлених самим розробником на різних етапах програми, а не про остаточно підтверджені військові параметри.

    У середині вересня генеральна директорка Fire Point Ірина Терех повідомляла, що FP-7 вже завершила два попередні етапи випробувань. Спочатку окремо перевіряли двигун, систему навігації та інші вузли на землі й у лабораторіях, після чого відбулися льотні випробування. Наступним етапом стали військові тести, які водночас були частиною процесу кодифікації. Тоді Терех прогнозувала, що до бойового використання залишилися саме тижні, а не місяці.

    Ще раніше, у серпні, вона говорила Reuters, що компанія провела близько 15 випробувальних пусків і розраховує перейти до бойового застосування восени.

    Таким чином, за публічно відомою хронологією, шлях FP-7 від перших відкритих тестів до офіційно підтвердженого бойового пуску зайняв приблизно сім місяців.

    Для України принципове значення має не лише сама ракета, а й те, що вона створюється всередині країни. Західні далекобійні системи протягом війни часто постачалися в обмеженій кількості, а їх використання могло залежати від політичних умов держав-постачальників. Власне виробництво дає Києву значно більше контролю над масштабом випуску, запасами та застосуванням зброї.

    Саме тому коротка фраза Зеленського «далі — виробництво» може бути не менш важливою, ніж повідомлення про перший запуск. Випробувати одну або кілька ракет і створити стабільну серію — різні за складністю завдання. Серійне виробництво потребує двигунів, електроніки, корпусів, вибухових речовин, пускових установок, стабільних ланцюгів постачання та захищених виробничих потужностей.

    Fire Point саме технологічну простоту називала однією з головних переваг FP-7. Ракета запускається із наземної платформи і, за описами розробника, створювалася з розрахунком на відносно швидке масштабування виробництва під час війни.

    При цьому FP-7 — не найдальша балістична система у портфелі Fire Point. Компанія паралельно працює над значно більшою FP-9. Для неї виробник заявляв дальність до 855 км та бойове навантаження до 800 кг, хоча ці характеристики ще не підтверджені незалежними бойовими даними.

    «Ненька інфо» раніше детально писала про FP-9 і про те, як вона відрізняється від молодшої FP-7. У матеріалі зазначалося, що FP-7 тоді перебувала на етапі сертифікації, тоді як FP-9 мала стати значно важчим і далекобійнішим представником нової української ракетної лінійки.

    Москва опиняється в зоні досяжності: Україна показала нову балістичну ракету FP-9

    Цікаво, що перші сигнали про можливий бойовий дебют української балістики з’явилися ще раніше. 20 вересня Зеленський, розповідаючи про комбінований удар по російських об’єктах, назвав серед застосованих українських систем зброю під назвою Pelican. Її у відкритих джерелах пов’язували з FP-7, але тоді президент прямо не ототожнював ці назви й не повідомляв, яку саме ціль могла вразити ця ракета.

    «Ненька інфо» тоді окремо наголошувала, що говорити про перше підтверджене застосування саме FP-7 було передчасно: назву Pelican пов’язували з цією розробкою, але прямого офіційного підтвердження не було.

    Українська балістика пішла в бій: Зеленський уперше назвав Pelican серед зброї, що атакувала Росію

    Тепер ситуація змінилася: 1 жовтня Зеленський прямо назвав FP-7 і прямо визначив запуск як її перше бойове застосування. Це робить нинішню заяву значно конкретнішою.

    При цьому деталі бойової операції залишаються закритими. Немає офіційної інформації ані про координати цілі, ані про дальність конкретного пуску, ані про тип бойової частини, ані про результат ураження. Тому повідомлення в соцмережах про конкретні російські об’єкти, нібито атаковані саме FP-7, без додаткового підтвердження залишаються припущеннями.

    Окремо сьогодні в центрі уваги опинилася і сама Fire Point. 1 жовтня в медіа поширилася непідтверджена інформація про можливий замах під Києвом на співвласника та головного конструктора компанії Дениса Штілермана. Сам він іронічно прокоментував повідомлення про свою нібито загибель, тоді як представники Fire Point назвали інформацію про замах вигадкою. Офіційного підтвердження нападу від правоохоронців на момент публікації не було.

    На співвласника Fire Point нібито скоїли замах під Києвом: Штілерман відповів

    Fire Point також активно розвиває крилату ракету FP-5 «Фламінго», яка вже використовувалася Україною для дальніх ударів. «Ненька інфо» раніше писала про розвиток цієї системи та заяви щодо підвищення її ефективності.

    Ефективність застосування української ракети «Фламінго» стрімко зростає

    FP-7 займає іншу нішу. На відміну від крилатої ракети, яка значну частину маршруту летить приблизно як літальний апарат, балістична ракета набирає висоту, а потім рухається до цілі по балістичній траєкторії з високою швидкістю. Для протиповітряної та протиракетної оборони це інший тип загрози, що потребує спеціалізованих засобів перехоплення.

    Саме поява власної балістики тому має для України значення, яке виходить за межі одного пуску. Йдеться про формування нового класу українського озброєння — поряд із далекобійними безпілотниками, «Нептунами», крилатими ракетами «Фламінго» та іншими системами.

    Поки що Зеленський повідомив лише про перше бойове застосування. Чи означає це завершення військових випробувань, яку кількість FP-7 уже виготовлено і коли система перейде до регулярного серійного використання, публічно не повідомляється.

    Але ключова межа вже пройдена: ракета, яка ще взимку існувала для широкої публіки переважно у вигляді кадрів випробувальних пусків, 1 жовтня офіційно перейшла зі стадії розробки до бойового застосування. Наступне завдання, яке сформулював сам президент, — перетворити цей результат на виробництво.

  • «Путін збільшує удари»: Зеленський заявив про масову відповідь на реактивні дрони

    «Путін збільшує удари»: Зеленський заявив про масову відповідь на реактивні дрони

    Росія нарощує застосування реактивних ударних безпілотників проти України, змушуючи українську систему протиповітряної оборони адаптуватися до нової загрози. Над засобами масового перехоплення таких цілей в Україні вже працюють 67 компаній, а кілька виробників продемонстрували практичні результати. Головним завданням тепер стає масштабування виробництва перехоплювачів до рівня, який дозволить системно протидіяти новій російській тактиці.

    Про це президент України Володимир Зеленський розповів 6 вересня під час пресконференції у Києві. За його словами, російські війська посилюють повітряні удари, а Україна паралельно працює над військовою та дипломатичною відповіддю.

    Зеленський зазначив, що особисто зустрічався з представниками значної кількості українських компаній, які займаються розробкою відповідних технологій.

