Hronikanovostej.com

Категорія: ІНСАЙДИ

  • Британія передала Франції нові дані про російські гроші в партії Ле Пен

    Британія передала Франції нові дані про російські гроші в партії Ле Пен

    Кремль відповів на заяву лідерів французького «Національного об’єднання». Дмитро Пєсков назвав їхні слова неправдивими та заявив, що Росія не погрожує Франції чи іншим європейським країнам. Напередодні Марін Ле Пен і Жордан Барделла заявили, що не допустять, щоб Москва намагалася впливати на політику Франції через погрози, дестабілізацію чи психологічний тиск.

    Заява пролунала після закритої зустрічі Еммануеля Макрона з лідерами французьких партій, присвяченої загрозам і діям Росії. У той самий період Москва ухвалила рішення про передачу під тимчасове управління російських активів низки західних компаній, що також стало частиною публічного контексту заяви RN.

    Водночас нинішня риторика Ле Пен помітно відрізняється від її позиції щодо підтримки України. Останніми місяцями вона виступала за продовження військової підготовки українців і постачання оборонного обладнання, але заявляла, що Франція більше не може дозволити собі фінансову допомогу в попередньому форматі. У RN вже є окрема історія, через яку будь-які заяви партії щодо Росії неминуче розглядаються у фінансовому контексті. У 2014 році тодішній Національний фронт отримав кредит у розмірі близько 9 млн євро від First Czech-Russian Bank. Про позику та її російські зв’язки детально писало Mediapart.

    Саме тут з’являється інформація джерела, з якою ми працюємо. За його словами, нинішнє посилення риторики Ле Пен щодо Росії пов’язане не лише з публічною політикою партії. Джерело стверджує, що британська сторона передала французьким партнерам свіжі дані про використання російських грошей у контурі «Національного об’єднання». Усередині цієї версії ситуацію порівнюють зі «шляхом Саркозі» — не як із прямою аналогією справ, а як із можливим сценарієм, за якого старі питання щодо походження політичного фінансування знову отримують юридичне та розвідувальне продовження.

    Ця інформація не підтверджена відкритими документами, тому її не можна видавати за встановлений факт. Йдеться саме про інформацію джерела. Водночас політичний контекст для Ле Пен справді чутливий: президентські вибори у Франції відбудуться у 2027 році, а останні вересневі опитування фіксують для неї близько 33–36% у різних сценаріях першого туру.

    Для України джерело окремо дає інший прогноз. За його словами, нинішня зміна риторики Ле Пен не означає зміни її базової позиції щодо фінансування України. Якщо вона отримає можливість обійняти посаду президента Франції, то, як стверджує джерело, фінансова підтримка Києва буде припинена. Тобто нинішні заяви про неприпустимість російського тиску воно розглядає як зміну риторики, а не як перегляд політики щодо України. Публічні заяви самої Ле Пен справді дозволяють провести таку межу: вона відокремлює військову допомогу та підготовку українських військовослужбовців від прямої фінансової участі Франції.

  • Багатонаціональні сили в Україні, частина системи стримування Росії

    Багатонаціональні сили в Україні, частина системи стримування Росії

    Одним із найбільш помітних елементів майбутньої системи стримування Росії може стати розміщення в Україні багатонаціональних сил європейських держав. Їхнє завдання відрізнятиметься від класичної моделі військової допомоги: присутність іноземних військовослужбовців безпосередньо на території України має створити додатковий ризик для Росії у разі нової агресії. Потенційний удар по об’єкту, де перебувають британські чи французькі військовослужбовці, вже не можна розглядати виключно як напад на Україну — наслідки такого рішення можуть безпосередньо зачепити державу, яка направила свій контингент. Саме тому значення таких сил визначатиметься не лише їхньою чисельністю, а й завданнями, які вони отримають.

    Паризька декларація передбачає створення багатонаціональних сил, які мають брати участь у довгостроковому стримуванні, підтримувати відновлення українських сил та діяти в кількох доменах — на суші, у повітрі та на морі. Водночас передбачається наявність власного командування, координації з українським Генеральним штабом та окремих об’єктів для розміщення озброєння і резервів. Однак сама декларація не є остаточною угодою про розміщення військ: для повноцінного розгортання знадобляться подальші юридичні та політичні рішення держав-учасниць.

    Саме тому питання полягатиме не стільки в кількості військовослужбовців, скільки в тому, де вони перебуватимуть і які завдання виконуватимуть. Контингент, розташований далеко від потенційно вразливих об’єктів і залучений виключно до підготовки українських військових, створює один рівень стримування. Підрозділи, безпосередньо пов’язані з аеродромами, портами, складами, ремонтними об’єктами чи системами ППО, створюють зовсім іншу ситуацію. У такому разі потенційна атака Росії від самого початку може зачепити військовослужбовців країн НАТО, а отже, політична ціна удару стає іншою.

    Водночас присутність іноземних сил не перетворює Україну на члена НАТО і не створює автоматичного механізму колективної оборони. Кожна країна зберігає власні правила ухвалення рішень, а командування контингентами залишається пов’язаним із національними урядами. Тому важливим елементом стане заздалегідь узгоджений порядок дій у разі нападу, включно із захистом особового складу, техніки та об’єктів. Окреме питання — реакція держав на можливі втрати серед їхніх військовослужбовців і готовність продовжувати місію після такого розвитку подій. Москва вже розглядає потенційну появу західних військ в Україні як окремий фактор військового протистояння. Це означає, що майбутня система працюватиме одночасно у двох напрямках: присутність іноземних сил може підвищувати ціну нової агресії, але водночас сама їхня присутність стає частиною військового розрахунку Росії.

