Hronikanovostej.com

Позначка: російські НПЗ

  • «Відчує на власній шкурі»: Буданов попередив Росію про глибші й потужніші удари

    «Відчує на власній шкурі»: Буданов попередив Росію про глибші й потужніші удари

    Україна продовжить нарощувати дальність і потужність ударів по території Росії, якщо Москва не припинить війну. Про це керівник Офісу президента Кирило Буданов заявив під час поїздки до Латвії, фактично підтвердивши, що рекордні атаки на російський тил не є разовими операціями. Водночас він наголосив: далекобійні удари самі по собі не можуть виграти війну і мають працювати разом з іншими формами бойових дій.

    Буданов дав інтерв’ю журналісту Латвійського телебачення Гінтсу Амоліньшу під час Ризької конференції. Одним із центральних питань стала нова дальність української зброї після атак на російські об’єкти за тисячі кілометрів від українського кордону.

    На запитання, чи означає останній удар по російській Арктиці, що Україна й надалі розширюватиме географію атак, керівник ОП відповів прямо.

    «Якщо Росія не припинить бойові дії проти нас, вона на власній шкурі відчує це ще більше і сильніше», — заявив Буданов. За його словами, українські удари ставатимуть глибшими та матимуть більшу бойову потужність.

    При цьому конкретних майбутніх цілей, типів озброєнь або строків нових операцій він не назвав. Тобто заяву не варто трактувати як анонс конкретного удару по певному російському місту чи підприємству. Йдеться про загальну стратегію: що довше Росія продовжує війну, то менш захищеним має ставати її глибокий тил.

    Заява прозвучала буквально через день після операції, яка продемонструвала новий рівень української далекобійності.

    9 вересня Сили спеціальних операцій України повідомили про удари по двох підприємствах газоконденсатної промисловості у Ямало-Ненецькому автономному окрузі РФ. Один із об’єктів розташований у Новому Уренгої — неофіційній «газовій столиці» Росії. Відстань від українського кордону становить понад 3000 км, а окремі оцінки маршруту ударних дронів перевищують 3200 км. Це стало найглибшим підтвердженим українським ударом по території РФ від початку повномасштабної війни.

    Російський губернатор Дмитро Артюхов підтвердив атаку на промисловий об’єкт у Новому Уренгої та пожежу після падіння уламків, хоча не назвав саме підприємство. Українська сторона заявила про ураження двох критично важливих для газоконденсатної галузі об’єктів.

    Ямало-Ненецький регіон має особливе значення для російської енергетики. Саме там видобувається близько 80% природного газу Росії. До останніх атак ця територія фактично вважалася недосяжною для українських ударних систем через величезну відстань від фронту.

    Український виробник Fire Point повідомив, що для операції могли використовуватися далекобійні FP-1. Ці безпілотники розвивають швидкість приблизно 140–180 км/год та можуть нести бойову частину масою близько 60 кг. До удару по Новому Уренгою одним із найдальніших відомих епізодів застосування FP-1 була атака на об’єкт в Омську приблизно за 2500 км від кордону.

    Тепер межа фактично відсунулася ще на сотні кілометрів.

    Це важливо не лише з військової, а й з економічної точки зору. Україна останні місяці системно атакує російські НПЗ, нафтобази, термінали, склади та іншу інфраструктуру, яка забезпечує доходи російського бюджету і постачання пального армії.

    Результати цієї кампанії вже відображаються у статистиці.

    11 вересня Міжнародне енергетичне агентство вкотре погіршило прогноз видобутку нафти в Росії саме на тлі українських атак на енергетичні об’єкти. За оцінкою IEA, середній видобуток російської нафти у 2026 році становитиме близько 8,7 млн барелів на добу, а прогноз було знижено ще на 125 тисяч барелів. Для 2027 року агентство скоротило прогноз на 235 тисяч барелів на добу.

    У серпні російський видобуток сирої нафти, за даними IEA, опустився до 8,36 млн барелів на добу — приблизно на 940 тисяч нижче січневого показника. Reuters також отримало проєкт російського урядового прогнозу, відповідно до якого видобуток нафти у РФ у 2026 році може впасти до найнижчого рівня за 17 років.

    Окремою проблемою для Кремля стали перебої на нафтопереробних заводах.

    Наприклад, після української атаки Орський НПЗ повністю зупинився, а ремонт пошкодженого обладнання може тривати до шести місяців. Російська регіональна влада була змушена визнати проблеми з постачанням пального.

    На тлі ударів Москва продовжувала обмежувати експорт пального. Reuters повідомляло, що Росія готувалася продовжити заборону на експорт дизельного пального через дефіцит на внутрішньому ринку, тоді як експорт бензину вже обмежений до початку 2027 року, а авіаційного пального — до кінця листопада.

    У цьому контексті слова Буданова про те, що Росія має «відчути війну на власній шкурі», набувають цілком практичного економічного змісту. Українська стратегія полягає не лише у фізичному знищенні окремих військових об’єктів, а й у підвищенні загальної вартості продовження війни для Москви.

    У самій Росії наслідки далекобійної кампанії дедалі більше виходять за межі прикордонних регіонів.

    Reuters напередодні російських парламентських виборів описував зростання тривожності серед населення через регулярні атаки дронів. Зросла популярність страхування квартир від наслідків ударів безпілотників, а попит на захисну плівку для вікон, яка повинна зменшити розліт уламків скла під час вибухів, у частини виробників збільшився приблизно на 50%.

    11 вересня атаки на російський тил продовжилися. У Тульській області внаслідок ударів загинули двоє людей, у Саратові загорівся великий логістичний комплекс Ozon, повідомлялося про удари у Волгоградській області та атаки на низку економічних об’єктів.

    Водночас Росія різко нарощує власні удари по Україні. Лише останніми днями російські безпілотники та ракети били по Києву, Дніпру, Павлограду, Сумах, прикордонних переходах із Молдовою та інших містах. 10–11 вересня окремою ціллю російських дронів стали автозаправні станції в Києві.

    Саме цю логіку взаємного посилення далекобійних ударів Буданов описав у Ризі. При цьому він зробив важливе застереження: лише такими операціями війну виграти неможливо.

    «Глибокі удари не можуть виграти війну», — сказав керівник ОП під час пресконференції. За його словами, вони є інструментом впливу та примусу, але працюють лише разом з іншими формами звичайних бойових дій.

    Як приклад Буданов навів саму Росію. Москва протягом років застосовує проти України балістичні та крилаті ракети й тисячі далекобійних безпілотників, проте це не змусило Україну капітулювати. Отже, стратегічний ефект далекобійних систем полягає передусім у руйнуванні військової логістики, виробництва, енергетичної бази та економічних можливостей противника, а не у сподіванні завершити війну одними повітряними атаками.

    У Ризі Буданов також говорив про нову гонку безпілотних технологій. Після появи у Росії швидкісних реактивних ударних БпЛА Україна розробляє та випробовує малогабаритні швидкісні дрони-перехоплювачі. Він назвав це нормальним розвитком військової науки: одна сторона створює новий засіб нападу, інша — новий спосіб його знищення.

