Hronikanovostej.com

Позначка: Міністерство оборони України

  • Кадрова хвиля накрила Міноборони: уряд звільнив ключового переговорника з Європою

    Кадрова хвиля накрила Міноборони: уряд звільнив ключового переговорника з Європою

    Кабінет Міністрів України звільнив Сергія Боєва з посади заступника міністра оборони з питань європейської інтеграції. Відповідне рішення уряд ухвалив у понеділок, 13 липня, на тлі масштабних кадрових змін у виконавчій владі та підготовки до чергового перезавантаження Кабміну. Згідно з урядовим розпорядженням №683-р, Боєв залишив посаду за власним бажанням. Інших причин звільнення в офіційному документі не зазначено. Також поки що невідомо, хто замінить його та надалі відповідатиме за європейський напрям у Міністерстві оборони.

    Звільнення Сергія Боєва привернуло увагу через роль, яку він відігравав у переговорах із західними партнерами. Посадовець відповідав за інтеграцію українського оборонного сектору до європейської системи, залучення міжнародного фінансування, розвиток спільних виробництв і координацію частини програм військової допомоги. Рішення було ухвалене в особливо насичений для української оборонної дипломатії день. Саме 13 липня українська делегація в Парижі обговорювала з партнерами створення антибалістичної коаліції, постачання винищувачів Rafale, ракет і систем протиповітряної оборони, а також ліцензування виробництва західного озброєння в Україні.

    Формулювання «за власним бажанням», використане в урядовому розпорядженні, означає, що звільнення офіційно не пов’язують із дисциплінарними порушеннями, службовими розслідуваннями або незадовільними результатами роботи. Сам Сергій Боєв станом на вечір 13 липня публічно не пояснив причин свого рішення та не повідомив про подальші професійні плани. Міністерство оборони також не оголосило, кому тимчасово передадуть його повноваження.

    Боєв приєднався до команди Міністерства оборони восени 2024 року. Кабінет Міністрів призначив його заступником міністра з питань європейської інтеграції за поданням тодішнього очільника відомства Рустема Умєрова. До цього посадовець працював у Міністерстві з питань стратегічних галузей промисловості та був залучений до розвитку українського оборонно-промислового комплексу.

    29 квітня 2025 року Сергія Боєва призначили першим заступником міністра оборони. На цій посаді він мав координувати роботу інших заступників, забезпечувати єдиний курс від нагальних потреб фронту до довгострокової трансформації українського війська, а також відповідати за міжнародні партнерства й залучення інвестицій в оборонну промисловість. Після подальших кадрових змін у керівництві Міноборони Боєв знову обійняв посаду заступника міністра з питань європейської інтеграції, зберігши напрям міжнародної взаємодії, залучення партнерів і оборонної співпраці з Європейським Союзом.

    Упродовж роботи в Міністерстві оборони Боєв був одним із посадовців, які регулярно представляли Україну на переговорах із представниками ЄС, НАТО, держав Контактної групи з питань оборони України у форматі «Рамштайн» та міжнародними оборонними компаніями. Одним із ключових напрямів його роботи було залучення фінансування для української оборонної промисловості. Він закликав партнерів не обмежуватися передаванням готової зброї, а вкладати кошти у виробництво техніки, боєприпасів, ракет і безпілотників безпосередньо в Україні.

    Під час засідань Контактної групи Боєв неодноразово наголошував, що найгострішими потребами української армії залишаються боєприпаси, системи протиповітряної оборони, важка та інженерна техніка. Він також просував створення спільних підприємств між українськими та західними виробниками, які мали б забезпечити довгострокове й стабільне постачання необхідного озброєння.

    Сергій Боєв брав участь у переговорах із Європейською службою зовнішньої діяльності щодо програм підтримки України. Серед пріоритетів називалися ракети-перехоплювачі, системи протиповітряної та протиракетної оборони, реактивні системи залпового вогню, озброєння для бойової авіації та боєприпаси різних калібрів. Він також проводив консультації з представниками Франції щодо довгострокових оборонних проєктів, промислової співпраці та фінансування українського ОПК. Ці переговори стосувалися не лише термінових постачань для фронту, а й запуску виробництв, здатних працювати протягом багатьох років.

    Одним із найпомітніших проєктів за участю Боєва стало започаткування співпраці між Міністерством оборони України та Європейською комісією у сфері оборонних інновацій. У квітні 2026 року Україна та ЄС оголосили про програму обсягом понад 160 мільйонів євро для розвитку інноваційних технологій подвійного призначення. Вона передбачала підтримку рішень, які вже продемонстрували ефективність у бойових умовах, зокрема безпілотних систем, програмного забезпечення, засобів зв’язку та інших технологій.

    Боєв тоді заявляв, що метою програми є створення системної співпраці з Європейською комісією та залучення інвестицій у технології, які визначають перевагу в сучасній війні. Іншим важливим напрямом було фінансування українського виробництва дронів. За словами посадовця, виготовлення безпілотників в Україні могло бути приблизно втричі дешевшим, ніж у державах Європейського Союзу. Він закликав партнерів спрямовувати більше коштів на українські підприємства, щоб швидше масштабувати виробничі потужності та забезпечувати потреби фронту.

    Сергій Боєв народився в Алчевську Луганської області. Він здобув ступінь бакалавра з міжнародної економіки в Київському національному економічному університеті імені Вадима Гетьмана, а згодом отримав ступінь MBA у Вортонській бізнес-школі Університету Пенсильванії у Сполучених Штатах Америки. Професійну кар’єру він розпочинав у міжнародному фінансовому секторі. Боєв працював у JPMorgan Chase і Credit Suisse у Великій Британії, а після повернення до України — у Boston Consulting Group. Згодом він обіймав керівні посади в «Укргазвидобуванні» та НАК «Нафтогаз України», де займався стратегією, розвитком і корпоративними трансформаціями.

