Позначка: Андрій Сибіга

  • Перший візит очільника ЮНЕСКО до України: Андрій Сибіга зустрівся з Халедом Ель-Енані у Києві

    Перший візит очільника ЮНЕСКО до України: Андрій Сибіга зустрівся з Халедом Ель-Енані у Києві

    Новообраний Генеральний директор ЮНЕСКО Халед Ель-Енані здійснив свій перший офіційний візит до України у новому статусі та провів у Києві переговори з Міністром закордонних справ України Андрієм Сибігою. Символічно, що приїзд очільника організації збігся з відзначенням 975-річчя Києво-Печерської лаври, яка входить до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

    Ключові деталі та пріоритети співпраці

    • Захист культурної спадщини: Головною темою перемовин став захист українських музеїв, навчальних закладів та історичних пам’яток від регулярних російських атак, а також системний моніторинг пошкоджених об’єктів.
    • Повернення вкрадених артефактів: Сторони окремо розглянули проблему незаконного вивезення українських культурних цінностей із тимчасово окупованих територій і потребу вдосконалення міжнародних інструментів для їх реституції.
    • Фінансова підтримка: Наразі ЮНЕСКО залучила вже понад $77 млн на підтримку сфери культури, науки та освіти в Україні.
    • Архівна виставка: Дипломати ознайомилися зі спеціальною експозицією архівних документів про історію співпраці України з ЮНЕСКО, зокрема з матеріалами про «Українську Республіканську Капелу за кордоном (1919–1929)», номіновану до реєстру «Пам’ять світу».

    З заяви Міністра закордонних справ України Андрія Сибіги:

    «Перший візит Халеда Ель-Енані на посаді Генерального директора ЮНЕСКО в Україну — важливий сигнал солідарності та підтримки. Особливо символічно, що він відбувається у день, коли ми відзначаємо 975-річчя Києво-Печерської лаври — унікальної памʼятки української історії та культури і частини світової спадщини».

     

  • Сибігу розглядають на посаду посла у Польщі після виходу з МЗС

    Сибігу розглядають на посаду посла у Польщі після виходу з МЗС

    Посольство України у Варшаві найближчим часом змінить керівника. Після того як Василь Боднар перейде на посаду заступника міністра закордонних справ — про це 3 серпня на нараді послів заявив Володимир Зеленський, — одна з найважливіших дипломатичних місій Києва звільняється. І саме зараз у вузькому колі, яке відстежує кадрові процеси, з’явилася інформація: уже третє незалежне джерело підтверджує, що восени Андрій Сибіга може залишити посаду виконувача обов’язків міністра і вирушити послом до Польщі. Хто його замінить, поки невідомо.

    Сибіга — один із небагатьох українських дипломатів, для яких Варшава не є чужою територією. У 1998–2002 роках він працював другим, потім першим секретарем посольства. У 2008–2012-му — радником-посланником. Володіє польською. Після Туреччини (2016–2021) і посади заступника керівника Офісу президента (2021–2024) він став міністром у вересні 2024-го, замінивши Дмитра Кулебу. Після липневої урядової ротації 2026 року, коли Верховна Рада затвердила новий Кабмін на чолі з Сергієм Корецьким, Сибіга залишився виконувачем обов’язків. Повноцінне призначення міністрів закордонних справ і оборони тоді відклали.

    Польський напрямок для Києва залишається одночасно стратегічним і найскладнішим. Через територію сусідньої держави проходить левова частка логістики для фронту. У Польщі проживають близько двох мільйонів українців. Водночас останні півтора року відносини пройшли через кілька гострих фаз — історичні суперечки, рішення щодо орденів, риторика навколо УПА, антиукраїнські інциденти. Сибіга був одним із тих, хто намагався гасити ескалацію: у червні 2026-го він публічно повернув польську державну нагороду після рішення щодо ордена Зеленського, пізніше передавав Сікорському пакет антикризових кроків і неодноразово підкреслював, що емоції грають на руку лише Москві.

    Призначення досвідченого переговорника з глибоким знанням польського політичного поля на посаду посла виглядає логічним саме зараз, коли Боднар повертається до Києва, а відносини потребують не стільки публічної риторики, скільки щоденної, часто непублічної роботи. Для Банкової це також спосіб зберегти контроль над ключовим напрямом і не допустити різкої зміни курсу: Сибіга вже кілька років працює в одній системі координат з Офісом президента.

    Питання наступника залишається повністю відкритим. У грудні 2025-го в публічному просторі з’являлися чутки, що місце Сибіги може зайняти тодішній перший заступник міністра Сергій Кислиця. Однак від січня 2026-го Кислиця працює першим заступником керівника Офісу президента Кирила Буданова і в переговорних процесах з партнерами. Нових імен, які б активно обговорювалися в контексті повноцінного призначення на посаду міністра закордонних справ, у відкритих джерелах наразі немає. Після липневої ротації президент прямо говорив про необхідність закріпити за окремими людьми конкретні пріоритетні зовнішньополітичні треки — від США і ЄС до сусідів і Близького Сходу. Хто саме візьме на себе загальне керівництво МЗС, стане зрозуміло лише тоді, коли з’явиться офіційна номінація від Банкової.

    Поки міністерство працює в режимі виконувача обов’язків, а посольство у Варшаві готується до ротації, осінній кадровий сценарій, про який говорять джерела, може стати однією з перших видимих ознак того, як саме Банкова розставляє людей на ключових напрямках після липневого оновлення влади.

     

  • «Росія напала, Україна захищається»: Лубінець розкритикував ЮНІСЕФ через заяву про загиблих дітей

    «Росія напала, Україна захищається»: Лубінець розкритикував ЮНІСЕФ через заяву про загиблих дітей

    Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець розкритикував формулювання ЮНІСЕФ у заяві щодо загибелі та поранення дітей унаслідок війни. Омбудсман заявив, що міжнародні організації мають чітко називати причину трагедії та не створювати враження, ніби Україна і Росія є рівнозначними сторонами конфлікту.

    Реакція Лубінця стала продовженням дискусії, яка виникла після публікації ЮНІСЕФ про дітей, які постраждали в Україні та Росії. Українська сторона звернула увагу передусім на контекст подачі інформації: на думку Києва, повідомляти про жертви з обох боків без чіткого пояснення, хто розпочав війну та хто здійснює агресію, означає створювати викривлену картину причин і наслідків.

    Лубінець наголосив, що Росія веде агресію проти України з 2014 року, а її наслідками стали сотні загиблих та тисячі поранених українських дітей.

    За наведеними омбудсманом актуальними даними, від початку російської агресії загинули щонайменше 728 дітей, 2775 отримали поранення, ще 2372 дитини вважаються зниклими безвісти. Йдеться лише про документально зафіксовані випадки, тому реальна кількість постраждалих може бути більшою.

    Для порівняння, ще станом на 4 червня 2026 року Міністерство закордонних справ України повідомляло про щонайменше 707 загиблих, 2548 поранених та 2317 зниклих безвісти дітей. Це означає, що навіть протягом останніх місяців офіційна статистика продовжувала зростати. МЗС тоді також наголошувало, що встановити остаточний масштаб злочинів неможливо через активні бойові дії та окупацію частини української території.

