Hronikanovostej.com

Позначка: приватизація

  • Одеський припортовий завод на п’ятому колі приватизації: чи отримає актив Kernel

    Одеський припортовий завод на п’ятому колі приватизації: чи отримає актив Kernel

    Фонд державного майна оголосив про п’яту спробу приватизувати Одеський припортовий завод. Аукціон призначено на 25 листопада, стартова ціна державного пакета (99,5667% акцій) встановлена на рівні близько 4,5 мільярда гривень. Попередні етапи приватизації неодноразово блокувалися юридичними й політичними перешкодами, а основне хімічне виробництво на підприємстві фактично зупинене з 2021 року; останні роки завод виконував переважно роль портового хабу і забезпечував перевалку зерна, а також частково — потреби в кисні й азоті.

    Уряд пояснює ініціативу залучення приватного інвестора необхідністю відновлення виробничих потужностей, наповнення держбюджету і створення робочих місць. Розпорядження Кабміну, яке затверджувало умови конкурсу, передбачає збереження ключових видів діяльності підприємства і вкладення інвестицій упродовж п’яти років, а також погашення заборгованостей із зарплат і перед бюджетом у визначені терміни. Це — офіційні умови, які має виконати покупець після укладення угоди.

    У відкритих джерелах з’явилась інформація про зацікавленість у активі агрохолдингу Kernel, пов’язаного з бізнесменом Андрієм Веревським. За даними видання LB.UA та інших джерел, Kernel нібито вже вніс гарантійний внесок для участі в торгах. У соцмережах та дописах у публічних групах лунають твердження, що участь компанії буде формальною й що Kernel фактично залишиться єдиним учасником аукціону, що унеможливить реальну конкуренцію. Такі повідомлення також містять закиди про можливе «контрольоване» повернення активу попереднім власникам та про те, що обов’язкова екологічна експертиза нібито не проводилася. Утім ці заяви походять із непідтверджених у публічному просторі джерел і на даний момент не мають підтвердження в офіційних документах.

    У мережі також обговорюють питання статусу активу «Вента ЛТД» — компанії, яка, за окремими повідомленнями, раніше була виведена з-під контролю російських бенефіціарів через управління арештованими активами (АРМА), а нещодавно нібито повернулася під управління попередніх власників. Ці деталі вимагають перевірки в державних реєстрах і у самого АРМА, оскільки йдеться про зміну прав на активи, що може істотно вплинути на конкурентну ситуацію навколо ОПЗ.

    Про інтерес Kernel до ОПЗ у публічних коментарях від імені компанії поки що офіційних заяв не надходило; представники Фонду держмайна також можуть підтвердити або спростувати факти щодо внесення гарантійних внесків і проведення експертиз. У разі надходження запитів до відповідних відомств варто очікувати офіційні роз’яснення щодо виконання передприватизаційних процедур, результатів аудиту та екологічних досліджень.

    Економічна й безпекова складова питання очевидна: у разі успішного продажу і належних інвестицій новий власник отримує можливість відновити виробництво добрив, що важливо для агросектора, та наповнити бюджет. У разі ж «контрольованої» приватизації без реальної конкуренції існує ризик суспільного резонансу й юридичних спорів, які знову можуть ускладнити відновлення підприємства.

  • Ринок «Столичний»: як ділянки з держвласності опинилися у приватних руках

    Ринок «Столичний»: як ділянки з держвласності опинилися у приватних руках

    Антикорупційні органи розслідують історію із землею довкола гуртового ринку «Столичний» у Софіївській Борщагівці. Йдеться про масив, що колись належав державі та перебував у користуванні агрокомбінату «Пуща-Водиця». За версією слідства, у 2021 році ланцюжок рішень і переоформлень дозволив вивести частину цієї території в приватні руки, а згодом — переписати на підконтрольні структури. У центрі уваги — забудовниця і співзасновниця «Stolitsa Group» Владислава Молчанова, колишній народний депутат Юрій Іванющенко та посадовці Держгеокадастру. Усім фігурантам, за даними прокурорів, повідомлено про підозри. Про це пише видання КВ.

    Історія береться від ділянки площею понад 157 гектарів на околиці Києва. Спершу земля була у постійному користуванні державного підприємства, згодом — після вилучення — орендодавцем стала Києво-Святошинська райдержадміністрація, яка у 2012 році підписала договір оренди з компанією, що оперує ринком. Через кілька років у документах змінилося цільове призначення: масив класифікували як землі житлової та громадської забудови для потреб оптового ринку та його інфраструктури. НАБУ звертає увагу, що таку зміну, на їхню думку, здійснили без необхідного нового землевпорядного пакету. А вже у березні 2021-го категорію повернули до «сільськогосподарської» — крок, який відкрив можливість безоплатної приватизації для громадян.

