Категорія: Ексклюзив

  • Роман “Джокер” Кравець – чорний піарщик під патронажем ОП

    Роман “Джокер” Кравець – чорний піарщик під патронажем ОП

    Роман Кравець згідно журналістському розслідуванню Громадського  — адміністратор скандально відомого Telegram-каналу «Джокер» і члена партії «Слуга народу».

    Народився Кравець у 1994 році в Херсоні, здобув освіту в Херсонському політехнічному коледжі, спеціальність — технік-технолог. Наразі проживає в Києві. Про його минуле відомо мало, але в ЗМІ є інформація, що Роман Кравець був головою ГО «Дніпропетровська обласна молодіжна рада» та працював заступником директора з інформаційних технологій і безпеки в компанії «ССЛ Консалтинг», що належить племіннику Геннадія Корбана, Ігорю Бірману.

    Історія успіху Романа Кравця розпочинається у 2015 році. Тоді на 205 виборчому окрузі в Чернігові проходили довибори до парламенту, де було два кандидати — представник партії «Блок Петра Порошенка Солідарність» Сергій Березенко та Геннадій Корбан, який балотувався від партії «УКРОП». Ці вибори були епічними — з блокуванням автомобілів, зіткненнями та роздачею продуктових наборів.

    У цей час Роман Кравець з’явився в оточенні Корбана і взявся допомагати йому з виборами та інформаційними кампаніями. Він став для нього досить близькою людиною. Перед зміною влади в 2019 році Кравець вже мав певні зв’язки серед чиновників. Зокрема, теплі стосунки у нього були з Андрієм Богданом — тоді ще відомим адвокатом, а пізніше — головою Офісу президента. А також зі Світланою Крюковою, заступницею головного редактора проросійського видання «Страна.ua», яке перебуває під санкціями СНБО.

    Богдан став важливою частиною команди Володимира Зеленського і, зокрема, відповідав за формування списків партії «Слуга Народу». З різних джерел нам підтвердили, що, вибираючи людей на останні кілька вакантних місць у списку, Богдан просто переглядав свою телефонну книгу. Так він зупинився серед інших на Роману Кравцю, якого й запросив у список під номером 153. В Верховну Раду Кравець не пройшов.

    У 2019 році з приходом до влади «Слуги Народу» Андрій Богдан, Геннадій Корбан і Світлана Крюкова, які активно спілкувалися до цього, посварилися. Останні двоє заснували Telegram-канал «Джокер». Романа Кравця взяли адміністратором і помічником. Вони постили пранки — писали посадовцям від імені інших чиновників, а потім зливали переписки в мережу.

    Також ЗМІ публікували інформацію, що Роман Кравець, вже у образі “Джокера” також з’являвся на проросійському каналі “NewsOne”, де його пранки демонструвались як ексклюзивні матеріали. Ведучий Василь Голованов анонсував матеріали від Кравця, а депутати “Слуги народу” коментували їх в ефірі.

    Крюкова і Корбан, згідно з нашими джерелами, зберігали вплив на Телеграм канал “Джокер” до 2021 року. Поступово Роман Кравець відсторонив їх від впливу на контент — деякі наші джерела описували цю історію як «рейдерство». Так Кравець став єдиним власником «Джокера». У цей час канал почав перетворюватися на рупор ОП.

    Наприклад 2021 року голова фракції «Слуга народу» Давід Арахамія взагалі визнав, що автор «Джокера» є хорошою людиною, ім’я якого він не знає, але обіцяв пляшку віскі, коли познайомиться.

    Дізнавшись про це журналісти Громадського звернулися за коментарем до самого Романа Кравця. Однак  блогер довго не відповів ні на дзвінки, ні на повідомлення.

    Врешті решт, коли блогер вигадав “легенду” – відповів, що був «Джокером», але канал продав 2022 року. Кому — не знає. Продаж нібито відбувся за 2 мільйони доларів у криптовалюті. Доказати це за кілька годин переписки не вдалося. Хоча доказом могло бути що завгодно — від скріншотів угод чи ділових переговорів до транзакцій.

    Запитаєте чому Роман назвав 2022? Саме цього року Служба безпеки України визнала «Джокера» одним з прокремлівських каналів, що координирується з російськими спецслужбами для проведення інформаційних і психологічних операцій. Згідно з даними, «Джокер» фальсифікує новини та використовує контент українських спецслужб для маскування своєї діяльності. Свого часу Джокера просував Шарій:

    Також посилання на Канал Джокера було у постах з взаємного піару проросійських телеграм каналів:

    Також виявилось, що 2019 Джокера проголосив одним з кращих телеграм каналів – рупор кремлівської пропаганди “Незыгарь”:

    За інформацією ЗМІ, під час повномасштабного вторгнення Росії Роман Кравець майже два місяці перебував у Херсоні, який на той час був окупований російськими військами.

    Цей факт викликає серйозні сумніви щодо його діяльності у той період. За даними джерел, існує висока ймовірність того, що Кравець міг бути завербований російськими спецслужбами. Не забуваємо і його проросійські інфокампанії.

    “На запитання щодо часу окупації Роман не дає конкретних відповідей. Він постійно повторює, що не мав жодних контактів з російськими військовими в Херсоні та не залишав свого будинку. Навіть не розповідає про свій розпорядок дня в той період, повторюючи одні й ті ж фрази. Також залишається невідомим, як саме йому вдалося залишити окупований Херсон, що є досить підозрілим, оскільки мало кому вдалося покинути місто в той час. А от Роману “пощастило”, — розповідає джерело Громадського з його близького оточення.

    Після повернення з окупованої території Роман Кравець відновив діяльність телеграм-каналу “Джокер”.

    Але повертаємось до діяльності Джокера у сьогоденні.

    Все ж з того розслідування Громадського стало відомо, що Михайло Подоляк, радник голови ОП, заявляв журналістам, що Офіс президента не контролює Telegram-канали. Проте, деякі посадовці підтверджують, що Кравець має контакти з представниками Офісу президента, зокрема з Давидом Арахамією та кількома губернаторами. За словами одного з джерел, Кравець постійно демонструє скріншоти особистих листувань, намагаючись підкреслити своє значення.

    «Роман Кравець — не надто обдарований інтелектом персонаж, який потрапив до неофіційних грошей через замовні матеріали, чому йому активно допомагали і допомагають окремі діючі та колишні політики і співробітники спецслужб. Мотиви у кожного різні: у одних банальні — щоб не чіпали їх, у інших суто меркантильні. І кошмарення бізнесу з очевидною метою створення медійних проблем і допомоги в їх вирішенні… Цей персонаж явно не діє самостійно.

    Можу з упевненістю сказати, що Кравець називає Арахамію одним зі своїх найближчих друзів. Ще кількох губернаторів. Для розуміння, з ким цей персонаж спілкується, він завжди робить скріншоти особистих переписок і демонструє їх іншим для підвищення свого статусу. Якого насправді не існує.

    Є лише півтораметровий персонаж, якого в подальшому або знищать через поламані ноги, або він злиє всіх, з ким спілкувався і спілкується. І всіх, хто розміщував і продовжує розміщувати замовні матеріали. Від бізнесменів до співробітників ОП, навіть до керівництва АП за часів Януковича. Хоча це вже відбувається».

