Щотижневі наступи російських окупантів наближаються до міста Часів Яр на Донеччині. Главком Збройних Сил України Олександр Сирський повідомив, що в Кремлі розглядають можливість захоплення цього населеного пункту під Бахмутом до “сакральної” для Російської Федерації дати – 9 травня.
Телеграф звернувся до військових експертів, щоб дізнатися, які шанси у окупантів на виконання цього завдання та яке стратегічне значення має Часів Яр для української армії.
На Донеччині триває інтенсивний наступ. За даними аналітиків DeepState, в суботу, 13 квітня, зафіксовано окупацію села Богданівка на підступах до Часівого Яру.
Інформацію про окупацію спростовують у Міністерстві оборони. За їхніми словами, у селі Богданівка тривають важкі бої, і хоча штурмові групи противника досягли північної околиці села, контроль над ним залишається у Сил оборони України.
Головнокомандуючий Збройних Сил України, Олександр Сирський, підтверджує загострення обстановки на Східному фронті, зазначаючи активізацію Російської Федерації у проведенні наступальних операцій. Агресор атакує українські позиції на Лиманському та Бахмутському напрямках, а також намагається прорвати оборону Збройних Сил України на Покровському напрямку за допомогою танків та бойових машин піхоти.
“Ще одним проблемним напрямком є район західніше Бахмута, де російські війська концентруються для прориву оборони та просування до каналу Сіверський Донець – Донбас, а далі до Часового Яру та Краматорська. Героїчна оборона наших військових бригад, які ледь не вросли у землю, перешкоджає ворожим щоденним атакам”, – заявив главнокомандуючий.
Тепла та суха погода сприяє ворожим діям, і зусилля противника посилюються, що час від часу призводить до тактичних успіхів. Тому Сирський вважає, що загроза для Часового Яру залишається надзвичайно актуальною.
Місто Часів Яр має велике значення для українських військ, а також визначні шанси окупантів на його захоплення. Згідно з військовим аналітиком Дмитром Снєгирьовим, контроль над цим стратегічним пунктом, розташованим на панівних висотах, дасть можливість утримувати під вогневим контролем місто Костянтинівку та інші населені пункти.
Однак, за словами експерта, наразі немає передумов для відступу Збройних Сил України з Часівого Яру.
“Часів Яр є одним з ключових пунктів оборони. По суті, це важлива ділянка передової, яка контролюється нами. Противникові буде дуже складно швидко просунутися вперед через густу міську забудову та промислові міста, такі як Костянтинівка, Краматорськ і Слов’янськ, що розташовані неподалік”, – пояснює Снєгирьов.
Він також додає, що наразі ситуація ще не досягла етапу вуличних боїв, аналогічних тим, які тривали у місті Бахмут дев’ять місяців. Міста, за які російські війська планують воювати, є більшими за Бахмут і Авдіївку. Окупанти також визнають підготовку українських військ до майбутнього наступу. Тому, зазначає Снєгирьов, існуючий контроль над стратегічними висотами говорить про те, що відступ є малоймовірним.
Офіцер Збройних Сил України, Мирослав Гай, вважає, що хоча ситуація на Бахмутському напрямку є складною, вважати її критичною є помилкою.
За словами військового, для російських окупантів оволодінням Часового Яру є перш за все політичне значення, а не військове. Тому вони будуть використовувати звичну схему захоплення, яка полягає в повному знищенні населеного пункту.
“Взяти місто буде складно, але їхня умовна перевага полягає в тому, що їм не потрібно зберігати його. Вони просто зруйнують його авіаційними ударами, після чого захищати там буде нічого. Подивіться, як вони “звільняли” Мар’їнку і Авдіївку – ці міста більше не існують”, – пояснює Гай.
За його словами, це випробувана схема захоплення міста “по-російськи”, яка передбачає його повне знищення та встановлення контролю над руїнами. Це забирає багато часу, ресурсів і призводить до великих втрат серед особового складу, але для внутрішнього споживача це створює політичний образ перемоги: місто захоплене російськими військами.
Ефективність оборони Часового Яру прямо залежатиме від забезпечення Збройних Сил України відповідними озброєннями. За висловами аналітика Дмитра Снєгирьова, наразі відчутний гострий дефіцит мінометних та артилерійських снарядів.
Якщо раніше українські військові здійснювали 2,5 тисячі пострілів на кожні 10 тисяч “пусків” російської сторони, то сьогодні це відношення не на користь України, адже становить вже 1 до 6.
“Снаряди – наразі наш пріоритет. Це стосується як радянських 152-міліметрових, так і натовських 155-міліметрових снарядів. Якщо вдасться вирішити це питання, ситуація вийде на новий рівень. Також потрібні засоби протиповітряної оборони (ППО) як малого, так і середнього радіусу дії для роботи на передовій, а також для прикриття інфраструктурних об’єктів. Необхідні також засоби ураження, як ствольна, так і реактивна артилерія. Якщо ці потреби будуть задоволені, ми можемо досягти паритету з ворогом”, – зазначає аналітик.
Незважаючи на розвиток подій на фронті, важливо не допускати паніки. Поки Збройні Сили України тримають оборону “на зубах”, політики шукають шляхи для отримання необхідної підтримки в країнах Європейського Союзу.
