Hronikanovostej.com

Позначка: Болгарія

  • Болгарія пояснила позицію щодо України

    Болгарія пояснила позицію щодо України

    Болгарія вважає, що завершення війни Росії проти України можливе лише за поєднання військової підтримки, економічного тиску на Москву та активної дипломатії. Саме дипломатичний напрямок, на думку офіційної Софії, досі використовувався недостатньо. Про це під час пресконференції в Києві 15 липня заявила міністерка закордонних справ Болгарії Веліслава Петрова.

    Коментуючи рішення Болгарії вийти з так званої “коаліції охочих”, Петрова наголосила, що позиція її країни не означає відмову від підтримки України. За її словами, Софія переконана, що для досягнення справедливого та тривалого миру необхідно одночасно працювати в кількох напрямках.

    Міністерка зазначила, що Болгарія підтримує подальшу допомогу Україні, виступає за збереження економічного тиску на Росію через санкції та вважає важливим активізувати дипломатичні зусилля, які можуть створити умови для переговорного процесу.

    “Ми вважаємо, що третій напрям використовувався недостатньо”, – заявила Петрова, маючи на увазі дипломатичний трек.

    Вона підкреслила, що Болгарія й надалі підтримуватиме всі міжнародні дипломатичні ініціативи, спрямовані на припинення війни, а також залишатиметься прихильницею санкційної політики Європейського Союзу щодо Росії.

    Окрему увагу під час зустрічі приділили питанням енергетичної безпеки України. За словами очільниці болгарського МЗС, Софія готова продовжувати допомогу українській стороні напередодні нового опалювального сезону, використовуючи власне стратегічне розташування на перетині ключових енергетичних маршрутів.

    Петрова зазначила, що Болгарія має можливість сприяти постачанню природного газу та інших енергетичних ресурсів до України, і саме цей напрямок зараз активно опрацьовується між двома державами.

    Також міністерка позитивно оцінила оголошену 15 липня співпрацю України та Європейського Союзу у сфері виробництва безпілотників. За її словами, Болгарія зацікавлена у розвитку цього напряму та готова брати участь у відповідних європейських ініціативах.

    Вона наголосила, що Софія розглядає розвиток оборонних технологій як перспективний напрямок співпраці як на двосторонньому рівні, так і в межах загальноєвропейських програм.

    Заяви глави болгарського МЗС пролунали на тлі нещодавніх дискусій навколо позиції Софії щодо підтримки України. Напередодні прем’єр-міністр Болгарії Румен Радев заявив про вихід країни з коаліції охочих та припинення військової й фінансової допомоги Україні. Його позиція викликала значний резонанс серед європейських партнерів.

    Раніше Радев також неодноразово висловлював думку, що Захід не зможе перемогти Росію виключно конвенційними засобами, а подальше нарощування військової підтримки України, на його переконання, може підвищити ризик масштабної ескалації та навіть ядерного протистояння.

    Крім того, Болгарія вже привертала увагу під час ухвалення санкційних пакетів Європейського Союзу. Зокрема, саме позиція Софії стала одним із факторів, через які російський патріарх Кирило вкотре не потрапив до санкційних списків ЄС.

    Попри різні підходи до окремих аспектів підтримки України, офіційна Софія запевняє, що залишається прихильницею європейської санкційної політики, продовжить співпрацю у сфері енергетичної безпеки та готова долучатися до спільних європейських проєктів, спрямованих на зміцнення обороноздатності України.

  • Ще одна країна змінює курс: Болгарія відмовилася від військової допомоги Україні

    Ще одна країна змінює курс: Болгарія відмовилася від військової допомоги Україні

    Болгарія більше не братиме участі в міжнародній “коаліції охочих”, створеній для підтримки України, а також припиняє надання Києву військової та фінансової допомоги. Відповідну заяву зробив прем’єр-міністр країни Румен Радев, пояснивши рішення тим, що Софія більше не підтримує формати, які, на його думку, передбачають військовий шлях врегулювання війни.

    Про це повідомляє Bloomberg.

    За словами глави болгарського уряду, його країна відмовляється від участі в ініціативах, які, на його переконання, сприяють подальшій ескалації бойових дій. Радев заявив, що переконаний у необхідності дипломатичного врегулювання війни, а не її продовження шляхом нарощування військової підтримки.

    Прем’єр наголосив, що Болгарія виступає за активізацію дипломатичних зусиль і вважає саме переговорний процес єдиним реальним способом припинення війни. Він також заявив про необхідність вибудовування “прагматичних” відносин із Росією, водночас вкотре відкинувши звинувачення у тому, що його позиція є проросійською.

    Заява Радева фактично означає зміну офіційної позиції Софії щодо участі у “коаліції охочих” — міжнародному форматі, який об’єднує держави, готові надавати Україні військову, політичну та іншу підтримку. Хоча Болгарія раніше брала участь у роботі коаліції, на останню зустріч її представники вже не прибули. Засідання відбулося у Парижі за участю лідерів держав-партнерів України.

    Водночас рішення болгарського уряду не означає повного припинення співпраці з Україною в оборонній сфері. Після приходу Румена Радева до влади у травні країна вже призупинила офіційні поставки озброєння Україні, однак продовжила продаж зброї та боєприпасів українській стороні на комерційній основі.