    «На сьогодні у нас біля 60 компаній в Україні, які вже займаються тим, щоби збивати реактивні дрони, збивати їх масово. Якщо точним бути — 67», — заявив президент.

    При цьому йдеться не лише про проєкти на папері. За словами Зеленського, від трьох до п’яти компаній уже показали результат. Наступний ключовий етап — забезпечити можливість масового виробництва таких засобів.

    Президент пов’язав прискорення цієї роботи зі зміною російської тактики та збільшенням інтенсивності ударів.

    За його словами, Україна відповідатиме на російський повітряний терор і водночас намагатиметься максимально прискорити дипломатичні процеси, здатні знизити рівень ескалації.

    Зеленський фактично розділив українську стратегію на два напрямки. «Планом Б» він назвав нарощування фізичних можливостей для захисту українського неба, зокрема масове виробництво засобів протидії реактивним безпілотникам. Водночас «планом А» президент назвав прискорення дипломатичних можливостей для зменшення російської ескалації.

    Чому реактивні дрони стали серйозною проблемою

    Реактивні ударні БПЛА становлять складнішу ціль для частини традиційних засобів протиповітряної оборони, ніж попередні гвинтові модифікації «Шахедів».

    The Guardian наприкінці серпня повідомляв, що нові реактивні модифікації, які Росія почала активно використовувати проти України, можуть рухатися приблизно вдвічі швидше за попередні версії з поршневими двигунами. Видання наводило оцінку швидкості приблизно 200–250 миль на годину, тобто близько 320–400 км/год.

    Зростання швидкості безпосередньо впливає на час, який залишається українським підрозділам для виявлення, супроводу та знищення цілі.

    Особливо гостро це питання постає для дешевших засобів перехоплення. Україна протягом війни вибудовувала багаторівневу систему протидії російським «Шахедам», використовуючи не лише класичні зенітні ракетні комплекси, але й мобільні вогневі групи, зенітні гармати, засоби радіоелектронної боротьби та дрони-перехоплювачі.

    Реактивні модифікації змушують цю систему знову змінюватися.

    За даними Business Insider із посиланням на українські дані, масштаби використання Росією реактивних безпілотників різко зросли протягом літа. У серпні йшлося вже про понад 2,5 тисячі таких апаратів проти приблизно 1,5 тисячі в липні.

    Це означає, що проблема для України полягає не тільки в технічній можливості збити окремий швидкісний безпілотник. Необхідно створити достатньо дешеву й масову систему, здатну працювати проти сотень і потенційно тисяч таких цілей.

    Україна вже випробувала чотири перехоплювачі

    Робота над відповіддю на нову російську загрозу почалася раніше. 30 серпня міністр оборони України Євгеній Хмара повідомив, що українські розробники вже мають чотири потенційні перехоплювачі, здатні працювати проти реактивних «Шахедів».

    За словами міністра, ці системи вже пройшли польові випробування.

    «Вже є потенційні чотири перехоплювачі, які можуть збивати реактивні “Шахеди”. По них уже проведені польові випробування», — заявляв Хмара.

    Наступне завдання — якнайшвидше вдосконалити розробки та масштабувати їх виробництво до тисяч одиниць.

    Таким чином, остання заява Зеленського показує значно ширший масштаб роботи: потенційними засобами протидії новій загрозі займаються десятки українських компаній, хоча реальні результати наразі продемонструвала лише частина з них.

    Питання реактивних «Шахедів» винесли на Ставку

    Проблема стала настільки гострою, що 3 вересня прискорення виробництва швидкісних перехоплювачів окремо обговорювали на засіданні Ставки Верховного Головнокомандувача.

    РНБО повідомляла, що українські виробники вже створили прототипи нових засобів проти реактивних дронів. Робота була зосереджена на їх удосконаленні та підвищенні ефективності.

    Тобто Україна намагається пройти шлях від експериментальних систем до серійного виробництва за максимально короткий термін.

    Це критично ще й через економіку війни. Використання дорогих зенітних ракет проти відносно дешевих безпілотників не може бути єдиною відповіддю на масовані атаки. Саме тому дрони-перехоплювачі та інші спеціалізовані дешевші засоби розглядаються як один із ключових елементів подальшого розвитку української ППО.

    Росія намагається знайти слабке місце української ППО

    Перехід РФ до активнішого використання реактивних безпілотників відбувається на тлі постійної технологічної гонки між російськими ударними засобами та українською системою оборони.

    Коли українські сили знаходять ефективніший спосіб протидії певній модифікації БПЛА, російська сторона намагається змінити характеристики апаратів, маршрути польотів, висоту, швидкість або тактику їх застосування.

    З реактивними безпілотниками головною перевагою для атакуючої сторони стає саме швидкість. Вона скорочує час реакції та ускладнює роботу частини мобільних засобів ППО, які показали високу ефективність проти повільніших «Шахедів».

    Водночас сама поява реактивних дронів не робить їх невразливими. Заяви українського військово-політичного керівництва свідчать, що кілька вітчизняних розробок уже продемонстрували здатність працювати проти таких цілей. Основною проблемою стає не стільки створення одиничного перехоплювача, скільки його масштабування.

    Саме тому цифра у 67 компаній, яку назвав Зеленський, є показовою. Україна намагається не покладатися на одну технологію чи одного виробника, а паралельно перевіряти десятки рішень і вибрати ті, які можна швидко запускати у великі серії.

    При цьому Зеленський наголошує, що навіть масштабне посилення ППО залишається оборонним сценарієм. Київ паралельно прагне домогтися зменшення російської ескалації дипломатичними засобами.

    Однак поки атаки тривають, Україна готується до сценарію, за якого реактивних безпілотників у російських ударах ставатиме дедалі більше. І головне завдання тепер — зробити так, щоб разом із кількістю нових російських дронів зростала й кількість українських засобів, здатних їх перехоплювати.

  • «Кабан», «Батон» і «Стус»: звідки беруться дивні назви української зброї і чому це викликає суперечки

    «Кабан», «Батон» і «Стус»: звідки беруться дивні назви української зброї і чому це викликає суперечки

    Українська оборонна промисловість за роки повномасштабної війни сформувала не лише величезний ринок дронів, роботизованих комплексів, систем РЕБ і ракет, а й власну, поки що доволі хаотичну культуру назв. Поруч із цілком традиційними «Лелекою», «Соколом», «Богданою» чи «Козаком» тепер існують «Батон», «Кабан», P1-SUN, D1L-DUCK та інші назви, які нерідко стають приводом для жартів і суперечок у соцмережах.

    «Оборонка» спільно з державним оборонним кластером Brave1 проаналізувала 3773 найменування продукції, представленої на Brave1Market. Після відсіювання повторів і різних модифікацій дослідники отримали 992 унікальні назви й спробували зрозуміти, за якою логікою українські виробники сьогодні називають свою зброю.

