Hronikanovostej.com

Позначка: прокуратура.

  • Шпигунський землетрус у Берліні: екскерівника розвідки Німеччини заарештували за злив тисяч таємних документів

    Шпигунський землетрус у Берліні: екскерівника розвідки Німеччини заарештували за злив тисяч таємних документів

    Федеральну розвідувальну службу Німеччини сколихнув колосальний шпигунський скандал, що завдав нищівного удару по вищому керівництву спецслужб країни. Вранці 6 жовтня силовики провели блискавичну спецоперацію та заарештували колишнього очільника зовнішньої розвідки Августа Ханнінга за підозрою у роботі на іноземну державу. Разом із багаторічним керівником секретного відомства правоохоронці затримали його високопосадового спільника Манфреда Д., якого підозрюють у систематичній передачі закритої інформації в обмін на щедру грошову винагороду.

    Спецпризначенці затримали Ханнінга в його власному будинку в місті Нордвальде біля Мюнстера, тоді як Манфреда Д. схопили на території Баварії. Одночасно слідчі провели масштабні обшуки в помешканнях фігурантів та на пов’язаних об’єктах у Берліні. За даними прокуратури, підозрювані уклали таємну угоду про співпрацю ще у 2010 році. Манфред Д. з 2012 по березень 2026 року обіймав посаду начальника штабу наступників Ханнінга у відомстві, отримавши практично безконтрольний доступ до найбільш охоронюваних державних секретів.

    Масштаби витоку даних виявилися катастрофічними для безпеки країни. Слідчі з’ясували, що Манфред Д. безперешкодно постачав дані своєму колишньому шефу щонайменше до середини 2022 року. За цей час він передав колосальний обсяг аналітики та оперативних матеріалів. «За наявними даними, протягом багатьох років Манфред Д. передав Ханнінгу близько 2000 документів, багато з яких містили секретну інформацію, призначену виключно для внутрішнього використання Федеральною розвідувальною службою», – наголосили у відомстві. Наразі діючому посадовцю штабу вже висунули підозру у «сприянні та пособництві у спробі державної зради та шпигунстві на користь іноземної держави».

    Отримані матеріали колишній головний розвідник використовував не лише для приватної консалтингової діяльності, а й зливав третім сторонам. Ханнінг очолював Федеральну розвідувальну службу з грудня 1998 по листопад 2005 року, після чого до листопада 2009 року працював державним секретарем Федерального міністерства внутрішніх справ. Слідство прямо звинувачує його в тому, що він «підтримував тісні контакти з представником іншої іноземної розвідувальної служби, якому протягом кількох років передавав політичну інформацію, частково отриману з матеріалів, наданих Манфредом Д.». Яка саме іноземна країна стояла за цим вербуванням, прокурори наразі не розголошують.

    Злив настільки критичних та чутливих звітів поставив під безпосередню загрозу національну безпеку всієї Німеччини. Фахівці констатують, що підривна діяльність посадовців повністю викрила внутрішні можливості німецької розвідки, розкрила таємні механізми збору даних та завдала непоправної шкоди партнерським відносинам із ключовими союзниками по блоку НАТО.

  • Довічне за вбивство Фаріон: суд виніс вирок Зінченку

    Довічне за вбивство Фаріон: суд виніс вирок Зінченку

    Шевченківський районний суд Львова 1 жовтня визнав В’ячеслава Зінченка винним у вбивстві мовознавиці та громадської діячки Ірини Фаріон і призначив йому довічне позбавлення волі. До набрання вироком законної сили він залишатиметься під вартою.

    За повідомленням Офісу генерального прокурора, суд погодився з позицією обвинувачення, що злочин було вчинено у зв’язку з виконанням Фаріон громадського обов’язку та з мотивів національної нетерпимості. Зінченка також визнали винним у незаконному поводженні зі зброєю.

    Йому інкримінували п. 8 і п. 14 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України та ч. 1 ст. 263 КК України — умисне вбивство за обтяжуючих обставин і незаконне поводження з вогнепальною зброєю.

    Оголошення вироку розпочалося вранці 1 жовтня у Шевченківському районному суді Львова. Перед засіданням вулицю біля суду перекрили, а саму будівлю взяли під посилену охорону. Під судом зібралися прихильники Ірини Фаріон, які вимагали для обвинуваченого максимального покарання.

    Судовий процес у цій справі тривав тривалий час. За даними Суспільного, матеріали провадження налічували близько 30 томів, а за час розгляду відбулося понад 80 судових засідань. Під час досудового розслідування правоохоронці провели понад 60 експертиз, допитали більш ніж 1500 людей та опрацювали значний масив записів із камер відеоспостереження.

    Прокуратура наполягала саме на довічному позбавленні волі. Під час судових дебатів сторона обвинувачення просила призначити Зінченку чотири роки позбавлення волі за незаконне поводження зі зброєю та довічне — за умисне вбивство, поглинувши менш суворе покарання більш суворим.