  • Безпека України після війни, гарантії та механізми захисту від нової агресії Росії

    Безпека України після війни, гарантії та механізми захисту від нової агресії Росії

    Американо-українську угоду підписали 13 червня 2024 року. Строк — десять років. Якщо станеться збройний напад або виникне його загроза, сторони «на прохання будь-якої зі сторін і згідно з їхнім відповідним законодавством» проводять зустрічі «за можливості протягом 24 годин» на найвищому рівні. Завдання зустрічі — визначити подальші кроки й додаткові оборонні потреби. Сторони готові одразу обмінюватися наявною розвідінформацією і консультуватися з підписантами декларації G7 2023 року. Санкції, експортний контроль, військову і політичну підтримку вони можуть ухваляти «за взаємною згодою».

    Вашингтон не має права просто відмахнутися від звернення Києва. З тексту не випливає наказу американським військам воювати з Росією. У додатку США мають намір «координувати потенційну потребу в швидкому збільшенні» допомоги — після запиту Києва і після консультацій із союзниками. Уся робота йде «згідно з відповідним національним законодавством» і «за наявності коштів». Вийти з угоди можна письмово, вихід набирає чинності через шість місяців.

    Французький і німецький документи 2024 року влаштовані подібно: консультації за добу, «швидка і стійка» допомога з огляду на конституцію, участь у створенні витрат для Росії. Британська угода січня 2024 року і «столітнє партнерство» 2025 року повторюють ту саму схему. Палата громад окремо фіксувала: взаємної оборонної статті, як у НАТО, у цих текстах немає. Слово «юридично обов’язковий» тут покриває консультацію і спрямування допомоги. Кількість ракет, літаків і строк їх прибуття документами не зафіксовані.

    Паризька декларація 2026 року описує систему, яка має увімкнутися після припинення вогню. У ній — моніторинг перемир’я, сконструйований за участі США, і спеціальна комісія щодо порушень, довгострокова підтримка ЗСУ, включно з доступом до складів при новій атаці, багатонаціональні сили на землі, в повітрі і на морі, майбутні зобов’язання на випадок нового нападу — військові спроможності, розвідка, логістика, санкції, промислове співробітництво.

    При паризькому штабі коаліції створено координаційну комірку США–Україна–Коаліція. Декларація називає гарантії обов’язковими і водночас повертає кожну державу до своєї конституції. Французька стаття 35, німецький парламентський мандат, британська практика голосування в Палаті громад і американський бюджетний цикл із цих текстів не зникають.

    Після нового удару Київ не почне розмову з чистого аркуша: є підписані документи, канали зв’язку, штаб у Парижі й уже чинне планування. Рішення про найризикованішу форму допомоги й надалі залишатиметься за національними урядами. Десятирічний строк сам по собі не гарантує, що на восьмому році приїде попередній обсяг американської зброї. Уряди змінюються. Склади союзників теж мають межу.

    Власна оборона до нової агресії

    Києву не потрібен нічий дозвіл, щоб відбивати перший удар своїми силами. Якщо атака почнеться з масованих ударів по енергетиці, ППО, портах, аеродромах і промисловості, зовнішні механізми встигнуть увімкнутися лише якщо країна не буде паралізована в перші дві-три доби. Літо 2026 року показало, як швидко змінюється повітряна загроза.За оцінками українських військових і радників, у липні застосували близько 1 500 реактивних ударних дронів, у серпні — понад 2 500.

    Представник Повітряних сил Юрій Ігнат говорив про більш ніж 2 800 реактивних апаратів за місяць. Їхня швидкість — близько 320–400 км/год, приблизно вдвічі вища за поршневі «шахеди». Перехоплення реактивних машин оцінювали трохи вище 60%, поршневих і хибних цілей — у діапазоні 90–95%. Розвідка називала виробництво Geran-4/5 приблизно 3 000 на місяць. Загальний серпневий план щодо ударних і хибних БПЛА — близько 11 000. За оцінкою розвідки, нові апарати йшли в удар майже одразу з виробництва.

    Кілька додаткових дивізіонів Patriot не закривають горизонт п’яти років, якщо противник змінює швидкість і щільність залпу. Рахується вже щомісячний потік перехоплювачів, а не лише число комплексів. Близько 95% ракет для Patriot, включно з PAC-3, надходять через механізм PURL. Європейські країни оплачують американську зброю зі складів США пакетами приблизно по $500 млн. До середини 2026 року внески 29 країн оцінювали приблизно в $6,7 млрд. Найбільші донори — Норвегія, Нідерланди, Німеччина, Канада, Швеція. Чек європейський. Дозвіл відпустити виріб і сама наявність ракет залишаються за США.

    8 вересня 2026 року Борис Пісторіус оголосив термінову передачу PAC-2 із запасів бундесверу. Київ паралельно контрактував близько 1 000 ракет Patriot, більша частина яких надійде пізніше. Виробництво PAC-2 GEM-T для України через COMLOG у Шробенгаузені чекають не раніше 2027 року. Поставки PAC-3 MSE і надалі зав’язані на американські потужності й довгий цикл збирання. Європейські країни готові оплачувати нові ракети, однак значна частина замовлень буде вироблена лише 2027 року і пізніше.

    Далекобійні системи підвищують ціну нової війни для Москви: логістика, склади, ремонтні бази і частина виробництва стають досяжними. Європа намагається перейти від передачі окремих зразків до серійного випуску. На саміті НАТО в Анкарі в липні 2026 року союзники оголосили €70 млрд допомоги, озброєння і навчання на 2026 рік і зіставний орієнтир на 2027-й. У декларації сказано, що європейці й Канада фінансують основну частину допомоги Україні. У тому ж тексті союзники окремо вітають багаторічне фінансування через кредит ЄС. Політичний заголовок великий. Обсяг нового виробництва менший, ніж здається з цифри.