    Офіс президента підтвердив, що під час перебування в Латвії Буданов як керівник ОП провів переговори з президентом Едгарсом Рінкевичсом, прем’єр-міністром Андрісом Кулбергсом та міністром оборони Райвісом Мелнісом. Сторони обговорювали оборонну співпрацю, безпекову ситуацію, підтримку України та дипломатичні зусилля для завершення війни.

    Таким чином, заява Буданова прозвучала одночасно на двох рівнях. Дипломатичний сигнал полягає в тому, що Київ продовжує говорити про завершення війни переговорами. Військовий — у тому, що відмова Москви припинити агресію означатиме подальше розширення географії українських ударів.

    Після Нового Уренгоя сама географія вже виглядає принципово інакше. Якщо раніше глибоким тилом вважалися Москва, Татарстан чи об’єкти за Уралом, то тепер українські дрони продемонстрували можливість досягати російської Арктики на дистанції понад три тисячі кілометрів.

    І саме на цьому тлі фраза Буданова про «ще глибші» удари звучить для Кремля найбільш показово: конкретних наступних цілей Україна не називає, але територій Росії, які можуть вважати себе гарантовано недосяжними, стає дедалі менше.

  • Росія почала втрачати паливний тил: удари по НПЗ залишили РФ без третини необхідного бензину

    Росія почала втрачати паливний тил: удари по НПЗ залишили РФ без третини необхідного бензину

    Російський паливний ринок наприкінці літа опинився у ситуації, яка ще кілька років тому могла здаватися майже неможливою: одна з найбільших нафтовидобувних держав світу не виробляє достатньо бензину навіть для власних потреб і змушена завозити пальне з-за кордону.

    Серія українських ударів по нафтопереробних заводах РФ призвела до зупинки великих виробництв у Пермі, Нижньому Новгороді та Ярославлі. У результаті наприкінці серпня російські заводи виробляли близько 80 тисяч тонн бензину на добу, тоді як літнє внутрішнє споживання оцінюється приблизно у 115 тисяч тонн.

    Власне виробництво покриває лише близько 70% потреб російського ринку, а щоденний розрив між виробництвом та попитом сягає приблизно 35 тисяч тонн бензину. Про це Reuters повідомило з посиланням на два джерела в галузі.

    Для Москви це вже не просто тимчасова проблема окремого заводу. Дефіцит змусив владу одночасно використовувати одразу кілька антикризових механізмів: збільшувати імпорт, обмежувати експорт і в окремих регіонах повертати обмеження на продаж пального.

    Фактично Україна починає створювати для російської економіки проблему не стільки з нафтою, скільки з можливістю перетворити нафту на необхідні економіці бензин, дизель та інші нафтопродукти.

    І саме в цьому полягає одна з найбільш вразливих точок російської паливної системи.

    Росії не вистачає близько 35 тисяч тонн бензину щодня

    Росія має величезні запаси нафти і продовжує її видобувати. Однак сира нафта сама по собі не може заправити автомобіль, вантажівку чи значну частину техніки.

    Спочатку її необхідно переробити на НПЗ.

    Саме на цю ланку дедалі сильніше тиснуть українські далекобійні удари.

    Reuters повідомляє, що після останньої серії атак зупинялися або суттєво скорочували роботу великі російські підприємства. Серед них — заводи в Пермі, Нижньому Новгороді та Ярославлі.

    Особливо показова ситуація з Пермським НПЗ — сьомим за обсягами переробки підприємством Росії. Після удару українських безпілотників 21 серпня завод припинив роботу. За даними джерел Reuters, атака спричинила пожежу та пошкодження технологічного обладнання.

    Ще серйозніша ситуація склалася навколо активів «Лукойлу».

    Після нового удару по Нижньогородському НПЗ, за даними медіа з посиланням на Reuters, усі основні російські нафтопереробні підприємства «Лукойлу» опинилися поза нормальною роботою. Сам Нижньогородський НПЗ має потужність близько 17 млн тонн нафти на рік та виробляє бензин, дизель, авіаційне паливо й інші нафтопродукти.

    Тобто проблема накопичується: виведення з роботи одного НПЗ система ще може компенсувати резервами та збільшенням завантаження інших підприємств. Але коли одночасно виникають проблеми на кількох великих заводах, можливостей для такого маневру стає дедалі менше.

    Росія почала масово завозити бензин

    Найпоказовіший симптом кризи — імпорт.

    Ще у червні Reuters повідомляло про незвичний для Росії крок: Москва готувалася імпортувати бензин морем, щоб компенсувати дефіцит після ударів по НПЗ. Одне з джерел агентства тоді зазначало, що паливо мало надходити з Азії.

    Відтоді схема почала працювати вже на практиці.

    17 серпня Reuters повідомило, що щонайменше одна партія бензину індійського походження вже потрапила на внутрішній російський ринок. Москва використовувала імпорт саме для пом’якшення дефіциту, який посилився після українських атак на нафтопереробні підприємства.

    Ще раніше, наприкінці липня, Росія імпортувала близько 30 тисяч тонн бензину АІ-92 з Марокко. Reuters тоді прямо пов’язувало такі закупівлі з дефіцитом і стрибками цін після повторних атак на НПЗ.

    За даними галузевої аналітики, з кінця липня Росія отримала морем понад 1 млн барелів бензину індійського походження, а ще одна партія приблизно на 300 тисяч барелів була завантажена в Марокко. Паралельно бензин надходив із Білорусі та Казахстану.

    Виникла доволі парадоксальна картина: країна, яка десятиліттями заробляла величезні кошти на експорті нафти та нафтопродуктів, сама почала шукати бензин на зовнішніх ринках.

    Казахстан перероблятиме російську нафту і повертатиме пальне назад

    Особливо цікаво виглядає схема з Казахстаном.

    Ще у червні Росія почала переговори з Астаною про постачання приблизно 50 тисяч тонн бензину АІ-92, коли через простої та ремонти НПЗ російське виробництво вже суттєво скоротилося.

    А 25 серпня Казахстан повідомив про ще один механізм допомоги російському ринку.

    Казахстанський НПЗ «Конденсат» має отримувати російську нафту на переробку, після чого приблизно 70% виробленого бензину та дизельного пального відправлятимуть назад до Росії.

    Тобто Москва фактично змушена вивозити власну нафту за кордон, переробляти її там і повертати готове пальне назад.

    Для країни з однією з найбільших нафтопереробних галузей світу це дуже нетипова ситуація.

    Росія перекриває власний експорт

    Ще одним показником серйозності проблеми стало рішення російської влади утримувати пальне всередині країни.

    29 серпня Москва продовжила заборону на експорт дизельного пального до 30 вересня 2026 року. Обмеження поширюється, зокрема, на дизель, суднове паливо та газойлі російських виробників.

    При цьому обмеження значно ширші.

    За даними Reuters, експорт моторного бензину та дизеля непрофільними експортерами заборонений до 31 січня 2027 року, а обмеження на експорт авіаційного пального діятимуть до кінця листопада.

    І це вже має наслідки не тільки для Росії.

