Позначка: переговори

  • Відбулася телефонна розмова посланця Папи Римського з спецпредставником уряду Китаю

    Відбулася телефонна розмова посланця Папи Римського з спецпредставником уряду Китаю

    Кардинал Маттео Дзуппі, спеціальний посланець Папи Римського з питань досягнення миру в Україні, провів важливу телефонну розмову з Лі Хуеєм, спецпредставником уряду Китаю. Під час бесіди обговорювалися ключові аспекти конфлікту в Україні та можливі шляхи досягнення мирного врегулювання.

    “Під час телефонної розмови було висловлено велике занепокоєння ситуацією та наголошено на необхідності сприяння діалогу між сторонами з відповідними міжнародними гарантіями для досягнення справедливого і тривалого миру”, – зазначається у повідомленні.

    Як вказано, розмова відбулася 14 серпня.

    Кардинал Маттео Дзуппі у межах своєї місії посланця Папи Франциска з питань досягнення миру в Україні, від 13 до 15 вересня 2023 року здійснював візит у Китай, де був прийнятий у Міністерстві закордонних справ і мав зустріч із спецпредставником Лі Хуеєм. Візит до Пекіна відбувся після візитів до Києва, Москви та Вашингтона.

  • Україна та Росія розпочинають переговори про обмін полоненими в Курську

    Україна та Росія розпочинають переговори про обмін полоненими в Курську

    Україна та Росія розпочали переговори щодо обміну військовополоненими, які відбуваються в Курську, як повідомляє The Financial Times. Це рішення стало можливим завдяки контактам між уповноваженим Верховної Ради України з прав людини Дмитром Лубинцем та його російською колегою.

    Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець повідомив, що його російська колега зв’язалася з ним, щоб почати обговорення обміну військовополоненими. Українська військова розвідка підтвердила, що працює над обміном FT.

    Київ не розголошує точної кількості російських полонених, захоплених під час Курської наступальної операції, але чиновники повідомили FT, що це число вимірюється сотнями, серед яких багато молодих призовників.

  • Російсько-українська війна у стадії кульмінації – Друзенко

    Російсько-українська війна у стадії кульмінації – Друзенко

    У статті політичного аналітика Геннадія Друзенка розглядається стадія кульмінації в російсько-українській війні, коли обидві сторони опинилися на межі і стикаються із системними збоїми. Друзенко аналізує, чому ці збої обумовлені як зовнішнім тиском, так і внутрішньою неефективністю, і як від цього залежатиме результат подальших переговорів.

    РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКА ВІЙНА: КУЛЬМІНАЦІЯ

    Схоже, російсько-українська війна увійшла в стадію кульмінації. Кульмінації, коли обидві сторони не бажають чи неспроможні перейти до тотальної війни, яка потребує максимальної мобілізації та напруження усіх сил та ресурсів.

    В умовах поточної (нетотальної) війни, схоже, обидві системи (і українська, і російська) працюють на межі. Схоже, в обох починаються системні збої. Причому ці збої обумовлені як тиском зовні, так і неефективністю самих систем.

    Обом сторонам насамперед бракує людей на фронті. Обом бракує справжньої мобілізації суспільства задля перемоги. В обох домінують ті, хто воліє перемогти чужими руками. Пів мільйона воює, десятки — вболівають чи спостерігають. Обидві сторони союзники та партнери наполегливо підштовхують до завершення війни. В обох системні проблеми з енергетикою. В обох служба у війську досі залишається податком на бідність та порядність. В обох буйним квітом цвіте корупція. У обох країн війна катастрофічно зменшує шанс на гідне майбутнє.

    Ми виграємо завдяки мотивації, суспільній консолідації, всенародній підтримці Сил оборони, підтримці Заходу, інновативності підходів. Росія бере масштабом, радянськими запасами зброї, більшою системністю та брутальністю.

    Напевно і Зеленський, і Путін воліли б воювати до переможного кінця. Але обидва знають, що без тотальної мобілізації своїх суспільств та переведення всієї системи на воєнні рейки вона (система) може колапсанути. Тому в межах чинної парадигми війна сягнула апогею.

    І тепер ключове питання: на яких умовах сторони будуть готові припинити вогонь? Зрозуміло, що і кордони 1991 року і чотири області України + Крим — нездійсненні “хотєлки”, на досягнення яких у сторін немає ресурсів. І вони це усвідомлюють.

