Hronikanovostej.com

Позначка: експорт нафти

  • Московське паливне кільце РФ стало новою ціллю України: чому удари по ньому можуть змінити хід війни

    Московське паливне кільце РФ стало новою ціллю України: чому удари по ньому можуть змінити хід війни

    Удари України по російській нафтовій інфраструктурі дедалі більше виходять за межі атак лише на нафтопереробні заводи. Основною ціллю стає вся система паливного забезпечення російської армії — від видобутку й переробки нафти до логістики, транспортування та постачання пального для військ, авіації та промисловості.

    Про це у своїй колонці для Еспресо пише директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко.

    За його словами, особливе значення мають удари по так званому московському кільцю нафтопродуктопроводів — замкненій системі трубопроводів довжиною понад 400 кілометрів навколо Московського регіону.

    Йдеться не про одну трубу, а про цілу систему транспортування пального, яка складається з окремих ліній для бензину, дизельного пального та авіаційного гасу. Система пов’язана з Московським, Рязанським та Нижньогородським нафтопереробними заводами.

    У відкритих джерелах уже згадувалися удари по ключових вузлах цієї інфраструктури — зокрема по нафтопродуктоперекачувальній станції «Володарська» та наливній станції «Сонячногірська».

    Як пояснює Омельченко, саме такі об’єкти мають критичне значення, адже вони відповідають не за виробництво пального, а за його рух, накопичення та розподіл.

    «Удар по логістиці може бути не менш болючим, ніж удар по самому НПЗ», — наголошує експерт.

    За оцінками, які раніше наводили українські медіа з посиланням на ГУР, річна спроможність московського «паливного кільця» могла становити до 3 мільйонів тонн авіапального, 2,8 мільйона тонн дизеля та 1,6 мільйона тонн бензину.

    Хоча ці дані не підтверджені повною технічною документацією у відкритому доступі, вони демонструють масштаби інфраструктури, яка забезпечує паливну стійкість Московського регіону та значної частини військової логістики РФ.

    Омельченко зазначає, що удари по Московському НПЗ, Рязанському НПЗ та вузлах нафтопродуктопроводів уже створюють для Росії серйозні проблеми.

    Російська влада змушена перекидати потоки пального, збільшувати використання залізничних цистерн і автотранспорту, посилювати протиповітряну оборону та охорону об’єктів, а також пояснювати населенню, чому «глибокий тил» більше не є безпечним.

    На думку експерта, це має особливе значення напередодні нового опалювального сезону.

    Омельченко наголошує, що Росія майже напевно спробує повторити масовані удари по українській енергетиці взимку 2026–2027 років.

    Саме тому Україні важливо або завершити війну до початку нового зимового сезону, або суттєво підвищити для Росії ціну її продовження.

    «Ураження системи нафтопродуктозабезпечення московського регіону — один з інструментів такого тиску», — зазначає експерт.

    Водночас він підкреслює, що найбільше значення мають не лише удари по внутрішніх НПЗ, а й атаки на експортну нафтову інфраструктуру Росії.

    Йдеться про нафтові термінали, магістральні перекачувальні вузли та логістичні маршрути, через які Кремль отримує валютні надходження для фінансування війни.

    Саме експорт нафти та нафтопродуктів, за словами Омельченка, забезпечує федеральний бюджет РФ, закупівлю компонентів, військові витрати та можливість вести затяжну війну.

    «Удари по НПЗ і паливному кільцю створюють дефіцит гнучкості всередині РФ, а тиск на експортні термінали б’є по грошовому потоку війни», — пояснює експерт.

    На його думку, саме поєднання паливного та фінансового тиску може суттєво послабити здатність Росії продовжувати війну у нинішніх масштабах.

    Омельченко називає це сучасною енергетичною війною, де головною метою є не символічні удари чи пожежі, а системне руйнування можливостей агресора фінансувати, забезпечувати та підтримувати бойові дії.

  • Вогонь у Новоросійську: після атаки дронів спалахнув найбільший нафтовий термінал РФ у Чорному морі

    Вогонь у Новоросійську: після атаки дронів спалахнув найбільший нафтовий термінал РФ у Чорному морі

    У ніч проти 23 травня один із ключових нафтових вузлів Росії на Чорному морі опинився під ударом безпілотників. У Новоросійську Краснодарського краю після атаки дронів спалахнула пожежа на об’єктах нафтогазової інфраструктури, пов’язаних із найбільшим російським експортним терміналом «Шесхаріс». Інцидент став черговим епізодом масштабної кампанії ударів по енергетичній системі РФ, яку Україна послідовно проводить останніми місяцями.

    Про пожежу повідомило агентство Bloomberg із посиланням на регіональні екстрені служби та супутникові дані NASA FIRMS. За офіційною версією російської влади, займання нібито спричинили уламки збитого безпілотника. Водночас російські служби не уточнили, наскільки серйозних пошкоджень зазнав сам нафтовий комплекс та чи постраждали експортні потужності.

    За попередніми даними, двоє людей отримали поранення, також пошкоджено житловий будинок неподалік промислової зони. У регіоні вночі діяли сигнали повітряної тривоги та режим «безпілотної небезпеки».

