Hronikanovostej.com

Позначка: російська нафта

  • Україна може отримати новий кредит ЄС із можливим внеском Великої Британії

    Україна може отримати новий кредит ЄС із можливим внеском Великої Британії

    Європейський Союз розглядає можливість залучення Великої Британії до масштабного кредитного механізму для України обсягом 90 млрд євро. Про це повідомляє The Times.

    Йдеться про довгострокову фінансову програму ЄС, яка має забезпечити стабільне та передбачуване фінансування України в умовах повномасштабної війни. Частина цього пакета — близько 60 млрд євро — передбачена для закупівлі озброєння та військового обладнання у найближчі роки. Інша частина має бути спрямована на загальну підтримку оборонних і фінансових потреб України.

    Фактично цей механізм розглядається як один із ключових інструментів довгострокової підтримки України, який дозволить планувати витрати на оборону та закупівлі озброєння не лише на короткий період, а на кілька років уперед.

    За чинними правилами ЄС, компанії з Великої Британії можуть брати участь у тендерах лише в тих випадках, коли відповідне обладнання або технології не виробляються в країнах Євросоюзу. Однак зараз у Брюсселі тривають дискусії щодо можливого розширення доступу для британських оборонних компаній, що дозволило б Лондону активніше долучитися до реалізації програми.

    Європейська комісія, зокрема єврокомісар з питань відносин із Великою Британією Марош Шефчович, заявила, що ЄС відкритий до більш глибокої співпраці з Лондоном у сфері безпеки та оборони. Він наголосив, що в умовах зростання глобальної нестабільності Європейський Союз має працювати в тісній координації з найближчими партнерами, серед яких ключове місце посідає Велика Британія.

    За попередніми оцінками, внесок Великої Британії у цей механізм може становити близько 15% щорічної вартості обслуговування кредиту — приблизно 3 млрд євро на рік. Водночас ці цифри є орієнтовними, оскільки остаточні параметри участі Лондона ще не узгоджені та залишаються предметом переговорів.

    Джерела в уряді Великої Британії підтверджують, що консультації з ЄС тривають. Лондон розглядає пропозиції щодо участі у програмі, однак остаточного рішення щодо приєднання поки не ухвалено.

    Кредитна програма вже була погоджена всіма державами ЄС у грудні, однак її запуск наразі заблокований через позицію Угорщини. Прем’єр-міністр Віктор Орбан виступає проти виділення першого траншу та пов’язує свою позицію з вимогами щодо транзиту російської нафти трубопроводом «Дружба». Це створює політичну напругу всередині ЄС і затримує старт програми.

    Водночас у Євросоюзі наголошують, що цей кредитний механізм є частиною довгострокової стратегії підтримки України. Його мета — забезпечити стабільне фінансування оборонних потреб, зокрема закупівлю озброєння, розвиток оборонної промисловості та зміцнення стійкості держави в умовах війни.

    Окремо підкреслюється, що програма також має економічний вимір для самого ЄС, адже значна частина коштів може повертатися в європейську економіку через замовлення у виробників озброєння та оборонних технологій.

    Обговорення участі Великої Британії відбувається на тлі поступового відновлення співпраці між Лондоном і Брюсселем після Brexit, особливо у сфері безпеки. Війна Росії проти України стала одним із факторів, який змусив сторони активніше шукати спільні формати взаємодії.

    Очікується, що подальші переговори щодо формату участі Великої Британії та запуску самого кредитного механізму триватимуть у найближчі місяці. Остаточне рішення залежатиме як від внутрішньополітичних дискусій у ЄС, так і від готовності Лондона долучитися до фінансування програми.

  • США ще на рік закрили порти для російських суден

    США ще на рік закрили порти для російських суден

    Президент США Дональд Трамп підписав рішення про продовження ще на один рік режиму надзвичайного стану, який забороняє заходження до американських портів суден, пов’язаних із Росією. Відповідне повідомлення оприлюднив Білий дім у Федеральному реєстрі.

    Йдеться про обмеження, запроваджені ще 21 квітня 2022 року адміністрацією Джо Байден після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Тоді у США оголосили національний надзвичайний стан, який дозволив обмежити доступ суден, пов’язаних із Російською Федерацією, до американських портів. Відтоді цей режим щороку продовжується і залишається частиною санкційної політики Вашингтона.

    Суть обмежень ширша, ніж може здатися на перший погляд. Вони стосуються не лише суден під російським прапором. Під заборону підпадають усі судна, які мають будь-який зв’язок із Росією — через власників, операторів або інші форми контролю. У межах цього режиму уряд США може не тільки забороняти заходження таких суден у порти, а й контролювати їхнє пересування у територіальних водах країни. Ці повноваження реалізуються, зокрема, через Міністерство внутрішньої безпеки США.

