Hronikanovostej.com

Позначка: історична пам’ять

  • Історична суперечка на тлі війни: про що Косіняк-Камиш говорив із Будановим

    Історична суперечка на тлі війни: про що Косіняк-Камиш говорив із Будановим

    Міністр національної оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш провів зустріч із керівником Головного управління розвідки Міністерства оборони України Кирилом Будановим, під час якої обговорювалися не лише питання безпеки та двосторонньої співпраці, а й одна з найчутливіших тем у відносинах між Києвом і Варшавою — історична пам’ять та ставлення до діяльності Української повстанської армії. За підсумками переговорів польський міністр заявив, що Польща очікує від України врахування позиції Варшави щодо рішення про присвоєння одному з підрозділів Сил спеціальних операцій назви на честь Героїв УПА.

    Про зустріч Косіняк-Камиш повідомив у соціальній мережі Х. Польський урядовець наголосив, що його країна залишається одним із найближчих союзників України у протистоянні російській агресії та підтримує українську державу в питаннях оборони, безпеки та європейської інтеграції. Водночас він підкреслив, що навіть між партнерами повинна існувати можливість відкрито обговорювати складні історичні питання, які мають особливе значення для обох народів.

    За словами глави польського оборонного відомства, Польща та Україна сьогодні пов’язані спільними інтересами у сфері безпеки, адже обидві держави розглядають Росію як головну загрозу для стабільності регіону. Однак, на його переконання, стратегічне партнерство не означає замовчування суперечливих сторінок минулого. Саме тому під час зустрічі з Будановим він окремо порушив тему присвоєння одному з підрозділів Сил спеціальних операцій назви, пов’язаної з Українською повстанською армією.

    Косіняк-Камиш заявив, що доніс до української сторони позицію Варшави та очікування польського суспільства щодо цього рішення. Він наголосив, що для Польщі питання пам’яті про жертв Волинської трагедії залишається принциповим і не може бути предметом політичних компромісів. Саме тому його заява після переговорів була доволі жорсткою.

    «Пам’ять про жертв Волинської трагедії не підлягає обговоренню. Є межі, які не можна перетинати», — заявив глава Міноборони Польщі.

    Його слова стали продовженням дискусії, яка розгорнулася між Києвом і Варшавою після рішення щодо найменування одного з українських військових підрозділів. Польська сторона розцінила цей крок як такий, що може викликати негативну реакцію серед значної частини польського суспільства через історичні асоціації з подіями Другої світової війни та Волинською трагедією.

    Напередодні зустрічі Косіняка-Камиша з Будановим це питання вже обговорювалося на дипломатичному рівні. Заступник міністра закордонних справ Польщі Марчин Босацький також провів переговори з очільником української воєнної розвідки. Головною темою розмови стала саме ситуація навколо підрозділу Сил спеціальних операцій та реакція польської сторони на рішення про присвоєння йому назви, пов’язаної з УПА.

    Польська влада останніми роками неодноразово наголошувала, що питання історичної пам’яті залишається одним із ключових у двосторонніх відносинах. У Варшаві переконані, що події на Волині під час Другої світової війни мають отримати належну оцінку та залишатися предметом відкритого діалогу між державами. Саме тому будь-які рішення щодо вшанування історичних постатей або організацій, які в Польщі пов’язують із трагічними подіями того періоду, викликають гостру реакцію серед політиків та громадськості.

    Владислав Косіняк-Камиш раніше вже звертався до президента України Володимира Зеленського із закликом переглянути рішення щодо присвоєння підрозділу Сил спеціальних операцій імені Героїв УПА. Польський міністр наголошував, що такий крок може негативно вплинути на суспільне сприйняття українсько-польських відносин у Польщі, попри високий рівень підтримки України з боку польської держави та польського народу.

    Ситуація розгортається на тлі загалом тісної співпраці між Києвом і Варшавою. З початку повномасштабного російського вторгнення Польща стала одним із головних союзників України, надавши масштабну військову, гуманітарну та політичну допомогу. Через польську територію проходить значна частина міжнародної військової та гуманітарної підтримки для України, а польська влада послідовно виступає за посилення санкційного тиску на Росію та зміцнення східного флангу НАТО.

