Hronikanovostej.com

Позначка: КМДА

  • Собівартість у рази вища за тариф: у КМДА назвали реальну ціну поїздки в транспорті Києва

    Собівартість у рази вища за тариф: у КМДА назвали реальну ціну поїздки в транспорті Києва

    У Києві фактична вартість перевезення пасажирів у громадському транспорті значно перевищує нинішній тариф. За офіційними даними міської влади, у 2025 році собівартість однієї поїздки в метро становила 43,68 грн, тоді як у наземному транспорті — 23,20 грн. Водночас кияни наразі платять лише 8 грн за проїзд.

    Таку різницю пояснюють особливостями розрахунку витрат і різною структурою фінансування транспортних підприємств. У міській адміністрації зазначають, що для метрополітену та наземного транспорту застосовуються різні нормативні підходи, що безпосередньо впливає на підсумкові цифри.

    Зокрема, у розрахунках для наземного транспорту використовуються методичні рекомендації щодо формування тарифів на міські перевезення. Водночас частина витрат, пов’язаних із оновленням рухомого складу, не завжди враховується повною мірою. Йдеться про транспорт і інфраструктуру, які були придбані або модернізовані за кошти міського бюджету.

    У випадку з метро ситуація інша. Там амортизація — тобто зношення інфраструктури та рухомого складу — повністю включається до собівартості. Більше того, вона розглядається як джерело фінансування майбутніх інвестицій. Саме через це витрати у підземному транспорті виглядають значно вищими.

    У 2025 році обсяг амортизації у метрополітені зріс до понад 6 млрд грн, що суттєво більше, ніж роком раніше. Це пов’язано, зокрема, з переоцінкою вартості рухомого складу та інфраструктури. Для наземного транспорту аналогічний показник становив близько 1,7 млрд грн.

    У міській владі підкреслюють, що амортизація є ключовим елементом собівартості, оскільки дозволяє планувати оновлення транспорту, ремонт інфраструктури та підтримання системи в робочому стані. Без урахування цих витрат неможливо сформувати реалістичну економічну модель функціонування транспорту.

    Водночас різниця між реальними витратами та тарифом покривається за рахунок бюджету міста. Фактично це означає, що значну частину вартості перевезень компенсує громада через податки. Така модель дозволяє утримувати доступні ціни на проїзд, але створює додаткове навантаження на фінанси міста.

    Експерти зазначають, що подібна ситуація характерна для більшості великих міст, де громадський транспорт є соціальною послугою. Його головна функція — забезпечити мобільність населення, а не отримання прибутку. Саме тому тарифи часто не відповідають реальній вартості перевезень.

    Разом з тим, постійне зростання витрат ставить перед містом питання про баланс між доступністю і фінансовою стійкістю транспортної системи. Збільшення вартості електроенергії, пального, обслуговування та ремонту техніки поступово підвищує загальну собівартість перевезень.

    Окремим фактором є зношеність інфраструктури. Метрополітен і наземний транспорт потребують регулярного оновлення, модернізації та капітальних ремонтів. Це потребує значних інвестицій, які також закладаються у фінансові розрахунки.

    У міській адміністрації також звернули увагу на альтернативні оцінки вартості перевезень, які іноді з’являються у публічному просторі. Там зазначають, що такі розрахунки можуть базуватися на неповних або незатверджених методиках і не враховувати всі витрати.

    На тлі цих даних питання тарифів залишається відкритим. З одного боку, підвищення вартості проїзду могло б зменшити навантаження на бюджет, з іншого — це створить додатковий фінансовий тиск на пасажирів.

    Транспортна система Києва працює у складному балансі між економічною реальністю і соціальною функцією. Фактична вартість поїздки вже зараз у кілька разів перевищує тариф, і ця різниця є одним із ключових викликів для міської влади у найближчі роки.

  • У Києві запускають хвилину мовчання через гучномовці

    У Києві запускають хвилину мовчання через гучномовці

    У Києві завершують тестування міської системи оповіщення, яка щодня о 9:00 транслюватиме хвилину мовчання через гучномовці у публічних просторах. Про це повідомили в Київській міській державній адміністрації, наголосивши, що ініціатива покликана зробити вшанування загиблих під час війни невід’ємною частиною життя столиці.

