Позначка: Київська область

  • ТОВ «Зернопром» стало одним із головних постачальників харчування за бюджетні гроші Київщини

    ТОВ «Зернопром» стало одним із головних постачальників харчування за бюджетні гроші Київщини

    Попри складну економічну ситуацію та війну, окремі компанії не лише зберігають позиції на ринку, а й демонструють стрімке зростання оборотів за рахунок бюджетних коштів. Однією з таких структур є столичне товариство з обмеженою відповідальністю «Зернопром», яке спеціалізується на постачанні продуктів харчування та готових страв для навчальних і соціальних закладів.

    Лише за січень цього року компанія отримала бюджетних замовлень у Києві та Київській області майже на 20 мільйонів гривень. За останнє десятиліття сума контрактів, укладених «Зернопромом» із державними та комунальними замовниками, перевищила сто мільйонів гривень. Підприємство належить родині Максима Мазурка — депутата Київської обласної ради минулого скликання від партії «Європейська солідарність».

    Черговим підтвердженням стабільності компанії на бюджетному ринку стала закупівля, оголошена Вишгородським ліцеєм «Сузір’я». Навчальний заклад замовив постачання сніданків та обідів для учнів на період із січня по травень 2026 року. Договір на суму 5,18 мільйона гривень було укладено саме з ТОВ «Зернопром».

    Січень виявився для компанії особливо результативним. За цей місяць вона отримала близько десяти бюджетних замовлень у столиці та області. Загальна вартість укладених угод склала майже 20 мільйонів гривень. Для порівняння, за весь 2025 рік «Зернопром» підписав договорів на 40 мільйонів гривень, у 2024 році — на 25 мільйонів, у 2023-му — на 17 мільйонів, а у 2022-му — менш ніж на 10 мільйонів гривень.

    З моменту запуску системи публічних закупівель компанія отримала понад три сотні бюджетних контрактів. Загальна вартість укладених договорів перевищила 126 мільйонів гривень, а після коригувань фактична сума становить понад 107 мільйонів. Географія діяльності підприємства обмежується Києвом і Київською областю, однак коло замовників є надзвичайно широким — від музичних ліцеїв і загальноосвітніх шкіл до управлінь освіти та соціальних установ.

    Найбільшими клієнтами «Зернопрому» стали Київський державний музичний ліцей імені Миколи Лисенка, а також освітні структури Обухова, Обухівського району та кількох громад Київщини. Саме ці замовники забезпечили компанії десятки мільйонів гривень бюджетних надходжень.

    ТОВ «Зернопром» було зареєстроване у 1999 році в Києві подружжям Олександром та Оленою Мазурками. Згодом до складу власників долучився їхній син Максим, який став співзасновником компанії у 2012 році у віці 22 років. Сьогодні підприємство входить до ширшої бізнес-групи родини Мазурків, до якої також належать аграрні, будівельні та девелоперські компанії, що працюють у сфері АПК, нерухомості та оренди.

    Бізнес-активність родини тісно переплітається з державною та політичною сферою. У 2012–2016 роках Олександр Мазурко очолював державне підприємство «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат “Пуща-Водиця”», яке підпорядковувалося Фонду державного майна України. Сам Максим Мазурко у 2015 році став депутатом Київської обласної ради, де входив до комісії з питань бюджету та фінансів.

    Його дружина у 2016–2020 роках працювала в Міністерстві юстиції України на посаді провідного спеціаліста профільного департаменту. Родинні зв’язки простежуються і в чинних структурах влади. Близький родич Мазурків нині працює в Офісі Президента України на посаді головного консультанта в директораті з питань економічної політики. У своїх деклараціях він зазначав користування квартирою та автомобілем, що належать членам родини Мазурків, а також отримання від них фінансових позик.

    Окремої уваги заслуговує земельне питання. Родина Мазурків володіє десятками гектарів землі на Київщині, зокрема в Іванкові. Частина цих активів стала предметом судових спорів. Правоохоронні органи досліджували обставини придбання понад 40 гектарів землі компанією родини, з’ясувавши, що частина ділянок накладалася на землі лісового фонду. У 2021 році Верховний Суд остаточно скасував рішення, яким компанія визнавалася власником 42 гектарів, визнавши відчуження землі таким, що відбулося з порушенням законодавства.