    У 2023 році Боєв став радником міністра з питань стратегічних галузей промисловості, а пізніше — заступником міністра з питань європейської інтеграції. На цій посаді він був залучений до переговорів із міжнародними компаніями щодо створення виробництв озброєння в Україні. Після переходу до Міністерства оборони його досвід у фінансах, консалтингу та управлінні державними компаніями використовували для залучення іноземного капіталу в оборонний сектор.

    Відставка Боєва відбулася на тлі ширшої кадрової динаміки в українському уряді. Президент Володимир Зеленський напередодні анонсував значні зміни в Кабінеті Міністрів, пояснивши їх необхідністю оновити політичну та управлінську стратегію держави. Паралельно повідомлялося, що прем’єр-міністерка Юлія Свириденко подала до Верховної Ради заяву про відставку. Голова парламенту Руслан Стефанчук заявив, що депутати мають розглянути це питання найближчим часом.

    Відставка глави уряду відповідно до Конституції України має наслідком відставку всього складу Кабінету Міністрів, однак уряд продовжує виконувати свої повноваження до початку роботи нового складу. У таких умовах звільнення окремих заступників міністрів може бути частиною підготовки до ширшого переформатування центральних органів влади. Водночас офіційного підтвердження того, що рішення щодо Сергія Боєва безпосередньо пов’язане із запланованим оновленням Кабміну, немає.

    Посада заступника міністра оборони з питань європейської інтеграції має особливе значення під час повномасштабної війни. Від цієї посадової особи значною мірою залежить координація переговорів із Євросоюзом, розвиток спільного виробництва, залучення фінансування та інтеграція України до європейської оборонної архітектури. Україна поступово переходить від моделі разових пакетів допомоги до довгострокових угод, які передбачають ліцензійне виробництво ракет, створення спільних підприємств, постачання бойових літаків, розвиток протиракетної оборони та участь українських компаній у європейських програмах.

    Людина, яка замінить Сергія Боєва, повинна буде швидко долучитися до переговорів і забезпечити безперервність уже запущених ініціатив. Особливо це важливо на тлі домовленостей із Францією щодо винищувачів Rafale, ракет SCALP, перехоплювачів Aster-30 і керованих авіабомб AASM, створення антибалістичної коаліції та збільшення фінансування українського оборонно-промислового комплексу. Станом на вечір 13 липня Кабінет Міністрів і Міністерство оборони не назвали нового відповідального за європейську інтеграцію. Також залишається невідомим, чи буде посада заповнена окремим кадровим рішенням, чи її функції тимчасово розподілять між іншими членами керівництва оборонного відомства.

  • Клименко може очолити Міноборони: навіщо Зеленському силовик у військовому відомстві

    Клименко може очолити Міноборони: навіщо Зеленському силовик у військовому відомстві

    Міністр внутрішніх справ України Ігор Клименко може перейти до Міністерства оборони в межах масштабного перезавантаження Кабінету Міністрів, яке анонсував президент Володимир Зеленський. Про можливу кадрову рокіровку повідомило LB.ua з посиланням на два джерела, наближені до Офісу президента, та співрозмовника з оточення самого керівника МВС.

    За даними видання, одним із мотивів можливого призначення Клименка є бажання Банкової посилити координацію мобілізаційних процесів. Водночас джерела, пов’язані з президентською командою, стверджують, що зміни можуть бути спричинені невдоволенням роботою чинного міністра оборони Михайла Федорова. Офіційно ані Зеленський, ані Кабінет Міністрів, ані Міністерство оборони цю інформацію не підтвердили.

    Тому станом на зараз йдеться не про ухвалене рішення, а про один із кадрових сценаріїв, який обговорюють під час формування нового уряду.

    Чому заговорили про Клименка

    Інформація про можливий перехід глави МВС до оборонного відомства з’явилася після серії окремих зустрічей президента з ключовими урядовцями та керівниками великих державних структур.

    12 липня Зеленський заявив про необхідність оновити Кабінет Міністрів, а також анонсував кадрові зміни серед керівників правоохоронних органів. Того ж дня глава держави повідомив, що заслухав доповідь Ігоря Клименка та обговорив із ним нагальні виклики, на які держава має дати відповідь.

    Офіційне повідомлення не містило згадки про можливий перехід Клименка до Міністерства оборони. Проте сама зустріч відбулася на тлі активних консультацій щодо нового прем’єра, складу уряду та перерозподілу відповідальності між ключовими посадовцями.

    LB.ua пише, що кандидатуру Клименка розглядають одразу кілька центрів впливу в президентській команді. Одне з джерел пояснило це необхідністю покращити ситуацію з мобілізацією, тоді як інші пов’язують можливу заміну з оцінкою роботи Федорова.

    Чому саме мобілізація могла стати ключовим фактором

    Міністерство оборони формально не проводить мобілізацію самостійно, однак відповідає за оборонне планування, кадрову політику у війську, потреби Збройних сил і координацію частини процесів із Генеральним штабом.

    МВС, своєю чергою, керує Національною поліцією, Національною гвардією, Державною прикордонною службою, ДСНС та іншими структурами, які мають велику мережу підрозділів у регіонах.

    Ігор Клименко очолює систему з розгалуженим управлінським апаратом, силовими формуваннями, територіальними органами та досвідом роботи в кризових умовах. Саме ця здатність координувати великі структури могла зробити його кандидатуру привабливою для Банкової.

    Водночас твердження про те, що призначення Клименка автоматично виправить проблеми мобілізації, було б спрощенням. Цей процес залежить від законодавства, роботи територіальних центрів комплектування, військово-лікарських комісій, цифрових реєстрів, командування ЗСУ та суспільної довіри.

    Можливий перехід Клименка може означати спробу посилити дисципліну, контроль і координацію, але не гарантує миттєвого вирішення накопичених проблем.