    Наприклад, Туреччина, яка ще у 2025 році отримувала з Росії близько 85% імпортного дизеля, у серпні 2026-го різко переорієнтувала закупівлі на США та Індію. Частка російського пального в турецькому імпорті впала приблизно до 20%.

    Таким чином українські атаки опосередковано починають змінювати навіть міжнародні потоки російських нафтопродуктів.

    Обмеження повертаються і на російські АЗС

    Дефіцит уже відчувають і звичайні споживачі.

    За інформацією джерел Reuters, регіональна влада в окремих частинах Росії знову почала застосовувати обмеження на продаж бензину, зокрема ліміти на обсяг заправки та системи продажу залежно від реєстраційного номера автомобіля.

    Москва намагається компенсувати проблему імпортом.

    За оцінками джерел агентства, у серпні Росія могла отримати близько 220 тисяч тонн імпортного бензину, з яких приблизно 150 тисяч тонн припадало на Білорусь. Одночасно морські поставки з Азії стали ще одним джерелом компенсації дефіциту.

    Але навіть з урахуванням імпорту ситуація залишається напруженою.

    За розрахунками Reuters, після залучення зовнішніх поставок Росія все одно могла забезпечувати лише близько 85% внутрішнього попиту на бензин.

    Тобто імпорт не ліквідує проблему — він лише частково закриває діру, яка утворилася через скорочення власного виробництва.

    Чому удари по НПЗ настільки болючі

    Стратегія України має зрозумілу економічну логіку.

    Знищити російський нафтовидобуток надзвичайно складно: свердловини розосереджені на величезній території, значна частина родовищ розташована за тисячі кілометрів від України.

    НПЗ — інша історія.

    Це великі стаціонарні промислові комплекси з дорогим технологічним обладнанням. Окремі установки неможливо швидко замінити після серйозного пошкодження.

    Саме тому навіть відносно локальне влучання може призвести до тривалої зупинки певного технологічного процесу.

    Україна відкрито пояснює кампанію проти російської енергетичної інфраструктури прагненням скоротити ресурси, які Москва може використовувати для фінансування та забезпечення війни. Reuters фіксує серію ударів по російських енергетичних об’єктах протягом останніх місяців.

    І статистика серпня показує, що накопичувальний ефект таких атак стає дедалі помітнішим.

    Москва потрапляє у неприємну дилему

    Для Кремля виникає проблема, яку неможливо вирішити одним адміністративним рішенням.

    Якщо Росія продовжує експортувати великі обсяги пального — внутрішній дефіцит може посилитися.

    Якщо Москва перекриває експорт — вона втрачає частину зовнішніх доходів та традиційних ринків.

    Якщо збільшує імпорт — фактично витрачає валюту на закупівлю продукту, який сама донедавна масово продавала за кордон.

    А якщо намагається компенсувати зупинку одного НПЗ збільшенням навантаження на інші заводи, то кожен наступний успішний український удар стає для системи дедалі болючішим.

    Саме тому нинішні 70% власного забезпечення бензином — важливі не лише як окрема цифра.

    Це показник того, що кампанія проти російської нафтопереробки починає переходити від локальних пошкоджень підприємств до проблеми масштабу всього внутрішнього паливного ринку.

    При цьому Росія залишається великим виробником нафти й нафтопродуктів. Тому говорити про «паливний колапс» усієї країни було б передчасно. Москва має запаси, можливість перерозподіляти поставки, імпортувати пальне та ремонтувати пошкоджені підприємства.

    Але сам факт, що наприкінці серпня власне виробництво бензину забезпечує лише близько 70% попиту, Росія купує пальне в Індії, Білорусі та Казахстані, використовує морський імпорт і одночасно продовжує експортні заборони, показує масштаб проблеми.

    Для України ж це означає, що далекобійна кампанія починає давати результат далеко за межами території конкретного атакованого заводу.

    Удар по НПЗ тепер відчувається на російській АЗС, у державному регулюванні експорту, в імпортній статистиці та навіть у зміні міжнародних потоків пального.

    І якщо удари продовжаться, головним питанням осені стане вже не те, чи здатна Росія видобувати достатньо нафти.

    А те, скільки цієї нафти вона ще зможе перетворити на бензин і дизель усередині власної країни.

  • Кремль відкрито погрожує залишити Україну без світла: РФ готує нові масовані удари по енергетиці

    Кремль відкрито погрожує залишити Україну без світла: РФ готує нові масовані удари по енергетиці

    Росія фактично анонсувала новий етап повітряної кампанії проти України перед початком осінньо-зимового сезону. Міністерство оборони РФ 30 серпня заявило, що російські війська розпочали підготовку до масованих ударів по об’єктах українського енергетичного сектору. Москва називає майбутні атаки «відповіддю» на удари України по російській нафтовій та енергетичній інфраструктурі.

    Заява пролунала в особливо тривожний момент. До початку опалювального сезону залишаються лічені тижні, а Росія вже збільшує інтенсивність ударів по українських містах, енергетиці, портах та промисловості. Лише протягом останніх днів масштабні атаки спричиняли перебої з електропостачанням у кількох регіонах, а в ніч проти 30 серпня під ударом знову опинилася енергетична інфраструктура Миколаївщини.

    Тому нинішня заява російського Міноборони може означати не окрему погрозу, а підготовку до нової системної кампанії, подібної до тих, які Україна вже переживала попередніми зимами.

    Російське відомство стверджує, що рішення пов’язане з українськими атаками на російський паливно-енергетичний комплекс. За заявою Москви, підготовка до ударів уже розпочалася. Водночас Росія традиційно називає українські атаки по своїй нафтопереробній інфраструктурі ударами по «цивільних об’єктах», хоча Київ пояснює такі операції необхідністю зменшувати ресурсну базу російської війни.

    І саме тут з’являється важливий контекст.

    Протягом останніх місяців Україна значно активізувала удари по російських нафтопереробних заводах. Наслідки вже помітні на внутрішньому паливному ринку РФ. За даними Reuters, наприкінці серпня виробництво бензину в Росії впало приблизно до 70% внутрішнього попиту після атак на низку великих НПЗ. Добове виробництво скоротилося приблизно до 80 тисяч тонн за потреби близько 115 тисяч тонн.

    Росії довелося нарощувати імпорт пального та вводити додаткові обмеження. 29 серпня Москва продовжила заборону на експорт дизельного пального до 30 вересня. Обмеження стали частиною ширшої спроби стабілізувати внутрішній ринок на тлі пошкоджень НПЗ та дефіциту пального.

    Тобто між двома сторонами фактично формується дедалі жорсткіше енергетичне протистояння.

    Україна намагається бити по російській нафтовій промисловості — одному з ключових джерел доходів Кремля та важливій частині військової логістики.

    Росія у відповідь погрожує посилити атаки на українську електроенергетику.

    А наближення холодів робить таку ескалацію особливо небезпечною.

    Росія вже почала бити по енергетиці

    Певні ознаки нового етапу кампанії видно вже зараз.

    У ніч проти 30 серпня росіяни атакували Миколаївську область ударними безпілотниками Shahed і крилатими ракетами «Бандероль». Серед цілей був об’єкт енергетичної інфраструктури. Після удару виникли проблеми з електропостачанням у Миколаєві, а також у громадах Миколаївського та Баштанського районів. Енергетикам вдалося оперативно відновити подачу електрики.