    Болгарія залишається одним із найбільших виробників боєприпасів радянського калібру серед країн Європейського Союзу. Саме такі снаряди були особливо затребуваними українською армією на початковому етапі повномасштабного російського вторгнення, коли Збройні сили України активно використовували радянські артилерійські системи. Експерти неодноразово зазначали, що болгарська оборонна промисловість відіграла важливу роль у забезпеченні України необхідними боєприпасами в перші роки війни.

    Заява болгарського прем’єра прозвучала на тлі подальшого розвитку “коаліції охочих”. Напередодні президент України Володимир Зеленський повідомив, що формат продовжує розширюватися. За підсумками саміту в Парижі країни-учасниці домовилися провести наступну зустріч уже на території України, а також підтвердили приєднання до ініціативи ще двох держав.

    Крім того, прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск раніше повідомив, що восени на польській території вперше відбудуться масштабні військові навчання за участю країн “коаліції охочих”. За його словами, під час маневрів планується відпрацювати практичні механізми забезпечення гарантій безпеки для України та координації між державами-партнерами.

    Рішення Болгарії може стати одним із найбільш резонансних політичних кроків усередині Європейського Союзу щодо підтримки України останнім часом. Водночас наразі невідомо, чи вплине позиція Софії на загальну діяльність коаліції, яка продовжує розширюватися за рахунок інших держав.

  • Болгарія перемогла на Євробаченні-2026, Україна — у топ-10

    Болгарія перемогла на Євробаченні-2026, Україна — у топ-10

    У столиці Австрії — Відні — у ніч проти 17 травня відбувся грандіозний фінал ювілейного 70-го пісенного конкурсу Євробачення-2026. Цьогорічне шоу стало одним із наймасштабніших та найобговорюваніших за останні роки, адже поєднало не лише яскраві виступи учасників, а й політичні скандали, рекорди та гучні повернення на сцену конкурсу. Перемогу у фіналі здобула представниця Болгарії — співачка DARA з драйвовою композицією Bangaranga. Саме вона отримала кришталевий мікрофон за підсумками голосування національних журі та телеглядачів.

    Фінал конкурсу традиційно відкрив переможець минулого року — австрійський співак JJ, який виконав свою переможну композицію Wasted Love. Після цього розпочався парад прапорів країн-учасниць, який став символічним стартом великого музичного вечора.

    У фіналі Євробачення-2026 взяли участь 25 країн. Серед них — Україна, Болгарія, Норвегія, Австралія, Румунія, Мальта, Кіпр, Албанія, Данія, Чехія, Велика Британія, Франція, Австрія, Греція, Фінляндія, Бельгія, Швеція, Молдова, Ізраїль, Сербія, Хорватія, Литва та Польща. Шоу тривало кілька годин та супроводжувалося масштабними постановками, світловими ефектами та живими музичними номерами.

    Україну на конкурсі цього року представляла співачка LELEKA з оновленою версією пісні Ridnym. Артистка виступала під сьомим номером і змогла потрапити до десятки найкращих, посівши дев’яте місце у фіналі. Виступ українки став одним із найбільш емоційних номерів вечора. На сцені разом зі співачкою звучала бандура у виконанні музиканта Ярослава Джуся, а фінал номера завершився словами «Слава Україні», які LELEKA вигукнула зі сцени під овації залу.

    Ще до фіналу українська представниця встигла увійти в історію конкурсу. Під час другого півфіналу LELEKA встановила рекорд Євробачення-2026, затягнувши найдовшу ноту в історії шоу — 30 секунд. Цей момент активно обговорювали у соцмережах та серед фанатів конкурсу.

    Під час голосування Україна отримала високі оцінки від кількох країн. Найвищу оцінку — 12 балів — українському номеру поставило журі Швейцарії. Ще 10 балів Україна отримала від Азербайджану, 7 — від Італії, по 6 балів дали Франція, Велика Британія та Латвія. Також український виступ отримав 3 бали від Португалії та по одному балу від Польщі й Румунії.

    Друге місце на конкурсі посів представник Ізраїлю — співак Noam Bettan з піснею Michelle. Його участь у конкурсі супроводжувалася гучними дискусіями та протестами. Через присутність Ізраїлю на сцені кілька країн відмовилися від участі у шоу. Серед них — Ісландія, Іспанія, Ірландія, Словенія та Нідерланди. Попри це, ізраїльський представник зміг дістатися до другого місця у фіналі та став одним із фаворитів глядачів.

    Третю сходинку посіла представниця Румунії — співачка Александра Капітанеску з композицією Choke Me. Її виступ став особливо символічним, адже це було перше повернення Румунії на Євробачення після дворічної перерви.

    Одними з головних фаворитів букмекерів перед фіналом вважалися також австралійська поп-зірка Delta Goodrem з треком Eclipse та фінський дует Linda Lampenius & Pete Parkkonen, які представили композицію Liekinheitin. Саме фінським виконавцям букмекери прогнозували перемогу після другого півфіналу, однак у результаті вони залишилися поза трійкою лідерів.

    Яскравими виступами також запам’яталися сербський рок-гурт Lavina з піснею Kraj mene, хорватський етно-поп колектив LELEK з композицією Andromeda, а також молдовський співак Satoshi, який виконав запальний трек Viva, Moldova!.