    У Білому домі пояснюють продовження обмежень тим, що політика Російської Федерації й надалі становить загрозу міжнародним відносинам і національній безпеці США. У документі наголошується: дії російської влади створюють “надзвичайну та незвичайну загрозу”, яка потребує збереження таких заходів.

    На практиці це рішення має відчутні наслідки. Російські судна залишаються відрізаними від одного з найбільших ринків морських перевезень у світі. Це ускладнює логістику, підвищує витрати на транспортування і змушує компанії шукати обхідні маршрути.

    У відповідь на санкції Росія активніше використовує так званий “тіньовий флот” — судна з непрозорою структурою власності. Вони дозволяють частково обходити обмеження, але водночас створюють нові ризики: проблеми зі страхуванням, обмежений доступ до міжнародних портів і підвищену увагу з боку регуляторів.

    Попри загальну жорсткість санкційної політики, США іноді застосовують точкові винятки. Зокрема, Міністерство фінансів США раніше виключало окремі російські судна із санкційних списків. Водночас такі рішення мають індивідуальний характер і не свідчать про зміну загального курсу.

    Більше того, після завершення тимчасових винятків, запроваджених адміністрацією Трампа, санкції США проти російської нафти знову набрали повної сили. Це підтверджує, що Вашингтон продовжує системно тиснути на ключові сектори російської економіки — зокрема енергетику та морські перевезення.

    Експерти наголошують: обмеження у сфері морської логістики мають стратегічне значення. Вони впливають не лише на окремі перевезення, а й на глобальні ланцюги постачання, ринок страхування суден і можливості обходу санкцій через треті країни.

    Саме тому такі заходи розглядаються як важливий інструмент економічного та політичного тиску. Очікується, що дія цього режиму і надалі переглядатиметься щороку.

    Втім, з огляду на нинішню геополітичну ситуацію та відсутність ознак деескалації, швидке скасування обмежень виглядає малоймовірним. США, ймовірно, і надалі координуватимуть санкційну політику із союзниками та посилюватимуть контроль за її дотриманням.

  • Україна відновлює транзит російської нафти до ЄС

    Україна відновлює транзит російської нафти до ЄС

    Україна погодилася відновити транзит російської нафти нафтопроводом «Дружба» до Угорщини та Словаччини після домовленостей із Європейським Союзом щодо технічної допомоги та фінансування ремонту інфраструктури.

    Про це повідомила президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн.

    За словами глави Єврокомісії, Київ погодився відновити транзит після того, як Брюссель запропонував підтримку для відновлення пошкодженої інфраструктури.

    Йдеться про технічну допомогу та фінансування, необхідні для ремонту ділянок трубопроводу, які зазнали пошкоджень.

    Нафтопровід «Дружба» є одним із ключових маршрутів постачання російської нафти до країн Центральної Європи. Через українську територію нафта надходить, зокрема, до Угорщини та Словаччини, які залишаються залежними від цього маршруту.

    Напруження навколо «Дружби»

    Ситуація навколо трубопроводу загострилася після інциденту з пошкодженням інфраструктури. Угорщина та Словаччина навіть оголосили надзвичайний стан і звинуватили Україну у проблемах із транзитом.

    Відновлення транзиту має важливе значення для енергетичної стабільності Центральної Європи. Попри санкції проти російської енергетики, окремі країни ЄС досі отримують нафту через систему «Дружба», оскільки не мають швидкої альтернативи цим поставкам.

    Європейська комісія наголошує, що відновлення роботи трубопроводу відбуватиметься із дотриманням усіх технічних вимог та за підтримки Євросоюзу.

  • Російська нафта під іноземним брендом: Укрзалізниця закупила пальне через структуру SOCAR

    Російська нафта під іноземним брендом: Укрзалізниця закупила пальне через структуру SOCAR

    На тлі активної медійної кампанії навколо гуманітарної допомоги від Азербайджану та перетворення автозаправних комплексів SOCAR на так звані пункти незламності, поза увагою широкої публіки залишається інший, значно менш публічний процес. Йдеться про участь компанії «Торговий дім Сокар Україна» у великих державних закупівлях, які викликають серйозні питання з точки зору економічної доцільності, етики та національної безпеки.

