Позначка: Туреччина

  • США та Іран обговорюють можливу угоду з розмороженням активів і ядерними обмеженнями

    США та Іран обговорюють можливу угоду з розмороженням активів і ядерними обмеженнями

    США та Іран ведуть переговори щодо потенційної багатосторонньої угоди, яка може передбачати розмороження близько 20 мільярдів доларів іранських активів в обмін на обмеження або відмову Тегерана від частини запасів збагаченого урану. Про це повідомляє Axios з посиланням на американських посадовців і джерела, обізнані з перебігом переговорів.

     

  • Російський експорт нафти знизився до мінімуму за кілька місяців

    Російський експорт нафти знизився до мінімуму за кілька місяців

    Експорт російської нафти у період з 16 березня по 12 квітня 2026 року скоротився до 3,22 млн барелів на добу, що є найнижчим рівнем із серпня 2025 року. Про це повідомляє Bloomberg із посиланням на дані моніторингу морських поставок. Порівняно з попереднім періодом обсяги експорту зменшилися приблизно на 200 тис. барелів на добу.

    Однією з ключових причин падіння стали перебої в роботі російської портової інфраструктури. Зокрема, після атак у ніч проти 5 квітня тимчасово зупиняв роботу нафтоналивний термінал “Шесхаріс” у порту Новоросійськ, який є одним із головних експортних вузлів Росії на Чорному морі. Через це завантаження танкерів було ускладнене, а частину відвантажень перенесено або затримано. Водночас на Балтійському напрямку частково відновлював роботу термінал Усть-Луга, однак це не компенсувало втрат чорноморських поставок.

    Попри скорочення фізичних обсягів експорту, доходи Росії від продажу нафти залишаються відносно високими. За даними Bloomberg, тижневі надходження коливалися в межах 2,07–2,29 млрд доларів. Це пояснюється зростанням світових цін на нафту, які компенсують зменшення обсягів постачання.

    Ціни на російську нафту марки Urals також зросли: до близько 95,83 долара за барель із балтійських портів і до 94,18 долара за барель із чорноморських напрямків. Водночас ціна на вже доставлену нафту для індійських покупців значно вища через логістичні витрати та ризикові надбавки.

    Основними покупцями російської нафти залишаються Китай, Індія та Туреччина. Водночас Bloomberg зазначає, що дедалі частіше танкери не вказують реальні кінцеві пункти призначення або використовують альтернативні маршрути, зокрема через “Порт-Судан” чи “Суец”, що ускладнює відстеження реальних потоків постачання.

    Загалом ситуація свідчить про те, що російський нафтовий експорт залишається чутливим до перебоїв інфраструктури, навіть попри здатність частково компенсувати втрати за рахунок високих світових цін.

  • Посередники намагаються повернути США та Іран за стіл переговорів до 21 квітня — Axios

    Посередники намагаються повернути США та Іран за стіл переговорів до 21 квітня — Axios

    Міжнародні посередники продовжують дипломатичні зусилля, щоб організувати новий раунд переговорів між США та Іраном до 21 квітня — дати, коли спливає чинний режим припинення вогню. Про це повідомляє Axios із посиланням на регіональні джерела та американських посадовців.

    За даними видання, у посередницькому процесі беруть участь представники Пакистану, Єгипту та Туреччини. Вони підтримують паралельні контакти з Вашингтоном і Тегераном, намагаючись зблизити позиції сторін і відновити переговорний формат після останнього раунду, який не привів до прориву.

    Джерела Axios підкреслюють, що, попри публічні заяви про жорсткі позиції, дипломатичні канали між сторонами не повністю розірвані. Обидві сторони, за оцінками посередників, продовжують обмін сигналами через непрямі канали та регіональних посередників.

    Один із регіональних співрозмовників видання описав ситуацію як “відкриту”, зазначивши, що переговорний процес нагадує складну багаторівневу дипломатичну гру, де сторони одночасно демонструють жорсткість і залишають простір для компромісу.

    Основною перешкодою в переговорах залишається іранська ядерна програма. За даними Axios, США наполягають на жорсткому обмеженні або повному припиненні збагачення урану, а також на скороченні запасів високозбагаченого урану.

    Іран, у свою чергу, наполягає на збереженні права на мирну ядерну програму та вимагає послаблення санкцій, включно з розблокуванням частини заморожених активів. Саме питання фінансових активів і санкційного тиску залишається одним із ключових у торзі між сторонами.