    За версією слідства, мотив злочину був пов’язаний із поглядами Фаріон щодо української мови та її публічною діяльністю. Правоохоронці заявляли, що Зінченко перебував у групах у месенджерах, де поширювалися ідеї насильства, расової, національної та релігійної нетерпимості. Слідство вважало, що у нього сформувалася особиста неприязнь до Фаріон, яку він нібито сприймав як людину, що «розколює народну єдність». Це саме версія обвинувачення, яку суд поклав в основу вироку.

    Слідчі також стверджували, що вбивство готувалося заздалегідь. За їхніми даними, обвинувачений збирав інформацію про місце проживання та пересування Фаріон, стежив за нею, планував напад і придбав зброю.

    Ірину Фаріон було смертельно поранено ввечері 19 липня 2024 року біля її будинку у Львові на вулиці Масарика. В неї вистрілили, після чого мовознавицю доправили до лікарні, однак того ж вечора вона померла від отриманих поранень.

    Через шість днів, 25 липня 2024 року, у Дніпрі правоохоронці затримали тоді 18-річного В’ячеслава Зінченка. Слідство повідомляло, що під час перебування у Львові він орендував щонайменше три квартири та намагався максимально приховувати свої пересування.

    Наступного дня суд обрав йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави. Сам Зінченко після затримання заявляв журналістам, що не вбивав Фаріон. Надалі він також не визнав своєї вини.

    Наприкінці грудня 2024 року правоохоронці перекваліфікували справу. Якщо спочатку Зінченка підозрювали в умисному вбивстві, то після завершення досудового розслідування йому інкримінували вбивство особи у зв’язку з виконанням нею громадського обов’язку та з мотивів національної нетерпимості. Саме ця кваліфікація передбачала можливість довічного ув’язнення.

    Обвинувальний акт передали до суду 26 грудня 2024 року. Від моменту затримання і до проголошення вироку Зінченко перебував під вартою.

    Під час процесу він кілька разів змінював захисників, а на одному з етапів відмовився від послуг одразу двох адвокатів. Через проблеми із захистом окремі засідання переносили. Судові дебати остаточно завершилися 17 вересня 2026 року, після чого колегія суддів пішла до нарадчої кімнати.

    На засіданні 1 жовтня Зінченко не давав свідчень. За даними «Української правди», він також відмовився від участі у судових дебатах.

    Донька Ірини Фаріон Софія Особа, яка була визнана потерпілою у справі, раніше також просила суд призначити максимальне покарання.

    Вирок першої інстанції ще не є остаточним: сторона захисту має право оскаржити його в апеляційному порядку. До моменту набрання рішенням законної сили Зінченко залишатиметься під вартою.

    Таким чином, через більш ніж два роки після вбивства Ірини Фаріон суд першої інстанції поставив крапку у резонансному кримінальному процесі: В’ячеслава Зінченка визнано винним і засуджено до довічного позбавлення волі.

  • Спочатку протаранив авто, потім добив пострілом: в Одесі вбили військового

    Спочатку протаранив авто, потім добив пострілом: в Одесі вбили військового

    В Одесі розслідують резонансне вбивство 50-річного військовослужбовця, яке сталося вранці 30 вересня на Люстдорфській дорозі. За версією слідства, підозрюваний навмисно спровокував дорожньо-транспортну пригоду, після чого під час конфлікту двічі вистрілив у військового.

    Про нові деталі повідомили Одеська обласна прокуратура та Національна поліція.

    За даними правоохоронців, підозрюваний — мешканець Дніпропетровської області старшого віку — їхав автомобілем ЗАЗ у Київському районі Одеси. Побачивши Chevrolet, за кермом якого перебував військовослужбовець, він, за версією слідства, умисно спричинив зіткнення.

    Після ДТП обидва водії вийшли з автомобілів і почали з’ясовувати обставини аварії. Саме тоді конфлікт переріс у стрілянину.

    Два постріли впритул

    Прокуратура стверджує, що під час сварки підозрюваний дістав пістолет і вистрілив військовому в груди.

    Спочатку протаранив авто, потім добив пострілом: в Одесі вбили військового

    Після першого поранення чоловік упав на асфальт. Тоді, за версією слідства, нападник підійшов ближче і зробив ще один прицільний постріл у шию.

    Від отриманих поранень 50-річний військовослужбовець помер на місці.

    Правоохоронці підкреслюють, що обставини події наразі розслідуються саме як умисне вбивство, а не як випадкова ескалація дорожнього конфлікту.

    Підозрюваного затримали на місці

    Поліцейські прибули на Люстдорфську дорогу після повідомлення про стрілянину та виявили тіло чоловіка поруч із Chevrolet.

    Підозрюваного затримали безпосередньо на місці події. За первинною інформацією поліції, водій ЗАЗ намагався залишити місце злочину, однак правоохоронці його зупинили.

    Під час огляду вилучили зброю, стріляні гільзи та інші речові докази. Усе направили на експертизи, які мають встановити тип зброї, її походження та підтвердити інші деталі стрілянини.

    Які статті інкримінують

    Прокуратура повідомила затриманому про підозру в умисному вбивстві за ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України.

    Спочатку протаранив авто, потім добив пострілом: в Одесі вбили військового

    Поліція також заявила про підозру за ст. 263 КК України — незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами.