    Лубінець: агресор і жертва не можуть бути рівнозначними

    Головна претензія українського омбудсмана стосується не самого факту згадки про загиблих дітей, а способу, в який міжнародна організація описує війну.

    Лубінець наголосив, що в цій ситуації існує конкретна сторона, яка розпочала агресію. Росія вторглася на територію України, тоді як Україна реалізує право на захист.

    Саме тому, за його словами, «неприпустимо подавати інформацію у спосіб, який може створювати хибне враження рівнозначності між агресором і жертвою».

    Омбудсман сформулював позицію ще чіткіше: «Агресор і жертва — не рівнозначні сторони. Росія напала. Україна захищається».

    На думку Лубінця, міжнародні організації мають враховувати цей контекст у своїх публічних комунікаціях, особливо коли йдеться про загибель цивільних та дітей.

    Україна вказує на масштаб втрат серед дітей

    Позиція омбудсмана відповідає тій, яку українська влада неодноразово озвучувала раніше.

    У червні МЗС нагадувало, що українські діти потерпають від російської агресії вже понад 12 років, а після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році зіткнулися не лише з ракетними та дроновими ударами, а й із депортацією, примусовим переміщенням, русифікацією та мілітаризацією на окупованих територіях.

    Станом на 4 червня Україна також офіційно повідомляла про понад 20 тисяч дітей, незаконно депортованих або примусово переміщених Росією. На той момент повернути додому вдалося 2212 дітей.

    У Міністерстві закордонних справ підкреслювали, що російські війська систематично атакують цивільні об’єкти — житлові будинки, лікарні, школи, дитячі садки та енергетичну інфраструктуру. Через війну мільйони дітей були змушені залишити свої домівки або втратили нормальний доступ до освіти, медицини та безпечного середовища.

    Президент Володимир Зеленський та перша леді Олена Зеленська 4 червня також брали участь у вшануванні пам’яті дітей, загиблих через російську агресію. На той момент глава держави говорив про щонайменше 707 убитих українських дітей та тисячі поранених і викрадених.

    Окреме питання виникло через дані про загиблих

    Лубінець також звернув увагу на точність цифр, які використовують міжнародні організації. За його словами, в одному з нещодавніх випадків у Кривому Розі загинули семеро дітей, тоді як у повідомленні ЮНІСЕФ ішлося про трьох.

    Омбудсман заявив, що така різниця потребує ретельної перевірки. Для нього це не лише питання статистики: коли йдеться про загиблих дітей, міжнародні структури повинні максимально точно перевіряти інформацію перед її публікацією.

    Показовим для масштабу дитячих втрат у цьому місті залишається й російський удар по Кривому Рогу 4 квітня 2025 року. За офіційними даними міської влади, балістична ракета з касетною бойовою частиною вдарила по житловому кварталу поблизу дитячого майданчика. Тоді загинули 20 людей, серед яких дев’ятеро дітей, а майже 100 людей були травмовані.

    Перед Лубінцем ЮНІСЕФ розкритикував Сибіга

    Претензії до комунікації ЮНІСЕФ раніше висловив і міністр закордонних справ України Андрій Сибіга.

    Причиною стала заява міжнародної організації від 4 серпня щодо дітей, які загинули або були поранені в Україні та Росії. Українське МЗС вважає принципово важливим зазначати першопричину таких трагедій — російську агресію.

    Позиція Києва полягає в тому, що гуманітарна нейтральність не повинна перетворюватися на нейтральність щодо причин війни. Українська сторона наполягає: співчуття цивільним жертвам може бути універсальним, але юридична та політична оцінка того, хто розпочав міжнародний збройний конфлікт, не повинна зникати з повідомлень міжнародних структур.

    Саме питання відповідальності Росії є центральним і в офіційній позиції МЗС. У червневій заяві відомство прямо називало загибель українських дітей наслідком збройної агресії Російської Федерації та наголошувало на необхідності притягнення винних до відповідальності.

    Чому формулювання міжнародних організацій викликають реакцію Києва

    Дискусія навколо заяви ЮНІСЕФ виходить за межі одного повідомлення. Для України принциповим залишається питання, як міжнародні організації описують російсько-українську війну для глобальної аудиторії.

    Формулювання, в яких Росія та Україна представлені просто як дві сторони, між якими відбуваються бойові дії, українська влада вважає небезпечними, оскільки вони можуть стирати причинно-наслідковий зв’язок між російським вторгненням і його наслідками.

    Офіційна українська позиція ґрунтується на тому, що війна не почалася як симетричне протистояння двох держав: Росія здійснила агресію проти України, окупувала частину її міжнародно визнаної території, а у лютому 2022 року розпочала повномасштабне вторгнення.

    Тому Лубінець закликав ЮНІСЕФ та інші міжнародні організації надалі уважніше ставитися як до цифр, так і до формулювань. Для українського омбудсмана йдеться не просто про дипломатичну термінологію, а про збереження чіткого розуміння відповідальності за війну та загибель цивільних.

    І статистика продовжує змінюватися. Якщо на початку червня офіційні українські джерела повідомляли про 707 убитих дітей, то в заяві Лубінця 10 серпня йдеться вже про щонайменше 728. Це ще раз показує, чому Київ наполягає: за кожною новою цифрою стоїть конкретний наслідок війни, а в повідомленнях про ці жертви, на переконання української сторони, не можна відокремлювати трагедію від її причини.

  • Сибіга у річницю протестів у Білорусі: «Майбутнє країни має визначати її народ, а не Москва»

    Сибіга у річницю протестів у Білорусі: «Майбутнє країни має визначати її народ, а не Москва»

    Виконувач обов’язків міністра закордонних справ України Андрій Сибіга виступив із заявою з нагоди шостої річниці масових протестів у Білорусі, які спалахнули після президентських виборів 9 серпня 2020 року. Український дипломат наголосив, що прагнення білорусів до свободи та демократичних змін не вдалося знищити попри роки репресій, ув’язнень і вимушеного вигнання.

    «Шість років тому, 9 серпня, білоруси чітко продемонстрували своє прагнення до демократичних змін і право самостійно визначати майбутнє власної країни. Їхній вибір зустріли репресіями», – зазначив Сибіга у своїй заяві.

    Президентські вибори в Білорусі 9 серпня 2020 року стали початком найбільш масштабної хвилі протестів у країні за десятиліття. Офіційна влада оголосила переможцем Олександра Лукашенка, однак опозиція та низка західних держав не визнали результати виборів достовірними. Масові акції протесту супроводжувалися жорсткими діями силовиків, затриманнями та переслідуваннями учасників демонстрацій. Міжнародні спостерігачі та правозахисні організації повідомляли про численні порушення прав людини.

    За словами Сибіги, роки тиску з боку білоруської влади не змогли знищити прагнення суспільства до свободи, демократії та суверенітету. Він підкреслив, що Україна й надалі підтримуватиме білорусів, які виступають за демократичне майбутнє своєї держави.

    Окремо очільник українського зовнішньополітичного відомства наголосив на принциповій позиції Києва щодо білоруського народу та режиму Лукашенка. Україна, за його словами, чітко розрізняє громадян Білорусі та політичний режим, який нині контролює країну. Сибіга зазначив, що саме режим Лукашенка несе відповідальність за сприяння російській агресії проти України.