    Тому прийшов час блефу, максимальної напруги волі та холоднокровного розрахунку максимально вигідної переговорної позиції. А також резервів, які можна кинути в бій, як останній аргумент. І саме від холоднокровності та майстерності перемовників залежить, чи отримаємо ми гідні умови завершення поточного етапу війни, а чи втратимо набагато більше, ніж могли б.

    Армії лише створюють переговорну рамку для політичного процесу. Умови завершення війни та повоєнного устрою визначають політики. І тут я чомусь сильно непокоюсь. Вгадайте, чому?

  • Зеленського підштовхують до переговорів з Росією

    Зеленського підштовхують до переговорів з Росією

    Президент України Володимир Зеленський зараз перебуває під тиском, який змушує його розглядати можливість переговорів із Росією. Ця ситуація формується на тлі кількох факторів, що обмежують можливості України у війні та посилюють її вразливість на міжнародній арені.

    Про це пише німецьке видання WELT. У матеріалі наводиться низка причин, чому в Зеленського дуже скоро не буде іншого виходу окрім переговорів.

    Зокрема на фронті ситуація дуже важка. Україні не вистачає усього – солдат, боєприпасів, озброєння. Західні країни або не готові, або не хочуть постачати більше озброєння та боєприпасів, до того ж не здатні робити це швидше, ніж раніше. Тим часом російські терористи тільки у Донецькій області атакують з семи напрямків та можуть прорвати оборону будь-де.

    Видання зазначає, що візит міністра іноземних справ України до Китаю демонструє, що Зеленський почав повільне просування до переговорів з росіянами. Президент потроху готує до цього населення України, при цьому західні дипломати з країн-“партнерів”, окремо зазначає видання, намагаються примусити Зеленського змиритися з тим, що Крим нібито втрачений назавжди.

  • Україна з тривогою спостерігає за обміном полоненими між Москвою і Заходом

    Україна з тривогою спостерігає за обміном полоненими між Москвою і Заходом

    Обмін полоненими між Росією та Західними країнами, який викликав широкий резонанс, привернув пильну увагу українських чиновників і громадськості. Хоча Україна не брала безпосередньої участі в цій угоді, її наслідки та потенційні впливи на майбутнє викликають серйозні занепокоєння, пише The Washington Post.

    ▪️Українські чиновники не брали безпосередньої участі в монументальному обміні ув’язненими між Росією і Заходом. Однак у міру того, як поширювалися новини, дехто ставив запитання – що ця угода може означати для їхньої країни.

    ▪️Вищі посадові особи, включно з президентом Володимиром Зеленським, не коментували обмін. Але масштаби, складність і важливість заходу не залишилися непоміченими – це складний і секретний дипломатичний процес, у якому брали участь чиновники дев’яти країн.

    ▪️В п’ятницю прес-секретар Кремля Дмитро Пєсков швидко розвіяв будь-які припущення, що угода з ув’язненими може призвести до перемовин про припинення конфлікту в Україні. Але в Києві вже давно побоюються, що союзники, особливо США, можуть почати секретні переговори з Москвою.

    ▪️Українські офіційні особи в п’ятницю наполягали, що вони змусять президента Байдена виконати його обіцянку, яку він часто повторює: «Нічого про Україну без України».

    ▪️Радник Зеленського Михайло Подоляк сказав в інтерв’ю The Washington Post, що Україна зараз «надто незалежна», щоб її можна було оминути під час будь-яких потенційних переговорів, і щоб умови припинення вогню нав’язували інші.

    ▪️Але українці розуміють, що їхня країна виживає за рахунок зброї та грошей, позичених і подарованих з-за кордону. Якщо хоч одне з цих джерел буде перервано, на Україну чекають великі неприємності.

    ▪️За цієї причини звістка про угоду з ув’язненими – результат багатомісячних кропітких і складних дипломатичних переговорів між Москвою і Вашингтоном – змусила деяких українців насторожитися.

    ▪️Історія показує, що у Києва є вагомі підстави турбуватися про примус до компромісів. Коли 10 років тому почався конфлікт із Росією, лідери Франції та Німеччини Франсуа Олланд і Ангела Меркель підштовхнули президента України Петра Порошенка до підписання угоди про припинення вогню, відомої як Мінські угоди, на вкрай невигідних умовах.

    ▪️Хоча обмін став дипломатичною перемогою Володимира Путіна, українці наполягають, що йому не вдасться змусити їх відмовитися від амбіцій на вільне, демократичне майбутнє в Євросоюзі.