    Попри це, історичні суперечки періодично повертаються до порядку денного двосторонніх відносин. Експерти зазначають, що питання Волинської трагедії та оцінки діяльності УПА залишаються одними з найскладніших тем у діалозі між двома країнами. Водночас і Київ, і Варшава неодноразово заявляли про готовність продовжувати історичний діалог, не дозволяючи суперечкам минулого зруйнувати стратегічне партнерство, сформоване на тлі сучасних безпекових викликів.

    Наразі українська сторона офіційно не повідомляла про намір змінювати або переглядати рішення щодо найменування підрозділу Сил спеціальних операцій. Водночас останні контакти між представниками двох держав свідчать про те, що тема залишається предметом активних консультацій на високому рівні.

    Заява Косіняка-Камиша вкотре продемонструвала, що навіть за умов безпрецедентно тісної співпраці між Україною та Польщею питання історичної пам’яті продовжують відігравати важливу роль у двосторонніх відносинах. При цьому обидві сторони наголошують на важливості збереження партнерства та спільної роботи над безпекою регіону в умовах триваючої війни Росії проти України.

  • Польща вимагає змінити указ Зеленського щодо назви підрозділу ЗСУ

    Польща вимагає змінити указ Зеленського щодо назви підрозділу ЗСУ

    Польща очікує, що Україна перегляне або “виправить” рішення щодо присвоєння одному з підрозділів Збройних сил України почесного найменування «імені Героїв УПА». Про це заявив міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський, коментуючи указ президента України Володимира Зеленського, повідомляє Polsat News.

    Під час зустрічі з мешканцями Тарногруду у Люблінському воєводстві Сікорський заявив, що вважає це рішення помилковим і таким, що зачіпає історичну чутливість Польщі.

    За його словами, між Україною та Польщею тривають закулісні переговори щодо ситуації, і Варшава сподівається, що українська сторона знайде спосіб змінити або скоригувати відповідний указ.

    «Я очікую, що українська сторона врахує наші чутливі моменти. Вони асоціюють УПА з опором проти радянської влади, тоді як ми асоціюємо її з Волинню», — зазначив глава польського МЗС.

    Він додав, що історичні питання є складними, і не всі постаті та символи можуть однаково сприйматися різними країнами, навіть попри спільні політичні інтереси. Водночас Сікорський наголосив, що не можна дозволити, аби російська пропаганда використовувала історичні суперечності для розколу між Києвом і Варшавою.

    «Польща має право бути розчарованою та вимагати виправлення, але не може допустити, щоб російський наратив розділив наші країни. Бо тоді програють і Україна, і Польща», — сказав він.

    Тим часом віце-прем’єр і міністр національної оборони Польщі Владислав Косиняк-Камиш повідомив, що цього тижня планує обговорити ситуацію з українським міністром оборони Михайлом Федоровим. За його словами, це буде лише одна з кількох тем розмови, однак питання викликає особливу увагу польської сторони.

    Водночас Косиняк-Камиш виступив проти радикальних політичних кроків, зокрема ідеї позбавлення Зеленського польської державної нагороди, зазначивши, що подібні ініціативи можуть лише загострити антиукраїнські настрої всередині Польщі.

    Міністр внутрішніх справ Польщі Марцін Кервінський у свою чергу розкритикував політичні спроби ескалації конфлікту, назвавши частину рішень «медійними трюками» та наголосивши на необхідності зваженого підходу з урахуванням геополітичної ситуації.

    Нагадаємо, 26 травня президент України підписав указ про присвоєння одному з підрозділів ЗСУ почесного найменування «імені Героїв УПА», що викликало негативну реакцію частини польського політикуму через різне трактування історичних подій, зокрема пов’язаних із Волинською трагедією.

    Раніше прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск заявляв, що рішення України викликає занепокоєння у Варшаві, а президент Польщі Кароль Навроцький ініціював обговорення можливого перегляду державних нагород, присуджених українському лідеру.

  • Польща хоче позбавити Зеленського ордена Білого Орла через назву підрозділу ЗСУ

    Польща хоче позбавити Зеленського ордена Білого Орла через назву підрозділу ЗСУ

    Президент Польщі Кароль Навроцький заявив про намір ініціювати процес позбавлення президента України Володимира Зеленського ордена Білого Орла — найвищої державної нагороди Польщі. Причиною такого кроку він назвав рішення української сторони присвоїти одному з підрозділів Сил спеціальних операцій Збройних сил України почесне найменування «імені Героїв УПА», яке у Польщі викликає історичні та політичні суперечки.