    З’ясувалося, що найбільше українська оборонка любить тваринний світ. До цієї категорії належать 21,3% усіх проаналізованих назв. Друге місце посіли абревіатури й технічні коди — 15,4%. Ще 12,4% становлять спеціально вигадані брендові назви, 10,8% — слова, що описують дію або властивість, а 10,1% пов’язані з міфологією та фольклором.

    Тварини особливо популярні серед виробників безпілотників. Тут можна знайти «Сойку», «Пугача», «Шпака», «Лелеку», «Кажана», «Сокола» й «Колібрі». Проблема лише в тому, що найочевидніші назви птахів уже практично використані. У Brave1 раніше жартували, що виробникам доводиться переходити до дедалі екзотичніших варіантів — на ринку вже з’являлися навіть «Какаду» та «Фламінго».

    Схожа ситуація із наземними роботизованими комплексами. Тут частка назв, пов’язаних із тваринами, перевищує 27%. Українські роботи отримують імена «Кабан», «Мураха», «Терміт», «Веприк», «Рись» або «Змій».

    Керівник відділу комунікацій Brave1 Євген Гриценко пояснює це спробою передати характер самої техніки. Якщо машина має бути витривалою, живучою та невибагливою, розробники шукають відповідну асоціацію у природі.

    У системах радіоелектронної боротьби та розвідки ситуація інша. Тут частіше використовують технічні індекси або абстрактні поняття: «Шквал», «Міраж», «Буревій», «Імла», «Заграва». Є й більш побутові «Купол», «Парасолька» чи «Каскад».

    Одна з найцікавіших назв у цьому сегменті — «Ліма». Система отримала її через особливість роботи: під її впливом GPS-модулі можуть визначати своє місцезнаходження так, ніби перебувають у столиці Перу.

    До повномасштабного вторгнення українські виробники частіше орієнтувалися на експортний ринок. Звідси англомовні назви на кшталт Raybird або технічні позначення ACS-3 та PD-2. Інші компанії ще тоді робили ставку на українські слова — «Лелека», «Вільха», «Козак», «Богдана».

    Після 24 лютого 2022 року пріоритети змінилися. Для військових стало важливіше, щоб назву можна було швидко вимовити, запам’ятати і передати по рації. Водночас із розвитком внутрішнього оборонного ринку неймінг поступово перетворився ще й на інструмент маркетингу.

    Сотні українських виробників тепер конкурують не лише за державні контракти, а й безпосередньо за увагу підрозділів. Через Brave1Market та DOT-Chain військові можуть порівнювати різні продукти, а тому впізнаваність бренду стала додатковою перевагою.

    Саме це частково пояснює появу дедалі оригінальніших назв.

    Є в українській оборонці й окремий культурний напрям. Близько 4,4% назв у вибірці Brave1 пов’язані з українською історією та культурою.

    Компанії The Fourth Law і Odd Systems, наприклад, називають продукцію на честь українських діячів XX століття. Тепловізійна камера «Курбас» отримала ім’я режисера Леся Курбаса, перехоплювач «Зеров-8» — поета Миколи Зерова, а FPV-дрон «Стус» — Василя Стуса.

    Співзасновник компаній Ярослав Ажнюк пояснював такий підхід бажанням закладати у назву зміст і водночас повертати в суспільний простір імена людей, яких переслідував і знищував радянський режим.

    Інші виробники створюють власну стилістику. Airlogix, наприклад, використовує давньоєгипетську міфологію. У компанії з’явилися безпілотники Gor, Anubis і Seth-X — на честь Гора, Анубіса та Сета.

    Однак найбільше дискусій викликає зовсім інша категорія — назви з іронією, побутовою лексикою або навмисною провокацією.

    На українському ринку вже є «Батон», «Мангал», «Тетріс», «Валіза». Компанія Vyriy Industries назвала свій аналог російської «Молнии» просто «Блискавкою», а плату ініціації — RICO, на честь пінгвіна-вибухотехніка з мультфільму «Мадагаскар».

    Найвідомішим прикладом став дрон-перехоплювач P1-SUN компанії SkyFall. Формально назва вимовляється як «Пі-Ван-Сан», однак в українському інформаційному просторі вона дуже швидко перетворилася на «Пісюн».

    Жарт виявився настільки впізнаваним, що назва фактично почала жити окремо від виробника. За словами Гриценка, P1-SUN привертав увагу навіть іноземців на міжнародній виставці Eurosatory у Парижі. Згодом виробник представив і подовжену версію — P1-SUN Long.

    Після цього на ринку почали з’являтися ще більш провокативні конструкції, зокрема D1L-DUCK та UEB-1.

    Саме тут думки представників оборонної індустрії розходяться.

    У Brave1 вважають, що гумор органічно вписується в українську військову культуру, де зневага до ворога, самоіронія та нестандартність давно стали частиною традиції. Побутова назва може навіть психологічно спростити ставлення до техніки: «Кабан» чи «Батон» сприймається не як дорогий музейний експонат, а як робочий інструмент.

    Ярослав Ажнюк, навпаки, різко критикує тренд на лайливі та вульгарні назви. На його думку, українська культура має достатньо історичних постатей, символів та власних сенсів, щоб не зводити неймінг оборонних технологій до грубих жартів.

    Єдиної відповіді на питання, якою має бути назва української зброї, поки немає.

    Статистика Brave1 добре показує, наскільки різноманітним є ринок. Латинка та кирилиця використовуються практично порівну — 49,7% проти 46,7%. При цьому 42,5% назв мають українську лексичну основу, 23,5% — англійську, а ще понад п’ята частина взагалі не є словами й складається з кодів або вигаданих конструкцій.

    Україна фактично формує свою традицію військового неймінгу просто зараз — паралельно з вибуховим розвитком оборонної промисловості. В одних назвах залишаються радянські й міжнародні традиції технічних індексів, в інших з’являються українська історія та культура, а поруч існують гумор, меми й відверта провокація.

    І поки українська оборонка створює сотні нових моделей техніки, здається, одне питання ставатиме дедалі складнішим: як назвати наступний дрон, якщо майже всі птахи вже зайняті?

  • Прототипи вже є: Зеленський наказав прискорити нову зброю проти реактивних «Шахедів»

    Прототипи вже є: Зеленський наказав прискорити нову зброю проти реактивних «Шахедів»

    Україна має прискорити розробку та серійне виробництво швидкісних дронів-перехоплювачів, здатних протидіяти новим реактивним ударним безпілотникам Росії. Це стало головною темою засідання Ставки Верховного Головнокомандувача, яке 3 вересня провів президент Володимир Зеленський.

