Позначка: оборонні закупівлі

  • «Вважав, що знає краще за Генштаб»: Сирський розкрив причини конфлікту з Федоровим

    «Вважав, що знає краще за Генштаб»: Сирський розкрив причини конфлікту з Федоровим

    Колишній головнокомандувач Збройних сил України Олександр Сирський уперше детально пояснив причини суперечностей із колишнім міністром оборони Михайлом Федоровим. За словами генерала, ключова проблема полягала в розподілі оборонного бюджету: Міністерство оборони надавало пріоритет закупівлям окремих видів безпілотників, тоді як потреби військових у далекобійних боєприпасах, наземних роботизованих комплексах та транспорті залишалися недостатньо забезпеченими.

    Про це Сирський розповів в інтерв’ю BBC News Україна, оприлюдненому 13 жовтня.

    За словами колишнього головнокомандувача, між ним і Федоровим не було особистої ворожнечі. Однак під час спільної роботи виникали серйозні розбіжності щодо фінансування та забезпечення армії.

    Генерал пояснив, що потреби Збройних сил визначає Генеральний штаб на підставі заявок військових підрозділів. Саме ці дані мають бути основою для планування закупівель озброєння, боєприпасів і техніки.

    Проте, як стверджує Сирський, під час керівництва Федорова Міністерство оборони не завжди дотримувалося погоджених пріоритетів.

    «Він вважав, що він краще знає наші потреби», — заявив Сирський, коментуючи підхід колишнього міністра до оборонних закупівель.

    За словами генерала, Федоров надавав перевагу окремим категоріям безпілотників, не враховуючи повною мірою запити, які надходили від Генштабу.

    У результаті, як стверджує Сирський, виник значний дисбаланс між реальними потребами фронту, запланованими закупівлями та фактичними поставками озброєння.

    Артилерійські боєприпаси забезпечували лише на 5–6%

    Однією з найгучніших заяв Сирського стали наведені ним цифри щодо забезпечення війська.

    За словами генерала, в окремих категоріях озброєння та боєприпасів постачання становило лише 5–6% від потреб.

    Зокрема, він згадав далекобійні артилерійські боєприпаси.

    Водночас ці показники є оцінкою самого Сирського. Незалежної перевірки наведених цифр або офіційної деталізованої статистики закупівель у відкритому доступі наразі немає.

    Колишній головнокомандувач наголосив, що забезпечення армії має бути комплексним, оскільки сучасні бойові дії потребують не лише ударних безпілотників.

    Військовим також необхідні артилерійські боєприпаси, наземні роботизовані комплекси, пікапи, мотоцикли, квадроцикли та інший транспорт.

    На думку Сирського, фінансування цих напрямів повинно відбуватися паралельно, щоб уникнути дефіциту окремих засобів на фронті.

    Дрони фінансували наперед, а іншої техніки бракувало

    Окрему увагу генерал приділив закупівлям безпілотників.

    Він стверджує, що Міністерство оборони могло спрямовувати кошти на фінансування дронів одразу на весь рік, тоді як закупівлі інших необхідних засобів залишалися без фінансування.

    Найбільше, за словами Сирського, це позначалося на наземних роботизованих комплексах.

    Такі системи використовують для виконання різних завдань, зокрема логістики, транспортування вантажів та евакуації поранених.

    Водночас Сирський заперечив, що виступав проти збільшення кількості безпілотників у військах.

    За його словами, проблема полягала не в самих дронах, а в тому, що фінансування одного напряму відбувалося на шкоду іншим.

    Ба більше, генерал стверджує, що навіть заплановані поставки безпілотників не виконувалися повністю.

    За його оцінкою, військові отримували приблизно половину від передбаченої кількості дронів.

    Сирський заперечив інформацію про ультиматуми

    Під час інтерв’ю колишній головнокомандувач також прокоментував повідомлення про нібито ультиматуми, які він міг висувати керівництву держави через суперечки з Федоровим.

    Сирський заперечив такі твердження.

    За його словами, про відповідні звинувачення він дізнався, перебуваючи на командному пункті однієї з бригад на Лиманському напрямку.

    Він також зазначив, що питання забезпечення військ неодноразово порушували на засіданнях Ставки Верховного головнокомандувача.

    Що раніше говорив Федоров

    Водночас Михайло Федоров раніше публічно висловлював іншу позицію щодо причин суперечностей.

    Раніше «Ненька інфо» розповідала про причини відставки Михайла Федорова та суперечки між цивільним і військовим керівництвом щодо пріоритетів оборонних закупівель.

    Також видання писало про першу публічну реакцію Олександра Сирського на звинувачення колишнього міністра оборони.

    Крім того, «Ненька інфо» повідомляла про позицію Володимира Зеленського щодо кадрового протистояння, посилаючись на інформацію співрозмовників у президентській фракції.

    У липні 2026 року колишній міністр оборони заявляв, що був готовий продовжувати співпрацю із Сирським, однак, за його словами, частина ініціатив Міністерства оборони блокувалася.

    Федоров також звинувачував тодішнє військове керівництво в небажанні відкрито обговорювати проблеми та стверджував, що навколо управлінських рішень виникали політичні інтриги.

    Крім того, він повідомляв про економію бюджетних коштів завдяки зміні закупівельних процедур та проведенню тендерів.

    Отже, колишні керівники оборонного відомства та Збройних сил по-різному описують причини суперечностей і результати своєї спільної роботи.

    Що означають ці заяви для оборонних закупівель

    Дискусія між Сирським і Федоровим порушує ширше питання — наскільки ефективно українська система оборонних закупівель узгоджує потреби військових із наявними фінансовими ресурсами.

    У сучасній війні безпілотники стали одним із ключових засобів ураження, розвідки та логістики. Проте вони не можуть повністю замінити артилерію, наземну техніку й транспорт.

    Тому забезпечення військ вимагає постійного перегляду пріоритетів відповідно до ситуації на фронті.

    Головний висновок із заяв Сирського полягає в тому, що суперечності з Федоровим, за його версією, були пов’язані насамперед із розподілом оборонного фінансування та закупівлями.

    Водночас наведені генералом цифри й звинувачення потребують незалежної перевірки. Публічні свідчення обох колишніх посадовців демонструють різні погляди на управління оборонними ресурсами, але самі по собі не встановлюють, хто саме відповідальний за конкретні недоліки забезпечення армії.

  • Василь Костюк та Олександр Горобець були помічені у схемах з фіктивним імпортом дронів на 84 млн доларів

    Василь Костюк та Олександр Горобець були помічені у схемах з фіктивним імпортом дронів на 84 млн доларів

    За інформацією наших джерел, наразі правоохоронці ведуть розслідування щодо відмивання коштів через оформлення фіктивного імпорту дронів за участі відомого львівського конвертора Василя Костюка (Вася Львівський) та Олександра Горобця.

    Василь Костюк відомий в Україні “обнальщик”, навчався разом із колишнім головою Державної податкової служби Сергієм Верлановим. У його колишньому діловому оточенні згадували Віктора Кривуна, Андрія Дуліка з “Любе Авто” та Любомира Тхіра.

    Наразі Василь Костюк входить до так званої групи “ТриК” – (Козицький, Козловський, Костюк). Де Козицький Максим – голова Львівської ОВА, Козловський Григорій – львівський бандит, рейдер та тютюновий контрабандист, а Василь Костюк – один з найкрупніших в Україні конвертор та “мийщик”. За інформацією наших джерел, останнім часом протекцію групі “ТриК” складає Кирило Буданов, з яким Григорій Козловський знайшов “спільну мову”.

    Олександр Горобець – давній партнер Васі Львівського, після початку розслідування фінансових махінацій з фіктивним імпортом дронів  втік до Європи, де зайнявся ресторанним бізнесом.

    Як організована схема фіктивного імпорту дронів до України, організована Василем Костюком та Олександром Горобцем

    Щодо механізму самої схеми, відомо наступне: партії по 600 дронів оформляли з однаковими стоковими фотографіями, під пільговий імпорт виводили валюту іноземним компаніям, а заявлений товар, за твердженням слідчих, не надходив.

    «Лікадра Теніка» (44372310 ), раніше «Фертеніка», зареєстрована 28 серпня 2021 року зі статутним капіталом 50 тис. грн. За 2024 рік — 489,05 млн грн виручки, 2,96 млн прибутку, чотири працівники, 1,579 млрд активів і 1,576 млрд зобов’язань. Директори змінювалися: Валерій Резник, Людмила Левашеня, Анзорі Хуцишвілі. Адреси переносили між Києвом, Львовом, Вишневим та Фастовом. Остання — Фастів, вулиця Героїв Прикордонників, 2Б. Раніше серед власників значився Володимир Пальчик, потім 100% перейшли до LIKADRA LTD з Маршаллових островів, бенефіціар — громадянин Румунії Андрій Жосу. 20 грудня 2022 року реєстрацію ПДВ анулювали, але багатомільйонні обороти продовжилися.