    Офіційний Баку звітує про надання Україні допомоги на десятки мільйонів доларів. Водночас саме структура, афілійована з азербайджанською державною нафтовою компанією, отримала масштабний контракт від Укрзалізниці на постачання дизельного пального загальною вартістю 529 мільйонів гривень. При цьому з тендеру фактично було витіснено державну компанію «Укрнафта», чия цінова пропозиція, за наявною інформацією, була суттєво вигіднішою для бюджету.

    Окрему увагу привертає походження пального, яке постачає переможець закупівлі. Дизельне пальне надходить з угорського нафтопереробного заводу, що входить до корпорації MOL. Цей факт набуває принципового значення з огляду на те, що Угорщина продовжує отримувати нафту з Російської Федерації через трубопровідну інфраструктуру, яка проходить територією України.

    Навіть після запровадження санкцій проти окремих російських нафтових компаній, зокрема Лукойлу, постачання російської сировини не припинилося. Воно трансформувалося у складні логістичні та юридичні ланцюжки, де змінюються формальні продавці, але не джерело походження нафти. У результаті держава Україна через закупівлі стратегічної компанії фактично оплачує пальне, вироблене з російської сировини, причому за цінами, які перевищують пропозиції вітчизняного виробника.

    Ситуація стає ще більш резонансною на тлі публічних заяв про розширення стратегічного партнерства між азербайджанською державною компанією SOCAR та російським Газпромом. Хоча представники азербайджанської сторони називають будь-які звинувачення у співпраці з країною-агресором безпідставними та медійною атакою, російські офіційні джерела відкрито повідомляють про нові домовленості та розширення співпраці.

    У цьому контексті благодійні ініціативи — генератори, безкоштовна вода чи чай на автозаправках — виглядають радше інформаційною ширмою. Реальні фінансові потоки формуються не у волонтерських програмах, а в багатомільйонних державних контрактах, де кошти з українського бюджету через складні міжнародні ланцюги опиняються у системі, пов’язаній з економікою країни-агресора.

    Питання полягає не лише у ціні дизельного пального чи формальному дотриманні санкційних обмежень. Йдеться про стратегічний вибір держави у воєнний час — чи може компанія з непрозорим ланцюгом постачання і зв’язками з партнерами Газпрому бути надійним постачальником для критичної інфраструктури України.

  • Російська економіка – найслабше місце Путіна: посилення санкцій може підштовхнути до переговорів з Україною, – Foreign Affairs

    Російська економіка – найслабше місце Путіна: посилення санкцій може підштовхнути до переговорів з Україною, – Foreign Affairs

    Російська економіка, яка перебуває під значним тиском міжнародних санкцій, може стати ключовим фактором у стратегії Володимира Путіна щодо завершення війни в Україні.

    За словами експертів, посилення санкцій може призвести до серйозних економічних проблем у Росії, що, в свою чергу, підштовхне Кремль до переговорів з Україною. Це є однією з основних тем нової статті в авторитетному американському виданні Foreign Affairs, яке аналізує ситуацію з економікою Росії та можливі наслідки для політичної стратегії Кремля.

    Росія сьогодні не перебуває на волосині від загибелі, тому, щоб виконати прагнення Трампа закінчити війну, Заходу доведеться спочатку посилити тиск на РФ. Через запровадження санкцій Путін може відчути тиск і прийняти умови, більш сприятливі для України.

    Наприклад, понад 90% російської сирої нафти транспортувалося до Китаю та Індії за допомогою тіньового флоту. Управління з контролю за іноземними активами Мінфіну США (OFAC) може зупинити цей флот ввівши санкції проти окремих суден. Потрібна лише політична воля.

  • Західні санкції й “тіньовий флот”: як російські нафтодолари фінансують агресію Кремля

    Західні санкції й “тіньовий флот”: як російські нафтодолари фінансують агресію Кремля

    Російська агресія проти України, зокрема, фінансується завдяки продажу нафти, і Захід, хоч і не безпосередньо, опосередковано підтримує цей процес, стверджує аналітик Анатолій Амелін. Головним інструментом у цьому є так званий “тіньовий” танкерний флот, який допомагає Росії обходити міжнародні санкції та забезпечує значний дохід, що використовується для ведення війни.

    Основне джерело фінансування війни в Україні — російські нафтодолари та тіньовий флот, який їх привозить.

    Але ніхто й не ворушиться, щоб їх перекрити (!)

    Дивиться.

    Майже 2 тижні тому написав великий розгорнутий аналітичний текст із масою фактів (!) (з посиланнями на джерела) про роль тіньового флоту у фінансуванні війни проти України.

    Ключові факти:

    • тіньовий флот виріс вже до 1800 суден минулого року. Це майже 15% світового флоту нафтових танкерів;
    • роль нафтового сектора в бюджеті Росії у 2023 році — 26% (1/4 бюджету);
    • водночас на фінансування війни Росія витрачає 1/3 свого бюджету.