    Під ударом тієї ж доби була і портова інфраструктура Миколаєва.

    Це продовжує тенденцію останніх тижнів. 24 серпня після російських атак нові знеструмлення фіксували у Донецькій, Харківській, Чернігівській, Запорізькій, Одеській та Миколаївській областях.

    Ще масштабніші атаки Україна пережила взимку 2025–2026 років.

    24 січня Росія завдала потужного удару по українській енергосистемі, після якого без електрики залишилися близько 1,2 млн споживачів по всій країні. Частина Києва одночасно мала проблеми з теплопостачанням у період сильних морозів.

    7 лютого РФ знову провела масштабну атаку на енергетичні об’єкти, використовуючи ракети та безпілотники.

    Ці атаки показали логіку російської кампанії: Москва намагається одночасно пошкоджувати генерацію, підстанції, газову інфраструктуру та інші вузлові елементи системи, змушуючи Україну витрачати ресурси на аварійні ремонти.

    Тому нинішнє формулювання російського Міноборони про «масовані удари» сприймається особливо серйозно.

    Чому саме зараз

    Є кілька факторів, які роблять кінець літа — початок осені логічним моментом для нової російської кампанії.

    По-перше, наближається опалювальний сезон.

    Енергетична система в холодний період працює під значно більшим навантаженням, а тривалі пошкодження електростанцій або підстанцій можуть одночасно впливати на електро-, тепло- та водопостачання.

    По-друге, Росія останніми днями суттєво наростила інтенсивність повітряних ударів.

    ISW зазначає, що 28–29 серпня російські сили провели тривалу серію комбінованих ракетно-дронових атак, яка тривала понад 28 годин і була значною мірою сконцентрована на Києві та Київській області. Аналітики вважають, що подібні тривалі удари покликані виснажувати українську ППО та порушувати повсякденне життя.

    По-третє, Україна дедалі сильніше тисне на російську нафтопереробку.

    Удари по НПЗ вже змусили Кремль переходити до нестандартних заходів — від імпорту бензину до експортних заборон і адміністративного контролю над інфраструктурою. 24 серпня Володимир Путін навіть дозволив державі тимчасово перебирати контроль над стратегічними об’єктами, які влада визнає недостатньо захищеними від атак безпілотників.

    Отже, російська погроза може мати й елемент тиску: Москва намагається підняти для України ціну ударів по своїй нафтовій інфраструктурі.

    Чи готова Україна до зими

    Водночас ситуація перед зимою 2026–2027 років має одну важливу відмінність: Україна заздалегідь створила значні запаси газу.

    28 серпня перший віцепрем’єр-міністр — міністр енергетики Денис Шмигаль повідомив, що в українських підземних сховищах уже накопичено 14,6 млрд кубометрів газу. Це обсяг, необхідний для базового сценарію проходження осінньо-зимового періоду. Причому цільового показника вдалося досягти на місяць раніше від плану.

    Раніше уряд називав 13,2 млрд кубометрів критично необхідним мінімумом, який має дозволити пройти зиму навіть за низьких температур і масованих російських атак.

    Це означає, що з точки зору запасів газу Україна входить у сезон у кращій позиції.

    Але газ у сховищах сам по собі не гарантує безперебійного тепла.

    Як показали попередні зими, Росія може бити не лише по газовидобувних і газотранспортних об’єктах, а й по електростанціях, високовольтних підстанціях, трансформаторах та мережах, без яких нормальна робота міст також стає складною.

    Саме тому ключовим фактором цієї зими знову може стати не стільки кількість енергоресурсів, скільки здатність захистити та швидко ремонтувати інфраструктуру.

    Головна проблема — ППО

    Для України питання протиповітряної оборони залишається критичним.

    Останні російські атаки демонструють зміну тактики. Москва використовує не тільки звичайні Shahed, а й значно швидші реактивні безпілотники, балістичні ракети та комбінує різні типи засобів ураження.

    Масовані хвилі змушують ППО одночасно реагувати на десятки чи навіть сотні цілей.

    А якщо головними мішенями стануть трансформаторні підстанції, ТЕС, ГЕС чи газова інфраструктура, навіть кілька проривів можуть мати значні наслідки.

    Саме тому Володимир Зеленський протягом року неодноразово закликав партнерів збільшити поставки систем Patriot та боєприпасів до них. Під час масштабної атаки 27 серпня Україна вже використовувала нещодавно отримані американські комплекси Patriot для перехоплення російських балістичних ракет.

    «Битва за зиму» вже фактично почалася

    Говорити, що нова кампанія гарантовано призведе до масштабних блекаутів, зараз немає підстав.

    Українська енергосистема має досвід чотирьох років війни, створені запаси обладнання, розподілені ремонтні бригади та значно кращу підготовку до російських ударів, ніж у 2022 році.

    Але російська заява 30 серпня принципово змінює інформаційний фон.

    Москва вже не просто завдає ударів по окремих енергетичних об’єктах, а публічно заявляє про підготовку масштабної кампанії.

    І саме тому поняття «битва за зиму» цього року може знову стати буквальним.

    З одного боку — Росія, яка намагається використовувати ракети та дрони для руйнування української енергетики.

    З іншого — Україна, яка накопичує газ, відновлює генерацію, посилює ППО і одночасно завдає ударів по російських НПЗ, створюючи проблеми вже для паливної системи противника.

    До того ж дипломатичного прориву, який міг би швидко завершити війну до холодів, поки не видно. Один із високопоставлених українських чиновників цього тижня заявив Reuters, що майбутні контакти з Росією, найімовірніше, спочатку матимуть лише технічний характер, а швидкого завершення війни до зими очікувати не варто.

    Таким чином осінь 2026 року може розпочатися відразу двома взаємопов’язаними кампаніями: Україна продовжуватиме тиснути на російську нафтову інфраструктуру, а Москва намагатиметься завдати максимальної шкоди українській енергосистемі.

    І якщо російська заява про підготовку «масованих ударів» справді переросте у нову масштабну кампанію, питання світла, тепла та захисту енергетичних об’єктів знову стане одним із ключових фронтів війни.

  • Росія вперше почала завозити бензин з Індії: українські удари вдарили по паливному ринку РФ

    Росія вперше почала завозити бензин з Індії: українські удари вдарили по паливному ринку РФ

    Росія почала імпортувати бензин з Індії на тлі дефіциту пального, який виник через проблеми з роботою російських нафтопереробних заводів після серії українських ударів. Про це повідомляє Bloomberg.

    За інформацією видання, перша партія індійського бензину прибула до Росії 5 серпня. Постачальником стала індійська компанія Nayara Energy, одним із акціонерів якої є російська «Роснефть». Сам факт появи індійського бензину на російському ринку свідчить про те, що внутрішніх ресурсів для стабільного забезпечення попиту може не вистачати.

    Паливо доставляють до Росії складним маршрутом. За даними Bloomberg, продукцію транспортували пов’язаними з Росією танкерами, використовуючи перевалку біля узбережжя Єгипту. Така схема дозволяє організовувати постачання через проміжні порти та судна, не доставляючи вантаж безпосередньо з Індії до російських портів.