    На цьому тлі стрімке зростання бюджетних контрактів «Зернопрому» виглядає не лише як приклад підприємницької успішності, а й як ілюстрація того, наскільки тісно в Україні переплітаються бізнес, політика та доступ до державних ресурсів.

  • На Київщині судитимуть начальника фінансової служби військової частини за виплати звільненим військовим

    На Київщині судитимуть начальника фінансової служби військової частини за виплати звільненим військовим

    Працівники Державного бюро розслідувань у взаємодії зі Службою безпеки України та за сприяння Державної аудиторської служби викрили начальника фінансової служби однієї з військових частин на Київщині, який протягом тривалого часу продовжував нараховувати грошове забезпечення звільненим військовослужбовцям.

    За даними слідства, офіцер упродовж року після звільнення двох військових не припинив виплату їм грошового забезпечення. Внаслідок цього державному бюджету було завдано значних збитків. Судово-економічна експертиза встановила, що через дії посадовця держава втратила майже 500 тисяч гривень.

    Досудове розслідування у кримінальному провадженні завершено, обвинувальний акт скеровано до суду. Начальнику фінансової служби інкримінують недбале ставлення до військової служби, що спричинило істотну шкоду, вчинене в умовах воєнного стану.

    Дії посадовця кваліфіковано за частиною четвертою статті 425 Кримінального кодексу України. Санкція цієї статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років.

    Окрім цього, у межах кримінального провадження подано цивільний позов з метою відшкодування завданих збитків та повернення незаконно виплачених коштів у державну власність.

    Процесуальне керівництво у справі здійснює Дарницька спеціалізована прокуратура у сфері оборони Центрального регіону.

  • Прокурор Офісу генпрокурора отримав майже 950 тисяч гривень у подарунок і купив будинок під Києвом

    Прокурор Офісу генпрокурора отримав майже 950 тисяч гривень у подарунок і купив будинок під Києвом

    Прокурор Офісу Генерального прокурора Іван Калюш задекларував отримання значного грошового подарунка від батька та придбання житлової нерухомості в Київській області із залученням державної іпотечної програми «єОселя».

    Згідно з оприлюдненими даними, 7 січня 2026 року посадовець отримав від батька грошовий подарунок у розмірі майже 947 тисяч гривень. Отримані кошти стали частиною фінансування купівлі житла в селі Гатне Фастівського району.

    Йдеться про житловий будинок площею понад 100 квадратних метрів вартістю 3 мільйони гривень, а також земельну ділянку площею 195 квадратних метрів, оцінену у 579 тисяч гривень. Обидва об’єкти нерухомості оформлені у приватну власність прокурора.

    Для здійснення покупки, окрім власних заощаджень і подарованих коштів, було залучено іпотечний кредит у державному банку в межах програми доступного кредитування «єОселя». Сума безготівкового кредиту склала 2,51 мільйона гривень.

    Загальна вартість угоди з придбання нерухомості становила 3,59 мільйона гривень. Із цієї суми понад 1 мільйон гривень було сплачено власними коштами покупця, решта — за рахунок кредитного фінансування.

    Програма «єОселя» передбачає надання пільгових іпотечних кредитів окремим категоріям громадян, зокрема працівникам бюджетної сфери, правоохоронних органів та військовослужбовцям. Участь посадовців у програмі не заборонена законодавством, однак традиційно привертає підвищену увагу з боку громадськості щодо джерел первинного внеску та відповідності витрат задекларованим доходам.

  • В Ірпінському суді правосуддя перетворили на бізнес

    В Ірпінському суді правосуддя перетворили на бізнес

    Ірпінський міський суд Київської області дедалі рідше сприймається як інституція правосуддя і все частіше фігурує в професійних колах як комерційний майданчик для «розв’язання питань». За словами співрозмовників у юридичному середовищі, у суді фактично сформовано сервісну модель роботи: мінімум публічності, чіткі строки та заздалегідь узгоджений результат для клієнта.