    За словами президента, українські компанії вже мають необхідні напрацювання. Прототипи нових перехоплювачів створені, однак зараз їх необхідно довести до рівня ефективності, який дозволить масово використовувати такі системи для захисту українських міст та об’єктів інфраструктури.

    «В Україні є виробники зі спроможністю виконати це завдання. Прототипи розроблені, триває робота для доведення цієї нової зброї до необхідного рівня ефективності», — заявив Зеленський. Президент наголосив, що поставлене завдання має бути виконане у визначені строки.

    Фактично йдеться про створення нового ешелону української протиповітряної оборони. Основою мають стати відносно дешеві та швидкі засоби перехоплення, використання яких буде економічно виправданим проти масових російських безпілотників.

    Необхідність такого рішення стає особливо актуальною через появу у російських атаках значної кількості реактивних ударних дронів. Під час масованого удару в ніч на 3 вересня Росія застосувала 163 безпілотники різних типів. За інформацією Повітряних сил, близько половини ударних БпЛА Shahed у цій атаці були реактивними. Українська ППО збила або подавила 135 безпілотників, однак влучання зафіксували на 15 локаціях.

    На Ставці окремо розглянули можливість ширшого залучення українського бізнесу до створення протиповітряної оборони. Йдеться не лише про безпосереднє виробництво, а й про постачання та налаштування окремих типів систем ППО. Для цього, за словами Зеленського, вже визначені конкретні завдання та строки.

    Стратегічна мета — вивести український оборонно-промисловий комплекс разом із міжнародними партнерами на рівень, за якого країна матиме достатню кількість швидкісних дронів-перехоплювачів та дешевих ракет. Саме ці засоби мають стати відповіддю на масштабування Росією виробництва швидкісних ударних безпілотників.

    Україна вже має щонайменше чотири перспективні розробки перехоплювачів для боротьби з реактивними «Шахедами». Міністр оборони Євгеній Хмара 30 серпня повідомляв, що вони пройшли польові випробування. Наступним ключовим завданням він назвав доведення систем до необхідного рівня та масштабування виробництва до тисяч одиниць.

    За наведеними тоді даними, Росія різко збільшила використання реактивних ударних БпЛА: у липні їх було запущено близько 1500, а в серпні — вже близько 2500.

    Перевага дронів-перехоплювачів полягає також у потенційній вартості одного перехоплення. Україна прагне створити масову систему, яка дозволить не витрачати значно дорожчі зенітні ракети на кожну повітряну ціль. Саме тому Зеленський окремо наголосив на необхідності одночасно розвивати швидкісні БпЛА та дешеві ракети.

    Ще одним важливим результатом Ставки стала заява президента про підготовку асиметричної відповіді на дії Росії.

    Зеленський повідомив, що українські розвідувальні структури мають інформацію про подальші плани противника, а ресурси держави вже спрямовуються на протидію цим загрозам.

    «Будемо діяти також і асиметрично. Відповідні операції затверджені», — заявив президент. Деталей цих операцій глава держави не розкрив.

    Таким чином, Україна готується одночасно розвивати два напрямки відповіді на нову російську тактику: нарощувати власні можливості для масового й відносно дешевого перехоплення швидкісних дронів та проводити операції, покликані протидіяти самій загрозі. Якими саме будуть затверджені асиметричні заходи, наразі офіційно не повідомляється.

  • Зброя, яка думає сама: українські інженери створюють системи, що змінюють поле бою

    Зброя, яка думає сама: українські інженери створюють системи, що змінюють поле бою

    Українська оборонна промисловість за роки повномасштабної війни пройшла шлях від екстреного виробництва FPV-дронів у невеликих майстернях до створення автономних систем, здатних самостійно знаходити повітряні цілі, роботизованих комплексів для розмінування та технологій, у яких штучний інтелект дедалі більше перебирає на себе роботу оператора.

    Саме кільком таким розробкам присвячений новий матеріал NV про український військово-промисловий комплекс. Серед найбільш незвичних рішень — турель із використанням ШІ, яка має автоматично виявляти та знищувати FPV-дрони, а також магнітна система для наземного роботизованого комплексу, здатна провокувати спрацювання певних мін ще до наближення самої машини.

    І це вже не окремі експерименти ентузіастів. Український defense tech фактично сформував окрему екосистему, яка налічує тисячі команд і проєктів.

    За актуальними даними державного оборонного кластера Brave1, у його системі зареєстровано понад 2500 компаній та більш ніж 5000 розробок. Серед них понад 500 виробників безпілотників, понад 300 команд у сфері РЕБ та радіоелектронної розвідки, понад 200 розробників наземних роботизованих комплексів і більш ніж 200 команд, які працюють зі штучним інтелектом. Окремими напрямами вже стали ракети, морські дрони та боєприпаси.

    Тобто йдеться не просто про масштабування виробництва звичайних FPV.

    Війна поступово переходить у фазу, де вирішальними стають автономність, швидкість реакції та мінімізація участі людини в найбільш небезпечних операціях.

    Одним із головних прикладів цього тренду є боротьба з FPV-дронами.

    Невеликі ударні безпілотники стали одним із наймасовіших засобів ураження на фронті. Через їхню дешевизну противник може використовувати десятки апаратів на обмеженій ділянці, а час між виявленням FPV і його ударом часто вимірюється секундами.

    Людина фізично не завжди встигає побачити ціль, оцінити траєкторію, розвернути зброю та відкрити вогонь.

    Тому наступний логічний крок — передати частину цього циклу машині.

    Саме тут з’являються автоматизовані турелі з комп’ютерним зором та алгоритмами розпізнавання об’єктів. Система може постійно контролювати сектор, знаходити невеликі рухомі цілі, супроводжувати їх і допомагати оператору або автоматично наводити зброю.

    Це не означає, що людина повністю зникає з процесу застосування зброї. Рівень автономності залежить від конкретної системи та режиму її використання. Але сама тенденція очевидна: час від виявлення цілі до реакції скорочується максимально.

    Подібні процеси вже відбуваються і в українській протиповітряній обороні.

    У червні український оборонний сектор повідомив про успішні бойові випробування технології, яка автоматизує до 95% процесу перехоплення ударних безпілотників. Фактично оператору вже не потрібно вручну виконувати весь політ дрона-перехоплювача від старту до контакту з ціллю.

    Brave1 паралельно почав стратегічну співпрацю з командуванням Повітряних сил у напрямі так званого «малого ППО». До кластера вже входять понад 100 розробників дронів-перехоплювачів, а одним із ключових напрямів є протидія швидкісним, зокрема реактивним, безпілотникам.