    Особливу увагу аналітиків привернув район нафтобази «Грушова», де супутникова система NASA зафіксувала теплову аномалію. Саме цей об’єкт використовується для зберігання сирої нафти та нафтопродуктів перед транспортуванням до термінала «Шесхаріс» — найбільшого російського експортного нафтового вузла на Чорному морі.

    Через «Шесхаріс» Росія відвантажує нафту до міжнародних ринків, зокрема до Туреччини, Азії та частини країн Глобального Півдня. За даними аналітичних платформ, лише минулого місяця через термінал проходило понад 544 тисячі барелів сирої нафти на добу. Об’єкт належить державному оператору «Транснефть», який наразі офіційно не прокоментував наслідки атаки.

    Це вже не перший удар по Новоросійську за останні місяці. У квітні атаки безпілотників тимчасово призводили до перебоїв у роботі «Шесхаріса» та затримок у відвантаженні нафти. Тепер же, на думку експертів, ситуація може бути серйознішою, оскільки удар припав по інфраструктурі зберігання та логістики.

    Новоросійськ має стратегічне значення для російської енергетики. Після втрати частини європейського ринку через санкції Кремль значно збільшив роль чорноморських експортних маршрутів. Саме тому будь-які удари по портах, нафтобазах чи насосних станціях безпосередньо впливають не лише на внутрішню логістику РФ, а й на валютні надходження до російського бюджету.

    Українська сторона офіційно не брала відповідальності за атаку. Водночас Київ раніше неодноразово заявляв, що удари по нафтогазовій інфраструктурі РФ є відповіддю на російські атаки по українській енергосистемі та частиною стратегії послаблення воєнної економіки Кремля.

    Останніми тижнями атаки українських дронів по російських НПЗ та терміналах значно активізувалися. Під ударами опинилися об’єкти в Самарській, Рязанській, Нижньогородській, Волгоградській областях, а також у Краснодарському краї. Частина підприємств була змушена тимчасово скоротити або повністю зупинити переробку нафти.

    Зокрема, Reuters раніше повідомляв про зупинку роботи Рязанського НПЗ, який забезпечував близько 5% усієї нафтопереробки РФ. Також двічі атак зазнав Сизранський НПЗ «Роснефти». За оцінками російських та міжнародних аналітиків, рівень переробки нафти у Росії у травні впав до багаторічних мінімумів.

    У результаті в окремих регіонах РФ уже почали виникати локальні проблеми з пальним. Російські медіа та галузеві експерти повідомляють про зростання цін, перебої з постачанням бензину та ризики дефіциту в період літнього попиту.

    Попри це, Кремль публічно намагається применшувати масштаби проблеми. Речник президента РФ Дмитро Пєсков цього тижня заявив, що ситуація на паливному ринку «залишається стабільною та контрольованою». Однак на тлі серії атак російська влада вже почала обговорювати додаткові обмеження експорту пального та резервні механізми підтримки внутрішнього ринку.

    На думку військових аналітиків, нинішня кампанія ударів має не лише економічний, а й психологічний ефект. Якщо раніше російська енергетична інфраструктура вважалася відносно недосяжною для українських безпілотників, то тепер під ударом регулярно опиняються навіть стратегічні об’єкти за сотні кілометрів від фронту.

    Особливо чутливими стали удари по портовій інфраструктурі Чорного моря. Новоросійськ є не лише головним нафтовим вузлом, а й важливим логістичним центром для експорту зерна, металів та військових вантажів. Саме через нього проходить значна частина морських перевезень РФ після обмеження роботи інших напрямків.

    Президент Володимир Зеленський раніше заявляв, що Україна готова припинити атаки по російській енергетичній інфраструктурі лише за умови взаємного припинення ударів по українських ТЕС, ТЕЦ та енергомережах. Однак після відновлення масованих російських атак взимку та навесні 2026 року Україна суттєво посилила кампанію дронових ударів.

    Аналітики зазначають, що нинішня стратегія дедалі більше нагадує системне виснаження російської енергетичної логістики. Йдеться не лише про фізичне знищення об’єктів, а й про постійне створення ризиків для транспортування, страхування та експорту російської нафти.

    І хоча Росія поки зберігає можливість експортувати значні обсяги сировини, серія ударів по Новоросійську, Рязані, Самарі та інших регіонах демонструє: навіть найважливіші нафтові об’єкти РФ більше не можуть почуватися повністю захищеними.

  • Іран захлинається нафтою: танкери перетворилися на плавучі сховища через блокаду США

    Іран захлинається нафтою: танкери перетворилися на плавучі сховища через блокаду США

    Іран опинився перед серйозною нафтовою кризою через різке ускладнення експорту нафти після посилення тиску з боку США. Тегеран уже змушений використовувати десятки старих танкерів як плавучі сховища для мільйонів барелів сировини, яку неможливо оперативно продати на світовому ринку. Ситуація стає дедалі напруженішою на тлі фактичної морської блокади, посилення санкцій та загострення геополітичного протистояння між Вашингтоном і Тегераном.

    Про це повідомляє Financial Times із посиланням на дані аналітичної організації United Against Nuclear Iran (UANI), яка відстежує іранський нафтовий експорт та рух танкерів у регіоні Перської затоки.

    За інформацією аналітиків, у водах навколо Ірану наразі перебувають щонайменше 39 танкерів, завантажених нафтою та нафтохімічною продукцією. До початку нової хвилі американського тиску 13 квітня таких суден було приблизно 29. Таким чином лише за кілька тижнів кількість плавучих нафтових сховищ зросла майже на третину.

