Hronikanovostej.com

Позначка: ОПЗЖ

  • Вадим Гутцайт найбільш фаховий спортивний корупціонер України

    Вадим Гутцайт найбільш фаховий спортивний корупціонер України

    Зовсім скоро, у Парижі розпочнуться літні Олімпійські ігри, саме тому ми вирішили присвятити це розслідування екс-міністру молоді та спорту України Вадиму Гутцайту. І перше, вочевидь, це корупція у Міністерстві при Гутцайті.

    7 вересня 2021 Вадим Маркович розповідав у прямому ефірі, що у Міністерстві зовсім немає корупції.

    За словами Гутцайта, Мінмолодьспорту «контролює ситуацію» з корупцією: є аудитор, який перевіряє фінансову звітність, а також перевірки здійснюють правоохоронні органи.

    «Я не міністр внутрішніх справ. Якщо є якісь питання, повинні працювати правоохоронні органи. Якщо я відчуваю щось, я ж теж бачу, що відбувається, то певним видам спорту даю “по руках”», — сказав він. (до цих слів ми трохи пізніше повернемось)

    На уточнювальне питання ведучого про галузі спорту, в яких є корупція, Гутцайт відповів: «Корупції в нас немає… Хто це сказав?» Після згадки про скандал із договірними матчами у футболі він прокоментував: «У футболі бачимо, що після того ми нічого не чули».

    «”Договірняки” в інших федераціях — чи на національних чемпіонатах, чи на інших міжнародних змаганнях — я такого ще не чув», — підсумував міністр.

    Але коли тільки Гутцайт зайшов на посаду міністра, то вже перебував під слідством за розкрадання будучи ще директором департаменту молоді та спорту КМДА

    “Човни Гутцайта”

    13 вересня 2020 року Головне управління Національної поліції в Києві відкрило кримінальне провадження за фактом злочину. В ході розслідування було встановлено, що посадові особи Департаменту молоді та спорту КМДА впровадили злочинну схему, пов’язану з розкраданням бюджетних коштів, виділених на закупівлю спортивних човнів для дитячо-юнацьких шкіл Києва.

    З 2016 року з державного бюджету виділялися кошти на придбання спортивних човнів для занять академічним веслуванням, розпорядником яких був департамент молоді та спорту КМДА. У 2016 році було виділено 1 860 000 гривень, у 2017 році – 2 480 000 гривень, у 2018 році – 2 399 000 гривень, у 2019 році – 8 100 000 гривень.

    Більшість тендерів, які проводив департамент, виграв приватний підприємець, тренер ДЮСШ «Буревісник», завдяки штучним вимогам, створеним під конкретного учасника. Цей підприємець через директора ДЮСШ «Буревісник» був підконтрольний директору департаменту КМДА Вадиму Гутцайту та його заступнику.

    Так фігуранти справи розподіляли між собою та іншими посадовими особами департаменту прибуток, отриманий фактично за доставку човнів з Білорусі, Італії та Німеччини. Вартість одного спортивного гоночного човна для академічного веслування (четвірка парна 4Х Empacher R48) з доставкою і розмитненням з Німеччини становить 600 000 гривень, але за умовами тендеру ДЮСШ придбала його за 1 млн гривень, а 400 000 гривень отримували чиновники.

    Крім того, протягом 2016-2019 років співробітники департаменту КМДА давали вказівки підконтрольному їм директору дитячо-юнацької спортивної школи «Регата» підписувати підроблені податкові накладні з постачання на баланс школи спортивних човнів. Наприклад у 2019, згідно з накладними, в ДЮСШ “Регата” нібито були поставлені три човни німецького виробництва (марки Empacher) за 2 249 000 гривень.

    Але з приходом до влади Володимира Зеленського, Гутцайт, замість того щоб сісти за грати став міністром молоді та спорту, а про справу просто “забули”.

    Міністр розпилу на Спорту

    А з новою посадою з’явилися і нові корупційні апетити.

    2 серпня 2023 року з журналістського розслідування “Стопкор” стало відомо, що державна установа, підпорядкована Міністерству молоді та спорту України, купує авіаквитки для спортсменів, які літають за кордон на змагання, за цінами, що в кілька разів перевищують вартість квитків на сайтах авіаперевізників.

    Зокрема, у квітні цього року ГУ придбало квитки з Катовіце до Франкфурта за понад 17 тис. грн, тоді як на сьогодні такі квитки можна було придбати за ціною до трьох тисяч гривень.

    ГУ також закупило квитки з Франкфурта до Сеула по 55 000 грн, хоча на сайтах перевізників їх вартість становить близько 20 000 грн. Аналогічна ситуація склалася з квитками з Варшави до Фуншалу та у зворотному напрямку до Відня, які були придбані на 55% дорожче, ніж їх вартість на офіційних сайтах.