    Інший напрям революції відбувається не в небі, а на землі.

    Наземні роботизовані комплекси дедалі частіше використовують для доставки вантажів, евакуації поранених, встановлення мін, розвідки, вогневої підтримки та інших завдань, де присутність військовослужбовця створює надмірний ризик.

    Але у таких машин є фундаментальна проблема — мінні поля.

    Саме тому команда Trinity Robotics, яку згадує NV, розробила спеціальне магнітне рішення для НРК. Його завдання — створювати магнітне поле попереду роботизованої платформи та провокувати спрацювання окремих мін із магнітними датчиками до того, як безпосередньо до них доїде сам робот.

    Ідея проста лише на перший погляд.

    Сучасні протитанкові міни можуть реагувати не тільки на безпосередній фізичний тиск. Частина боєприпасів має магнітні датчики, які фіксують зміну магнітного поля під час наближення великої металевої техніки.

    Якщо штучно створити потрібний сигнал на безпечній відстані перед платформою, міну теоретично можна змусити спрацювати раніше.

    У такій логіці робот фактично отримує своєрідний «електромагнітний щуп».

    Водночас це не універсальний засіб розмінування: різні міни мають різні принципи спрацювання, захист від саперних методів та алгоритми протидії. Але для наземних роботів навіть часткове зменшення ризику на мінованій ділянці може мати велике значення.

    Особливо важливо, що подібні технології народжуються не в лабораторіях, відірваних від фронту.

    Українська модель оборонних інновацій передбачає дуже короткий цикл: військові формують потребу — компанія створює прототип — виріб тестується — отримує відгуки з бойових підрозділів — конструкцію переробляють — і цикл повторюється.

    Саме швидкість цього процесу стала однією з причин, через які український досвід активно вивчає НАТО.

    Заступниця генерального секретаря Альянсу Радміла Шекерінська в липні прямо заявила, що Україна перетворилася з отримувача допомоги на «постачальника безпеки». За її словами, країни НАТО та ЄС уже не просто допомагають Києву, а переймають український досвід, знання та технологічні рішення.

    В Альянсі навіть створено окремий центр JATEC у Польщі, де українські військові та експерти разом із представниками НАТО систематизують уроки війни та адаптують їх до майбутніх доктрин Альянсу.

    І це відбувається на тлі колосального зростання самого українського ВПК.

    Лише у 2025 році Міністерство оборони допустило до експлуатації понад 1300 нових українських зразків озброєння та військової техніки — на 25% більше, ніж роком раніше. Найбільшу групу становили безпілотні авіаційні комплекси — понад 550 зразків. Ще понад 270 припало на різні боєприпаси.

    У 2026 році темпи не знизилися.

    Лише протягом травня Міноборони допустило до експлуатації 175 нових зразків, причому майже 93% із них були створені українськими виробниками.

    Brave1 водночас розширив фінансування найперспективніших технологій. У липні кластер разом із Силами оборони визначив 53 технологічні пріоритети у дев’яти напрямках, а максимальний грант для окремої розробки збільшено до 8 млн грн.

    Ще показовіші масштаби накопиченого фінансування. За перші три роки роботи Brave1 профінансував майже 1000 грантів на суму понад 5,8 млрд грн.

    Причому технологічний пошук ведеться одразу у кількох критичних напрямах.

    Навесні Міноборони тестувало нове покоління українських дронів-бомберів зі збільшеною дальністю, більшою вантажопідйомністю та захищеним каналом зв’язку.

    У квітні Brave1 випробував нові FPV-системи, спеціально створені для роботи в умовах активної російської радіоелектронної боротьби. У тестах брали участь одразу вісім українських виробників.

    Паралельно розвиваються перехоплювачі, роботизовані наземні системи, автономна навігація, комп’ютерний зір і системи прийняття рішень на основі ШІ.

    По суті, Україна зараз намагається вирішити одну фундаментальну проблему сучасної війни: як максимально прибрати військового з тієї точки, де його може вбити противник.

    Якщо вантаж можна доставити наземним роботом — людина не повинна їхати під FPV.

    Якщо дрон здатен сам знайти Shahed — оператору не потрібно вручну вести перехоплювач десятки кілометрів.

    Якщо автоматична турель реагує на FPV за секунди — військовому не треба самому стояти біля кулемета і чекати на дрон.

    Якщо міну можна підірвати перед наземною платформою — до неї не потрібно відправляти сапера.

    У цьому й полягає головна зміна українського defense tech: це вже не просто створення більшої кількості зброї. Це поступовий перехід до роботизованого та алгоритмічного поля бою, де людина визначає завдання, а дедалі більшу частину небезпечної роботи виконують машини.

    Саме тому український досвід сьогодні цікавить НАТО.

    Шекерінська наголошувала, що союзники вже використовують уроки України у питаннях безпілотних систем, радіоелектронної боротьби, швидкої адаптації та ухвалення рішень. Підтримка України, за її словами, одночасно допомагає самим країнам Альянсу вдосконалювати власне стримування та оборону.

    Тобто за чотири роки великої війни відбулася принципова зміна.

    На початку вторгнення Україна критично залежала від того, яку техніку партнери погодяться передати зі своїх запасів.

    У 2026 році ситуація вже інша: західні компанії інвестують в українську оборонну промисловість, НАТО вивчає українські технологічні рішення, а українські інженери створюють системи, яких ще кілька років тому не існувало навіть як окремої категорії озброєння.

    І саме турель, яка сама бачить FPV, чи робот із магнітом-сапером найкраще демонструють, у який бік рухається війна майбутнього: менше людей у зоні прямої небезпеки, більше роботів, сенсорів, алгоритмів і штучного інтелекту.

  • «Попереду навіть армії США»: американський сенатор після візиту до Києва зробив гучну заяву про українські дрони

    «Попереду навіть армії США»: американський сенатор після візиту до Києва зробив гучну заяву про українські дрони

    Українські військові вже випереджають армії інших держав, зокрема й Сполучених Штатів, у використанні безпілотних систем на полі бою. Таку оцінку після дводенної поїздки до Києва дав сенатор-республіканець від Оклахоми Джеймс Ленкфорд. Американський політик заявив, що саме технологічний досвід України стане одним із головних меседжів, які він привезе додому після побаченого під час візиту.

    Про це Ленкфорд розповів Politico після від’їзду з України. Водночас візит американського сенатора мав значно ширший політичний контекст: під час зустрічі з президентом Володимиром Зеленським сторони говорили про нові санкції проти Росії, посилення української протиповітряної оборони та ракети-перехоплювачі Patriot.