    «Ми цінуємо багатьох білорусів, які стали на бік України та виступили проти російської агресії», – заявив він.

    Український дипломат також висловив сподівання, що в майбутньому Білорусь зможе стати вільною, незалежною, демократичною та європейською державою. На його думку, майбутнє країни має визначати саме білоруський народ, а не Москва.

    «Ми сподіваємося, що одного дня Білорусь стане вільною, незалежною, демократичною та європейською державою, де саме її народ, а не Москва, визначатиме майбутнє країни», – наголосив Сибіга.

    Він також заявив, що Україна продовжуватиме тісну взаємодію з лідеркою білоруських демократичних сил Світланою Тихановською та іншими представниками білоруської опозиції, які виступають за демократичні зміни.

    Україна останнім часом посилює контакти з демократичними силами Білорусі. У травні 2026 року Тихановська вперше здійснила робочий візит до Києва та провела переговори із Сибігою. Сторони обговорили безпекову ситуацію в регіоні, майбутнє Білорусі та подальшу взаємодію України з білоруськими демократичними силами. За підсумками переговорів Київ підтвердив, що розглядає білоруський народ і режим Лукашенка окремо, а також виступає за незалежну та суверенну Білорусь, яка не буде використовуватися Росією як військовий плацдарм.

    У МЗС України також повідомляли про призначення посла з особливих доручень, який відповідає за взаємодію з представниками білоруських демократичних сил. Серед напрямів співпраці – гуманітарна, інформаційна, санкційна та експертна сфери. Київ також заявляв про зацікавленість у майбутньому приєднанні демократичної Білорусі до Люблінського трикутника.

    Водночас ситуація з правами людини в Білорусі залишається складною. Після протестів 2020 року влада країни продовжила масштабну кампанію переслідувань опозиціонерів, журналістів, правозахисників, активістів та інших громадян, яких звинувачують у політичній діяльності. Європейський Союз неодноразово заявляв про підтримку демократичних сил Білорусі та наголошував на необхідності звільнення політичних в’язнів.

    За наведеними правозахисниками даними, за шість років після виборів було зафіксовано десятки тисяч випадків репресій – від затримань та допитів до обшуків, кримінального переслідування і тиску на родичів опозиціонерів. Значна кількість людей була змушена залишити країну через загрозу переслідування.

    Водночас частина білорусів після початку повномасштабної війни Росії проти України відкрито виступила на боці України. Білоруські добровольці беруть участь у бойових діях проти російських військ, а активісти й представники демократичної опозиції підтримують Україну та виступають проти використання Білорусі як плацдарму для російської агресії.

    Позиція Києва щодо офіційного Мінська залишається принциповою: Україна засуджує підтримку Лукашенком російської агресії, але водночас прагне зберігати контакти з білорусами, які виступають за демократичне та європейське майбутнє своєї держави.

    Таким чином, через шість років після протестів Україна продовжує наголошувати, що політичне майбутнє Білорусі має визначатися її громадянами. Київ також демонструє готовність підтримувати демократичні сили країни та поглиблювати співпрацю з ними на тлі подальшої залежності режиму Лукашенка від Росії.

  • Зеленський зробив жорстку заяву про Донбас: Україна не віддасть території заради «перемоги»

    Зеленський зробив жорстку заяву про Донбас: Україна не віддасть території заради «перемоги»

    Президент України Володимир Зеленський заявив, що Росія не зможе отримати перемогу у війні проти України, а Київ не погодиться самостійно залишити території Донбасу. За його словами, російському диктатору Володимиру Путіну необхідно продемонструвати російському суспільству певний результат війни, однак Україна не має наміру віддавати свої території лише для того, щоб Москва могла оголосити це своєю перемогою.

    Про це глава держави заявив в інтерв’ю, оприлюдненому у його Telegram-каналі.

    Зеленський зазначив, що питання Донбасу залишається одним із ключових у можливих домовленостях про завершення війни. За його словами, Путіну потрібно буде «продати» росіянам результат війни, а для цього Кремль прагне отримати контроль над усім Донбасом. Водночас президент наголосив, що Україна не збирається добровільно залишати свої позиції та передавати Росії території.

    «Йому потрібно продавати перемогу. Перемоги в нього в Україні не буде. Йому потрібно захопити Донбас. Ми відходити самі по собі не збираємося», — заявив Зеленський.

    Глава держави пояснив, що навіть потенційне рішення про відхід українських військ із певних територій не гарантувало б припинення російської агресії. На його думку, Москва могла б використати отримані території як проміжний етап для подальшого наступу.

    «Ніхто не буде залишати свою державу, своїх людей і просто виходити. Тому що ніхто не гарантує, що ця людина не піде далі», — наголосив президент, говорячи про Путіна.

    Таким чином, Зеленський фактично дав зрозуміти, що Україна не розглядає односторонній вихід із Донбасу як прийнятний варіант завершення війни. Водночас президент не відкинув необхідність пошуку дипломатичного шляху для припинення бойових дій.

    За його словами, припинення вогню наразі необхідне обом сторонам, оскільки ніхто не може наперед знати, яким саме буде остаточний формат завершення війни. Водночас будь-які домовленості, на думку української сторони, мають забезпечувати реальну безпеку України та не створювати умов для нового російського наступу.

    Окремо Зеленський розповів про майбутні гарантії безпеки для України. Він зазначив, що після завершення війни Київ розраховує отримати потужні гарантії від Сполучених Штатів на випадок повторної агресії Росії. Саме питання гарантій безпеки залишається одним із ключових під час обговорення можливого мирного врегулювання.

    Президент також наголосив на необхідності продовження дипломатичної роботи з міжнародними партнерами. За його словами, Україна готова працювати над припиненням війни, однак не погодиться на домовленості, які створять ризик повторного нападу Росії.

    На цьому тлі залишається актуальним питання відновлення переговорного процесу за участю України, США та Росії. Попередні тристоронні переговори, які відбувалися у лютому цього року, не принесли очікуваного результату. Одним із найбільш складних питань залишається майбутній статус окупованих територій, зокрема Донбасу.

    Водночас останні сигнали від американської сторони можуть свідчити про спроби знову запустити дипломатичний процес. Виконувач обов’язків міністра закордонних справ України Андрій Сибіга заявляв, що українська сторона очікує на приїзд до Києва представників президента США Дональда Трампа для обговорення подальших кроків щодо мирних переговорів.

    Окрім цього, у ЗМІ з’являлася інформація про можливі неформальні контакти європейських і російських політиків у Відні. За даними публікацій, у таких зустрічах могли брати участь колишні представники влади Великої Британії, Франції, Німеччини та Росії. Офіційного статусу переговорів ці контакти не мають, однак вони свідчать про активізацію дискусій щодо можливих шляхів завершення війни.

    Для Києва одним із головних викликів залишається необхідність поєднати прагнення до припинення бойових дій із гарантіями того, що Росія не використає паузу для підготовки нового наступу. Саме тому питання територій, гарантій безпеки та механізмів контролю за виконанням майбутніх домовленостей можуть стати визначальними під час будь-яких наступних переговорів.

    Заява Зеленського про Донбас демонструє, що Україна не готова погоджуватися на односторонні територіальні поступки як ціну за припинення війни. Водночас Київ продовжує заявляти про готовність до дипломатії та пошуку формату, який дозволить зупинити бойові дії й забезпечити довгострокову безпеку країни.