    Один із зафіксованих Bloomberg маршрутів передбачав завантаження значної партії бензину на індійському нафтопереробному заводі у Вадінарі. За даними видання, 18 червня російський танкер завантажив там близько 42 тисяч тонн бензину.

    Після цього вантаж доставили до єгипетського порту Дамієтта. Там бензин перевантажили на інше судно, після чого паливо вирушило до Росії.

    Аналітична компанія Kpler також зафіксувала кілька подібних поставок. Це може свідчити про те, що імпорт індійського бензину до Росії не обмежився однією партією, а схема постачання продовжує працювати.

    Для російського паливного ринку це важливий сигнал. Росія традиційно є великим виробником нафтопродуктів і має значні потужності з переробки сирої нафти. Тому необхідність закуповувати бензин за кордоном свідчить про серйозний дисбаланс між виробництвом та внутрішнім попитом.

    За оцінкою EA Analytics, у липні російські нафтопереробні заводи переробляли близько 3,6 млн барелів сирої нафти на добу. Це приблизно на третину менше за сезонну норму.

    Ситуацію додатково погіршили українські удари по російській нафтовій інфраструктурі. За даними Bloomberg, минулого тижня під атаками опинилися п’ять російських нафтопереробних підприємств, а цього тижня — щонайменше два.

    Через пошкодження НПЗ російські підприємства змушені скорочувати обсяги переробки, що безпосередньо впливає на виробництво бензину та дизельного пального. Водночас потреба внутрішнього ринку в паливі залишається високою.

    На тлі дефіциту Москва вже запровадила обмеження на експорт бензину та дизельного пального. Російська влада намагається таким чином залишити більшу частину виробленого пального всередині країни та не допустити подальшого скорочення внутрішньої пропозиції.

    Однак заборона експорту не вирішує проблему з виробництвом. Якщо нафтопереробні заводи не можуть працювати на повну потужність через пошкодження, внутрішній ринок все одно стикається з нестачею готових нафтопродуктів. Саме в такій ситуації Росія була змушена звернутися до імпорту.

    При цьому Індія є особливо важливим напрямом для російських закупівель. Країна має масштабний нафтопереробний сектор, а Nayara Energy пов’язана з російською «Роснефтью». Це створює додаткові можливості для організації поставок російського пального через індійську інфраструктуру.

    Про проблеми Росії з бензином стало відомо ще раніше. У липні повідомлялося, що великі російські енергетичні компанії зверталися до індійських нафтопереробників із проханням збільшити постачання бензину. Причиною називали наслідки українських атак по російських НПЗ.

    Таким чином, нинішні поставки можуть бути продовженням переговорів, які російські компанії вели з індійськими партнерами ще кілька тижнів тому.

    Українські далекобійні удари стали одним із факторів, що суттєво вплинули на російську нафтову галузь. За оцінками, вони вивели з ладу близько 43% потужностей російських НПЗ. Це не означає повної зупинки всієї галузі, однак пошкодження значної частини переробних потужностей створює проблеми з виробництвом бензину, дизеля та інших нафтопродуктів.

    Для Кремля ситуація створює одразу кілька проблем. З одного боку, влада повинна забезпечувати пальним цивільний транспорт, промисловість та аграрний сектор. З іншого — Росії необхідно підтримувати величезні потреби військової машини у паливі. Додаткове навантаження створює сезонний попит, який улітку традиційно зростає.

    Імпорт бензину з Індії також демонструє, наскільки складними стають логістичні ланцюги російського паливного ринку. Використання кількох танкерів і перевалки в третій країні збільшує тривалість та складність доставки. Водночас наявність кількох зафіксованих Kpler поставок свідчить, що Росія готова використовувати такі маршрути для компенсації дефіциту.

    Якщо атаки на російські НПЗ продовжаться, потреба Москви в імпорті готових нафтопродуктів може зростати. У такому разі Росія, яка є одним із найбільших виробників та експортерів нафти у світі, може дедалі частіше змушена буде закуповувати за кордоном паливо для власного внутрішнього ринку.

    Водночас масштаби подальшого імпорту та його вплив на російські ціни на бензин залежатимуть від тривалості простою НПЗ, можливості відновлення пошкоджених підприємств і здатності російської влади компенсувати дефіцит за рахунок внутрішніх резервів та поставок із сусідніх держав.

  • Трамп побачив у силі України шлях до переговорів: The Atlantic заявив про важливий злам у позиції США

    Трамп побачив у силі України шлях до переговорів: The Atlantic заявив про важливий злам у позиції США

    Посилення українських далекобійних ударів по території Росії може поступово змінювати ставлення адміністрації президента США Дональда Трампа до стратегії Києва. Якщо раніше ескалація ударів углиб РФ могла розглядатися у Вашингтоні насамперед як ризик для дипломатичного процесу, тепер військовий та економічний тиск на Москву може сприйматися як один із важелів, здатних створити умови для майбутніх переговорів.

    На таку зміну звертає увагу The Atlantic у матеріалі про трансформацію американсько-українських відносин. Видання описує Україну як державу, яка за роки повномасштабної війни суттєво наростила здатність діяти незалежно від союзників: від власного виробництва безпілотників і ракет до ударів на великій відстані та розвитку оборонних технологій.

    На цьому тлі змінюється і логіка відносин Києва з адміністрацією Трампа. Українська сторона намагається переконувати Білий дім не лише моральними аргументами про необхідність допомоги державі, яка стала жертвою російської агресії, а й демонстрацією того, що підтримка України може приносити США конкретний військовий, політичний та економічний результат.

    Удари по Росії стають аргументом за столом переговорів

    Одним із найбільш помітних елементів української стратегії стали систематичні удари по російській нафтовій, військовій та логістичній інфраструктурі. Київ протягом 2026 року значно розширив як кількість таких операцій, так і їхню географію.

    Президент Володимир Зеленський ще 1 червня повідомляв, що лише протягом січня-травня українські сили уразили 15 російських нафтопереробних заводів. Він назвав далекобійні удари українськими «санкціями», наголосивши, що можливості України переносити наслідки війни на територію РФ продовжують зростати.

    Наприкінці липня кампанія продовжилася. Після зустрічі Зеленського з Трампом у Вашингтоні українські сили атакували два великі російські НПЗ. За повідомленнями західних медіа, Київ протягом місяців майже щоденно застосовував далекобійні дрони та ракети власного виробництва проти російських нафтових об’єктів.

    10 серпня масштаб операцій став ще помітнішим. Українські військові заявили про удар по нафтопереробному комплексу TANECO у Нижньокамську в Татарстані. Reuters підтвердив за відеоматеріалами появу диму над НПЗ. Російська сторона водночас повідомила про загибель людей, зокрема внаслідок влучання у гуртожиток, і звинуватила Україну в атаці на цивільних. Київ заявив, що ціллю операції був саме нафтопереробний завод.

    Того ж дня повідомлялося і про нові українські удари по інших російських енергетичних та нафтохімічних об’єктах. Таким чином, кампанія вже не обмежується прикордонними регіонами РФ.