    Американська компанія Covenant планує випускати крилаті ракети Anthem у Саксонії з 2027 року: близько 1 000 одиниць у перший рік і темп 5 000 у 2028-му. Понад 95% комплектуючих мають бути європейськими. Поки це контракт і будівництво заводу. Якщо війна почнеться раніше, знову доведеться спиратися на американські склади і на те, що вже лежить в Україні. Якщо Москва виходить із того, що Україна втримає повітря і зможе відповідати в перші тижні, розрахунок на швидкий політичний ефект слабшає. Угоди дають Києву канали для отримання допомоги, але самі по собі не зупиняють перший удар. Це завдання й надалі має вирішувати українська армія.

    Міжнародні сили та стримування Росії

    Контингент союзників не замінює ЗСУ. Він змінює ціну удару. Британські чи французькі підрозділи на українській території змушують Кремль ураховувати зіткнення з державами НАТО ще до великого пакета допомоги. Паризька деклараціяописує MNF-U як силу «готових» країн для відновлення армії і стримування. Розгортання — на запит України після «достовірного припинення бойових дій». Керівництво європейське, за участі неєвропейських членів коаліції і «передбачуваної підтримки США».

    Планування уже йшло місяцями: понад 200 офіцерів із приблизно 30 країн, оперативний штаб у Парижі. У липні 2026 року командування прийняв британський генерал-лейтенант Том Бейтман. Французький офіцер став заступником. При розгортанні окремий штаб планують у Києві. Восени коаліція готувала навчання з перекидання. Декларація про наміри Великої Британії, Франції та України від 6 січня 2026 року проговорює деталі, які зазвичай залишають у додатках. Сторони мають намір розмістити підрозділи «в усіх доменах».

    Україна дає право застосовувати силу для виконання місії і захисту особового складу, техніки та інфраструктури MNF-U і України — «відповідно до міжнародного права і в координації» з Генштабом ЗСУ. Переміщення й операції йдуть під контролем об’єднаного штабу MNF-U. Окремо названі захищені об’єкти для зброї і резервів. Правовий статус хочуть будувати на НАТО SOFA 1951 року і PfP SOFA 1995 року. Сама декларація договором про розміщення не є. Вона запускає переговори про міжнародну угоду.

    Стримувальний ефект з’являється, якщо іноземці прив’язані до аеродромів, портів, складів чи вузлів ППО і якщо Москва вважає, що загибель їхніх військових не закінчиться евакуацією. Контингент у тилу, який лише навчає українські частини, можна обійти ударами по українських об’єктах. Удар по об’єкту, який охороняють британці чи французи, коштує інакше. Москва читає ту саму конструкцію навпаки.

    15 липня 2026 року Марія Захарова заявила: розміщення будь-яких контингентів «коаліції охочих» «неприйнятне» і «де-факто є іноземною інтервенцією». Такі підрозділи Росія розглядатиме як «законні військові цілі». Ще раніше МЗС Росії поширювало ту саму формулу на частини й об’єкти. У вересні Сергій Лавров сказав, що появу західних військ на українській території Москва розцінить як «оголошення прямої війни». Це сигнал, як російське командування кодуватиме ціль.

    IFOR у Боснії після Дейтона налічував близько 60 тисяч осіб і спирався на згоду сторін конфлікту та мандат, який Росія в Радбезі не блокувала. Україну в цю рамку важко вписати: ядерний сусід заздалегідь оголошує іноземців ціллю. Південна Корея тримається на десятках тисяч американців і на договорі, який Вашингтон трактує як зобов’язання воювати. В України немає ні статті 5, ні зіставного американського контингенту. Західна Німеччина була плацдармом НАТО всередині ядерної архітектури Альянсу.

    Балтія сьогодні стоїть на передових групах НАТО і на статті 5. Із цих історій на Україну переноситься заздалегідь розгорнута інфраструктура — штаб, склади, ППО, ремонт, план посилення. Чисельність і юридична автоматика звідти не переносяться. Чисельність MNF-U тому вторинна. Важливіше місце стоянки, об’єкт відповідальності, правила застосування сили і те, як Москва оцінює реакцію Лондона і Парижа на перші втрати.

    США та Європа у новій системі безпеки

    Європа більше не може вважати американські запаси автоматично доступними. Анкарська декларація НАТО фіксує: європейські союзники і Канада «беруть на себе більшу відповідальність за оборону Альянсу» і вже фінансують основну частину допомоги Україні. У 2025 році вони наростили вкладення в базові оборонні потреби більш ніж на $139 млрд. На 2026–2027 роки оголошено орієнтир €70 млрд на рік. Серед пріоритетів Альянсу названі глибокий високоточний удар, інтегрована ППО і ПРО, безпілотники і розвідка.

    PURL показує і прогрес, і стелю. Європа навчилася платити за американські вироби. Швидко робити їхній еквівалент вона поки не може. У вересні 2026 року Єврокомісія дозволила Україні витрачати частину кредиту підтримки на Patriot, зробивши виняток із правила «купуй європейське». Європейського аналога потрібного масштабу немає. За оцінкою комісара Андрюса Кубилюса, контракти ділилися приблизно так: третина українським виробникам, третина європейським, близько 30% — третім країнам.

    Розвідка і космос закриваються декларацією найгірше. Європейські угруповання ростуть, але частина цілевказання і раннього попередження й надалі зав’язана на американські системи. У Паризькій декларації моніторинг перемир’я названо «запропонованим механізмом під керівництвом США». Координаційна комірка в паризькому штабі тристороння. Відмова Вашингтона дати канал чи дозвіл на реекспорт змінює швидкість навіть за європейського контингенту на землі.

    Після війни США радше залишаться держателем дефіцитних спроможностей: перехоплювачі й експортний режим, частина високоточних боєприпасів, космос, дозаправка, шмат раннього попередження. Президент може прискорити поставки із запасів і розширити обмін розвідданими в межах уже наявних повноважень. Нове велике фінансування, нові правила застосування сили і розміщення військ упираються в Конгрес. Угода 2024 року сама відсилає до «наявності асигнованих коштів».