    Один з колишніх топ-чиновників підтвердив, що підтримував комунікацію з Романом Кравцем: «“Джокер” мені писав, я іноді відповідав, але лише на загальні теми». Скриншоти переписки з цим чиновником Кравець згодом показував іншим людям для підвищення свого статусу в їхніх очах.

    Водночас спікер фракції «Слуга Народу» Юлія Палійчук у коментарі hromadske щодо ймовірної дружби між головою фракції «Слуга Народу» Давидом Арахамією та Романом Кравцем зазначила: «Я не знаю, що може розповідати Роман Кравець. Я з ним особисто не знайома. І говорити про його близкі відносини з кимось… Він може говорити що завгодно. Але я не володію інформацією про контакти людини з ім’ям Роман Кравець з моїм безпосереднім керівництвом».

    Зараз “Джокер” публікує пости, які виправдовують дії влади, наприклад, щодо укріплень на Харківщині. Журналісти також звинувачують заступника генерального прокурора у корупції, а канал перепощує його виправдання.

    І хоча відповіді на питання чи є Роман Кравець близьким другом топ-чиновників України залишається відкритим варто подивитись на те, які статки він отримав підтримуючи ОП.

    Протягом повномасштабного вторгнення Роман Кравець п’ять разів виїжджав за кордон, перебуваючи там понад два місяці загалом. Дані з прикордонної служби показують, що підстав для його виїздів не було. Це може свідчити про можливе прохання з “вищих сфер”. Джерело в СБУ зазначило, що в таких випадках підстави для виїзду часто не вносяться в базу.

    У 2024 році Роман Кравець за 150 тисяч доларів придбав новий автомобіль — Lexus LX 600. За нашими підрахунками, за останні два роки на купівлю машин «Джокер» витратив понад 8 мільйонів гривень.

    Власник Telegram-каналу мешкає в квартирі площею сто квадратних метрів у елітному ЖК «Чикаго». Аренда апартаментів обходиться йому не менше ніж 2 тисячі доларів на місяць. У цьому ЖК мають квартири екс-представник Офісу президента Андрій Богдан та засновник компанії Saga Development, забудовник Андрій Вавриш.

    Журналісти Суспільного вирішили відстежити Кравця: як він живе, з ким зустрічається, куди їздить і на чому. 1 травня ми помітили, як на паркінг ЖК «Чикаго» заїжджає Lexus LX 600, зареєстрований на Романа Кравця. До нього під’їжджає Toyota Land Cruiser — машини формують кортеж.

    В інший день Роман Кравець виходить з ЖК «Чикаго» в супроводі щонайменше чотирьох охоронців. Зазвичай такий рівень охорони потрібен високопосадовцям або топ-менеджерам спецслужб, тобто тим, чия діяльність може бути під загрозою.

    Джерело, близьке до Романа Кравця, в бесіді з hromadske заявило, що Кравець пояснює наявність охорони «подарунком Малюка». Тому hromadske направило запити до СБУ та УГО, щоб з’ясувати, чи надають ці органи охорону власнику Telegram-каналу, який вимагає гроші у бізнесу.

    Вимагання грошей

    Щоб зрозуміти, як Кравець заробляє гроші за допомогою “Джокера”, можна розглянути приклад компанії Uklon. Схема така — канал щоденно публікує кілька негативних постів про компанію, поки вона не звернеться до Кравця з питанням: “Скільки коштує це припинити?” Причиною для атаки стало те, що водії Uklon працювали під час комендантської години, а також співпраця Uklon з платіжною платформою Fondy, яка функціонує в РФ. З середини лютого до сьогодні Кравець опублікував 316 негативних постів про Uklon. Але компанія не реагує на терор блогера.

    Такж зразковим кейсом діяльності Джокера є інформаційна компанія проти онлайн-казино “Космолот”. У січні 2024 року “Джокер” почав публікувати численні пости, стверджуючи, що в Україні працює російське казино “Космолот”, а його власник Сергій Токарєв є громадянином Росії. Кравець також почав кампанію проти блогерів, які рекламують “Космолот”, і критикував українські ЗМІ, які видалили новини із заявою міністра цифровізації Михайла Федорова про те, що російський власник казино намагається отримати українське громадянство. З 28 по 30 січня “Джокер” опублікував 28 негативних постів про “Космолот”.

    “Друзі, тепер ви розумієте, чому всі думають, що “Космолот” — це українське казино? Вони просто всіх купують. Вони всіх купили. Ваші улюблені патріотичні блогери рекламують “Космолот” через те, що вони не можуть відмовитися від грошей, які їм платять з російського казино. Грязних російських грошей”, — писав “Джокер” 28 січня 2024 року.

    Факт, що власник “Космолота” Сергій Токарєв є громадянином РФ і має майно в країні-агресорі, дійсно підтверджений. Проте мета “Джокера” полягала виключно в тому, щоб отримати гроші, шантажуючи казино. Коли ж “Джокер” досяг своєї мети, риторика щодо “Космолота” різко змінилася, а інтерес до теми швидко зник.

    Вже 31 січня “Джокер” писав: “Зі мною зв’язалися представники “Космолота”, зробили добру справу, попросили висвітлити їхню позицію, що вони не такі погані, тепер я їх не буду хейтити, а рекламуватиму “Космолот”. І дійсно почалася реклама казино.

    Так само Джокер “воював” проти криптошахрая Олександра Орловського, Роман Кравець накидував негативні пости поки в один момент Орловський не заплатив за зняття постів. Вдячний Джокер навіть присвятив цьому пост у своєму каналі.

    До речі розцінки на припинення чорного піару Джокер не приховує:

    Дії Кравця в Telegram-каналі “Джокер” можна класифікувати як звичайне вимагання та рекет. Правоохоронним органам не важко буде ідентифікувати адміністраторів цього каналу, але Кравцю дозволяють продовжувати свої дії в обмін на інформаційну підтримку влади та правоохоронців.

  • Крипто-шахрай Олександр Орловський разом з російською платформою VELES кидають українців на гроші

    Крипто-шахрай Олександр Орловський разом з російською платформою VELES кидають українців на гроші

    Продовжуємо серію публікацій про крипто-шахрая Олександра Орловського  та наводимо факти його співпраці з  РФ.

    Як зазначають журналісти, Орловський Олександр перебуває у злочинній змові з рядом крипто-валютних проектів, зокрема мова йде про російську платформу VELES.

    Приклад співпраці Орловського з росіянами можна побачити, зокрема й на Ютуб Veles finance – «Вебинар команды veles с основателем ffa». Орловський вкладає значні кошти в рекламу власного реферального посилання на території РФ.

    З метою залучення більшої кількості клієнтів Орловський купує рекламу на російських платформах, у російських соцмережах та у російських блогерів. Всі ці кошти зводяться і виводяться за допомогою російських сервісів, що призводить до надходжень грошей у бюджет країни-агресора. Такі дії можуть кваліфікуватися як фінансування тероризму, що є злочином проти основ національної безпеки України.