    ▪️Для деяких українських чиновників обмін став поверненням у минуле. «Відроджуються найкращі практики холодної війни з обміну дисидентами і шпигунами», – сказав один високопоставлений український чиновник на умовах анонімності.

    ▪️Он не висловив занепокоєння з приводу того, що західні офіційні особи, які беруть участь в обміні, могли піти на будь-які поступки щодо підтримки України як умови угоди. «Переговори відбуваються завжди, у найважчі моменти. І слава Богу, що відбуваються. Було б гірше, якби вони не велися, а уряди просто перейшли до ядерних ударів», – сказав він.

  • В Україні зростає підтримка ідеї мирних переговорів з Росією

    В Україні зростає підтримка ідеї мирних переговорів з Росією

    Газета The New York Times опублікувала статтю на першій шпальті, що висвітлює важливий тренд у суспільній думці України: дедалі більше українців висловлюють готовність до мирних переговорів з Росією. Це показує значний зсув у сприйнятті можливих шляхів завершення конфлікту, від категоричної відмови від будь-яких угод до відкритості до компромісів у майбутньому.

    «Опитування і нещодавні висловлювання лідерів країни підкреслюють відчутний зсув у розмові про мирні переговори – від «жодної угоди ніколи» до «можливого компромісу в якийсь момент», – ідеться в статті видання.

    Газета наводить опитування Київського міжнародного інституту соціології, за яким третина опитаних погодилися б поступитися частиною території Росії, щоб завершити війну. Це втричі більше, ніж рік тому.

    «Дедалі більше і більше людей готові. І головна причина – це невиправдані очікування минулого року, тому що у багатьох людей було більше надій», – цитує видання слова виконавчого директора КМІС Антона Грушецького.

    Газета також поговорила з низкою українців, які повторюють фразу: «Поганий мир кращий за добру сварку».

  • The New York Times: «Українці стають відкритішими до мирних переговорів, але ідеї про компроміс залишаються неоднозначними»

    The New York Times: «Українці стають відкритішими до мирних переговорів, але ідеї про компроміс залишаються неоднозначними»

    В останні місяці в Україні спостерігається помітний зсув у громадській думці щодо можливих мирних переговорів з Росією, повідомляє The New York Times. Хоча більшість українців досі категорично проти передачі будь-якої території, включаючи Кримський півострів, відчутно зростає кількість тих, хто відкритий до ідеї мирного врегулювання конфлікту через переговори.

    Але ці опитування і недавні висловлювання лідерів країни свідчать про відчутний зсув у розмові про мирні переговори – від «ні-ні-ніколи» до «можливого компромісу в якийсь момент».

    У середині липня опитування українського незалежного ЗМІ ZN. UA показало, що близько 44% громадян України виступають за початок офіційних переговорів із Росією. 23 липня Київський міжнародний інститут соціології опублікував результати опитування, згідно з якими майже третина українців погодилися б поступитися Росії частиною території, щоб припинити конфлікт. Це більш ніж утричі більше, ніж роком раніше.

    28-річна Надя Іващенко з Кіровоградської області каже, що не може описати гарне мирне врегулювання. Але її чоловік служить в армії з лютого 2022 року, і в пари є п’ятирічний син, який не бачив батька вже кілька років. «Стільки людей загинуло, і за що?… Але я хочу, щоб усе закінчилося, хоч якось, тому що в мене є син, і я не хочу, щоб він ріс у такий воєнний час, як зараз», – каже вона.

    Росія досі не давала згоди на участь у другому мирному саміті, але останніми тижнями Кремль також дав зрозуміти, що може почати переговори, навіть якщо Київ не виконає червневі вимоги Путіна. Проте багато західних чиновників і аналітиків сумніваються, що Путін готовий вести переговори про що-небудь, крім мирної угоди на своїх умовах.

    Один із ключових радників Зеленського минулого тижня заявив, що укладати угоду з Путіним зараз – все одно що підписувати «угоду з дияволом». І хоча опитування Київського інституту показало триразове збільшення кількості людей, готових віддати землю заради миру, 55% українців виступають проти будь-яких територіальних поступок.