    Кожен нафтовий долар бюджету Росії — це, по суті, долар, спрямований на вбивство українців.

    Але з’явилися нові дані за серпень:

    • 83% від загального обсягу російської морської сирої нафти було перевезено “тіньовими” танкерами (!!!);
    • у той час, як на танкери, що належать чи застраховані в країнах, що застосовують цінову межу, припало 19% від загальної вартості російської сирої нафти, що експортується у серпні.

    А ще раз підтверджує, що “тіньовий флот” — головний інструмент обходу санкцій:

    • у серпні 2024 року виручка Росії від експорту копалин палив (нафта, газ, вугілля) становила 636 млн євро на день (!);
    • доходи від морської сирої нафти — 186 млн євро на день (!!!);
    • у серпні 2024 року у водах ЄС (з мовчазної згоди ЄС) було здійснено перевалку російської нафти із судна на судно (STS) на суму 1 млрд євро;
    • 73% цих перевезень здійснювалися танкерами, застрахованими за G7+;
    • перевезення російської нафти по STS серйозно підривають санкції, даючи змогу Росії обходити санкції та цінові обмеження, розділяючи вантаж між кількома покупцями та змішуючи дешевшу російську нафту з неросійською нафтою;
    • “тіньові” танкери, середній вік яких становив 17 років, здійснили у водах ЄС екологічно небезпечні перевезення із судна на судно на загальну суму 273 млн євро;
    • на ЄС припало 36% (!) щомісячного світового експорту ЗПГ із Росії, вартість якого склала 475 млн євро;
    • п’ять найбільших країн ЄС, що імпортують російське викопне паливо, заплатили Росії 1,2 млрд євро цього місяця. Завдяки вилученням із санкцій держави-члени продовжують купувати російський газ та трубопровідну нафту.

    Гроші не пахнуть? Як вам такі партнери України, які, по суті, дають Росії ресурс для знищення українців?

    Танкери, які перевозили нафту з найбільшого російського нафтового порту на Балтиці в серпні, змінили власників більш ніж за $1,5 млрд після вторгнення в Україну, що свідчить про значний прибуток, отриманий європейськими судновласниками від продажу суден, що старіють, які опинилися в тіньовому флоті.

    З 60 танкерів для перевезення сирої нафти й нафтопродуктів, завантажених у Приморську лише минулого місяця, 70% змінили власника з лютого 2022 року (один з них — тричі), оскільки судновласники отримали вигоду з попиту, що росте, на старий тоннаж для підтримки експорту російської нафти.

    Вся інформація публічна.

    За даними відстеження суден і звітами портових агентів, за тиждень до 8 вересня 29 танкерів завантажили 21,99 млн барелів російської сирої нафти.

    Обсяг зріс із 21,67 млн ​​барелів на 29 суднах попереднього тижня.

    Це означає, що щоденне постачання сирої нафти морем Росією за тиждень, що закінчився 8 вересня, зросло приблизно на 40 000 барелів до 3,14 мільйона на добу!

    Світ тупо заробляє гроші. Не здивуюся, якщо серед тих, хто заробляє на “тіньовому флоті”, спливуть і гучні українські імена.

    Але є й перші добрі новини

    Великобританія запровадила санкції проти 10 суден російського тіньового фото (з 1800).

    Усього 10 суден! І лише одна країна запровадила санкції. Як вам масштаби “боротьби” із фінансуванням російського тероризму?

    Як ми бачимо, гроші не пахнуть і ЄС відіграє ключову роль у фінансуванні війни в Україні через “заплющені очі” на тіньовий флот.

    Україна, на жаль, не краща. Ми досі не показали прикладу запровадження санкцій і не розкрили всіх стейкхолдерів, бенефіціарів та назви суден, які не є великим секретом. Як і не є секретом їхні маршрути переміщення морями.

    Скажіть, як довго ми самі закриватимемо очі на фінансування війни нафтодоларами й не покажемо приклад запровадження санкцій?

    Адже Україна теж продовжує мовчати та удає, що немає ніякого тіньового флоту і нафтодоларів, які вбивають українців.