    Як зазначила заступниця голови КМДА Ганна Старостенко, у місті прагнуть, щоб хвилина мовчання стала не формальністю, а усвідомленим щоденним ритуалом пам’яті. За її словами, йдеться про вшанування як українських військових, так і цивільних, які загинули внаслідок російської агресії. У міській адміністрації підкреслюють, що така практика має не лише символічне, а й суспільне значення — вона формує культуру пам’яті, солідарності та вдячності.

    Система працює в тестовому режимі з 13 квітня. Щоранку о 9:00 в окремих частинах міста транслюється коротке голосове повідомлення, яке інформує про початок хвилини мовчання. Після цього звучить відповідний сигнал або настає тиша, що має спонукати людей зупинитися хоча б на мить і вшанувати пам’ять загиблих.

    Наразі до системи вже підключено понад 400 точок оповіщення. Йдеться про гучномовці, встановлені на центральних вулицях, у місцях масового скупчення людей, біля транспортних вузлів, на зупинках громадського транспорту, у парках та інших публічних просторах. У КМДА зазначають, що охоплення поступово розширюватиметься, оскільки триває технічна модернізація міської інфраструктури оповіщення.

    У міській владі звертають увагу, що впровадження цієї системи є частиною ширшого процесу оновлення засобів цивільного захисту та інформування населення. Паралельно модернізуються інші елементи системи оповіщення, які використовуються під час повітряних тривог та надзвичайних ситуацій. Таким чином, нова функція — оголошення хвилини мовчання — інтегрується в уже наявну інфраструктуру.

    За словами Ганни Старостенко, під час тестування вже помітна позитивна реакція мешканців: дедалі більше людей зупиняються під час сигналу, припиняють рух або розмови. У КМДА розраховують, що з часом ця практика стане звичною і сприйматиметься як природна частина міського ритму.

    Запровадження щоденної хвилини мовчання також пов’язане з рішенням на загальнонаціональному рівні. Раніше президент України Володимир Зеленський підписав закон, який встановлює проведення хвилини мовчання щодня о 9:00 по всій країні. Відповідно до цього документа, органи місцевого самоврядування мають забезпечити її організацію на своїх територіях, використовуючи доступні технічні засоби.

    У цьому контексті Київ став одним із перших міст, де реалізацію ініціативи перевели у системний формат із використанням міської інфраструктури оповіщення. Очікується, що після завершення тестування система працюватиме на постійній основі, а кількість точок трансляції буде збільшуватися, щоб охопити максимальну частину міста.

    У КМДА наголошують, що хвилина мовчання — це не лише про пам’ять, а й про усвідомлення ціни свободи та незалежності. Вона покликана нагадувати мешканцям про втрати, яких зазнала країна, і водночас об’єднувати суспільство навколо спільних цінностей. Саме тому міська влада розглядає цю ініціативу як важливий елемент формування громадянської свідомості в умовах війни.

  • Киянам у травні можуть роздати по 1000 гривень. Кого стосується

    Киянам у травні можуть роздати по 1000 гривень. Кого стосується

    За інформацією наших джерел, у Києві до Дня міста в травні можуть в черговий раз виплатити по 1000–1500 гривень з міського бюджету в рамках програми “Турбота”.

    “Департамент соціальної політики міста щорічно оновлює дані, і цього року очікується, що виплати від міста отримають близько 100 тисяч соціально незахищених киян та зареєстрованих у столиці ВПО” – зазначає джерело.

    Нагадаємо, в рамках програми “Турбота. Назустріч киянам“, мешканці столиці, чиї оселі постраждали від наслідків ворожих атак, можуть розраховувати на одноразову виплату в розмірі 40 тисяч гривень для ліквідації пошкоджень, спричинених обстрілами.