    Лондон і Париж, якщо їхні люди вже стоять в Україні, будуть під тиском захищати свій контингент. Берлін залишиться вузлом грошей, промисловості і ППО, але не отримає права розпоряджатися французькими чи британськими силами. Для Києва питання не в американських бригадах під Дніпром. Питання в тому, чи залишаться за кілька років доступними ті американські вироби і дані, без яких європейська система ще не тримає удар сама.

    Реалізація гарантій у разі нової агресії

    Перевірка гарантій почнеться не на церемонії. Вона почнеться, коли удар уже йде. У перші години працює те, що вже увімкнено. Українська ППО, авіація, РЕБ і далекобійні засоби не чекають союзників. Київ сам відповідає і водночас розсилає запити за угодами. Якщо MNF-U на той момент розгорнуто, його підрозділи діють у заздалегідь узгоджених рамках: захист персоналу, техніки, інфраструктури і виконання місії з правом застосовувати силу в координації з Генштабом ЗСУ. Обмін наявною розвідінформацією за американо-українською угодою може початися одразу: формулювання — «готові негайно обмінюватися». Нові дивізії з Європи за ці години не з’являться. Нові перехоплювачі із заводу теж.

    Далі вмикається консультаційний контур. США, Франція, Велика Британія, Німеччина і ЄС проводять зустріч або консультації «за можливості / протягом 24 годин». Якщо перемир’я формально існувало, моніторинг і комісія коаліції мають кваліфікувати порушення. За очевидного масованого удару атрибуція простіша. За «інциденту» на лінії комісія сама стає полем боротьби за час. Доба в договорах — строк до політичної розмови, не до вступу союзників у війну.

    Київ вирішує застосування своєї армії, удари на доступну глибину і запит до партнерів. Президент Франції як головнокомандувач може почати зовнішню операцію. Стаття 35 вимагає повідомити парламент не пізніше ніж через три дні. Дебати за цією інформацією голосу не мають. Якщо втручання триває понад чотири місяці, потрібна парламентська авторизація. Поставка зброї під статтю 35 не підпадає. Розміщення контингенту MNF-U Париж майже напевно оформить як зовнішню операцію. Військові години і конституційні тоді роз’їдуться. Британський уряд спирається на королівську прерогативу, але в останні роки склалася практика голосування Палати громад до розгортання. 7 січня 2026 року Кір Стармер сказав: якщо війська підуть за підписаною декларацією, він внесе питання на голосування. Це не заборона. Це зайві години в момент, коли ракети вже летять.

    Німеччина пов’язана жорсткіше. Конституційний суд у 1994 році і Закон про участь парламенту вимагають попереднього мандата Бундестагу на збройне застосування бундесверу за кордоном. Навіть гіпотетична стаття 5 НАТО голосування не скасовує. Термінова передача PAC-2 із запасів, яку Пісторіус оголосив у вересні, такого мандата не потребує. Відправка бригади потребує. Президент США може розпорядитися обміном розвідданими, відпуском уже оплачених через PURL виробів і частиною санкцій. Нове фінансування і нові правила застосування сили йдуть через Конгрес. Угода 2024 року цього не обходить.

    НАТО як організація військову відповідь усіх союзників одним рішенням не запускає. Статті 5 немає. Анкарські цифри щодо допомоги Україні — політичні й бюджетні. Коаліція охочих — не альянс. Її штаб готує плани. Наказ кожному контингенту віддає національний командувач. За три доби можна зрушити заздалегідь підготовлене: зброю зі складів, до яких декларація обіцяє доступ, розвіддані, санкції, якщо тексти вже написані, те, що можна зняти з європейських полиць, дії MNF-U із захисту своїх об’єктів. Великі нові формування за цей час не перекидають. Тисячі нових перехоплювачів не виробляють.

    До кінця тижня з’являється те, що потребує окремого рішення: розширення мандатів, перекидання додаткових сил, нові закупівлі, узгодження застосування далекобійної зброї з території союзників. Якщо українська система на той момент тримає удар, тиждень дає час на посилення. Якщо перший удар обвалив ППО і енергетику, той самий тиждень дає Москві час на політичний тиск.

    У чинній системі немає органу, який одним рішенням запускає військову відповідь усіх союзників. Договори читаються через французьку, німецьку, британську й американську процедури. Заздалегідь можна зібрати плани, склади, правила вогню, розвідувальні канали, оплачені пакети і штаб, який уже існує. Прямий спосіб оцінити міцність системи — порахувати, скільки рішень партнерам доведеться ухвалювати після початку атаки. Якщо їм залишиться вибрати масштаб уже підготовленої відповіді, документи працюють. Якщо спочатку треба вирішити, чи допомагати взагалі, які сили створювати, хто ними командує і хто заплатить за боєприпаси, папір залишиться політично вагомим і військово тонким.

    Нової статті, яка автоматично втягне весь Захід у війну з Росією, немає — ні в двосторонніх текстах, ні в Паризькій декларації, ні в анкарських формулюваннях НАТО. Росія не повинна отримати кілька тижнів на закріплення першого результату, поки кабінети сперечаються про мандат. Україна відбиває перший удар сама. Європа нарощує звичайну підтримку тим, що вже вироблено і складовано. Іноземні сили мають сенс, коли їхня безпека пов’язана з українськими об’єктами. США залишаються держателем того, що Європа поки не замістила. Угоди варті стільки, скільки з них уже переведено в метал, штаби і правила. Усе інше доведеться винаходити вже під ударом.

  • Казначейство заблокувало платежі за вересневими тендерами, Кабмін переглядає бюджет

    Казначейство заблокувало платежі за вересневими тендерами, Кабмін переглядає бюджет

    У державних замовників виникла проблема з оплатою за тендерами, за якими розрахунки мали пройти у вересні. За інформацією, отриманою редакцією, платежі через Казначейство наразі фактично заблоковані, а замовники вже попереджають постачальників, що раніше третьої декади жовтня грошей чекати не варто.