    Для Кремля це створює проблему іншого масштабу: Росії необхідно захищати величезну територію та розосереджувати системи ППО між фронтом, військовими базами, промисловими центрами й енергетичною інфраструктурою.

    Сила замість прохання про допомогу

    The Atlantic звертає увагу ще на одну зміну: Україна дедалі менше намагається позиціонувати себе у Вашингтоні виключно як отримувача американської допомоги.

    За роки війни країна створила потужний сектор виробництва безпілотників, розробила власні далекобійні системи та накопичила унікальний досвід ведення технологічної війни.

    Це може бути особливо важливим саме у відносинах із Трампом, який традиційно оцінює міжнародні домовленості з погляду того, яку практичну вигоду вони можуть принести Сполученим Штатам.

    Логіка Києва полягає в тому, щоб показати: Україна може бути не лише країною, яку необхідно постійно фінансувати, а оборонним і технологічним партнером США.

    Водночас головна залежність від Заходу залишається у сферах, де Україна поки не має достатнього власного виробництва. Передусім ідеться про протиповітряну та протиракетну оборону.

    Patriot стає частиною нового торгу між Києвом і Вашингтоном

    Окремим напрямом переговорів залишаються комплекси Patriot та ракети-перехоплювачі до них. Україна потребує цих систем насамперед через російські удари балістичними ракетами, проти яких можливості інших наявних засобів ППО обмежені.

    Київ прагне не тільки отримувати готові ракети, а й перейти до виробничої співпраці зі США. Йдеться про потенційне ліцензійне виробництво, яке в перспективі могло б зменшити залежність України від нерегулярних поставок.

    Це питання стає особливо гострим на тлі глобального дефіциту засобів протиракетної оборони. Війни в Україні та на Близькому Сході показали, наскільки швидко можуть витрачатися запаси дорогих перехоплювачів.

    Для США потенційна співпраця з українською оборонною промисловістю також може мати практичну цінність. Україна отримала величезний досвід використання західного озброєння в умовах інтенсивної війни, паралельно розробляючи дешевші безпілотні та протидронові рішення.

    Тому дискусія про Patriot виходить далеко за межі чергового пакета військової допомоги. Фактично йдеться про можливість перетворення України на частину західної оборонної виробничої системи.

    У Вашингтона стало менше можливостей диктувати Києву умови

    Ще один важливий висновок The Atlantic стосується політичних важелів США.

    Якщо Україна здатна самостійно виробляти дедалі більшу частину необхідного озброєння, завдавати стратегічних ударів власними системами та утримувати фронт, залежність Києва від окремих рішень Вашингтона поступово зменшується.

    Це не означає, що американська підтримка перестала бути критично важливою. США залишаються одним із ключових партнерів України, зокрема у сфері розвідки, протиповітряної оборони та складних високотехнологічних систем.

    Однак сама модель відносин змінюється.

    Замість формули «Україна просить — США вирішують» дедалі більше формується модель, у якій Київ приходить до Вашингтона з власними можливостями та пропозиціями.

    Саме ця зміна може мати значення і для майбутніх переговорів із Росією.

    Трамп може побачити в ударах не ескалацію, а підготовку до угоди

    Для Трампа, який постійно наголошує на необхідності домовленості щодо завершення війни, ключовим може стати питання не самого факту українських ударів по Росії, а їхнього впливу на переговорні позиції сторін.

    Якщо атаки на російську енергетику, військові підприємства та логістику збільшують економічну ціну війни для Кремля, вони потенційно можуть стати інструментом примусу Москви до більш предметних переговорів.

    Така логіка суттєво відрізняється від побоювань перших років повномасштабної війни, коли західні столиці регулярно говорили про ризики ескалації через удари західною зброєю по території РФ.

    Тепер значну частину далекобійних операцій Україна може проводити власними засобами.

    Паралельно Київ прямо пов’язує ці удари з дипломатією. У квітні керівник Офісу президента Кирило Буданов заявляв, що переговорний процес щодо завершення війни триває, але його метою має бути така конфігурація миру, яка не дозволить Росії повторити агресію. Він також наголошував, що Україна не погодиться на юридичне визнання захоплених територій російськими.

    Таким чином, формується нова формула: далекобійні удари та переговори можуть існувати не як взаємовиключні процеси, а як частини однієї стратегії тиску.

    І саме тут може полягати той «злам», на який звертає увагу The Atlantic. Україна намагається довести адміністрації Трампа, що шлях до переговорів із Кремлем може проходити не через попереднє послаблення Києва, а навпаки — через демонстрацію Росії, що продовження війни коштуватиме їй дедалі дорожче.

    Події останніх місяців показують, що українські далекобійні можливості продовжують зростати. І якщо Білий дім остаточно сприйме цей військово-економічний тиск як інструмент майбутньої дипломатії, це означатиме суттєву зміну американського підходу: сильніша Україна може розглядатися не як перешкода для переговорів, а як одна з передумов для них.

  • Путін визнав паливну кризу в Росії та пригрозив Україні «наростаючою» відповіддю

    Путін визнав паливну кризу в Росії та пригрозив Україні «наростаючою» відповіддю

    Російський диктатор Володимир Путін фактично визнав, що системні удари України по нафтопереробних заводах, паливних базах і логістичних об’єктах створили серйозні проблеми з бензином та іншими нафтопродуктами всередині Росії. Водночас замість пояснень росіянам, чому одна з найбільших нафтовидобувних держав світу зіткнулася з дефіцитом пального, очільник Кремля знову перейшов до погроз Україні та пообіцяв розширювати масштаби атак.

    Про ситуацію з паливом Путін заговорив 13 липня під час форуму російського руху «Все для перемоги». Він заявив, що українські удари створюють Росії «певні проблеми» з постачанням нафтопродуктів, однак спробував переконати аудиторію, що ситуація нібито поступово стабілізується.

    Паралельно глава Кремля пригрозив Україні так званою дзеркальною відповіддю, яка, за його словами, буде у декілька разів потужнішою.

    «Противник відчуватиме це з наростаючим масштабом», — заявив Путін.

    Подібна риторика пролунала на тлі посилення української кампанії проти російської нафтопереробної та військової інфраструктури. Українська влада називає такі операції «далекобійними санкціями», оскільки вони спрямовані проти об’єктів, які забезпечують пальним російську армію та приносять Кремлю кошти для продовження війни.

    Кремль більше не може приховувати дефіцит

    Ще нещодавно російська влада намагалася переконувати населення, що перебої на автозаправних станціях є локальними та не становлять загрози для внутрішнього ринку. Однак у червні та липні масштаби проблеми стали настільки значними, що її почали публічно визнавати найвищі посадовці Росії.

    28 червня Путін уже проводив окрему нараду щодо забезпечення російських регіонів пальним. Під час неї російські чиновники визнали пошкодження низки нафтопереробних заводів, скорочення виробництва та необхідність змінювати маршрути доставки бензину й дизельного пального.