    Крім того, у своїх рекламних та навчальних відео Орловський займається популяризацією російської платформи VELES, зокрема й залучає українських громадян користуватись їхніми послугами. В подальшому, українці, які вірять Орловському вкладають гроші у російську VELES – чим також стають співучасниками в злочині зі спонсорства російської війни проти нашої держави.

    Але і це ще не все, адже ті хто довірився Олександру Орловському зазнають значних фінансових втрат, оскільки вказана платформа є шахрайською та створена з метою введення в оману крипто-інвесторів.

    Водночас сам Орловський отримує відсоток від грошових коштів, від тих які втратили на даній платформі українці.

    Варто наголосити, що російська VELES у злочинній змові з Орловським умисно ошукує крипто-інвесторів. Приміром, 5 серпня 2024 року, українці які налаштовували торгового бота на платформі VELES втратили 100% вкладень.

    На фоні даної ситуації Орловський через платформу Discord закликав людей які втратили гроші “оформлювати кредити під заставу у вигляді крипто-валюти на крипто-гаманцях, з метою залучення грошових коштів для забезпечення торгового бота на платформі VELES”.

    По-суті, крипто-шахрай Орловський цілеспрямовано надавав хибні рекомендації по налаштуванню торгового бота заради того, щоб українці втратили свої гроші, а він разом з росіянами – на цьому злочинним шляхом збагатились.

    Зазначимо, що наразі відомі ряд крипто-гаманців, які використовують Орловський і члени його злочинної організації.

    Зокрема, через крипто-валютну біржу ByBit – з 26.06.2022 року по 26.08.2024 року на крипто-гаманець TB_iiZc_m8Hy_5m_KM_TH_3k3u_3G8_m7N – було заведено 1 615 718 доларів США. А через біржу Binance на гаманець TC_Z6c_c39_cA2_6fM_g1ms_Ma_Vo_N_zT – із 03.05.2023 року по 26.08.2024 року – було заведено 215 955 доларів США.

    Цілком зрозуміло, що сума вкрадених в українців коштів тільки через ці два гаманці, вражаюча. Також не забувайте, що частина цих коштів пішла на фінансування армії РФ.

  • Як проходить “1 вересня” дітей українських корупціонерів, що наживаються на армії

    Як проходить “1 вересня” дітей українських корупціонерів, що наживаються на армії

    Схоже, що для заможних українців 1 вересня – це не про початок навчання, а про демонстрацію статусу, впливу і, звісно своїх коштовних аксесуарів та нарядів. Інше питання, що більшість VIP-батьків не розкривають джерел своїх доходів, і незрозуміло яким чином вони здобули ці всі предмети розкоші, при тому, що офіційно таких доходів в них немає.

    Сім’я командира Вовків Да Вінчі – Сергія та Валерії Філімонових

    Валерія, дружина командира Вовків Да Вінчі, відправляє свого старшого сина до приватної школи Ukrainian Global Kids. І тут не просто навчання, а справжня інвестиція в майбутнє – всього за 330 тисяч гривень на рік.

    Для того, щоб просто відвести дитину до школи, Валерія Філімонова вибрала лук на загальну суму 5-7 тисяч доларів: сандалі від Chanel і сумочку Lady Dior.  І чому б ні, адже треба ж якось відрізнятись від тих, хто ходить до звичайних українських шкіл.

    Чи можуть собі дозволити таку розкіш родини рядових військовослужбовців, питання риторичне.

    Про те, як Валерій Філімонов став командиром Вовків Да Вінчі, та про його стрімке збагачення, ймовірно, за рахунок донатів для батальйону, в журналістському розслідуванні проекту НЕНЬКА.ІНФО

    Валерія явно знає, як зробити так, щоб про неї писали. А як же не писати, коли в кожному кадрі відчувається, що бути дружиною командира – це не тільки почесно, але й стильно. Така служба виявляється ще й фінансово вигідною, і байдуже що тратяться гроші, призначені на оборону України.

    Тільки на одному фото, Валерія Філімонова зуміла одягнути на себе ювелірних виробів ювелірного дому Van Cleef & Arpels на загальну суму близько 15 000 Євро та сумку бренду DOLCE & GABBANA ціною 2 000 доларів.

    Лук Валерії Філімонової на вкрадені у військових кошти: Браслет – 6000 Євро, Сережки – 5500 Євро, Підвіска – 3 700 Євро Сумка 2 000 Євро

    1-ше вересня у родині-корупціонерів Гринкевичів

    У родині-корупціонерів Гринкевичів, що нажились на українській армії,  також свято 1-шого вересня. Хоча назву школи вони не розкрили (можливо, щоб не занадто привертати увагу журналістів), але пані Ольга Гринкевич з чорною Hermes Birkin точно зробила акцент на своєму статусі, відправивши донечку до першого класу в Polo та з ранцем Burberry.

    Такий перформанс Гринкевичів досить красномовно показує, що вони ні каплі не жалкують  про вкрадені у Міноборони гроші та готові і надалі хизуватись отриманими в такий спосіб багатствами.

     

  • Корупційні схеми на впровадженні шкільної програми “Захист України” за участі Оксена Лісового, Інни Совсун та Олени Шиян

    Корупційні схеми на впровадженні шкільної програми “Захист України” за участі Оксена Лісового, Інни Совсун та Олени Шиян

    Уроки Захисту України від початку були частиною загальної шкільної програми, та викладались у кожній школі окремо. Згодом було прийнято рішення перенести викладання у так звані “осередки”, а сама програма стала “експериментальною”, що відкрило шлях для корупційних схем за участі Міністра освіти Оксена Лісового, депутатки від “Голосу” Інни Совсун та професійної грантоїдки Олени Шиян.

    Для розуміння порядку цифр про які йде мова, варто відзначити, що тільки у 2023 році на впровадження шкільної програми “Захист України” з державного бюджету було виділено 1,7 мільярдів гривень. Додатково, з місцевих бюджетів були виділені кошти кожним містом та областю.

    Суть афери в тому, програму “Захист України” трансформують зі “звичайної” в “експериментальну”, змусивши усі адміністрації та освітні управління написати від себе запит на участь. Відповідно до “експерименту”, який розтягується на 2 роки, навчання буде здійснюватись не в кожній школі окремо, а в так званих “осередках”: тобто усе фінансування на реалізацію програми буде проходити централізовано через “одні руки”.

    Створення так званих “осередків”, це не тільки виділення бюджету на підготовку викладачів курсу, але й кошти на закупівлю необхідного інвентарю та обладнаднання осередків.

    Показово, що немає чітких прописаних рекомендацій по закупівлі обладнання осередків, а освітянам рекомендують купувати це обладнання без оголошення тендерів. Згідно заяві МОН, осередки планують оснастити в тому числі комп’ютерними симуляторами управління дронами, інтерактивними лазерними стрілецькими тренажерами та інструментами для опанування правил домедичної допомоги. За інформацією наших джерел, рекомендації проводити закупівлі без тендерів  не випадковість: уже визначене коло пов’язаних з МОН постачальників, а в ціні врахований  “відкат”.