    Правоохоронці готують клопотання до суду про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

    Водночас остаточна юридична кваліфікація може уточнюватися в ході розслідування залежно від висновків експертиз та встановлених обставин.

    Слідство перевіряє мотив

    Одне з головних питань, на яке правоохоронці ще мають відповісти, — чому підозрюваний навмисно спровокував ДТП і що стало справжнім мотивом убивства.

    Наразі прокуратура та поліція не повідомляють про підтверджений мотив і зазначають, що слідство розглядає кілька версій.

    Тому твердження про можливе замовлення, політичний чи інший мотив наразі не підтверджені офіційно.

    За інформацією місцевого видання «Думська», перед стріляниною між водіями міг виникнути конфлікт поблизу пішохідного переходу. Втім, ця деталь ще має бути перевірена слідством.

    ДТП могла бути лише приводом

    Особливу увагу слідчих привертає те, що, за версією прокуратури, зіткнення автомобілів не було випадковим.

    Якщо умисність створення ДТП буде доведена, це може свідчити про те, що аварія використовувалася як спосіб зупинити автомобіль військового та спровокувати подальший контакт.

    Однак на цьому етапі слідства правоохоронці не повідомляють, чи були чоловіки знайомі раніше, чи мав підозрюваний інформацію про потерпілого до моменту ДТП та чи готувався він до злочину заздалегідь.

    Саме ці обставини можуть бути ключовими для встановлення мотиву.

    Що відомо про загиблого

    Публічно правоохоронці повідомили лише, що загиблому було 50 років і він був військовослужбовцем.

    Інших даних про місце його служби, посаду чи військову частину наразі офіційно не розкривають.

    Це може бути пов’язано як із необхідністю сповістити родину, так і з міркуваннями безпеки та слідства.

    Що буде далі

    Найближчим часом слідчі мають отримати результати судово-балістичної та інших експертиз, опитати свідків і проаналізувати записи камер відеоспостереження.

    Окремо перевірятимуть законність походження зброї та обставини, за яких вона опинилася у підозрюваного.

    Суд також має визначити запобіжний захід.

    У разі доведення вини покарання залежатиме від остаточної кваліфікації злочину. Наразі ж чоловік має статус підозрюваного, а його вина може бути встановлена лише обвинувальним вироком суду.

    Розслідування триває, а правоохоронці продовжують встановлювати мотив убивства та причини, через які підозрюваний, за версією слідства, навмисно спровокував ДТП перед стріляниною.

  • Екс-генпрокурор Руслан Кравченко міг оформити інвалідність у 2024 році, – Ігор Мосійчук

    Екс-генпрокурор Руслан Кравченко міг оформити інвалідність у 2024 році, – Ігор Мосійчук

    Як повідомляє  екс-нардеп Ігор Мосійчук,  колишній генеральний прокурор України Руслан Кравченко міг оформити інвалідність та списатись з військового обліку під час роботи у Київській обласній військовій адміністрації.

    “8 квітня 2024 року колишній генеральний прокурор України Руслан Кравченко, який в той час очолював Київську обласну воєнну адміністрацію: пройшов ВЛК, оформив собі фіктивну інвалідність і списався у званні майора запасу з військового обліку” – зазначив Ігор Мосійчук.

    Нагадаємо, раніше екс-нардеп  подав позов до Касаційного адміністративного суду, щодо визнання незаконним Указу Президента України №946/2026 про покладення виконання обов’язків Генерального прокурора на Ковальського В. О., як на особу особу, яка на момент його видання обіймала посаду керівника Хмельницької обласної прокуратури.

    Екс-генпрокурор Руслан Кравченко міг оформити інвалідність у 2024 році, - Ігор Мосійчук

  • Зерно на давніх кістках: як прокуратура вирвала з рук аграріїв унікальний курган черняхівської культури під Валками

    Зерно на давніх кістках: як прокуратура вирвала з рук аграріїв унікальний курган черняхівської культури під Валками

    Українська історична спадщина вкотре опинилася під загрозою знищення через банальну жадобу до прибутку та недбалість місцевих чиновників, проте цього разу справедливість вдалося відновити. Завдяки принциповій та наполегливій позиції органів прокуратури державі було офіційно повернуто понад тридцять чотири гектари безцінної території археологічної пам’ятки місцевого значення, відомої як «Войтенки-1». Цей масштабний історичний комплекс, розташований поблизу міста Валки, роками потерпав від незаконного сільськогосподарського обробітку, що загрожувало безповоротною втратою унікальних артефактів та руйнуванням безцінного культурного шару, який формувався тисячоліттями. Повернення цієї землі у державну власність стало не лише важливою юридичною перемогою, але й принциповим кроком у захисті національної пам’яті від сучасного аграрного варварства.