  • Метро на Подолі під загрозою зупинки: чому ремонт між “Почайною” і “Тараса Шевченка” може паралізувати рух

    Метро на Подолі під загрозою зупинки: чому ремонт між “Почайною” і “Тараса Шевченка” може паралізувати рух

    У Києві готуються до капітального ремонту однієї з проблемних ділянок метрополітену — перегінного тунелю між станціями “Почайна” та “Тараса Шевченка” на синій гілці. Попри те, що проєкт уже отримав позитивний висновок державної експертизи, ключове питання залишається відкритим: чи вдасться провести роботи без повного закриття руху, чи місто знову зіткнеться з вимушеною зупинкою метро на частині лінії.

    За даними Київського метрополітену, йдеться про ділянку, яка розташована у складних гідрогеологічних умовах. Тунель тут поступово втрачає герметичність: через тріщини та стики в конструкції просочується вода, вимивається ґрунт, що призводить до деформацій і створює потенційні ризики для безпеки.

    Фахівці зазначають, що подібні проблеми не є новими для київського метро. Ще на етапі будівництва цієї ділянки фіксувалися технічні недоліки, а складні ґрунти — водонасичені та нестабільні — лише посилюють вплив часу на конструкції. Саме тому необхідність ремонту зараз розглядається як критична.

    Водночас у міській владі намагаються знайти компромісний варіант проведення робіт. Проєктні рішення передбачають можливість ремонту без повного перекриття руху: за рахунок збільшення нічних технологічних “вікон” та обмеження роботи метро у вихідні дні. У цей час планується запуск додаткових автобусних маршрутів для перевезення пасажирів, а також розглядається варіант організації човникового руху поїздів.

    Подібний підхід уже застосовували раніше — під час ремонту ділянки між станціями “Деміївська” та “Либідська” у 2023–2024 роках. Тоді частину лінії фактично закрили, що спричинило значний транспортний колапс у Голосіївському районі та хвилю критики на адресу міської влади.

    Однак інженери наголошують: ремонт “під рухом” має серйозні обмеження. За словами експертів галузі, постійний рух поїздів створює вібрації та навантаження, які впливають на стан тунелю. У результаті роботи, виконані вночі, можуть частково нівелюватися вже наступного дня.

    Фактично це означає, що будівельники змушені постійно “наздоганяти” зміни в конструкції, що значно ускладнює досягнення якісного результату. Крім того, існують ризики для безпеки як самих робіт, так і пасажирів у разі погіршення стану тунелю.

    Саме тому частина фахівців наполягає на необхідності повного закриття ділянки хоча б на певний період. Такий підхід дозволив би проводити роботи безперервно, зменшити строки ремонту та гарантувати якість виконання.

    Водночас це рішення має політичний вимір. Повне закриття метро — це серйозний виклик для міської влади, адже воно неминуче призведе до транспортних ускладнень, заторів і невдоволення киян. Після попереднього досвіду з “Деміївською” такі кроки розглядаються дуже обережно.

    Попри це, світова практика показує, що повне закриття ділянок метро на час капітальних ремонтів є звичайною практикою. Наприклад, у Будапешт під час реконструкції лінії M3 окремі відрізки повністю закривали на тривалий час, замінюючи їх автобусами. У Лондон під час модернізації метрополітену також регулярно застосовують повне припинення руху на окремих ділянках — зокрема, у 2022 році частину Northern line закрили на кілька місяців.

    Подібні рішення, хоч і викликають тимчасові незручності, дозволяють швидше та якісніше виконати роботи. У довгостроковій перспективі це вигідніше як для міста, так і для пасажирів.

    У Києві ситуація ускладнюється ще й тим, що метрополітен є критично важливою транспортною артерією. Щодня ним користуються сотні тисяч людей, і навіть часткове обмеження руху може суттєво вплинути на мобільність міста.

    Водночас експерти наголошують: відкладати ремонт не можна. Подальше погіршення стану тунелю може призвести до аварійних ситуацій, які вимагатимуть вже екстреного закриття — без підготовки і з набагато більшими наслідками для міста.