    Закривав фінал представник країни-господарки — австрійський співак COSMÓ з композицією Tanzschein. Його номер став завершальним конкурсним виступом вечора перед оголошенням результатів голосування.

    Після завершення конкурсної програми організатори підготували спеціальний ювілейний номер за участю легендарних артистів минулих років. На сцену вийшли українські зірки Вірка Сердючка та Руслана, які разом виконали мікс найвідоміших хітів за всю 70-річну історію конкурсу. Особливо бурхливо зал зустрів акапельне виконання культової композиції Volare у виконанні Сердючки.

    Напередодні фіналу LELEKA розповідала, що її конкурсний номер коштував близько 300 тисяч доларів. За словами артистки, кошти на постановку надали спонсори, серед яких monobank, Visa, Work.ua та Meest Post, а також меценати. Водночас ще на початку травня команда української представниці мала лише 80% необхідного бюджету для участі у конкурсі.

    Окрему хвилю дискусій навколо Євробачення-2026 викликала заява директора конкурсу щодо можливого повернення Росії до участі у шоу в майбутньому, попри повномасштабну війну проти України. Ця тема активно обговорюється серед фанатів конкурсу та представників європейської музичної спільноти.

  • Рубіо поставив під сумнів роль НАТО

    Рубіо поставив під сумнів роль НАТО

    Державний секретар США Марко Рубіо різко поставив під сумнів стратегічний сенс існування Північноатлантичного альянсу НАТО, заявивши, що роль США в організації потребує переосмислення через позицію окремих союзників щодо військової співпраці.

    Про це він сказав в інтерв’ю телеканалу Fox News, коментуючи останні суперечки між США та частиною європейських партнерів щодо використання військових баз для операцій американських збройних сил.

    За словами Рубіо, традиційно НАТО розглядалося як союз, який забезпечує Сполученим Штатам не лише політичну та оборонну координацію, але й доступ до стратегічної інфраструктури союзників — зокрема авіабаз і логістичних центрів у Європі. Саме ця система, наголосив він, десятиліттями була однією з ключових переваг для американських військових операцій за межами США.

    Однак, як стверджує держсекретар, останні рішення деяких країн-членів Альянсу свідчать про те, що ця модель починає давати збої. Рубіо заявив, що частина партнерів відмовляється надавати США доступ до баз у ситуаціях, які Вашингтон вважає критичними для безпеки, зокрема під час ескалацій на Близькому Сході.

    “І тому, коли партнери по НАТО відмовляють вам у використанні цих баз — коли в головному, чому НАТО є корисним для Америки, нам зараз відмовляють, наприклад, в Іспанії — то який тоді сенс в Альянсі?” — заявив він.

    У своїх коментарях Рубіо окремо виділив Португалію, заявивши, що ця країна погоджується на співпрацю навіть без формальних затримок або тривалих консультацій. Також він згадав Польщу, Румунію та Болгарію як держави, які, за його словами, демонструють більш передбачувану та союзницьку позицію у військових питаннях.

    Водночас він жорстко розкритикував позицію Іспанії, заявивши, що її підхід до співпраці зі США у військовій сфері є “дуже проблемним” і не відповідає рівню союзницьких зобов’язань у межах Альянсу.

    “Це починає виглядати як союзники лише тоді, коли їм це вигідно”, — наголосив держсекретар, коментуючи загальну тенденцію, яку він вбачає у поведінці частини європейських партнерів.

    Рубіо також підкреслив, що головне питання, яке зараз постає перед Вашингтоном, полягає не лише у конкретних епізодах відмов у доступі до баз, а у ширшій концепції розподілу обов’язків у НАТО. За його словами, Сполучені Штати витрачають значні ресурси на забезпечення безпеки Європи, тоді як у критичних ситуаціях стикаються з обмеженнями у використанні союзницької інфраструктури.

    “Яка мета перебування в альянсі, якщо користь для нас полягає у доступі до баз, але в момент конфлікту, як це було у ситуації з Іраном, нам можуть відмовити? Ми там лише для того, щоб захищати інших, а не для просування власних національних інтересів?” — сказав він.

    Держсекретар додав, що подібні ситуації змушують адміністрацію США ставити “дуже серйозні та незручні запитання” щодо майбутнього формату участі Вашингтона в Альянсі. За його словами, дискусія про роль США в НАТО вже не є суто теоретичною, а набуває практичного виміру у сфері військового планування та глобальної безпеки.

    Окремо Рубіо згадав, що всередині американської політичної системи вже тривають дискусії щодо країн, які, на думку частини адміністрації, не демонструють достатнього рівня підтримки США. За даними медіа, раніше в оточенні Дональда Трампа обговорювався перелік держав НАТО, які нібито “недостатньо лояльні” до американських ініціатив, що викликало занепокоєння серед союзників.

    Попри жорстку риторику, Рубіо не заявив про офіційні кроки щодо перегляду членства США в НАТО. Водночас його висловлювання стали одним із найгостріших публічних сигналів з боку високопосадовців США за останній час і можуть посилити дискусію всередині Альянсу щодо розподілу відповідальності, оборонних витрат і військової співпраці між Європою та Сполученими Штатами.