    Найбільше скупчення суден спостерігається поблизу острова Харг — ключового нафтового термінала Ірану в Перській затоці. Саме через цей вузол традиційно проходила основна частина іранського експорту нафти до Китаю та інших азійських країн.

    Окрім цього, журналісти FT разом із аналітиками UANI зафіксували ще близько 13 потенційних нафтових танкерів біля порту Чабахар в Оманській затоці. Це свідчить про те, що Іран намагається використовувати альтернативні маршрути та логістичні точки, однак і вони вже перевантажені.

    У United States Central Command заявили, що після початку блокади американські сили змусили повернутися до іранських портів 72 судна, а ще чотири танкери були виведені з ладу. Вашингтон офіційно пояснює такі дії необхідністю посилення санкційного режиму та тиску на іранську владу через ядерну програму й регіональну політику Тегерана.

    Аналітична компанія Kpler оцінює, що зараз на танкерах у регіоні Близького Сходу накопичено близько 42 мільйонів барелів іранської нафти. Це приблизно на 65% більше, ніж до загострення ситуації навесні 2026 року.

    Одночасно Іран активно заповнює і наземні резервуари. За даними компанії Kayrros, додатково у сховищах накопичено ще приблизно 10 мільйонів барелів нафти. Таким чином країна намагається підтримувати безперервний видобуток та уникнути консервації свердловин, оскільки зупинка нафтовидобутку може призвести до серйозних технологічних проблем та величезних фінансових втрат.

    Втім, експерти зазначають, що така модель не може працювати довго. Якщо експорт залишатиметься заблокованим, Ірану доведеться або різко скорочувати видобуток, або шукати нові тіньові схеми продажу нафти через посередників та “тіньовий флот”.

    Особливе занепокоєння викликала ситуація біля острова Харг у період із 6 до 14 травня. За даними FT, у цей час там не було зафіксовано завантаження жодного танкера. Це безпрецедентна ситуація для головного нафтового термінала країни.

    Додаткової тривоги додав інцидент із великою нафтовою плямою неподалік термінала, яку зафіксували супутники. Поки офіційної інформації про причини появи плями немає, однак експерти припускають як технічні проблеми через перевантаження інфраструктури, так і можливі інциденти, пов’язані з блокадою.

    Основним покупцем іранської нафти залишається Китай. Однак навіть Пекін дедалі обережніше працює з іранськими постачальниками через ризик вторинних американських санкцій. Частина поставок досі здійснюється через складні схеми перевантаження у відкритому морі та використання танкерів із вимкненими транспондерами.

    На цьому тлі риторика Вашингтона стає дедалі жорсткішою. Президент США Donald Trump заявив, що “час для Ірану спливає”, а у разі відсутності нової угоди Тегеран може отримати “набагато сильніший удар”.

    Аналітики зазначають, що нинішня ситуація є однією з найскладніших для іранського нафтового сектору за останні роки. Попри адаптацію до санкцій після 2018 року, нинішній тиск США вже починає створювати реальні логістичні та фінансові проблеми.

    Водночас це впливає і на глобальний нафтовий ринок. Іран залишається одним із найбільших експортерів нафти у світі, а будь-які перебої з його поставками можуть провокувати стрибки цін, особливо на тлі нестабільності на Близькому Сході та ризиків навколо Ормузької протоки.

    Експерти також попереджають: якщо конфронтація між США та Іраном продовжить загострюватися, Тегеран може вдатися до асиметричних кроків у регіоні, зокрема через союзні угруповання або спроби тиску на міжнародне судноплавство у Перській затоці.

  • США продовжили послаблення санкцій для російської нафти ще на 30 днів

    США продовжили послаблення санкцій для російської нафти ще на 30 днів

    Міністерство фінансів США ухвалило рішення ще на місяць продовжити дію тимчасової ліцензії, яка дозволяє окремим країнам купувати російську нафту, що вже перебуває у морі на танкерах. У Вашингтоні пояснили це необхідністю уникнути нової хвилі нестабільності на світовому енергетичному ринку та запобігти дефіциту поставок нафти для найбільш залежних держав.

    Про це повідомив міністр фінансів США Скотт Бессент у соцмережі X.

    За його словами, нове рішення передбачає продовження дії загальної ліцензії ще на 30 днів. Вона стосується поставок російської нафти, які вже були завантажені на танкери та фактично “застрягли” через санкційні обмеження та геополітичну кризу на Близькому Сході.

    Бессент наголосив, що США ухвалили це рішення для підтримки стабільності глобального нафтового ринку та допомоги країнам, які найбільше залежать від імпорту енергоносіїв.

    “Це продовження забезпечить додаткову гнучкість, і ми будемо співпрацювати з цими країнами для надання конкретних ліцензій за потреби. Ця загальна ліцензія допоможе стабілізувати ринок фізичної нафти та забезпечити, щоб нафта досягла країн, які найбільше потребують енергоносіїв”, — заявив глава Мінфіну США.

    Рішення стало несподіваним, оскільки лише за кілька днів до цього США фактично повернули частину санкційних обмежень щодо російської нафти, не продовживши попередній виняток. Однак стрімке загострення ситуації на глобальному ринку енергоносіїв змусило Вашингтон переглянути свою позицію.