    Таким чином, Київ стоїть перед складним вибором: або піти на непопулярні, але технічно обґрунтовані рішення і тимчасово обмежити рух, або намагатися зберегти роботу метро, ризикуючи якістю і строками ремонту.

    Очікується, що остаточне рішення буде ухвалене після проведення тендеру на виконання робіт і детального аналізу технічних можливостей. Від цього залежатиме не лише комфорт пасажирів у найближчі місяці, а й безпека та надійність київського метрополітену в цілому.

  • У Києві уточнили дані після стрілянини: мати пораненого хлопчика жива, але в критичному стані

    У Києві уточнили дані після стрілянини: мати пораненого хлопчика жива, але в критичному стані

    У Києві продовжують з’ясовувати всі обставини одного з найрезонансніших злочинів останніх років — масової стрілянини у Голосіївському районі, яка сталася 18 квітня 2026 року. За оновленою інформацією міської влади та правоохоронців, раніше поширені повідомлення про смерть матері 12-річного хлопчика, який постраждав під час нападу, не підтвердилися. Жінка жива, однак перебуває у лікарні у тяжкому стані.

    Трагедія розгорнулася вдень у районі Деміївки, де озброєний чоловік відкрив хаотичний вогонь по перехожих. За даними слідства, нападник використовував вогнепальну зброю та діяв без будь-яких вимог чи попереджень. Внаслідок стрілянини загинули щонайменше шестеро людей, ще понад десять отримали поранення різного ступеня тяжкості.

    Серед постраждалих — 12-річний хлопчик, який опинився під обстрілом разом із батьками. Його батько загинув на місці, а стан матері тривалий час залишався невідомим через суперечливу інформацію. Спочатку в медіа та навіть окремих офіційних повідомленнях з’явилися дані про її смерть у лікарні, однак пізніше у КМДА це спростували: жінка вижила, але перебуває у важкому стані та потребує інтенсивного лікування.

    Паралельно стало відомо, що у лікарні померла інша жінка — родичка постраждалої родини. Це й спричинило плутанину в перших повідомленнях про жертви.

    Сам напад розвивався стрімко і жорстоко. Після розстрілу людей на вулиці зловмисник залишив місце події та забарикадувався у приміщенні супермаркету, де взяв у заручники відвідувачів і персонал. За словами правоохоронців, він продовжував поводитися агресивно, а також відкрив вогонь по поліції.

    Переговори із нападником тривали близько 40 хвилин, однак не дали результату. Ситуація загострилася після того, як він убив одного із заручників. Після цього було прийнято рішення про штурм. До операції залучили спецпідрозділ КОРД Національної поліції. Під час штурму нападника ліквідували.

    За офіційною інформацією, стрілянину кваліфікували як терористичний акт. Відкрито кримінальне провадження за статтею про теракт, що призвів до загибелі людей. Слідчі розглядають кілька версій мотивів злочину, однак остаточні висновки наразі відсутні.

    Відомо, що нападником був чоловік 1968 року народження, уродженець Москви, який останні роки проживав у Києві. За даними слідства, він використовував легально зареєстровану зброю.

    Окремі джерела також повідомляють, що перед нападом чоловік підпалив власне житло, що може свідчити про заздалегідь спланований характер дій.

    Після трагедії в Україні розгорнулася широка дискусія щодо безпеки, контролю за обігом зброї та дій правоохоронців. Міністр внутрішніх справ доручив провести службове розслідування щодо роботи поліції під час інциденту. Зокрема, перевіряється інформація про можливі помилки або несвоєчасну реакцію правоохоронців у перші хвилини нападу.

    Крім того, інцидент викликав хвилю суспільних дискусій щодо права цивільних на самозахист і можливого розширення доступу до зброї. Окремі представники влади вже висловилися за необхідність перегляду відповідного законодавства.

    Наразі у лікарнях Києва залишаються кілька постраждалих, серед яких і дитина. Лікарі оцінюють стан пацієнтів як різного ступеня тяжкості — від середнього до критичного. Медики продовжують боротьбу за життя найважчих пацієнтів, зокрема матері хлопчика, яка залишається у реанімації.