    ГУ придбало квитки економ-класу за ціною бізнес-класу. Наприклад, квитки на поїздки Прага-Варшава-Вільнюс-Варшава-Прага були придбані за 24 010 грн, тоді як на офіційному сайті Lot Airlines вони коштували 17 851 грн. У підсумку, за договором було сплачено 159 610 грн, що на 45% дорожче від ринкової вартості.

    Більшість тендерів на закупівлю проїзних документів вигравало ТОВ «Персей-Тревел», яке очолює Олег Кучеренко. Ця компанія отримала близько 50% комісії на кожному договорі, що для туристичного ринку є нереально високою цифрою. Виглядає так, ніби тендери проводяться під одну компанію, яка вигравала та за схемами закуповувала квитки, віддаючи різницю замовнику.

    Тоді журналісти звернулися до міністра молоді та спорту за роз’ясненнями щодо закупівлі авіаквитків за завищеними цінами, але на дзвінки та повідомлення він не відповідав.

    Торгівля дозволами на виїзд з України

    А тепер повертаємось до вислову “даю по руках”, у вересні 2023 року з’явилася інформація, що Гутцайт очолив схему по торгівлі дозволами на виїзд за кордон через своє міністерство.

    Через значний резонанс в ЗМІ Гутцайту наполегливо рекомендували піти з посади міністра, що він і зробив.

    Осередок ОПЗЖ у Національному олімпійському комітеті

    У листопаді 2022 Нестор Шуфрич і Григорій Суркіс стали членами НОК України, що на фоні агресії РФ викликало неоднозначну реакцію в суспільстві. Але такі гучні імена прикрили призначення у НОК інших проросійських діячів.

    Новообраний президент НОК Гутцайт зібрав навколо себе “золоту” команду, 80% якої взагалі не мають жодного відношення до спорту. Хіба можна вважати спортом корупцію, боротьбу за місце в списку ОПЗЖ чи рекет у 90-ті?

    Серед них:

    • Валерій Борзов – член СДПУ(о) 2001-2006, у 2012-му був усунений з посади президента Федерації легкої атлетики за корупцію

    • Сергій Бубка – член Партії регіонів (2002-2005), вийшов з партії після обрання на посаду президента НОК

    • Андрій Вінграновський – член ОПЗЖ

    • Олександр Волков – член Партії регіонів (2007-2014)

    • Олександр Герега – народний депутат від Партії регіонів (2012-2014), голосував за диктаторські закони 16 січня 2014-го

    • Ірина Дерюгіна – FIG висунула їй звинувачення в підкупі суддів, тиску на них, впливі на остаточні результати змагань та інших порушеннях

    • Олександр Зац – член Партії регіонів (2006-2014), його пов’язує міцна особиста дружба з Борисом Колесніковим, партнер Бориса за бізнесом

    • Роман Мулик – член Партії регіонів (2010-2014)

    • Андрій Мельник – підозрювався у причетністості до викрадення, катування та вимагання 200 млн. дол. у колишнього гендиректора ПрАТ «Нафтогазвидобування», а нині – народного депутата Семінського

    • Олександр Мендусь – колишній член Партії регіонів

    • Мирослав Карабін – колишній член Партії регіонів

    • Олег Корбан – член ОПЗЖ з 2019 року

    • Михайло Кошляк – з 2020 року є депутатом Дніпропетровської обласної ради від ОПЗЖ

    • Вадим Павленко – депутат Київської облради від Партії регіонів (2010-2015)

    • Ігор Лисов – член Партії регіонів (2007-2014), скандальний київський забудовник

    • Сергй Лагур – разом із екс-регіоналом, а після вбивства у ДТП людини втікачем з країни Петром Димінським був співвласником нафтопереробного комплексу (НПК) Галичина у Львівській області

    • Віктор Ремський – колишній «правоохоронець», причетний до фальсифікації і вибивання «добровільних зізнань» з фігурантів «справи Павличенків»

    • Олександр Симоненко – член ОПЗЖ

    • Віктор Христоєв – колишній член Партії регіонів

    • Олександр Удовиченко – колишній член Партії регіонів

    • Ніна Уманець — після 2014 року хизувалась фото з Путіним

    • Сергій Кушнірюк – відсторонювався з поста головного тренера збірної України з гандболу через корупцію, на нього відкривали кримінальну справу

    Бізнес у росії та цікаві бізнес-партнери

    Після призначення Гутцайта на посаду міністра з’явилася інформація про його частку бізнесу у Росії.

    У 2018 році Гутцайт був одним із співвласників російського ТОВ “Альтаїр” (СТО “Чемпіон” у Лубні під Москвою) разом із відомими російськими фехтувальниками Ільгаром Мамедовим і Станіславом Поздняковим (нинішній президент Олімпійського комітету Росії).