    Йдеться про повний спектр послуг — від закриття кримінальних проваджень і винесення потрібних рішень до цілеспрямованого затягування процесів. Ключовим елементом цієї схеми, за інформацією ОРД, є синхронна робота суду та прокуратури, коли наглядовий орган фактично стає частиною «пакета послуг», а не стороною, що забезпечує законність.

    За інформацією з юридичних кіл Київської області, розцінки в Ірпінському суді суттєво зросли. Якщо раніше подібні суми асоціювалися переважно з апеляційними інстанціями, то нині суд першої інстанції впевнено працює за тими самими тарифами. Комплексна послуга «під ключ» може коштувати клієнту до 50 тисяч доларів США. У випадках, коли для досягнення потрібного результату необхідне залучення прокуратури — наприклад, для пропуску процесуальних строків, допущення помилок у матеріалах, подання формально слабкої позиції або повної бездіяльності, — вартість питання, за словами джерел, подвоюється.

    Організацію цього «фаст-суду для обраних» співрозмовники пов’язують із суддею Ірпінського суду Шестопаловою Яною Володимирівною. Саме їй приписують роль координатора схеми та залучення менш досвідчених суддів для виконання технічних рішень. З боку прокуратури, за наявною інформацією, до обслуговування клієнтів залучені окремі представники Київської обласної прокуратури. Зокрема, згадується заступник прокурора області Ігор Грабець — посадовець, який роками утримується на одній і тій самій позиції, уникаючи публічності, але, як стверджують джерела, забезпечуючи стабільну роботу «без зайвого шуму».

    Витоки цієї моделі, за словами співрозмовників, ведуть до колишнього мера Ірпеня Володимира Карплюка. Саме за його каденції, стверджують джерела, було вибудувано та відпрацьовано механізм, який дозволив «закрити» кримінальні справи щодо нього самого та близького оточення, зокрема за епізодами про створення організованої злочинної групи. Після цього схема була поставлена на потік і запропонована ширшому колу клієнтів. При цьому Карплюк, за словами співрозмовників, демонструє впевненість у наявності надійного політичного прикриття на центральному рівні.

    На цьому тлі особливо показовою виглядає багаторічна відсутність реакції з боку Київської обласної прокуратури. Попри численні сигнали, Ірпінський суд продовжує працювати з фактично відкритим «прайс-листом» на судові рішення, а прокуратура в цій системі виступає не контролером, а частиною механізму. Відкрите питання полягає в тому, чи зверне нове керівництво обласної прокуратури на чолі з Русланом Кравченком увагу на цей бізнес, чи ж «фаст-суд» і надалі спокійно обслуговуватиме клієнтів, прикриваючись війною та загальною управлінською турбулентністю.

    Історія Ірпінського суду — це не поодинокий скандал, а ілюстрація системної деградації правосуддя. Коли суд і прокуратура зливаються в єдиний комерційний механізм, верховенство права перетворюється на фікцію, а розмови про судову реформу втрачають будь-який зміст. Поки цей ринок судових рішень існує безкарно, довіра суспільства до правової системи продовжуватиме руйнуватися.

  • Поліція як бізнес: що відбувається у відділенні Бучі під керівництвом Маланчука

    Поліція як бізнес: що відбувається у відділенні Бучі під керівництвом Маланчука

    Історія керівника поліції Бучі Андрія Маланчука стала показовою для розуміння того, як окремі підрозділи Національної поліції в Київській області фактично втрачають функцію правоохоронного органу та перетворюються на джерело системного незаконного заробітку. За інформацією джерел у правоохоронних органах, Маланчук є протеже голови обласного управління поліції Анатолія Щадила, що, за твердженням співрозмовників, і забезпечило йому призначення та подальше «імунітетне» перебування на посаді попри катастрофічні результати роботи.

    За рік керування бучанським підрозділом відділення опинилося у глибокій кадровій кризі. Дефіцит дільничних поліцейських, за оцінками, сягає близько 60 відсотків, слідчих — до 70 відсотків, оперативних співробітників — до 90 відсотків. Працівники масово звільняються або переводяться в інші регіони та служби. Причина, за словами як колишніх, так і чинних співробітників, полягає у стилі управління керівника, якого в підрозділі характеризують як людину, зосереджену виключно на особистій вигоді.