    Трагедія в Голосіївському районі стала однією з найгучніших подій року в Україні та викликала значний резонанс як у суспільстві, так і серед міжнародних спостерігачів. Вона вкотре підняла питання внутрішньої безпеки, психічного здоров’я та контролю за зброєю в умовах війни.

    Правоохоронці наголошують, що розслідування триває, і всі обставини злочину, включно з мотивами нападника, будуть встановлені.

  • Що з’явиться на місці Леніна в центрі Києва: ідея з фонтаном викликала суперечки серед киян

    Що з’явиться на місці Леніна в центрі Києва: ідея з фонтаном викликала суперечки серед киян

    Ініціатива облаштувати сучасний громадський простір із фонтаном на місці колишнього пам’ятника Леніну в центрі Києва стала однією з найбільш обговорюваних тем у міському середовищі. Йдеться про ділянку на перетині Хрещатика та бульвару Тараса Шевченка біля Бессарабської площі — простір, який має не лише урбаністичне, а й глибоке символічне значення для столиці.

    Як повідомляють у міській владі, на цьому місці планують створити безбар’єрний громадський простір із озелененням, лавками, пішохідними маршрутами та центральним елементом — декоративним фонтаном. Проєкт позиціонують як сучасний, інклюзивний і орієнтований на комфорт містян. Завершити роботи попередньо планують до 2027 року, а фінансування частково передбачене за рахунок меценатів.

    Втім, ця ідея викликала значний резонанс у суспільстві — як серед експертів, так і серед звичайних киян. Основна критика стосується того, що запропонований варіант є надто «нейтральним» для місця з такою складною історією.

    Історично ця локація не була просто міською площею. У різні періоди вона виконувала різні функції, а після Другої світової війни тут встановили пам’ятник Володимиру Леніну, який простояв до 2013 року. Саме його демонтаж під час Революції Гідності став символом початку «ленінопаду» в Україні та ширшого процесу декомунізації.

    Після знесення пам’ятника простір залишився фактично «порожнім» — як у фізичному, так і в символічному сенсі. З того часу неодноразово виникали дискусії щодо того, що саме має з’явитися на цьому місці: від пам’ятників історичним постатям до сучасних арт-інсталяцій або відкритого громадського простору.

    Сьогоднішня ідея з фонтаном стала черговою спробою дати відповідь на це питання. Проте багато експертів вважають її недостатньо продуманою. Зокрема, критику викликала відсутність відкритого архітектурного конкурсу. Деякі урбаністи наголошують, що для такої знакової локації варто було б провести міжнародний конкурс із залученням фахового журі.

    Окремо звучить критика щодо естетики проєкту. Візуалізація майбутнього фонтану, оприлюднена КМДА, викликала хвилю негативних реакцій у соцмережах. Частина користувачів назвала його «естетично незрілим» або навіть порівнювала зі стилем «показної розкоші».

    Ще більш гострою є дискусія щодо змістовного наповнення простору. Голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров прямо розкритикував ідею фонтану, назвавши її «небезпечним рішенням». На його думку, нейтральність у такому місці є неприйнятною, особливо в умовах війни, адже простір у центрі столиці має формувати національну ідентичність, а не бути «порожнім символом».

    Серед альтернатив, які пропонують експерти та публічні діячі, — створення меморіалу українським захисникам, встановлення пам’ятників історичним діячам або формування символічного ансамблю, який відображав би ключові етапи української державності.

    Водночас є і ті, хто підтримує ідею фонтану. Прихильники такого підходу наголошують, що місту потрібні не лише меморіальні простори, а й комфортні громадські зони для відпочинку. Вони вважають, що відкритий і нейтральний простір дозволяє уникнути нових ідеологічних конфліктів і робить локацію доступною для всіх.

    Окремий аргумент на користь проєкту — питання безбар’єрності. Сьогодні ця ділянка фактично не відповідає сучасним стандартам доступності, адже перейти дорогу можна лише через підземний перехід. Новий простір має змінити це, зробивши площу зручною для маломобільних груп населення.