    Причиною кризи стала ескалація конфлікту на Близькому Сході та майже повне блокування Іраном Ормузької протоки — одного з найважливіших маршрутів транспортування нафти у світі. Через цей морський коридор проходить значна частина глобального експорту енергоносіїв із країн Перської затоки.

    Після обмеження судноплавства світові ринки почали щодня втрачати мільйони барелів нафти. Це спричинило різке зростання цін на нафту, загрозу дефіциту пального та посилення ризиків для світової економіки.

    Саме на цьому тлі США вперше 12 березня 2026 року погодилися тимчасово пом’якшити санкції проти російської нафти, дозволивши окремим державам завершити вже розпочаті поставки. Спочатку ліцензія діяла до 11 квітня, пізніше її продовжили до 16 травня, а тепер — ще на один місяць.

    За даними міжнародних медіа, найбільше у продовженні винятків були зацікавлені країни Азії, зокрема Індія та Індонезія. Вони залишаються великими імпортерами російської нафти й суттєво залежать від стабільних поставок енергоресурсів.

    Індія після початку повномасштабної війни Росії проти України стала одним із головних покупців російської нафти. Москва, втративши значну частину європейського ринку, почала продавати нафту азійським країнам із великими знижками, що зробило російську сировину надзвичайно привабливою для азійських нафтопереробних компаній.

    На цьому тлі рішення США викликало суперечки серед західних союзників. У Європейському Союзі частина політиків та експертів вважає, що будь-яке пом’якшення санкцій дозволяє Росії продовжувати отримувати значні доходи від продажу енергоносіїв, які Кремль може використовувати для фінансування війни проти України.

    Президент України Володимир Зеленський раніше також критикував подібні рішення Вашингтона. Він заявляв, що пом’якшення санкцій щодо російської нафти виглядає незрозумілим на тлі триваючої агресії РФ та постійних ударів по українських містах і цивільній інфраструктурі.

    У самих США наголошують, що нинішні винятки мають тимчасовий характер і пов’язані винятково з необхідністю стабілізувати глобальний енергетичний ринок. Президент США Дональд Трамп раніше заявляв, що жорсткі санкції проти російського нафтового сектору будуть повністю відновлені після стабілізації ситуації на Близькому Сході та завершення кризи навколо Ормузької протоки.

    Аналітики зазначають, що Вашингтон зараз намагається балансувати між двома стратегічними цілями. З одного боку — послабити фінансові можливості Кремля через санкції, а з іншого — не допустити різкого стрибка світових цін на нафту, який може спровокувати глобальну економічну кризу та внутрішні проблеми для самих США і союзників.

    Експерти також звертають увагу, що ситуація демонструє складність сучасного енергетичного ринку: навіть країни, які підтримують санкційний тиск на Росію, змушені враховувати ризики для світової економіки та залежність багатьох держав від стабільних поставок енергоносіїв.

  • Індія заявила про готовність купувати російську нафту

    Індія заявила про готовність купувати російську нафту

    Індія не планує відмовлятися від закупівлі російської нафти навіть у разі посилення санкційного тиску з боку США або скасування окремих санкційних винятків. У Міністерстві нафти Індії заявили, що країна й надалі керуватиметься насамперед економічною доцільністю та власними енергетичними потребами, а не політичними рішеннями інших держав.

    Про це повідомляє Reuters із посиланням на заяву секретарки Міністерства нафти Індії Суджати Шарми.

    За її словами, Нью-Делі закуповував російську нафту ще до появи будь-яких спеціальних санкційних послаблень з боку Вашингтона і не змінюватиме свою політику через можливі нові обмеження.

    “Щодо американського винятку стосовно Росії, я хотіла б наголосити, що ми купували в Росії й раніше. Тобто і до винятку, і під час винятку, і зараз”, — заявила Шарма.

    Представниця індійського уряду наголосила, що головним критерієм для Індії залишається комерційна вигода. За її словами, країна не стикається з дефіцитом нафти, а необхідні обсяги постачань уже забезпечені через довгострокові контракти.

    “Для нас купівля має передусім мати комерційний сенс. Дефіциту нафти немає. Достатні обсяги нафти неодноразово були законтрактовані. І це, незалежно від того, є виняток чи ні, не вплине”, — пояснила Шарма.

    Заява пролунала на тлі посилення санкційної політики Заходу щодо російського енергетичного сектору. Після початку повномасштабної війни Росії проти України США та Європейський Союз почали вводити масштабні обмеження проти експорту російських енергоносіїв, намагаючись скоротити прибутки Кремля, які використовуються для фінансування війни.

    У межах санкційного режиму США періодично надавали окремі винятки для певних операцій із російською нафтою та енергетичними компаніями, щоб уникнути різких стрибків цін на світовому ринку. Водночас Вашингтон поступово посилює тиск на держави та компанії, які продовжують активно співпрацювати з російським енергетичним сектором.

    Після втрати значної частини європейського ринку Росія різко збільшила поставки нафти до Азії, а Індія стала одним із найбільших покупців російської сировини. Кремль почав пропонувати нафту зі значними знижками, що дозволило Індії суттєво наростити імпорт і отримувати додаткові прибутки від переробки та подальшого експорту нафтопродуктів.