    Йдеться про виконані або такі, що перебувають на етапі виконання, державні контракти, за якими постачальники розраховували отримати кошти саме цього місяця. Для компаній, які вже поставили товар чи надали послуги за бюджетними договорами, це означає перенесення запланованих надходжень щонайменше на кілька тижнів.

    За словами співрозмовника, затримка пов’язана не з окремим замовником чи конкретною закупівлею. Учасникам ринку повідомляють про проблеми з проведенням платежів на рівні Казначейства. Водночас публічного рішення про повне блокування всіх бюджетних виплат наразі немає, тому масштаб проблеми офіційно оцінити неможливо.

    Окремо постачальників попереджають про ризики судових спорів. Якщо компанія вирішить вимагати оплату через суд, це не обов’язково пришвидшить отримання грошей. За інформацією джерела, у таких випадках держава може посилатися на форс-мажорні обставини, що потенційно здатне ще більше відтермінувати розрахунки.

    На цьому тлі Кабінет міністрів проводить ревізію бюджетних видатків. За інформацією джерела, саме перегляд фінансових пріоритетів зараз є одним із факторів, який впливає на проходження платежів. Офіційного підтвердження того, що саме ревізія бюджету стала причиною затримок, наразі немає.

    Проблема набуває особливої ваги напередодні завершення бюджетного року. Якщо затримки збережуться, частині постачальників доведеться фактично фінансувати виконані державні контракти власними оборотними коштами, очікуючи на оплату з бюджету.

  • Зеленський планує поїздку до США, виліт може відбутися вже на вихідних із зупинкою у Франції для зустрічі з Макроном

    Зеленський планує поїздку до США, виліт може відбутися вже на вихідних із зупинкою у Франції для зустрічі з Макроном

    Єлисейський палац у п’ятницю збирає лідерів усіх парламентських партій. Зустріч відбудеться у закритому форматі за участю Макрона, прем’єра, представників військового керівництва та розвідки. Серед тем — Україна, Близький Схід і ризики для французької енергетики. На тлі зовнішньополітичного порядку денного Париж водночас намагається зберегти внутрішній консенсус щодо ключових питань.

    Публічно Зеленський і Макрон домовилися зустрітися на полях Генеральної асамблеї ООН у Нью-Йорку. Сесія стартує 22 вересня. Міністерство закордонних справ України окремо підтверджує, що команди працюють над зустріччю Зеленського з Трампом, а також над контактами з Конгресом, американським бізнесом та українською діаспорою. Офіційно поїздка поки заявлена як візит до США наприкінці вересня, без оголошених проміжних зупинок.

    За відомостями, отриманими редакцією, виліт може відбутися вже на вихідних або в понеділок. Джерело стверджує, що розмова з Макроном може відбутися ще до Нью-Йорка — у межах можливої зупинки у Франції. Серед тем, за його словами, має бути і політична криза в Києві. Ані Київ, ані Париж поки публічно не підтверджували цю інформацію, тому вона залишається на рівні даних джерела. Сам кризовий процес уже вийшов за межі кулуарних обговорень. Верховна Рада відправила у відставку генпрокурора Руслана Кравченка, після чого Зеленський підписав відповідний указ. Виконувачем обов’язків призначено Антона Ковальського.

    Для європейських партнерів це створює додаткові питання щодо того, хто зараз представляє українську сторону та відповідає за антикорупційний порядок денний. На цьому тлі у Франції Марін Ле Пен заявила, що Париж більше не може надавати Україні фінансову допомогу в колишньому обсязі. Водночас вона допустила продовження навчання українських військових і постачання оборонного озброєння. Твердження джерела про можливий «гарячий прийом» з боку її партії публічно не підтверджене. Водночас сама риторика Ле Пен свідчить, що питання подальшого обсягу підтримки України у Франції вже стає частиною внутрішньої політичної дискусії.

    Для Києва тиждень у Нью-Йорку має стати можливістю активізувати дипломатичні контакти після візитів Віткоффа та Кушнера. Макрон залишається одним із ключових європейських партнерів України, тоді як Ле Пен уже говорить про те, що фінансову допомогу в колишньому обсязі Франція більше надавати не може. Якщо зустріч із Макроном справді відбудеться ще у Франції, однією з її тем може стати не лише міжнародний порядок денний, а й ситуація всередині України — зокрема питання про те, хто ухвалює рішення в Києві та наскільки стійкою залишається нинішня система підтримки з боку європейських партнерів.

  • Садового можуть повернути до київської влади для контролю над коштами на військові цілі

    Садового можуть повернути до київської влади для контролю над коштами на військові цілі

    У Київській міській військовій адміністрації готується нове кадрове призначення. Заступником начальника КМВА може стати Сергій Садовий — колишній голова Голосіївської районної адміністрації Києва, який багато років працював у системі столичної влади.

    За інформацією джерела, Садовому планують передати напрям, пов’язаний із контролем міських фінансів, які можна забрати у міста на військові цілі. Йдеться про кошти, які зараз перебувають у розпорядженні міста, але потенційно можуть бути спрямовані на оборону. Саме контроль над такими фінансовими ресурсами, за даними джерела, має увійти до зони відповідальності Садового.

    Таким чином, йдеться не просто про адміністративне призначення. Потенційно Садовий опиниться в точці, де перетинаються інтереси міської влади та військової адміністрації, а також рішення щодо того, яку частину міських ресурсів можна спрямувати на військові цілі.

    Садовий має тривалий досвід роботи всередині київської влади. Він очолював Голосіївську РДА ще у 2006–2010 роках, потім працював у КМДА, де керував Головним управлінням контролю за благоустроєм і був директором профільного департаменту. У 2019 році Віталій Кличко знову представив його як виконувача обов’язків голови Голосіївського району, а в травні 2020 року Садовий офіційно отримав цю посаду указом президента.