    З приводу бюджетів, виділених на підготовку викладачів курсу, зі слів Оксена Лісового наприкінці 2023 року на перенавчання вчителів “Захисту України” було виділено 100 мільйонів гривень. Пізніше в роз’яснені на сайті МОН щодо впровадження програми, ми зустрічаємо цифру в “понад 100 підготовлених тренерів”. Наразі важко сказати однозначно, яка саме кількість вчителів була підготовлена за 100 мільйонів гривень, і чи буде надалі збільшуватись бюджет на їх підготовку.

    Автором і науковим керівником програми “Захист України” значиться міністр Оксен Лісовий, він же підписав Наказ міністерства. Але на додатку з’являються ще підпис представника швейцарсько-українського фонду DECIDE Антоніни Макаревич та професора Львівського обласного інституту післядипломної освіти педагогічної освіти Олени Шиян, яка вже понад 10 років працює з грантами.

    У 2024 році Міністерство освіти до реалізації програми залучили швейцарсько-українську організацію DECIDE, яка спеціалізується на освітніх проектах в Україні за гроші Швейцарії. Серед партнерів DECIDE значиться  Громадська організація DOCCU, в якій з 2016 по 2018 рік Олена Шиян виступала координатором Швейцарсько-українського проекту “Розвиток громадянських компетентностей в Україні”.

    Що цікаво, чоловік Олени –  Роман Шиян є автором концепції “Нова українська школа”, яку було перероблено з російської програми “Наша новая школа”. Концепцію російської програми “Наша новая школа” розробляв рідний брат Романа Шияна – кандидат психологічних наук, доцент московського МГПУ Ігор Шиян.

    Не виключаємо, що частина наративів розроблена Ігорем Шияном для шкіл РФ, могла перейти також до програми “Захист України”, адже Роман Шиян входить до Команди підтримки реформ у Міністерстві освіти і науки України.

    У цій же історії з грантами зав’язана нардепка від партії  “Голос”  Інна Совсун, яка також являється одним із співавторів навчальної програми “Захист України”. Як повідомляють наші джерела в парламенті – ця програма чистий розпил грантових грошей протягом наступних двох років.

    З приводу реальної користі від впровадження експериментальної програми “Захист України”, приведемо думку Засновника Всеукраїнської асоціації освітніх проектів, екс-заступник Міністра економіки Андрія Близнюка, якою від поділився на своєму Фейсбук:

    “З цього року вони вирішили скасувати предмет “Захист України” в звичайних школах і ввести лише в окремих школах – Осередках, які обираються в територіальних громадах з розрахунку 80- 1999 учнів 10-11 класів на 1 осередок. І всі ці учні раз на місяць повинні їхати в ці Осередки, щоб вивчати Захист України там протягом дня (6 уроків,  що робити тим, хто хворіє і пропускає всі 6 уроків, не уточнюється. Якщо відпрацювати дистанційно, не зрозумілий сенс проекту. Якщо їхати оффлайн з іншою школою, в інший день, це величезний додатковий стрес для дитини).

    Тобто під час війни вивчення такого предмету, як Захист України, скорочується до 1 разу на місяць і учні мають їхати за десятки кілометрів до осередку, щоб це зробити.

    Навіщо? Бо виділено 1.5 млрд грн субвенцій на покращення вивчення цього предмету, і це – покращення.

    Осередки зможуть закупити додаткове обладнання і підвищити кваліфікацію вчителів своєї школи з цих предметів. Всі інші школи мають скасувати цей предмет у себе, бо його викладання не буде оплачуваним.

    Якщо експеримент виявиться невдалим, все ніби має повернутися взад, але це не точно, і після 2026 року, коли авторів експерименту вже не буде, як і субвенції.

    В зв’язку з цим у мене декілька питань до МОН:

    1. Чи можливо забезпечити безпеку життя та здоров’я близько 500 тис учнів, які в умовах тривог, блекаутів, бездоріжжя та інших воєнних ризиків розпочнуть масовий ранковий і вечірній рух до та з Осередків?

    Хто буде супроводжувати і відповідати за життя дітей(30 дітей в класі, 2-3 класи 10 і стільки ж 11, тобто сумарно майже 200 дітей від кожної школи їдуть або шкільними автобусами, якщо є, або громадським транспортом)? Наскільки доцільно організовувати такий рух у воюючій країні, і як ці стреси відобразяться на психоемоційному стані дітей, особливо, коли поруч приліт, чи громадський транспорт висадив їх тупо посеред дороги чи мосту під час тривоги?

    1. Чи не стануть осередки військової підготовки дітей військовою ціллю для ворога під час війни і ракетних обстрілів? Може Україна має зайві засоби ППО, щоб захистити кожен з цих Осередків, в кожному місті та селищі?
    2. Чи ефективно навчати учнів будь-якому предмету протягом одного дня на місяць, і чому б тоді не зробити це зі всіма предметами?
    3. Чому не можна обладнати всі школи необхідним обладнанням (до війни в Україні було 16 тис державних шкіл, зараз без врахування окупованих чи знищених, буде не більше 12 тис, тобто 1.5 млрд грн, це близько 100 -125 тис грн на кожну школу).”

    Як бачимо, з практичної точки зору введення експериментальної освітньої програми “Захист України” на базі так званих “осередків” не витримує критики. А ось що стосується “розпилу коштів” на програмах патріотичного шкільного виховання міністром та його найближчим оточенням – цим питанням мають зацікавитись детективи НАБУ.

  • Ірина Венедіктова продовжує займатись фінансовими схемами в інтересах Банкової, прикриваючись дипстатусом

    Ірина Венедіктова продовжує займатись фінансовими схемами в інтересах Банкової, прикриваючись дипстатусом

    Призначення Ірини Венедіктової Послом України в Швейцарській Конфедерації та в Князівстві Ліхтенштейн має досить умовне відношення до дипломатичної служби як такої. За інформацією наших джерел, основними завданням Венедиктової в Швейцарії є підтримка неформальних контактів в банківському секторі, задля проведення фінансових схем в інтересах Банкової.

    Ірина Венедиктова прийшла у велику політику в команді Володимира Зеленського, обралась у Верховну Раду, отримавши третій номер у списку партії “Слуга народу”. Всього за декілька років зробила карколомну кар’єру від викладача кафедри цивільно-правових дисциплін у Харкові до в.о. директора Державного бюро розслідувань, стала першою жінкою Генеральним прокурором та врешті решт перейшла на дипломатичну службу після призначення послом в Швейцарії.

    Секрет стрімкого злету “викладачки права з Харкова” пояснюється тими функціями, які Ірина Венедіктова виконує для команди Володимира Зеленського – це зв’язки із  зарубіжними банками та організація схем по виведенню грошей. Простіше кажучи – Венедіктова спеціалізується на відмиванні коштів в глобальних масштабах.

    Варто відзначити, що ази легалізації коштів Венедіктова отримала під час навчання міжнародному комерційному арбітражу, де здобула перші навички “як ховати і виводити гроші. Основні шляхи та схеми”. Надалі Ірина Венедіктова, разом з братом Сергієм Венедіктовим обслуговували інтереси харківської еліти. Зокрема консультували структури Арсена Авакова та його бізнес-партнера Ігоря Котвіцького. З урахуванням об’ємів чорного налу, який потрібно було легалізовувати для Авакова-Котвіцького, можна сказати що родинний підряд Венедіктових отримав і хорошу практику,  і відповідну репутацію у “вузьких колах”.