  • Болгарія знову голосує: чому сьомі вибори за п’ять років можуть змінити курс країни

    Болгарія знову голосує: чому сьомі вибори за п’ять років можуть змінити курс країни

    У Болгарії 19 квітня 2026 року відбуваються дострокові парламентські вибори, які стали вже сьомими за останні п’ять років і черговою спробою країни вийти з тривалої політичної кризи. Держава з населенням близько 6,5 мільйона осіб уже кілька років поспіль не може сформувати стабільний уряд, що призвело до серії дострокових голосувань і постійної зміни політичних конфігурацій. Нинішні вибори проходять на тлі глибоких економічних проблем, корупційних скандалів та зростання недовіри громадян до традиційних політичних еліт.

    Ключовою інтригою цих виборів є можливе посилення позицій колишнього президента Румена Радева, який залишив свою посаду на початку 2026 року, щоб очолити новий політичний проєкт і спробувати сформувати уряд. За даними соціологічних опитувань, його політична сила має найбільшу підтримку серед виборців і може отримати понад третину голосів. Це суттєво випереджає основних конкурентів, зокрема правоцентристський альянс навколо партії ГЕРБ, підтримка якого значно знизилася.

    Радев веде кампанію під гаслами боротьби з корупцією та демонтажу олігархічної системи, яка, за словами багатьох болгар, протягом років стримувала розвиток країни. Водночас його політична позиція викликає занепокоєння серед європейських партнерів. Під час президентства він неодноразово виступав із критикою санкцій проти Росії, намагався блокувати військову допомогу Україні та робив заяви, які трактувалися як проросійські. Саме тому можливе формування уряду під його впливом розглядається як потенційний фактор зміни зовнішньополітичного курсу Болгарії.

    Економічна ситуація залишається головною темою виборів. Болгарія й надалі вважається найбіднішою країною Європейського Союзу, а її економіка перебуває у стані тривалої стагнації. Серед ключових проблем — низький рівень інвестицій, слабкий бізнес-клімат, неефективна судова система та високий рівень корупції. За оцінками міжнародних організацій, країна вже понад десять років не демонструє стабільного прогресу у боротьбі з корупцією, що негативно впливає на довіру громадян і міжнародних партнерів.

    Передвиборча кампанія супроводжувалася також інформаційними атаками та підозрами у зовнішньому втручанні. У болгарському інформаційному просторі активно поширювалися фейкові новини, а правоохоронці фіксували спроби підкупу виборців. Зокрема, у місті Варна було вилучено значну суму готівки, яка, за припущеннями, могла використовуватися для впливу на результати голосування. Експерти не виключають, що до цих процесів можуть бути причетні російські структури, що додає ще більшої напруги навколо виборів.

    Політична система Болгарії залишається фрагментованою, і навіть у разі перемоги жодна партія не зможе самостійно сформувати уряд. Це означає необхідність коаліційних переговорів, які в минулі роки неодноразово завершувалися провалом. Саме через це країна і опинилася у замкненому колі дострокових виборів, що повторюються майже щороку.

    Важливо й те, що ці вибори можуть мати ширші наслідки для Європейського Союзу. Болгарія є членом ЄС і НАТО, і будь-які зміни її політичного курсу можуть вплинути на баланс сил у регіоні. Зокрема, посилення позицій політиків із більш м’яким ставленням до Росії може ускладнити спільну політику ЄС щодо санкцій та підтримки України.

    Водночас значна частина болгарського суспільства підтримує європейський курс і виступає за реформи, спрямовані на зміцнення інституцій та боротьбу з корупцією. Саме тому результати виборів залишаються непередбачуваними, а подальший розвиток подій залежатиме від того, чи зможуть політичні сили домовитися про формування уряду.

    Таким чином, сьомі за п’ять років парламентські вибори у Болгарії стали черговим випробуванням для країни. Вони відображають глибину політичної та економічної кризи, а також боротьбу між різними баченнями майбутнього держави — від європейської інтеграції до більш незалежного або навіть проросійського курсу. Результати голосування можуть визначити не лише внутрішню стабільність Болгарії, а й її роль у європейській політиці в найближчі роки.

  • Кремль після ослаблення позицій Орбана шукає нові можливості впливу в ЄС — WP

    Кремль після ослаблення позицій Орбана шукає нові можливості впливу в ЄС — WP

    Після ослаблення політичних позицій прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана Росія може переорієнтовувати свої зусилля на пошук нових точок впливу в Європейському Союзі. Однією з країн, яка опинилася в центрі уваги аналітиків, стала Болгарія. Про це повідомляє The Washington Post із посиланням на європейських експертів і колишніх дипломатів.

    За оцінками видання, зміна політичного балансу в Угорщині створює для Кремля необхідність компенсувати втрату одного з найбільш лояльних до Москви лідерів у ЄС. У цьому контексті Болгарія розглядається як потенційно вразлива країна через внутрішньополітичну нестабільність, високий рівень протестних настроїв і традиційні історичні зв’язки з Росією.