  • Азербайджан готовий дати Україні газ: Київ уже підготував Баку «пакет пропозицій»

    Азербайджан готовий дати Україні газ: Київ уже підготував Баку «пакет пропозицій»

    Азербайджан заявив про готовність розширити енергетичну співпрацю з Україною та за необхідності розпочати постачання природного газу. У Києві у відповідь повідомили, що вже мають для Баку окремий «пакет пропозицій», який передбачає диверсифікацію джерел постачання енергоносіїв та ширше використання української газової інфраструктури.

    Про це 6 серпня під час візиту до Києва заявили міністр закордонних справ Азербайджану Джейхун Байрамов та український колега Андрій Сибіга.

    Байрамов наголосив, що Азербайджан уже постачає природний газ до 16 держав і зацікавлений у подальшому розширенні географії експорту. При цьому сторони розглядають не лише безпосереднє постачання палива для українських споживачів, а й значно ширшу модель — використання величезних українських підземних газосховищ як елементу регіональної торгівлі газом.

    За словами азербайджанського міністра, співпраця у сфері енергетичної безпеки має значний потенціал, зокрема через можливість зберігати газ в Україні та використовувати цю інфраструктуру для поставок у ширшому європейському регіоні.

    Це особливо важливо зараз, коли Україна готується до чергового складного опалювального сезону, а російські удари регулярно пошкоджують об’єкти газовидобутку та енергетичної інфраструктури.

    Україна вже підготувала Баку конкретні пропозиції

    Андрій Сибіга у відповідь заявив, що Київ зацікавлений у подальшому розширенні присутності азербайджанського бізнесу в Україні.

    «У нас є пакет пропозицій для наших азербайджанських друзів. Ми зацікавлені в диверсифікації постачання енергоносіїв в Україну», — наголосив очільник українського МЗС.

    Детального переліку цих пропозицій він не розкрив.

    Тому наразі невідомо, чи містить пакет уже конкретні контракти, обсяги майбутніх поставок, цінові параметри або маршрути транспортування.

    Фактично мова поки йде про політичну готовність обох держав перейти до поглибленої енергетичної співпраці, а не про вже підписаний контракт на певну кількість кубометрів газу.

    Азербайджан уже став одним із ключових постачальників газу до Європи

    Роль Баку на європейському газовому ринку суттєво зросла після початку повномасштабної війни Росії проти України та різкого скорочення російських поставок до ЄС.

    Азербайджан експортує газ через Південний газовий коридор, який включає Південнокавказький трубопровід, TANAP через Туреччину та TAP у напрямку Греції, Албанії та Італії.

    На червневій зустрічі глав МЗС Азербайджану, Грузії та Туреччини Байрамов повідомляв, що азербайджанський природний газ уже експортується до 16 держав. Він також наголошував, що стратегічні трубопровідні проєкти через Південний Кавказ стали одним із ключових елементів регіональної енергетичної безпеки.

    Тобто потенційна угода з Україною не вимагатиме створення експортного сектору з нуля. Азербайджан уже має виробництво, міжнародну систему поставок та державну компанію SOCAR, яка працює на багатьох європейських ринках, включно з Україною. OECD зазначає, що SOCAR веде діяльність, зокрема, в Туреччині, Румунії, Австрії, Швейцарії та Україні.

    Але як фізично доставити азербайджанський газ до України

    Це одне з ключових питань, яке ще потребує деталізації.

    Прямого газопроводу між Азербайджаном та Україною немає.

    Теоретично газ може надходити через Туреччину та балканську газотранспортну систему, далі через Болгарію і Румунію до українського кордону.

    Саме реверсний напрямок Трансбалканського газопроводу після скорочення російських поставок отримав значно більшу роль для енергетичної безпеки України та Молдови.

    У звіті Секретаріату Енергетичного співтовариства зазначається, що після припинення російського транзиту через Україну з 1 січня 2025 року альтернативні маршрути, зокрема реверс Трансбалканського газопроводу, стали важливим елементом диверсифікації постачання. У документі окремо згадується Азербайджан як одне з джерел газу, яким Європа заміщувала російський ресурс.

    Це означає, що технічно концепція постачання азербайджанського газу до України не є фантастичною.

    Проте її реальна економіка залежатиме від доступності транзитних потужностей, вартості транспортування та контрактів між операторами.

    Українські газосховища можуть стати головною частиною угоди

    Заява Байрамова цікава ще й тим, що він окремо згадав українські підземні газосховища.

    Україна має одну з найбільших систем зберігання природного газу у світі та найбільші доступні потужності такого типу в Європі.

    За різними оцінками, сумарна робоча місткість українських ПСГ перевищує 30 млрд кубометрів.

    У дослідженні, оприлюдненому в липні 2026 року, наводиться показник близько 32 млрд кубометрів. Там також зазначається, що Україна може запропонувати європейським трейдерам приблизно до 10 млрд кубометрів вільних потужностей.

    До повномасштабної війни та навіть у її перші роки європейські трейдери активно використовували українські сховища через низьку вартість зберігання та вигідне розташування.

    У 2023 році іноземні компанії закачали до українських ПСГ приблизно 2,5 млрд кубометрів газу.

    Тому одна з потенційних моделей співпраці виглядає так: азербайджанський газ транспортується до України, закачується у сховища, а згодом використовується або українськими споживачами, або продається в ЄС у періоди високого попиту.

    Для Баку це шанс розширити присутність у Європі

    Така схема вигідна не лише Україні.

    Азербайджан прагне збільшувати роль як постачальника енергоресурсів до Європи.

    Але його експортні можливості обмежуються не тільки обсягами видобутку, а й маршрутами та сезонністю попиту.

    Українські газосховища можуть дати Баку додаткову гнучкість.

    Газ можна закуповувати й зберігати у періоди нижчого попиту, а потім відбирати взимку або під час різких цінових стрибків.

    Це потенційно перетворює Україну з просто ще одного покупця азербайджанського газу на частину його європейської логістичної системи.

    Україні потрібно накопичити 14,6 млрд кубометрів до зими

    Заява Азербайджану прозвучала у стратегічно важливий момент.

    За прогнозним балансом газу на сезон 2026/2027 років Україна планує накопичити до початку зими приблизно 14,6 млрд кубометрів природного газу.

    Це необхідно для забезпечення стабільної роботи енергосистеми та проходження опалювального сезону.

    Обсяг запасів залежить від трьох основних складових: власного видобутку, імпорту та темпів споживання.

    Проблема полягає в тому, що Росія протягом війни системно атакує українські газовидобувні та енергетичні об’єкти, через що країні доводиться тримати більший резерв і розширювати джерела імпорту.

    Саме тому будь-яка можливість отримати додатковий ресурс із нового напрямку має стратегічне значення.

    Україна вже кілька років будує альтернативу російському газу

    Після початку війни Київ поступово перебудував газову логістику.

    Україна значною мірою покриває внутрішнє споживання власним видобутком, а необхідний імпорт отримує через західний кордон.

    Після завершення контракту на транзит російського газу наприкінці 2024 року модель газового ринку змінилася ще більше.

    З 1 січня 2025 року транзит російського трубопровідного газу через територію України припинився.