    Пакистан, Єгипет і Туреччина, за інформацією Axios, відіграють роль каналів комунікації, допомагаючи передавати пропозиції та оцінювати можливі поступки. Посередники сподіваються, що скорочення розбіжностей дозволить організувати нову зустріч до завершення поточного режиму припинення вогню 21 квітня.

    У дипломатичних колах ситуацію описують як обмежену в часі: сторони перебувають під тиском дедлайну, що може або стимулювати компроміс, або, навпаки, призвести до нового загострення.

    За даними Axios, американська сторона розглядає різні сценарії розвитку подій, включно з посиленням тиску у разі провалу переговорів. Йдеться про політичні та військово-економічні інструменти впливу, які можуть бути застосовані для примусу Ірану до поступок.

    Водночас у дипломатичних колах підкреслюють, що пріоритетом залишається спроба повернути сторони до переговорного процесу, оскільки повний розрив діалогу може різко підвищити ризики регіональної ескалації.

    Раніше повідомлялося, що попередні переговори між США та Іраном проходили у форматі тривалих консультацій, однак не завершилися конкретною угодою. Попри це, обидві сторони продовжують заявляти про готовність до подальшого діалогу за умови зміни умов або додаткових гарантій.

    Дипломати зазначають, що нинішня фаза переговорів є однією з найбільш напружених за останній період, оскільки поєднує ядерне питання, санкційну політику та безпекові ризики у Перській затоці.

  • Україна відкриє посольство в Сирії та запускає тристоронню співпрацю з Туреччиною

    Україна відкриє посольство в Сирії та запускає тристоронню співпрацю з Туреччиною

    Україна планує відкрити посольство в Сирії та активізувати взаємодію з країнами Близького Сходу. Про це повідомив речник Міністерства закордонних справ Георгій Тихий під час брифінгу 8 квітня.

    За його словами, українська делегація вже відвідала Сирію, де обговорювалося відкриття дипломатичних представництв у Дамаску та Києві. Йдеться про взаємне відновлення повноцінних дипломатичних відносин між країнами.

    Окрім цього, сторони домовилися про запуск нового формату співпраці за участю України, Сирії та Туреччини. Тристоронній механізм передбачає координацію зусиль у сфері безпеки, політики та економіки.

    У МЗС також повідомили про намір посилити взаємодію з країнами Близького Сходу та Азії, зокрема у безпековій сфері.

    Під час брифінгу окремо обговорювалися й інші питання зовнішньої політики, зокрема ситуація навколо конфлікту між Іраном та США, парламентські вибори в Угорщині, а також створення посади спеціального посла з питань військовополонених і зниклих безвісти.

    За словами Тихого, відкриття посольств і новий формат співпраці мають сприяти зміцненню дипломатичних зв’язків України в регіоні та розширенню економічної і політичної взаємодії.

  • З окупованого Маріуполя до Туреччини: як вивозять українське зерно

    З окупованого Маріуполя до Туреччини: як вивозять українське зерно

    Російська компанія «Ника» протягом 2023–2024 років експортувала до Туреччини понад 54 тисячі тонн пшениці, яка, за даними журналістського розслідування, була вивезена з окупованого Маріуполя. Частина цієї продукції потрапила до турецької компанії «Erisler», яка має тривалу історію та співпрацює з міжнародними структурами, зокрема Всесвітньою продовольчою програмою ООН. Про це йдется у розслідуванні “Слідство.Інфо”.

    Як зазначається у розслідуванні, агропродукція фактично походить із території України, однак у документах її оформлювали як російську. Для цього використовувалася схема з перевантаженням зерна через російські порти, що дозволяло змінювати країну походження.

    Власник компанії-експортера Роман Гуров також пов’язаний із виробництвом безпілотників. Його підприємство «Робоавиа», яке перебуває під санкціями України та США, виготовляє розвідувальні та ударні дрони, що використовуються у війні проти України. Водночас його родина контролює і бізнес із торгівлі зерном.

    За даними російської митниці, у 2023 році компанія «Ника» експортувала 15,5 тисячі тонн пшениці, а вже у 2024 році цей обсяг зріс майже вчетверо — до 59,5 тисячі тонн. У деклараціях при цьому зазначалося, що продукція вироблена на підприємствах у Маріуполі, який окупаційна влада подає як російське місто.