    На тлі розвалу структури, за даними джерел, у поліції Бучі вибудувано систему регулярних незаконних доходів. Покровительство наркоторгівлі, за оцінками, приносить близько 50 тисяч доларів США щомісяця. Аналогічні суми надходять від «кришування» проституції та салонів, а також від несанкціонованої торгівлі й тимчасових споруд. Окремим напрямком є стоянки, парковки та магазини без ліцензій на алкоголь і тютюн — цей сегмент, за словами джерел, може приносити до 100 тисяч доларів США на місяць.

    Найприбутковішою статтею доходів називають кримінальні провадження. «Вирішення питань» у справах, як стверджують співрозмовники, стартує від 10 тисяч доларів США і може доходити до 100 тисяч. У цю суму, за твердженням джерел, одразу закладена частка прокуратури. Окремо оцінюється зняття арештів з майна — від 5 до 20 тисяч доларів, організація обшуків — від 5 тисяч, негласні слідчі дії та фальсифікація матеріалів — від 10 тисяч доларів США. Затримання «за рапортом» коштує від 3 тисяч доларів.

    Ще одним напрямком, який згадують джерела, є так звана «бусифікація». За суму близько 3 тисяч доларів питання затриманої особи може бути вирішене через прямий дзвінок керівнику, після чого надходить вказівка про звільнення. Окрім цього, системним джерелом доходів називають невтручання в земельні та будівельні афери. За інформацією джерел, фіксовані платежі від забудовників можуть сягати до 100 тисяч доларів США за гарантії «тиші» з боку поліції.

    Фінансовий результат такої діяльності, якщо вірити даним з оточення, виглядає вражаюче. Андрію Маланчуку приписують володіння вісьмома квартирами, трьома автомобілями загальною вартістю майже мільйон доларів США, кількома банківськими рахунками із сумарними залишками близько 19 мільйонів гривень, а також значними обсягами готівки. Окремо згадуються 13 земельних ділянок, оформлених на підставних осіб.

    Навіть якщо частина цієї інформації потребує ретельної юридичної перевірки, сама структура описаних схем і репутація, що сформувалася навколо керівника поліції Бучі, свідчать про глибоку системну проблему. Йдеться не про одиничний збій, а про модель, за якої правоохоронний орган фактично перетворюється на ринок платних послуг. Поки подібні практики залишаються під негласним захистом обласного керівництва, говорити про відновлення довіри до поліції в Київській області не доводиться.

  • АТБ офіційно спростувала інформацію про перебої в роботі супермаркетів

    АТБ офіційно спростувала інформацію про перебої в роботі супермаркетів

    Мережа супермаркетів “АТБ” офіційно спростувала інформацію про нібито масове закриття магазинів у Києві та Київській області через проблеми з електропостачанням.

    У пресслужбі компанії наголосили, що повідомлення, які з’явилися у низці медіа та телеграм-каналів, не відповідають дійсності та мають ознаки свідомого поширення неправдивої інформації. В “АТБ” вважають такі публікації частиною можливої інформаційної кампанії, спрямованої на дестабілізацію суспільних настроїв у складний для країни період.

    Станом на сьогодні всі магазини мережі в Києві та Київській області працюють у штатному режимі. Компанія забезпечена автономними джерелами живлення — генераторами, що дозволяє підтримувати роботу кас, холодильного обладнання та логістичних процесів навіть під час аварійних або планових відключень електроенергії.

    Водночас “АТБ” зазначає, що у поодиноких випадках можливі технічні або логістичні труднощі, спричинені загальною ситуацією в енергетичній системі країни. У таких випадках компанія оперативно реагує та усуває проблеми, щоб забезпечити повноцінну роботу торговельних об’єктів.

    Раніше деякі медіа повідомляли, що генератори супермаркетів нібито не витримують навантаження, що призводило до скорочення годин роботи або тимчасового закриття магазинів. У “АТБ” ці твердження назвали необґрунтованими та закликали споживачів користуватися інформацією лише з офіційних джерел і перевірених медіа.