    У матеріалах розслідування названо конкретні суми та одержувачів: «Мерієт» (43840643 (https://youcontrol.com.ua/catalog/company_details/43840643/)) — 4,4 млн доларів польській компанії GN ELECTRONIC SP. Z O.O.; «Лоялхіллс Груп» (45339667 (https://youcontrol.com.ua/catalog/company_details/45339667/)) — 6,4 млн доларів компанії LATUNA LIMITED; «Пеппер Стар» (44610024 (https://youcontrol.com.ua/catalog/company_details/44610024/)) — 12,2 млн доларів від TORQUE TRADE LIMITED та ABSales Group Limited; «Поліпром Контур» (44972273 (https://youcontrol.com.ua/catalog/company_details/44972273/)) — 13 млн доларів STARNINE SALES LIMITED; «Сенфіджіо Інд» (45242023 (https://youcontrol.com.ua/catalog/company_details/45242023/)) — 18 млн доларів WHARVEST LIMITED; «Вітал Прогрес» (45214462 (https://youcontrol.com.ua/catalog/company_details/45214462/)) — 11 млн доларів OPTIMA TRADE LIMITED; «Лавра Груп» (45023845 (https://youcontrol.com.ua/catalog/company_details/45023845/)) — 9,1 млн доларів TORQUE TRADE LIMITED; «Нексус Торг» (45351930 (https://youcontrol.com.ua/catalog/company_details/45351930/)) — 10,1 млн доларів NEOTRADE LIMITED. Загалом $84,2 млн заявлених операцій, переважно через компанії Гонконгу. Це сума по групі імпортерів, а не встановлений оборот однієї «Лікадра Теніка».

    Махінація ґрунтувалася на ймовірному зловживанні пільгами з ПДВ. Під виглядом безпілотників могли оформлювати інший товар, уникаючи імпортних податків, або здійснювати валютні платежі за контрактами без реальних поставок. Повторювані фотографії партій по 600 одиниць стали однією з ознак, описаних у розслідуванні. Анульована реєстрація ПДВ у «Лікадра Теніка» вимагає окремої перевірки її податкової звітності та подальших операцій.

    Костюка раніше пов’язували з відмиванням грошей та фіктивним податковим кредитом через «ВІК Лімардо» (42636737) Володимира Сторощука, «Вест Табакко Груп» (41424926) Володимира Кавальца, «Альтера Захід» (38933149) Віталія Мандзяка та «Фрутта Опт Торг» (41191557) Віктора Додатка. Судові справи №757/34824/16-к, №757/34828/16-к, №826/4717/16, №263/4607/19 та №263/1870/19 стосувалися фіктивних операцій, податкового кредиту та ймовірного відмивання грошей. У матеріалах «Фрутта Опт Торг» згадувалася компанія «Ферро» (40952883).

    Василь Костюк – від “базарного рекетира” до крупнго обнальщика до керівника “Прикарпаттяобленерго”

    Нагадаємо, організатор схеми Костюк Василь Васильович народився 10 жовтня 1966 року в селі Чортовець на Івано-Франківщині. Походження капіталу Костюка Василя Васильовича не викликає жодних сумнівів у тих, хто знайомий з історією Івано-Франківська 1990–2000-х років.

    ФОТО: Архівне фото відомого на Західній Україні рейдера та обнальщика Василя Костюка (Васі Львівського)

    Його первинне накопичення відбулося завдяки легендарному злочинному угрупованню «АСП». У ті роди братки взяли під повний контроль центральні ринки міста – «Центральний», «П’ятачок», «П’яний базар». Це був класичний рекет: кожен торгівець платив данину, а відмова каралася жорстко. Згодом «АСП» політизувалося. Члени угруповання ставали депутатами міської та обласної ради від «Партії регіонів» та «БЮТу».

    Сам Костюк Василь Васильович у 2006–2010 роках отримав мандат депутата Івано-Франківської облради як позафракційний. Однак його тодішній помічник Віктор Вінтоняк згодом став помічником народного депутата Анатолія Матвієнка у Верховній Раді VIII скликання. Цей факт доводить, що ще за президентства Петра Порошенка угруповання мало повний карт-бланш на свою діяльність.

    Коли угруповання набрало сили, воно почало розставляти своїх людей на ключові посади. Костюк Василь Васильович став членом правління АТ «Прикарпаттяобленерго». Його зоною відповідальності стали так звані «скрутки» – маніпуляції з обліком електроенергії та ухилення від оподаткування.

    Влітку 2012 року тодішній керівник обласного УБОЗу Ігор Вакуленко, який був ставлеником Костюка, відкрив кримінальну справу проти засновника деревообробної фірми «Гафука» Уфука. Формальна причина – кредит у «Брокбізнесбанку». Справжня ж причина полягала в тому, що підприємець відмовився брати участь в імпортних схемах угруповання. Показово, що за вказівкою Костюка Вакуленко «наїжджав» на ринки Коломиї, примушуючи їх приєднатися до системи конвертації.

    Через ринки Івано-Франківська прокручувалися фіктивні товарні потоки. Фізичним особам-підприємцям постачали завищені партії одягу, продуктів, тютюну та добрив – виключно на папері. Мета полягала у незаконному відшкодуванні податку на додану вартість. Реальний же товар продавався за готівку іншими контрагентами. Так генерувалася «чорна» готівка для угруповання. Найбільшого розмаху схеми набули у 2010–2014 роках, коли міліція повністю контролювалася Костюком.

    Угруповання Костюка мало довгострокові плани і займалося справжнім «вишколом» кадрів. Найперспективніших юристів відправляли на навчання до Харківського національного університету імені Каразіна на юридичний факультет. Ключовою була кафедра громадсько-правових дисциплін, яку з 2005 по 2019 рік очолювала нинішня генеральний прокурор Ірина Венедіктова. Йдеться переважно про магістерські програми на платній основі. Таким чином, Костюк планомірно вбудовував своїх людей у правову систему держави ще задовго до того, як її очолила людина з його «освітньої мережі».

    На посаді заступника голови правління «Прикарпаттяобленерго» Костюк Василь Васильович відповідав за публічні закупівлі. Через нього проходили всі обігові кошти компанії. Система тендерів стала ідеальним інструментом для вимивання грошей. Компанія-переможець ТОВ «АЙТІ БІЗНЕС СОЛЮШН» неодноразово отримувала замовлення. За даними аналітичних платформ, ця фірма активно фігурує в підозрілих операціях.

    Схема проста: отримавши бюджетні кошти, підприємство переводило їх на рахунки конвертаційних центрів. Замість реальних послуг або обладнання проводилися фіктивні операції. Гроші обготівковувалися та осідали в кишенях бенефіціарів. Костюк, який особисто відповідав за прозорість тендерів, не міг про це не знати. Його багаторічне покриття цих схем свідчить про пряме співучасть у розкраданні державних коштів.

    Родина Любомира Тхіра – як “адвокат-пенсіонер” збирає компромат на правоохоронців в інтересах Васі Львівського

    Кінцевим виконавцем і контролером усіх поточних питань Костюка Василя Васильовича, особливо у сферах податкової та митної служб Львівської області, часто виступає Любомир Іванович Тхір. Любомир Тхір – пенсіонер-адвокат, колишній податківець, який, за інформацією ЗМІ, “зібрав команду з колишніх правоохоронців, які займаються шантажем своїх колег: збирають компромат, стежать за допомогою дронів, встановлюють приховані камери в автомобілях”. Ця інформація використовується для вирішення податкових, митних та судових питань Василя Костюка.

    Родина Любомира Тхіра відкрито демонструє шалені статки. Він має нерухомість, записану на дружину Мар’яну (колишню працівницю ДПС), тещу Ольгу Качинську та інших родичів. Автопарк: два Mercedes GLE 400 2020 року (номери ВС3872КХ) та Audi Q7 2017 року (ВС7000КВ). Гроші виводяться в офшори. Племінник Тхіра Андрій – колишній податківець, чоловік власниці ПП «МОТОЛАЙК» Оксани Тхір. Племінниця дружини Роксолана Качинська – заступник начальника відділу митного оформлення Малехів митного поста Львів-Північний. Вона ж колишня дружина племінника нещодавно померлого Василя Пісного – Миколи Пісного. Саме через це родинне переплетіння виникло кумівство між Тхіром та Костюком.

    Рідний брат Любомира – Ростислав Тхір – перший заступник начальника Головного управління Держгеокадастру у Львівській області. Його дружина Наталія – головний інспектор на митному посту. Андрій Воловецький з Львівської податкової – кум і прислужник, який за винагороду літає на Мальдіви та в Домінікану з родиною Тхірів за кошти платників податків. Андрій Дулик (ЛюбеАвто) – колишній співробітник, товариш по чарці. Його дружина Юлія Калмикова – співвласниця мережі магазинів жіночої білизни «Біанка» та рідна сестра дружини Нефьодова. Віталій Стець – «дах» у Державному бюро розслідувань, отримував грошові подарунки, а його дружина їздить на незадекларованому Lexus NX 300H (номер ВС0286НХ), купленому ще 2019 року і не зареєстрованому на неї.

  • Мільйон доларів на дронах: посадовець ДПСУ отримав нову підозру у гучній справі НАБУ

    Мільйон доларів на дронах: посадовець ДПСУ отримав нову підозру у гучній справі НАБУ

    Гучна справа про можливий мільйонний хабар на закупівлі безпілотників для Державної прикордонної служби отримала нове продовження. 23 вересня НАБУ і САП повідомили про нові підозри посадовцю ДПСУ та власнику приватної компанії, яких ще навесні викрили у провадженні щодо вимагання $1 млн за безперешкодне укладення та виконання контракту на постачання дронів. Тепер слідство говорить не лише про вимагання грошей, а й про окремий епізод передачі неправомірної вигоди та можливу легалізацію незаконних доходів через криптовалюту й придбання дорогого автомобіля.