    Що відомо про Ігоря Клименка

    Ігор Клименко народився 25 жовтня 1972 року в Києві. Він здобув освіту в Харківському військовому університеті та розпочав службу у Збройних силах України. Після цього працював у системі органів внутрішніх справ, обіймаючи оперативні, кадрові й керівні посади.

    У 2019 році Клименко очолив Національну поліцію України. На цій посаді він перебував до січня 2023 року, коли після загибелі міністра внутрішніх справ Дениса Монастирського став виконувачем обов’язків глави МВС.

    7 лютого 2023 року Верховна Рада офіційно призначила його міністром внутрішніх справ. До цього він понад три роки керував Національною поліцією та мав значний досвід роботи у системі МВС.

    За час повномасштабної війни Клименко координував роботу поліції, Нацгвардії, прикордонників і рятувальників під час російських атак, евакуацій, ліквідації наслідків ударів та роботи на деокупованих територіях.

    Він також відповідав за розвиток системи цивільного захисту, роботу центрів безпеки в громадах і взаємодію між центральною владою та регіональними службами. У МВС наголошували, що система відомства за роки війни суттєво трансформувалася і виконує не лише правоохоронні, а й оборонні та рятувальні завдання.

    Які переваги може мати Клименко на чолі Міноборони

    Головною перевагою Клименка є досвід управління великим силовим відомством. Міністерство внутрішніх справ об’єднує сотні тисяч працівників і військовослужбовців, має власну логістику, навчальні заклади, медичну систему, авіацію, техніку та регіональну вертикаль.

    Клименко також має військову освіту та досвід служби у Збройних силах, хоча більша частина його кар’єри пов’язана з поліцією та МВС. Це відрізняє його від цивільних технократів, які раніше очолювали Міноборони без тривалого досвіду роботи в силовому секторі.

    Ще одним аргументом може стати його досвід управління під час надзвичайних ситуацій. Після масованих російських ударів саме Клименко часто координував роботу поліції, рятувальників і Нацгвардії на місцях уражень.

    Для Міністерства оборони така здатність швидко збирати інформацію, розподіляти ресурси та контролювати виконання рішень може бути корисною.

    Які ризики має можливе призначення

    Міністерство оборони значно відрізняється від МВС за структурою та завданнями. Воно відповідає за оборонні закупівлі, співпрацю з НАТО, міжнародну військову допомогу, виробництво зброї, бюджет ЗСУ, соціальне забезпечення військових і реформи у сфері командування.

    Клименко не має публічно відомого досвіду керування оборонними закупівлями, міжнародними військовими програмами чи оборонно-промисловим комплексом.

    Також виникає питання, хто замінить його на посаді міністра внутрішніх справ. МВС залишається критично важливим відомством під час війни, тому одночасна зміна керівництва в Міністерстві оборони та Міністерстві внутрішніх справ може створити перехідний період одразу в двох ключових силових структурах.

    Окремий ризик полягає у надмірній концентрації силового підходу. Міністр оборони має не лише забезпечувати дисципліну, а й працювати з міжнародними партнерами, оборонними компаніями, парламентом, військовим командуванням і громадянським суспільством.

    Що відомо про роботу Михайла Федорова

    Михайло Федоров очолив Міністерство оборони 14 січня 2026 року. За його призначення проголосували 277 народних депутатів. До цього він керував цифровою трансформацією держави та відповідав за розвиток технологічних проєктів.

    Після переходу до Міноборони Федоров зробив ставку на цифровізацію, безпілотні системи, українську балістику, нові контракти для військовослужбовців і трансформацію Сил оборони.

    У червні він заявляв про запуск першого етапу змін, який включав оновлені контракти, залучення іноземців, розвиток українського ракетного озброєння та реформування оборонних процесів.

    Міністерство оборони також публікувало перелік із 30 результатів перших трьох місяців роботи Федорова. Серед них відомство називало домовленості про міжнародну допомогу, розвиток ППО, технологічні рішення та посилення безпілотного компонента.

    Тому твердження про повний провал його роботи не має офіційного підтвердження. Повідомлення про незадоволення Зеленського базується лише на анонімних джерелах LB.ua.

    Чому Федорова можуть перевести, а не звільнити

    Михайла Федорова також називають серед можливих кандидатів на посаду прем’єр-міністра. Це означає, що його відхід із Міноборони може бути не покаранням, а частиною ширшої кадрової перестановки.

    Серед претендентів на посаду глави уряду джерела називали керівника «Нафтогазу» Сергія Корецького, першого віцепрем’єра Дениса Шмигаля, мера Харкова Ігоря Терехова та Федорова.

    Якщо Федоров отримає іншу високу посаду або відповідатиме за технологічний блок уряду, Міноборони справді може перейти до керівника з більш традиційним силовим досвідом.

    Водночас головним кандидатом на прем’єра українські медіа називають Корецького. Тому подальша роль Федорова залишається невизначеною.

    Як відбувається призначення міністра оборони

    Відповідно до українського законодавства, кандидатуру міністра оборони президент подає до Верховної Ради. Для призначення необхідно щонайменше 226 голосів народних депутатів.

    Тому навіть якщо Зеленський остаточно визначиться з кандидатурою Клименка, рішення має підтримати парламент.

    Після відставки прем’єр-міністра весь Кабінет Міністрів складає повноваження, але продовжує виконувати обов’язки до формування нового уряду. Саме в межах цього процесу може відбутися заміна міністра оборони.

    Офіційного подання Клименка до Верховної Ради поки немає. Так само не оприлюднено заяви Федорова про відставку.

    Чого чекати далі

    Найближчими днями Верховна Рада може розглянути відставку прем’єр-міністерки Юлії Свириденко та почати формування нового складу уряду.

    До моменту офіційних рішень інформацію про Клименка слід розглядати як один із можливих сценаріїв, а не доконаний факт.