    Наразі Гутцайт не зазначений серед співзасновників “Альтаїру”, але історія змін у російських реєстрах вказує, що свою частку він передав Мамедову. Ільгар Мамедов є багаторічним головним тренером збірної Росії з фехтування і має звання полковника Збройних сил РФ.

    Окрім Ільгара Мамедова “радує” і другий бізнес-партнер Гутцайта – президент Олімпійского комитета Росії Станислав Поздняков.

    Звісно навряд Вадиму Гутцайту “автомийка на болотах” приносила значні доходи, але самі факти дружби та наявності спільного бізнесу Гуцайта із полковником ЗС РФ та найближчим оточенням президента країни-агресора викликає більше запитань, ніж відповідей.

  • Ексрегіонали хочуть відродитися

    Ексрегіонали хочуть відродитися

    Є така партія – “Наш край”. Пристановище колишніх регіоналів. Керує партією Олександр Мазурчак в якості співголови. Іншими співголовами партії є ексрегіонали і діючі нардепи з групи “Довіра” Антон Кісе і Сергій Шахов. Обидва обрані від партії “Наш край”.

    Так от, нам інсайдять, що по регіонах почали набір нових членів з числа колишніх ОПЗЖистів. Підбирають тих, хто не знайшов себе у переформатованих з фракцій ОП-ЗЖ групах у місцевих радах.

    Головна вимога/побажання – наявність бабла для фінансування осередків “Наш край” і відсутність скандального шлейфу під час перебування у забороненій ОП-ЗЖ в минулому.

  • Ігор Кушнір – “Злобудовник Києва” від ОПЗЖ

    Ігор Кушнір – “Злобудовник Києва” від ОПЗЖ

    Ігор Миколайович Кушнір голова правління – президент компанії «Київміськбуд», віце-президент Будівельної палати України, член ради директорів Конфедерації будівельників України. У 2010-2012 роках – заступник Міністра оборони України. Доктор юридичних наук. Ось що ми можемо дізнатися зі статті на Вікіпедії, але що являє собою Кушнір насправді?

    Старт кар’єри та Французький квартал

    Початок кар’єри Ігоря Кушніра був непомітний, він швидко злетів у ТОП українських махінаторів. Одним із перших його кроків до великої кар’єри було зайняття посади заступника міністра оборони. За два роки успішних схем Кушнір перейшов до керівництва “Київміськбуду”, ставши його головою.

    Те, хто стояв за його призначенням у військове відомство, залишається таємницею. 2014 року все різко змінилося. “Провідники” зникли або вважали за краще забути своє минуле, вирішивши, що найкраще не згадувати про свою участь у несподіваному призначенні. Однак ініціатори переміщення Кушніра на пост президента “Київміськбуд” були добре відомі і не можуть заперечити свою участь. Серед них колишній голова адміністрації президента при Януковичі – Сергій Льовочкін, колишній керівник Державного управління справами Андрій Кравець, який став успішним бізнесменом, та тодішній голова наглядової ради ХК “Київміськбуд” Микола Порайко. Саме вони стали кінцевими бенефіціарами сірих схем через будівельну компанію.

    Ігор Кушнір був активним учасником у цивільній та військовій сферах України, займаючись капітальним будівництвом та закупівлями в Міністерстві оборони. На відміну від Анатолія Сердюкова, який працював у військовому відомстві близько п’яти років, Кушнір протримався там лише два роки. 2012 року він повернувся до мирного життя, і через два роки, коли армійські частини на сході України зіткнулися з відсутністю необхідних матеріалів, це мало його турбувало. Він став головою холдингової компанії “Київміськбуд”, найбільшого забудовника столиці, та був повністю задоволений своїм новим призначенням.

    Холдингову компанію “Київміськбуд” було створено 29 років тому шляхом об’єднання кількох десятків державних та муніципальних будівельних організацій в єдине ціле. Під час об’єднання кожна з частин внесла свої активи та земельні ділянки у спільний котел.

    Саме вони стали принадою для шахрайських дій групи людей, головою якої був Кушнір. І вже 2019 року потужна будівельна організація опинилася на межі банкрутства. Вона обдурила тисячі своїх клієнтів, порушуючи термін будівництва житла. Компанія постійно порушує будівельні норми та правила, будує об’єкти, не інвестуючи у модернізацію міських комунікацій, що у майбутньому призведе до краху всієї комунальної системи, особливо у старих історичних районах Києва. Однак ці проблеми мало турбували президента компанії Кушніра.

    Жителі Києва запам’ятають його як ініціатора амбітного проекту “Французький квартал”. Старовинне європейське місто на річці Сена мало отримати свого двійника в мініатюрі на берегах Дніпра. За проектом “Київміськбуд” мав збудувати висотні житлові будинки, які забезпечують мешканців європейським комфортом, розкішні офісні та торгові центри, а також шістнадцятиметрову копію Ейфелевої вежі. Загалом на це Ігор Кушнір витратив лише три роки. Але в один момент, 2019 року, будівництво заморозили. Головний його ініціатор зник із Києва і не в Парижі, а набагато далі за океаном. У Південній Каліфорнії, у Сан-Дієго, екс-заступник міністра оборони України та головний київський забудовник придбав у компанії US Business Consulting & Investments особняк площею 800 м² за $11 млн. Можливо, Ігор Кушнір погано розбирався у закупках для армії, але у житлі він точно розуміється. Сан-Дієго вважається одним із найкомфортніших міст США.