    Паралельно відбулися ротації в орендних відносинах: права орендаря перейшли до іншої фірми, мотивуючись набуттям нею права власності на невеликий об’єкт нерухомості на тій самій землі. Після цього обласний Держгеокадастр погодив розробку, а потім і затвердження проектів відведення дев’яти ділянок по два гектари кожна. Уже за кілька тижнів ці дев’ять шматків змінили власників — ними стали три товариства, які згодом, за матеріалами слідства, отримали в бенефіціарах представника з орбіти Юрія Іванющенка. Розслідувачі підкреслюють швидкість, з якою пройшов увесь цикл: від зміни категорії до продажу промайнуло лише кілька місяців.

    На цьому тлі між Молчановою та Іванющенком, які змагалися за вплив на активи ринку, улітку 2021 року з’явився меморандум — неформальна домовленість про спільне використання земельного масиву, у тому числі для забудови. Уже восени представник ексдепутата увійшов до складу бенефіціарів компаній-власників новонабутіх ділянок. Надалі, як випливає з ухвал судів, детективи провели низку обшуків. У домі Сергія Коровченка, цивільного чоловіка Молчанової, вилучили телефон із листуванням, де, за даними слідства, обговорювалися реєстрації ділянок і переформатування великого масиву після «вилучення» дев’яти шматків. Захист намагався оскаржити арешт гаджета, посилаючись на адвокатську таємницю, однак у підсумку спроба виявилася безуспішною. У телефоні самої Молчанової, вилученому приблизно в той самий період, слідчі зафіксували обмін щодо «мемо» — додаткової угоди до згаданої домовленості. Ще у вересні 2021 року суд арештував спірні ділянки.

    Позиції сторін очікувано протилежні. Прокурори САП та детективи НАБУ говорять про організовану схему з елементами привласнення державного майна в особливо великих розмірах і подальшої легалізації. Молчанова натомість публічно заявляє, що провадження є замовним і прискореним штучно; підозру не визнає, наголошує на багаторічних інвестиціях у Київ, благодійних внесках на підтримку ЗСУ та обіцяє довести невинуватість у суді. Юрію Іванющенку підозру, як повідомлялося, вручали дистанційно, оскільки він давно не проживає в Україні.

    На рівні реєстрів та матеріалів провадження фігурують компанії, які оперували ринком, змінювалися в ланцюжку оренди й ставали новими власниками дев’яти ділянок. Частина цих юросіб у різний час мала зв’язки з людьми з орбіти Молчанової, інша — з бенефіціарами, яких медіа пов’язують з Іванющенком. Сам «Столичний» формально належить структурі із кількох українських та іноземних засновників; фактичний контроль, за оцінками ЗМІ, приписують саме забудовниці — тезу, яку вона публічно не деталізує.

    Провадження відкрите 7 червня 2021 року та налічує значний масив слідчих дій. ВАКС, окрім арештів землі, продовжує розглядати процесуальні клопотання сторін. Остаточні відповіді щодо законності рішень земельних органів, реальності договорів відчуження та ролей кожного з фігурантів має дати суд. До того моменту кожна зі сторін лишається у статусі, який визначає закон, — із правом на захист і презумпцією невинуватості.

  • Прокуратура підозрює депутатку Київради Ковалевську у шахрайстві з комунальним майном

    Прокуратура підозрює депутатку Київради Ковалевську у шахрайстві з комунальним майном

    Будинок площею 168 кв. м за адресою просп. Академіка Глушкова, 1, літера 65 (Голосіївський район Києва) — маленький об’єкт, але дуже показова історія. Через нього добре видно, як працює столична приватизація «в обхід аукціону» за рахунок «невід’ємних поліпшень»: орендар спочатку «покращує» комунальну нерухомість, потім зараховує собі вартість цих робіт як зменшення ціни, а далі швидко перепродає актив «своїм». На виході громада програє — нехай навіть «усього» на сотні тисяч, але механіка — та сама, що в історіях на десятки мільйонів. Про це пише видання КВ.

    Від оренди — до викупу «поза аукціоном»

    У травні 2018 року Департамент комунальної власності КМДА та КП «Київжитлоспецексплуатація» здали будівлю в оренду БО «Благодійний фонд «Фонд збереження історичної спадщини» (далі — БО «ФЗІС»; у документах також: БО «БФ «Фонд збереження історичної спадщини»).