    За оцінками міжнародних аналітиків, Індія за останні роки перетворилася на один із ключових центрів переробки російської нафти. Частина продукції, виготовленої з російської сировини, згодом потрапляє на світові ринки, зокрема й до країн Заходу.

    Експерти зазначають, що для Індії енергетична безпека є одним із головних стратегічних пріоритетів. Країна має один із найбільших у світі рівнів споживання енергоносіїв і критично залежить від імпорту нафти. Саме тому Нью-Делі прагне максимально диверсифікувати джерела постачання та купувати сировину за найвигіднішими цінами.

    Водночас позиція Індії викликає занепокоєння у західних партнерів, які намагаються обмежити доходи Росії від експорту енергоносіїв. У США та ЄС неодноразово заявляли, що продаж нафти залишається одним із головних джерел фінансування російської військової машини.

    Попри це, Індія продовжує дотримуватися прагматичного підходу, уникаючи прямого приєднання до санкцій проти Росії та намагаючись балансувати між співпрацею із Заходом і збереженням вигідних економічних відносин із Москвою.

  • США можуть частково пом’якшити санкції проти російської нафти

    США можуть частково пом’якшити санкції проти російської нафти

    США у майбутньому можуть знову тимчасово пом’якшити або навіть частково скасувати санкційні обмеження щодо російської нафти, яка транспортується морськими шляхами, зокрема танкерами. Такі можливі кроки не означатимуть повного перегляду санкційної політики, однак можуть стати інструментом ситуативного регулювання глобального енергетичного ринку.

    Про це повідомляє Bloomberg із посиланням на оцінки ринкової ситуації та політичні сигнали з Вашингтона.

    За даними видання, адміністрація президента США Дональда Трампа 16 травня ухвалила рішення не продовжувати дію ліцензії, яка раніше дозволяла низці країн-імпортерів тимчасово здійснювати закупівлю російської нафти, попри чинні санкційні обмеження. Це рішення стало черговим кроком у напрямку посилення економічного тиску на Російську Федерацію та скорочення її доходів від енергетичного експорту.

    Водночас Bloomberg наголошує, що така політика не є остаточною та може змінюватися залежно від низки факторів. Серед ключових причин потенційного перегляду обмежень називають, по-перше, активне лобіювання з боку окремих азійських союзників США, які залежать від стабільних постачань енергоносіїв і можуть виступати за більш гнучкий підхід до санкцій. По-друге, важливим фактором є ситуація на світовому нафтовому ринку: у разі різкого зростання цін, дефіциту пропозиції або енергетичної нестабільності Вашингтон може бути змушений тимчасово дозволити певні операції з російською нафтою, щоб уникнути глобальних економічних шоків.

    Таким чином, санкційна політика США щодо російського енергетичного сектору залишається інструментом, який може коригуватися залежно від геополітичної та економічної кон’юнктури. Попри загальний курс на обмеження доходів Москви від експорту енергоресурсів, у Вашингтоні зберігають можливість тактичних винятків у разі необхідності стабілізації ринку.

    Що передувало

    Ще 13 березня Міністерство фінансів США тимчасово пом’якшило частину нафтових санкцій проти Росії, дозволивши завершення операцій із вже відвантаженою сировиною. Це рішення фактично стало короткостроковим винятком із загального санкційного режиму та викликало дискусії щодо послідовності політики Вашингтона.

    Водночас президент України Володимир Зеленський наголошував, що будь-яке послаблення санкцій проти Росії є передчасним і небезпечним, адже воно може створити додаткові ресурси для продовження війни проти України.

    Згодом міністр фінансів США Скотт Бессент заявляв, що Сполучені Штати не планують продовжувати винятки, які дозволяли закупівлю окремих сортів російської нафти. Проте вже через кілька днів американське Міністерство фінансів знову видало тимчасовий дозвіл, що продемонструвало зміну підходів у короткі строки.

    Наприкінці квітня Бессент також заявляв про намір США поступово «перекрити кисень» російському та іранському нафтовому експорту, підкреслюючи, що Вашингтон більше не має наміру робити поступки, які могли б стабілізувати доходи країн-агресорів.

  • Кремль отримує надприбутки: ціни на Urals зросли до максимуму з 2023 року

    Кремль отримує надприбутки: ціни на Urals зросли до максимуму з 2023 року

    Росія суттєво збільшує доходи від експорту нафти на тлі різкого зростання світових цін на енергоресурси, що створює для Кремля додаткові фінансові можливості, зокрема для наповнення бюджету та фінансування державних витрат, включно з військовими потребами.

    Про це повідомляє Bloomberg із посиланням на ринкові та податкові дані.

    За інформацією видання, ціна на російську нафту марки Urals у травні піднялася до найвищого рівня з осені 2023 року. Середня вартість суміші, за даними російської податкової служби, сягнула приблизно 94,87 долара за барель. Це суттєве зростання порівняно з попередніми місяцями та свідчить про посилення глобального попиту на нафту на фоні скорочення пропозиції на ринку.

    Аналітики пов’язують різкий стрибок цін насамперед із загостренням ситуації на Близькому Сході, зокрема з перебоями у постачанні сировини з регіону Перської затоки. Напруженість у районі Ормузької протоки, через яку проходить значна частина світового експорту нафти, призвела до побоювань щодо стабільності поставок, що автоматично підштовхнуло ціни вгору.