    Але повернемося трохи раніше, ще в червні 2014 року колишній депутат, нині радник міністра внутрішніх справ Михайло Апостол направив до СБУ дуже докладний депутатський запит щодо діяльності Ігоря Миколайовича Кушніра на посаді президента Київміськбуд”. У ньому він докладно перерахував усі його дії на посаді колишнього заступника міністра оборони. Добравшись до керма управління найбільшою будівельною фірмою, він незаконно збагатився сам і не забув поділитися з друзями, які спокійно продовжують жити в Україні. займався пошуками вілли у передмісті Сан-Дієго.

    Список афер

    Наводимо повний список махінацій із депутатського запиту Апостола:

    Зазначена організована група здійснила заволодіння майном ПрАТ «ХК Київміськбуд», 80% акцій якого належать Київській міській раді, особливо великих розмірах, а саме:

    – коштами у розмірі 200 млн грн. шляхом купівлі ПрАТ «ХК Київміськбуд» у ТОВ «ІНПРОМ» нікому непотрібні та непридатні для будівництва земельні ділянки площею 27,9041 га, розташовані на території Требухвської сільської ради Броварського району Київської області. Ціна значно завищена;

    – Виведення з управління Державного управління справами майна державного видавництва «Преса України» з метою його списання, знесення та подальшого будівництва з передачею функцій замовника ПрАТ «ХК Київміськбуд» на земельній ділянці площею 3,1863 га житлово-офісно-торгово-розважального комплексу на вул. . Анрі Барбюса, 52/1 у Печерському районі м. Київ (Французький бульвар) та заволодіння коштами у розмірі понад 255 млн грн. від продаж нерухомості під час будівництва. Будівництво комплексу та виведення коштів триває;

    – заволодіння будинком по вул. Берлінського, 15 шляхом покупки за заниженими цінами. Площа будівлі 966,50 кв м, ціна 6500000 грн (6725,29 грн за 1 кв м);

    – заволодіння адміністративною будівлею у м. Київ, вул. Мечнікова, 20 за заниженою ціною. Площа 1811,2 кв м, ціна 12086 137,60 кв м (6673 грн за 1 кв м);

    – заволодіння будівлею готелю Оберіг за адресою Червонозоряний проспект, 25/16 (Літера А) площею 2475,8 кв м на земельній ділянці 0,1881 га (кадастровий номер 8000000000:72:2334:0018) за умовою оплати;

    – заволодіння нежитловими приміщеннями актової зали будівлі на вул. Суворова, 4/6 у Києві (центральний офіс компанії), що реконструюються зі зміною цільового призначення під ресторан із залученням коштів, матеріалів та робіт ПрАТ «ХК Київміськбуд» за заниженою ціною;

    – заволодіння нерухомим майном (бази відпочинку) разом із земельною ділянкою за адресою м. Київ, вул. Лісова-Козинська, 1, яка була власністю ПрАТ «ХК Київміськбуд» за заниженою ціною;

    – вчинення умисного банкрутства дочірнього підприємства «Медбуд» (03037, м. Київ, п-т. Червонозоряний, 17), наслідком якого є заволодіння будівлею та земельною ділянкою;

    – заволодіння нерухомим майном (близько 100 об’єктів: будинків, паркінгів та споруд, у тому числі земельної ділянки у Кончі-Заспі) дочірнього підприємства «Екос», що ліквідовано. Причина ліквідації підприємства — арешт правоохоронними органами заступника директора цього підприємства при отриманні хабара та обранні йому запобіжного заходу – утримання під вартою.

    Членами організованої групи створено ТОВ «Перший Український експертний центр», якому передано зазначені будинки та споруди безкоштовно в експлуатацію. При цьому витрати на так звану експлуатацію ПрАТ «ХК Київміськбуд» зросли у 5-10 разів, що є класичною формою відмивання коштів.

    Михайло Апостол попросив Арсена Авакова вжити заходів для перевірки діяльності «Київміськбуду» та у разі підтвердження незаконних дій притягнути до відповідальності Льовочкіна, Кравця, Порайка та Кушніра.