    Енергетичне співтовариство зазначає, що Україна натомість збільшила можливості приймання газу із заходу, а реверсний Трансбалканський маршрут став одним із додаткових інструментів безпеки постачання.

    На цьому тлі азербайджанський напрямок логічно вписується в загальну стратегію диверсифікації.

    SOCAR уже давно присутня в Україні

    Важливо й те, що азербайджанський енергетичний бізнес не є новачком на українському ринку.

    Державна SOCAR вже багато років працює в Україні у сфері роздрібної торгівлі пальним та інших сегментах енергетичного бізнесу.

    Тому базова корпоративна й логістична інфраструктура для розширення співпраці вже частково існує.

    Сибіга саме на цьому акцентував увагу, коли заявив, що азербайджанський бізнес традиційно активно представлений в Україні та Київ зацікавлений у подальшому збільшенні його присутності.

    Угода може мати і політичне значення

    Енергетичне партнерство Києва та Баку має не лише комерційний вимір.

    Азербайджан традиційно намагається проводити багатовекторну зовнішню політику, підтримуючи зв’язки одночасно з Туреччиною, ЄС, Росією та іншими центрами сили.

    Водночас Баку послідовно визнає територіальну цілісність України, а Київ аналогічно підтримує територіальну цілісність Азербайджану.

    Поглиблення енергетичної співпраці в умовах війни посилює і політичний вимір двосторонніх відносин.

    Особливо з огляду на те, що енергетика залишається одним із головних інструментів геополітичного впливу в регіоні.

    Поки що головне питання — обсяги і маршрут

    Попри оптимістичні заяви міністрів, до реальних поставок ще потрібно пройти кілька етапів.

    Сторони мають визначити, який обсяг Азербайджан реально здатний виділити Україні без порушення чинних контрактів з іншими покупцями.

    Також потрібно домовитися про маршрут, тариф на транспортування, доступ до міждержавних потужностей і ціну газу.

    Не менш важливе питання — чи йтиметься лише про ресурс для України, чи Баку дійсно використовуватиме українські ПСГ для подальших поставок до європейських країн.

    Саме останній варіант може зробити проєкт значно масштабнішим.

    Поки ж найважливіший результат переговорів полягає в політичному сигналі: Азербайджан прямо заявив про готовність постачати природний газ Україні, а Київ уже підготував власний пакет пропозицій.

    Якщо сторони зможуть перевести ці заяви у контракти, Україна отримає ще одне джерело імпорту перед складними зимовими сезонами, а її величезні газосховища можуть остаточно закріпитися в ролі одного з важливих елементів нової енергетичної архітектури Європи.

  • Азербайджан готовий дати Україні газ: глава МЗС Байрамов прибув до Києва з важливими домовленостями

    Азербайджан готовий дати Україні газ: глава МЗС Байрамов прибув до Києва з важливими домовленостями

    Міністр закордонних справ Азербайджану Джейхун Байрамов 6 серпня прибув з офіційним візитом до Києва, де провів переговори з українським колегою Андрієм Сибігою. Центральними темами зустрічі стали енергетична безпека України перед новим опалювальним сезоном, можливі поставки азербайджанського газу, нарощування двосторонньої торгівлі, інвестиції та подальша участь Баку у відновленні української інфраструктури.

    Візит відбувається на тлі системних ударів Росії по українській енергетиці та спроб Києва диверсифікувати джерела постачання енергоресурсів. Сам Байрамов під час перебування у столиці зробив одну з найважливіших заяв: Азербайджан готовий у разі потреби постачати природний газ Україні. За його словами, зараз країна експортує газ до 16 держав, 12 із яких є європейськими.

    Це робить енергетичну частину переговорів потенційно значно важливішою, ніж звичайний дипломатичний візит.

    Азербайджан заявив про готовність постачати газ Україні

    Байрамов прямо підтвердив, що Баку готовий розглядати Україну як ще один напрямок експорту природного газу.

    «Азербайджан постачає газ до 16 країн світу, з яких 12 – європейські. Ми будемо раді за необхідності постачати газ і в Україну», — заявив міністр під час візиту.

    Поки що не йдеться про оголошення конкретного контракту, обсягів постачання чи дати початку поставок. Тому говорити, що Україна вже домовилася про певну кількість азербайджанського газу, було б передчасно.

    Однак сама готовність Баку має значення через ситуацію в українській енергетиці та необхідність накопичувати ресурс перед опалювальним сезоном.

    Азербайджан уже є одним із помітних постачальників газу до Європи, а його роль у європейській енергетичній безпеці значно зросла після скорочення залежності ЄС від російських енергоносіїв.

    Київ готується до складної зими

    Енергетика стала однією з центральних тем переговорів не випадково.

    Українська енергосистема протягом років повномасштабної війни регулярно зазнає російських атак. Москва б’є по генерації, підстанціях, трансформаторах, газовій інфраструктурі та інших об’єктах.

    Через це питання достатніх запасів природного газу, резервного обладнання та альтернативних каналів постачання залишається стратегічним.

    Ще у лютому 2026 року Володимир Зеленський під час зустрічі з Ільхамом Алієвим дякував Азербайджану за черговий пакет енергетичної допомоги, до якого входили генератори та трансформатори. Тоді президенти також домовилися опрацьовувати нові спільні енергетичні проєкти.

    Тож серпневі переговори Байрамова і Сибіги фактично продовжують уже започатковану на президентському рівні роботу.

    Товарообіг хочуть повернути до довоєнного рівня

    Окремим блоком переговорів стала економіка.

    Сибіга повідомив, що нинішній двосторонній товарообіг між Україною та Азербайджаном становить приблизно 600 млн доларів.

    Київ і Баку поставили перед собою мету повернути цей показник до довоєнного рівня.

    Для цього сторони домовилися працювати над проведенням в Україні чергового засідання міжурядової українсько-азербайджанської комісії з питань економічного співробітництва.

    Йдеться не лише про торгівлю товарами.

    Україна зацікавлена у залученні азербайджанського бізнесу до нових інвестиційних проєктів, відбудови, енергетики та інших секторів.

    Особливий потенціал має співпраця у сфері енергоресурсів, інфраструктури та логістики.

    Відносини Києва і Баку активізувалися навесні

    Нинішній візит Байрамова не є окремою дипломатичною подією.

    25 квітня 2026 року Володимир Зеленський уперше як президент України відвідав Азербайджан. У Габалі він провів переговори з Ільхамом Алієвим тет-а-тет та у розширеному форматі.

    Тоді сторони підписали шість двосторонніх документів, а серед головних напрямків співпраці назвали безпеку, енергетику, гуманітарну допомогу та оборонну взаємодію.

    Зеленський назвав одним із пріоритетів співпрацю у сфері безпеки та спільного виробництва. Алієв, зі свого боку, говорив про потенціал військово-технічної співпраці між двома державами.

    Після цього контакти продовжилися.

    6 травня Зеленський і Алієв провели телефонну розмову, під час якої обговорювали практичну реалізацію квітневих домовленостей та подальші кроки у двосторонніх відносинах.

    Сибіга також підтримував регулярний контакт із Байрамовим.

    Київ і Баку взаємно підтримують територіальну цілісність

    Однією з політично важливих тем переговорів залишається принцип територіальної цілісності.