    Однак сама поява його прізвища серед кандидатів свідчить про напрямок, у якому може рухатися президентська команда. Банкова, схоже, шукає для Міноборони керівника з жорсткою управлінською вертикаллю, досвідом роботи з великими силовими структурами та здатністю координувати мобілізаційні й безпекові процеси.

    Якщо Клименко справді очолить Міністерство оборони, це стане однією з найгучніших кадрових рокіровок у новому уряді. Чинний глава МВС отримає відповідальність за найбільший сектор державних видатків і ключовий напрямок у країні, яка продовжує повномасштабну війну.

    Поки ж офіційно Ігор Клименко залишається міністром внутрішніх справ, а Михайло Федоров — міністром оборони України. Остаточну відповідь дадуть подання президента та голосування Верховної Ради.

  • Екс-міністр оборони Олексій Резніков може фігурантом нового міжнародного скандалу з польською компанією PS8 Sp. z o.o.

    Екс-міністр оборони Олексій Резніков може фігурантом нового міжнародного скандалу з польською компанією PS8 Sp. z o.o.

    Екс-міністр оборони Олексій Резніков може стати фігурантом нового корупційного скандалу пов’язаного з роботою польської компанії PS8 Sp. z o.o., через яку у 2022–2023 роках проходило ряд сумнівних поперацій Міноборони.

    Нагадаємо, за інформацією інсайдерів, польська “прокладка”  PS8 Sp. z o.o. може бути причетна до відмивання коштів Міноборони часів Олексія Резнікова. Також через компанію PS8 Sp. z o.o. могли проходити операції з продажу на Африканський континент військової техніки, безоплатно переданої США для України, що може викликати значний резонанс на міжнародному рівні.

    Ситуація ускладнюється тим, що про сумнівні операції за участі польської PS8 Sp. z o.o. та Олексія Резнікова відомо адміністрації президента США Дональда Трампа, який може використати дану інформацію у власних цілях.

    Нагадаємо, Олексій Резніков був звільнений з поста міністра оборони України 5 вересня 2023 року на фоні низки корупційних скандалів.

  • 30 приватних компаній отримали право збивати ворожі дрони

    30 приватних компаній отримали право збивати ворожі дрони

    Україна робить ще один крок до посилення захисту свого неба від російських атак. Міністерство оборони офіційно повідомило, що вже 30 українських компаній отримали дозвіл на створення власних груп протиповітряної оборони. Ба більше, частина таких підрозділів уже бере участь у бойовій роботі та демонструє реальні результати на фронті повітряної війни.

    Йдеться про експериментальний проєкт із залучення приватного сектору до системи протиповітряної оборони країни. За даними Міністерства оборони, загалом від початку реалізації програми до відомства надійшло 43 заявки від підприємств різних форм власності. Станом на початок червня право створити власні групи ППО вже отримали 30 компаній.

    У Міноборони наголошують, що це не приватні армії та не незалежні військові формування. Усі такі підрозділи є частиною єдиної національної системи протиповітряної оборони та працюють під безпосереднім управлінням Командування Повітряних сил Збройних сил України.

    Найбільше вражає те, що деякі групи вже виконують реальні бойові завдання. За офіційною інформацією Міноборони, підрозділи кількох підприємств змогли знищити понад 20 російських безпілотників. Серед них були як розвідувальні БпЛА типу Zala, так і ударні дрони Shahed. Крім того, одна з груп успішно уразила реактивний ударний безпілотник, що вважається значно складнішою ціллю через його високу швидкість.

    Ідея залучення бізнесу до захисту неба над Україною виникла на тлі постійних масованих атак російських безпілотників. Лише в ніч проти 8 червня Росія випустила по Україні 155 ударних дронів різних типів, включаючи Shahed, «Гербера», «Італмас», «Бандероль» та дрони-імітатори. Українські сили ППО змогли збити або придушити 124 цілі, однак масштаби атак продовжують зростати.

    Саме тому держава почала шукати додаткові механізми захисту критично важливих об’єктів. Особливу увагу приділяють енергетичній інфраструктурі, логістичним вузлам, промисловим підприємствам та об’єктам оборонного комплексу, які регулярно стають мішенями російських ударів.

    Ще у березні уряд офіційно запустив експериментальний проєкт, який дозволив підприємствам критичної інфраструктури долучатися до протиповітряної оборони. Кабінет Міністрів надав Повітряним силам ЗСУ право залучати підприємства до захисту повітряного простору та використовувати їхні ресурси для боротьби з ворожими дронами.

    Перші результати стали помітними вже навесні. Наприкінці березня одна з приватних груп ППО у Харківській області вперше успішно знищила кілька російських безпілотників. А у квітні міністр оборони Михайло Федоров повідомив про перше збиття реактивного «Шахеда» приватним підрозділом. За його словами, ціль рухалася зі швидкістю понад 400 кілометрів на годину.

    Серед компаній, які долучаються до проєкту, приблизно половина представляє критичну інфраструктуру країни. Це оператори енергетичних мереж, стратегічні підприємства та великі виробничі комплекси. Інша частина заявників — приватний бізнес, який також зацікавлений у захисті своїх об’єктів від російських атак.

    Для отримання дозволу підприємства проходять спеціальну процедуру погодження з Міністерством оборони та Командуванням Повітряних сил. Після цього вони отримують статус уповноважених на виконання заходів протиповітряної оборони та можуть формувати власні підрозділи.

    Такі групи можуть використовувати різні засоби боротьби з повітряними цілями. Йдеться про дрони-перехоплювачі, системи радіоелектронної боротьби, радари, автоматизовані турелі та інше обладнання. Частину озброєння підприємства закуповують самостійно, а частину можуть отримувати зі складів Збройних сил України.

    Окремо варто зазначити, що Кабінет Міністрів наприкінці травня оновив правила функціонування таких підрозділів. Нові норми деталізували порядок підтвердження результатів бойової роботи, виплати винагород учасникам груп та можливості фінансування з місцевих бюджетів. Також було посилено контроль за використанням зброї та дотриманням вимог військових статутів.