    Окремі поставки здійснювалися через судно «Alfa M», яке перебуває під українськими санкціями. Зерно спочатку відправляли до російського порту Темрюк, де оформлювали документи, а вже звідти — до Туреччини. У митних деклараціях походження вантажу змінювали, що фактично приховувало його українське джерело.

    Експерти наголошують, що такі дії є порушенням міжнародного права, адже вивезення продукції з окупованих територій відбувається без дозволу України та без належного митного оформлення. За їхніми словами, це свідчить про системну практику маскування походження товарів.

    Турецька сторона раніше заявляла, що не допускає торгівлі незаконно вивезеним зерном і перевіряє походження продукції. Однак розслідування свідчить, що такі поставки все ж могли відбуватися через складні логістичні схеми та зміну документів.

    Окрему увагу викликає і той факт, що продукція з цього зерна, зокрема борошно, може потрапляти назад на український ринок у вигляді готових товарів.

    За оцінками українських розвідників і міжнародних джерел, Росія могла вивезти мільйони тонн зерна з окупованих територій з початку повномасштабної війни, що створює серйозні економічні втрати для України та виклики для глобальної продовольчої безпеки.

  • Від братерства до холодного розрахунку: що сталося з відносинами України і сусідів

    Від братерства до холодного розрахунку: що сталося з відносинами України і сусідів

    Перші місяці великої війни створили ілюзію, що стара карта Східної Європи згоріла разом із російським планом “Київ за три дні”. Але навесні 2026 року видно інше: емоційна єдність 2022-го закінчилася, і на перший план знову вийшли національні інтереси, енергетика, вибори, конкуренція та втома суспільств. Україна більше не живе в реальності “всі сусіди з нами”. Тепер у кожної столиці — своя гра.

    Лютий 2022 року справді став моментом історичного обнулення. Польща відкрила кордон і стала головним тилом для України, Молдова прийняла непропорційно велику кількість біженців, Румунія перетворилася на критичний маршрут для торгівлі й безпеки, а навіть країни з традиційно складною позицією, як-от Угорщина чи Болгарія, не наважувалися публічно стати в один ряд із Росією. Навесні 2026-го картина вже інша: одні сусіди поглиблюють співпрацю з Києвом, інші залишаються корисними, але холодними, а треті відверто використовують війну України як інструмент власного шантажу.

    Якщо спростити до формули, то сьогодні Україна має навколо себе чотири типи сусідів. Є держави, з якими інтереси майже повністю збігаються — передусім Румунія і Молдова. Є країни жорсткого прагматизму — Польща, Туреччина і, меншою мірою, Болгарія. Є відкрито проблемний блок — Угорщина та Словаччина. І є Білорусь, яка залишається не просто поганим сусідом, а ворожим плацдармом. Це вже не романтика 2022 року. Це зріла геополітика воєнного часу.

    Польща залишається найважливішим західним тилом України, але вже точно не в тому сентиментальному сенсі, який був у перші місяці вторгнення. Варшава й далі вкладається в оборону, готує новий пакет допомоги приблизно на 200 млн злотих і паралельно просуває масштабні оборонні програми всередині ЄС. Це означає, що польська держава продовжує бачити в російській загрозі власну проблему, а не лише українську.

    Але водночас Польща вже живе не логікою екстреної солідарності, а логікою внутрішньої політики. У країні зберігаються великі українські громади, що дає економічний ефект, але також породжує втому і соціальне тертя. Reuters ще у 2025 році фіксував, що українські біженці дали помітний внесок у польську економіку, але паралельно антиукраїнські настрої стали одним із факторів посилення праворадикальних сил. А в лютому 2026 року агентство знову звертало увагу на напруження навколо великих українських громад у Варшаві та Кракові. До того ж із березня 2026 року Польща змінила правила тимчасового захисту для українців, зробивши систему менш “надзвичайною” і більш бюрократичною. Це не розворот проти України, але це вже точно не епоха безумовного братерства.