    Про це повідомляє Onet із посиланням на заяву польського президента.

    За словами Навроцького, це питання буде винесене на розгляд капітулу ордена Білого Орла, засідання якого заплановане на 8 червня. Він наголосив, що запропонував включити до порядку денного пункт щодо можливого позбавлення Володимира Зеленського цієї відзнаки, яку йому вручили 5 квітня 2023 року під час візиту українського президента до Варшави. Тоді орден Білого Орла Зеленському особисто передав тодішній президент Польщі Анджей Дуда як знак підтримки України в умовах повномасштабної війни з Росією.

    Навроцький публічно розкритикував рішення Києва щодо перейменування підрозділу ССО ЗСУ, заявивши, що воно може мати негативні політичні наслідки та використовується в інформаційних наративах, спрямованих проти України та Польщі. Він зазначив, що присвоєння назви «імені Героїв УПА» українському військовому підрозділу “надає російській пропаганді додаткові аргументи” та поглиблює історичні суперечності між країнами.

    “Я дуже критично оцінюю це рішення”, — заявив Кароль Навроцький, коментуючи ситуацію. Він підкреслив, що, на його думку, подібні кроки потребують більшої чутливості до історичного контексту польсько-українських відносин.

    Йдеться про указ президента України Володимира Зеленського, яким Окремому центру спеціальних операцій «Північ» Сил спеціальних операцій ЗСУ було присвоєно почесне найменування «імені Героїв УПА». У документі зазначалося, що це рішення ухвалене з метою відновлення історичних традицій українського війська, а також з огляду на бойові заслуги підрозділу у захисті територіальної цілісності та незалежності України під час повномасштабної війни.

    У Польщі це рішення вже раніше викликало офіційну реакцію. Міністерство закордонних справ Польщі висловило протест українській стороні, а під час зустрічі з послом України у Варшаві було передано позицію про те, що такі кроки є болючими для значної частини польського суспільства. Польська дипломатія наголосила на важливості врахування історичної пам’яті та чутливих тем у двосторонніх відносинах.

    Паралельно польські медіа та аналітики звертають увагу на зміну суспільних настроїв у країні щодо України та українців. За їхніми оцінками, на тлі тривалої війни, економічних викликів та політичних дискусій у Польщі зростає рівень поляризації громадської думки, що поступово впливає і на міждержавні відносини.

    Водночас експерти наголошують, що попри окремі політичні суперечності, стратегічне партнерство України та Польщі залишається важливим елементом безпеки у регіоні, особливо в контексті триваючої російської агресії проти України. Очікується, що питання ордена Білого Орла та реакція Варшави на рішення Києва можуть стати предметом подальших дипломатичних консультацій між двома державами.

  • Тіна Кароль разом із Держархівом повертає забуті голоси України

    Тіна Кароль разом із Держархівом повертає забуті голоси України

    Тіна Кароль розпочала співпрацю з Державною архівною службою України у межах культурно-історичного проєкту «Дім звукозапису», присвяченого українським митцям, які зазнали репресій та цензури за радянських часів. Ініціатива має на меті повернення в український культурний простір забутих пісень, імен та архівних матеріалів, пов’язаних із творчістю репресованих артистів.

    Про початок співпраці повідомив голова Державної архівної служби України Анатолій Хромов. За його словами, команда Тіни Кароль працює над масштабним проєктом, який поєднує музику, історію та архівну спадщину.

    Анатолій Хромов і Тіна Кароль. Фото: Facebook Анатолія Хромова

    «Ми допомагаємо знаходити архівні документи, що показують, у яких несприятливих умовах з боку Кремля творили українські артисти свої шедеври. Повернення цих забутих творів — це також питання повернення справедливості та поширення правди», — заявив Хромов у коментарі «Інтерфакс-Україна».

    У межах співпраці архівісти допомагають шукати документи, які висвітлюють переслідування українських співаків, композиторів, поетів та інших діячів культури в радянський період. Йдеться не лише про офіційні матеріали, а й про особисті справи, заборони, цензурні рішення та документи спецслужб.