    Експерти називають проєкт приватної ППО одним із найцікавіших оборонних експериментів за час повномасштабної війни. Він дозволяє значно розширити кількість засобів спостереження та реагування на повітряні загрози без додаткового навантаження на державний бюджет.

    В умовах, коли Росія продовжує нарощувати виробництво ударних безпілотників і майже щодня запускає десятки або навіть сотні дронів по українських містах, залучення приватного сектору може стати важливим елементом багаторівневої системи захисту.

    Як показують перші результати, нова модель вже працює. І якщо темпи розширення проєкту збережуться, найближчим часом українське небо можуть захищати не лише військові підрозділи, а й десятки спеціалізованих груп, створених українськими підприємствами у координації з Повітряними силами.

  • Без аукціонів і зайвої бюрократії: уряд відкрив оборонним заводам швидкий доступ до держмайна

    Без аукціонів і зайвої бюрократії: уряд відкрив оборонним заводам швидкий доступ до держмайна

    Кабінет Міністрів України ухвалив рішення, яке має суттєво прискорити розвиток оборонно-промислового комплексу та розширення виробництва озброєння. Відтепер підприємства оборонної галузі зможуть орендувати державне майно без проведення аукціонів на весь період дії воєнного стану.

    Про це повідомила прем’єр-міністерка України Юлія Свириденко. За її словами, новий механізм покликаний усунути бюрократичні бар’єри, які раніше могли затримувати запуск нових виробничих майданчиків або розширення вже існуючих підприємств оборонної промисловості.

    Урядове рішення поширюється на підприємства, що працюють у сфері виробництва ракетного озброєння, вибухових речовин, боєприпасів та новітніх зразків зброї. Скористатися спрощеною процедурою оренди зможуть не всі компанії, а лише ті, які мають статус критично важливих для економіки та оборони держави й офіційно включені Міністерством оборони до переліку виконавців державних контрактів.

    Раніше процедура отримання державного майна в оренду передбачала проведення аукціонів через систему електронних торгів. Це забезпечувало прозорість процесу, однак у воєнних умовах часто вимагало додаткового часу для оформлення документів та проведення конкурсних процедур. У результаті деякі виробники озброєння були змушені відкладати запуск нових виробничих ліній або шукати альтернативні приміщення.

    Тепер критично важливі оборонні підприємства зможуть швидше отримувати доступ до виробничих площ, складів, інженерної інфраструктури та інших державних об’єктів, необхідних для виконання оборонних замовлень.

    За словами Юлії Свириденко, український оборонно-промисловий комплекс має значний потенціал для подальшого нарощування виробництва зброї, техніки та боєприпасів. Саме тому держава намагається створити максимально сприятливі умови для роботи підприємств, які забезпечують потреби Сил оборони України.

    «Українські виробники здатні суттєво наростити виробництво, а відповідно і перевагу наших військових на полі бою. Уряд робить усе можливе для того, щоб Україна була сильною і озброєною», — наголосила глава уряду.

    Рішення про спрощення оренди стало частиною ширшої державної політики, спрямованої на розвиток власного виробництва озброєння. За останні два роки Україна значно збільшила обсяги виробництва безпілотників, артилерійських систем, боєприпасів, ракетних комплексів та іншої військової продукції.

    За даними уряду, у 2025 році українська оборонна промисловість виробила продукції на суму близько 180 млрд грн. Водночас підприємства галузі неодноразово заявляли про наявність резервів для подальшого збільшення виробництва за умови стабільного фінансування та доступу до виробничих потужностей.

    Окрім нового механізму оренди державного майна, Кабмін також продовжує реформування системи державного оборонного замовлення. Зокрема, нещодавно уряд запровадив механізм довгострокових контрактів у межах програми «Зброя Перемоги».

    Ця програма передбачає укладання багаторічних контрактів із виробниками озброєння, що дозволяє підприємствам планувати інвестиції, модернізувати виробництво та збільшувати випуск продукції без ризику втрати замовлень після завершення короткострокових контрактів.

    У Міністерстві оборони наголошують, що довгострокові угоди є одним із ключових інструментів розвитку оборонної промисловості за стандартами країн НАТО. Вони дають можливість підприємствам залучати кредити, будувати нові виробничі майданчики та інвестувати у високотехнологічні розробки.

    Експерти оборонної галузі позитивно оцінюють рішення уряду щодо спрощення оренди державного майна. На їхню думку, швидкий доступ до виробничих приміщень особливо важливий для компаній, які розширюють випуск безпілотників, ракетних систем, боєприпасів та інших видів озброєння, потреба в яких на фронті залишається надзвичайно високою.

    Водночас фахівці наголошують, що важливим залишається питання контролю за використанням державного майна та дотриманням прозорих процедур відбору підприємств, які отримуватимуть право на спрощену оренду.

    Очікується, що новий механізм дозволить уже найближчим часом пришвидшити запуск нових виробничих майданчиків та збільшити обсяги випуску продукції для потреб української армії. В умовах війни це може стати одним із додаткових факторів посилення обороноздатності країни та забезпечення Збройних сил сучасним озброєнням українського виробництва.

  • Мобілізація може змінитися не так швидко: у Раді розповіли, що Федоров сказав про реформу ТЦК

    Мобілізація може змінитися не так швидко: у Раді розповіли, що Федоров сказав про реформу ТЦК

    Міністр оборони України Михайло Федоров зустрівся з депутатами фракції «Слуга народу», щоб представити своє бачення змін у війську, мобілізації та роботі ТЦК. За словами народного депутата Олега Дунди, який був присутній на зустрічі, очільник Міноборони вважає, що необхідність мобілізації в нинішньому вигляді часто перебільшують, а повноцінна реформа ТЦК, імовірно, відкладається щонайменше до осені.