    Угорщина тим часом остаточно вийшла з режиму пасивного скепсису і перейшла в режим відкритого блокування. Прем’єр Віктор Орбан не просто критикує Київ — він тримає в заручниках критично важливий для України пакет допомоги ЄС на 90 млрд євро, прив’язуючи свою позицію до зупинки транзиту нафти через “Дружбу”. Формула Будапешта зараз максимально проста: немає нафти — не буде грошей для України. Європейські лідери вже прямо називають цю поведінку неприйнятною і шукають способи обійти вето Орбана.

    Особливо показово, що сама історія з “Дружбою” виникла не через дії Києва, а через пошкодження інфраструктури внаслідок російського удару. Україна погодилася прийняти технічну і фінансову допомогу ЄС для ремонту трубопроводу, а Зеленський повідомив, що на повне відновлення транзиту потрібно близько півтора місяця. Але Будапешт вирішив використати кризу не для спільного тиску на Москву, а для тиску на Київ і Брюссель. Це і є головна риса українсько-угорських відносин 2026 року: вже не суперечка про меншини чи шкільні програми, а повноцінне політичне протистояння.

    Словаччина у 2026 році майже синхронізувалася з угорською лінією. Роберт Фіцо ще донедавна намагався балансувати — різка риторика, але не повне руйнування контактів. Тепер баланс майже зник. Братислава не лише підтримала тиск на Україну через нафтопровід, а й оголосила про припинення аварійних постачань електроенергії, а згодом через паливну кризу дозволила заправкам продавати дизель дорожче для іноземців і навіть обмежувати відпуск пального. Формально це рішення пояснюють нестачею ресурсу та “паливним туризмом”, але політично воно стало частиною того самого конфлікту навколо “Дружби”.

    Це означає, що Київ тепер має справу не з одним проблемним сусідом, а з цілим мініблоком Угорщина—Словаччина. І цей блок небезпечний не тільки тим, що створює труднощі в ЄС, а й тим, що вбудовує українське питання у передвиборчу політику двох урядів. Для Орбана й Фіцо жорсткість щодо України — це давно не зовнішня політика, а частина внутрішнього електорального менеджменту.

    На протилежному полюсі — Румунія. Якщо у відносинах Києва і Бухареста історично було достатньо взаємної недовіри, то нині Румунія стала одним із найстабільніших партнерів України в регіоні. 12 березня 2026 року під час візиту Зеленського до Румунії було підписано декларацію про стратегічне партнерство. Офіційний Бухарест прямо прив’язує цю домовленість до співпраці в обороні, енергетиці та відбудові.

    Ще важливіше те, що румунсько-українська співпраця вже не обмежується лише політичними жестами. Reuters повідомляв про ранні переговори між “Нафтогазом” і OMV Petrom щодо спільного освоєння великого газового родовища в Чорному морі. Паралельно Румунія ще раніше передала Україні систему Patriot, а нині дедалі чіткіше бачить Чорне море як спільний простір безпеки, де українська стійкість напряму працює на румунські інтереси. Саме тому Бухарест навесні 2026-го — чи не найперспективніший сусід України з погляду довгих стратегічних домовленостей.

    Молдова — окремий випадок, бо це не “велика” регіональна держава, а країна з набагато вужчим ресурсом. Але саме тому її лінія виглядає ще показовішою. Після російського удару по Новодністровській ГЕС у березні 2026 року забруднення води дісталося молдовської Бєльцівщини, тисячі людей залишилися без водопостачання, а Кишинів публічно поклав відповідальність на Росію. Це був ще один наочний епізод того, як безпека України і безпека Молдови вже фактично зрослися.

    Саме тому відносини Києва і Кишинева сьогодні, мабуть, найменш конфліктні в усьому периметрі. Молдова не має ресурсів Польщі чи Румунії, але має політичну ясність: будь-яке послаблення України автоматично збільшує ризики для самої Молдови. І поки Майя Санду утримує цей курс, Кишинів залишається для України не просто добрим сусідом, а дуже близьким політичним союзником.

    Болгарія, на відміну від Румунії, не робить гучних заяв про стратегічне партнерство, але й не скочується у відкритий конфлікт, як Будапешт чи Братислава. Її роль тиха, але корисна. У 2026 році Софія взяла на себе координацію спільного морського порядку денного для Чорного моря після України, а болгарське енергетичне відомство прямо говорить про завершення розширення газових інтерконекторів, які мають зробити країну важливим маршрутом LNG до України та Центральної Європи. Крім того, Болгарія продовжила тимчасовий захист для українців до березня 2027 року. Це не політика “великої дружби”, але це стабільна і доволі дисциплінована підтримка.