    ФОТО: Сергій Венедіктов працював в структурах Арсена Авакова та Ігоря Котвіцького

    У Харкові Ірина Венедиктова також відома співпрацею з кланом Кернеса-Добкіна.  Тісний зв’язок Кернеса і Венедиктової тягнеться ще з тих часів, коли Геннадій Адольфович лобіював призначення чоловіка Ірини Валентинівни – Колесника Дениса на різні керівні посади в органах внутрішніх справ і, в подальшому, в органах національної поліції Харківської області (Управління внутрішньої безпеки, Слобожанське управління кіберполіції).

    Саме завдяки роботі з екс-депутатом від Партії Регіонів Михайлом Добкіним, Ірина Венедіктова налагодила хороші контакти з Олегом Татаровим та Андрієм Портновим. Власне кажучи Портнов і рекомендував Веденіктову Андрію Богдану.

    Для Слуг Народу Ірина Венедіктова з самого початку була людиною, яка мала доступ до західних банків, можливості з обходу фінмоніторингу та виведенню значних  сум за кордон. Схожа функція, по роботі з офшорами покладалась на іншого члена зеленої команди Івана Баканова, що стало широко відомо завдяки витоку Pandora Papers.

    За інформацією наших джерел, Іван Баканов й досі має доступ до тих рахунків, які йому допомогли відкрити за кордоном. Загалом виводом активів в офшори на даний момент в команді Володимира Зеленського займається його давній друг та бізнес партнер – Сергій Шефір. Функціонал Ірини Венекдіктової трохи інший, пов’язаний з банківською системою.

    В даному контексті варто згадати дипломатичний скандал із затриманням у Швейцарії громадянина України з дипломатичним статусом, під час спроби проведення фінансових операцій за депозитними рахунками колишнього Credit Suisse (нині під контролем UBS Group AG), на які накладено фінансовий моніторинг Міністерства фінансів США. Затриманого було передано уповноваженим представникам посольства США, а скандал зам’яли.

    Власне кажучи, все стає на свої місця, якщо врахувати, що саме такого роду оборудки є основною роботою Ірини Венедіктової статусі Посла.

    Інших “досягнень” Венедіктової на диплужбі немає: напередодні Саміту миру стався дипломатичний провал України у Верхній палаті швейцарського парламенту, коли на початку червня було відхилено виділення Україні допомоги в $5,58 млрд, які планували передати на відновлення зруйнованої інфраструктури.

    Також була провалена робота по підготовці самого Саміту миру, де із початково запланованих 10 тез “формули миру”  Володимира Зеленського були озвучені тільки 3, та відсутні представники Китаю.

    Така недбалість Ірини Венедіктової в статусі Посла, викликала широкий резонанс у Верховній Раді та дискусії з приводу необхідності її відкликання.

    Водночас, Ірина Венедіктова залишається на дипслужбі незважаючи на серію провалів та явну некомпетентність. Ймовірно, з основним своїм завданням по легалізації коштів для Банкової Венедіктова повністю справляється.

  • За махінаціями із землями санаторію Жовтень в Конча Заспі на мільярд гривень стоїть Вадим Столар та “невідомі росіяни”

    За махінаціями із землями санаторію Жовтень в Конча Заспі на мільярд гривень стоїть Вадим Столар та “невідомі росіяни”

    Як повідомляють наші джерела в КМДА, за незаконним відчуженням земельної ділянки санаторію Жовтень в Конча Заспі стоїть Вадим Столар. Саме люди Вадима Столара лобіювали усі необхідні для захвату земель рішення в інтересах ТОВ “ДЕВЕЛОПМЕНТ СОЛЮШН”, яка асоціюється з Борисом Кауфманом та “не названими росіянами”.

    Мова йде про передачу  ТОВ “ДЕВЕЛОПМЕНТ СОЛЮШН” земельної ділянки площею 7,91 га з кадастровим номером 8000000000:90:400:0006, що розташована на 27 км Столичного шосе в Голосіївському районі Києва, в елітній Конча-Заспі. Земля належить санаторію “Жовтень” та була відчужена за шахрайською схемою, коли ніби-то в рахунок ремонту одного з корпусів будівельникам була передана земельна ділянка ринковою вартістю біля 1 мільярду гривень. Надалі “права” на ділянку були передані ТОВ “ДЕВЕЛОПМЕНТ СОЛЮШН”.

    Власниками “ДЕВЕЛОПМЕНТ СОЛЮШН” є кіпрська офшорна компанія “МЕКУДА ЛІМІТЕД” і громадянка Кіпру Христина Софоклеус, зареєстрована за адресою: Кіпр, 1043, Лімассол, Гермасогея, Гіасеміон, 4, квартира 21. Батько Андреас Софоклеус, також громадянин Кіпру і власник юридичної компанії “Софоклеус і Партнери”, що знаходиться на вулиці Саксаганського, 36-Д, є компаньйоном Бориса Кауфмана по ряду проектів.

    Компанія “Софоклеус і Партнери” спеціалізується на виведені бізнесу в офшори та легалізації доходів отриманих непідтвердженим шляхом. Наразі компанія працює як в Україні, так і в Росії, допомагаючи деяким українським екс-чиновникам перевести бізнес як в Европу, так і в РФ.

    Борис Кауфман, як і Вадим Столар мають стійкі бізнес-зв’язки з РФ, які залишаються робочими, незважаючи повномасштабне вторгнення Росії на території України у 2022 році.

    Так, багаторічним партнером Бориса Кауфмана по тютюновому бізнесу залишається, незважаючи на офійний продаж часткиу 2016 році, російський “збройовий барон” Ігор Кесаєв, власник російського військового заводу імені Дегтярьова. Також Кесаєв очолює благодійний фонд “Моноліт”, який підтримує працівників ФСБ РФ, зокрема, звільнених у запас, і членів їхніх сімей. Власне кажучи, окрім загальновідомих зв’язків з Кесаєвим, Борис Кауфман позиціонує себе “предствавником російського бізнесу” в Україні.

    Вадим Столар, який за інформацією наших джерел в КМДА, пролобіював незаконне відчуження земельної ділянки санаторію Жовтень у Конча Заспі, в 2023 році продав столичний бізнес центр Парус “фунту” православного олігарха Костянтина Малофєєва  – Максиму Кріппі. Максим Кріппа – багато років представляє інтереси Малофєєва, а після введення проти олігарха санкцій – став його “фунтом”, через якого Малофєєв скуповує активи. Ще однією причиною, через яку більшість активів олігарха оформляється на “фунтів” на кшталт Кріппи – судовий процес та розподіл майна в РФ через розлучення Малофєєва зі своєю дружиною.

    Раніше Костянтин Малофєєв, через компанію яка формально належить Максиму Кріппі, викупив маєток в Конча Заспі за 311 мільйонів гривень.

  • Клан Поворозника: Як заступник Кличка став частиною будівельних афер

    Клан Поворозника: Як заступник Кличка став частиною будівельних афер

    Микола Поворозник – Перший заступник голови Київської міської державної адміністрації розпочав свою кар’єру в столичній мерії в жовтні 2015 року з посади головного спеціаліста відділу у справах підприємництва. Пізніше став заступником начальника управління ліцензування, а згодом очолив це управління.