    Проєкт отримав символічну назву «Дім звукозапису». Його головна ідея — популяризація української музичної спадщини та переосмислення творчості митців, яких десятиліттями намагалася знищити або замовчати радянська система.

    У Держархіві наголошують, що така ініціатива є частиною ширшої стратегії зі збереження національної пам’яті та документальної спадщини України.

    «Для Державної архівної служби це важливо в межах реалізації стратегії захисту національної документальної спадщини як запоруки збереження національної ідентичності та державності», — підкреслив Хромов.

    За його словами, архівна служба останніми роками активно працює над популяризацією історичних документів та відкриттям архівів для суспільства. Особливо це стосується матеріалів, пов’язаних із репресіями проти української культури у ХХ столітті.

    Тема репресованих митців залишається надзвичайно болючою для України. У радянські часи сотні українських письменників, композиторів, акторів і співаків були знищені, ув’язнені або змушені замовкнути через політику русифікації та боротьбу з українською ідентичністю. Багато творів роками залишалися недоступними або були фактично викреслені з культурного простору.

    На тлі повномасштабної війни Росії проти України інтерес до відновлення української культурної пам’яті лише посилився. Дедалі більше митців, істориків та культурних інституцій працюють над поверненням імен та творів, які десятиліттями замовчувалися.

    Для Тіни Кароль це не перший культурний чи історичний проєкт. Артистка неодноразово брала участь у благодійних, патріотичних та просвітницьких ініціативах, а після початку повномасштабного вторгнення активно підтримує українську культуру та міжнародні кампанії на підтримку України.

    У соцмережах співпраця співачки з Держархівом уже викликала позитивну реакцію. Користувачі пишуть, що подібні проєкти допомагають не лише популяризувати українську музику, а й нагадують про масштабні злочини радянського режиму проти української культури.

    Очікується, що у межах «Дому звукозапису» можуть бути представлені архівні записи, відновлені композиції, документальні матеріали та нові музичні інтерпретації творів репресованих українських митців.

  • НБУ випустив монету до 40-річчя Чорнобиля

    НБУ випустив монету до 40-річчя Чорнобиля

    Національний банк України випустив нову пам’ятну монету «Тим, хто врятував світ. 40 років Чорнобильської катастрофи», присвячену ліквідаторам аварії на Чорнобильській АЕС та осмисленню однієї з наймасштабніших техногенних трагедій ХХ століття. Про це повідомила пресслужба НБУ.

    Монета має номінал 5 гривень і присвячена 40-річчю катастрофи, яка сталася 26 квітня 1986 року та суттєво вплинула на Україну, Європу і світ. У Нацбанку наголошують, що новий випуск має не лише нумізматичну, а й глибоку символічну та меморіальну цінність, адже вшановує людей, які брали участь у ліквідації наслідків аварії та фактично стримали подальше поширення радіаційної загрози.

    Дизайн монети побудований на концепції контрасту та незавершеності, що підсилює емоційний зміст. На аверсі розміщено напис «ЧОРНОБ», у якому перші дві літери стилізовані під число «40», що символічно поєднує часовий вимір трагедії з її назвою. Незавершена літера «Б» переходить у композицію реверсу, створюючи візуальний зв’язок між двома сторонами монети.

    На реверсі розміщено слово «БІЛЬ», яке продовжує смислову ідею аверсу. Воно символізує людські страждання, втрати та довготривалі наслідки аварії, які залишили глибокий слід у колективній пам’яті українського суспільства. Таким чином монета поєднує історичну пам’ять і художню інтерпретацію трагедії.

    Автором художнього рішення став Микола Коваленко. У НБУ підкреслюють, що через мінімалістичну форму та символізм дизайн покликаний не лише інформувати, а й емоційно нагадувати про масштаб катастрофи та її наслідки.

    Тираж монети становить до 50 тисяч штук у сувенірному пакованні. Придбати її можна буде через офіційний інтернет-магазин нумізматичної продукції Національного банку України, а також у банків-дистриб’юторів.

    Голова НБУ Андрій Пишний під час презентації виставки «Чорнобиль: 40 років потому. Історія, що зобов’язує» зазначив, що випуск монети є знаком вдячності ліквідаторам, які виконали надзвичайно небезпечну роботу та стали щитом для мільйонів людей. Він підкреслив, що пам’ять про Чорнобиль є важливою частиною історичної свідомості українців і має бути збережена для наступних поколінь.