    У квітні—травні 2020-го орендар отримує згоду Департаменту на «невід’ємні поліпшення». Далі йдуть два контракти на ремонт:

    • 18.05.2020 — договір генпідряду з ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Укрстрой» на 974,5 тис. грн;

    • 04.08.2020 — договір капремонту з ТОВ «Маркем Груп» на 430,2 тис. грн.

    Разом — ≈1,405 млн грн «поліпшень», які згодом і стануть «знижкою» при викупі.

    30.10.2020 КМДА видає наказ про приватизацію (№ 86/1-ПР), а в листопаді БО «ФЗІС» повідомляє, що поліпшення «підняли ринкову вартість на 25%» — ключ до процедури викупу без відкритого аукціону.

    Далі — незалежна оцінка від ТОВ «Оціночна компанія «Місто» (24.12.2021): «ринкова» вартість — 3,9 млн грн (із ПДВ), де частка громади — 2,3 млн грн, а частка орендаря (ті самі «поліпшення») — ≈1,0 млн грн.

    12.10.2022 Департамент та БО «ФЗІС» підписують договір купівлі-продажу: частка громади у фінальному розрахунку вже 2,7 млн грн із ПДВ, частка орендаря виросла до ≈1,2 млн грн. 21.12.2022 будівлю перепродають на ТОВ «Паркпоінт».

    Після початку перевірок поліція і експертиза вийшли на іншу цифру: реальна вартість «невід’ємних поліпшень» — 802,2 тис. грн (з ПДВ). Звідси й збитки громади — 333,5 тис. грн (без ПДВ): фактично за рахунок міста орендареві переплатили ціну «поліпшень», і це дозволило викупити будівлю дешевше та «поза аукціоном».

    У кримінальних провадженнях уже є дві підозри:

    • Ольга Гічак/Гічек (в різних документах — обидві транслітерації), ексспівробітниця ТОВ «Оціночна компанія «Місто». Їй інкримінують, що під час незалежної оцінки не ідентифікувала належно «поліпшення» і внесла недостовірні відомості (підозра від 05.07.2024 у справі № 12024100090001276, статті ч.3 ст.358 та ч.3 ст.365-2 КК — підроблення й зловживання повноваженнями оцінювача).

    • Людмила Ковалевська (дівоче прізвище — Тижненко), депутатка Київради (фракція «Європейська солідарність»/«ЄС»), колишня керівниця і співзасновниця БО «ФЗІС». Слідство вважає, що саме вона організувала шахрайське заволодіння майном і підписувала документи, які дозволили приватизувати об’єкт за заниженою ціною (підозра від 24.07.2025 у справі № 12024100090002229, статті ч.3 ст.190 — шахрайство в умовах воєнного стану, та ч.1 ст.366 — службове підроблення).
      11.08.2025 суд (Солом’янський райсуд Києва) обрав їй запобіжний захід — особисте зобов’язання до 24.09.2025. Клопотання слідства про заставу 333,5 тис. грн відхилили; заяви народних депутатів і депутатів Київради про поруки теж не прийняли.

    Окремим першим «контейнером» ці події вже фігурували у провадженні № 42023102090000175 від 14.09.2023 (там фіксували 602,6 тис. грн можливих збитків; пізніша експертиза уточнила суму до 333,5 тис.).

    Хто є хто: фонд, оцінювачі, покупець і «родина» бізнес-зв’язків

    БО «БФ «Фонд збереження історичної спадщини» (БО «ФЗІС»).
    Зареєстрована у лютому 2017 року. Статутні ролі у різні періоди:

    • чинний директор — Ярослав Пітько;

    • засновник/бенефіціар — Олексій Гусаков (м. Харків);

    • Людмила Ковалевська — керівниця та співзасновниця 09.2020–01.2023;

    • Ольга Чайка (депутатка Київради від «ЄС») — співзасновниця 12.2021–01.2023.

    ТОВ «Оціночна компанія «Місто» – зареєстроване у 2009 році. Керівник і бенефіціар — Сергій Гнедюк. Ольга Гічак/Гічек — ексспівробітниця (нині директорка ПП «Стронг-Л», профіль — оцінка майна).

    ТОВ «Паркпоінт» — компанія, на яку переписали будівлю 21.12.2022.
    Структура: співзасновники — Анна Крамаренко, Олександр Поштарюк, БО «ФЗІС»; директор — Віталій Рокочий. Аналітичні системи відносять «Паркпоінт» до так званої «групи родини Поштарюк» (близько 15 компаній у нерухомості, будівництві, фінансових послугах, торгівлі, енергетиці). Ключові люди — Василь Поштарюк (ексзаступник голови Бородчанської РДА Івано-Франківської області) та його сини Олександр і Андрій.