  • Нерухомість за копійки: що задекларував заступник начальника частини ДСНС

    Нерухомість за копійки: що задекларував заступник начальника частини ДСНС

    У декларації за 2025 рік заступника начальника 19-ї державної пожежно-рятувальної частини 9-го пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС України в Київській області Олександра Лукашенка виявлено об’єкти нерухомості із задекларованою вартістю, яка не відповідає ринковим реаліям і виглядає відверто абсурдною.

    Згідно з деклараційними даними, 23 травня 2025 року посадовець став власником житлового будинку в місті Кагарлик Обухівського району Київської області площею 90,4 квадратного метра. Вартість цього об’єкта на дату набуття права власності вказана на рівні 80 тисяч гривень. Для порівняння, середня ринкова ціна житлових будинків такої площі в Кагарлику у 2025 році в рази вища і залежно від стану та земельної ділянки може сягати сотень тисяч або навіть мільйонів гривень.

    Того ж дня Олександр Лукашенко задекларував набуття у власність земельної ділянки площею 1000 квадратних метрів у тому ж населеному пункті. Задекларована вартість землі становить 30 тисяч гривень. Навіть за мінімальними оцінками, ринкова ціна земельних ділянок під житлову забудову в Кагарлику значно перевищує зазначену суму, що створює обґрунтовані сумніви щодо достовірності даних.

    Окрему увагу привертає ще один об’єкт, внесений до декларації: житловий будинок площею 1740 квадратних метрів, придбаний також 23 травня 2025 року. Його вартість у декларації зазначена на рівні 4 445 гривень. Навіть з урахуванням можливих технічних помилок у площі або характеристиках об’єкта, така ціна для житлової нерухомості виглядає фантастичною і не має жодного логічного пояснення.

    Усі три об’єкти оформлені безпосередньо на Олександра Лукашенка. Тип вартості в декларації зазначений як «вартість на дату набуття права», тобто саме ці суми декларант вказує як фактичну ціну придбання.

    Теоретично можна припустити спадкування майна або інші специфічні правові підстави набуття, однак навіть у таких випадках нерухомість підлягає грошовій оцінці. Розрив між задекларованими цифрами та реальними ринковими показниками у цьому випадку становить не відсотки, а кратні величини — у десять і більше разів.

    Фактично йдеться про кілька об’єктів нерухомості в Київській області, оформлених на чинного посадовця ДСНС, із цінами, які більше схожі на формальне заповнення декларації, ніж на відображення реальних майнових угод. Особливо показовим виглядає будинок площею 1740 квадратних метрів із вартістю у кілька тисяч гривень, що радше нагадує технічну заглушку, а не реальну оцінку майна.

    Такі деклараційні дані об’єктивно потребують уваги з боку НАЗК, податкових органів та правоохоронних структур, оскільки йдеться не про одиничну похибку, а про системну та грубу невідповідність між задекларованою вартістю нерухомості та елементарною економічною логікою.

  • Посадовець ДСНС задекларував будинок у Київській області за 4 тисячі гривень

    Посадовець ДСНС задекларував будинок у Київській області за 4 тисячі гривень

    У декларації за 2025 рік заступника начальника 19-ї державної пожежно-рятувальної частини 9-го пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України в Київській області Олександра Васильовича Лукашенка зафіксовані об’єкти нерухомості з вартістю, яка не має нічого спільного з ринковими реаліями та виглядає відверто абсурдною.

    Згідно з деклараційними даними, 23 травня 2025 року посадовець набув право власності на житловий будинок у місті Кагарлик Обухівського району Київської області загальною площею 90,4 квадратного метра. Вартість цього об’єкта на дату придбання зазначена у розмірі 80 тисяч гривень. Для порівняння, реальна ринкова ціна житлового будинку такої площі в Кагарлику у 2025 році в рази вища й зазвичай обчислюється сотнями тисяч або навіть мільйонами гривень залежно від стану та земельної ділянки.

    Того ж дня Лукашенко задекларував і земельну ділянку площею 1000 квадратних метрів у тому ж населеному пункті. Її вартість вказана на рівні 30 тисяч гривень. Навіть за найнижчими ринковими оцінками земля під житлову забудову в Кагарлику коштує значно дорожче, а зазначена сума виглядає не просто заниженою, а фактично нереалістичною.