    На півдні, в одному з регіонів, які найбільше постраждали від конфлікту, зміна ставлення до того, що відбувається, за останній рік була разючою, показало опитування Київського інституту. Більше половини респондентів заявили, що вони або підтримують поступку деяких територій, або не визначилися. Тільки 46% висловилися проти будь-яких поступок. Рік тому 86% жителів цього регіону, що охоплює Дніпро, Запоріжжя, Миколаїв, Херсон та Одесу, заявляли, що вони проти передачі Росії будь-яких територій.

    Микола, 33-річний мешканець Одеси, який не захотів називати своє прізвище, оскільки ухиляється від призову в армію, сказав, що міг би розглянути можливість поступки Кримським півостровом, який уже перебуває під контролем Росії, або районом біля Луганська як частину угоди. Але він додав: «Як людина, яка сидить удома і не б’ється на полі бою, я не вважаю, що в мене є моральне право говорити, який вигляд має мати ця угода».

    Заморожування лінії бойових дій призведе до того, що регіони, де проживають родичі багатьох українців, залишаться під контролем Росії на невизначений термін. А території, звільнені Україною, зруйновані російськими ударами і мають похмурий вигляд.

    У дослідженні Київського соціологічного інституту не було визначено, наскільки великими мають бути поступки, чи повинна територія бути віддана офіційно або перейти під тимчасовий контроль Росії.

    «Головна причина – це нездійснені очікування минулого року, тому що багато людей мали великі надії», – сказав виконавчий директор Київського міжнародного інституту соціології Антон Грушецький. Він додав, що багато українців побачили, як ці надії впали, особливо через затримку американської військової допомоги.

  • Київ уникнув дефолту – кредитори погодилися на суттєву знижку

    Київ уникнув дефолту – кредитори погодилися на суттєву знижку

    Після місяців інтенсивних переговорів з міжнародними кредиторами, Україні вдалося уникнути дефолту завдяки значній поступці з боку інвесторів. Кредитори, серед яких фонди Amundi, BlackRock, Fidelity і Pimco, погодилися надати Києву суттєву знижку на боргові зобов’язання, що допоможе країні стабілізувати свою фінансову ситуацію.

    Фонди, які інвестували в українські боргові зобов’язання, погодилися зробити Україні «знижку в розмірі 37%» від початкової суми кредиту – $23,3 млрд.

    «У результаті кредитори недоотримують $8,67 млрд»,
    – повідомляє Berliner Zeitung.

    Український міністр фінансів Сергій Марченко заявив також, що завдяки угоді щодо зниження відсотка і продовження термінів за наступні три роки Київ заощадить $11,4 млрд.

    Економісти, які вивчають вплив державних боргів на розвиток економіки, однак зазначають, що угода виявилася «порівняно скромною». Фредерік Муссо з Інституту Окленда (США) порівнює угоду «з краплею на розпеченому камені», адже «навіть із цією угодою Україна залишається економікою з третьою за величиною заборгованістю перед МВФ». У коментарі для берлінського видання він вказує, що $8,67 млрд – це «дрібниця» порівняно із сукупним боргом у $143 млрд.

    Хоча через угоду український уряд уникнув банкрутства, «але для населення це що завгодно, але не гарна новина», – продовжує Муссо. Він вказує, що такі угоди завжди супроводжуються вимогами «структурної перебудови, яка включає в себе безліч дорогих заходів для українців». Серед очевидних заходів Муссо називає скорочення субсидій на газ і електроенергію для населення, пенсійну реформу, приватизацію аграрних земель і державних підприємств.

    Цього разу до цього списку додасться і підвищення податків для населення, «ніби втрати важливих суспільних благ і систем соціального забезпечення було недостатньо», – коментує Муссо.

    Ситуація для населення «катастрофічна». Berliner Zeitung нагадує, що Україні не вдалося досягти своєї мети на переговорах, замість знижки в 60%, якої вимагав Київ, кредитори погодилися лише на 37%. Кредитори обґрунтували свою згоду на знижку для України тим, що розраховують «мати можливість сприяти майбутньому відновленню країни на благо українського народу».

  • Орбан і Путін провели переговори, де українська криза зайняла не більше 5% часу

    Орбан і Путін провели переговори, де українська криза зайняла не більше 5% часу

    Наше джерело повідомляє, що Орбан провів широкі переговори з Путіним, де українська криза зайняла не більше 5% часу, решту часу обговорювали економічні та фінансові питання.

    Миру в Україні зараз не буде, поки не відбудеться наступ ЗСУ і вибори в США.
    Але обнадіює те, що багато хто усвідомлює, що зараз мир набагато ближче, ніж у 2022-23 роках, адже гравці почали приділяти більше уваги бізнес-домовленостям, які є важливим фактором, що мир близький.