    Пізніше Кремль назвав труднощі «тимчасовими» і звинуватив Україну в нібито спробах зірвати росіянам сезон відпусток. Водночас із заяв уряду РФ випливало, що ситуація залишається складною: Росія заборонила експорт дизельного пального, почала готувати імпорт нафтопродуктів і змушена була збільшувати завантаження вцілілих виробничих потужностей.

    Навіть віцепрем’єр Росії Олександр Новак, який відповідає за енергетичний сектор, відкрито пов’язав черги на російських АЗС із ударами безпілотників по НПЗ. За його словами, уряд намагається захищати підприємства, відновлювати пошкоджені установки та завантажувати доступні потужності.

    Таким чином, заява Путіна 13 липня стала не першим, але одним із найбільш прямих визнань того, що українські далекобійні удари вже впливають не лише на окремі заводи, а й на повсякденне життя росіян.

    Україна вивела з ладу значну частину переробки

    Із весни 2026 року Україна значно посилила удари по російській енергетичній інфраструктурі. Під атаками опинилися найбільші нафтопереробні заводи, резервуари, нафтобази, термінали та транспортні вузли.

    За оцінками західних медіа, українські удари могли тимчасово вивести з роботи понад чверть російських нафтопереробних потужностей. Деякі аналітики оцінювали внутрішній дефіцит пропозиції пального приблизно у 15%.

    У низці регіонів Росії були введені обмеження на продаж бензину. На автозаправках виникли багатогодинні черги, окремі станції тимчасово закривалися або відпускали пальне лише за талонами. За повідомленнями західних медіа, проблеми поширилися від окупованого Криму до Сибіру та Далекого Сходу.

    Виробництво бензину в Росії, за окремими оцінками, у річному вимірі скоротилося приблизно на чверть. Російській владі довелося зупинити експорт частини нафтопродуктів, щоб спрямувати залишки на внутрішній ринок.

    Особливо гострою проблема стала в тимчасово окупованому Криму. Ще наприкінці травня там почали вводити ліміти на заправку автомобілів. У липні на окремих АЗС дозволяли придбати не більше 20 літрів бензину на одну машину, а продаж пального в каністри був заборонений.

    Путін обіцяє нову систему постачання Криму

    На форумі 13 липня Путін окремо заявив, що Росія нібито працює над новою системою постачання окупованого Криму нафтопродуктами. За його словами, українській стороні буде «дуже складно дістатися» до нової логістичної схеми.

    Подробиць він не розкрив. Невідомо, чи йдеться про будівництво нової інфраструктури, зміну маршрутів доставки, використання залізниці та морського транспорту або посилення охорони паливних колон.

    Проблеми з постачанням півострова посилилися після ударів по російських НПЗ, нафтобазах, портах і суднах, які могли перевозити пальне. Українські сили також атакували Керченську поромну переправу, енергетичні об’єкти та російську систему ППО в Криму.

    Тому обіцянка Путіна створити «недосяжну» систему постачання радше свідчить про вразливість чинної логістики. Росія змушена витрачати додаткові ресурси на охорону маршрутів, маскування бензовозів та супровід паливних колон.

    Дефіцит уже вдарив по російській армії

    Нестача пального позначається не лише на цивільному ринку. Рух опору «АТЕШ» повідомив, що російське командування обмежило видачу пального підрозділам протиповітряної оборони та мобільним вогневим групам на окупованих територіях півдня України.

    За інформацією партизанів, проблеми виникли у російських підрозділах ППО в Криму та на окупованій частині Херсонської області. Через жорсткі ліміти техніка нібито простоює, а окремі екіпажі змушені виїжджати на завдання майже з порожніми баками. Незалежно перевірити всі деталі цих повідомлень в умовах окупації неможливо.

    Проте сама логіка дефіциту очевидна: першочергово Кремль має забезпечувати пальним бойову авіацію, флот, бронетехніку та військову логістику. Чим менше нафтопродуктів виробляють російські заводи, тим жорсткіше владі доводиться розподіляти доступні запаси між фронтом, промисловістю та цивільними споживачами.

    Чому удари по НПЗ настільки болючі для Кремля

    Росія залишається одним із найбільших виробників нафти у світі, але видобута сировина ще не є готовим автомобільним або авіаційним пальним. Щоб отримати бензин, дизель чи авіагас, нафту необхідно переробити на складному технологічному обладнанні.

    Ключові установки російських НПЗ часто містять компоненти західного виробництва. Через міжнародні санкції швидко замінити пошкоджене обладнання складно. Саме тому навіть точковий удар по установці первинної переробки, каталітичного крекінгу або гідроочищення може зупинити значну частину заводу на тижні чи місяці.

    Українські дрони також змушують Росію розтягувати обмежені засоби протиповітряної оборони між фронтом, Москвою, військовими аеродромами, НПЗ, портами та іншими стратегічними об’єктами. Захистити одночасно всі підприємства на величезній території РФ стає дедалі складніше.

    Сам Путін раніше визнавав необхідність нарощувати виробництво систем ППО для прикриття нафтопереробних заводів. Він намагався применшити масштаб пошкоджень, називаючи їх «некритичними», проте одночасно вимагав підвищити ефективність протидії українським дронам.

    Погрози замість вирішення кризи

    На тлі черг, лімітів і зупинки НПЗ Кремль традиційно відповідає агресивною риторикою. Заяви Путіна про «дзеркальні» та потужніші удари фактично є черговою погрозою посилити війну проти України.

    Водночас Росія вже щодня атакує українські міста ракетами, дронами та авіаційними бомбами, завдаючи ударів по житлових будинках, енергетиці та цивільній інфраструктурі. Тому слова про майбутню «відповідь» не змінюють того факту, що саме РФ розпочала повномасштабне вторгнення та продовжує систематичні атаки.

    Українські далекобійні операції демонструють, що війна дедалі сильніше повертається на територію держави-агресора. Пожежі на НПЗ, дефіцит бензину, зупинка експорту та обмеження на заправках стали для Кремля проблемою, яку вже неможливо приховати пропагандистськими заявами.

    Путін усе ще намагається називати кризу «певними труднощами» та обіцяє швидке відновлення постачання. Однак необхідність імпортувати нафтопродукти, забороняти експорт і створювати спеціальну систему забезпечення Криму свідчить, що українська кампанія проти російської нафтової інфраструктури вже має відчутний стратегічний ефект.

  • Пєсков накинувся на США після слів Трампа

    Пєсков накинувся на США після слів Трампа

    У Кремлі різко відреагували на заяви президента США Дональда Трампа щодо України, ліцензії на виробництво ракет для систем Patriot та українських ударів по об’єктах на території Росії. Після саміту НАТО в Анкарі, де американський лідер провів зустріч із президентом України Володимиром Зеленським і зробив низку важливих заяв на підтримку Києва, Москва традиційно заговорила про «ескалацію», «подвійну позицію» Вашингтона та нібито загрозу прямої участі НАТО у війні.

    Речник російського диктатора Володимира Путіна Дмитро Пєсков заявив, що Кремль вважає «помилковою» позицію Трампа про те, що удари України по території Росії можуть наблизити закінчення війни. За словами представника Кремля, такі дії нібито не сприятимуть мирному процесу. Водночас Пєсков не згадав, що саме Росія щодня атакує українські міста ракетами, дронами й авіабомбами та досі не демонструє готовності припинити агресію проти України.