    На цьому тлі дискусія навколо Бессарабки виходить далеко за межі питання благоустрою. Вона відображає глибший процес — переосмислення історичної пам’яті та ролі публічних просторів у сучасній Україні.

    Фактично йдеться про вибір між різними підходами: або створити новий символ із чітким історичним змістом, або залишити простір максимально нейтральним і функціональним.

    Поки що остаточного рішення немає. У міській владі наголошують, що проєкт ще може зазнати змін, а думки експертів і громади враховуватимуться.

    Таким чином, місце колишнього пам’ятника Леніну знову стало центром суспільної дискусії — тепер уже не про демонтаж минулого, а про те, яким має бути майбутнє символічного простору столиці України.

  • Майже 2,5 тисячі пошкоджених об’єктів: як Київ відновлюється після атак

    Майже 2,5 тисячі пошкоджених об’єктів: як Київ відновлюється після атак

    У 2025 році Київ зазнав рекордних руйнувань внаслідок російських атак — було пошкоджено або знищено 2 423 об’єкти. Це більш ніж утричі перевищує показник попереднього року і становить майже половину всіх втрат столиці за час повномасштабної війни.

    Загалом від лютого 2022 року до середини березня 2026 року в Києві зафіксовано 4 935 пошкоджених або зруйнованих об’єктів. Для порівняння, у 2022 році постраждали 788 об’єктів, у 2023-му — 513, у 2024-му — 744, а з початку 2026 року — вже 488.

    Найбільше постраждав житловий сектор. Близько 60% усіх руйнувань припадає на багатоквартирні будинки — майже 3 тисячі об’єктів. Також значні пошкодження зафіксовано у нежитлових приміщеннях, об’єктах ЖКГ, навчальних закладах та транспортній інфраструктурі.

    На цьому тлі темпи відбудови залишаються значно нижчими за масштаби руйнувань. У 2025 році з бюджету Києва на відновлення було передбачено 1,13 млрд гривень, однак фактично профінансовано лише близько 734 млн гривень.

    Схожа ситуація і з резервним фондом: із понад 200 млн гривень, виділених на обстеження та ремонт, було освоєно менш ніж 20%.

    У житловому секторі ситуація також складна. Станом на березень у столиці налічується 71 багатоквартирний будинок, який зазнав значних пошкоджень і потребує відновлення. За останні пів року їх кількість зросла майже вдвічі — з 41 до 71.

    Замовником робіт на цих об’єктах виступає комунальне підприємство «Житлоінвестбуд-УКБ». За його даними, повністю відновлено 30 будинків, ще 41 перебуває на різних етапах ремонту.

    Темпи відбудови залишаються нерівномірними. У 2022 році роботи завершили на 11 об’єктах, у 2023-му — на 10, а у 2024 році — лише на одному.

    Експерти та посадовці пояснюють уповільнення кількома факторами. Зокрема, йдеться про нестачу робітників у підрядних організаціях через війну, а також ускладнення процедур закупівель і підготовки тендерної документації.

    При цьому у міській владі запевняють, що фінансовий ресурс для відновлення є, однак його використання залишається нерівномірним.

    Окремі об’єкти починають відновлюватися лише після суспільного розголосу. Зокрема, протиаварійні роботи в одному з пошкоджених будинків у столиці стартували після публічного тиску та звернень мешканців.

    Таким чином, попри наявність фінансування, Київ стикається з серйозним дисбалансом між масштабами руйнувань і темпами відновлення, що безпосередньо впливає на житлову ситуацію тисяч мешканців.

  • Вартість паркування в центрі Києва зросте до 40 гривень за годину

    Вартість паркування в центрі Києва зросте до 40 гривень за годину

    У Києві вперше за останні п’ять років планують змінити тарифи на паркування. Вартість стоянки у всіх трьох зонах зросте на 5 гривень, а в центрі міста сягне 40 гривень за годину. Водночас місячні абонементи суттєво подешевшають.

    Про це повідомляють джерела, знайомі з підготовкою відповідного рішення в Київській міській державній адміністрації.