    Кремль розігрує дипломатичну партію для дискредитації України.

    Візити Орбана (головного друга Путіна в Європі) мали б відбілити репутацію російського лідера і показати його “миротворцем”, який має достатньо відповідальності для завершення кровопролитної війни.

    Україна ж, яка відмовилася від умов угорського лідера, тепер виглядає чи не єдиним ініціатором продовження бойових дій. Лідери Туреччини, Індії та Китаю вже давно солідаризувалися з позицією РФ. А перфоманс Орбана дав їм черговий аргумент на користь підтримки Путіна.

    У разі збереження президентського крісла за демократами, Росія може почати нову велику фазу війни, відштовхуючись від відмови Києва піти на мирні переговори.

    У разі ж приходу Трампа, на нас чекає ймовірний договірняк, який влаштує всіх, крім України.

  • Погляд українців та світового суспільства на війну в Україні та її закінчення

    Погляд українців та світового суспільства на війну в Україні та її закінчення

    На думку експертів Європейської ради з міжнародних відносин, погляди на війну серед жителів України та країн Європи значно відрізняються. Організація опублікувала результати широкомасштабного соціологічного дослідження, яке відобразило ставлення громадян до конфлікту на сході України та його впливу на європейську безпеку.

    Основні результати опитувань наводимо нижче:

    Україна в ЄС
    У різних країнах по-різному оцінюють перспективи входження України до складу ЄС, однак прихильників усе ж таки більше, ніж противників (42,9% – за, 36,2% – проти). Найбільшу опозицію приєднанню України до ЄС продемонстрували жителі Німеччини (54% – проти). Найбільше прихильників виявилося в Португалії (58%) та Естонії (57%).

    Серед основних причин, чому жителі ЄС не хочуть бачити у своєму складі Україну, називають:

    ▫️ЕС стане менш безпечним
    ▫️Украина занадто корумпована
    ▫️ЕС буде змушений витратити занадто багато грошей для інтеграції України

    Більшість (32%) опитаних вважають, що Україна увійде до складу ЄС протягом п’яти років.

    Закінчення війни
    Мало хто вірить, що війна закінчиться протягом року (14,6%) (Найбільше на це сподіваються в самій Україні – 35%). Більшість вважають, що війна триватиме від 1 до 5 років (46,8%). Майже 10% впевнені, що для врегулювання конфлікту знадобиться понад п’ять років. Є й ті, хто вважає, що війна не закінчиться ніколи (3,2%).

    До потенційної перемоги України в Європі поставилися скептично, лише 15% оцінили цей результат як найбільш імовірний. У перемогу ЗСУ крім опитаних у самій Україні (58%) вірять хіба що в Естонії (38%). Загалом більшість опитаних (39,7%) (включно з респондентами з України) вважають, що війна закінчиться досягненням якогось компромісу. У перемозі РФ впевнені 16,9% респондентів.

    У різних країнах серйозно розходяться думки щодо того, як мають чинити країни ЄС. Наприклад, більшість естонців (68%), шведів (54%) і поляків (50%) вважають, що ЄС має надавати Україні подальшу військову підтримку з метою відвоювання окупованих територій. При цьому більшість болгар (61%), греків (59%) та італійців (57%) вважають, що Україну необхідно схиляти до перемовин з РФ.

    Загалом ситуація склалася таким чином: 36% – за продовження військової підтримки, 37,3% – за початок переговорів.

    Військова допомога
    Щодо того, якою саме має бути військова допомога Україні, респонденти висловилися досить однозначно. Проти відправки своїх військ виступають 72,1% опитаних, за – 13,8%. За збільшення поставок зброї та боєприпасів – 48,3%, проти – 33%.

    Україна після війни
    Тільки 22% готові обміняти окуповані території на членство в НАТО, 71% виступають проти такого сценарію.

    Однак коли опитаним запропонували два варіанти:

    1) Україна втрачає частину окупованих територій, але залишається незалежною, з власною армією і вільним правом вступати до НАТО та ЄС.
    2) Україна відвойовує всі окуповані території, але погоджується на демілітаризацію і нейтральний статус без можливості приєднання до НАТО або ЄС.

    За перший варіант висловилися 45% респондентів, за другий – 26%. Ще 29% не змогли визначитися з вибором