    Землі історико-культурного призначення, про які йдеться у цій резонансній справі, приховують у собі залишки масштабного поселення та великого ґрунтового могильника епохи черняхівської культури, датованого серединою третього – початком п’ятого століття нашої ери. Цей історичний період є надзвичайно важливим для розуміння етногенезу слов’ян та складних міграційних процесів на території сучасної України, адже саме тоді тут перетиналися шляхи різних племен, вирувала жвава торгівля та розвивалися ремесла, що залишили по собі унікальні сліди. Кожен сантиметр такого ґрунту потенційно містить безцінні для світової науки знахідки – від стародавньої кераміки, витончених фібул та прикрас до зброї та предметів повсякденного побуту, які дозволяють детально реконструювати життя наших далеких пращурів. Замість того, щоб стати об’єктом ретельного вивчення для вітчизняних та міжнародних археологічних експедицій або перетворитися на туристичну принаду національного масштабу, ця священна для історії територія була перетворена на звичайнісіньке поле для вирощування товарних посівів.

    Кричуща ситуація стала можливою через абсолютно незаконні маніпуляції із земельним кадастром та дозвільною документацією. Всупереч суворим нормам пам’яткоохоронного законодавства, територію унікального могильника було безпідставно та протиправно передано до комунальної власності Валківської міської ради. Місцеві чиновники, повністю проігнорувавши статус об’єкта історико-культурної спадщини, згодом передали ці тридцять чотири гектари в довгострокову оренду приватному фермерському господарству. Аграрії, не обтяжуючи себе роздумами про збереження старожитностей, безжально розорали стародавні землі важкою технікою та просто засіяли територію некрополя звичайною пшеницею, щоразу руйнуючи плугами та тракторами безцінний культурний пласт.

    Щоб зупинити це відверте знищення пам’ятки, правоохоронцям довелося пройти складний і тривалий шлях послідовного юридичного протистояння. Прокуратура ініціювала судовий розгляд, зібравши беззаперечну та масштабну доказову базу щодо незаконності відчуження історичних земель. Суди двох інстанцій після детального вивчення матеріалів повністю підтримали обґрунтований позов правоохоронного відомства, визнавши рішення про передачу землі та укладені договори оренди абсолютно недійсними та такими, що прямо суперечать інтересам держави. На сьогодні це справедливе судове рішення вже повністю виконано у практичній площині. До Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відповідні офіційні записи про скасування незаконної оренди та припинення права комунальної власності, що гарантує подальшу недоторканність комплексу «Войтенки-1» і дає надію на його повноцінне наукове дослідження майбутніми поколіннями археологів.

  • Силовий зашморг для підприємців: Андрій Оністрат б’є на сполох через свавілля прокуратури та вимагає радикальних змін

    Силовий зашморг для підприємців: Андрій Оністрат б’є на сполох через свавілля прокуратури та вимагає радикальних змін

    Українська правоохоронна система перетворилася на інструмент тотального контролю та безпрецедентного тиску на великий капітал, отримавши необмежений доступ до внутрішньої кухні будь-якого масштабного бізнесу. З такою гострою та безкомпромісною критикою виступив відомий фінансовий експерт, колишній банкір, а нині військовослужбовець Збройних сил України Андрій Оністрат. За його глибоким переконанням, сучасні реалії ведення підприємницької діяльності в державі нагадують ходіння по мінному полю, адже силові структури наділені колосальними повноваженнями, які дозволяють їм у будь-який зручний момент штучно зробити злочинцем абсолютно кожного успішного власника компанії. Ця проблема набула настільки загрозливих масштабів, що безпосередньо гальмує економічний розвиток країни, відлякує потенційних міжнародних інвесторів та руйнує довіру суспільства до державних інституцій.

    Аналізуючи поточний стан взаємодії між державою та бізнес-середовищем, експерт наголошує на наявності системної вади у самому фундаменті правоохоронних органів. Маючи неосяжний арсенал слідчих та оперативних інструментів, представники прокуратури та інших силових відомств здатні безперешкодно втручатися в господарську діяльність, блокувати рахунки, вилучати критично важливу документацію та паралізувати роботу цілих корпорацій. Подібна вседозволеність часто продиктована не реальними інтересами правосуддя чи захистом державного бюджету, а суто меркантильними або політичними мотивами. Підприємці опиняються у ситуації абсолютної беззахисності перед репресивною машиною, яка замість виконання своїх прямих обов’язків із забезпечення законності займається відвертим перерозподілом сфер впливу та неприхованим економічним шантажем.

    Головним каталізатором цього правового свавілля, на думку Оністрата, є абсолютна політична залежність керівництва Офісу Генерального прокурора. Фінансовий аналітик повністю солідарний із позицією провідних антикорупційних організацій та активної частини громадянського суспільства у тому, що чинна процедура призначення очільника відомства є глибоко хибною та такою, що не відповідає викликам часу. Існуючий механізм кулуарних домовленостей та політичних квот перетворює посаду генерального прокурора на інструмент лояльності до чинної влади, а не на незалежного арбітра, здатного гарантувати верховенство права. За таких умов керівник інституції змушений постійно озиратися на своїх політичних патронів, часто свідомо ігноруючи кричущі факти зловживань з боку власних підлеглих у регіонах.