    Напередодні парламентських виборів у Болгарії експерти фіксують підвищений інтерес до інформаційного простору країни. Зокрема, дослідники повідомляють про активізацію кампаній у соціальних мережах, включно з TikTok, де поширювалися матеріали на підтримку політичних сил, пов’язаних із колишнім президентом Руменом Радєвим.

    Аналітики зазначають, що подібні кампанії демонстрували значну кількість переглядів і швидке поширення контенту, однак наразі немає підтверджених даних про те, яка частина цієї активності є органічною, а яка може бути результатом скоординованих інформаційних операцій.

    Директор Центру дослідження демократії Мартін Владіміров, якого цитує WP, наголосив, що існують підозри щодо організованого характеру частини онлайн-кампаній, однак прямих доказів системного фінансування або координації наразі немає.

    У центрі уваги опинився Румен Радєв — політик, який раніше виступав проти розширення військової допомоги Україні та закликав до діалогу з Москвою. Його політичні позиції, за оцінками оглядачів, можуть сприяти посиленню російського впливу в регіоні, хоча сам він ці звинувачення відкидає.

    Також повідомляється про появу нової політичної сили, яка швидко здобула популярність завдяки антикорупційним гаслам і використанню протестних настроїв у суспільстві. Європейські джерела звертають увагу, що до політичних процесів у Болгарії можуть бути залучені колишні військові та особи, пов’язані з російськими структурами, однак ці дані залишаються на рівні припущень.

    Колишній посол Болгарії в Росії Іліан Васілєв вважає, що для Кремля збереження впливу в країнах ЄС є стратегічним завданням, особливо після втрати політичних союзників. Він наголошує, що Москва намагається використовувати як політичні, так і інформаційні інструменти впливу.

    У свою чергу болгарська влада повідомила про створення спеціального підрозділу у співпраці з Європейською комісією для протидії можливим спробам втручання у виборчий процес. Офіційні представники уряду заявляють про посилення заходів безпеки як в онлайн-просторі, так і безпосередньо на виборчих дільницях.

    Водночас Кремль публічно не підтверджує зацікавленості у втручанні. Речник президента Росії Дмитро Пєсков заявив, що не володіє інформацією про будь-які сигнали щодо відновлення діалогу з Болгарією.

    Експерти, яких цитує видання, застерігають від прямого порівняння потенційної ролі Болгарії з позицією Угорщини за Орбана. На їхню думку, навіть у разі приходу до влади більш проросійських сил країна залишатиметься залежною від фінансування Європейського Союзу, що обмежує можливості для різкої зміни зовнішньополітичного курсу.

    Крім того, для формування уряду в Болгарії, ймовірно, доведеться створювати коаліції з проєвропейськими політичними силами, що також знижує ризик радикального розвороту.

    Аналітики звертають увагу, що після змін у політичному ландшафті Центральної Європи в ЄС може утворюватися вакуум впливу серед лідерів, які потенційно здатні блокувати ключові рішення, зокрема щодо України.

    Серед політиків, яких раніше згадували як можливих носіїв подібних позицій, називали також прем’єр-міністра Словаччини Роберта Фіцо та чеського політика Андрея Бабіша.

    Експерти сходяться на думці, що Росія продовжує шукати політичні та інформаційні інструменти впливу в межах ЄС, а Болгарія розглядається як одна з потенційних точок інтересу через внутрішні політичні процеси та суспільні настрої.

  • Україна планує запустити новий міжнародний потяг до Болгарії через Румунію

    Україна планує запустити новий міжнародний потяг до Болгарії через Румунію

    У Києві відбулася зустріч представників урядів України та Болгарії, під час якої сторони обговорили відновлення та розвиток транспортного сполучення між країнами. Ключовим питанням переговорів став запуск нового міжнародного залізничного маршруту.

    У переговорах взяли участь віцепрем’єр-міністр з відновлення України Олексій Кулеба та міністр транспорту і зв’язку Болгарії Корман Ісмаїлов. Сторони розглянули низку стратегічних напрямків співпраці у транспортній сфері.

    Основною темою зустрічі став можливий запуск пасажирського залізничного сполучення між Україною та Болгарією через територію Румунії. Йдеться про тестовий запуск маршруту вже влітку у форматі тристоронньої взаємодії.

    За словами Олексія Кулеби, цей проєкт має не лише практичне значення для пасажирів, а й стратегічне — у контексті інтеграції України до європейської транспортної системи. Він зазначив, що попит на такий маршрут уже сформований, а сторони налаштовані реалізувати його найближчим часом у тестовому режимі.

    Окрему увагу учасники зустрічі приділили вартості проїзду. Розглядається можливість застосування механізму зобов’язань щодо надання публічних послуг, що дозволить забезпечити доступні тарифи для пасажирів.

    Крім залізничного сполучення, сторони обговорили розвиток транспортних коридорів, потенціал дунайського кластеру та модернізацію автомобільної інфраструктури. Досягнуто домовленостей щодо посилення координації у сфері автоперевезень і проведення засідання спільної українсько-болгарської автомобільної комісії.

    Також йшлося про цифровізацію транспортних сервісів, зокрема впровадження електронної черги на кордоні. Окремо сторони обговорили питання безпеки судноплавства в Чорному морі та домовилися активізувати роботу над міжурядовою угодою щодо морського пошуку і рятування.