    Про це Дунда розповів в інтерв’ю «Телеграфу». За його словами, конкретні пропозиції, які обговорювалися з міністром, поки що не можуть бути оприлюднені, однак загальні напрями змін уже зрозумілі.

    Олег Дунда

    Нардеп заявив, що Федоров бачить майбутнє армії через технологічне оновлення, дронову війну, зменшення ролі великої кількості людей на першій лінії та поступове зниження тиску на мобілізаційний ресурс. Дунда стверджує, що, на думку міністра, сучасне поле бою змінюється настільки швидко, що потреба у масовому залученні людей може ставати меншою.

    «З його погляду, такої нагальної потреби в мобілізації, як багато хто говорить, не існує. Це пов’язано з тим, що поле бою змінюється, і з урахуванням збільшення зон ураження, з урахуванням дронової війни, такої кількості людей на першій лінії оборони не потрібно», — передав Дунда позицію, яку почув на зустрічі.

    За словами депутата, Федоров робить ставку на технологічну трансформацію війська. Йдеться про дрони, нові системи управління, цифровізацію, прозорість бойових процесів та переосмислення ролі особового складу на фронті.

    Водночас Дунда заявив, що між Міністерством оборони та Генеральним штабом існує «відчутний і природний» конфлікт підходів. За його словами, Міноборони уособлює нову технологічну модель війни, тоді як Генштаб частково залишається в логіці старої моделі.

    Нардеп вважає, що впровадження нових засобів ведення війни змушує міністра оборони глибше занурюватися у бойові процеси та фактично контролювати окремі елементи операцій. Це, за словами Дунди, може не подобатися військовому командуванню.

    «Якщо ми хочемо мати сучасну армію номер один, ми маємо привести на один рівень розуміння війни Міноборони та Генштаб. Бо інакше у нас буде конфлікт. Він уже є», — зазначив депутат.

    Окремо під час зустрічі обговорювали реформу ТЦК. За словами Дунди, у Федорова є власне бачення змін, але говорити про конкретну реформу зараз зарано. Причина — надто багато невідомих факторів.

    Серед них нардеп назвав ситуацію на полі бою, темпи впровадження нових технологій, ефективність дронових рішень, поведінку Росії щодо власної мобілізації та зміну характеру бойових дій.

    За словами Дунди, якщо технології справді зменшать потребу у великій кількості людей на фронті, тоді й тиск на ТЦК стане меншим. У такому разі центри комплектування зможуть працювати інакше, без завдання мобілізувати такі обсяги людей, як зараз.

    Водночас депутат наголосив, що реформа ТЦК не може відбутися лише через цифровізацію. Навіть якщо процеси стануть більш електронними, самі територіальні центри комплектування все одно залишаться потрібними.

    «Цифровізація можлива, але навіть при цифровізації все одно мають бути ТЦК. Питання — в якій ролі і як вони цю роль будуть виконувати», — сказав Дунда.

    Ще одним напрямом, який обговорюється в Міноборони, є зміна системи грошового заохочення для військових та розвиток рекрутингу іноземців. За словами нардепа, у міністра є бачення щодо нових контрактів і стимулів для служби, однак поки незрозуміло, наскільки ця модель буде ефективною на практиці.

    Сам Дунда скептично оцінив перспективу масового залучення іноземців до української армії. Він вважає, що цей напрям може частково спрацювати, але не стане основним способом розв’язання кадрової проблеми у війську.

    На думку депутата, ключову роль відіграватимуть саме технологічні зміни на полі бою, а не лише гроші чи рекрутинг з-за кордону.

    Також він зазначив, що повноцінно говорити про реформу ТЦК, нові строки служби чи інші глибокі зміни можна буде ближче до вересня. До того часу Міноборони хоче перевірити, як спрацюють окремі підходи в межах чинного законодавства.

    За словами Дунди, нові законопроєкти наразі не є першочерговою потребою. У міністерства є достатньо інструментів, щоб улітку протестувати частину нової моделі без зміни законів.

    Раніше Федоров уже заявляв, що Міністерство оборони готує комплексну реформу умов рекрутингу та служби в Силах оборони. Серед напрямів він називав справедливішу модель грошового забезпечення, нову контрактну систему з чіткими термінами служби, зрозумілу логіку ротацій та нові підходи до комплектування підрозділів.

    У Міноборони також повідомляли, що працюють над цифровізацією мобілізаційних процесів. Зокрема, одним із кроків стала автоматизація продовження відстрочок через застосунок «Резерв+». За даними міністерства, значна частина відстрочок уже продовжується автоматично.

    Водночас у відомстві раніше спростовували повідомлення про нібито нові жорсткі правила мобілізації, які поширювалися в медіа та соцмережах.

    Нинішні заяви Дунди свідчать, що Міноборони справді готує зміни, але вони можуть бути не миттєвими. Основний акцент, за словами нардепа, робитимуть не на різкому посиленні мобілізації, а на зміні логіки війни, технологіях, рекрутингу, контрактах і новій ролі ТЦК.

    Однак остаточні рішення залежатимуть від ситуації на фронті, дій Росії та того, наскільки швидко українська армія зможе масштабувати технологічні рішення.

  • Нові контракти і доплати за ризик: в Україні готують реформу армії

    Нові контракти і доплати за ризик: в Україні готують реформу армії

    В Україні триває розробка масштабної реформи військової служби, яка має змінити підхід до мобілізації, контрактів і системи грошового забезпечення у Збройних силах. Йдеться про нову модель контрактів із чітко визначеними строками служби, можливістю вибору посади та запровадженням додаткових виплат за участь у бойових діях.

    Напрацювання щодо реформи обговорюють представники Міністерства оборони України, Генерального штабу ЗСУ та Офісу президента. Мета змін — зробити систему служби більш прогнозованою для військових і водночас підвищити мотивацію та ефективність армії в умовах тривалої війни.