    Саме цей досвід робить його потенційну появу в КМВА значущою. Садовий уже працював усередині системи КМДА та знайомий із механізмами функціонування столичної адміністрації, міським господарством і бюджетними процесами. Крім того, його освіта пов’язана з фінансами.

    Окрема деталь інсайду — близькість Садового до колишнього першого заступника Віталія Кличка Миколи Поворозника, якого в київських політичних колах називали «Паровозником». Джерело характеризує Садового як близьку до Поворозника людину.

    Фінансова складова можливого призначення особливо важлива на тлі того, що КМВА вже ухвалює рішення про виділення коштів із бюджету Києва, зокрема через резервний фонд. Адміністрація публікувала розпорядження про виділення коштів із резервного фонду бюджету столиці на різні потреби.

    Водночас КМВА відповідає не лише за військові питання, а й за забезпечення оборони міста, безпеку населення та функціонування столиці в умовах воєнного стану. Якщо призначення Садового відбудеться саме із заявленим джерелом функціоналом, ключовим стане обсяг фінансових повноважень, який йому передадуть. По суті, йдеться про контроль над частиною міських коштів, які можна забрати у міста на військові цілі.

  • «Операція Карамель», в ОП запустили кампанію проти Юлії Мендель

    «Операція Карамель», в ОП запустили кампанію проти Юлії Мендель

    Юлію Мендель не пустили до Європарламенту за кілька годин до запланованого виступу на заході, який AfD анонсувала ще 9 вересня. Мендель пов’язала відмову з указом від 13 вересня. Хронологія збігається надто щільно, щоб вважати її випадковою. За три дні до Страсбурга президент увів у дію рішення РНБО. Мендель виявилася єдиною громадянкою України в пакеті з десяти прізвищ — поряд із російськими пропагандистами і людьми, пов’язаними з «Ростехом». Офіційне формулювання: поширення дезінформації та російської пропаганди, підтримка агресивної політики Росії. Офіс президента окремо повідомив, що матеріали передадуть партнерам «для синхронізації санкцій у міжнародних юрисдикціях». Це вже не внутрішній український жест. Це спроба зробити ім’я токсичним за межами країни.

    Захід у Страсбурзі не був сесією Європарламенту. Його організовував євродепутат AfD Ганс Нойгофф, вітальне слово мав сказати Тіно Хрупалла. На афіші стояв логотип групи «Європа суверенних націй». Мендель заздалегідь дякувала Аліс Вайдель і Хрупаллі й повторювала, що «мир не може бути проросійським». Для Києва це виглядало інакше: колишня прессекретарка президента на майданчику партії, яка системно виступає проти військової допомоги Україні, у будівлі європейського законодавчого органу, у перший пленарний тиждень після канікул.

    За відомостями, отриманими редакцією, на Банковій послідовність проти Юлії Мендель обговорювали як окрему інформаційну кампанію. Робоча назва — «операція Карамель». Ініціативу пов’язують із нинішнім прессекретарем Сергієм Нікіфоровим, який змінив Мендель у 2021 році і відтоді відповідає за публічний контур президента. Особистий конфлікт Зеленського з колишньою прессекретаркою співрозмовники не заперечують. Вирішальним імпульсом, однак, став не він, а скандал навколо генпрокурора: саме тоді Нікіфоров запропонував президенту не паузу і не точкове спростування, а кампанію, мету якої описували прямо — політично знищити Мендель як самостійну спікерку.

    Задум будувався в три етапи. Спочатку рішення РНБО, яке мало офіційно позначити її. Потім розміщення цього маркування в українських і дружніх західних медіа. Потім міжнародна ізоляція. Про плани Мендель виступити на майданчику, пов’язаному з Європейським парламентом у Страсбурзі, на Банковій знали заздалегідь. До третього етапу підключили МЗС. Кампанія не дала очікуваного ефекту. Тему відставки і втечі Руслана Кравченка відтіснити не вдалося, вона й надалі перекриває спробу перемкнути увагу.

    Відкриті сліди цієї логіки видно. Після серпневого інтерв’ю Мендель французькому Le Journal du Dimanche, де вона назвала Зеленського «головним вигодонабувачем» війни, МЗС випустило спеціальне попередження французькою. Георгій Тихий нагадав, що Мендель давно не в команді і «систематично повторює наративи російської пропаганди». Санкції 13 вересня лягли на вже підготовлений дипломатичний ґрунт.

    Мендель працювала поруч із Зеленським із червня 2019-го по липень 2021-го. Після відходу вона спочатку трималася осторонь, потім, уже з-за кордону, перейшла у відкриту критику: інтерв’ю Такеру Карлсону в травні, французька преса в серпні, теза про те, що Україні для виживання потрібен мир, а не «чергова диктатура». Влада відповіла не спростуванням по пунктах, а санкційним списком і спробою позбавити її західної сцени.

    Кампанія зіткнулася з перешкодою, яку в тій самій розмові всередині влади називають прямо: тему Руслана Кравченка перебити не вдалося. Операція НАБУ і САП «Карфаген» розкрила схему «кришування» шахрайських кол-центрів за участі людей з Офісу генпрокурора. Кравченко 7–8 вересня подав у відставку, потім оголосив підозру директору НАБУ Семену Кривоносу, виїхав із країни у відрядження, яке підписав сам собі, і з-за кордону пообіцяв «розплющити очі» міжнародним партнерам. Верховна Рада 15 вересня проголосувала за звільнення 317 голосами.