    Саме оцінка українських безпілотних технологій стала однією з найпомітніших заяв сенатора. За словами Ленкфорда, Україна зараз перебуває попереду інших держав у тому, як застосовує безпілотні системи — як для ударів, так і для боротьби з ворожими дронами.

    Сенатор фактично визнав, що в цій сфері український бойовий досвід випередив навіть американський.

    Його оцінка вписується у значно ширшу тенденцію. Війна Росії проти України перетворилася на безпрецедентний полігон розвитку безпілотних технологій, де системи змінюються буквально протягом місяців. Дослідження Australian Army Research Centre, оприлюднене цього літа, також називає війну в Україні першим конфліктом, де безпілотні системи застосовуються з таким масштабом, темпом і технологічною складністю.

    Україна використовує широкий спектр таких систем — від FPV-дронів і розвідувальних БПЛА до далекобійних ударних апаратів і морських безпілотників. Паралельно розвиваються засоби перехоплення російських дронів, системи радіоелектронної боротьби та інші рішення.

    Показово, що саме технологічні можливості України демонструвалися міжнародним партнерам і під час заходів до 35-ї річниці Незалежності. Reuters зазначає, що Україна продемонструвала свої можливості у сфері дронів та безпілотних наземних систем, підкреслюючи роль технологій у протистоянні російській агресії.

    Зеленський зустрівся з американськими сенаторами

    Ленкфорд прибув до України разом із сенатором-демократом Річардом Блюменталем. Обидва політики 23 серпня взяли участь у Національному молитовному сніданку в Києві, а також зустрілися із Зеленським.

    В Офісі президента офіційно підтвердили, що ключовими темами переговорів стали посилення санкційного тиску на Москву та зміцнення української ППО. Зеленський наголосив, що Росія нарощує ракетний терор і продовжує застосовувати балістичні ракети проти України.

    Сам Національний молитовний сніданок цього року зібрав у Києві значну кількість міжнародних гостей. Серед них були президент Литви Гітанас Науседа, прем’єр-міністр Естонії Крістен Міхал, колишній спецпредставник США Кіт Келлог, колишній віцепрезидент США Майк Пенс, а також Ленкфорд і Блюменталь.

    Зеленський під час заходу закликав міжнародних партнерів не допустити, щоб світ звик до війни в Україні, наголосивши на необхідності справедливого і тривалого миру.

    Зеленський знову порушив питання Patriot

    Окремою темою переговорів стала протиповітряна оборона. Україна продовжує гостро потребувати ракет-перехоплювачів Patriot, необхідних насамперед для протидії російським балістичним ракетам.

    За словами Ленкфорда, Зеленський порушив перед сенаторами питання як додаткових американських перехоплювачів, так і можливості отримання ліцензії на їхнє виробництво.

    Офіс президента також повідомляв, що під час переговорів ішлося про ліцензії на виробництво систем і ракет Patriot в Україні. Київ розглядає локалізацію такого виробництва як один зі способів довгостроково посилити захист від російських балістичних ударів.

    Потреба стала особливо гострою на тлі нових масованих російських атак. Financial Times повідомляла, що Україна стикається із серйозним дефіцитом перехоплювачів Patriot, тоді як Росія продовжує застосовувати ракети та ударні безпілотники проти українських міст.

    26 серпня The Guardian повідомив, що Україна отримала невелику партію перехоплювачів Patriot, однак Зеленський не назвав ані їхню кількість, ані країну-постачальника. Президент заявив, що Україні необхідний значно більший обсяг таких ракет.

    Сам Ленкфорд не став обіцяти Зеленському конкретних рішень щодо додаткових Patriot, але заявив, що передасть порушене питання у Вашингтон.

    Санкції проти Росії зависли в Конгресі

    Ще одним центральним питанням стала доля масштабного американського санкційного пакета проти Росії.

    На початку серпня Сенат США підтримав законопроєкт, названий на честь покійного сенатора Ліндсі Грема. За документ проголосували 86 сенаторів, проти — 11. Тепер для подальшого просування його має підтримати Палата представників.

    Законодавство передбачає значне посилення економічного тиску на Москву. Зокрема, йдеться про санкції проти представників російської влади, фінансових та енергетичних структур, а також іноземних компаній, які підтримують російський військово-промисловий комплекс. Окрема частина документа спрямована проти держав, які залишаються великими покупцями російських енергоносіїв.

    Законопроєкт передбачає можливість запровадження тарифів до 100% щодо найбільших покупців російської нафти й газу. Reuters зазначає, що серед потенційно найбільш уразливих до такого механізму країн — великі споживачі російських енергоносіїв, зокрема Китай та Індія.

    Однак після Сенату документ має пройти Палату представників, де ставлення до окремих положень пакета складніше. Зокрема, частина законодавців занепокоєна розширенням тарифних повноважень президента США.

    Ленкфорд після переговорів із Зеленським не став гарантувати, що Палата представників швидко ухвалить документ. За його словами, розгляд очікується у вересні, однак графік роботи Палати від нього не залежить.

    Для Києва цей законопроєкт залишається одним із ключових інструментів потенційного посилення економічного тиску на Кремль. Зеленський під час зустрічі із сенаторами прямо наголосив на необхідності якнайшвидшого ухвалення документа, над яким працював Грем. Президент заявив, що посилення санкцій може стати для Росії дуже болючим.

    Українські дрони стають окремим аргументом у Вашингтоні

    На цьому тлі слова Ленкфорда про українські безпілотники мають значення не лише як комплімент ЗСУ. Вони демонструють, що американські законодавці дедалі частіше розглядають Україну не тільки як отримувача західної військової допомоги, а й як джерело унікального бойового та технологічного досвіду.

    Українські військові протягом повномасштабної війни змушені були швидко адаптувати цивільні та військові технології до постійних змін на фронті. Безпілотники перетворилися з допоміжного інструменту розвідки на одну з центральних систем сучасного поля бою.

    І саме цей досвід, за словами Ленкфорда, він має намір донести до Вашингтона.

    На тлі дискусій у США про майбутнє підтримки України його висновок звучить особливо показово: країна, яка продовжує просити партнерів про критично необхідні Patriot і додатковий економічний тиск на Росію, водночас сама стала технологічним лідером в одному з напрямів, який уже визначає майбутнє сучасної війни.

  • Україна створила власний турбореактивний двигун для “Фламінго”

    Україна створила власний турбореактивний двигун для “Фламінго”

    Українська компанія Fire Point повідомила про завершення розробки власного турбореактивного двигуна, який у перспективі може використовуватися на крилатій ракеті FP-5 “Фламінго”. У компанії вже збирають перші прототипи нового силового агрегату та планують завершити всі випробування до кінця року, після чого перейти до серійного виробництва.