    Людмила Ковалевська — давня соратниця Володимира Прокопіва (екссекретар Київради, нині — заступник голови КМДА). Вона була його радницею у 2016-му, а у Київраду зайшла по округу №1 (Голосіївський район) і як №7 у списку «ЄС».
    Олександр Поштарюк — співзасновник БО «Благодійний фонд Віри Прокопів» (Віра — дружина Володимира Прокопіва). У декларації Ковалевської за 2020 рік фіксовано право проживання її сім’ї у квартирі, що належить Олександрові Поштарюку.
    Родина Прокопівих багато років має бізнес-перетини з Поштарюками: Віра Прокопів — spolвласниця ТОВ «Афени», де директором свого часу був Олександр Поштарюк; той же Поштарюк у 2016-му короткий час був співзасновником ТОВ «ВП Сервіс», що надалі перейшло до Андрія Штурмая — тестя Володимира Прокопіва.

    У 2020-му після виборів у публічному просторі спливало, що Людмила Ковалевська колись була активісткою «Єдіної Росії». Вона це не заперечувала, але заявляла, що востаннє була в РФ у 2013 році, від 2014-го порвала зв’язки і підтримує Україну. Нині Ковалевська — виконавча директорка ТОВ «Левстар» (статутний капітал 136,3 млн грн; основний КВЕД — купівля/продаж нерухомості). Підозру у справі по Глушкова вона називає безпідставною, експертизу — такою, що проведена з порушеннями.

    Системний фон — Департамент комунальної власності КМДА під керівництвом Андрія Гудзя (з 05.11.2014, залишається на посаді). У різних провадженнях фігурують також його заступники Юрій Плотніков і Олег Шмуляр. Лінійка гучних епізодів:

    • Тенісні корти на просп. Повітрофлотському — попередні оцінки ≈47 млн грн втрат;

    • Кінотеатр «Київ» (вул. Велика Васильківська, 19) — зупинка нарахування оренди, ≈22,3 млн грн недоотримань;

    • «Труба» — критий перехід біля залізничного вокзалу, приватизація за «поліпшеннями» на користь ТОВ «Парус-Ріелті» (у ЗМІ пов’язують із братами Супруненками) — понад 63 млн грн збитків за версією слідства.

    Окремо поліція досліджує підряди Департаменту на програмний модуль обліку комунальної нерухомості (2017–2023), де частину робіт дублювали, а «безкоштовний» сайт розробляли «за гроші». Сума потенційних втрат ще уточнюється.

    Політичний дах блоку майна — нині заступник голови КМДА Владислав Андронов (депутат Київради від «УДАРу»). Сам Володимир Прокопів від осені 2024 року періодично у центрі скандалів: від журналістських розслідувань про сімейну нерухомість — до підозри СБУ/Нацполіції у квітні 2025 щодо «ухилянтських» схем виїзду за кордон під виглядом перевезення гуманітарки (Прокопів називає це політичним тиском).

    Правовий статус «по справі Глушкова»

    • Ольга Гічак/Гічек: підозра від 05.07.2024, ч.3 ст.358 КК (підроблення), ч.3 ст.365-2 КК (зловживання оцінювачем).

    • Людмила Ковалевська: підозра від 24.07.2025, ч.3 ст.190 КК (шахрайство в умовах воєнного стану), ч.1 ст.366 КК (службове підроблення); запобіжний — особисте зобов’язання до 24.09.2025.

    Слідство триває. Обидві підозрювані провину заперечують.

    Історія важлива для громади Києва, бо тут — повний набір індикаторів: орендар-«благодійник», «паперові» поліпшення, «правильна» оцінка, швидкий перепродаж у свою ділову мережу та мінус у бюджеті. А ще — конкретні П.І.Б. і назви юросіб з чіткими зв’язками: БО «ФЗІС» → «Оціночна компанія «Місто» → ТОВ «Паркпоінт» → «родина Поштарюк» → «фонд Віри Прокопів» → Володимир Прокопів.

    Такий конвеєр працює не завдяки одній «хитрій оцінці», а через вбудовану взаємодію чиновників КМДА, підрядників і бенефіціарів. Суми в окремих епізодах різні — від 333,5 тис. до десятків мільйонів. Механізм — той самий. І доки він не демонтований, «маленькі будиночки» й далі будуть перетворюватися на великі схеми.

  • Ексзаступницю голови Держпродспоживслужби підозрюють у розтраті держмайна

    Ексзаступницю голови Держпродспоживслужби підозрюють у розтраті держмайна

    Колишня заступниця голови Держпродспоживслужби Ольга Шевченко опинилася у центрі кримінального провадження — її підозрюють у службовій недбалості, яка призвела до втрати державного майна на понад мільйон гривень.