    Частина 2: Відмивши Грошей у ОРДЛО

    Кримінальні схеми заробітку допомогли Ігореві Кушніру здобути популярність далеко за межами Києва. СБУ перехопило кілька телефонних розмов впливових в ОРДЛО людей, у ході яких з’ясувалися деякі подробиці отримання ними фінансового підживлення з України. Гроші переказувалися до Донецька та Луганська через «Кристалбанк». Фінансовий ланцюжок включав колишнього «регіонала», а нині депутата від «Блоку Петра Порошенка» Романа Романюка. Він за комісію в 3-5% від загальної суми переказу брався непомітно здійснити транзакцію. Польові командири сумнівалися в його надійності, але дізнавшись, що гарантом угоди виступає Ігор Кушнір, одразу заспокоїлися. Такого авторитету одним днем не заробити.

    Зв’язок зі Столаром

    Засвітиться разом Кушнір та Столар встигли ще у липні 2016 року журналістам вдалося зафіксувати прибуття Вадима Столара на чартерному рейсі разом з іншим відомим київським забудовником Ігорем Кушніром.

    Але найцікавіше розпочалося у лютому 2023 року, коли СБУ провела обшуки у депутата Вадима Столара. Обшуки також пройшли у Кушніра.

    “Але після припинення громадянства Медведчука та його обміну на 200 українських полонених, частка Медведчука перейшла під контроль Столара. Це показують журналістські розслідування. Відповідно, Єрмак або його близькі мають бажання, щоб частка, яка раніше контролювалася Медведчуком у згаданому бізнесі, була переписана на людини Єрмака. Це лише один із елементів великої головоломки щодо зміни впливу та балансу між групами впливу всередині самого парламенту”, – висловився про обшуки політолог Ігор Чаленко.

    Показуха на пожертвуваннях ЗСУ, корупція та ставлення до інвесторів

    Незважаючи на війну, багато київських забудовників продовжують виконувати свої зобов’язання перед інвесторами. Ігор Кушнір, голова “Київміськбуду”, отримуючи значні кошти від інвесторів для завершення власних об’єктів та ЖК “Укрбуд”, чомусь заморозив будівництво на рік, виправдовуючись війною. Переселенці та військові, які є інвесторами “Укрбуду” та “Київміськбуду”, багато років залишаються без квартир, за які заплатили свої гроші. Нагадаємо, що саме “Київміськбуд” має завершити ЖК “Укрбуд” на вимогу президента В. Зеленського. Однак голову “Київміськбуду” Ігоря Кушніра це не хвилює. Замість вирішення поточних проблем, пов’язаних із відновленням будівництва та пошуком джерел фінансування для завершення житлових комплексів, він знаходиться за кордоном, в Австрії. Журналісти зустріли його у Відні та включили до складу батальйону “Відень 2”.

    Відверто про ставлення до інвесторів УкрБуду. Микитась та Кушнір(Київміськбуд).

    БАТАЛЬЙОН “ВІДЕНЬ” 2. УП знайшла українських втікачів, віп-біженців та віп-туристів | Розслідування

    Маєтки в Конча-Заспі і “пох*й” на інвесторів: як голова “Київміськбуду” створив собі імперію

    Частина 3: Бізнес-імперія Ігоря Кушніра: три сліди, що ведуть до зв’язків із Віктором Медведчуком

    20 грудня минулого року Ігор Кушнір залишив пост у “Київміськбуді”, де працював 12 років. Цьому передували обшуки в компанії, підозри у фінансових махінаціях та в результаті аудиторська перевірка. Попри це аудитори заявили про відсутність порушень. Таким чином, Кушнір, який встиг придбати нерухомість як у Кончі-Заспі, так і на Блакитному Березі Франції, залишив посаду, маючи репутацію бездоганної чистоти.

    Давно ходили чутки, що багатство родини Кушніра зростає завдяки “Київміськбуду”. Проте реальні докази з’явилися лише 2023 року. У травні журналісти-розслідувачі встановили, що особи, близькі до Кушніра, забудували котеджами землі колишньої бази відпочинку, переданої КДБ у ранні 2000-ті. Серед власників вілл виявилися як колишні, так і чинні співробітники компаній, пов’язаних з “Київміськбудом”, адвокат, який представляв інтереси компанії, пряма родичка дружини Кушніра та особа, близька до депутата Кременчуцької міської ради Руслана Федорченка, який очолює одну з фірм, асоційованих з колишнім від нині забороненої “Опозиційної платформи – За життя” Вадимом Столаром.

    У липні стало відомо про віллу дружини Кушніра на Блакитному Березі вартістю понад 20 млн євро. Це стало останнім аргументом для проведення перевірки стану справ у “Київміськбуді” та вивчення причин, чому сім’я його президента наситилася розкішною нерухомістю. Ігоря Кушніра усунули, у компанії провели санкціоновані обшуки та аудит, який, однак, не розкрив джерела коштів Кушніра на французьку віллу.