    За даними НАБУ, історія почалася ще в серпні 2025 року, коли одна з військових частин ДПСУ розпочала закупівлю партії безпілотних авіаційних комплексів. До переговорної процедури допустили приватну компанію, яка спочатку запропонувала поставити техніку за 825 млн грн.

    У процес втрутився власник іншої компанії-виробника дронів. За версією слідства, він переконував конкурента не знижувати ціну, посилаючись на нібито попередні домовленості з Адміністрацією ДПСУ і очікуючи, що саме його компанія отримає контракт.

    Однак конкурент таки подав дешевшу пропозицію і виграв закупівлю.

    Саме після цього, стверджують НАБУ і САП, сценарій змінився: власник компанії, яка програла, у змові з представниками прикордонної служби нібито почав вимагати від переможця $1 млн за те, щоб із укладенням договору та прийманням техніки не виникало проблем.

    Для переконливості директору компанії-переможця навіть організували телефонну розмову з представником ДПСУ. За версією детективів, той заявив, що вимоги щодо передачі грошей нібито погоджені з Адміністрацією відомства.

    У травні 2026 року посадовцю прикордонної служби та власнику компанії повідомили перші підозри. Тоді дії фігурантів кваліфікували в межах статей про одержання неправомірної вигоди в особливо великому розмірі.

    Про цю справу раніше детально писала і «Ненька інфо»:

    $1 мільйон за контракт на дрони: суд арештував посадовця ДПСУ та виробника безпілотників у гучній корупційній справі

    Тоді Вищий антикорупційний суд обрав підозрюваним запобіжні заходи. За даними «Ненька інфо», посадовця ДПСУ взяли під варту з альтернативою застави у 4 млн грн, а для підприємця визначили значно більшу заставу — понад 44 млн грн.

    Але на цьому справа не зупинилася.

    Слідство знайшло ще один переказ — $50 тисяч у криптовалюті

    23 вересня НАБУ повідомило, що детективи встановили додатковий епізод передачі неправомірної вигоди.

    За версією слідства, власник приватної компанії переказав посадовцю ДПСУ 50 тисяч USDT — криптовалюти Tether, прив’язаної до долара США.

    За курсом НБУ на відповідний момент це становило понад 2,1 млн грн.

    Саме цей епізод став підставою для нової кваліфікації дій фігурантів. Тепер у справі йдеться, зокрема, про надання неправомірної вигоди за ч. 2 ст. 369 Кримінального кодексу.

    А щодо посадовця ДПСУ слідство пішло ще далі.

    15,4 млн грн перевели в USDT

    НАБУ заявляє, що прикордонник міг неодноразово отримувати незаконні доходи та приховувати їх у криптоактивах.

    За даними Бюро, у період із січня по квітень 2026 року він перевів у Tether кошти на суму понад 15,4 млн грн.

    Детективи проаналізували транзакції і дійшли висновку, що частину криптовалюти надалі конвертували у готівку.

    Один із криптогаманців правоохоронці, за інформацією НАБУ, виявили під час обшуку за місцем проживання посадовця.

    Саме тому йому додатково інкримінують легалізацію майна, одержаного злочинним шляхом за ч. 2 ст. 209 КК України.

    Із крипти — у Mercedes

    Ще одна яскрава деталь нового епізоду — автомобіль.

    За версією НАБУ, частину грошей, які були виведені з криптовалюти у готівку, використали для придбання Mercedes-Benz GLC 300.

    Автомобіль при цьому оформили не на самого посадовця, а на його дружину.

    Саме цей ланцюжок — можливі незаконні доходи, криптовалюта, переведення в готівку і подальша купівля майна на близьку особу — слідство розглядає як один із епізодів потенційної легалізації коштів.

    Водночас НАБУ не називає прізвища посадовця чи підприємця у своєму офіційному повідомленні, тому пов’язувати справу з конкретними особами без додаткового підтвердження некоректно.

    Контракт на сотні мільйонів перетворився на мільйонний хабар

    Особливого резонансу історії додає сама логіка закупівлі.

    Компанія, яка зрештою виграла тендер, за даними слідства, зробила те, що за нормальної конкуренції мало б бути вигідним державі — знизила ціну.

    У попередньому матеріалі «Ненька інфо» йшлося, що закупівля стосувалася 270 безпілотних авіаційних комплексів, а після зниження ціни вартість контракту могла становити близько 760 млн грн замість початкових 825 млн.

    Саме після того, як дешевша пропозиція зруйнувала попередній сценарій, за версією слідства, і виникла вимога заплатити $1 млн за подальше безперешкодне виконання контракту.

    Тобто фактично йдеться про ситуацію, коли компанія виграла закупівлю завдяки нижчій ціні, але потім могла зіткнутися з вимогою заплатити окремо за те, щоб державний контракт узагалі нормально запрацював.

    Справи навколо закупівлі дронів множаться

    Це не єдине велике антикорупційне провадження навколо безпілотників.

    У серпні НАБУ і САП повідомили про нові підозри у справі Держспецзв’язку щодо закупівлі дронів у 2023 році. За даними слідства, загальна сума збитків у тому провадженні зросла з 90 млн до 254 млн грн, а ціни на техніку могли завищуватися на 60–90%.

    В іншому провадженні НАБУ вже завершило слідство щодо закупівель БПЛА та засобів РЕБ, де правоохоронці підозрюють групу посадовців і бізнесменів у системному заволодінні бюджетними коштами, які органи місцевого самоврядування направляли на потреби Сил оборони.

    На «Ненька інфо» також виходили матеріали про інші скандали навколо ринку безпілотників.

    Зокрема:

    Виробник дронів «Генерал Черешня» погрожував БФ «Твій Крок» через відмову купувати продукцію за завищеними цінами

    А ще:

    Мер Чернівців Роман Клічук опинився у центрі скандалу через закупівлю дронів із переплатою

    Є й окрема справа вже всередині самої прикордонної служби:

    Продав військові дрони, купив Lexus: на Одещині викрили начальника складу прикордонників

    Там, щоправда, йдеться про інше кримінальне провадження і не пов’язаних із нинішньою справою осіб.

    Що далі

    Після нових підозр історія з мільйоном доларів фактично перестала бути лише справою про ймовірне вимагання хабаря за контракт.

    Тепер детективи відстежують криптовалютні перекази, походження десятків мільйонів гривень, конвертацію USDT у готівку та придбання дорогого майна.

    При цьому НАБУ наголошує, що слідство ще триває і правоохоронці продовжують встановлювати інших осіб, які могли бути причетними до схеми.

    Тож справа, яка навесні почалася з підозри у вимаганні $1 млн за «безперешкодне» постачання дронів, до осені обросла новими епізодами — 50 тисячами USDT, понад 15,4 млн грн у криптовалюті та Mercedes-Benz, оформленим на дружину посадовця.

    І це може бути ще не фінал: НАБУ прямо зазначає, що коло можливих учасників продовжують встановлювати.

    Водночас усі описані обставини є версією слідства. Відповідно до Конституції України, підозрювані вважаються невинуватими, доки їхню вину не буде доведено в законному порядку обвинувальним вироком суду.

  • Україні бракує $27 млрд на оборону: Хмара розповів, де терміново шукатимуть гроші для ЗСУ

    Україні бракує $27 млрд на оборону: Хмара розповів, де терміново шукатимуть гроші для ЗСУ

    Україна зіткнулася з одним із найбільших фінансових викликів для оборони від початку 2026 року. Міністерству оборони необхідно закрити дефіцит фінансування приблизно у $27 млрд, і частина цих грошей потрібна не на далеку перспективу, а для забезпечення поточних потреб Сил оборони та підготовки закупівель на початок наступного року.

    Про це 30 серпня під час зустрічі з журналістами заявив міністр оборони Євгеній Хмара. Інформацію одночасно підтвердили кілька українських медіа, кореспонденти яких були присутні на зустрічі.

    При цьому у Міноборони вже визначили щонайменше два основні способи, якими спробують закрити фінансовий розрив.

    Перший — отримати раніше частину європейського фінансування, запланованого на 2027 рік.

    Другий — переконати держави, які поки не долучилися до відповідної фінансової рамки, надати Україні гроші, а партнерів, які вже беруть участь у підтримці, — збільшити свої внески.

    За словами Хмари, Україна збирається говорити з партнерами не просто про абстрактну потребу «дати більше грошей». Київ хоче представляти конкретні оборонні проєкти, їхню мету, необхідні ресурси, очікуваний результат і строки реалізації.

    Тобто модель фінансування поступово має переходити до принципу: ось конкретне завдання Сил оборони — ось проєкт, необхідний для його виконання — ось необхідна сума і результат, який Україна отримає після фінансування.

    Звідки взялася «дірка» у $27 млрд

    Сама цифра з’явилася не сьогодні.

    Про дефіцит фінансування оборони президент Володимир Зеленський говорив ще під час зустрічі «коаліції охочих» напередодні Дня Незалежності.