    Ключовим елементом майбутньої реформи є перехід до контрактної системи з фіксованими термінами служби. Передбачається запровадження трьох основних типів контрактів, які охоплюватимуть як новобранців, так і чинних військовослужбовців. У межах цієї моделі мобілізовані громадяни зможуть підписувати контракт із гарантією визначеного терміну служби та подальшої відстрочки до наступного призову.

    Чинні контрактники, своєю чергою, отримають можливість переукласти угоди на нових умовах. Водночас попередній період служби не буде автоматично враховуватися в новому контракті, однак впливатиме на тривалість відстрочки, яка, за задумом розробників, розраховуватиметься індивідуально.

    У військовому керівництві зазначають, що можливість не підписувати контракт залишиться, однак загальна система стане більш структурованою та передбачуваною. Окремо передбачається гнучкість у виборі військових посад. Військовослужбовці зможуть обирати як бойові, так і тилові позиції залежно від підготовки та потреб армії.

    Згідно з поточними напрацюваннями, які ще не є фінальними, пропонується встановити різні строки служби залежно від категорії військовослужбовців. Для чинних військових на бойових посадах передбачається термін служби близько 10 місяців. Для новобранців, які підписують контракт на бойові посади, — приблизно 14 місяців. Для інших спеціальностей, включно з операторами безпілотних систем, спеціалістами зв’язку та медійними підрозділами, розглядається строк до двох років.

    Окрему увагу в реформі приділено фінансовому забезпеченню. За даними співрозмовників у військовому керівництві, планується підвищення мінімальної заробітної плати для військових у тилових підрозділах з приблизно 20 до 30 тисяч гривень. Також розглядається суттєве збільшення виплат для командирів різних рівнів — орієнтовно вдвічі порівняно з нинішніми показниками.

    Найбільш дискусійною частиною реформи є пропозиція запровадити систему бойових доплат за принципом «10/20/40». Вона передбачає додаткові виплати залежно від рівня ризику та характеру завдань. За попередніми даними, військовослужбовцям можуть нараховувати 10 тисяч гривень за день перебування на бойовій позиції, 20 тисяч гривень за участь в ударно-пошукових операціях, зокрема під час повернення втрачених позицій або зачисток, і 40 тисяч гривень за участь у наступальних діях.

    За оцінками розробників, середній дохід піхотинця, який регулярно виконує бойові завдання, може сягати від 250 до 400 тисяч гривень на місяць. Водночас у проєкті передбачають встановлення граничних лімітів на виплати, щоб уникнути зловживань або штучного завищення бойової активності.

    У військовому середовищі наголошують, що всі виплати за системою «10/20/40» мають нараховуватися виключно на підставі офіційних наказів командирів військових частин. Це має забезпечити контрольованість і прозорість фінансової частини реформи.

    Попри масштабність змін, усі ці пропозиції наразі перебувають на етапі обговорення і не оформлені у вигляді остаточних законопроєктів чи урядових постанов. У процесі роботи над реформою параметри постійно змінюються, тому частина ідей може не увійти до фінального документа.

    У Міністерстві оборони та Генеральному штабі планують завершити формування нової моделі контрактів до кінця травня 2026 року. Після цього напрацювання мають бути закріплені на рівні Кабінету Міністрів України відповідними нормативними актами.

    Передумовою реформи стала заява президента Володимира Зеленського про початок нового етапу трансформації армії. Він анонсував збільшення грошового забезпечення військових, запровадження системи «бойових контрактів» і встановлення чітких термінів служби як ключових елементів оновлення Збройних сил України.

    Окремо в уряді визнають, що видатки на оборону суттєво зростають, однак питання повного фінансування підвищених виплат військовим поки залишається відкритим і потребує додаткових рішень щодо розподілу державного бюджету та міжнародної фінансової підтримки.

  • Приватна ППО в Україні: 25 підприємств і вже перші збиті дрони

    Приватна ППО в Україні: 25 підприємств і вже перші збиті дрони

  • Міноборони України стане «єдиним вікном» для військової допомоги

    Кабінет Міністрів України затвердив новий механізм координації міжнародної військової допомоги, який суттєво змінює підхід до взаємодії з країнами-партнерами та розширює повноваження Міністерства оборони як головного координатора цього процесу. Про це повідомляє Міністерство оборони України.

    Головна зміна полягає в тому, що відтепер міжнародні донори зможуть спрямовувати фінансування не лише на потреби Збройних сил України, а на всі складові Сил оборони. Це означає, що допомога може охоплювати також Національна гвардія України, Державна прикордонна служба України, Служба безпеки України та інші формування, які беруть участь у захисті держави.

    Раніше система була більш фрагментованою: Міністерство оборони мало можливість формувати запити до країн-донорів лише щодо структур, які безпосередньо підпорядковуються йому. Інші силові відомства комунікували з міжнародними партнерами окремо або через інші механізми. Це створювало ризики дублювання потреб, різних стандартів планування та менш узгодженого розподілу допомоги.

    Після ухвалення нового рішення уряду Міноборони фактично стає «єдиним вікном» для взаємодії з міжнародними партнерами у сфері військової допомоги. Це означає централізацію запитів, узгодження потреб усіх складових Сил оборони в одному форматі та єдину точку координації для держав-донорів.

    У Міністерстві оборони пояснюють, що такий підхід дозволить краще синхронізувати військові потреби різних структур, зробити процес більш прозорим і прогнозованим, а також підвищити ефективність використання ресурсів, які надають міжнародні партнери. Крім того, очікується, що це дозволить швидше реагувати на зміну ситуації на фронті та оперативно коригувати пріоритети постачання.

    Окремим блоком уряд врегулював механізм роботи з фінансовими ресурсами, які надходять від країн-партнерів. Передбачається створення узгоджених пропозицій для закупівель озброєння, техніки та матеріально-технічних засобів, які фінансуватимуться за кошти іноземних донорів. Йдеться про уніфікований підхід до формування замовлень, що має мінімізувати розпорошення ресурсів і забезпечити їх спрямування на найбільш пріоритетні потреби оборони.