    Вирішення цієї критичної проблеми вимагає негайного та докорінного перегляду підходів до формування кадрового складу вищих ланок правоохоронної системи. Процедура призначення генерального прокурора має стати максимально прозорою, відкритою та повністю незалежною від мінливої політичної кон’юнктури, із обов’язковим залученням авторитетних міжнародних експертів та делегатів від громадськості до процесу відбору. Лише незалежна та сильна фігура, яка пройшла жорстке сито перевірки на доброчесність, зможе зламати корупційну кругову поруку та зупинити тиск на підприємців. Очищення відомства від недоброчесних кадрів дозволить перетворити прокуратуру із карального органу на справжнього захисника інтересів вільної економіки. Успішна реформа правоохоронного сектору є не просто формальною вимогою західних партнерів, а фундаментальним питанням національного виживання та економічної.

  • Зеленський визначив нового очільника прокуратури: хто такий Антон Ковальський і що про нього відомо

    Зеленський визначив нового очільника прокуратури: хто такий Антон Ковальський і що про нього відомо

    Президент України Володимир Зеленський 17 вересня підписав указ, яким поклав виконання обов’язків генерального прокурора на Антона Ковальського — до цього він очолював Хмельницьку обласну прокуратуру. Відповідний документ №946/2026 оприлюднений на офіційному сайті глави держави.

    В указі зазначено, що рішення ухвалене відповідно до частини другої статті 11 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Сам документ сформульований коротко: президент постановив покласти на Антона Анатолійовича Ковальського виконання обов’язків генерального прокурора. Указ датований 17 вересня 2026 року.

    Таким чином, Ковальський тимчасово очолив Офіс генерального прокурора після кадрових рішень навколо Руслана Кравченка. Ще 14 вересня Зеленський своїм окремим указом №905/2026 відсторонив Кравченка від посади генерального прокурора. У цьому документі президент також послався на норму закону про правовий режим воєнного стану.

    Наступного дня, 15 вересня, Верховна Рада розглянула президентське подання щодо звільнення Кравченка. За постанову про надання згоди на його звільнення проголосували 317 народних депутатів, проти не голосував ніхто, утриманих також не було, 23 депутати не голосували. Відповідні результати зафіксовані на офіційному порталі парламенту.

    На тлі цих подій ім’я Антона Ковальського почало активно з’являтися у медіа ще до оприлюднення президентського указу. За даними «Української правди» від 15 вересня, серед кандидатів на посаду генерального прокурора називали керівника Дніпропетровської обласної прокуратури Валерія Прихожанова та очільника Хмельницької обласної прокуратури Антона Ковальського. Видання з посиланням на співрозмовників тоді повідомляло, що саме кандидатура Ковальського розглядалася як одна з ключових. Це була інформація джерел медіа, а не офіційне кадрове рішення.

    Хто такий Антон Ковальський

    Антон Ковальський працює в органах прокуратури з 2011 року. Його професійна кар’єра значною мірою пов’язана з Вінницькою областю: він обіймав посади від старшого слідчого до заступника прокурора області, а згодом працював заступником керівника Вінницької обласної прокуратури.

    У листопаді 2021 року Ковальський очолив Чернівецьку обласну прокуратуру. Дані про зміну керівника цієї установи також містяться у відкритих реєстрах: 15 листопада 2021 року Ковальський був зазначений як новий керівник прокуратури області.

    У Чернівецькій області він працював до літа 2025 року. З 1 липня 2025 року Ковальського призначили керівником Хмельницької обласної прокуратури. У повідомленні про його призначення зазначалося, що кандидатуру рекомендувала Рада прокурорів України.

    Відкриті дані також підтверджують, що у 2025 році Ковальський уже декларував посаду керівника Хмельницької обласної прокуратури, а до цього вказував роботу керівником Чернівецької обласної прокуратури та заступником керівника Вінницької обласної прокуратури.

    Що відомо з декларації Ковальського

    У березні 2026 року Антон Ковальський подав щорічну декларацію за 2025 рік. У документі він зазначив Хмельницьку обласну прокуратуру як місце роботи та посаду її керівника.

    У декларації вказано, що Ковальський та члени його родини користуються орендованими квартирами. Зокрема, задекларована квартира площею 135,3 квадратного метра у Хмельницькому, право оренди якої мають Ковальський, його дружина та діти. Також у декларації є інформація про житло в Чернівцях, яким сім’я користувалася у період його роботи в цьому регіоні.

    Серед транспортних засобів зазначений Nissan Qashqai 2019 року випуску. Автомобіль належить дружині Ковальського, а він має право користування ним. Задекларована вартість автомобіля на момент набуття становила 690 тисяч гривень.

    За 2025 рік Ковальський задекларував 1 227 831 гривню зарплати у Чернівецькій обласній прокуратурі. Його дружина Оксана Ковальська задекларувала 3 552 364 гривні доходу від підприємницької діяльності.

    Ці дані наведені виключно за офіційною декларацією НАЗК і самі по собі не свідчать про будь-які порушення.

    Що передувало зміні генпрокурора

    Кадрова перестановка відбулася після кількох днів гострої політичної дискусії навколо Офісу генерального прокурора. Руслан Кравченко раніше публічно заявляв, що не планує самостійно залишати посаду, однак згодом повідомив про заяву щодо відставки.