    Напередодні, під час спільної пресконференції із Зеленським на полях саміту НАТО в Анкарі, Трамп прокоментував українські далекобійні удари по російських нафтопереробних заводах і військових об’єктах. Американський президент визнав, що такі атаки є ескалацією, але водночас припустив, що саме тиск на Росію може допомогти наблизити завершення війни.

    Ці слова викликали помітну нервову реакцію Москви. Пєсков заявив, що адміністрація США нібито помиляється, якщо вважає удари по російській території шляхом до миру. Він також повторив кремлівський наратив про те, що постачання зброї Україні суперечить мирним ініціативам Вашингтона. За його словами, США «одночасно говорять про мир» і передають Києву озброєння.

    Окремо Кремль відреагував на заяву Трампа про готовність надати Україні ліцензію на виробництво ракет-перехоплювачів для систем Patriot. Пєсков заявив, що Москва «не носить рожеві окуляри» і стежить за такими рішеннями. За його словами, у Кремлі розуміють, що йдеться про довгострокове посилення української протиповітряної оборони.

    Сам Трамп 8 липня заявив, що США готові надати Україні право виробляти ракети для Patriot. Це рішення він озвучив під час зустрічі із Зеленським на саміті НАТО. Американський президент наголосив, що йдеться про оборонну зброю, яка потрібна Україні для захисту від російських ракетних ударів. За даними Reuters, ймовірно, виробництво може бути організоване не безпосередньо в Україні, а у Німеччині або іншій європейській країні, щоб знизити ризики російських ударів по виробничих потужностях.

    Associated Press також повідомляло, що ця заява стала одним із ключових сигналів для Києва на саміті НАТО. Йдеться про перехід від регулярних прохань про готові ракети до довгострокової моделі, за якої Україна зможе брати участь у виробництві критично важливих систем ППО. Водночас експерти попереджають: навіть у разі політичного рішення запуск такого виробництва не буде миттєвим через складність технологій, обмеженість компонентів і глобальний дефіцит перехоплювачів.

    Кремль також прокоментував ідею закриття українського неба, яку, за повідомленнями ЗМІ, обговорювали після заяв Трампа. Пєсков заявив, що такий сценарій нібито означатиме присутність військових країн НАТО на території України. Він назвав цю заяву «новою», хоча Москва вже неодноразово використовувала подібні тези, щоб залякувати союзників України та стримувати посилення української ППО.

    На цьому тлі у Кремлі також підтвердили, що анонсованої розмови Трампа з Путіним після саміту НАТО не відбулося. За словами Пєскова, американський президент нібито «був дуже зайнятий» після зустрічей в Анкарі. Водночас він додав, що Путін «завжди радий поспілкуватися».

    Заяви Кремля пролунали на тлі серії потужних українських ударів по російській нафтовій інфраструктурі. 9 липня президент Володимир Зеленський підтвердив ураження об’єктів нафтового комплексу РФ у кількох регіонах. Йшлося про нафтобази у Твері та Ставропольському краї, резервне паливне сховище, нафтоперекачувальну станцію в Уфі та нафтоналивний термінал у Ростовській області. Український президент назвав ці удари частиною плану «далекобійних санкцій», які мають знижувати військово-економічний потенціал Росії.

    За даними AP, українські дрони останніми днями суттєво посилили атаки на російську нафтову інфраструктуру та судна, які перевозять паливо, зокрема в Азовському морі. Такі удари ускладнюють постачання пального до окупованого Криму та створюють додатковий тиск на російську паливну систему, яка вже стикається з дефіцитом бензину в окремих регіонах.

    Реакція Кремля показує, що поєднання двох факторів — українських далекобійних ударів і зміни риторики Трампа щодо підтримки Києва — стало для Москви болючим сигналом. Якщо раніше Кремль робив ставку на втому Заходу й обмеження військової допомоги Україні, то тепер Вашингтон публічно говорить не лише про Patriot, а й про можливість посилення тиску на Росію через удари по її військово-економічній інфраструктурі.

    Попри заяви Пєскова про «мирний процес», Москва продовжує війну, масовані атаки по українських містах і спроби просування на фронті. Саме тому в Києві наполягають: реальний шлях до миру лежить не через поступки агресору, а через посилення української оборони, збільшення можливостей ППО та удари по інфраструктурі, яка забезпечує російську армію.

  • Працювали на російські НПЗ: у Києві СБУ затримала інженерів проєктної компанії

    Працювали на російські НПЗ: у Києві СБУ затримала інженерів проєктної компанії

    У Києві співробітники Служби безпеки України затримали трьох працівників проєктної компанії, які допомагали російській стороні відновлювати пошкоджені нафтопереробні заводи. Серед підозрюваних — керівник відділу та двоє інженерів.

    Про це повідомили у пресслужбі СБУ.

    За даними слідства, затримані співпрацювали з інжиніринговим підприємством держави-агресора, яке займається реконструкцією російських нафтопереробних заводів, що перебувають під санкціями та зазнали пошкоджень.

    «Служба безпеки зірвала ще одну спробу рашистів отримати передові українські технології у сфері паливно-енергетичного комплексу», — зазначили у відомстві.

    Правоохоронці встановили, що київські фахівці за гроші розробляли проєктну документацію для ремонту технологічних систем і агрегатів на російських НПЗ.

    Щоб підготувати креслення, технічні схеми та інструкції для відновлення обладнання, інженери використовували спеціалізоване програмне забезпечення.

    Для зв’язку з російськими замовниками вони користувалися закритими чатами у месенджерах та електронною поштою.

    СБУ задокументувала їхню діяльність і провела затримання за місцями проживання підозрюваних.

    Під час обшуків у фігурантів вилучили смартфони та комп’ютерну техніку, які містять докази співпраці з російською стороною.

    Затриманим повідомили про підозру у пособництві державі-агресору, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

    За цією статтею Кримінального кодексу України їм загрожує до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

    Раніше правоохоронці вже викривали агентурні мережі, які працювали на користь російських спецслужб. Зокрема, в Одесі затримали матроса Держприкордонслужби, який передавав ворогу координати українських військових об’єктів.

  • Український інститут допомагав Росії відновлювати НПЗ після атак ЗСУ

    Український інститут допомагав Росії відновлювати НПЗ після атак ЗСУ

    Керівництво українського проєктного інституту в Києві опинилося в центрі скандалу через допомогу Росії в відновленні нафтопереробних заводів, які були пошкоджені внаслідок атак українських дронів. Згідно з розслідуванням, інститут підготував проєктно-конструкторську документацію для реконструкції трьох ключових нафтопереробних заводів у Росії.

    Загальна вартість замовлення від російської сторони склала майже пів мільярда гривень. До цієї суми входив також дистанційний супровід всіх технологічних процесів відновлення пошкоджених НПЗ в Росії.

    Наразі керівництву інституту загрожує до 12 років тюрми з конфіскацією майна за порушення закону і допомогу агресору. В Україні тривають слідчі дії, які можуть призвести до серйозних юридичних наслідків для відповідальних осіб.