    Усі закупівлі за кошти міжнародних партнерів для різних складових Сил оборони здійснюватиме Агенція оборонних закупівель. Вона виступатиме центральним оператором у процесі придбання озброєння та техніки, що має забезпечити єдині стандарти закупівель, контроль ефективності витрат і зменшення бюрократичних процедур.

    Уряд нагадує, що реформа системи оборонних закупівель розпочалася раніше. На початку квітня Агенція оборонних закупівель отримала статус централізованої закупівельної організації, що дозволило об’єднати процеси постачання та спростити логістику забезпечення Сил оборони. Це стало одним із кроків до формування більш єдиної та керованої системи оборонного забезпечення.

    Ще одним важливим етапом стало оновлення порядку закупівель для потреб Збройних сил України наприкінці березня. Тоді уряд і Міністерство оборони запровадили нові правила, спрямовані на пришвидшення процедур і підвищення ефективності використання бюджетних і міжнародних ресурсів.

    Новий механізм координації міжнародної допомоги є продовженням цих змін і фактично завершує формування централізованої моделі управління оборонними закупівлями в умовах повномасштабної війни.

    Аналітики відзначають, що така система може мати кілька ключових наслідків. По-перше, вона посилює роль Міністерства оборони як головного координатора взаємодії з міжнародними партнерами. По-друге, вона створює більш структуровану модель розподілу допомоги між різними силовими відомствами. По-третє, вона може підвищити прозорість використання коштів, що є важливим фактором для довіри з боку держав-донорів.

    Водночас ефективність нової моделі залежатиме від практичної реалізації: швидкості обробки запитів, узгодженості між різними структурами та здатності системи оперативно реагувати на потреби фронту. У разі успішного впровадження Україна отримає більш інтегровану систему управління міжнародною військовою допомогою, що може підсилити її оборонні спроможності в довгостроковій перспективі.

  • Міноборони стає «єдиним вікном»: як уряд перезапускає закупівлі для армії

    Міноборони стає «єдиним вікном»: як уряд перезапускає закупівлі для армії

    Кабінет Міністрів України ухвалив пакет рішень, спрямованих на суттєве спрощення процедур забезпечення Сил оборони. Йдеться про дерегуляцію закупівель, централізацію процесів через Міністерство оборони та зміни у використанні окремих категорій ресурсів — від вибухових речовин до знеболювальних препаратів. Про це 2 травня повідомила прем’єр-міністерка України Юлія Свириденко.

    Ключовим елементом змін стало визначення Міністерства оборони як «єдиного вікна» для всіх складових сектору безпеки і оборони. Це означає, що відтепер саме оборонне відомство координуватиме потреби різних структур, зокрема Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України та інших формувань. Такий підхід має усунути дублювання процесів, скоротити час ухвалення рішень і зробити постачання більш ефективним в умовах війни.

    За словами Свириденко, одним із пріоритетів уряду є максимальне прискорення закупівель за кошти міжнародних партнерів. У зв’язку з цим змінено порядок координації міжнародної військової допомоги. Тепер Міністерство оборони України акумулюватиме запити від усіх складових Сил оборони, що дозволить точніше формувати потреби та швидше залучати фінансування від донорів. Безпосередню реалізацію закупівель за кошти іноземних партнерів здійснюватиме Агенція оборонних закупівель ДОТ.

    Ще одним важливим нововведенням стала зміна підходу до кодифікації вибухових речовин. Вперше їх розглядатимуть як окремі предмети постачання, а не лише як складову боєприпасів. Це дає змогу закуповувати такі матеріали більш гнучко — під конкретні потреби підрозділів. Водночас процедура підтвердження характеристик продукції для виробників залишається без змін, що має забезпечити контроль якості. Встановлено і чіткі строки: кодифікація має відбуватися протягом десяти днів після отримання висновку за результатами випробувань.

    Суттєві зміни торкнулися і медичного забезпечення військових. Кабінет Міністрів вніс зміни до правил обігу знеболювальних препаратів, зокрема наркотичних лікарських засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які використовуються в бойових умовах. Відтепер Міністерство оборони отримує право самостійно визначати порядок їх постачання та використання на передовій, на стабілізаційних пунктах і у бойових бригадах. Це рішення фактично скасовує частину бюрократичних обмежень мирного часу, які раніше ускладнювали роботу медиків у польових умовах. Нові норми діятимуть протягом усього періоду воєнного стану та ще 60 днів після його завершення.

    Експерти зазначають, що такі кроки є логічним продовженням курсу на дерегуляцію оборонного сектору, який Україна активно реалізує з початку повномасштабної війни. Централізація закупівель через одне відомство дозволяє не лише зменшити адміністративні бар’єри, а й посилити контроль за використанням ресурсів. В умовах високої інтенсивності бойових дій швидкість постачання часто є критичним фактором, який безпосередньо впливає на ефективність підрозділів на фронті.

    Окрему увагу в уряді приділяють прозорості процесів. Хоча частина інформації про оборонні закупівлі залишається закритою з міркувань безпеки, централізація управління дозволяє краще відстежувати рух ресурсів і запобігати їх нецільовому використанню. Це також важливий сигнал для міжнародних партнерів, які фінансують значну частину оборонних потреб України.

    Водночас зміни мають і стратегічне значення. Уніфікація підходів до закупівель, кодифікації та медичного забезпечення формує більш сучасну модель управління оборонним сектором, яка відповідає стандартам країн НАТО. Це може спростити інтеграцію України у західні безпекові структури в майбутньому.

    Новий пакет рішень уряду є спробою зробити систему забезпечення армії швидшою, гнучкішою та менш залежною від бюрократичних процедур. У реаліях війни це означає не лише економію часу, а й потенційно врятовані життя військових, які отримуватимуть необхідне спорядження та медичну допомогу без затримок.