    На сайті «Ненька інфо» ця тема висвітлювалася ще до остаточного рішення парламенту. Зокрема, 12 вересня видання писало про підготовку президентського подання до Верховної Ради щодо звільнення генпрокурора.

    У матеріалі від 14 вересня «Кадровий шторм у прокуратурі: Верховна Рада завтра голосуватиме за відставку генпрокурора Кравченка» «Ненька інфо» повідомляла про майбутнє парламентське голосування та політичний контекст навколо кадрового рішення.

    Ще один пов’язаний матеріал «Ненька інфо» стосувався конфлікту навколо заяв Кравченка та НАБУ. У публікації від 15 вересня видання окремо наголошувало, що президентський указ №905/2026 стосувався саме відсторонення Кравченка, а не остаточного звільнення з посади. Це юридично важливе розмежування, оскільки згоду на звільнення генпрокурора окремо дає Верховна Рада.

    Також «Ненька інфо» раніше писала про заяви Кравченка щодо розслідування НАБУ і САП стосовно незаконних колцентрів. У тій публікації йшлося про його заперечення причетності до протиправної діяльності та оголошені внутрішні перевірки в Офісі генпрокурора.

    Водночас частина публікацій у медіа та на політичних ресурсах містила припущення щодо причин кадрових рішень та можливого впливу окремих посадовців. Офіційні документи президента і Верховної Ради таких мотивів не зазначають, тому їх не можна подавати як встановлений факт.

    Після парламентського голосування та оприлюднення указу від 17 вересня юридична ситуація стала зрозумілішою: Руслан Кравченко залишив посаду після отримання парламентської згоди на звільнення, а виконання обов’язків генерального прокурора президент тимчасово поклав на Антона Ковальського.

    Сам указ №946/2026 не містить інформації про строк виконання Ковальським цих обов’язків чи про його можливе подальше призначення генеральним прокурором на постійній основі. Тому на цей момент коректно говорити саме про виконання обов’язків, а не про повноцінне призначення на посаду генерального прокурора.

  • Втік у ЄС, двічі попався і повернувся в Україну: ексмера Рахова випустили під заставу

    Втік у ЄС, двічі попався і повернувся в Україну: ексмера Рахова випустили під заставу

    Колишнього міського голову Рахова Віктора Медвідя, якого українські правоохоронці розшукували понад два роки, екстрадували з Румунії до України. Після повернення суд відправив його під варту, однак дозволив внести заставу у розмірі 332,8 тисячі гривень. Ексмер уже скористався цією можливістю та вийшов із-під варти. Прокуратура вважає визначену судом суму занадто малою і готується оскаржувати рішення.

    Про екстрадицію повідомили Закарпатська обласна прокуратура та Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції. За даними правоохоронців, компетентні органи Румунії передали українській стороні колишнього посадовця, який після повідомлення про підозру у 2023 році залишив Україну й перебував у міжнародному розшуку.

    Правоохоронці офіційно не називали його ім’я у частині повідомлень, однак джерело «Української правди» підтвердило, що йдеться саме про Віктора Медвідя.

    Після екстрадиції 10 вересня підозрюваного доставили до України. Уже наступного дня Ужгородський міськрайонний суд обрав йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб із правом внесення застави у розмірі 332 800 гривень.

    Медвідь заставу вніс і залишив слідчий ізолятор.

    Саме ця сума тепер стала новим предметом спору між прокуратурою та судом. У прокуратурі вважають, що вона не відповідає ризикам у справі, адже підозрюваний уже тривалий час перебував за кордоном і, за версією слідства, намагався уникнути українського правосуддя.

    Прокурори заявили про намір оскаржити рішення в апеляційному порядку.

    Їхній головний аргумент — попередня поведінка Медвідя. За даними слідства, історія його перебування за кордоном почалася ще у 2023 році.

    Тоді поліція Закарпаття повідомила, що колишній міський голова оформив собі службове відрядження до сусідньої Румунії. Воно мало тривати лише три доби, однак назад в Україну посадовець не повернувся. Через це правоохоронці відкрили окреме кримінальне провадження за фактом можливого незаконного переправлення через державний кордон.

    На той момент Медвідя вже розшукували у справі про ймовірну розтрату бюджетних коштів і службове підроблення.

    Після виїзду з України його оголосили у міжнародний розшук через канали Інтерполу.

    Подальша історія виявилася ще заплутанішою.

    За даними українського слідства, наприкінці 2025 року Медвідя затримали на території Чехії. Місцеві органи застосували до нього судовий контроль і заборонили залишати територію країни.

    Проте згодом він опинився в Румунії.

    Українські правоохоронці стверджують, що ексмер порушив встановлені в Чехії обмеження та втік до сусідньої держави, де його знову затримали. Румунська сторона почала процедуру екстрадиції до України.

    На початку вересня 2026 року ця процедура фактично завершилася. Вища палата касації та юстиції Румунії відхилила скаргу Медвідя на рішення про передачу Україні. Після цього рішення стало остаточним і вже не підлягало оскарженню.