    Туреччина ж залишається тим, ким була фактично з першого дня великої війни: не союзником у західному розумінні, а сильним самостійним гравцем, який одночасно співпрацює і конкурує з усіма. У березні 2026 року Анкара знову запропонувала майданчик для наступного раунду переговорів між Росією та Україною. Ще у січні турецький МЗС підкреслював, що безпека Чорного моря для Анкари є стратегічним пріоритетом. Але Туреччина, як і раніше, не приєднується до західних санкцій проти Росії і паралельно дбає про безпеку власних газових маршрутів, зокрема Blue Stream і TurkStream.

    Для України це означає просту річ: Туреччина корисна, але не сентиментальна. Вона може допомагати в оборонній кооперації, підтримувати в Чорному морі, залишатися зручним дипломатичним майданчиком і водночас не робити жодного кроку, який суперечить її власним енергетичним чи торговельним інтересам. Саме тому відносини з Анкарою сьогодні — це не “дружба”, а складна математика взаємної вигоди. І в цій математиці Україна мусить діяти без ілюзій.

    Нарешті, Білорусь. Тут жодних двозначностей уже не залишилося. У лютому 2026 року Україна офіційно запровадила санкції проти Олександра Лукашенка, прямо звинувативши Мінськ у сприянні російській війні, зокрема у допомозі з дроновими атаками і використанні білоруської території як інфраструктурної бази. Навіть попри те, що в березні Мінськ почав торг із США, звільнив 250 політв’язнів і домігся часткового послаблення американських санкцій, це жодним чином не змінює українського погляду: Білорусь залишається несамостійним військово-політичним придатком Росії.

    Так, у довгій перспективі Київ, очевидно, залишатиме собі простір для майбутнього діалогу з постлукашенківською Білоруссю. Але навесні 2026 року це не сусід у політичному сенсі, а північний ризик. Не обов’язково ризик нового наступу завтра, але точно ризик для безпеки, логістики і планування, який не можна ігнорувати.

    Якщо ж спробувати підбити сухий підсумок, то головна зміна порівняно з 2022 роком полягає ось у чому: навколо України більше немає єдиного морального фронту. Є пояс підтримки, але він неоднорідний. Румунія і Молдова зараз ближчі до формули справжнього партнерства. Польща залишається критично важливою, але все сильніше мислить у категоріях власного політичного балансу. Болгарія і Туреччина — це надійний, але стриманий прагматизм. Угорщина і Словаччина — відверта зона конфлікту. Білорусь — ворожий тил Росії. І це, мабуть, і є головний геополітичний підсумок весни 2026 року: Україна більше не може дозволити собі політику на емоціях, бо її сусіди давно повернулися до політики інтересів.

  • Зеленський назвав переговори щодо війни «Санта-Барбарою»

    Зеленський назвав переговори щодо війни «Санта-Барбарою»

    Переговорний процес щодо війни в Україні перетворився на складну й заплутану історію. Про це заявив президент України Володимир Зеленський, коментуючи ситуацію навколо можливих міжнародних переговорів.

    За словами глави держави, переговорний процес ускладнився через ситуацію на Близькому Сході та питання безпеки.

    «Там ціла Санта-Барбара з цими переговорами через війну на Близькому Сході. Американці сказали, що вони готові до зустрічі, але готові тільки в Америці, тому що війна і ситуація з безпекою не дозволяє їм зараз виїжджати з території США», — повідомив президент.

    Зеленський зазначив, що українська сторона підтвердила готовність направити делегацію до Сполучених Штатів. За його словами, представники України можуть прилетіти до Маямі або Вашингтона для проведення переговорів.

    Водночас російська сторона, за словами президента, відмовилася летіти до США. Натомість Москва запропонувала провести зустріч в одній із європейських країн — Туреччині або Швейцарії.

    Американська сторона, як зазначив Зеленський, не погодилася на такий варіант.

    Президент наголосив, що подальша доля переговорів багато в чому залежить від позиції США та їхньої готовності організувати зустріч.

    Водночас стало відомо, що нещодавно у США вже відбувалася зустріч за участю представників російської сторони. До штату Флорида прилітав спеціальний представник президента Росії Кирило Дмитрієв, який провів переговори зі спецпосланцем США Стівом Віткоффом.