    Його робота була пов’язана з видачею ліцензій, що дозволяло йому отримувати додаткову винагороду за “прискорення процесу”. До прикладу, за ліцензію вартістю 255 гривень він міг брати до 5000 доларів. Поворозник також мав зв’язки з УБОП, що допомагало йому зберігати свою посаду, незважаючи на можливі корупційні практики.

    Микола Поворозник, формально не займаючись бізнесом, оформив сімейні компанії на свою дружину. Сам Поворозник є співзасновником Благодійного фонду «Ніхто, крім нас», який займається волонтерською та благодійною допомогою, що також може бути пов’язане з його фінансовими інтересами.

    Ще одним співзасновником фонду «Ніхто, крім нас» є Віктор Олександрович Білич – добре відома постать у Києві. Разом з Михайлом Голицею, Миколою Негричем та В’ячеславом Непопом його часто називають членом так званого «будівельного клану» в керівництві Київської міської державної адміністрації (КМДА). Цей клан, який утворився навколо будівельного бізнесу, зайшов у київську владу за часів мера-будівельника Олександра Омельченка і до сьогодні контролює найбільші будівельні компанії Києва, такі як «Житлоінвестбуд-УКБ», «Київміськбуд», «Фундамент» та інші.

    Віктор Білич народився 13 березня 1964 року в селі Святець Теофіпольського району Хмельницької області, тобто він односелець Миколи Поворозника. Дружина Віктора Білича, Наталія Миколаївна, працювала начальником Відділу по роботі з персоналом КМДА завдяки чоловікові та його односельцю Поворознику, а також є засновницею ТОВ «Сіті-Прайм».

    Віктор Білич раніше працював на Київському заводі «Антонов» і мав освіту авіаційного інженера. Після цього, у 1994 році, він став заступником керівника Київського Фонду державного майна, а з 2000 по 2006 рік очолював Головне управління з питань підприємництва КМДА. Саме Віктор Білич у 2001 році запросив Миколу Поворозника до свого управління, просуваючи його кар’єру. Відзначимо, що якщо інформація про «заробітки» Поворозника на видачі ліцензій відповідає дійсності, то частина цих грошей, ймовірно, діставалася і Біличу.

    При Леоніді Черновецькому Білич перейшов працювати в «Житлоінвестбуд», а Поворозник залишився в КМДА. У грудні того ж року Поворозник став начальником Головного управління з питань регуляторної політики і підприємництва, розширивши «торгівлю» дозволами та ліцензіями. У 2012 році він став заступником начальника Головного управління промислової, науково-технічної та інноваційної політики КМДА і продовжував очолювати відділ видачі дозволів. У 2013 році Поворозник став заступником начальника Департаменту промисловості та розвитку підприємництва КМДА, а через кілька місяців – директором Департаменту економіки та інвестицій КМДА.

    У січні 2016 року Поворозника призначили заступником голови КМДА з координацією департаменту економіки та інвестицій, бюджету та фінансів, податкової політики та банківської діяльності, а також тендерних закупівель. Це призначення здійснив Віталій Кличко. Дивно, що Поворознику завжди доручають посади, де гроші йдуть до рук, і хоча корупція процвітає, сам він виглядає як чесний службовець, що живе на зарплату.

    Поворозник довгий час залишався в тіні, і лише в 2016 році став фігурантом невеликого скандалу. Журналісти звернули увагу на його дорогий годинник Hublot Big Bang, вартість якого коливається від 6700 до 8400 доларів. Ця покупка виглядала особливо підозріло на тлі його декларацій, де він зазначав, що його річний дохід за 2015 рік складав всього 222 тисячі гривень, що відповідає вартості годинника. До того ж, його дружина Валентина Поворозник за 2015 рік заробила 36 тисяч гривень, а за 2016 рік – лише 27 тисяч гривень, незважаючи на те, що вона є співвласницею двох компаній.

    Поворозник також неодноразово отримував матеріальну допомогу з міського бюджету, в тому числі двічі у 2017 році. Це, ймовірно, стало для нього звичною практикою, адже у 2016 році він вже звертався за такою допомогою, стверджуючи, що вона необхідна для вирішення соціально-побутових питань.

    З грудня 2017 року Микола Поворозник став першим заступником мера столиці, фактично керуючи Києвом у відсутності Кличка. Призначення заступників голови КМДА узгоджуються з Кабінетом Міністрів. Микола Поворозник регулярноз  2015 року відвідує Кабмін з майже “приватними візитами”, що може свідчити про наявність там його “покровителів”.

    З ким ще пов’язаний Микола Поворозник? Співзасновником фонду є Геннадій Волянек, чия дружина Тетяна Валентинівна Волянек є головним економістом Департаменту банківського нагляду НБУ. Інший співзасновник фонду, Сергій Когут, володіє ТОВ «Спайс АС», яке займається оптовою торгівлею ліками в Києві і є протестантським проповідником. Когут був пов’язаний зі скандалом з закупівлею ліків для онкохворих у обхід системи ProZorro, який, за інформацією, намагався загасити Поворозник.

    Компаньйоном Валентини Поворозник по ТОВ «ЛЕСТА-А» є Олеся Козлова, дочка чиновника МЗС Володимира Козлова. Її компаньйон по ТОВ «Електронний розрахунковий центр» Дмитро Стеценко був радником Леоніда Черновецького, займаючись продажем залізничних квитків через термінали. Ще одним співзасновником цієї фірми був Олександр Густавович Вінницький – скандальний підприємець з обширними зв’язками, в тому числі з колишнім прем’єр-міністром Анатолієм Кінахом. Його дружина Людмила Денисюк, яка працювала в КМДА з 2006 по грудень 2014 року, прославилася низкою корупційних скандалів.

    У серпні 2016 року, за досить підозрілих обставин, пішов у відставку начальник КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» (БТІ) Василь Сенчук, який очолював установу протягом 15 років (з 2001 року). Відставка цього беззмінного керівника викликала безліч чуток, а справжні причини залишилися загадкою. За інформацією наших джерел, ініціатором цієї відставки став новий заступник мера Микола Поворозник, який відомий своєю здатністю ретельно маскувати свої наміри і дії.

    Київрада своїм рішенням №786 призначила відкритий конкурс на посаду нового директора БТІ. Але за три дні до конкурсу Поворозник, який контролює роботу столичного БТІ, призначив на цю посаду свого односельчанина Віктора Білича. Після звільнення з КГГА у 2006 році Білич працював у КП «Житлоінвестбуд – УКБ», одному з ключових підприємств будівельного клану Непопа-Негрича-Голиці-Білича, відомого також як «будівельна мафія». Логічно, що цей клан поставив свого представника на чолі БТІ.