    Він наполягає на тому, що протягом багатьох років був залучений до бізнесу, а після свого призначення до “Київміськбуду” передав керівництво своєму бізнесу дружині. Цікаво, але цілком очікувано, що з моменту його приходу на керівну посаду в КДБ його дружина Оксана стає власницею широкої мережі будівельних компаній. Ці компанії зареєстровані переважно на Кіпрі, Литві та на Британських Віргінських островах. І дуже часто їхні бізнес-партнери – особи, які мають зв’язки із забороненою в Україні партією ОПЗЖ та кумом президента Росії Віктором Медведчуком. Документальне підтвердження цього було знайдено у трьох кейсах, пов’язаних із сім’єю Ігоря Кушніра.

    Депутат Київради від ОПЗЖ Володимир Кравець разом із дружиною голови «Київміськбуду» Оксаною Кушнір виводять гроші з України до Литви (Литовський слід)

    Володимир Кравець спільно з Оксаною Кушнір вклали гроші у будівництво двох бізнес-центрів у столиці Латвії. Обмовимося, що Оксана Кушнір є дружиною Ігоря Кушніра, скромного директора холдингу «Київміськбуд». Чому ми обізвали Кушніра «скромним директором»? Тому що «Київміськбуд» є підприємством, 80% акцій якого належить місту Київ, а директор цього підприємства – простий чиновник. Ну, теоретично.

    Насправді, звісно, виходить зовсім так. Бо дружина директора київського міського підприємства спільно з депутатом Київської міської ради раптом розпочинають у латвійській столиці будівництво двох бізнес-центрів, а латвійці заявляють, що гроші на це будівництво мають непрозору історію і відстежити їх неможливо, оскільки вони замасковані низкою кіпрських офшорів. Але сліди цих офшорів ведуть до Володимира Кравця, Оксани та Ігоря Кушніра.

    Будівництво першого бізнес-центру Link розпочалося ще 2016 року. Вела його литовська компанія UAB Baltijos Gildija, фундатором якої була UAB Mavlada, власником якої є Володимир Кравець. У 2017 році до неї приєдналася кіпрська Koksi Holding ltd, володіє якою Оксана Кушнір. У 2020 році склад засновників UAB Baltijos Gildija змінився, тепер ця компанія володіє Koksi Holding ltd.

    Другий бізнес-центр – Corе – будує UAB Baltijos Gildija разом із компанією Ašis. Засновником UAB Ašis є кіпрська компанія Оксани Кушнір Koksi Holding Ltd і UAB Mavlada Володимира Кравця.

    «Походження коштів на проекти у Вільнюсі є непрозорим. Гроші на землю під бізнес-центром Link у розмірі 1,47 мільйона євро литовська фірма Baltijos Gildija позичила кіпрській фірмі Оксани Кушнір (Koksi Holding). Ця фірма, у свою чергу, теж їх отримала як позику – у офшорної фірми Obelia Industries Inc., зареєстрованої на Британських Віргінських островах. Але хто є власником Obelia Industries Inc. і звідки ця фірма акумулювала доходи, з публічних джерел встановити неможливо», – заявили автори розслідування.

    На запит журналістів щодо власників Obelia Industries Inc. ні Кушнір, ні Кравець відповіді не дали. Але останній підтвердив, що до будівництва бізнес-центрів у Латвії вони обоє причетні.

    Литовські правоохоронці, які зацікавилися розслідуванням, заявили, що «розцінюють ці операції як потенційне виведення коштів або спробу приховати їхнє справжнє походження». І додали, що зараз займаються розслідуванням щодо походження грошей, інвестованих у ці об’єкти.

    Український слід

    Компанія Koksi holdings LTD, якою володіє Оксана Кушнір, має бізнес-інтереси в Україні. Цікаво, що вони також ведуть до зв’язків із “Опозиційною платформою – За життя”. Так, фірма є одним із бенефіціарів інвестиційного фонду “Ковернот”. Оксана Кушнір разом із “Ковернотом” та ще одним інвестиційним фондом “Хантер” стали засновниками ТОВ “Капітал-Схід”.

    Не вдаючись у докладний список усіх компаній у цьому ланцюжку, варто зазначити, що документальний зв’язок із проросійськими діячами у цьому контексті було виявлено за двома напрямками. По-перше, Оксана Кушнір виявилася офіційним партнером Павла Якубенка, відомого своїм керівництвом “Трускавецькурортом” та санаторіями Львівської області, які асоціювали зі сферою впливу народного депутата та одного з найближчих соратників Януковича-Медведчука – Юрія Бойка. Фонд “Хантер”, у свою чергу, є прямим засновником компанії, створеної сином Бойком, Анатолієм.

    По-друге, фонди “Хантер” та “Ковернот” фігурують одразу в кількох кримінальних провадженнях по будівельній компанії “КУА Будкепітал”. Щонайменше два з них суд ухвалив рішення про вилучення документів у рамках розслідувань. Неофіційно компанію “Будкепітал” пов’язують із Ігорем Кушніром у співпраці з представником ОПЗЖ Вадимом Столаром.