    Унаслідок цього на світовому ринку посилився попит на альтернативні джерела постачання, серед яких опинилася і російська нафта. Це дозволило Росії продавати сировину за вигіднішими цінами та збільшувати валютні надходження.

    Згідно з оцінками, для податкових розрахунків вартість російської нафти в рублевому еквіваленті зросла приблизно на 18% у порівнянні з квітнем. Це безпосередньо вплинуло на доходи російського бюджету, які значною мірою залежать від експорту енергоресурсів.

    Окремо зазначається, що податкові надходження від нафти в перерахунку на рублі зросли приблизно на 60% у річному вимірі. Це дало можливість російському уряду активніше поповнювати резервні фонди та уникати скорочення державних витрат, попри економічний тиск з боку санкцій та війни проти України.

    Водночас аналітики звертають увагу, що позитивний ефект від високих цін на нафту частково компенсується зміцненням російського рубля. Національна валюта РФ наразі перебуває на найсильніших позиціях щодо долара з початку 2023 року, що зменшує рублеву виручку від експорту, оскільки продаж нафти здійснюється переважно у валюті.

    Ще одним фактором, який впливає на чистий дохід російського бюджету, є система внутрішніх субсидій для паливного ринку. Щоб стримувати зростання цін усередині країни, уряд РФ змушений компенсувати нафтопереробним компаніям різницю між світовими та внутрішніми цінами.

    На тлі глобального подорожчання пального ці витрати також зросли. За даними Bloomberg, лише у квітні обсяг таких компенсацій досяг майже 5 мільярдів доларів, що є одним із найвищих показників за останні два роки.

    У підсумку, попри зростання доходів від експорту, фінансовий баланс російського енергетичного сектору залишається залежним від поєднання кількох факторів: світових цін на нафту, курсу рубля та внутрішніх бюджетних витрат.

    Аналітики наголошують, що нинішня ситуація на нафтовому ринку залишається нестабільною, оскільки вона значною мірою залежить від геополітичних ризиків у ключових регіонах видобутку та транспортування енергоресурсів. У разі подальшої ескалації конфліктів можливі нові коливання цін, що безпосередньо впливатиме як на світову економіку, так і на доходи країн-експортерів, включно з Росією.

  • Енергетична криза: країни регіону переходять на угоди з Іраном

    Енергетична криза: країни регіону переходять на угоди з Іраном

    Ірак і Пакистан уклали нові енергетичні домовленості з Іраном щодо постачання нафти та скрапленого природного газу, що свідчить про суттєве посилення ролі Тегерана у регулюванні енергетичних потоків через Ормузьку протоку. Про це повідомляє Reuters із посиланням на п’ять джерел, обізнаних із перебігом переговорів.

    За даними агентства, нові угоди стали результатом різкого загострення енергетичної ситуації в регіоні Перської затоки, де війна США та Ізраїлю проти Ірану спричинила значні перебої в експортуванні нафти та газу. Регіон, який зазвичай забезпечує близько 20% світових поставок енергоносіїв, опинився в умовах нестабільності, а логістичні маршрути через Ормузьку протоку зазнали суттєвих обмежень.

    Останніми тижнями Сполучені Штати посилили тиск на іранську інфраструктуру, зокрема блокували окремі порти та намагалися обмежити морські поставки. Спочатку Іран погрожував повним перекриттям Ормузької протоки, однак згодом змінив підхід і фактично перетворив її на контрольований транзитний коридор, через який проходять енергетичні вантажі під певними умовами.

    Саме в цих обставинах Ірак і Пакистан опинилися серед країн, які найбільше постраждали від перебоїв у постачанні. Ірак традиційно експортує значну частину нафти через Ормузьку протоку, тому будь-які обмеження руху суден безпосередньо впливають на доходи держави. За словами представника іракського міністерства нафти, Багдад нині активно веде переговори з Тегераном щодо збільшення транзитних обсягів, оскільки доходи від нафти формують приблизно 95% державного бюджету країни, і навіть короткострокові перебої створюють серйозний фінансовий тиск.

    У рамках нових домовленостей, як зазначає Reuters, через протоку вже пройшли два великі іракські танкери, кожен із яких перевозить близько двох мільйонів барелів нафти. Це вважається одним із перших сигналів часткової стабілізації транзиту, але вже в новій конфігурації, де Іран відіграє ключову роль у регулюванні потоків.

    Пакистан, який також опинився під значним тиском через зростання цін на паливо та високий сезонний попит на електроенергію, уклав окрему домовленість щодо постачання скрапленого природного газу. Країна традиційно імпортує великі обсяги СПГ для забезпечення електростанцій і промисловості, а в літній період, коли різко зростає споживання через використання кондиціонування, потреба в енергоресурсах стає критичною.

    За даними джерел, до Пакистану вже прямують два танкери зі СПГ у межах нових угод. До початку конфлікту країна отримувала близько десяти партій СПГ щомісяця, однак нинішні перебої в глобальних ланцюгах постачання змусили Ісламабад шукати альтернативні та швидші механізми забезпечення енергією.