    Про це генеральна директорка Fire Point Ірина Терех розповіла в інтерв’ю виданню TWZ.

    За її словами, новий двигун був створений у співпраці з тим самим конструкторським бюро, яке свого часу розробило турбореактивний двигун АІ-25. Саме його модифікація АІ-25ТЛ стала першим силовим агрегатом, який використовувався на крилатій ракеті FP-5 “Фламінго”.

    Терех зазначила, що під час розробки ракети компанія від самого початку закладала можливість інтеграції різних типів двигунів. Завдяки цьому платформа залишається універсальною та може адаптуватися до різних технічних рішень.

    За її словами, загалом “Фламінго” вже проходив випробування з п’ятьма різними двигунами.

    “‘Фламінго’ спочатку проєктувався як гнучка платформа, здатна працювати з різними типами двигунів. Тому ми дійсно можемо значно розширити перелік підтримуваних двигунів”, – заявила Терех.

    Розробка власного турбореактивного двигуна для безпілотних літальних апаратів тривала понад шість місяців. Наразі компанія перейшла до етапу виготовлення перших дослідних зразків.

    “Зараз ми збираємо перші 10 прототипів майбутніх турбореактивних двигунів із вентиляторним агрегатом нашого виробництва”, – повідомила керівниця Fire Point.

    Вона підкреслила, що створення турбореактивного двигуна є значно складнішим технологічним завданням, ніж виробництво самої ракети, оскільки потребує високої точності, складних матеріалів та великої кількості випробувань.

    За планами компанії, до кінця поточного року мають завершитися випробування всіх дослідних зразків. Після аналізу результатів інженери внесуть необхідні зміни до конструкції, а вже наступного року Fire Point розраховує розпочати серійне виробництво нового двигуна.

    Водночас Ірина Терех визнала, що компанії поки не вдалося реалізувати раніше озвучені плани щодо збільшення темпів виробництва крилатих ракет “Фламінго” до щонайменше семи одиниць на добу.

    За її словами, головною причиною стали фінансові чинники. Україна очікувала надходження коштів за кредитною програмою Європейського Союзу, однак обсяги державних замовлень виявилися нижчими за максимальні виробничі можливості підприємства. Через це компанія була змушена тимчасово скоригувати темпи виробництва.

    “На жаль, оскільки Україна очікувала надходження коштів за кредитом від Європейського Союзу, обсяг замовлень не відповідав максимальній виробничій потужності, тому обсяг виробництва було знижено… Ми розраховуємо наростити обсяг до зазначеного рівня. Ймовірно, до кінця цього року або на початку наступного. Це залежить від того, як надходитимуть контракти”, – пояснила Терех.

    Попри це, компанія продовжує активно розвивати власні оборонні технології. У липні Fire Point представила антибалістичні ракети FP-7.x для перспективної системи протиповітряної оборони Freyja. Раніше компанія також повідомила про успішні випробування цієї ракети, під час яких було підтверджено керований політ і швидкість до 2000 метрів за секунду. Крім того, Fire Point заявляла про плани співпраці з німецькою компанією Diehl Defence щодо створення системи наведення для нової ракети.

  • Україна більше не питатиме дозволу: Сибіга зробив гучну заяву про удари по Росії

    Україна більше не питатиме дозволу: Сибіга зробив гучну заяву про удари по Росії

    Україна більше не потребує дозволів третіх країн для завдання далекобійних ударів по законних військових цілях на території Росії. Про це заявив міністр закордонних справ Андрій Сибіга під час панельної дискусії на полях саміту НАТО в Анкарі. За його словами, Київ і надалі проводитиме асиметричні операції власною зброєю, оскільки це є частиною права України на самооборону, гарантованого статтею 51 Статуту ООН.

    Заява глави МЗС пролунала на тлі посилення російських масованих атак по українських містах та активних переговорів України з партнерами щодо збільшення оборонної підтримки, насамперед у сфері протиповітряної оборони та далекобійних можливостей. Сибіга наголосив, що Україна не веде агресивну війну, а захищається від держави, яка щодня атакує цивільну інфраструктуру, житлові райони та енергетичні об’єкти.

    «Україна більше не потребує дозволів третіх сторін для завдання далекобійних ударів по законних військових цілях на території Росії. Ми продовжуватимемо асиметричні операції власною зброєю, адже це наше право на самооборону, гарантоване статтею 51 Статуту ООН», — заявив Сибіга.

    За словами міністра, Росія має усвідомити, що не зможе досягти своїх цілей в Україні на полі бою. Сибіга заявив, що Київ пропонує Москві реалістичний шлях завершення війни: Кремль має визнати безперспективність агресії та припинити спроби знищити українську державність. На думку глави МЗС, це також шанс для режиму Володимира Путіна уникнути ще глибшої політичної та військової кризи.

    Фактично йдеться про зміну акцентів у публічній позиції України. Якщо на початку повномасштабної війни Київ був змушений враховувати численні обмеження партнерів щодо застосування західної зброї по території Росії, то зараз Україна дедалі більше робить ставку на власні далекобійні засоби ураження. Саме тому українська дипломатія наголошує: коли йдеться про зброю українського виробництва та законні військові цілі агресора, Київ діє в межах міжнародного права і не потребує додаткового політичного погодження з третіми державами.

    Цей підхід особливо важливий після серії ударів Росії по Києву, Київщині та інших регіонах України. Напередодні Україна ініціювала термінове засідання Ради Безпеки ООН через чергові масовані атаки РФ. Сибіга тоді наголосив, що слабка або запізніла реакція міжнародної спільноти не здатна зупинити російський терор, а для цього потрібні тверді та своєчасні рішення.

    У своїх заявах МЗС також проводить чітку межу між російськими ударами по цивільних і українськими атаками по військових або промислових об’єктах, які працюють на війну. Україна наполягає, що має право бити по об’єктах, які забезпечують російську армію ракетами, дронами, паливом, боєприпасами та іншими ресурсами для продовження агресії. Така логіка відповідає концепції самооборони, закріпленій у Статуті ООН.

    У Києві неодноразово пояснювали, що російська територія не може залишатися “недоторканним тилом”, якщо саме звідти запускають ракети, дрони й літаки для ударів по українських містах. Українські сили вже демонстрували здатність уражати військові заводи, нафтопереробні підприємства, склади, аеродроми та інші об’єкти, які прямо або опосередковано підтримують воєнну машину РФ. При цьому офіційні особи підкреслюють: Україна не атакує цивільних навмисно, на відміну від Росії, яка системно б’є по житлових кварталах, лікарнях, енергетиці та об’єктах критичної інфраструктури.