    P.S. Схоже, залишається одна надія — на санкції від ГУРу та MAGURA (але про це вголос не можна;)

     

    Анатолій Амелін
    Економiст. Директор економічних програм Українського інституту майбутнього
  • Ситуація з транзитом російської нафти може бути частиною кремлівської стратегії

    Ситуація з транзитом російської нафти може бути частиною кремлівської стратегії

    Відоме видання Politico опублікувало статтю про можливу паливну кризу в Угорщині, звинувачуючи українську владу у встановленні санкцій щодо транзиту російської нафти через територію України. Водночас, експерти та представники України, такі як аналітик енергетичного сектору Володимир Омельченко, заперечують ці звинувачення, наголошуючи на відсутності обмежень з українського боку. Омельченко зазначає, що ситуація навколо транзиту нафти може бути частиною інформаційної кампанії Кремля, метою якої є посилення антиукраїнських настроїв і блокування допомоги Україні.

    КОМУ ВИГІДНО НАГНІТАТИ СИТУАЦІЮ ЩОДО “ПРИПИНЕННЯ” ТРАНЗИТУ РОСІЙСЬКОЇ НАФТИ ДО УГОРЩИНИ?

    Відоме видання Politico нещодавно вийшло зі статтею із промовистою назвою “Угорщину очікує паливна криза”.

    Звинувачують у цьому українську владу, що у січні місяці нібито встановила санкції щодо транзиту нафти територією України для компанії “Лукойл”, що поставляє нафту до Угорщини й Словаччини.

    Начебто такі дії української сторони можуть призвести до великого дефіциту нафти на угорських НПЗ компанії MOL та до стрімкого зростання цін на нафтопродукти в країні. Водночас міністр закордонних справ РФ Лавров пообіцяв його угорському колезі Сіярто допомогти цю проблему вирішити через пошук інших шляхів поставок.

    Масло у вогонь у цій самій статті Politico підлила експертка з Центру східних досліджень Ілона Ґізінська. Вона сказала, що угорці можуть зіткнутися із захмарними цінами на енергоносії та дефіцитом електроенергії всього за кілька тижнів, якщо не буде знайдено рішення. У мене відразу виникла підозра, що тут щось не так.

    По-перше, компанія-оператор із транспорту нафти “Укртранснафта” не має прямих контрактів із окремими нафтовидобувними компаніями РФ. Вона уклала у 2019 р. Угоду на послуги із транзиту нафти із російською нафтопровідною компанією “Транснефть”. Угода діє у період 2020–2030 р. Своєю чергою “Транснефть” укладає контракти на транспортні послуги із “Лукойлом”, “Роснефть”, “Сургутнефтегаз” та іншими. Тобто “Укртранснафта” немає жодних правових відносин із російськими нафтовидобувними компаніями, тому й не може припинити транзит, зокрема для “Лукойла”. Це офіційно підтвердив представник “Укртранснафта” журналу “Форбс”.

    По-друге, представник “Укртранснафти” повідомив, що жодних обмежень із транзиту нафти компанія не впроваджувала. Це ж саме підтвердила й словацька сторона.

    По-третє, жодної катастрофи для угорських споживачів не станеться, навіть якщо й припиниться транзит російської нафти територією України до Угорщини, оскільки ця країна має можливості отримувати нафту за альтернативними маршрутами, зокрема із Хорватії.

    Наводжу цитату відомого енергетичного експерта Михайла Гончара стосовно можливостей диверсифікації нафтових поставок в Угорщину. (“Ще в 2015 році MOL завершив модернізацію, збільшення потужностей системи “Адріа”–”Дружба” з метою розширення можливостей прокачування нафти з Адріатики. Тоді пафосно заявили, що розширені потужності з Адріатичного моря дають змогу не лише завантажити власний НПЗ в Сазхаломбатті, але й постачати нафту на НПЗ в Братиславу і навіть частково забезпечити транзит на НПЗ в Чехії. Тобто технічні можливості брати нафту із середземноморського ринку через хорватський термінал “Адріа” у MOL є”).

    Яка ж мета усього цього нагнітання напруги? На мою думку, Кремль свідомо за допомогою своїх угорських та словацьких маріонеток роздмухує уявний конфлікт для того, щоб посилити антиукраїнські настрої серед громадян Угорщини й Словаччини для виправдання блокади їхніми урядами військової допомоги Україні та її євроатлантичній інтеграції.

    Україна після початку широкомасштабної агресії мала повне право впровадити санкції на транзит російської нафти, але цього не зробила через прохання ЄС та зобов’язання Угорщини, Словаччини й Чехії до 2027 р. забезпечити припинення поставок російської нафти шляхом диверсифікації.

    Про це все я й сказав кореспонденту видання Politico, але він вирішив мою точку зору не публікувати. Мабуть, було інше журналістське завдання. Тут вже про об’єктивність не йдеться. Також хотілося б більш сильної комунікації із цього важливого питання для національної безпеки України з боку Уряду.