    За даними правоохоронців, у серпні 2023 року, тимчасово обіймаючи посаду керівниці служби, Шевченко підписала документи, які дозволили внести до переліку об’єктів приватизації два приміщення у Київській області. Ці об’єкти на той момент фактично використовувалися підрозділом ветеринарної медицини.

    Втім, за законодавством, така нерухомість не підлягала приватизації. Як з’ясувало слідство, підпис Шевченко відкрив дорогу до незаконного відчуження будівель, які були критично важливими для роботи державної структури. У підсумку ветпідрозділ був змушений переїхати в орендоване приміщення, що спричинило додаткові витрати з бюджету.

    За попередніми оцінками, держава втратила понад мільйон гривень, а Шевченко тепер фігурує в справі за частиною 2 статті 367 КК України — службова недбалість, що призвела до тяжких наслідків. Їй загрожує до п’яти років обмеження або позбавлення волі.

    Поки тривають слідчі дії, неофіційно в оточенні колишньої посадовиці зазначають, що вона нібито «не була в курсі реального функціонального використання об’єктів». Водночас у правоохоронців є сумніви щодо випадковості таких дій.

  • Хто і як вивів з-під контролю держави ОГХК

    Хто і як вивів з-під контролю держави ОГХК

    Україна офіційно завершила приватизацію Об’єднаної гірничо-хімічної компанії (ОГХК) — одного з найбільших виробників титанового концентрату в Європі. Інвестором стала компанія «Цемін Україна», частина азербайджанського Neqsol Holding, що належить бізнесмену Насібу Хасанову. Сума угоди — 3,94 млрд грн. Формально — ринок. Фактично — фінальна крапка у багаторічній схемі системного пограбування держави.

    ОГХК — це не просто державне підприємство. Це ресурсна база з експортним потенціалом на сотні мільйонів доларів щороку. Від 2015 року компанія демонструвала шалені прибутки:

    • 2015: 773 млн грн прибутку

    • 2017: 443,7 млн грн при виручці 2,77 млрд
      Але вже після 2017-го прибутковість різко падає, а з 2019-го — офіційний прибуток зникає взагалі.

    У 2023 році компанія задекларувала збиток у 481 млн грн. За документами — банкрут, насправді — підготовлений до розпродажу актив з вичищеною звітністю.

    Якщо взяти середню рентабельність “здорового” періоду (≈41%), то за 2019–2023 роки ОГХК мала б принести понад 5 млрд грн чистого прибутку. Але його немає.

    Реальні втрати держави з урахуванням оптимізації, виведення через прокладки та трейдерів — понад 14,3 млрд грн.

    Схема виглядає так:

    1. Операційні витрати “роздуті”: ремонти, логістика, маркетинг через афілійовані фірми.

    2. Продаж через трейдерів: заниження експортної ціни, прибуток лишається “за лаштунками”.

    3. Аутсорси та фіктивні послуги: викачування грошей у вигляді “витрат”.

    4. Нульова рентабельність: держава не отримує податків — бо “немає прибутку”.

    У 2023 році Фонд держмайна виставляє ОГХК на аукціон. Один переможець — «Цемін Україна».

    – Ціна — 3,94 млрд грн
    – Річна виручка у 2021 році — 4,59 млрд грн
    – Оціночна вартість ресурсної бази — значно вища

    Тобто актив, який у нормальних умовах міг приносити мільярд щороку, продано за менш як річний виторг, ще й з обіцянками “інвестувати” 400 млн грн — дрібниця порівняно з реальним потенціалом.

    Формально — інвестор. Фактично — новий бенефіціар старої схеми.

    NEQSOL Holding вже “врятував” російський бізнес в Україні, викупивши Vodafone Україна у структур, пов’язаних із МТС/Євтушенковим. Цього разу — “рятує” українську титанову індустрію. І знову — без конкуренції, без публічного аналізу контрактів, без гарантій повернення державі хоч копійки реальної вигоди.

    Об’єднана гірничо-хімічна компанія — приклад того, як стратегічний ресурс, що міг би стати джерелом стабільного доходу для армії, освіти, медицини — перетворюється на чергову годівницю для “наближених”.

    Від “державного контролю” — до збитків, від “реформ” — до виводу грошей через офшори, від “приватизації” — до нового кола безконтрольного збагачення.

    Україну знову обікрали — тільки цього разу не “на темі”, а “на титані”. І знову — легально, публічно, під прикриттям реформ.