    І тут є принципово важливе уточнення: йдеться не просто про те, що уряд раптово виявив нестачу $27 млрд.

    Значну частину коштів, які мали витрачатися у другій половині 2026 року, використали раніше, щоб профінансувати нагальні потреби війська, зокрема оборонні закупівлі та виробництво. Тепер цей фінансовий ресурс необхідно компенсувати.

    За інформацією, яку раніше озвучував Зеленський, приблизно $8–10 млрд із загальної потреби пов’язані із забезпеченням початку 2027 року — передусім із закупівлею зброї та іншого необхідного для Сил оборони.

    Ще близько $20 млрд припадає на зарплати військовослужбовців, виплати сім’ям загиблих та інші оборонні видатки.

    Тобто $27 млрд — це не лише гроші на нові ракети, безпілотники чи бронетехніку.

    Йдеться одночасно про утримання армії, соціальні виплати та продовження закупівель озброєння.

    Європу можуть попросити дати гроші 2027 року вже зараз

    Перший сценарій, який сьогодні прямо назвав Хмара, — перенесення частини майбутнього європейського фінансування на більш ранній термін.

    І це може стати одним із головних питань переговорів Києва з Брюсселем найближчим часом.

    Європейський Союз сформував для України кредитну рамку на €90 млрд, розділивши фінансування на дві частини — по €45 млрд на 2026 та 2027 роки. Київ хоче отримати частину коштів, запланованих на наступний рік, достроково, щоб закрити нинішню потребу.

    Таким чином Україна фактично пропонує не створювати нову програму з нуля, а змінити графік уже передбаченого фінансування.

    Це потенційно може бути швидшим шляхом, ніж домовлятися про абсолютно новий багатомільярдний пакет.

    Але проблема очевидна: якщо частину грошей 2027 року витратити вже зараз, постає питання, чим компенсувати відповідну потребу наступного року.

    Саме тому Київ паралельно шукає додаткові джерела.

    Другий варіант — нові країни та більші внески

    Хмара повідомив, що Міноборони вже визначило держави, з якими планує провести окремі переговори.

    Йдеться про дві групи партнерів.

    Перша — країни, які ще не долучилися до чинної фінансової рамки підтримки України.

    Друга — держави, які вже допомагають, але потенційно здатні збільшити свої внески.

    Міністр не назвав публічно конкретний перелік таких держав.

    Однак принцип переговорів він описав досить чітко: Україна має показувати партнерам не загальне прохання про допомогу, а конкретний військовий результат, який можна отримати за ці кошти.

    Це особливо важливо на п’ятому році повномасштабної війни, коли західним урядам дедалі частіше необхідно пояснювати власним парламентам та виборцям, на що саме витрачаються кошти для України.

    Гроші потрібні не лише для «сьогодні», а й для зброї 2027 року

    Одна з причин, чому фінансування необхідно знаходити вже зараз, полягає у специфіці оборонних закупівель.

    Складні системи озброєння неможливо замовити 1 січня і отримати 2 січня.

    Виробникам необхідні авансові платежі, контракти на комплектуючі, виробничі потужності та час.

    Тому частина грошей, які формально стосуються потреб 2027 року, має бути витрачена ще у 2026-му.

    За даними Euronews, приблизно €6 млрд із фінансової потреби стосуються саме авансових платежів за озброєння, яке Україна повинна отримати вже на початку наступного року.

    Якщо такі контракти не профінансувати зараз, проблема проявиться не сьогодні, а через кілька місяців — коли необхідна зброя просто не буде готова.

    Частину європейських грошей Україна вже отримала

    При цьому Європа вже фінансує конкретні оборонні програми.

    30 липня Україна отримала €3,47 млрд від ЄС у межах Ukraine Support Loan.

    Міноборони повідомляло, що ці кошти спрямовуються на кілька ключових напрямів: посилення протиповітряної оборони та авіаційних спроможностей, масштабування виробництва безпілотників, розвиток ракетних програм та загальне зміцнення обороноздатності.

    Це показує, що механізм прямого європейського фінансування вже працює.

    Тепер питання полягає в його масштабі та швидкості.

    Чому $27 млрд критично важливі саме зараз

    Фінансова проблема виникла у момент, коли Україні необхідно одночасно вкладати гроші одразу у кілька надзвичайно дорогих напрямів.

    Один із них — ППО.

    Напередодні Дня Незалежності Зеленський заявляв партнерам про гостру потребу України у ракетах-перехоплювачах для Patriot. Reuters повідомляло, що Київ хотів би отримати щонайменше 300 таких ракет на тлі посилення російських ракетно-дронових атак.

    Другий напрям — безпілотники та перехоплювачі.

    І саме сьогодні Хмара повідомив ще одну важливу деталь: Україна вже провела польові випробування чотирьох потенційних систем для перехоплення реактивних російських дронів.

    Наступне завдання — довести ці рішення до необхідного рівня та масштабувати їхнє виробництво до тисяч одиниць.

    А масштабування будь-якої нової зброї — це знову гроші.

    Третій напрям — далекобійні спроможності України.

    Четвертий — звичайне забезпечення величезної армії: зарплати, виплати, боєприпаси, ремонт техніки, логістика.

    Тому дефіцит у $27 млрд з’явився у дуже незручний момент: Росія не демонструє намірів згортати війну, інтенсивність ударів залишається високою, а Україна одночасно має фінансувати нинішні бойові дії та вже зараз готувати армію до 2027 року.

    Чи означає це, що «грошей на ЗСУ немає»

    Ні — і тут важливо не перебільшувати.

    Цифра $27 млрд не означає, що завтра припиняться виплати військовим або закупівлі зброї.

    Йдеться про фінансову потребу, яку необхідно закрити для виконання запланованих оборонних видатків.

    Більше того, Міноборони заявляє, що вже має сценарії її покриття.

    Але масштаб проблеми применшувати теж не варто.

    $27 млрд — величезна сума навіть для країни, яка отримує значну міжнародну підтримку. А використання частини коштів наступного року наперед фактично означає, що фінансова дискусія просто переноситься далі.

    Саме тому другий напрям — залучення нових партнерів і збільшення внесків чинних союзників — може бути навіть важливішим за дострокове використання європейського кредиту.

    Київ хоче продавати партнерам не «потребу», а результат

    І тут заява Хмари містить, можливо, найцікавіший сигнал.

    Україна змінює аргументацію у переговорах про військову допомогу.

    Замість моделі «нам необхідно $X млрд для продовження оборони» Міноборони хоче пропонувати партнерам конкретні проєкти з вимірюваним результатом.

    Це можуть бути, наприклад, певні обсяги виробництва дронів, систем перехоплення, ракет або інших спроможностей — хоча конкретних проєктів Хмара сьогодні публічно не назвав.

    Сам міністр сформулював принцип так: партнери повинні бачити, які завдання стоять перед Силами оборони, які проєкти необхідні для їх виконання, якого результату вони дадуть і в які строки.

    І це може бути принципово важливим для наступного етапу війни.

    Адже Україна зараз одночасно має дві фінансові проблеми: знайти десятки мільярдів доларів, щоб армія могла продовжувати воювати сьогодні, і не «проїсти» при цьому ресурси, які потрібні їй уже на початку 2027 року.

    Саме тому цифра $27 млрд — не просто черговий показник бюджетного дефіциту.

    Це фактично ціна фінансового мосту, який Україні потрібно побудувати між нинішнім етапом війни та наступним роком.

    І часу для цього небагато.

  • «Цю презентацію забудь»: Зеленський розповів, як Федоров хотів створити «міністерство війни»

    «Цю презентацію забудь»: Зеленський розповів, як Федоров хотів створити «міністерство війни»

    Президент Володимир Зеленський розкрив нові деталі конфлікту між колишнім міністром оборони Михайлом Федоровим та колишнім головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським. За словами глави держави, Федоров на початку своєї роботи в Міноборони пропонував фактично перебудувати систему військового управління та створити модель, яку Зеленський назвав «міністерством війни». Президент стверджує, що одразу відкинув цю концепцію, оскільки вона передбачала б надмірну концентрацію управлінських функцій у руках міністра оборони.

    Про це Зеленський розповів 23 серпня під час спілкування з журналістами. Його слова наводять Суспільне, LB.ua, «Українські новини» та інші українські медіа. Президент пояснив, що в українській системі Міністерство оборони передусім відповідає за забезпечення армії, оборонні закупівлі, політику та ресурсне забезпечення, тоді як безпосереднє військове командування має залишатися окремою вертикаллю. Саме тому пропозиція Федорова, за версією Зеленського, викликала у нього заперечення.

    «Я йому подзвонив ще на початку і сказав: “Міністерство війни, коли немає Головнокомандувача, а начальник Генштабу фактично під тобою — цю презентацію забудь”», — переказав Зеленський свою розмову з тодішнім очільником Міноборони. За його словами, Федоров тоді відповів, що почув позицію президента.

    Однак Зеленський стверджує, що згодом Федоров почав шукати інші механізми, щоб реалізувати схожу модель уже не напряму. Президент назвав такий підхід неправильним. Водночас він не поклав усю відповідальність за конфлікт лише на колишнього міністра оборони. За словами Зеленського, тодішній головнокомандувач Олександр Сирський також реагував на ініціативи Міноборони власними бюрократичними кроками, що лише поглиблювало суперечності між двома центрами управління.