    Швейцарський слід

    У лютому 2021 року, коли українська влада розпочала активні заходи проти одного із засновників проросійської партії “Опозиційна платформа – За життя” Віктора Медведчука, Рада національної безпеки та оборони України ввела санкції проти п’яти офшорних компаній. Вказано, що ці компанії володіють літаками, які належали Медведчуку або використовувалися для особистих потреб.

    Серед цих компаній була Klodius Investments Limited, що належить Оксані Кушнір. Компанії було заборонено виконувати польоти літаком Гольфстрім T7-ABC (s 203). Цей літак за кілька днів до оголошення списку санкцій був перевезений до маленького містечка Сент-Галлен у Швейцарії, де й зареєстровано фірму по орбіті Віктора Медведчука.

    Klodius Investments Limited на чолі з Оксаною Кушнір також активно діяла напередодні оголошення списку санкцій РНБО, вийшовши зі складу чотирьох будівельних компаній в Україні. На їх місце у деяких випадках прийшли інші офшорні компанії родини Кушнірів. Ось, наприклад, історія змін однієї з українських компаній.

    До речі, у лютому цього року санкції щодо Klodius Investments Limited закінчуються, і поки що невідомо, чи будуть вони продовжені. Така сама невизначеність стосується й чотирьох інших компаній, які володіють літаками Медведчука. Тому незабаром слід уважно стежити за тим, куди та як літатимуть літаки державного зрадника України.

    Куди ведуть сліди Кушніра

    Згадані три сліди у бізнес-імперії родини Ігоря Кушніра одним чи іншим чином ведуть до кола Віктора Медведчука чи забороненої проросійської партії “Опозиційна платформа – За життя”. І незалежно від спростування зв’язку як з його, так і його дружини, документи свідчать на користь протилежного. Взаємодія з прихильниками ворога під час повномасштабного вторгнення є не лише ганебною, а може стати підставою для перевірок з боку Служби безпеки України.

  • Боєць Батальйону Монако: Сергій Вязмікін

    Боєць Батальйону Монако: Сергій Вязмікін

    Лютий 2023 залишив відбиток в історії боротьби з корупцією в Україні, коли Державне бюро розслідувань розкрило багатомільйонні угоди голови Податкової служби Києва, Оксани Датій. Серед тих, хто стояв за лаштунками, виявилися імена, які тривалий час залишалися в тіні – Сергій Вязмікін та Ігор Абрамович.

    Сергій Вязмікін та Ігор Абрамович – прізвища, які стали широко відомими у світлі розслідування “Батальйон Монако”. Невипадково цю пару помітили на Сен-Жан-Кап Ферра. Журналісти встановили, що колишній заступник начальника департаменту захисту економіки Національної поліції та екс-депутат від ОПЗЖ – друзі. Цей факт не міг не привернути увагу правоохоронних органів, і ГБР розпочало розслідування щодо законності перетину кордону учасників “батальйону Монако”. Проте за рік не надходило жодних новин із цього питання.

    Одним із питань, що займали громадськість, було, як Сергій Вязмікін та Ігор Абрамович могли собі дозволити відпочинок у Монако. Відповідь на це питання почала прояснюватися після затримання та обшуку в Оксани Датій. За даними, у неї були виявлені записки про бажання отримати мільйони доларів, шуби та подорожі. Як тоді виявилося – за її схемами стояли Вязьмікін, Купранець та Абрамович. Вони організовували масштабні схеми блокування податкових накладних і вимагали величезні суми за їх розблокування.

    Трохи про минуле Вязьмікіна та Купранця

    Купранець, як досвідчений «борець» з економічною злочинністю, розпочинав кар’єру ще за Януковича, обдираючи сутенерів і повій. Потім він контролював контрабанду алкоголю та тютюну через Одеську митницю. Саме там він освоїв схему відкатів, відкриваючи кримінальні справи та закриваючи їх після отримання хабарів. Перевертня у погонах підприємці знають, як “рєшалу”, до якого можна звернутися, щоб «зняти» проблеми з бізнесу. І свого часу Купранець дослужився до посади заступника екс-міністра Авакова.

    Сергій Вязмікін – довірена особа Купранця. «Боровся» з валютними мінялами, «доїв» гральний бізнес на посаді в.о. начальника департаменту захисту економіки Нацполіції у 2016 році. За Авакова дослужився до начальника департаменту стратегічних розслідувань при МВС. Знається на тому, кого і як потрібно «розслідувати». Та подорожче.

    За даними ЗМІ, Купранець за час роботи в МВС встиг зблизитися з Сергієм Вязмікіним, якому приходився начальником. Працюючи у «Департаменті кошмару бізнесу», як його жартівливо називають, вони встигли напрацювати непогану базу підприємств, з яких продовжують «годуватися». Разом з тим, з 2019 року до їхнього угруповання приєднався ще один член – уже колишній депутат від проросійської ОПЗЖ Ігор Абрамович. Він був членом Податкового комітету Верховної Ради, куди його люб’язно запросив голова цього комітету та близький товариш Данило Гетьманцев. Він же після скандалу з Батальйоном Монако став вигороджувати героя статті.