    Окрему увагу привертає третій об’єкт, також оформлений 23 травня 2025 року. У декларації йдеться про житловий будинок площею 1740 квадратних метрів, вартість якого зазначена на рівні 4 445 гривень. Навіть з урахуванням можливих технічних помилок або неточностей у характеристиках, поява житлового будинку такої площі з ціною у кілька тисяч гривень не піддається жодному логічному поясненню.

    Усі три об’єкти задекларовані як власність одного посадовця. Тип вартості зазначено як «вартість на дату набуття права», що означає декларування саме фактичної ціни угоди, а не умовної або довідкової оцінки.

    Теоретично можна припустити спадкування майна або інші особливі юридичні підстави його набуття. Проте навіть у таких випадках законодавство передбачає проведення оцінки, а настільки суттєва різниця між задекларованими сумами та ринковою вартістю не може пояснюватися звичайними формальностями. Йдеться не про незначну похибку, а про заниження у десятки разів.

    Фактично маємо набір об’єктів нерухомості в Київській області, оформлених на чинного посадовця ДСНС, із цінами, які більше нагадують формальне заповнення декларації, ніж відображення реальних майнових операцій. Особливо показовим є будинок площею 1740 квадратних метрів за 4 445 гривень — сума, що виглядає як технічна умовність, а не реальна вартість нерухомості.

    Такі дані об’єктивно потребують уваги з боку органів фінансового контролю та правоохоронних структур, адже йдеться не про випадкову помилку, а про системну і грубу невідповідність між задекларованими цифрами та елементарною економічною логікою.

  • Громадська рада доброчесності виявила проблеми у деклараціях судді Ткаченка

    Громадська рада доброчесності виявила проблеми у деклараціях судді Ткаченка

    Голова Бориспільського міськрайонного суду Київської області Дмитро Ткаченко, який бере участь у конкурсі на посаду судді апеляційної інстанції, не відповідає критеріям доброчесності через суттєві розбіжності у майнових деклараціях. Такий висновок оприлюднила Громадська рада доброчесності за результатами аналізу його статків та пояснень.

    У ГРД зазначають, що суддя не надав повної та достовірної інформації щодо походження майна, яким він та його родина фактично користуються. Зокрема, у власності Ткаченка перебувають дві земельні ділянки по 0,25 га в селі Зозулі Київської області, набуті у 2010 році. Їхня задекларована вартість на момент придбання становила по 119 тисяч гривень кожна, що за тодішнім курсом відповідало майже 30 тисячам доларів США.

    Водночас офіційні доходи кандидата, який у той період працював помічником судді та головним фахівцем у приватній компанії, не дозволяли здійснити таку покупку. Згідно з даними, з 2006 по 2019 роки сукупний дохід Ткаченка склав лише 233 тисячі гривень. У письмових поясненнях суддя стверджував, що позичив 400 тисяч гривень у знайомого, надавши скан розписки з обіцянкою повернути кошти до жовтня 2014 року. Однак навіть з урахуванням доходів за 2010–2014 роки, після відрахування податків і необхідних витрат, фінансова спроможність для таких операцій виглядає сумнівною.

    Окрему увагу Громадська рада доброчесності приділила майну родичів судді, насамперед з боку його дружини. За даними електронних декларацій, члени родини володіють значною кількістю земельних ділянок, житлових будинків і об’єктів незавершеного будівництва у Василькові та населених пунктах колишнього Васильківського району Київської області. Частина цього майна оформлена на батька дружини — суддю Господарського суду Києва у відставці Миколу Якименка, а також на її сестру та матір.

    ГРД звертає увагу, що походження коштів на придбання численних об’єктів нерухомості документально не підтверджене. Зокрема, Якименко під час співбесіди пояснював купівлю землі коштами сестри, яка багато років проживає в Італії, однак жодних доказів цього не надав. Водночас журналістські розслідування раніше вказували на можливе користування ним незадекларованим майном, оформленим на родичів.