    За підсумками переговорів Україна та Болгарія підтвердили готовність до подальшої співпраці та реалізації узгоджених ініціатив.

  • Від братерства до холодного розрахунку: що сталося з відносинами України і сусідів

    Від братерства до холодного розрахунку: що сталося з відносинами України і сусідів

    Перші місяці великої війни створили ілюзію, що стара карта Східної Європи згоріла разом із російським планом “Київ за три дні”. Але навесні 2026 року видно інше: емоційна єдність 2022-го закінчилася, і на перший план знову вийшли національні інтереси, енергетика, вибори, конкуренція та втома суспільств. Україна більше не живе в реальності “всі сусіди з нами”. Тепер у кожної столиці — своя гра.

    Лютий 2022 року справді став моментом історичного обнулення. Польща відкрила кордон і стала головним тилом для України, Молдова прийняла непропорційно велику кількість біженців, Румунія перетворилася на критичний маршрут для торгівлі й безпеки, а навіть країни з традиційно складною позицією, як-от Угорщина чи Болгарія, не наважувалися публічно стати в один ряд із Росією. Навесні 2026-го картина вже інша: одні сусіди поглиблюють співпрацю з Києвом, інші залишаються корисними, але холодними, а треті відверто використовують війну України як інструмент власного шантажу.

    Якщо спростити до формули, то сьогодні Україна має навколо себе чотири типи сусідів. Є держави, з якими інтереси майже повністю збігаються — передусім Румунія і Молдова. Є країни жорсткого прагматизму — Польща, Туреччина і, меншою мірою, Болгарія. Є відкрито проблемний блок — Угорщина та Словаччина. І є Білорусь, яка залишається не просто поганим сусідом, а ворожим плацдармом. Це вже не романтика 2022 року. Це зріла геополітика воєнного часу.

    Польща залишається найважливішим західним тилом України, але вже точно не в тому сентиментальному сенсі, який був у перші місяці вторгнення. Варшава й далі вкладається в оборону, готує новий пакет допомоги приблизно на 200 млн злотих і паралельно просуває масштабні оборонні програми всередині ЄС. Це означає, що польська держава продовжує бачити в російській загрозі власну проблему, а не лише українську.

    Але водночас Польща вже живе не логікою екстреної солідарності, а логікою внутрішньої політики. У країні зберігаються великі українські громади, що дає економічний ефект, але також породжує втому і соціальне тертя. Reuters ще у 2025 році фіксував, що українські біженці дали помітний внесок у польську економіку, але паралельно антиукраїнські настрої стали одним із факторів посилення праворадикальних сил. А в лютому 2026 року агентство знову звертало увагу на напруження навколо великих українських громад у Варшаві та Кракові. До того ж із березня 2026 року Польща змінила правила тимчасового захисту для українців, зробивши систему менш “надзвичайною” і більш бюрократичною. Це не розворот проти України, але це вже точно не епоха безумовного братерства.

    Угорщина тим часом остаточно вийшла з режиму пасивного скепсису і перейшла в режим відкритого блокування. Прем’єр Віктор Орбан не просто критикує Київ — він тримає в заручниках критично важливий для України пакет допомоги ЄС на 90 млрд євро, прив’язуючи свою позицію до зупинки транзиту нафти через “Дружбу”. Формула Будапешта зараз максимально проста: немає нафти — не буде грошей для України. Європейські лідери вже прямо називають цю поведінку неприйнятною і шукають способи обійти вето Орбана.

    Особливо показово, що сама історія з “Дружбою” виникла не через дії Києва, а через пошкодження інфраструктури внаслідок російського удару. Україна погодилася прийняти технічну і фінансову допомогу ЄС для ремонту трубопроводу, а Зеленський повідомив, що на повне відновлення транзиту потрібно близько півтора місяця. Але Будапешт вирішив використати кризу не для спільного тиску на Москву, а для тиску на Київ і Брюссель. Це і є головна риса українсько-угорських відносин 2026 року: вже не суперечка про меншини чи шкільні програми, а повноцінне політичне протистояння.

    Словаччина у 2026 році майже синхронізувалася з угорською лінією. Роберт Фіцо ще донедавна намагався балансувати — різка риторика, але не повне руйнування контактів. Тепер баланс майже зник. Братислава не лише підтримала тиск на Україну через нафтопровід, а й оголосила про припинення аварійних постачань електроенергії, а згодом через паливну кризу дозволила заправкам продавати дизель дорожче для іноземців і навіть обмежувати відпуск пального. Формально це рішення пояснюють нестачею ресурсу та “паливним туризмом”, але політично воно стало частиною того самого конфлікту навколо “Дружби”.

    Це означає, що Київ тепер має справу не з одним проблемним сусідом, а з цілим мініблоком Угорщина—Словаччина. І цей блок небезпечний не тільки тим, що створює труднощі в ЄС, а й тим, що вбудовує українське питання у передвиборчу політику двох урядів. Для Орбана й Фіцо жорсткість щодо України — це давно не зовнішня політика, а частина внутрішнього електорального менеджменту.

    На протилежному полюсі — Румунія. Якщо у відносинах Києва і Бухареста історично було достатньо взаємної недовіри, то нині Румунія стала одним із найстабільніших партнерів України в регіоні. 12 березня 2026 року під час візиту Зеленського до Румунії було підписано декларацію про стратегічне партнерство. Офіційний Бухарест прямо прив’язує цю домовленість до співпраці в обороні, енергетиці та відбудові.