    Сибіга подякував Азербайджану за послідовну підтримку суверенітету та територіальної цілісності України.

    Водночас він наголосив, що Україна так само підтримує територіальну цілісність Азербайджану.

    Цей принцип Київ і Баку неодноразово фіксували у двосторонніх контактах.

    Під час квітневого візиту Зеленського до Азербайджану український президент також окремо подякував Алієву за підтримку України та наголосив, що Київ завжди підтримував суверенітет і територіальну цілісність Азербайджану.

    Азербайджан допомагає відновлювати Ірпінь

    Співпраця двох країн давно не обмежується дипломатичними заявами.

    Азербайджан надає Україні гуманітарну та енергетичну допомогу, а одним із найбільш помітних напрямків стало відновлення Ірпеня, який сильно постраждав під час російської окупації та бойових дій навесні 2022 року.

    Ще у 2023 році Байрамов повідомляв, що загальний обсяг гуманітарної допомоги Україні від Азербайджану перевищив тисячу тонн та 20 млн доларів.

    Тоді ж Баку заявляв про подальшу участь у реконструкції об’єктів в Ірпені та постачанні електротехнічного обладнання щонайменше на 10 млн доларів.

    Азербайджан також приймав українських дітей на медичну та соціально-психологічну реабілітацію.

    Саме за цю допомогу Сибіга знову подякував Баку під час нинішнього візиту.

    Енергетична співпраця може стати головним проривом

    Якщо заява про готовність постачати Україні газ перейде у практичний контракт, це може стати одним із найвагоміших результатів нового етапу українсько-азербайджанських відносин.

    Азербайджан має власну видобувну базу та активно розвиває експорт до Європи.

    При цьому для України важлива не лише фізична наявність ресурсу, а й можливість отримати додаткове джерело газу, не пов’язане з Росією.

    Утім, практична схема таких поставок потребуватиме окремих домовленостей щодо маршрутів транспортування, транзитних потужностей, контрактних обсягів і ціни.

    Саме тому нинішню заяву Байрамова слід розглядати як політичну готовність, а не вже підписану угоду.

    У переговорах був і ширший регіональний контекст

    Сибіга та Байрамов обговорювали не лише двосторонню економіку.

    За даними українського МЗС, сторони говорили про безпекову ситуацію на Південному Кавказі, Близькому Сході та ширші міжнародні процеси. Український міністр також поінформував азербайджанського колегу про зусилля Києва щодо досягнення справедливого миру.

    Для України цей напрямок має додаткове значення, адже Азербайджан займає важливе геополітичне положення між Європою, Кавказом, Центральною Азією, Туреччиною та Каспійським регіоном.

    Транспортні й енергетичні коридори через Південний Кавказ можуть ставати дедалі важливішими на тлі перебудови європейської торгівлі та енергетики.

    Ще у квітні Сибіга та Байрамов окремо обговорювали транспортні маршрути та коридори, а також глобальні безпекові виклики.

    Візит Байрамова може стати переходом від заяв до конкретних проєктів

    Головна відмінність нинішньої зустрічі від багатьох дипломатичних контактів полягає у значній кількості практичних питань.

    Київ і Баку говорять про газ, проходження Україною зими, інвестиції, відновлення, товарообіг та засідання міжурядової комісії.

    Крім того, нинішні переговори відбуваються лише через кілька місяців після першого візиту Зеленського до Азербайджану, підписання шести двосторонніх документів та домовленостей президентів про поглиблення енергетичної й безпекової співпраці.

    У підсумку найбільш резонансним результатом візиту поки стала саме готовність Азербайджану постачати Україні природний газ.

    Якщо сторони зможуть перевести цю заяву у конкретні контракти, Баку може стати для України не лише важливим політичним та гуманітарним партнером, а й додатковим елементом енергетичної безпеки у період, коли Росія продовжує систематично атакувати українську енергетичну інфраструктуру.

  • «Б’ємося буквально за кожну ракету»: Сибіга розкрив критичну ситуацію з PAC-3 для Patriot

    «Б’ємося буквально за кожну ракету»: Сибіга розкрив критичну ситуацію з PAC-3 для Patriot

    Україна веде фактично щоденну дипломатичну та військово-технічну боротьбу за ракети-перехоплювачі PAC-3 для систем Patriot, які залишаються одним із найважливіших засобів захисту українських міст від російської балістики. На тлі різкого скорочення поставок і глобального дефіциту таких ракет Київ паралельно намагається домовитися зі США про нові закупівлі, обміни черг у виробництві та можливе ліцензійне виробництво.

    Про це 6 серпня заявив виконувач обов’язків міністра закордонних справ України Андрій Сибіга.

    За його словами, нинішня ситуація на міжнародному ринку протиракетного озброєння надзвичайно складна через одночасний попит з боку України, США та союзників на Близькому Сході.

    «Ми буквально б’ємося за кожну ракету», — заявив Сибіга, говорячи про PAC-3.

    За його словами, питання ракет для Patriot перебуває на рівні особистого контролю президента Володимира Зеленського, а українські дипломати щоденно працюють над пошуком додаткових перехоплювачів.

    Слова очільника МЗС прозвучали на тлі різкого погіршення ситуації з українською протиракетною обороною. За даними Reuters, у 2026 році Україна отримала від союзників лише близько третини тієї кількості ракет-перехоплювачів, яку отримала у 2025 році.

    Чому саме PAC-3 настільки важливі для України

    Patriot може застосовувати кілька типів ракет, однак для України особливу цінність становлять PAC-3 Missile Segment Enhancement — PAC-3 MSE.

    Це сучасні ракети-перехоплювачі, розроблені передусім для боротьби з тактичними балістичними ракетами, а також крилатими ракетами й літаками.

    На відміну від класичних зенітних ракет, які знищують ціль вибухом бойової частини поруч із нею, PAC-3 MSE використовує принцип hit-to-kill — фактично фізично врізається у ціль на великій швидкості.

    Американська армія називає PAC-3 MSE одним із ключових елементів своєї багаторівневої протиракетної оборони. Ракета має підвищені дальність, висоту перехоплення та маневреність порівняно з попередніми версіями PAC-3.

    Для України її цінність ще більша, оскільки саме Patriot залишається одним із небагатьох реально доступних засобів перехоплення російських балістичних ракет.

    США виробляють близько 600 PAC-3 на рік

    Сибіга звернув увагу, що американські виробничі можливості поки залишаються обмеженими.

    Його оцінка у близько 600 ракет на рік відповідає відкритій інформації самого виробника Lockheed Martin.

    У 2025 році компанія поставила рекордні 620 PAC-3 MSE. На початку 2026 року Lockheed Martin повідомила, що її виробничі потужності становлять приблизно 600 ракет щороку.

    Тобто це не 600 ракет лише для України.

    Цей обсяг має одночасно задовольняти потреби американських збройних сил та численних країн-союзників, які використовують Patriot.

    Саме тому кожна додаткова партія для Києва фактично стає предметом окремих політичних і військових домовленостей.

    Виробництво планують збільшити більш ніж утричі

    Ситуація поступово має змінитися.

    У січні 2026 року уряд США та Lockheed Martin уклали масштабну семирічну рамкову угоду про різке нарощування випуску PAC-3 MSE.

    Компанія планує збільшити річні виробничі потужності приблизно з 600 до 2000 ракет на рік.