    Чорнобильська катастрофа й досі залишається символом глобальної техногенної небезпеки та одним із ключових уроків у сфері ядерної безпеки. Події 1986 року призвели до масштабного радіаційного забруднення, евакуації десятків населених пунктів і довготривалих наслідків для здоров’я людей і довкілля.

    У НБУ зазначають, що пам’ятні монети є частиною ширшої традиції вшанування важливих історичних подій України, поєднуючи мистецтво, історію та суспільну пам’ять у символічній формі.

  • «Росіяни — геть»: як антиросійські гасла знову звучать у Європі

    «Росіяни — геть»: як антиросійські гасла знову звучать у Європі

    У Європі на тлі війни Росії проти України посилюються антиросійські настрої, що проявляються не лише в політичних рішеннях, а й у публічній риториці. Цю тенденцію аналізує українська письменниця Оксана Забужко, пов’язуючи її з нещодавніми політичними змінами в Угорщині та загальним переосмисленням ролі Росії в європейській історії.

    Одним із ключових факторів, що привернув увагу, стали парламентські вибори 2026 року в Угорщині. У результаті голосування багаторічний прем’єр-міністр Віктор Орбан, який перебував при владі 16 років і був відомий своєю більш м’якою позицією щодо Росії, зазнав поразки. Його замінила опозиційна проєвропейська сила, що виступає за відновлення демократичних інститутів і тісніші зв’язки з ЄС.

    Аналітики розглядають цю подію як важливий сигнал для всієї Європи, адже вона може означати ослаблення проросійського впливу в регіоні та зміну політичного курсу країни.

    На цьому тлі в публічному дискурсі знову з’являються історичні гасла, зокрема «Ruszkik haza!» («Росіяни — геть!»), яке було символом угорського повстання 1956 року проти радянського впливу. Забужко наголошує, що нинішнє повернення подібної риторики має глибший сенс: воно означає не лише критику сучасної політики Кремля, а й переосмислення історичної ролі Росії в Європі.

    За її оцінкою, важливим є саме те, що у сучасній Європі дедалі частіше звучить пряма критика Росії як держави, а не лише окремих політичних режимів чи історичних постатей. Якщо раніше в європейському дискурсі було прийнято розмежовувати «радянське» і «російське», або ж критикувати лише конкретних лідерів, то зараз, на тлі війни в Україні, відбувається ширше переосмислення.

    Експерти підтверджують, що повномасштабна війна Росії проти України стала каталізатором змін у політичному мисленні Європи. Від 2022 року країни ЄС послідовно посилюють санкції, скорочують енергетичну залежність від російських ресурсів і переглядають свою безпекову політику. Особливо жорстку позицію займають держави Центральної та Східної Європи, для яких історичний досвід радянського впливу залишається важливим фактором.

    Водночас у різних країнах ЄС підходи до Росії все ще відрізняються. Частина держав наполягає на жорсткому стримуванні, тоді як інші виступають за збереження каналів дипломатичного діалогу. Однак загальна тенденція свідчить про зростання критичного ставлення до Росії на рівні як політичних еліт, так і суспільства.

    Окрему роль у цих процесах відіграє Україна. За словами Забужко, саме війна стала фактором, який «знімає» з Європи страх перед Росією та змушує по-новому оцінювати історичні події — від Угорщини 1956 року до Чехословаччини 1968-го. Таким чином, сучасні політичні процеси поєднуються з історичною пам’яттю, формуючи нову ідентичність європейської політики.

    Політологи також відзначають, що зміна риторики — це не лише емоційна реакція, а й відображення глибших геополітичних змін. Ослаблення проросійських політичних сил у Європі, зростання підтримки України та посилення ролі НАТО і ЄС у безпековій політиці свідчать про структурну трансформацію континенту.

    Таким чином, висловлювання Оксани Забужко відображає ширший процес: Європа поступово переходить від обережної критики до більш чіткої позиції щодо Росії. І хоча ця трансформація ще не завершена, події останніх років — зокрема війна в Україні та політичні зміни в окремих країнах — уже суттєво змінили тон і зміст європейського публічного дискурсу.