    Білич, провівши масштабну чистку під приводом реорганізації та скорочення, призначив своїм заступником Дениса Гаврикова. Гавриков мав досвід роботи у приватних БТІ, зокрема в таких компаніях, як «Горспецексперт», «ЖилЕксперт», «БТІ-Столиця», «БТІ Юкрейніан Груп», «Всеукраїнське БТІ, реєстрації та оцінки нерухомого майна». Одна з його особливостей – видача самим собі довідок про відсутність кримінальної відповідальності, які він використовував для обману клієнтів приватних БТІ. Крім того, джерела SKELET-info стверджують, що Гавриков часто вживає наркотики і психотропні речовини, що може впливати на його адекватність.

    Отримавши посаду в державному БТІ, Гавриков ініціював укладення меморандуму про співпрацю з громадською організацією «Офіційне суспільство БТІ України», заснованою двома приватними БТІ, де він працював. Меморандум передбачав вільний доступ цієї організації до архівів столичного БТІ, навіть для «недопущення крадіжок». Це було досить дивно, враховуючи, що архіви БТІ охороняються МВД.

    Після цього Билич пішов у відпустку, офіційно призначивши Гаврикова в.о. начальника БТІ, а потім у відставку. Преса побачила в цьому прояв небажання Білича брати участь у корупційних схемах, але ця версія є сумнівною. Білич – авторитет у порівнянні з Гавриковим і міг легко його звільнити. Здається, Гавриков міг бути людиною Поворозника, який спробував реалізувати свою схему, але не знайшов спільної мови з Біличем. Однак, чому ж не призначити Гаврикова відразу на посаду начальника БТІ?

    Неофіційні джерела пропонують іншу, більш правдоподібну версію: будівельний клан вирішив взяти під контроль або навіть знищити столичне державне БТІ. Спочатку Поворозник призначив Білича, який розставив потрібних людей, а потім пішов у відставку, залишивши Гаврикова на чолі.

    У БТІ почалися проблеми: призначення на посади людей Гаврикова, зникнення документів, підробка документів, реєстрація «заднім числом», дорогий ремонт офісу приватною фірмою без тендера (незаконно). Гавриков швидко опинився в скандалі, і обурені ним люди звернулися до Кличка. 25 січня 2017 року новим в.о. начальника БТІ став Микола Сушка, але він пробув лише дві тижні. Поворозник приклав зусилля, і 10 лютого 2017 року замість Сушки в.о. начальника БТІ стала Надія Ященко, одна з найстарших працівників БТІ, яку Гавриков зробив своїм заступником. Ященко продовжила справи Гаврикова: розірвала договір з МВД про охорону і уклала новий з приватною фірмою, що дозволило корупціонерам отримати доступ до архівів БТІ, проводила тендери в обхід системи ProZorro, уклала мільйонний контракт на закупівлю комп’ютерів з фірмою, засновником якої є росіянин.

    Однак найбільше насторожує те, що і при Гаврикові, і при Ященко в БТІ часто з’являється Юлія Петрощук – особа з багатим кримінальним минулим. Її чоловік був засуджений за шахрайство з нерухомістю, а сама вона працює в цьому бізнесі «неофіційно», є зв’язковою між «чорними ріелторами», шахраями, приватними фірмами і державними установами. Її поява в головному столичному БТІ, де архіви опинилися в руках корупціонерів, схожа на запуск лисиці в курник. Петрощук також часто бачать не тільки в БТІ, але й у КМДА, де вона відвідує Миколу Поворозника, який навіть видав їй постійний пропуск.

    Отже, столичне БТІ стало центром масштабної афери, де з одного боку присутні «чорні ріелтори», з іншого – перший заступник голови КМДА Поворозник, а за всім цим стоїть «будівельна мафія».

    Справа про Хабарництво

    14 квітня 2020 року співробітники СБУ зафіксували факт вимагання хабара у 125 тисяч доларів (понад 3 мільйони гривень) від представника будівельної компанії Миколою Поворозником через посередника.

    Посадовець вимагав гроші за вплив на рішення щодо погодження містобудівних умов і обмежень. Спеціалісти СБУ затримали посередника після отримання частини хабара в сумі 60 тисяч доларів.

    Згідно із задокументованими даними, посередник діяв за вказівкою та узгодженням з Миколою Поворозником. Разом вони планували отримати також 246 тисяч доларів за інший будівельний проект. Також в рамках розслідування СБУ провели обшуки у КМДА.

    Тоді ж Микола Поворозник був відсторонений від посади першого заступника голови КМДА.

    Але вже через рік заступник мера га своїй сторінці в Facebook повідомив, що досудове розслідування у його справі завершено і справа передана до суду з обвинувальним актом.

    Поворозник заявив, що не є стороною кримінального провадження, і наголосив, що ані він, ані інші працівники КМДА не є учасниками справи. Для підтвердження своїх слів він оприлюднив відповідь на запит від керівника слідчого управління СБУ в Києві Ігоря Хоменка.

    Чиновник також повідомив, що подав заяву про поновлення на посаді міському голові Києва Віталію Кличку. “Я готовий повернутися до виконання своїх обов’язків і вважаю, що моє поновлення буде справедливим і законним”, – зазначив Поворозник.

    Розкрадання на ремонті військового шпиталю

    Весною цього року Кличко та Поворозник здійснили філігранну схему – вкрали гроші на ремонті військового шпиталю, а потім взяли на контроль розслідування факту завищених цін і показали себе господарниками, що економлять державні кошти.

    У січні 2023 року Київський міський клінічний шпиталь ветеранів уклав угоди на ремонт приміщень 1, 2, 3 та 12 поверхів на загальну суму 288 мільйонів гривень з генеральним підрядником ТОВ «Абсолют-клімат».

    24 січня у системі «Прозорро» з’явилось повідомлення про розірвання угоди на ремонт фасаду лікарні на суму 504 мільйони гривень. Причини розірвання угоди не уточнюються, відомо лише, що розрив відбувся за згодою сторін.

    Але повернемось до угод на суму 852 мільйони гривень. На цих поверхах створюють реабілітаційний центр для військових, поранених на війні з Росією.

    Хронологія тендерів на ремонт шпиталю:

    • UA-2023-11-10-015097-a – ремонт 12-го поверху: 72 015 000 грн (19.01.2024)
    • UA-2023-11-10-015072-a – ремонт 3-го поверху: 72 070 500 грн (19.01.2024)
    • UA-2023-10-26-014687-a – ремонт 2-го поверху: 71 835 000 грн (10.01.2024, можливе нікчемне через порушення строків укладання)
    • UA-2023-11-03-013515-a – ремонт 1-го поверху: 71 760 000 грн (18.01.2024)
    • UA-2023-08-24-010456-a – ремонт фасадів, покрівлі та заміна вікон головного корпусу: 504 232 927 грн (03.10.2023, розірвано 24.01.2024)
    • UA-2023-08-24-010357-a – ремонт 11-го поверху: 71 883 600 грн (04.10.2023)
    • UA-2023-08-16-012487-a – ремонт 9-го поверху: 71 835 000 грн (14.09.2023)
    • UA-2023-08-08-011411-a – ремонт 10-го поверху: 71 889 000 грн (05.09.2023)
    • UA-2023-07-03-010804-a – ремонт 8-го поверху: 71 950 800 грн (28.07.2023)
    • UA-2023-06-21-001686-a – ремонт 7-го поверху: 71 860 500 грн (21.07.2023)
    • UA-2023-06-06-010591-a – ремонт 6-го поверху: 72 064 500 грн (27.06.2023)
    • UA-2023-05-29-013946-a – ремонт 5-го поверху: 72 301 500 грн (19.06.2023)
    • UA-2023-05-25-014262-a – ремонт 4-го поверху (коригування): 16 255 740 грн (25.05.2023)
    • UA-2022-12-05-017914-a – ремонт 4-го поверху: 45 159 286 грн (23.12.2022)

    У грудні «Центр протидії корупції» подав заяву до Офісу Генерального прокурора, яку було скеровано до НАБУ, щодо цих закупівель. Раніше «Наші гроші» виявили завищення цін на будівельні матеріали в кошторисах ремонту шпиталю.