    Президент визнав, що конфлікт між Федоровим і Сирським був «дуже серйозним». За інформацією «Українських новин», у певний момент вони фактично перестали нормально комунікувати напряму. Зеленський намагався втручатися в ситуацію і примирити двох посадовців, але суперечності навколо повноважень, реформування армії, цифровізації та системи управління лише посилювалися.

    За словами президента, в одній із розмов Федоров навіть запропонував радикальний варіант — «чесно двох звільнити», маючи на увазі самого себе та Сирського. Зеленський відповів, що під час війни не має наміру одночасно звільняти і міністра оборони, і головнокомандувача. Він наголосив, що такі кадрові рішення мають відбуватися послідовно, оскільки йдеться про дві ключові ланки системи оборони країни.

    Президент також звернув увагу на юридичну різницю між двома посадами. Головнокомандувача ЗСУ призначає і звільняє президент України, тоді як міністр оборони є членом Кабінету Міністрів і його призначення відбувається через Верховну Раду за відповідною процедурою. Таким чином, навіть політично одночасне «звільнення обох» означало б два різні кадрові механізми.

    Суперечка між Федоровим та військовим командуванням стала публічною влітку 2026 року. У липні з’явилися повідомлення про гострі розбіжності щодо реформування армії, управління закупівлями, цифровізації та співвідношення повноважень цивільного Міністерства оборони і військової вертикалі. Представники команди Федорова тоді визнавали, що спроби провести масштабні зміни зустріли серйозний опір усередині системи, хоча одночасно визнавали й помилки самого міністра у просуванні реформ. Про наявність конфлікту між Міноборони та Генштабом публічно говорили й військові.

    15 липня Федоров повідомив, що залишає посаду міністра оборони після розмови із Зеленським. Пізніше стало відомо, що президент пропонував йому кілька інших форматів роботи в державній команді. За словами Зеленського, таких пропозицій було чотири, однак Федоров їх не прийняв. Сам колишній міністр пояснював, що не бачить можливості бути ефективним у запропонованих форматах.

    Після цього політична історія навколо Федорова отримала новий розвиток. 18 серпня він заявив про «системну кризу управління» в Україні та розкритикував вплив приватних інтересів на роботу держави і парламенту. За його словами, такі інтереси проявляються, зокрема, в оборонному секторі, фармацевтиці, гральному бізнесі та податковій політиці.

    22 серпня Федоров пішов ще далі та заявив, що корупція заважає Україні завершити війну з сильної позиції. Він говорив уже не про окремих чиновників, а про «сотні людей», які роками заробляють на державному бюджеті та, за його твердженням, гальмують необхідні рішення. Колишній міністр стверджував, що під час роботи в Міноборони руйнував корупційні схеми, через що зіткнувся з опором різних груп впливу. При цьому конкретних прізвищ він не назвав, заявивши, що вони стануть відомі пізніше — з матеріалів правоохоронців, журналістських розслідувань або інших джерел.

    Федоров також заявив, що кілька тижнів не спілкувався із Зеленським. За його версією, історія з Міністерством оборони була лише однією «битвою», тоді як ширша боротьба стосується майбутнього державного управління. Він пов’язував активність громадян, антикорупційних органів та публічні скандали з необхідністю зміни системи.

    Паралельно 19 серпня Верховна Рада призначила новим міністром оборони Євгенія Хмару. Для цього він залишив військову службу і став цивільною особою, оскільки українське законодавство передбачає цивільний статус очільника оборонного відомства. Його кандидатуру вніс до парламенту Зеленський.

    Нинішні слова президента фактично вперше настільки детально пояснюють, що саме він вважає першопричиною конфлікту між Федоровим і військовим командуванням. Із його версії випливає, що суперечка була не лише особистою. Вона стосувалася принципового питання: хто і в яких межах має управляти Збройними силами під час повномасштабної війни.

    Федоров, за словами Зеленського, прагнув значно посилити роль Міністерства оборони й фактично вибудувати вертикаль, у якій Генеральний штаб опинився б ближче до прямого підпорядкування цивільному керівнику відомства. Президент таку конструкцію не підтримав. Водночас поведінку Сирського Зеленський також не назвав бездоганною, звинувативши військове командування у надмірній бюрократичній протидії ініціативам Міноборони.

    У результаті конфлікт завершився масштабними кадровими змінами в оборонному блоці, але політична дискусія після відставки Федорова не припинилася. Навпаки, його останні заяви про корупцію, управлінську кризу та необхідність демократичного оновлення зробили протистояння ще більш публічним.

    Сам Зеленський водночас наголошує, що позитивно ставиться до Федорова як до людини та колишнього члена своєї команди, але вважає, що той останнім часом «іде у неправильні речі» або його туди підштовхують.

    Таким чином, історія з невтіленим «міністерством війни» стала ще одним епізодом значно ширшої боротьби навколо моделі управління українською обороною. Із заяв Зеленського випливає, що йшлося не про створення нового міністерства як окремої державної установи в буквальному сенсі, а про концепцію значного розширення повноважень Міноборони та перерозподіл функцій між цивільним керівництвом і військовою вертикаллю. Саме цей момент і став одним із ключових джерел протистояння, яке зрештою завершилося відставками.

  • Відставка Жумаділова може обернутися аудитом, розслідуванням і можливим виїздом з України

    Відставка Жумаділова може обернутися аудитом, розслідуванням і можливим виїздом з України

    Арсен Жумаділов сьогодні офіційно підтвердив дострокове розірвання контракту і звільнення з посади генерального директора Агенції оборонних закупівель. Останній робочий день — 31 серпня. Рішення він назвав особистим і виваженим, наголосивши, що ніхто його не звільняв і не усував.

    За даними антикорупційних активістів і народних депутатів, прострочена дебіторська заборгованість за контрактами АОЗ на початок 2026 року сягнула 45,8 млрд грн. Це кошти, які держава вже сплатила, але поставки озброєння за ними або не відбулися, або суттєво затрималися. Лише за один рік керівництва Жумаділова ця сума, за оцінками Центру протидії корупції, зросла приблизно втричі порівняно з попереднім періодом. Близько тридцяти великих контрактів, за публічними заявами, зірвали строки.

    Паралельно тягнеться історія з якістю окремих поставок і процедурами. У травні 2026-го Жумаділов давав свідчення у тимчасовій слідчій комісії Верховної Ради в рамках справи «Мідас». Він підтвердив факт зустрічі навесні 2025 року з тодішнім міністром оборони Рустемом Умєровим і бізнесменом Тімуром Міндічем, де обговорювався контракт на бронежилети. За словами самого Жумаділова, він заявив, що прийме лише якісну продукцію. Незалежні перевірки згодом виявили проблеми з частиною партій, а Громадська антикорупційна рада при Міноборони передавала матеріали до правоохоронних органів.

    Є й інші сліди. Звільнення заступника Артема Ситника (колишнього директора НАБУ) навесні 2025-го з формулюванням про скорочення штату. Ліквідація створеної ним системи внутрішнього контролю, яка, за оцінкою Центру протидії корупції, заважала закупівлям в обхід агентства. Конфлікти з командою Михайла Федорова щодо переходу на тендери за тактико-технічними характеристиками. Сімейний контекст — брат в окупованому Криму, який раніше фігурував у розслідуваннях про бізнес на окупованих територіях, — теж періодично спливав у публічному просторі, хоча сам Жумаділов пояснював поїздки на півострів до 2022 року сімейними обставинами, а СБУ закрилавідповідне провадження.

    Усі ці елементи досі залишалися в зоні публічної критики та внутрішніх розглядів. Після відходу керівника картина змінюється. За інформацією, отриманою редакцією, після звільнення Жумаділова планується аудит його діяльності в АОЗ. За результатами аудиту з високою ймовірністю послідує повноцінне розслідування. У цих умовах джерело, обізнане із ситуацією, допускає, що Жумаділов може виїхати з України.

    Формально нічого не заважає йому залишитися. Він не оголошений у розшук, не має статусу підозрюваного за відомими справами, пов’язаними із закупівлями. Однак практика останніх років показує, що коли великі суми дебіторки, питання до якості та процедур починають перетворюватися з політичного тиску на процесуальні, простір для маневру різко звужується. Особливо якщо новий міністр оборони і оновлена команда Міноборони вирішать, що їм вигідніше продемонструвати «чистку» попереднього періоду, ніж захищати спадкоємність.

    Поки офіційних заяв про початок аудиту немає. Жумаділов сам сьогодні підкресливдобровільність уходу. Але логіка подій уже вибудувалася. Агентство, через яке проходять мільярди на критичні поставки для фронту, не може залишатися в зоні напівпрозорості після зміни керівника. Аудит — мінімальний обов’язковий крок. Усе, що за ним піде, залежатиме від того, наскільки глибоко перевіряючі захочуть копати і які саме контракти та рішення опиняться у фокусі.