    Сумніви у доброчесності кандидата посилює й ситуація з нерухомістю у Києві. У деклараціях зазначається квартира площею 89,7 кв. м, яка формально належить сину Ткаченка, але фактично використовується всією родиною. За поясненнями судді, житло було приватизоване тестем і передане у власність онука. Водночас сестра дружини декларувала користування іншою квартирою у Києві, яка перебуває у власності районної державної адміністрації. У ГРД вважають, що ці обставини можуть свідчити про зловживання механізмами безоплатної приватизації.

    Крім того, питання викликає й придбання батьком судді квартири у Києві вартістю понад 2 мільйони гривень у 2018 році. Задекларовані доходи пенсіонера за понад 20 років у кілька разів менші за вартість цього житла, а пояснення про фінансову допомогу від родичів не підтверджені документально.

    У підсумку Громадська рада доброчесності дійшла висновку, що сукупність виявлених фактів свідчить про можливе приховування реальних обсягів майна та витрат, а також про використання родичів для формального володіння активами. Це, на думку членів ради, ставить під сумнів відповідність Дмитра Ткаченка критеріям доброчесності, необхідним для зайняття посади судді апеляційної інстанції.

  • Ветеранські простори за завищеними кошторисами: що відбувається в Мінветеранів

    Ветеранські простори за завищеними кошторисами: що відбувається в Мінветеранів

    Держава дедалі голосніше звітує про створення мережі ветеранських просторів та підготовку фахівців із супроводу ветеранів. Однак за цією публічною риторикою все чіткіше вимальовується інша реальність — масштабне освоєння бюджетних коштів через будівельні проєкти з наперед визначеними виконавцями.

    Поки значна частина ветеранів самостійно проходить складний шлях адаптації до цивільного життя, бюджетні ресурси спрямовуються не на психологічну допомогу, реабілітацію чи перекваліфікацію, а на зведення об’єктів із сумнівною економічною доцільністю. У результаті замість живої підтримки формується інфраструктурна вітрина, де ключову роль відіграє не користь для ветеранів, а зручність для підрядників.

    Міністерство у справах ветеранів під керівництвом Наталії Калмикової, замість концентрації на реальних потребах захисників, фактично стало частиною вертикалі розподілу бюджетних ресурсів разом із керівництвом Київської обласної державної адміністрації. За наявною інформацією, саме на рівні області формується повний цикл ухвалення рішень — від ініціювання «потрібних» об’єктів до затвердження тендерної документації з умовами, адаптованими під конкретних виконавців.

    Показовим прикладом стала реалізація проєкту ветеранського простору в Бучанській громаді загальною вартістю майже 140 мільйонів гривень. Така сума є співмірною з будівництвом повноцінного реабілітаційного центру, однак публічного і детального обґрунтування вартості саме цього об’єкта надано не було. Відсутні й чіткі пояснення, які саме послуги за ці кошти отримають ветерани.

    Закупівля відбулася за мінімальної конкуренції. Переможцем став консорціум «Будівельні ініціативи» — структура, створена безпосередньо перед проведенням тендеру та така, що не має підтвердженого досвіду реалізації проєктів подібного масштабу. Для державного бюджету це є прямим індикатором ризику, адже йдеться про десятки мільйонів гривень.

    Порівняння з аналогічними соціальними об’єктами в інших регіонах демонструє суттєві відмінності у вартості. Навіть поверхневий аналіз дозволяє говорити про завищення кошторису щонайменше на 20–30 відсотків. У грошовому вимірі це означає переплату в межах від 28 до 40 мільйонів гривень лише за одним проєктом.

    Механізм реалізації таких схем є типовим: неподілені лоти, завищені кваліфікаційні вимоги до учасників, відсутність реальної конкуренції. У таких умовах практично будь-яку суму можна подати як «ринкову», а перевірка доцільності витрат стає формальністю.

    Фактично ці десятки мільйонів гривень могли б бути спрямовані на тисячі годин психологічної допомоги, програми реабілітації, перекваліфікації чи підтримку ветеранського підприємництва. Натомість кошти концентруються у будівельних кошторисах, де контроль ефективності використання бюджету максимально розмитий.

    У підсумку під гаслами турботи про ветеранів формується система, у якій держава не стільки допомагає захисникам, скільки купує лояльність підрядників за бюджетний рахунок. І саме це дедалі більше схоже не на соціальну політику, а на цинічний бюджетний блеф.