    Указ президента вийшов того самого дня. 17 вересня обов’язки генпрокурора поклали на Антона Ковальського. Це конкуруюча історія про контроль над силовиками, незалежність антикорупційних органів і те, як виглядає Київ для донорів. Поки Мендель записувала відео біля зачинених дверей у Страсбурзі, українська стрічка все ще крутила втечу генпрокурора, підозру голові НАБУ і голосування Ради. Санкції проти колишньої прессекретарки цей шум не перекрили. Вони лягли поряд із ним і зробили картину ще нервовішою, влада водночас гасить зовнішнього критика і втрачає внутрішнього силовика. Далі або Київ дотисне синхронізацію санкцій і Мендель залишиться спікеркою для маргінальних європейських майданчиків. Або історія Кравченка, що вже вийшла за контур внутрішньої кадрової чистки, далі забиратиме увагу партнерів — і тоді кампанія проти колишнього голосу президента виявиться не головним сюжетом вересня, а спробою перемкнути канал у момент, коли канал уже зайнятий.

  • Ощадбанк зіткнувся з масштабним збоєм, клієнти стикаються з відмовами під час оплати

    Ощадбанк зіткнувся з масштабним збоєм, клієнти стикаються з відмовами під час оплати

    В Україні 17 вересня виникли проблеми в роботі сервісів Ощадбанку. Клієнти банку зіткнулися з тим, що не можуть розрахуватися картками в магазинах — частина операцій не проходить через термінали. Проблеми виникають не в усіх клієнтів однаково. В одних випадках платежі проходять, в інших термінал відхиляє операцію. Водночас користувачі повідомляють про перебої з електронними сервісами.

    У самому Ощадбанку вранці попередили клієнтів про можливі перебої в роботі електронних сервісів. Ситуацію пов’язали з наслідками російських обстрілів і заявили, що фахівці працюють над відновленням стабільної роботи сервісів.

    Технічні збої для державного банку не є новим явищем, але раніше їх пояснювали іншими причинами. 29 червня, коли клієнти також повідомляли про проблеми з оплатою картками, у банку говорили про аномальну спеку, нестабільне енергопостачання та додаткові технічні роботи. У вересні ж причиною можливих перебоїв банк називає вже безпосередні наслідки російських атак.

    Для клієнтів проблема передусім проявляється в звичайних повсякденних операціях — оплаті покупок, переказах і доступі до банківських сервісів. Особливо чутливою така ситуація може бути для людей, які використовують картку Ощадбанку як основний спосіб отримання і витрачання коштів.

    Поки що не йдеться про повне відключення всіх сервісів банку. Ситуація також може змінюватися протягом дня, а частина операцій може відновлюватися в міру роботи технічних команд. Водночас поки невідомо, скільки саме клієнтів зіткнулися з проблемами під час оплати картками та коли роботу сервісів буде повністю відновлено.

  • Гетьманцеву можуть запропонувати очолити податкову замість Генпрокуратури і в цьому варіанті зацікавлений Арахамія

    Гетьманцеву можуть запропонувати очолити податкову замість Генпрокуратури і в цьому варіанті зацікавлений Арахамія

    Чутки про Данила Гетьманцева в кріслі генпрокурора з’явилися в потрібний момент — і майже одразу почали розсипатися. Як стало відомо редакції від джерела, обізнаного із ситуацією, всередині влади зараз обговорюється інший сценарій — збереження впливу Гетьманцева через податкову вертикаль. Сам голова податкового комітету відповів у своєму стилі: «поки ні, не з нашим щастям», але якщо Офіс президента буде вперто просувати «свого» кандидата — «обіцяю подумати». Реальна ставка виглядає інакше. Увечері 14 вересня Кабмін зняв виконувачку обов’язків голови ДПС Лесю Карнаух. Мінфіну доручено терміново внести кандидатури. Пост податкової знову порожній того ж дня, коли Зеленський відсторонив Руслана Кравченка від посади генпрокурора. Кравченко прийшов в ОГП саме з податкової. Коло замкнулося — і відкрило іншу вакансію.

    Для Давида Арахамії контроль над ДПС важливіший, ніж формальна перемога в Офісі генпрокурора. Прокуратура зараз токсична: операція НАБУ «Карфаген», обшуки, взаємні підозри, виїзд Кравченка «у відрядження». Поставити туди людину, яку вже називають «близькою до Арахамії», означає вплутатися у війну з антикорупційними органами на їхньому полі. Податкова — інше. Це каса, детінізація, «клуб білого бізнесу», адміністрування ПДВ, митний контур і важіль тиску на бізнес без гучних кримінальних процесів.

    Гетьманцев роками вважався неформальним куратором податкової політики. Його люди сиділи в ДПС і раніше. Офіційне призначення головою служби закріпило б те, що й так існувало в сірій зоні: комітет Ради плюс виконавча вертикаль в одних руках. Для фракції це прямий доступ до потоків, які годують бюджет у війну, і до інструменту, який можна вмикати й вимикати точково. Політична логіка теж простіша. Генпрокурора затверджує Рада після подання президента — це публічний бій. Голову ДПС призначає уряд. Тихіше, швидше, менше міжнародного шуму. Арахамії, якого в кулуарах уже порівнюють з «Єрмаком 2.0», потрібен не ще один скандальний силовик, а робочий фіскальний важіль.

    Гетьманцев як генпрокурор був би ефектною картинкою: професор фінансового права, учасник конкурсу до Верховного Суду, людина, яка сама пише, що стане «страшним сном корупціонерів». Як голова податкової він небезпечніший саме тому, що залишається у своїй сфері. Там він знає правила, людей і схеми краще за будь-якого прокурора, що прийшов збоку. Поки голосують відставку Кравченка, іде інший конкурс — тихий. І якщо Гетьманцева справді «подадуть» у ДПС, це буде не пониження. Це буде закріплення реального активу, який для Арахамії зараз дорожчий за гучне крісло в ОГП.