  • Жумаділов залишає Агенцію оборонних закупівель: хто може очолити ключову структуру Міноборони

    Жумаділов залишає Агенцію оборонних закупівель: хто може очолити ключову структуру Міноборони

    Генеральний директор Агенції оборонних закупівель Арсен Жумаділов готується залишити посаду. За наявною інформацією, він подав заяву про звільнення з 1 вересня 2026 року. Одним із можливих кандидатів на тимчасове керівництво структурою називають Артема Романюкова, який зараз очолює Директорат політики закупівель Міністерства оборони України.

    Можливе звільнення керівника АОЗ має значно більше значення, ніж звичайна кадрова перестановка. Агенція є одним із ключових елементів системи забезпечення Сил оборони та працює із закупівлями озброєння, військової техніки й інших критично необхідних для війська товарів. Останніми роками держава послідовно перебудовувала систему оборонних закупівель, намагаючись одночасно прискорити постачання для фронту, збільшити конкуренцію та посилити контроль за витрачанням бюджетних коштів.

    Як Жумаділов очолив АОЗ

    Арсен Жумаділов був офіційно призначений директором Агенції оборонних закупівель у березні 2025 року. До цього він керував іншою закупівельною організацією Міністерства оборони — Державним оператором тилу. Після переходу Жумаділова до АОЗ тимчасовим керівником ДОТ став Андрій Созанський.

    Призначення відбулося в період серйозної перебудови системи оборонних закупівель. АОЗ відповідала насамперед за закупівлі озброєння та військової техніки, тоді як ДОТ забезпечував тилові потреби армії.

    За час керівництва Жумаділова агенція розширювала використання конкурентних процедур та електронних інструментів. Зокрема, для постачальників запустили механізм «єдиного вікна», через який компанії могли проходити верифікацію та подавати інформацію про продукцію для потреб оборони. У Міноборони пояснювали цей крок необхідністю зробити взаємодію держави з виробниками більш передбачуваною та пришвидшити опрацювання пропозицій.

    АОЗ також почала завчасно проводити закупівельні процедури на наступний бюджетний рік, щоб зменшити ризик пауз у постачанні необхідного майна військовим на початку року.

    АОЗ отримала дедалі більшу роль у військових закупівлях

    За останній рік функції закупівельної структури продовжували розширюватися. У січні 2026 року Міноборони повідомляло, що АОЗ здійснюватиме також тилові закупівлі для Державної спеціальної служби транспорту. Йшлося, зокрема, про продукти харчування та речове майно.

    Одночасно збільшувалася частка продукції українських підприємств у державних закупівлях для війська. Міністерство оборони повідомляло, що частка українських виробників у закупівлях товарів військового призначення сягнула 82%.

    Ще одним напрямом стали відкриті конкурентні процедури. За даними Міноборони, застосування відкритих тендерів у закупівлях дозволило отримати майже 16 млрд грн економії, а вивільнені ресурси могли спрямовуватися на додаткові потреби Сил оборони.

    У 2026 році АОЗ також отримала можливість працювати з новими механізмами закупівель техніки. Наприклад, у квітні агенція отримала статус централізованої закупівельної організації для придбання пікапів для ЗСУ. Така модель передбачала єдині правила роботи з постачальниками та мала прискорити отримання автомобілів військовими частинами.

    Хто такий Артем Романюков

    У разі звільнення Жумаділова тимчасове керівництво АОЗ може перейти до Артема Романюкова.

    Артем Романюков/Facebook

    Романюков уже безпосередньо працює із системою оборонних закупівель. У структурі Міністерства оборони він очолює Директорат політики закупівель. У червні 2026 року Міноборони саме в такій якості називало його серед учасників обговорення переходу оборонних закупівель на конкурентні процедури.

    Він також представляв Україну в міжнародних проєктах, пов’язаних із закупівлями для сектору оборони. Зокрема, Романюков брав участь у створенні CORPUS — міжнародної коаліції закупівельних агенцій, до якої разом з Україною долучилися Фінляндія, Італія, Норвегія, Швеція та Велика Британія.

    Романюков також представляв Міноборони під час роботи над підвищенням прозорості оборонних закупівель. Зокрема, на профільних зустрічах за участю державних органів і представників НАТО він презентував практику конкурентних закупівель боєприпасів, яка дозволяла спрямовувати отриману економію на придбання додаткових снарядів.

    Таким чином, у разі його призначення тимчасовим керівником АОЗ структура отримає управлінця, який уже залучений до формування державної політики у сфері оборонних закупівель.

    Кадрова зміна відбувається під час реформи закупівель

    Момент для можливої зміни керівництва Агенції оборонних закупівель є особливо важливим. Міністерство оборони зараз продовжує переводити дедалі більшу частину закупівель на конкурентні процедури. У червні відомство оголосило про подальше розширення використання тендерів, назвавши серед головних принципів нової моделі прозорість, якість та ефективність.

    Паралельно розвиваються цифрові механізми забезпечення військових, міжнародна координація закупівель та прямі інструменти роботи з українськими виробниками.

    Лише наприкінці липня Жумаділов продовжував публічно виконувати функції директора АОЗ. Зокрема, Міноборони називало його керівником агенції під час повідомлення про роботу міжнародної коаліції CORPUS.

    А 13 серпня Міністерство оборони повідомило про подальше розширення Prozorro Market для закупівель військових частин: у каталозі вже були доступні 15 категорій товарів оборонного призначення — від бронежилетів до окремих видів спорядження.

    Тому зміна керівника відбуватиметься, якщо буде остаточно оформлена, не в період паузи, а на тлі активної перебудови всієї закупівельної системи.

    Ключовим питанням стане те, чи означатиме відставка Жумаділова зміну підходів до роботи агенції або ж нове керівництво продовжить уже запущені реформи.

    Поки ж Арсен Жумаділов залишається чинним керівником Агенції оборонних закупівель. Остаточне підтвердження його відставки має з’явитися після відповідного рішення та кадрового оформлення з боку Міністерства оборони.

  • Не поставили 1400 дронів вчасно: суд зобов’язав компанію виплатити Міноборони майже 25 млн грн

    Не поставили 1400 дронів вчасно: суд зобов’язав компанію виплатити Міноборони майже 25 млн грн

    Господарський суд Рівненської області зобов’язав ТОВ «Домпромбуд» сплатити державному підприємству Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» майже 25 млн грн через порушення строків поставки безпілотних авіаційних комплексів для Збройних сил України.

    Про це свідчить рішення суду від 23 липня, оприлюднене в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

    Йдеться про контракт, який «Агенція оборонних закупівель» уклала з ТОВ «Домпромбуд» 23 грудня 2025 року. За його умовами приватна компанія мала поставити державному підприємству 1400 безпілотних авіаційних комплексів виробництва DJI. Загальна вартість замовлення становила 206,08 млн грн.

    Безпілотні комплекси призначалися для подальшого використання Збройними силами України.

    У договорі сторони визначили конкретний строк виконання зобов’язань. Постачання всієї партії мало відбутися до 12 січня 2026 року. Цей термін становив 20 календарних днів із моменту укладення контракту.

    Однак у визначений договором строк поставка не відбулася. Як зазначили в «Агенції оборонних закупівель», ТОВ «Домпромбуд» передало лише частину замовлення — 270 комплектів. Причому зроблено це було лише 28 січня, тобто вже після завершення передбаченого контрактом строку.

    Таким чином, компанія не виконала свої зобов’язання щодо поставки всієї замовленої партії безпілотників у встановлений термін.

    У березні 2026 року державне підприємство повідомило «Домпромбуд» про одностороннє розірвання контракту через порушення строків поставки.

    У свою чергу, приватна компанія не погодилася з претензіями та пояснила затримку обставинами, пов’язаними з її постачальником. За версією «Домпромбуду», китайська компанія AMGROUP China Co Ltd., яка мала відвантажити безпілотники, повідомила про затримку.

    Серед причин постачальник називав підвищене навантаження на авіалінії напередодні новорічних свят, а також збільшення строків проходження експортних та митних процедур.

    Однак суд не визнав ці обставини підставою для звільнення «Домпромбуду» від відповідальності за невиконання умов договору.

    Суд дійшов висновку, що наведені компанією причини не можуть бути віднесені до обставин непереборної сили. Відповідно, вони не звільняють постачальника від відповідальності за порушення взятих на себе договірних зобов’язань.

    Окремо суд звернув увагу на характер діяльності «Домпромбуду» в межах цього контракту. Підприємство на момент укладення договору не мало у своєму розпорядженні товару, який повинно було поставити, і не здійснювало його виробництво.

    «Заключаючи контракт, відповідач не мав у своєму розпорядженні товар, який був зобов’язаний поставити, а також не здійснював його виробництво, а отже він фактично виступив у ролі посередника, який повинен здійснити організаційні дії щодо придбання товару у третіх осіб та поставки цього товару позивачу», — йдеться у судовому рішенні.

    Таким чином, суд не погодився з позицією компанії щодо причин затримки та визнав, що відповідальність за належне виконання умов контракту залишається на постачальнику, який уклав договір із «Агенцією оборонних закупівель».

    За результатами розгляду справи суд постановив стягнути з ТОВ «Домпромбуд» на користь державного підприємства 13,24 млн грн пені за порушення строків поставки.

    Крім того, компанія має сплатити 11,64 млн грн штрафу. Ще близько 298 тис. грн становлять витрати зі сплати судового збору.

    Загальна сума, яку суд постановив стягнути з «Домпромбуду» на користь «Агенції оборонних закупівель», становить близько 24,88 млн грн.