    Ще важливіше те, що румунсько-українська співпраця вже не обмежується лише політичними жестами. Reuters повідомляв про ранні переговори між “Нафтогазом” і OMV Petrom щодо спільного освоєння великого газового родовища в Чорному морі. Паралельно Румунія ще раніше передала Україні систему Patriot, а нині дедалі чіткіше бачить Чорне море як спільний простір безпеки, де українська стійкість напряму працює на румунські інтереси. Саме тому Бухарест навесні 2026-го — чи не найперспективніший сусід України з погляду довгих стратегічних домовленостей.

    Молдова — окремий випадок, бо це не “велика” регіональна держава, а країна з набагато вужчим ресурсом. Але саме тому її лінія виглядає ще показовішою. Після російського удару по Новодністровській ГЕС у березні 2026 року забруднення води дісталося молдовської Бєльцівщини, тисячі людей залишилися без водопостачання, а Кишинів публічно поклав відповідальність на Росію. Це був ще один наочний епізод того, як безпека України і безпека Молдови вже фактично зрослися.

    Саме тому відносини Києва і Кишинева сьогодні, мабуть, найменш конфліктні в усьому периметрі. Молдова не має ресурсів Польщі чи Румунії, але має політичну ясність: будь-яке послаблення України автоматично збільшує ризики для самої Молдови. І поки Майя Санду утримує цей курс, Кишинів залишається для України не просто добрим сусідом, а дуже близьким політичним союзником.

    Болгарія, на відміну від Румунії, не робить гучних заяв про стратегічне партнерство, але й не скочується у відкритий конфлікт, як Будапешт чи Братислава. Її роль тиха, але корисна. У 2026 році Софія взяла на себе координацію спільного морського порядку денного для Чорного моря після України, а болгарське енергетичне відомство прямо говорить про завершення розширення газових інтерконекторів, які мають зробити країну важливим маршрутом LNG до України та Центральної Європи. Крім того, Болгарія продовжила тимчасовий захист для українців до березня 2027 року. Це не політика “великої дружби”, але це стабільна і доволі дисциплінована підтримка.

    Туреччина ж залишається тим, ким була фактично з першого дня великої війни: не союзником у західному розумінні, а сильним самостійним гравцем, який одночасно співпрацює і конкурує з усіма. У березні 2026 року Анкара знову запропонувала майданчик для наступного раунду переговорів між Росією та Україною. Ще у січні турецький МЗС підкреслював, що безпека Чорного моря для Анкари є стратегічним пріоритетом. Але Туреччина, як і раніше, не приєднується до західних санкцій проти Росії і паралельно дбає про безпеку власних газових маршрутів, зокрема Blue Stream і TurkStream.

    Для України це означає просту річ: Туреччина корисна, але не сентиментальна. Вона може допомагати в оборонній кооперації, підтримувати в Чорному морі, залишатися зручним дипломатичним майданчиком і водночас не робити жодного кроку, який суперечить її власним енергетичним чи торговельним інтересам. Саме тому відносини з Анкарою сьогодні — це не “дружба”, а складна математика взаємної вигоди. І в цій математиці Україна мусить діяти без ілюзій.

    Нарешті, Білорусь. Тут жодних двозначностей уже не залишилося. У лютому 2026 року Україна офіційно запровадила санкції проти Олександра Лукашенка, прямо звинувативши Мінськ у сприянні російській війні, зокрема у допомозі з дроновими атаками і використанні білоруської території як інфраструктурної бази. Навіть попри те, що в березні Мінськ почав торг із США, звільнив 250 політв’язнів і домігся часткового послаблення американських санкцій, це жодним чином не змінює українського погляду: Білорусь залишається несамостійним військово-політичним придатком Росії.

    Так, у довгій перспективі Київ, очевидно, залишатиме собі простір для майбутнього діалогу з постлукашенківською Білоруссю. Але навесні 2026 року це не сусід у політичному сенсі, а північний ризик. Не обов’язково ризик нового наступу завтра, але точно ризик для безпеки, логістики і планування, який не можна ігнорувати.

    Якщо ж спробувати підбити сухий підсумок, то головна зміна порівняно з 2022 роком полягає ось у чому: навколо України більше немає єдиного морального фронту. Є пояс підтримки, але він неоднорідний. Румунія і Молдова зараз ближчі до формули справжнього партнерства. Польща залишається критично важливою, але все сильніше мислить у категоріях власного політичного балансу. Болгарія і Туреччина — це надійний, але стриманий прагматизм. Угорщина і Словаччина — відверта зона конфлікту. Білорусь — ворожий тил Росії. І це, мабуть, і є головний геополітичний підсумок весни 2026 року: Україна більше не може дозволити собі політику на емоціях, бо її сусіди давно повернулися до політики інтересів.