    У квітні американська армія додатково уклала з Lockheed Martin контракт на 4,7 млрд доларів, спрямований саме на прискорення виробництва PAC-3 MSE.

    Однак різко збільшити випуск ракет за кілька місяців неможливо.

    Потрібно розширити підприємства, найняти персонал, збільшити випуск двигунів, електроніки та інших компонентів, а також наростити можливості десятків компаній у виробничому ланцюжку.

    Тому для України головною проблемою залишається не те, скільки PAC-3 США зможуть виробляти через кілька років, а скільки перехоплювачів Київ отримає зараз.

    США самі зіткнулися з дефіцитом

    Україна конкурує за PAC-3 не лише з іншими союзниками.

    Через війну на Близькому Сході Сполучені Штати самі почали витрачати значні запаси своїх високоточних і протиракетних боєприпасів.

    Reuters повідомляло, що за п’ять місяців війни з Іраном американські сили використали значну частину запасів низки високоточних ракет. Особливо великим було навантаження на системи Patriot і THAAD.

    За оцінками джерел агентства, США могли використати близько 65% доступних Patriot-перехоплювачів, призначених для оперативних потреб у цьому конфлікті.

    Саме ця ситуація пояснює слова Сибіги про «геополітичні реалії».

    Навіть за наявності політичної підтримки України фізичні запаси ракет обмежені.

    Поставки Україні впали утричі

    Напередодні президент Володимир Зеленський заявив, що у 2026 році постачання Україні ракет-перехоплювачів скоротилося приблизно утричі порівняно з попереднім роком.

    За даними Reuters, проблема найбільше стосується боєприпасів для Patriot.

    Це відбувається саме тоді, коли Росія, навпаки, збільшує кількість балістичних ракет у своїх атаках.

    31 липня РФ здійснила масштабний удар по Києву, застосувавши 35 ракет, із яких 27 були балістичними. Через нестачу перехоплювачів українські сили змогли збити лише одну балістичну ціль.

    Цей епізод показав проблему максимально наочно: навіть наявність батарей Patriot не гарантує захисту, якщо для них немає достатньої кількості ракет.

    Загроза зростає ще й через КНДР

    Одночасно Росія отримує додаткові балістичні можливості від Північної Кореї.

    Українська розвідка повідомила про розгортання у Воронезькій області спеціалізованого ракетного підрозділу КНДР, який потенційно може мати близько 90 військовослужбовців, шість пускових установок та до 120 балістичних ракет.

    Reuters також повідомляло, що з 2023 року Північна Корея могла передати Росії близько 150 балістичних ракет KN-23 і KN-24.

    Таким чином виникає небезпечний дисбаланс: Росія розширює власний балістичний арсенал за допомогою КНДР, тоді як Україна має дедалі жорсткіше конкурувати за обмежений запас перехоплювачів.

    Київ хоче отримати ліцензію на виробництво Patriot

    Україна намагається вирішити проблему не лише додатковими поставками.

    Сибіга підтвердив, що Київ веде зі США консультації щодо ліцензій.

    Мова йде про можливість участі України у виробництві компонентів або безпосередньо ракет Patriot.

    Наприкінці липня українська представниця у США Ольга Стефанішина також підтверджувала Reuters, що Київ веде переговори про отримання ліцензії на виробництво PAC-3.

    Однак навіть у разі політичної домовленості швидкого результату очікувати не варто.

    За оцінками, створення повноцінного виробництва таких складних ракет може зайняти кілька років. Reuters раніше повідомляло, що процес здатен розтягнутися приблизно до п’яти років залежно від формату домовленості.

    Один із варіантів — мінятися місцями у виробничій черзі

    Через це Україна одночасно шукає короткострокові рішення.

    Одне з них — так звані production line swaps, коли країна, яка вже замовила PAC-3 і стоїть у виробничій черзі, погоджується передати Україні своє місце, а власні ракети отримати пізніше.

    За даними Reuters, Київ уже вивчає такі схеми поряд із прямими закупівлями та майбутнім ліцензійним виробництвом.

    Саме тому, за словами Сибіги, над питанням працює практично весь український дипломатичний корпус.

    Країна може мати ракети Patriot у контракті, на складі чи у виробничому плані — і завдання української дипломатії полягає в тому, щоб переконати союзника тимчасово передати їх Києву.

    Навіть 2000 PAC-3 на рік проблему одразу не вирішать

    Нові американські плани щодо збільшення виробництва до 2000 PAC-3 MSE на рік виглядають масштабно, але попит також швидко зростає.

    Patriot використовують США, Німеччина, Польща, Румунія, Нідерланди, Японія, Південна Корея, Саудівська Аравія, Ізраїль та інші держави.

    Lockheed Martin повідомляла, що PAC-3 обрали вже 17 країн.

    Крім того, американська армія у вересні 2025 року уклала багаторічний контракт на 1970 PAC-3 MSE загальною вартістю 9,8 млрд доларів для США та іноземних партнерів.

    Тобто виробничі потужності значною мірою розписані наперед.

    Росія намагається перетворити дефіцит PAC-3 на свою перевагу

    Для Москви нестача перехоплювачів стала окремим фактором військового планування.

    Українська влада та західні аналітики неодноразово звертали увагу, що РФ збільшує частку балістичних ракет у комбінованих атаках саме тому, що їх значно складніше перехопити.

    І якщо Україна витрачає дорогі PAC-3 швидше, ніж отримує нові, з кожним наступним масованим ударом можливості протиракетної оборони можуть скорочуватися.

    Саме тому слова Сибіги про боротьбу «за кожну ракету» — не дипломатичне перебільшення.

    Сьогодні одна додаткова PAC-3 може означати один збитий «Іскандер» або іншу балістичну ракету, яка в іншому випадку може влучити у житловий будинок, електростанцію чи інший критично важливий об’єкт.

    І поки американська промисловість лише розгортає виробництво від нинішніх приблизно 600 до майбутніх 2000 ракет на рік, Україна змушена вирішувати проблему тут і зараз — через прямі закупівлі, передачі зі складів союзників, обмін місцями у виробничих чергах та переговори про власне ліцензійне виробництво.

  • Сибіга попередив про відповідь Україні у разі розгортання ракет КНДР у Росії

    Сибіга попередив про відповідь Україні у разі розгортання ракет КНДР у Росії

    Ракетні підрозділи Північної Кореї, якщо їх розгорнуть на території Росії, стануть законною військовою ціллю для Сил оборони України. Київ уже попередив міжнародних партнерів про посилення військової співпраці між Москвою та Пхеньяном.

    Про це під час брифінгу заявив міністр закордонних справ України Андрій Сибіга.

    За словами глави української дипломатії, у разі розгортання північнокорейських ракетних установок українські військові матимуть повне право завдавати по них ударів.

    “Ці установки, якщо вони будуть розгорнуті, вони мають бути знищені. Вони стають відразу ціллю, вони стають легітимною ціллю, військовою ціллю, тому відповідно буде реакція наших військових”, – наголосив Сибіга.

    Міністр зазначив, що інформація, яку оприлюднює Головне управління розвідки Міністерства оборони України, зазвичай підтверджується, тому повідомлення про можливе розгортання північнокорейських ракетних підрозділів слід сприймати серйозно.