    Справа привертає увагу з огляду на те, що контракт стосувався постачання безпілотних комплексів для потреб української армії. В умовах повномасштабної війни своєчасність постачання такого обладнання має особливе значення, оскільки дрони широко використовуються військовими для розвідки, коригування вогню та виконання інших бойових завдань.

    За даними суду, ТОВ «Домпромбуд» зареєстроване в Рівному. Власником і керівником підприємства є Дмитрій Домський із Житомирської області. Основним видом діяльності компанії є будівництво житлових і нежитлових будівель.

    Це не перший випадок, коли українські суди розглядають спори щодо несвоєчасного постачання безпілотників для потреб оборони. Раніше Господарський суд Дніпропетровської області також ухвалив рішення про стягнення значної суми з компанії за затримку поставок дронів.

    Зокрема, з ТОВ «Кріон-М» на користь Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України суд постановив стягнути 17,4 млн грн пені та 6,88 млн грн штрафу за несвоєчасне постачання безпілотників, призначених для потреб Міністерства оборони.

    Таким чином, судова практика демонструє, що постачальники оборонної продукції несуть фінансову відповідальність за порушення строків, передбачених державними контрактами. Посилання на проблеми третіх компаній, логістичні труднощі чи затримки під час митного оформлення не завжди можуть бути підставою для звільнення від відповідальності, якщо постачальник не доведе наявність обставин непереборної сили.

    У випадку «Домпромбуду» суд встановив, що компанія не виконала своїх зобов’язань у визначений контрактом строк, через що державне підприємство було змушене розірвати договір та звернутися до суду щодо стягнення передбачених договором санкцій.

  • Корупційні схеми на закупівлі дронів на 40 мільярдів за участі компаній афілійованих з Конотопським

    Корупційні схеми на закупівлі дронів на 40 мільярдів за участі компаній афілійованих з Конотопським

    Поки по всій країні не вщухає так званий “картонний майдан” основною вимогою якого є повернення Михайла Федорова в крісло міністра оборони, ми вирішили проаналізувати контракти близьких до екс-міністра виробника дронів.

    Зокрема, в даному контексті цікавий кейс близького до Федорова виробника дронів SkyFall Олександра  Конотопського, більша частина яких потрапляє в Україну з Китаю через афілійовану з Конотопським ТОВ «Стрим Техно» та зареєстровану на “фунта” естонську прокладку DMO COMMERCE OÜ.

    За даними митних декларацій упродовж 2025-2026 років ТОВ «Стрим Техно» імпортувало товар від близько 60 постачальників-нерезидентів на суму понад 43,1 млрд грн, в тому числі за січень-червень 2026 року 25,6 млрд грн або 60% від усього імпорту.

    Від нерезидента DMO COMMERCE OÜ (Естонія) за непрямим (через компанію LINGHANGZHE INTERNATIONAL FREIGHT FORWARDING CO., LTD (Hong Kong) та прямим (власним) контрактами за період листопада 2025р – червня 2026р ТОВ «Стрим Техно», отримано товару на суму 4,1 млрд грн, що підтверджується вантажно митними деклараціями.

    Єдиним покупцем товару у DMO COMMERCE OÜ (Естонія) є ТОВ «Стрим Техно», що підтверджується даними ресурсу 52wmb.

    Щодо непрямого контракту

    У січні-червні 2026 року одним із найбільших постачальників агрегатів, устаткування та комплектувальних виробів для безпілотних систем на адресу ТОВ «Стрим Техно» є компанія LINGHANGZHE INTERNATIONAL FREIGHT FORWARDING CO., LTD (Hong Kong) на суму 3,2 млрд грн.

    Постачання відбувається за непрямими контрактами через естонську компанію DMO COMMERCE OÜ (Естонія). Розрахунки за поставлений товар проводяться не безпосередньо на користь гонконзького постачальника, а спочатку на адресу естонської компанії, яка, у свою чергу, здійснює подальше перерахування коштів до Гонконгу.

    Такий механізм розрахунків свідчить про використання проміжної компанії у ланцюгу міжнародних платежів з метою завищення імпортної ціни та виведенню коштів за кордон.

    LINGHANGZHE INTERNATIONAL FREIGHT FORWARDING CO., LTD (Hong Kong) – дані щодо компанії відсутні у відкритому доступі, проте є інформація щодо проведених експортних операцій. Так, за даними ресурсу 52wmb LINGHANGZHE INTERNATIONAL (Гонконг) є продавцем товару лише на адресу української компанії Стрим Техно.

    За прямим контрактом з ТОВ «Стрим Техно» DMO COMMERCE OÜ (Естонія) відповідно до митних декларацій виступає постачальником товарів на загальну вартість таких прямих поставок за листопад 2025 р – червень 2026 р на суму близько 940,7 млн грн.

    DMO COMMERCE OÜ (Естонія) використовується як проміжна ланка для формування завищеної вартості товару й виведення коштів з України.

    Це підтверджується офіційними даними, зокрема DMO COMMERCE OÜ декларує рівень рентабельності близько 50%, що свідчить про значний рівень прибутковості діяльності компанії.

    ФОТО: Річні фінансові звіти естонської прокладки DMO COMMERCE OÜ Конотопського

    Це відбувається за рахунок постачання товарів в Україну, що надає можливість виводити значні бюджетні кошти з України.Що ж стосується DMO COMMERCE OÜ (Естонія, продавець за непрямим контрактом) – компанія зареєстрована 18.06.2024р, статутний капітал 2 500 євро, вид діяльності оптова та роздрібна торгівля. Засновником компаніє є Denys Ovsiannikov (Денис Овсянніков).

    ФОТО: Денис Овсянніков Denys Ovsiannikov фунт на службі Конотопського

    Витрати на оплату праці відповідно до фінансової звітності не здійснюються, тобто компанія не має співробітників.

    ФОТО: В естонській прокладці DMO COMMERCE OÜ Конотопського немає співробітників

    Більш за все компанія використовує режим е-резидентства без фізичного перебування на території Естонії, що дозволено законодавством Естонії.

    На сторінці Linkedin Денис Овсянніков зазначив, що з лютого 2026 року є віце-президент з фінансових питань SKELAR.

    SKELAR — це український venture builder, що спеціалізується на створенні ІТ бізнесів з нуля. Її основна спеціалізація — цифрові продукти, мобільні застосунки, онлайн-платформи та сервіси, орієнтовані переважно на міжнародні ринки.

    Співпрацює з Мінцифрою, Мінветеранів, Українським ветеранським фондом, Veteran Hub, Superhumans та іншими партнерами, про що також було зазначено на офіційному телеграм каналі Мінцифри у липні 2025 року.

    Інший великий імпортер ТОВ «Стрим Техно» відповідно до митних декларацій є New Eurasian Co., Limited – це гонконзька приватна компанія, що спеціалізується на міжнародній оптовій торгівлі електронікою, кабельно-провідниковою продукцією та промисловими компонентами. Зареєстрована в 26 липня 2023 року, базується в районі Квун-Тонг (офіс 101а на 1 поверсі будівлі Genplas).

    ФОТО: іншим великим імпортером ТОВ «Стрим Техно» відповідно до митних декларацій є New Eurasian Co., Limited

    Компанія здійснює експортні операції на користь українських компаній, зокрема, «Скайфолл Індастріс» та «Стрім Техно» з орбіти Конотопського 98,67% поставок товарів. Загальна сума імпорту на користь ТОВ «Стрим Техно» з червня 2025 по червень 2026 роки сягає 5,6 млрд грн.

    ФОТО: Загальна сума імпорту на користь ТОВ «Стрим Техно» з червня 2025 по червень 2026 роки сягає 5,6 млрд грн.

    Компанія New Eurasian Co., Limited імовірно була зареєстрована у Гонконзі невипадково.  Зазначена юрисдикція традиційно є однією з найбільш привабливих для міжнародної торгівлі та ІТ-бізнесу завдяки пільговому податковому режиму, розвиненій фінансовій інфраструктурі, стратегічному розташуванню та можливості здійснення міжнародних розрахунків. І очевидно як і інші вищезазначені компанії входять в структуру компаній Конотопського.

    Отже, аналіз зовнішньоекономічної діяльності ТОВ «Стрим Техно» свідчить, що компанія здійснює імпорт товарів переважно з Гонконгу та Китаю за зовнішньоекономічними контрактами. Одним з посередників у зазначених операціях виступає естонська компанія DMO COMMERCE OÜ, кінцевим бенефіціарним власником якої є особа, діяльність якої пов’язана з ІТ-сферою.

    Концентрація поставок на обмеженому колі нерезидентів, а також використання посередницької компанії при закупівлі товарів безпосередньо у виробників або постачальників з Китаю та Гонконгу не є типовою моделлю для незалежних міжнародних трейдерів та може свідчити про функціонування зазначених нерезидентів як окремої ланки у структурі постачання товарів до України.

    За таких обставин не виключається, що вказані компанії можуть використовуватися для централізації закупівель, формування цінової політики, акумулювання прибутку за межами України, зокрема виведення коштів отриманих від оборонного бюджету, а також ускладнення ідентифікації фактичних вигодонабувачів зовнішньоекономічних операцій.