    Важливо, що, за інформацією Reuters, ані Ірак, ані Пакистан не здійснюють прямих фінансових розрахунків із Іраном або структурами Корпусу вартових ісламської революції. Така схема дозволяє сторонам формально уникати санкційних обмежень, які продовжують діяти проти Тегерана з боку США та низки західних країн.

    Окремо зазначається, що Катар, один із найбільших експортерів СПГ у світі, не бере прямої участі в укладених угодах, однак був поінформований про постачання до Пакистану перед відправкою вантажів. Це підкреслює складну багаторівневу систему координації енергетичних потоків у регіоні, де кожен крок узгоджується з урахуванням політичних ризиків.

    На тлі цих подій суттєво змінилася ситуація на світових енергетичних ринках. Через скорочення морського трафіку в Ормузькій протоці, який нині становить лише близько 5% від довоєнного рівня, глобальні поставки нафти та газу зазнали значних затримок. Це призвело до різкого зростання цін: нафта марки Brent подорожчала більш ніж на 50% від початку конфлікту, а ціни на СПГ у Європі та Азії зросли на 35–50%.

    Аналітики зазначають, що навіть часткове відновлення транзиту через протоку не гарантує стабілізації ринку, оскільки ключовим фактором залишається політичний контроль над маршрутом. Фактичне посилення ролі Ірану як регулятора енергетичного коридору створює нову геоекономічну реальність, у якій Тегеран може впливати на баланс постачання енергоносіїв у значній частині світу.

    Водночас Іран продовжує наполягати на тому, що контроль над Ормузькою протокою має залишатися за ним і після завершення конфлікту. У Тегерані також вимагають репарацій, скасування санкцій і доступу до заморожених активів як частини будь-якого майбутнього мирного врегулювання.

    Експерти попереджають, що така позиція може ускладнити подальші переговори між США, Іраном та регіональними державами, а також закріпити нову модель енергетичної залежності, де ключові потоки контролюються не лише ринковими механізмами, а й політико-військовим впливом у Перській затоці.

  • Дефіцит бюджету РФ різко зріс і вже перевищив річний план

    Дефіцит бюджету РФ різко зріс і вже перевищив річний план

    Дефіцит федерального бюджету Росії стрімко зростає та вже у півтора раза перевищив показник, який російський уряд заклав на весь 2026 рік. Про це повідомляє The Moscow Times із посиланням на попередні дані Міністерства фінансів РФ. Нові цифри свідчать про поглиблення фінансових проблем російської економіки на тлі війни проти України, санкційного тиску, падіння нафтогазових доходів і різкого зростання державних витрат.

    За офіційними даними російського Мінфіну, дефіцит бюджету РФ за січень–квітень 2026 року сягнув 5,88 трлн рублів. Це приблизно 2,5% російського ВВП. Водночас у федеральному бюджеті на весь рік було закладено дефіцит лише на рівні 3,79 трлн рублів або 1,6% ВВП. Таким чином, менш ніж за половину року Росія вже перевищила свій річний план приблизно у 1,5 раза.

    У порівнянні з аналогічним періодом минулого року бюджетний дефіцит зріс майже на 3 трлн рублів. Крім того, лише за один місяць — після завершення першого кварталу — «діра» в бюджеті збільшилася ще на 1,3 трлн рублів, що свідчить про прискорення негативної динаміки.

    Основною причиною погіршення фінансової ситуації залишається різке скорочення доходів від експорту нафти й газу. Російська економіка традиційно значною мірою залежить саме від енергетичного сектору, який забезпечує значну частину валютних надходжень і наповнення бюджету. Однак, за даними Мінфіну РФ, нафтогазові доходи за перші чотири місяці року впали одразу на 38,3%.

    На цьому тлі загальні доходи федерального бюджету скоротилися на 4,5% — до 11,72 трлн рублів. При цьому влада РФ намагається компенсувати втрати за рахунок інших джерел. Зокрема, ненефтогазові надходження формально зросли на 10,2% у порівнянні з минулим роком і досягли 9,42 трлн рублів. Водночас навіть це зростання не змогло перекрити масштабне падіння енергетичних прибутків.

    Окремою проблемою для російського бюджету залишається різке збільшення державних витрат. За перші чотири місяці 2026 року видатки федерального бюджету РФ зросли на 15,7% у річному вимірі та сягнули 17,6 трлн рублів. Це вже близько 40% від усіх витрат, запланованих на рік. Значна частина цих коштів спрямовується на військові потреби, фінансування оборонного комплексу, виробництво зброї, виплати військовим і підтримку регіонів, які постраждали від війни та санкцій.

    Економісти, яких цитує The Moscow Times, сумніваються, що російському Мінфіну вдасться втримати бюджет у межах раніше запланованих показників. На тлі постійного зростання витрат уряд РФ може вдатися до нових податкових рішень, посилення фіскального навантаження на бізнес або скорочення окремих соціальних програм.

    Додатковий тиск на економіку створює ситуація в енергетичному секторі. Раніше Reuters із посиланням на аналітичний центр, близький до російського уряду, повідомляло, що навіть зростання світових цін на нафту вже не здатне суттєво покращити ситуацію для Росії. Серед причин називалися західні санкції, проблеми з експортною логістикою, обмеження на транспортування російської нафти, а також регулярні атаки українських безпілотників по нафтопереробній та енергетичній інфраструктурі РФ.