  • Чиновники знайшли спосіб заволодіти корпусами та землею довколо останньої столичної фабрики-кухні дитячого молочного харчування

    Чиновники знайшли спосіб заволодіти корпусами та землею довколо останньої столичної фабрики-кухні дитячого молочного харчування

    Київські чиновники знайшли спосіб як заволодіти корпусами та гектаром землі навколо єдиної  в столиці фабрики-кухні дитячого молочного харчування.

    Незважаючи на те, що Господарський суд Києва відмінив рішення про приватизацію об’єкта, чиновники планують передати фактично доведену до банкротства кухню дитячого молочного харчування в оренду приватному інвестору за хабар в 15 мільйонів гривень.

    Попередньо узгоджена сума хабара в 15 мільйонів гривень за занедбану будівлю площею 562,20 кв. метра. по вул. Електротехнічній, 10 в Деснянському районі столиці не надто велика ціна, з урахуванням того факту, що до основної споруди  прилягає гектар столичної землі, на якій “новий орендар” планує збудувати житловий комплекс.

    Для проведення даної оборудки столична влада роками фактично доводила до банкротства комунальне підприємство, яке мало забезпечувати дитячим харчуванням маленьких киян. Численні позови працівників про невиплату заробітної плати, позови Податкової про несплату податків – усі ці факти легко перевірити за інформацією з державних реєстрів.

    Водночас основна споруда “кухні” наразі більше нагадує фільм жахів, чим місце де має готуватись дитяче харчування: обдерті корпуси та грибкок на стінах.

    ФОТО: Фото приміщень фабрики-кухні дитячого молочного харчування

    На рівні КМДА лобіює питання незаконного заволодіння та забудови гектара столичної землі колишній депутат від УДАРу, що входить до бізнес-оточення міського голови Анатолій Карпенко. Як повідомляють наші джерела в КМДА, ідея продати корпуси “кухні” разом із земельною ділянкою без проведення аукціону орендарю належить саме Карпенко. Через нього також планується передача суми хабара.

    Примітно, що проводити подібні справи Анатолій Карпенко уміє. Зокрема, у  Київраді вирішили передати одразу сім ділянок землі підприємству, пов’язаному Карпенко. Відповідні проєкти рішень були внесені до міськради 31 жовтня та оприлюднені 5 листопада 2024-го. Йдеться про землю під індивідуальну забудову у Деснянському районі Києва, на Троєщині: шість ділянок площею 0,1 га та одну – 0,292 га викупило підприємство “Вертикаль”, засноване благодійним фондом “Дзвін надії” Анатолія Карпенко.

    У кейсі реалізації схеми з продажу двох будівель Молочної кухні, імовірно, зацікавленою в їхньому придбанні може стати кіностудія «Фільм.ЮА», що розташована поруч із молочною фабрикою-кухнею. Співвласниками кінокомпанії є Сергій Созановський і Сергій Коннов (ТОВ «Фільм Ю Ей Телевіжн» і ТОВ «Фільм Ю Ей Продакшн»).

    Нагадаємо, спроби заволодіти комунальним майном через приватизацію по значно заниженій вартості відбувались приблизно з 2020 року. Але завдяки позову Офісу Генерального прокурора, суд скасував рішення Київради про включення до приватизаційного переліку нежитлових будівель комунального підприємства Молочна фабрика-кухня: “ювенальні прокурори довели, що підприємство належить до об’єктів охорони здоров’я, які відповідно до законодавства не підлягають приватизації”.

  • Що змінить приватизація держбанків в Україні

    Що змінить приватизація держбанків в Україні

    Нещодавно Верховна Рада України ухвалила законопроєкт №11474, який спрощує процедуру приватизації державних банків. Цей крок, що отримав підтримку президента Володимира Зеленського, спрямований на зменшення частки держави в банківській системі, зокрема у контексті вимог міжнародних фінансових організацій, таких як МВФ та Світовий банк.

    Що змінюється?

    Основні зміни, які запроваджує новий закон, включають:

    1. Розширення кола інвесторів: Держава тепер може розглядати продаж не лише 100% акцій банків, а й будь-яку частку, що відкриває можливості для різних інвесторів.
    2. Залучення міжнародних донорів: Міжнародні організації отримують можливість брати участь у відборі фінансових радників та в процесі приватизації, що підвищує довіру інвесторів.
    3. Спрощення аукціонів: У разі, якщо в аукціоні братиме участь лише один потенційний інвестор, приватизація все ж зможе відбутись.
    4. Використання системи Prozorro: Продаж державних банків проходитиме через систему Prozorro, що забезпечить більшу прозорість і конкурентність процесу.

    Які банки готуються до продажу?