    Згідно з новою моделлю, вартість паркування переглянуть у всіх зонах міста. Найдорожче паркування, як і раніше, залишиться в центральній частині Києва, де тариф зросте до 40 гривень за годину.

    Паралельно влада пропонує значно здешевити абонементи. Якщо раніше місячний дозвіл на паркування коштував близько 5,7 тисячі гривень, то після змін його ціна може знизитися до 1,5 тисячі гривень. Такий абонемент діятиме одразу у всіх паркувальних зонах столиці.

    Втім, скористатися зниженою ціною зможуть не всі. За попередніми даними, придбати абонемент дозволять лише тим громадянам, які сплачують податки до бюджету Києва — незалежно від місця реєстрації. Йдеться про фізичних осіб-підприємців або офіційно працевлаштованих осіб. При цьому конкретний перелік податків, які братимуться до уваги, наразі не уточнюється.

    У КМДА пояснюють, що нова система має кілька цілей. Зокрема, йдеться про підвищення платіжної дисципліни серед водіїв, зменшення завантаженості вулиць та збільшення надходжень до міського бюджету.

    Очікується, що відповідне рішення можуть ухвалити найближчим часом після завершення внутрішніх погоджень.

  • Дружина заступника Кличка придбала елітний електрокар і отримує допомогу в Німеччині

    Дружина заступника Кличка придбала елітний електрокар і отримує допомогу в Німеччині

    Дружина заступника голови Київської міської державної адміністрації Володимира Прокопіва наприкінці 2024 року придбала новий електромобіль Audi S6 Avant e-tron 2025 року випуску. Вартість автівки, згідно з декларацією посадовця, становить 4,05 мільйона гривень.

    Про це пише видання МедіаХаб

    Як зазначено у фінансових документах, частину коштів на купівлю — 1,96 мільйона гривень — було залучено у вигляді кредиту в одному з українських банків. Іншу частину, ймовірно, сформували за рахунок продажу попереднього автомобіля Audi e-tron 2019 року, від якого задекларовано дохід у розмірі майже 2 мільйонів гривень, або ж інших доходів родини.

    Згідно з відкритими даними автомобільних платформ, Audi S6 Avant e-tron належить до преміального сегмента електрокарів і відзначається високою продуктивністю, швидкою зарядкою та значним запасом ходу. Модель також має розширений комфорт — зокрема, чотиризональний клімат-контроль, вентиляцію та підігрів сидінь, а також функцію масажу для передніх пасажирів.

    Окрім цього, у декларації вказано ще один автомобіль — BMW X5 2022 року випуску, який оформлений на компанію «ВП Груп», що, за даними документів, контролюється дружиною посадовця.

    Водночас у декларації фігурують доходи Віри Прокопів із-за кордону. З 2022 року вона отримує допомогу як біженка від Федерального агентства з працевлаштування Німеччини. Загальна сума таких виплат за останні роки склала 1,39 мільйона гривень.

    Крім того, від початку повномасштабної війни дружина чиновника задекларувала понад 6 мільйонів гривень доходу у вигляді заробітної плати від німецької служби амбулаторної допомоги.

    Відомо також, що родина Прокопіва — дружина та троє дітей — із 2022 року проживає в Німеччині, де користується житлом.

    На цьому тлі варто згадати, що у квітні 2025 року Володимиру Прокопіву було вручено підозру у справі щодо організації незаконного переправлення військовозобов’язаних за кордон. Пізніше суд скасував запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, а вже наприкінці 2024 року посадовець повернувся до виконання своїх обов’язків у КМДА.

    Раніше журналісти також повідомляли про придбання родиною та оточенням Прокопіва нерухомості у Києві, частина якої, за даними розслідувань, могла переходити у приватну власність за заниженими цінами.