    За останні місяці в Росії неодноразово повідомляли про удари дронів по нафтобазах, НПЗ та інших стратегічних об’єктах. Частина підприємств тимчасово скорочувала або зупиняла роботу, що впливало як на внутрішній ринок пального, так і на експортні можливості країни. У російських регіонах також зростають витрати на протиповітряну оборону, захист інфраструктури та ліквідацію наслідків атак.

    Аналітики звертають увагу, що нинішня ситуація демонструє структурні проблеми російської економіки, яка дедалі більше працює в режимі воєнної мобілізації. Значна частина ресурсів спрямовується не на розвиток цивільних секторів, а на підтримку військової кампанії та оборонної промисловості. Це поступово посилює дисбаланси всередині економіки, стимулює інфляційний тиск і збільшує залежність бюджету від нестабільних доходів від сировини.

    Попри офіційні заяви російської влади про «стабільність» економіки, фінансові показники свідчать про дедалі серйозніші труднощі. Високі військові витрати, санкції, проблеми з експортом енергоносіїв і скорочення валютних надходжень поступово виснажують резерви та посилюють навантаження на бюджетну систему РФ.

    На цьому тлі частина російських економістів уже попереджає про ризик подальшого уповільнення економічного зростання, девальваційного тиску на рубль і необхідності перегляду бюджетної політики. Водночас Кремль продовжує нарощувати витрати на війну, що робить перспективи стабілізації державних фінансів дедалі менш прогнозованими.

  • ОАЕ обходять контроль Ормузької протоки під час експорту нафти

    ОАЕ обходять контроль Ормузької протоки під час експорту нафти

    Об’єднані Арабські Емірати здійснили приховані постачання нафти через Ормузьку протоку, використовуючи вимкнення систем супутникового відстеження на частині танкерів. Про це повідомляє Reuters із посиланням на джерела в галузі морських перевезень та енергетичного ринку.

    За даними співрозмовників агентства, йдеться про кілька суден, залучених до логістичних операцій державної компанії Abu Dhabi National Oil Co (ADNOC). Вони проходили через Ормузьку протоку з вимкненими або відключеними транспондерами автоматичної ідентифікації суден (AIS), що ускладнює відстеження їхнього маршруту у відкритих системах моніторингу судноплавства. У міжнародній практиці такі дії можуть розцінюватися як нетипові, особливо в умовах підвищеної напруги навколо стратегічних морських маршрутів.

    За оцінками джерел, у квітні Емірати експортували мільйони барелів нафти сортів Upper Zakum і Das, які транспортувалися щонайменше чотирма танкерами з терміналів у Перській затоці. Частина цих вантажів, як стверджується, була перевантажена на інші судна у відкритому морі за схемою ship-to-ship transfer, після чого нафта прямувала до нафтопереробних заводів у Південній Кореї або до портів Південно-Східної Азії. Інша частина розміщувалася на сховищах в Омані.

    На тлі загострення ситуації в регіоні Перської затоки та підвищених ризиків у районі Ормузької протоки країни-експортери нафти змушені адаптувати свої логістичні маршрути. Ормузька протока залишається одним із найважливіших світових енергетичних вузлів, через який проходить значна частина морського експорту нафти з Близького Сходу. Будь-які перебої або загрози в цьому районі одразу впливають на глобальні енергетичні ринки та цінову стабільність.

    За інформацією Reuters, до початку ескалації в регіоні ОАЕ експортували близько 3,1 млн барелів нафти на добу. Нині цей показник скоротився більш ніж на 1 млн барелів. Основна частина експорту зараз припадає на нафту сорту Murban, яка транспортується трубопроводом із наземних родовищ до порту Фуджейра, що дозволяє уникати проходження через Ормузьку протоку. Водночас обмежена пропускна здатність трубопровідної системи не дозволяє країні повернутися до довоєнних обсягів постачання.

    Інші виробники регіону також коригують свою експортну політику. Ірак, Кувейт і Катар, за даними джерел ринку, або знизили ціни на нафту, або скоротили обсяги продажів, тоді як Саудівська Аравія переорієнтовує частину поставок через альтернативні маршрути, зокрема Червоне море, щоб мінімізувати ризики транзиту через потенційно небезпечні води.

    Додатковий контекст ситуації пов’язаний із змінами в енергетичній політиці ОАЕ. Країна останніми роками посилює власну самостійність у нафтовій галузі та поступово переглядає участь у міжнародних механізмах регулювання видобутку. Зокрема, 1 травня 2026 року ОАЕ оголосили про вихід з Організації країн-експортерів нафти (ОПЕК) та розширених домовленостей ОПЕК+, що дозволяє їм самостійно визначати рівні видобутку без квотних обмежень.

    Також країна раніше вийшла з Організації арабських країн-експортерів нафти (OAPEC), яка не встановлює обов’язкової виробничої політики, але є майданчиком для координації енергетичних стратегій. Аналітики зазначають, що ці кроки можуть свідчити про прагнення Еміратів до більш гнучкої та незалежної експортної політики в умовах зростання геополітичної напруги.

    Ринок нафти уважно стежить за розвитком ситуації навколо Ормузької протоки, оскільки будь-які додаткові обмеження або зміни маршрутів постачання можуть вплинути на глобальні ціни на енергоносії та стабільність міжнародної торгівлі.