    Згідно з інформацією від Національного банку України, у рамках приватизації пріоритетними стануть Сенс Банк та Укргазбанк. Наразі в державній власності перебувають також ПриватБанк, Ощадбанк та Укрексімбанк. Це означає, що можлива часткова або повна приватизація деяких з цих фінансових установ у найближчому майбутньому.

    Приватизація під час війни: реалії та прогнози

    На фоні триваючої війни в Україні питання приватизації банків викликає неоднозначні настрої. Експерти зазначають, що війна та економічна нестабільність можуть ускладнити залучення іноземних інвесторів. Водночас, за словами голови НБУ Андрія Пишного, можливість реалізації часткової приватизації з участю міжнародних фінансових організацій уже в 2025 році може стати важливим кроком для відновлення економіки.

    Приватизація державних банків, з одного боку, може забезпечити нові інвестиції та зменшити фінансовий тягар для держави, з іншого – викликає занепокоєння з приводу можливої втрати контролю над ключовими фінансовими установами.

  • Псевдо-бізнесмен Максим Кріппа робить спроби пояснити походження капіталів

    Псевдо-бізнесмен Максим Кріппа робить спроби пояснити походження капіталів

    Максим Кріппа, компанії якого масово скуповують нерухомість та медіа активи в Україні, робить відчайдушні спроби пояснити українцям походження “своїх” капіталів.

    Проблема в тому, що як таким бізнесом Максим Кріппа ніколи не займався, а всі його “величезні капітали” насправді легалізовані в Україні гроші російського православного олігарха  Костянтина Малофєєва, який уже не перший рік поспіль оббиває пороги Кремля з проханням запустити власний політичний проект консервативно-патріотичного спрямування.

    Практично всю діяльність Костянтина Малофєєва, а отже і Максима Кріппи, курує  Друга служба ФСБ РФ. Щодо діяльності в РФ, то там основними задачами Малофєєва є поширення “православних цінностей” та робота російським патріотичним середовищем, жителями ТОТ ДНР/ЛНР, та так званими “добробатами”. Як результат, Малофєєву дали можливість завести своїх людей в Думу та безперешкодно вести бізнес.

    Стосовно діяльності російського православного олігарха в Україні, то безумовно, самим цінним напрацюванням Малофєєва є “українець за паспортом” Максим Кріппа, адже українське походження відкриває двері для безперешкодної скупки нерухомості та медіа активів, а також для легалізації розвідувальної діяльності під прикриттям фінансування української кіберспортивної команди.

    Наразі основною проблемою для Максима Кріппи є відмежування від російських олігархів та спецслужб, а також пояснення українському суспільству походження мільйонних статків для купівлі об’єктів, на кшталт готелю  Україна. Для цього піарники Максима Кріппи, крім зачистки в мережі Інтернет любих згадок прізвища Кріппи разом з Малофєєвим, запустили “однотипну історію про досягнення успіху бізнесмена з Броварів”.

    Водночас, щоб хоч якось обґрунтувати походження статків, Максим Кріппа, імовірно за рекомендацією Другої служби ФСБ, здійснює інвестиції в IT-сферу – від розробки ігор до кіберспорту.

    Нагадаємо, що свою кар’єру Максим Кріппа розпочинав “Ростелекомі” Костянтина Малофєєва, з просування онлайн казино під брендом “Вулкан”. Але проблема полягала в тому, що в Росії ця діяльність заборонена законом. І просто так там працювати в цій сфері не можливо. Але за Криппою стояв Малофєєв, а за Малофєєвим Друга служба ФСБ.

    Ба більше – починав Максим Криппа свою роботу з просування «вулканів» у мережах «Ростелекома» дистанційно, з Києва, де був розташований його офіс. Працював він разом зі ще одним вельми цікавим персонажем української IT-сфери, Максом Поляковим, у якого виникли проблеми з Держдепом США саме через зв’язки з росіянами.

    За інформацією наших джерел, Костянтин Малофєєв під кураторством Другої служби ФСБ намагався “зліпити” з Максима Полякова другого “Кріппу”, та за російські кошти інтегрувати його в IT-сферу США, але реалізації плану завадила злагоджена робота місцевих спецслужб.

    На початку 2010-х Максим Кріппа  отримував дві третини свого прибутку з Росії, а напередодні Майдану виїхав до Москви. Чи було збігом те, що 2014 року колишній консультант Малофєєва з піару Олександр Бородай став першим главою ДНР – невідомо. Як і те, що екс-начальник служби безпеки Малофєєва Ігор Гіркін (Стрєлков) обійняв посаду міністра оборони цієї “республіки”.

    Саме ці зв’язки та походження капіталів ретельно приховує Максим Кріппа.