  • Хто провалив програму житла в Києві і чому тисячі куплених квартир не дійшли до людей

    Хто провалив програму житла в Києві і чому тисячі куплених квартир не дійшли до людей

    У провалі київської програми забезпечення житлом відповідальність лежить насамперед на тих забудовниках і замовниках, які не ввели будинки в експлуатацію та зірвали строки передачі квартир місту. За даними профільного департаменту КМДА, у 2022–2025 роках було придбано 1545 квартир із соціальним ремонтом, а фактично розподілено лише близько 300. У міській владі прямо пояснювали затримку тим, що більшість об’єктів юридично не можуть бути передані людям до введення будинків в експлуатацію та присвоєння поштових адрес. Через це в Господарському суді Києва вже перебуває понад 25 справ проти забудовників.

    Якщо відповідати на запитання, які саме компанії фігурують у провалі програми, то список поділяється на дві групи — комунальні структури Києва та приватні продавці житла, у яких місто купувало квартири. При цьому важливо розрізняти політичну, управлінську і юридичну відповідальність: факт затримок підтверджений публічно, але ступінь вини кожної окремої компанії в кожному епізоді має встановлюватися або судом, або слідством.

    Серед комунальних структур у центрі уваги опиняються КП «Житлоінвестбуд-УКБ» і КП «Спецжитлофонд». Перше підприємство є ключовим комунальним забудовником столиці, а Вячеслав Непоп у 2002–2018 роках очолював саме «Житлоінвестбуд-УКБ», після чого став заступником голови КМДА і координує роботу Департаменту будівництва та житлового забезпечення. Це означає його політичну й управлінську прив’язку до житлово-будівельного блоку столиці.

    Окремо вирізняється КП «Спецжитлофонд», бо щодо цього підприємства вже були кримінальні претензії з боку правоохоронців. У 2023 році прокуратура повідомляла про підозру директору КП у службовій недбалості через втрату права вимоги до підрядника і шкоду громаді на 21 млн грн. Це не є прямим доказом провалу саме всієї житлової програми 2022–2025 років, але показує, що навколо підприємства вже існували серйозні питання щодо управління будівництвом і контролю за договорами.

    Серед приватних компаній, які пов’язують із затримками передачі житла, називають ТОВ «Статус-Буд-Преміум». У відкритих джерелах сам бренд Status Group прямо асоціюється з народним депутатом Андрієм Стріхарським, який раніше був керівником або бенефіціаром пов’язаних структур групи. Водночас твердження про те, що саме ця компанія несе пряму юридичну відповідальність за конкретний зрив, потребує підтвердження у матеріалах справ або офіційних договорах КМДА.

    Ще один блок — ТОВ «ФК Сістемінвест» і ТОВ «ФК Прайм». «Сістемінвест» у відкритих реєстрах пов’язаний із Максимом Макаренком: і сайт компанії, і реєстрові агрегатори вказують його як власника істотної участі або особу, пов’язану з компанією у деклараціях. Саме тому ця структура потрапляє до переліку компаній, щодо яких виникають питання в історії із закупівлею квартир містом. Але й тут коректно казати не про доведену вину, а про зв’язок із групою компаній, що фігурує у скандалі.

    До переліку також відносять ТОВ «СОВ-ІНВЕСТ», яке в медійних розслідуваннях пов’язують із забудовницьким середовищем Вагіфа Абдуллаєва. У відкритих даних Абдуллаєв і його родина справді фігурують у низці будівельних компаній, а ТОВ «Вагра» давно згадувалося у скандалах навколо забудови Батиєвої гори. Але прямий ланцюжок відповідальності між усіма цими структурами і невиконанням контрактів на соціальне житло знову ж таки має бути підтверджений документально в судах або слідством.

    Отже, якщо стисло відповісти на запитання, хто несе відповідальність за провал програми, то в публічному полі фігурують КП «Спецжитлофонд», КП «Житлоінвестбуд-УКБ», а також приватні компанії «Статус-Буд-Преміум», «ФК Сістемінвест», «ФК Прайм» і «СОВ-ІНВЕСТ». Формально відповідальність виникає там, де забудовники або продавці не виконали зобов’язання щодо введення житла в експлуатацію і передачі квартир місту, а управлінська — на посадовцях КМДА, які курували цей напрям і допустили накопичення сотень непереданих квартир. Остаточну ж юридичну оцінку мають дати суди та правоохоронні органи.