  • Що з’явиться на місці Леніна в центрі Києва: ідея з фонтаном викликала суперечки серед киян

    Що з’явиться на місці Леніна в центрі Києва: ідея з фонтаном викликала суперечки серед киян

    Ініціатива облаштувати сучасний громадський простір із фонтаном на місці колишнього пам’ятника Леніну в центрі Києва стала однією з найбільш обговорюваних тем у міському середовищі. Йдеться про ділянку на перетині Хрещатика та бульвару Тараса Шевченка біля Бессарабської площі — простір, який має не лише урбаністичне, а й глибоке символічне значення для столиці.

    Як повідомляють у міській владі, на цьому місці планують створити безбар’єрний громадський простір із озелененням, лавками, пішохідними маршрутами та центральним елементом — декоративним фонтаном. Проєкт позиціонують як сучасний, інклюзивний і орієнтований на комфорт містян. Завершити роботи попередньо планують до 2027 року, а фінансування частково передбачене за рахунок меценатів.

    Втім, ця ідея викликала значний резонанс у суспільстві — як серед експертів, так і серед звичайних киян. Основна критика стосується того, що запропонований варіант є надто «нейтральним» для місця з такою складною історією.

    Історично ця локація не була просто міською площею. У різні періоди вона виконувала різні функції, а після Другої світової війни тут встановили пам’ятник Володимиру Леніну, який простояв до 2013 року. Саме його демонтаж під час Революції Гідності став символом початку «ленінопаду» в Україні та ширшого процесу декомунізації.

    Після знесення пам’ятника простір залишився фактично «порожнім» — як у фізичному, так і в символічному сенсі. З того часу неодноразово виникали дискусії щодо того, що саме має з’явитися на цьому місці: від пам’ятників історичним постатям до сучасних арт-інсталяцій або відкритого громадського простору.

    Сьогоднішня ідея з фонтаном стала черговою спробою дати відповідь на це питання. Проте багато експертів вважають її недостатньо продуманою. Зокрема, критику викликала відсутність відкритого архітектурного конкурсу. Деякі урбаністи наголошують, що для такої знакової локації варто було б провести міжнародний конкурс із залученням фахового журі.

    Окремо звучить критика щодо естетики проєкту. Візуалізація майбутнього фонтану, оприлюднена КМДА, викликала хвилю негативних реакцій у соцмережах. Частина користувачів назвала його «естетично незрілим» або навіть порівнювала зі стилем «показної розкоші».

    Ще більш гострою є дискусія щодо змістовного наповнення простору. Голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров прямо розкритикував ідею фонтану, назвавши її «небезпечним рішенням». На його думку, нейтральність у такому місці є неприйнятною, особливо в умовах війни, адже простір у центрі столиці має формувати національну ідентичність, а не бути «порожнім символом».

    Серед альтернатив, які пропонують експерти та публічні діячі, — створення меморіалу українським захисникам, встановлення пам’ятників історичним діячам або формування символічного ансамблю, який відображав би ключові етапи української державності.

    Водночас є і ті, хто підтримує ідею фонтану. Прихильники такого підходу наголошують, що місту потрібні не лише меморіальні простори, а й комфортні громадські зони для відпочинку. Вони вважають, що відкритий і нейтральний простір дозволяє уникнути нових ідеологічних конфліктів і робить локацію доступною для всіх.

    Окремий аргумент на користь проєкту — питання безбар’єрності. Сьогодні ця ділянка фактично не відповідає сучасним стандартам доступності, адже перейти дорогу можна лише через підземний перехід. Новий простір має змінити це, зробивши площу зручною для маломобільних груп населення.

    На цьому тлі дискусія навколо Бессарабки виходить далеко за межі питання благоустрою. Вона відображає глибший процес — переосмислення історичної пам’яті та ролі публічних просторів у сучасній Україні.

    Фактично йдеться про вибір між різними підходами: або створити новий символ із чітким історичним змістом, або залишити простір максимально нейтральним і функціональним.

    Поки що остаточного рішення немає. У міській владі наголошують, що проєкт ще може зазнати змін, а думки експертів і громади враховуватимуться.

    Таким чином, місце колишнього пам’ятника Леніну знову стало центром суспільної дискусії — тепер уже не про демонтаж минулого, а про те, яким має бути майбутнє символічного простору столиці України.