    Заява Сибіги також вписується у ширший контекст саміту НАТО в Анкарі, де українська делегація просуває кілька ключових тем: посилення ППО, збільшення виробництва ракет-перехоплювачів, розвиток оборонної промисловості, спільне виробництво дронів і ракет, а також довгострокові гарантії безпеки для України. Під час цього ж саміту президент Володимир Зеленський заявив, що Європі потрібна власна протиракетна оборона вже зараз, а НАТО без України не відповідає масштабам сучасних викликів.

    Окремо Сибіга наголосив, що дипломатичне завершення війни можливе лише тоді, коли Москва припинить імітувати готовність до переговорів і визнає реальність: Україна не капітулює, а російська агресія не дасть Кремлю стратегічної перемоги. Саме тому глава МЗС закликає партнерів не боятися рішучих кроків, адже, за логікою Києва, лише поєднання військового тиску, санкцій та дипломатичної ізоляції може змусити Росію змінити поведінку.

    Позиція України щодо далекобійних ударів має і військове, і політичне значення. Військове — тому що удари по російських військових об’єктах зменшують здатність РФ запускати ракети, дрони та постачати війська на фронт. Політичне — тому що Київ демонструє готовність діяти самостійно в межах міжнародного права, не дозволяючи Кремлю нав’язувати партнерам страх перед так званою ескалацією.

    Водночас українська дипломатія продовжує працювати з союзниками над розширенням допомоги. Йдеться як про постачання систем ППО та ракет до Patriot, так і про розвиток українського виробництва далекобійних засобів. Саме власна зброя, за словами Сибіги, дає Україні більше свободи у виборі цілей і часу ударів.

    У підсумку заява глави МЗС стала сигналом одразу для кількох аудиторій. Для Росії — що її військові об’єкти більше не можуть вважатися безпечними лише через розташування за кордоном. Для партнерів — що Україна діє в межах міжнародного права і потребує не обмежень, а підтримки. Для українського суспільства — що держава переходить до більш самостійної та асиметричної моделі стримування агресора.

  • Україна готує нову зброю з неба: що відомо про ракету DART для аеростатів

    Україна готує нову зброю з неба: що відомо про ракету DART для аеростатів

    Українські інженери представили нову ракету DART, яку планують запускати не з наземних установок і не з літаків, а зі стратосферних аеростатів. Розробка одразу привернула увагу через нестандартну концепцію застосування: снаряд підіймається на велику висоту за допомогою повітряної платформи, після чого відокремлюється та рухається до цілі.

    Головна заявлена перевага DART — стійкість до засобів радіоелектронної боротьби. У сучасній війні РЕБ стала одним із ключових чинників на полі бою: вона здатна глушити навігацію, збивати з курсу дрони та ускладнювати роботу високоточної зброї. Саме тому українські розробники зробили акцент на рішенні, яке має мінімізувати вплив ворожих систем глушіння.

    Українська ракета DART. Рендер: Center of Innovative Technologies Program

    За відкритими даними, ракету DART створила українська компанія Center of Innovative Technologies Program. Про розробку повідомляє Мілітарний. Вона призначена для запуску зі стратосферних аеростатів на висоті від 12 до 18 кілометрів. Довжина корпусу ракети становить 1,84 метра, маса — близько 13 кілограмів. Бойова частина може важити від 3,5 до 10 кілограмів залежно від конфігурації.

    Особливу увагу привертає склад бойової частини. Повідомляється, що вона може містити уражальні елементи з графіту. Такі елементи здатні впливати на енергетичні об’єкти, зокрема трансформатори та розподільчі вузли, без необхідності повного руйнування конструкцій. Це робить DART потенційно важливим інструментом для ураження критично важливих об’єктів противника.

    Розробники пояснюють, що ракета використовує навігаційну систему лише на початковому етапі польоту. Коли вона знижується приблизно до висоти 6 кілометрів, навігація вимикається, після чого активується твердопаливний двигун. Далі DART продовжує рух до цілі без корекції курсу. Саме цей принцип і має забезпечувати захист від РЕБ: якщо ракета на фінальному відрізку не приймає зовнішні сигнали, її складніше збити з траєкторії радіоелектронним впливом.

    Ще одна особливість розробки — використання аеростатів як стартової платформи. Такий підхід дає змогу підняти снаряд на велику висоту без використання літака або складної наземної пускової установки. З висоти 12–18 кілометрів ракета отримує інші стартові умови, ніж при запуску із землі. Водночас самі аеростати, за словами розробників, є спільною роботою з партнерами, а Center of Innovative Technologies Program відповідає саме за ракетну частину проєкту.

    Наразі DART ще не перебуває у масовому використанні. Представники компанії заявили, що найближчим часом ракета має пройти кодифікацію в Міністерстві оборони України. Це важливий етап для будь-якого нового зразка озброєння, адже після кодифікації техніка або боєприпас можуть бути офіційно допущені до використання в Силах оборони.

    Поява DART вписується у ширший тренд розвитку українського оборонно-промислового комплексу. Україна під час повномасштабної війни активно нарощує власне виробництво дронів, боєприпасів, ракетних систем та засобів ураження великої дальності. На тлі постійних атак Росії по українській енергетиці, містах і військовій інфраструктурі Київ дедалі більше робить ставку на власні технології, які можуть швидко адаптуватися до умов фронту.

    Важливо, що українські виробники не просто копіюють наявні рішення, а шукають нестандартні підходи. Аеростати, які ще донедавна багатьом здавалися застарілою технологією, знову повертаються у військову сферу. Їх використовують для ретрансляції зв’язку, спостереження, розвідки та потенційно — для запуску ударних засобів. В умовах війни дронів і радіоелектронного протистояння висотні платформи можуть стати окремим напрямом технологічної гонки.

    DART також демонструє, наскільки важливою стала боротьба з РЕБ. Росія активно застосовує системи глушіння, намагаючись знижувати ефективність українських дронів та високоточних боєприпасів. У відповідь українські розробники створюють системи, які або працюють без постійної залежності від супутникової навігації, або переходять на автономний режим на критичних ділянках польоту.

    Поки що про бойове застосування DART офіційно не повідомлялося. Також немає відкритих підтверджень щодо дальності польоту, серійного виробництва чи кількості готових зразків. Тому говорити про реальний вплив ракети на ситуацію на фронті зарано. Водночас сама поява такої розробки свідчить про те, що український ОПК продовжує шукати асиметричні рішення проти російської армії.

    Якщо ракета успішно пройде всі необхідні процедури та буде допущена до використання, Україна може отримати ще один незвичний інструмент для ураження ворожих об’єктів. А головна інтрига полягає в тому, чи зможе DART перейти від перспективної розробки до реального серійного озброєння, здатного змінювати правила гри у війні технологій.