    Більше інформації у нашому журналістському розслідуванні: Бекграунд Олександра Конотопського – шлях від бізнесу з РФ до надприбутків в українській оборонці

  • Китайські складові, «естонські» прокладки, українські дрони: підозрілий бізнес українських виробників БпЛА

    Китайські складові, «естонські» прокладки, українські дрони: підозрілий бізнес українських виробників БпЛА

    Як виробники «Вампірів» із закупівлями бавляться

    Компанія «Стрім Техно» відома як розробник і виробник безпілотників Vampire, а також власниця цієї торгової марки. Крім неї, до розробки цих потужних гексакоптерів долучилась ще одна українська компанія, ТОВ «Скайфолл Індастріс». Окрім того, що численні згадки пов’язують ці два товариства з однією особою, їх також об’єднує ціла низка дещо дивних нюансів.

    Про БпЛА «Вампір» (Vampire)

    Гексакоптер (6 гвинтів) із вантажопідйомністю до 20 кг. Дальність польоту: 20 км , висота – 400 м. Швидкість: до 80 км/год без навантаження. Час у повітрі близько 23–27 хв із повним боєкомплектом.

    Здатен нести 82-мм та 120-мм мінометні міни, кумулятивні й термобаричні боєприпаси, а також протитанкові міни (зокрема ТМ-62). Оснащений біспектральною тепловізійною камерою для роботи у темряві, має захищену систему навігації GNSS та інерційну систему, що дозволяє продовжувати політ в умовах ворожого глушіння сигналу. Обладнаний функцією автоматичного повернення до точки зльоту у разі втрати зв’язку.

    Вартість одиниці: $10 000 – $12 000

    Згадана особа – Олександр Конотопський, засновник та голова наглядової ради компанії Ajax Systems, «Підприємець року» за версією видання Forbes (2021 р.) та один зі 100 лідерів, що рухають Україну вперед, за версіями «Української правди» (2024 р.) та New Voice (2025 р.). Він активно розвиває свою основну компанію, з не меншою енергією беручи участь в роботі кількох інших. Найвідомішими з них є згадані вище ТОВ «Стрім Техно» та ТОВ «Скайфолл Індастріс».

    Створений важкий ударний дрон-бомбардувальник Vampire є доволі популярним серед військових: його закуповують в значних кількостях державним коштом, через державні оборонні замовлення, за допомогою програм типу «Армії дронів», за гроші місцевих бюджетів та навіть через Prozorro – військові частини та Нацгвардія.

    І ось тут починається найцікавіше.

    В поточному матеріалі ми не будемо згадувати призначення очільника «Стрім Техно» Євгена Гвоздарьова керівником державного підприємства «Укроборонсервіс» та розбиратись у справедливості підозр в отриманні астрономічної за розміром виручки в 15 млрд грн на виробництві дронів.

    Ми спробуємо розібратись з постачанням компонентів та складових продукції цих двох компаній та поміркувати, чи немає в цьому неправомірної вигоди.

    Дивна «прокладка»

    Почнемо розбір з ТОВ «Стрім Техно», яке підготувало очільника держкомпанії. За даними митних декларацій, у 2025 та 2026 роках компанія імпортувала продукцію від близько 60 постачальників-нерезидентів на загальну суму понад 43,1 млрд грн. Лише за січень-червень поточного року вартість імпорту склала 25,6 млрд грн – фактично, 60% від загального показника.

    В загальному переліку партнерів варто відзначити одну компанію-постачальника – DMO COMMERCE OU з Естонії, що має зі «Стрім Техно» прямі та непрямі контракти. За період співпраці, з листопада 2025 р. по червень 2026 р., отримано продукції на 4,1 млрд грн, свідченням чого є митні декларації.

    Ресурс 52wmb підтверджує, що українська компанія є єдиним покупцем товару у DMO COMMERCE OU.

    За прямим контрактом з ТОВ «Стрим Техно» DMO COMMERCE OU (Естонія), відповідно до митних декларацій, виступає постачальником товарів на загальну суму близько 940,7 млн грн (листопад 2025 р. – червень 2026 р.).

    Вартує згадки непрямий контракт між юридичними особами, через який проходить залишок торгівлі.

    Серед постачальників агрегатів, устаткування та комплектуючих для дронів на користь «Стрім Техно» виділяється гонконгська компанія LINGHANGZHE INTERNATIONAL FREIGHT FORWARDING CO., LTD. За січень-червень 2026 р. вона поставила естонцям (а через них – українцям) товарів на 3,2 млрд грн.

    Цікавим є те, що український отримувач є єдиним покупцем продукції компанії, про що свідчать дані про експортні операції з міжнародних баз даних.

    Оскільки контракт є непрямим, розрахунки за постачання відбуваються не з компанією з Гонконгу, а з естонською DMO COMMERCE OU, яка, у свою чергу, перераховує кошти на рахунки виробника. У більшості випадків така проміжна ланка потрібна для завищення імпортної ціни та виведення коштів за кордон.

    Цю гіпотезу підтверджують офіційні дані: компанія з Естонії декларує рівень рентабельності близько 50%, отже DMO COMMERCE OU провадить прибуткову діяльність. З одного боку, можна порадіти за компанію та її команду, з іншого – зрозуміти, що ця прибутковість досягається внаслідок постачання до України товарів, що потрібні для виробництва дронів, а отже ця діяльність дозволяє виводити з країни значні бюджетні кошти.

    Так й порадіти за команду DMO COMMERCE OU також навряд чи вдасться. Адже її не існує.

    Компанія була зареєстрована 18 червня 2024 р., має статутний капітал в розмірі 2 500 євро та займається оптовою та роздрібною торгівлею. ЇЇ засновником є Denys Ovsiannikov (Денис Овсянніков). Фінансова звітність компанії свідчить, що вона не має витрат на оплату праці – відповідно, згаданої вище команди немає. Більше з тим, компанія використовує режиме е-резидентства – тож навіть не має фізичного місця перебування на території Естонії.

    В Україні таку сучасну віддалену форму ведення діяльності законодавчо просуває Міністерство цифрової трансформації.

    А що ж засновник? Він не лише є успішним постачальником комплектуючих до дронів – також пан Овсянніков є віце-президентом з фінансових питань українського венчур-білдера SKELAR.

    SKELAR – це компанія, що займається створенням та розвитком IT-компаній з нуля. Компанія була створена в екосистемі іншої української IT-компанії Genesis. Це – саме так компанія, проти декількох продуктів якої розпочала розслідування Федеральна торгова комісія США (FTC). SKELAR, співзасновником та СЕО якої є Максим Штепа, спеціалізується на цифрових продуктах, мобільних застосунках, онлайн-платформах та сервісах, діяльність та виручка яких орєнтована на міжнародні ринки.

    Співпрацює з Мінцифрою, Мінветеранів, Українським ветеранським фондом, Veteran Hub, Superhumans та іншими партнерами.

    І якщо для DMO COMMERCE OU «Стрім Техно» є єдиним покупцем, то для української компанії вона не є єдиним постачальником. Існує ще – і це підтверджується митними деклараціями – New Eurasian Co., Limited. Це приватна компанія з раніше згадуваного Гонконгу, що спеціалізується на міжнародній оптовій торгівлі електронікою, кабельно-провідниковою продукцією та промисловими компонентами. Зареєстрована в 26 липня 2023 року, базується в районі Квун-Тонг (офіс 101а на 1 поверсі будівлі Genplas).

    Компанія здійснює експортні операції на користь українських компаній. Зокрема, двох: «Скайфолл Індастріс» та «Стрім Техно», яку численні джерела настирливо вказують як компанії з орбіти Олександра Конотопського. На них припадає 98,67% всіх постачань із загальною сумою імпорту в 56 млрд грн (червень 2025 р. – червень 2026 р.).

    Існує гіпотеза, що New Eurasian Co., Limited невипадково з’явилась у Гонконзі – одній з найпривабливіших у світі юрисдикцій для міжнародної торгівлі та ІТ-бізнесу. Пільговий податковий режим, розвинена фінансова інфраструктурі, стратегічне розташування та можливості здійснення міжнародних розрахунків давно перетворили особливий адміністративний район Китаю на точку тяжіння бізнесу.

    Отже, резюмуємо: аналіз зовнішньоекономічної діяльності ТОВ «Стрим Техно» свідчить, що компанія здійснює імпорт товарів переважно з Гонконгу та Китаю за зовнішньоекономічними контрактами. Одним з посередників у зазначених операціях виступає естонська компанія DMO COMMERCE OU, кінцевим бенефіціарним власником якої є особа, діяльність якої пов’язана з українською ІТ-сферою.

    Замість висновків

    Концентрація поставок на обмеженому колі нерезидентів, а також використання посередницької компанії при закупівлі товарів безпосередньо у виробників або постачальників з Китаю та Гонконгу не є типовою моделлю для незалежних міжнародних трейдерів та може свідчити про функціонування зазначених нерезидентів як окремої ланки у структурі постачання товарів до України.

    За таких обставин не виключається, що вказані компанії можуть використовуватися для централізації закупівель, формування цінової політики, акумулювання прибутку за межами України, зокрема виведення коштів отриманих від оборонного бюджету, а також ускладнення ідентифікації фактичних вигодонабувачів зовнішньоекономічних операцій.