  • Шахраї продають українцям громадянство ЄС і роблять їх співучасниками злочину

    Шахраї продають українцям громадянство ЄС і роблять їх співучасниками злочину

    Українці дедалі частіше стають жертвами шахрайських схем із нібито “швидким отриманням громадянства ЄС”. Йдеться про пропозиції оформити паспорти Болгарії або Румунії без знання мови, проживання чи реального походження. Як попереджає юрист Максим Маршал, такі послуги можуть завершитися не лише втратою десятків тисяч євро, а й кримінальною відповідальністю.

    За його словами, шахраї активно просувають рекламу в соцмережах, обіцяючи громадянство Європейського Союзу за 10 тисяч євро протягом року. Потенційним клієнтам пояснюють, що “спеціалісти” нібито самостійно знайдуть родинне коріння в архівах або оформлять документи про походження.

    Насправді ж, наголошує юрист, люди фактично погоджуються на підробку документів.

    “Після першого платежу людина сама стає співучасником злочину. Саме тому більшість потерпілих не звертаються до поліції — вони бояться відповідальності”, — пояснює Маршал.

    Схема працює за типовим сценарієм. Спочатку клієнт сплачує кілька тисяч євро “за архівні запити”. Потім з’являються додаткові платежі — нібито за прискорення процедури або “вирішення питання в комісії”. У підсумку посередники зникають, а жодного реального процесу отримання громадянства не існує.

    Юрист наголошує, що законодавство Болгарії та Румунії передбачає лише один шлях — заявник повинен особисто довести своє походження документами з офіційних державних реєстрів. Архівні записи перевіряються через міждержавні запити, і будь-яка невідповідність автоматично відкриває кримінальне провадження щодо підробки документів.

    Навіть у випадках, коли громадянство було отримано обманом, його можуть анулювати через роки після видачі паспорта. Наслідками можуть стати депортація, заборона в’їзду до ЄС і серйозні юридичні проблеми з майном або роботою в Європі.

    Серед головних ознак шахрайства експерт називає гарантії “100% результату”, обіцянки знайти вигаданих родичів у архівах, посилання на “своїх людей у міністерствах” та договори, оформлені як консультаційні послуги без жодної юридичної відповідальності виконавця.

    Максим Маршал підкреслює: легального способу “купити” громадянство ЄС не існує. Єдиний безпечний шлях — довготривале проживання, отримання дозволу на проживання та подальша натуралізація відповідно до законів конкретної країни.

    За словами юриста, бажання швидко отримати європейський паспорт часто перетворює людей на легку здобич для аферистів, які заробляють саме на прагненні обійти закон.

  • Нардеп Железняк розповів про зрив закупівлі енергоблоків для ХАЕС

    Нардеп Железняк розповів про зрив закупівлі енергоблоків для ХАЕС

    Закупівлю енергоблоків для Хмельницької атомної електростанції у Болгарії вдалося зірвати в останній момент через зміну положень законопроєкту. Про це заявив народний депутат Ярослав Железняк, оприлюднивши деталі цієї історії у відео, яке він назвав однією з найрезонансніших спроб реалізації корупційної схеми у сфері енергетики.

    За словами парламентаря, голосування за закон щодо закупівлі обладнання для Хмельницької АЕС стало одним із найбільш суперечливих рішень Верховної Ради за останній рік. Йшлося про придбання енергоблоків радянського зразка, які тривалий час зберігалися на складах у Болгарії, орієнтовною вартістю близько 1 млрд доларів.

    Железняк стверджує, що ці енергоблоки планували використати як основу для масштабного атомного будівництва в Україні, загальна вартість якого могла сягнути сотень мільярдів гривень. За його оцінками, мова йшла про 130–140 млрд грн бюджетних коштів. Прибутки учасників схеми, за версією депутата, мали формуватися на кількох етапах — від закупівлі обладнання через посередників до постачання та подальшого будівництва.

    Народний депутат заявив, що ідея проєкту з’явилася ще у 2024 році. Тоді уряд схвалив законопроєкт про добудову двох нових енергоблоків ХАЕС, оскільки чинне законодавство вимагає ухвалення окремого закону для кожного нового атомного об’єкта. Документ подали до парламенту 3 квітня 2024 року, однак його тривалий час блокували.

    Згодом, за словами Железняка, стало зрозумвая, що ключовим інтересом ініціаторів була не стільки добудова станції, скільки саме закупівля обладнання у Болгарії. У результаті було запропоновано компромісне рішення — дозволити купівлю енергоблоків без права їх встановлення чи використання без ухвалення окремого закону.

    Відповідну правку внесли до іншого законопроєкту. Вона передбачала можливість прямого контракту на купівлю обладнання, але водночас забороняла його розміщення або застосування без нового рішення Верховної Ради. Як стверджує Железняк, ці зміни були внесені в останній момент, а представники Міністерства енергетики нібито не звернули на них належної уваги.

    Після ухвалення документа, за словами депутата, в Офісі президента усвідомили, що закон не містить механізмів для запуску масштабного атомного будівництва. Документ тривалий час не підписували, а згодом, у березні, він усе ж набув чинності. Після цього болгарська сторона заявила про відмову від продажу енергоблоків, оскільки запропонована формула втратила для неї привабливість.

    Железняк також наголосив, що президент України публічно підтримував ідею закупівлі енергоблоків, у зв’язку з чим, на його думку, залишаються відкритими питання щодо того, чи змінилася позиція глави держави після зриву угоди.