    Наразі, коли Вязмікін відпочиває на Лазурному узбережжі з Абрамовичем, питання щодо збору коштів із виробників вирішують відставники з Нацполіції: слідчий Руслан Марчук та одіозний Євген Коваль. Обох викинули з МВС після відставки Авакова. В.о заступник голови ДФС Євген Сокур замикає контроль над схемою у ДФС.

    Важливо відзначити, що Вязмікін, Купранець та їхні бізнес-партнери вміло використовують різні юридичні хитрощі, включаючи оформлення компаній на родичів, щоб приховати свої фінансові операції. Незважаючи на відкритість деяких фактів, їхня бізнес-імперія залишається ретельно замаскованою від зайвих очей.

    Як свідчать дані реєстрів, Сергій Анатолійович Вязьмікін є керівником АТ «Закритий недиверсифікований корпоративний венчурний інвестиційний фонд Фарт капітал». Однак до червня 2021 року він був бенефіціарним власником цього фонду. Разом із Михайлом Григоровичем Купранцем:

    Нині бенефіціаром фонду вважається Сетак Марія Олександрівна. Це теща Сергія Вязьмікіна, яка говорить про те, що вихід із власників фонду «Фарт капітал» для Сергія Анатолійовича – чиста формальність. А Михайло Григорович Купранець – батько Ігоря Купранця. Тож і його непричетність до фонду викликає сумніви.

    Слідчі мають розібратися в цій складній мережі корупції, яка пронизує різні сфери влади та бізнесу. Однак, як показує досвід, це може бути непростим завданням, особливо коли йдеться про фігури з високими зв’язками та впливом.

    Тимчасова слідча комісія з корупції у ДПС розглядала це питання на засіданні, де журналіст Юрій Бутусов докладно пояснив, які незаконні схеми використовують податківці для своєї вигоди.

    За словами Бутусова, блокування податкових накладних є основним інструментом, який дозволяє податківцям отримувати незаконні вигоди. Ця практика унеможливлює роботу підприємств, і розблокувати їх можна лише за рахунок хабара. Цікаво відзначити, що блокування відбувається майже для половини всіх зареєстрованих компаній, які піддаються перевірці.

    Ще однією темою, яка обговорювалася, була діяльність департаменту акцизів, який, на думку Бутусова, став діяти подібно до монстра. У цьому контексті прізвища Вязмікіна, Абрамовича та колишнього начальника Департаменту захисту економіки Національної поліції України Ігоря Купранця стали звучати особливо голосно.

    Поки що українці плетуть захисні сітки, збирають гроші на пікапи, дрони та байрактари для ЗСУ, наближаючи перемогу над російською ордою Вязьмікін зміцнює свій «фронт» на Лазурному узбережжі Франції.

    Звідти уродженець Нової Каховки Вязмікін займається поборами підакцизних підприємств в Україні. Під час ранкових пробіжок Ніццою з прихильником «руксаго міра», партнером, харківським бізнесменом Ігорем Абрамовичем вони «перетирають» тему хабарництва. Абрамович – номер 1 у списку батальйону «Монако».

    Як працює схема

    Два Ігорі, Абрамович та Купранець перед початком війни пообіцяли людям із ОП кругленький дохід у доларах. Отримувати його збиралися із поборів підакцизних підприємств. Для цього вони «орендували» податкову службу в особі в.о. голови ДФС України Тетяни Кирієнко. Привід для поборів оформляє начальник Департаменту контролю за підакцизними товарами ДФС Олександр Ярмоленко, виписуючи виробникам порушення на папері. Тим, хто не погодився платити, прикривають виробництво.

    Таким чином, постаті, включаючи Сергія Вязмікіна, що стоять за “Батальйоном Монако”, опинилися у центрі уваги громадськості та правоохоронних органів. Їхні зв’язки та діяльність викликають серйозні питання щодо прозорості та законності дій у сфері оподаткування та економічної безпеки України.

    Його дружина також «не без гріха»: у 2016 році вона скоїла принаймні дві ДТП. І ось тут судові документи відкривають нам ще одну таємницю сім’ї Вязмікіних. Виявляється, Оксана Олександрівна Вязмікіна на 2016 рік була громадянкою Російської Федерації. Принаймні саме так зазначено у судовому рішенні від квітня 2016 року.

    Нагадаємо, у 2016 році Росія вже майже два роки окупувала Крим та частину Донбасу. Сергій Вязмікін того ж року став заступником начальника голови Департаменту захисту економіки Національної поліції України. Указом Президента України у серпні 2016 року було нагороджено орденом Данила Галицького. І в цей же час його дружина має російський паспорт.