    За словами Сибіги, Україна фіксує дедалі тіснішу військову співпрацю між Росією та Північною Кореєю. Він підкреслив, що така взаємодія становить загрозу не лише для України, а й для безпеки Індо-Тихоокеанського регіону.

    У зв’язку з цим Київ підтримує постійний контакт із міжнародними партнерами, зокрема з Японією та Південною Кореєю, для яких поглиблення співпраці Москви та Пхеньяна також створює серйозні безпекові ризики.

    Глава МЗС закликав міжнародну спільноту посилити санкційний тиск на Північну Корею та продовжити її міжнародну ізоляцію. За його словами, лише спільні дії партнерів можуть посилити тиск на держави, які підтримують російську агресію проти України.

    Нагадаємо, раніше Головне управління розвідки повідомило, що у Воронезькій області Росії розпочалося формування ракетного підрозділу КНДР. За даними розвідки, до його складу можуть увійти близько 90 північнокорейських військовослужбовців, шість пускових установок та до 120 балістичних ракет.

    Крім того, за інформацією Reuters, Росія, ймовірно, вже отримала нову партію північнокорейських балістичних ракет KN-23 або KN-24 і почала активніше використовувати їх для ударів по Україні після майже річної перерви. Одну з таких ракет, за даними української сторони, було застосовано під час атаки на село Радушне поблизу Кривого Рогу, де загинули подружжя та семеро дітей. Президент Володимир Зеленський тоді заявив, що Росія об’єдналася з режимом КНДР для здійснення атак проти українського цивільного населення.

  • «Кожна затримка призводить до смертей»: Сибіга після удару по Києву терміново звернувся до союзників

    «Кожна затримка призводить до смертей»: Сибіга після удару по Києву терміново звернувся до союзників

    Після масованої російської атаки на Київ у ніч проти 1 серпня міністр закордонних справ України Андрій Сибіга закликав міжнародних партнерів максимально прискорити рішення щодо посилення української протиповітряної та протиракетної оборони. Глава МЗС наголосив: затримки з передачею систем ППО та ракет-перехоплювачів безпосередньо впливають на здатність України захищати цивільне населення.

    Новий удар став одним із масштабних застосувань Росією балістичного озброєння проти української столиці. За словами Сибіги, під час атаки російські війська випустили близько трьох десятків балістичних ракет.

    Міністр звернув увагу, що це вже другий масштабний удар такого характеру протягом двох днів. На його думку, Москва дедалі активніше робить ставку на повітряний терор, намагаючись компенсувати нездатність досягти бажаних результатів на полі бою.

    Сибіга закликав партнерів України не зволікати з передачею додаткових систем протиповітряної та протиракетної оборони, а також боєприпасів до них. Особливо критичною залишається наявність засобів, здатних перехоплювати балістичні ракети.

    Глава української дипломатії наголосив, що швидкість ухвалення рішень та фактичних поставок має вирішальне значення. За його словами, кожне посилення української ППО означає врятовані життя, тоді як затримки залишають українські міста більш уразливими перед наступними ударами.

    Це не перший випадок, коли глава МЗС останнім часом акцентує увагу союзників саме на балістичній загрозі. Ще 8 липня під час засідання Ради Україна–НАТО в Анкарі Сибіга назвав протиповітряну оборону головним пріоритетом і заявив про термінову потребу України в системах та перехоплювачах. Тоді він зазначив, що Москва робить ставку на «балістичний терор» як одну зі своїх ключових переваг.

    13 липня під час засідання Ради ЄС у закордонних справах Сибіга знову порушив це питання. Він закликав європейських партнерів долучатися до створення антибалістичної коаліції та заявив, що Росія має бути позбавлена своєї балістичної переваги. МЗС тоді наголошувало, що розвиток протиракетних спроможностей важливий не тільки для України, а й для довгострокової безпеки самої Європи.

    Таким чином, нинішнє звернення після атаки на Київ продовжує дипломатичну лінію України, спрямовану на нарощування саме протиракетної складової ППО.

    «Битва за небо» стає ключовою

    Сибіга заявив, що саме здатність України протистояти російським ударам із повітря значною мірою визначатиме подальший перебіг війни.

    Раніше глава МЗС уже використовував формулювання про «битву за небо», наголошуючи, що перевага в повітрі критично важлива для завершення війни. Під час липневого засідання Ради Україна–НАТО він також говорив про необхідність своєчасного надходження перехоплювачів, особливо з огляду на майбутній осінньо-зимовий період.

    Це питання стає особливо гострим на тлі інтенсивного застосування Росією балістичних ракет. На відміну від більшості крилатих ракет та безпілотників, балістичні цілі рухаються з дуже високою швидкістю та залишають значно менше часу для реагування.

    Саме тому Україна регулярно закликає союзників збільшувати кількість систем, здатних працювати проти таких загроз, а також забезпечувати стабільне постачання ракет-перехоплювачів.

    Дев’ятеро загиблих після нічної атаки

    Заклик Сибіги прозвучав після важкої ночі для української столиці. За наведеними станом на ранок даними, внаслідок російського удару по Києву загинули щонайменше дев’ятеро людей, ще 28 отримали поранення. Серед постраждалих — четверо дітей.

    Найбільше жертв зафіксовано у Дарницькому районі — там загинули семеро людей. Ще двоє стали жертвами атаки у Солом’янському районі.

    Наслідки удару фіксували одразу в кількох частинах столиці. У Солом’янському районі сталося часткове руйнування та займання п’ятиповерхового житлового будинку. Рятувальникам довелося евакуйовувати людей із верхніх поверхів.

    У Дарницькому районі повідомлялося про пожежі, пошкодження будівель та автомобілів. На відкритій території також утворилася вирва.

    Пожежі та пошкодження фіксували й в інших районах Києва. До ліквідації наслідків атаки залучили рятувальників, медиків, поліцейських та комунальні служби.

    Україна домагається більшого захисту від балістики

    Питання посилення української ППО залишається одним із центральних у переговорах Києва із союзниками. Особливу увагу українська сторона приділяє саме протиракетній обороні.

    У МЗС наголошували, що проблема виходить далеко за межі захисту окремих українських міст. Київ пропонує розглядати накопичений під час війни досвід як основу для майбутньої системи протиракетного захисту Європи. Під час засідання Ради ЄС 13 липня Сибіга прямо закликав партнерів активніше долучатися до антибалістичної коаліції під українським лідерством.

    Міністр також пов’язує посилення ППО з дипломатичними перспективами завершення війни. Логіка української сторони полягає в тому, що позбавлення Москви можливості ефективно застосовувати масовані ракетні удари зменшить один із головних інструментів військового та психологічного тиску Кремля.

    Після нового удару по Києву цей аргумент знову став центральним у зверненні української дипломатії до партнерів. Сибіга наголосив: чим сильнішим буде захист українського неба, тим менше можливостей Росія матиме для терору цивільного населення і тим ближчою стане перспектива завершення війни.

    Україна фактично просить партнерів не лише оголошувати нові пакети підтримки, а максимально скорочувати час між політичним рішенням та реальною появою систем і перехоплювачів в українських підрозділах ППО. Після чергового масованого балістичного удару Київ знову наголошує: у випадку протиповітряної оборони час поставок безпосередньо вимірюється людськими життями.