  • Максим Кріппа прокоментував придбання готелю “Україна” за 2,5 млрд грн

    Максим Кріппа прокоментував придбання готелю “Україна” за 2,5 млрд грн

    ТОВ “Ола Файн” під керівництвом Максима Кріппи стало власником готелю “Україна” в Києві, вигравши аукціон з приватизації за 2,5 млрд грн. Ця подія викликала значний інтерес серед експертів і громадськості, оскільки готель є важливим об’єктом в історії столиці.

    18 вересня в результаті онлайн-аукціону було визначено компанію, яка приватизує знаковий готель “Україна” у Києві. Переможцем стало ТОВ “Ола Файн” Максима Кріппи. Інвестор вважає 2,5 млрд гривень цілком обґрунтованою ціною та переконаний, що саме зараз варто вкладати кошти в Україну. Про рішення зробити ставку та плани на готель Максим Кріппа розповів Forbes Ukraine.

    “Ставка у 2,5 млрд гривень цілком обґрунтована, зважаючи на важливість і цінність готелю. Готуючись до участі в аукціоні, ми провели аналіз й оцінили реальну вартість активу. Я впевнений, що квадратний метр в центрі столиці України не може коштувати тих сум, які були запропоновані іншими учасниками. Наша пропозиція є справедливою ціною, і своїм прикладом я показав, що такі легендарні об’єкти не можуть купуватися за безцінь”, – прокоментував Максим Кріппа.

    Він поділився коли може початися реконструкція готелю “Україна”, а також розповів, що крім розширення інвестиційних активів в нерухомості, серед його інтересів залишається IT, розробка відео ігор та кіберспорт.

    Окрему увагу Максим Кріппа приділяє благодійності: “Найголовнішим сьогодні для мене є підтримка України. Заснована мною благодійна організація МК Foundation зосереджена навколо матеріально-технічного забезпечення ЗСУ, рятувальних та медичних служб. Це повністю ініціатива приватного капіталу. Жодних донатів, чи зборів. Наразі загальна сума допомоги сягнула 830 млн грн”, – прокоментував бізнесмен.

    За умовами приватизації, новий власник має закрити борги готелю перед працівниками, державою і кредиторами, а також зобов’язується не змінювати основний вид діяльності об’єкту протягом п’яти років і не звільняти співробітників щонайменше перші півроку.

  • Готель «Україна» продали за рекордну суму

    Готель «Україна» продали за рекордну суму

    Державне підприємство «Готель «Україна», яке розташоване у центрі Києва на Майдані Незалежності, сьогодні було продано на аукціоні за 2,5 мільярди гривень. Ця сума більш ніж удвічі перевищує стартову ціну, яка становила близько 1,05 мільярда гривень. Переможцем аукціону стала компанія ТОВ «Ола Файн», що належить бізнесмену Максиму Кріппі. Інформацію про результати аукціону було оприлюднено на платформі «Прозорро. Продажі».

    18 вересня відбулися онлайн-торги у рамках великої приватизації, на які виставили чотиризірковий готель «Україна». До участі в аукціоні долучилися три компанії: ТОВ «Ола Файн» Максима Кріппи, ТОВ «Аларіт-Пром» Сергія Сподіна і ТОВ «Житомирський меблевий комбінат» Вадима Григор’єва. Торги проходили за правилами трираундового англійського аукціону, який передбачає підвищення ціни.

    Стартова ціна лота становила 1,05 мільярда гривень без урахування ПДВ, але компанія «Ола Файн» запропонувала найбільшу суму — 2,5 мільярда гривень. Після укладання угоди кошти від продажу надійдуть до державного бюджету України.

    Готель «Україна» — це перша висотна споруда в Києві, яка була відкрита 28 вересня 1961 року під назвою «Москва». Розташований в серці столиці на Майдані Незалежності, він є знаковим місцем для міста та його мешканців. За десятиліття свого існування готель став важливим об’єктом для туристів і гостей Києва.

    Згідно з даними YouControl, ТОВ «Ола Файн» займається орендою та експлуатацією нерухомості. За 2023 рік виторг підприємства склав 334 тисячі гривень. Максим Кріппа, власник «Ола Файн», раніше вже здійснював угоди у сфері нерухомості, серед яких покупка готелю «Дніпро» у Києві у 2020 році та придбання заміського комплексу у Конча-Заспі у 2023 році.

    Кабінет міністрів України у липні 2023 року затвердив стартову ціну та умови продажу готелю «Україна» у межах програми великої приватизації. Цей продаж є частиною урядової стратегії зменшення частки державної власності та збільшення інвестицій в економіку країни.