    Тож історія, яка почалася з триденного відрядження ще у 2023 році, завершилася примусовим поверненням ексмера через понад два роки.

    Основна кримінальна справа стосується будівництва реабілітаційно-оздоровчого центру.

    За версією слідства, під час реалізації проєкту могли бути завищені обсяги фактично виконаних робіт та їхня вартість. У документах, як стверджують правоохоронці, роботи були оформлені як повністю виконані, однак експертиза встановила невідповідності.

    Слідство вважає, що таким чином могли бути розтрачені бюджетні кошти.

    Медвідю заочно повідомили про підозру за двома статтями Кримінального кодексу України — ч. 4 ст. 191 та ч. 1 ст. 366.

    Перша стосується привласнення або розтрати чужого майна шляхом зловживання службовим становищем, вчинених у значному розмірі чи за попередньою змовою групою осіб. Друга — службового підроблення.

    У разі доведення вини за сукупністю інкримінованих дій підозрюваному може загрожувати до восьми років позбавлення волі, а також заборона обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

    Водночас сама підозра не означає доведення вини. Остаточне рішення може ухвалити лише суд після розгляду справи по суті.

    Цікаво, що проблеми з законом щодо Медвідя виникли фактично одразу після його виїзду.

    Ще 9 серпня 2023 року поліція Закарпаття офіційно повідомляла про перевірку законності перетину ним державного кордону. Слідчі тоді встановили, що він сам оформив триденне службове відрядження до Румунії, однак у передбачений строк в Україну не повернувся.

    Цей епізод правоохоронці кваліфікували за ч. 3 ст. 332 КК України — незаконне переправлення осіб через державний кордон.

    Окремо правоохоронці нагадували, що вже тоді Медвідь перебував у розшуку за основними статтями щодо розтрати та службового підроблення.

    Таким чином, нинішня екстрадиція стала результатом довготривалої міжнародної процедури.

    Спочатку українська сторона ініціювала міжнародний розшук. Потім ексмера затримали у Чехії, після чого він опинився в Румунії. Там питання його передачі Україні розглядали судові органи, аж поки остаточне рішення не ухвалила найвища судова інстанція.

    Тепер справа знову повернулася в українську юрисдикцію.

    Найбільше запитань наразі викликає саме запобіжний захід.

    Прокуратура наголошує, що людина, яка вже один раз залишила країну, тривалий час перебувала в міжнародному розшуку, була затримана в одній державі ЄС і після цього опинилася в іншій, має очевидний ризик повторного ухилення від слідства.

    Саме тому прокурори вважають заставу в 332,8 тисячі гривень недостатнім запобіжником.

    В апеляції сторона обвинувачення, імовірно, проситиме або збільшити суму застави, або переглянути сам запобіжний захід.

    При цьому суд, визначаючи заставу, мав оцінювати не лише тяжкість підозри, а й майновий стан особи, ризики втечі, впливу на свідків, знищення доказів або перешкоджання кримінальному провадженню.

    Що саме стало підставою для визначення саме 332,8 тисячі гривень, можна буде повноцінно оцінити після оприлюднення мотивувальної частини судового рішення.

    Історія Медвідя привернула увагу ще й через статус колишнього місцевого посадовця.

    У відкритих державних деклараціях Віктор Васильович Медвідь раніше декларував доходи від Рахівської міської ради та Рахівської районної державної адміністрації.

    Зараз, однак, вирішальним буде вже не його політичне минуле, а докази у кримінальному провадженні.

    Правоохоронцям належить довести, що завищення вартості робіт було не просто господарською або бухгалтерською помилкою, а результатом умисної схеми із розтратою коштів.

    Так само слідство має встановити роль кожного учасника й довести наявність попередньої змови, якщо саме така версія зазначена у повідомленні про підозру.

    Після екстрадиції Медвідь тепер зобов’язаний брати участь у процесуальних діях в Україні. Вихід під заставу не припиняє розслідування і не скасовує його статусу підозрюваного.

    Натомість наступним важливим етапом стане апеляційний перегляд запобіжного заходу.

    Якщо прокуратура переконає суд, що нинішня застава не здатна запобігти повторному ухиленню, умови можуть бути посилені.

    Якщо ж апеляція залишить рішення без змін, ексмер і надалі перебуватиме на волі під визначеними судом процесуальними обов’язками.

    Після більш ніж двох років міжнародного розшуку справа Віктора Медвідя фактично лише починає рухатися в українському суді по суті.

    А її перший етап уже виявився резонансним: людину, яку довелося повертати з Румунії через процедуру екстрадиції, суд відправив під варту — але менш ніж за кілька днів вона змогла вийти після внесення порівняно невеликої застави.

  • Гучний футбольний скандал у Балтії: в Естонії достроково зупинили матч чемпіонату через підозру у договірній грі

    Гучний футбольний скандал у Балтії: в Естонії достроково зупинили матч чемпіонату через підозру у договірній грі

    Поєдинок двадцять восьмого туру другого дивізіону чемпіонату Естонії з футболу між командами «Таллінн» та «Маарду Ліннамесконд» був достроково перерваний та зупинений офіційними особами через серйозні підозри в маніпулюванні підсумковим результатом. Безпрецедентний інцидент викликав миттєву реакцію спортивних органів країни та вже вийшов у площину кримінального розслідування за участі правоохоронців.