  • Нардеп закликав заборонити популярну дитячу онлайн-гру

    Нардеп закликав заборонити популярну дитячу онлайн-гру

    Народний депутат України Владлен Неклюдов закликав заборонити в Україні популярну серед дітей ігрову платформу Roblox, назвавши її «загрозою національній безпеці». Відповідну заяву він зробив із трибуни Верховної Ради.

    За словами депутата, платформа нібито створює залежність у дітей та може мати негативний вплив на їхню свідомість. Він стверджує, що діяльність сервісу є «латентною загрозою» і потребує державного реагування. Неклюдов також порівняв ситуацію з прикладами інших країн, які обмежували доступ до гри.

    Як приклад він навів досвід Китай та Туреччина, де, за його словами, були запроваджені обмеження щодо цієї платформи.

    Платформа Roblox є міжнародним онлайн-середовищем, що дозволяє користувачам створювати власні ігри та взаємодіяти в цифровому просторі. Вона особливо популярна серед дітей і підлітків у багатьох країнах світу.

    Наразі публічної інформації про офіційні законодавчі ініціативи щодо заборони сервісу в Україні немає. Дискусія навколо впливу онлайн-ігор на дітей періодично виникає в різних країнах і зазвичай стосується питань безпеки контенту, модерації та батьківського контролю.

  • Ціни на томати в Україні знову зросли, попри зниження попиту

    Ціни на томати в Україні знову зросли, попри зниження попиту

    В Україні зафіксовано чергове зростання цін на імпортні томати, хоча попит на цей овоч залишається низьким. Продавці пояснюють подорожчання високою закупівельною вартістю в Туреччині, яка наразі є основним постачальником помідорів на український ринок.

    Аналітики аграрного ринку зазначають, що відпускні ціни на імпортні томати за останній тиждень зросли в середньому на 10%. Наразі помідори продають по 120–140 гривень за кілограм, що свідчить про стабільний ціновий тиск навіть за відсутності активного споживчого попиту.

    Додатковим чинником подорожчання залишається обмежена пропозиція. На початку лютого на українському ринку представлені виключно імпортні томати, оскільки вітчизняні тепличні комбінати планують вихід продукції не раніше середини березня. Відсутність української альтернативи дозволяє імпортерам утримувати високий ціновий рівень.

    У порівнянні з аналогічним періодом минулого року тепличні томати в Україні вже подорожчали в середньому на 38%. Експерти не виключають, що до початку масових поставок вітчизняної продукції ціни залишатимуться високими.

    У великих торговельних мережах вартість помідорів перевищує середньоринкові показники. Зокрема, у Varus кілограм томатів продають по 159,90 гривні. В АТБ ціни становлять близько 152,89 гривні за кілограм, а в «Сільпо» вартість стартує від 169 гривень за кілограм. Таким чином, популярний овоч фактично перетворюється на один із найдорожчих у плодоовочевому сегменті.

    Представники аграрної галузі попереджають, що тенденція до зростання цін може зберігатися ще тривалий час. За їхніми оцінками, суттєве зниження можливе лише після появи на ринку першого врожаю з відкритого ґрунту. Паралельно експерти звертають увагу, що продовольча інфляція торкнеться й інших базових продуктів, зокрема хліба, ціни на який також мають потенціал для подальшого зростання.

  • Як проводить час із дочкою колишній чоловік Ані Лорак

    Як проводить час із дочкою колишній чоловік Ані Лорак

    Колишній чоловік української співачки Ані Лорак, турецький бізнесмен Мурат Налкакіоглу, вирушив до Туреччини, де, ймовірно, планує провести новорічні свята. Разом із ним поїхала їхня 14-річна донька Соня.

    Бізнесмен активно ділиться у соцмережах фотографіями із донькою. На кадрах видно, що Соня вже помітно подорослішала: вона пострункішала та фарбує волосся в рудий колір.

    Наразі сім’я приділяє час родичам, з якими рідко бачиться, а також встигла сходити на шопінг. Мурат Налкакіоглу прагне провести свята разом із донькою та рідними, відкладши розваги на другий план.

    Нагадаємо, Ані Лорак та Мурат Налкакіоглу були разом з 2003 року, одружилися у серпні 2009-го. У червні 2011 року у пари народилася донька Соня. Розлучення відбулося у 2019 році.