     

  • Хмара та Драпатий почали змінювати роботу ТЦК, кількість блокпостів у містах скоротилася вчетверо

    Хмара та Драпатий почали змінювати роботу ТЦК, кількість блокпостів у містах скоротилася вчетверо

    На центральних вулицях Києва, Львова і Дніпра мобільні групи ТЦК стали помітно рідшими. Там, де ще кілька місяців тому мікроавтобуси чергували біля торгових центрів і на виїздах з районів, зараз частіше видно лише звичайні патрулі поліції. Відео з силовим затриманням, які весь рік підживлювали суспільну напругу, майже зникли зі стрічок. За відомостями, отриманими редакцією, кількість блокпостів у великих містах скоротилася приблизно в чотири рази. Це перший відчутний результат роботи міністра оборони Євгенія Хмари і головнокомандувача Михайла Драпатого. У липні президент поставив їм завдання «закрити небо максимально від російських ударів» і дати «реальне бачення мобілізаційного процесу». Пізніше він уточнив формулу спільної роботи: «питання закриття неба, питання ТЦК, питання нормального, якщо це можливо сказати так, обличчя мобілізації».

    Зміна стала помітною після кадрової ротації 22 липня. Драпатий змінив Олександра Сирського. Хмара спочатку виконував обов’язки, а 19 серпня був затверджений парламентом міністром. Проблема накопичувалася роками. Омбудсман Дмитро Лубінець у вересні заявив, що до фронту доходить лише близько 2% тих, кого затримують під час заходів оповіщення. Решта відсіюється на ВЛК, через хвороби, відстрочки або просто «губиться» в системі. Скарги на дії ТЦК зросли з 18 у 2022 році до 6 127 у 2025-му — у 333 рази порівняно з першим роком повномасштабного вторгнення. ДБР у липні запустило спецоперацію «Чесний призов» і перевіряє понад сто центрів комплектування. У Закарпатті Драпатий оперативно відсторонив керівника обласного ТЦК після звернення омбудсмана.

    Хмара публічно формулює іншу логіку: не гнатися за кількістю «галочок», а зробити командирів відповідальними за весь шлях людини — від рекрутингу до бойового застосування. Він говорить про якість, а не про вал. Поки це декларація. Конкретної урядової законодавчої моделі реформи ТЦК Міноборони ще не внесло. У Раді зареєстровано депутатський проєкт №15236 «Про реформу територіальних центрів комплектування та сервісну модель мобілізації», але це ініціатива народного депутата, а не подання Кабміну.

    Скорочення видимої присутності груп оповіщення не означає зупинки мобілізації. Реєстр «Оберіг», застосунок «Резерв+», взаємодія з поліцією і перевірки документів залишаються. Змінюється, судячи з усього, лише публічний спосіб. Менше камер, менше роликів, менше політичної ціни за кожне затримання. Питання в тому, чи це початок системної зміни, чи тимчасове зниження градуса перед зимою. Фронт як і раніше потребує поповнення. Російська сторона, за оцінками української розвідки, готує варіанти нової хвилі мобілізації. Якщо українська система не навчиться відбирати і доводити до частини боєздатних людей без публічного насильства, тиша на вулицях великих міст може виявитися короткою.

    На центральних вулицях Києва, Львова і Дніпра мобільні групи ТЦК стали помітно рідшими. Там, де ще кілька місяців тому мікроавтобуси чергували біля торгових центрів і на виїздах з районів, зараз частіше видно лише звичайні патрулі поліції. Відео з силовим затриманням, які весь рік підживлювали суспільну напругу, майже зникли зі стрічок. За відомостями, отриманими редакцією, кількість блокпостів у великих містах скоротилася приблизно в чотири рази. Це перший відчутний результат роботи міністра оборони Євгенія Хмари і головнокомандувача Михайла Драпатого. У липні президент поставив їм завдання «закрити небо максимально від російських ударів» і дати «реальне бачення мобілізаційного процесу». Пізніше він уточнив формулу спільної роботи: «питання закриття неба, питання ТЦК, питання нормального, якщо це можливо сказати так, обличчя мобілізації».

    Зміна стала помітною після кадрової ротації 22 липня. Драпатий змінив Олександра Сирського. Хмара спочатку виконував обов’язки, а 19 серпня був затверджений парламентом міністром. Проблема накопичувалася роками. Омбудсман Дмитро Лубінець у вересні заявив, що до фронту доходить лише близько 2% тих, кого затримують під час заходів оповіщення. Решта відсіюється на ВЛК, через хвороби, відстрочки або просто «губиться» в системі. Скарги на дії ТЦК зросли з 18 у 2022 році до 6 127 у 2025-му — у 333 рази порівняно з першим роком повномасштабного вторгнення. ДБР у липні запустило спецоперацію «Чесний призов» і перевіряє понад сто центрів комплектування. У Закарпатті Драпатий оперативно відсторонив керівника обласного ТЦК після звернення омбудсмана.

    Хмара публічно формулює іншу логіку: не гнатися за кількістю «галочок», а зробити командирів відповідальними за весь шлях людини — від рекрутингу до бойового застосування. Він говорить про якість, а не про вал. Поки це декларація. Конкретної урядової законодавчої моделі реформи ТЦК Міноборони ще не внесло. У Раді зареєстровано депутатський проєкт №15236 «Про реформу територіальних центрів комплектування та сервісну модель мобілізації», але це ініціатива народного депутата, а не подання Кабміну.

    Скорочення видимої присутності груп оповіщення не означає зупинки мобілізації. Реєстр «Оберіг», застосунок «Резерв+», взаємодія з поліцією і перевірки документів залишаються. Змінюється, судячи з усього, лише публічний спосіб. Менше камер, менше роликів, менше політичної ціни за кожне затримання. Питання в тому, чи це початок системної зміни, чи тимчасове зниження градуса перед зимою. Фронт як і раніше потребує поповнення. Російська сторона, за оцінками української розвідки, готує варіанти нової хвилі мобілізації. Якщо українська система не навчиться відбирати і доводити до частини боєздатних людей без публічного насильства, тиша на вулицях великих міст може виявитися короткою.