    Підозрілий камбек та зупинка на 78-й хвилині

    Протистояння двох колективів розвивалося за вельми нетиповим сценарієм, який привернув підвищену увагу фахівців із моніторингу чесності спортивних змагань. По ходу зустрічі господарі поля, гравці клубу «Таллінн», поступалися гостям із рахунком 1:2, однак у короткий проміжок часу зуміли забити три м’ячі поспіль і кардинально переломити хід гри.

    Суддівська бригада та делегати ухвалили рішення припинити поєдинок на 78-й хвилині, коли табло фіксувало рахунок 4:2 на користь «Таллінна». Характер дій окремих гравців на полі викликав прямі сумніви щодо спортивного характеру боротьби, що змусило офіційних представників не доводити зустріч до фінального свистка.

    Дисциплінарні санкції та передача справи до прокуратури

    Естонський футбольний союз (EJL) негайно відреагував на надзвичайну подію, запровадивши жорсткі превентивні заходи на період проведення офіційного розгляду. Рішенням футбольної влади від будь-якої професійної діяльності було тимчасово усунено ключових представників клубу «Маарду Ліннамесконд»:

    • Головного тренера команди Дениса Ковтуна;
    • Гравця Владислава Чурилкіна;
    • Футболіста Артема Волкова.

    Дисциплінарне провадження охоплює можливі факти порушення засад спортивної етики, участь у тоталізаторах і здійснення неправомірних ставок, а також навмисний вплив на перебіг та результат гри. Враховуючи ознаки протиправних дій, керівництво Естонського футбольного союзу не обмежилося внутрішніми санкціями та офіційно передало всі зібрані матеріали й відеозаписи поєдинку до прокуратури Естонії для надання правової оцінки та можливого відкриття кримінального провадження.

     

  • $20 тисяч за інвалідність і зняття з військового обліку: у Києві затримали чоловіка

    $20 тисяч за інвалідність і зняття з військового обліку: у Києві затримали чоловіка

    У Києві правоохоронці затримали 51-річного чоловіка, якого підозрюють у вимаганні 20 тисяч доларів у військовозобов’язаного. За даними слідства, за ці гроші він обіцяв допомогти оформити другу групу інвалідності та надалі вирішити питання зі зняттям чоловіка з військового обліку.

    Про затримання повідомила Київська міська прокуратура. За інформацією правоохоронців, підозрюваний раніше працював у правоохоронних органах столиці.

    Слідство встановило, що чоловік запропонував військовозобов’язаному свою допомогу в оформленні другої групи інвалідності. Свої послуги він оцінив у 20 тисяч доларів. Підозрюваний запевняв, що після отримання відповідного статусу чоловік зможе бути знятий з військового обліку.

    При цьому фігурант використовував поширене неофіційне формулювання «білий квиток». Такий термін не є офіційною назвою документа і використовується у побуті для позначення непридатності до військової служби або звільнення від окремих військових обов’язків.

    За даними прокуратури, 51-річного чоловіка затримали під час отримання обумовленої суми. Після цього йому повідомили про підозру.

    Суд уже обрав фігуранту запобіжний захід — тримання під вартою. Водночас передбачена можливість внесення застави у розмірі 266 тисяч гривень.

    Правоохоронці продовжують досудове розслідування. Наразі публічно не повідомляється, чи мав підозрюваний реальні зв’язки з медичними установами або іншими особами, які могли вплинути на встановлення групи інвалідності. Також немає інформації про інших можливих учасників справи.

    Водночас сама інвалідність та питання військового обліку регулюються законодавством і не можуть оформлюватися лише на підставі домовленості з посередником. Тому слідству належить з’ясувати, яким саме способом затриманий планував виконати обіцяне та чи збирався залучати до цього інших осіб.

    Варто зазначити, що встановлення інвалідності саме по собі не є незаконним і здійснюється за визначеною державою процедурою. У цій справі правоохоронці розслідують саме ймовірне отримання грошей за обіцянку посприяти у набутті відповідного статусу та вирішенні питання щодо військового обліку.

    Останнім часом правоохоронці Києва та області регулярно повідомляють про викриття ймовірних схем, пов’язаних із військовозобов’язаними. Серед них — пропозиції за гроші оформити відстрочку, бронювання, документи про стан здоров’я або організувати незаконний виїзд за кордон. Водночас кожна така справа розслідується окремо, а сам факт затримання чи повідомлення про підозру не означає доведення вини особи.

    У випадку із затриманим 51-річним чоловіком одним із ключових доказів слідства може стати передача 20 тисяч доларів, під час якої його, за інформацією прокуратури, і затримали.

    Надалі правоохоронці мають встановити всі обставини справи, зокрема з’ясувати, чи мав чоловік можливість реально впливати на оформлення інвалідності та зміну військово-облікового статусу військовозобов’язаного.

    До набрання законної сили обвинувальним вироком суду чоловік вважається невинуватим.