    Зокрема, у ремонті 1, 3 та 12 поверхів було виявлено завищені ціни на матеріали. Легковирівнювальна стяжка Cerezit CN-178 у нових угодах коштує 33,7-34,8 грн/кг, тоді як у «Хенкель Баутехнік (Україна)» вона продається по 25,2 грн/кг, а у «Інтербудсервіс» – по 21,5 грн/кг.

    Лінолеум для цих поверхів оцінюють по 2 424 грн/кв. м, що більше ніж у два рази дорожче, ніж у угоді на ремонт 4-го поверху, де його вартість була 1 031 грн/кв. м.

    Плити стельові «Армстронг» для нових поверхів враховані по 906 грн/кв. м, тоді як для 4-го поверху ці плити оцінювались у 426 грн/кв. м.

    Загальна переплата за цими матеріалами на 1, 3 та 12 поверхах становить близько 13 мільйонів гривень, що могло б забезпечити щоденне триразове харчування пацієнтів шпиталю протягом року.

    Ціни на інші матеріали в ремонті також були значно завищені. Наприклад, алюмінієві композитні панелі для фасаду закуповували по 5 674 грн/кв. м, тоді як в «Епіцентрі» їх ціна варіюється від 566 до 1 356 грн/кв. м. Сталеві радіатори замовляли по 14 912 грн, хоча в магазинах «Ромстал Україна» та «Тепло Опт» їх ціна становила 6 008 грн.

    «Наші гроші» зацікавились таким стрибком і подали запити щодо цін будматеріалів Госпіталю ветеранів, Департаменту охорони здоров’я КМДА і міському голові Віталію Кличку, який у липні особисто перевіряв, як іде ремонт. Однак жоден з адресатів такої інформації не надав.

    Відтак до них полетіли запити вже від народного депутата Ярослава Юрчишина ( партія “Голос”).  Віталій Кличко не зміг відмовити нардепу і надав підсумкові відомості ресурсів. Вочевидь його підлеглі знали, які відкриття зроблять «Наші гроші» у цих документах. Тому в супровідному листі вказали, що мер особисто не має відношення до цієї історії, а Департамент здоров’я і комунальний госпіталь самостійно виконують покладені на них функції.

    Але вже в липні 2024 виявилось, що координацію роботи Департаменту охорони здоров’я КМДА здійснював перший заступник голови КМДА Микола Поворозник.

    У квітні 2024 року Віталій Кличко вирішив очолити “боротьбу з розкраданням”:  голова Києва звернувся до НАБУ з результатами внутрішнього аудиту ремонту госпіталю. Аудитори виявили порушення на суму 820 тисяч гривень, які вже були усунені шляхом коригування документації та монтажу обладнання. Замовник також розірвав договір на ремонт фасадів, покрівлі та заміни вікон на суму 102,19 мільйона гривень, щоб уникнути подальших ризиків втрат.

    Кумівство

    Створивши клан при КМДА Микола Паворозник почав допомагати і своїм родичам.

    Наприклад невістка Поворозника виграла тендери на 560 млн гривень. Про це розповів колишній радник мера Києва Бахматов.

    Скромна журналістка Олександра Ринг у 2017 році (коли Поворозник став першим заступником) раптово вирішила змінити рід діяльності та стала співзасновницею ТОВ «Нідком», яке займається будівництвом.

    Цю суму компанія отримала на 21 тендері в період з 2019 по липень 2021 року. За підрахунками Бахматова, навіть без врахування відкатів і розкрадань родина Поворозника заробила на цих підрядах не менше ніж 100 млн грн.

    Але хіба можна повірити, що чиновники і їхні партнери не вкрали нічого? Ймовірно, реальний прибуток родини першого заступника Кличка перевищив 250 млн гривень.

    Цікаво, що офіційно син Поворозника одружився з Олександрою лише в 2020 році, і через два тижні вона відмовилася від участі в «Нідкомі», щоб не піддавати підозрі своє прізвище.

    Виїзд за кордон

    Також Поворозник регувлярно користується службовим становищем для безперешкодного виїзду за кордон під час війни. Він сім разів виїжджав з воюючої країни і щоразу мужньо повертався (на відміну від іншого заступника мера, Костянтина Усова, який після виїзду на навчання до США минулого літа більше не з’являвся на Хрещатику, 36).

    Дати виїздів Миколи Поворозника за кордон: 18.09.2022, 02.10.2022, 25.11.2022, 14.12.2022, 25.03.2023, 26.04.2023 та 17.06.2023. Він подорожував за листами з КМВА та на підставі законодавства про відрядження чиновників, нібито у службових справах. При цьому лише перший перетин кордону здійснювався автотранспортом – мікроавтобусом. Всі інші подорожі Поворозник здійснював залізничним транспортом.

  • Матвій Бідний перетворив Міністерство спорту на «золоте дно» для обраних, або “як правильно розподілити 11 мільярдів”

    Матвій Бідний перетворив Міністерство спорту на «золоте дно» для обраних, або “як правильно розподілити 11 мільярдів”

    Україна – країна великих талантів і ще більших можливостей для… ну, скажімо, креативного підходу до розподілу державних коштів. Ось вам чудовий приклад – Міністерство молоді та спорту, яке за 2023-2024 роки отримало цілих 11 мільярдів гривень. Вражає, чи не так? Звісно, з цієї суми аж 2 мільярди було виділено на підготовку спортсменів до Олімпійських ігор. І тепер, можна сміливо сказати, що кожна медаль на цих іграх коштуватиме, мабуть, як золота статуетка Оскара. Але, не хвилюйтеся – у кожного титулованого або перспективного спортсмена є свій спонсор. То нащо взагалі витрачати гроші? Це ж просто можливість проявити щедрість держави!

    Ось, наприклад, візьмемо для аналізу свіженького представника спортивної еліти — в.о. міністра молоді та спорту Матвія Бідного. Ще вчора мало кому відомий державний службовець, сьогодні він вже опікується долею наших олімпійських надій. Але перед тим як ми потрапимо в солодкі обійми ейфорії від цього кадрового досягнення, давайте зануримося в маленький, але смачний факт: Бідний був призначений після того, як попередній міністр Вадим Гутцайт «добровільно» пішов з посади. Ну, знаєте, добровільно, як то кажуть, з примусу.

    Матвій Бідний перетворив Міністерство спорту на «золоте дно» для обраних, або "як правильно розподілити 11 мільярдів"
    Заява Гутцайта

    Так, Гутцайт, який ледь встиг посидіти у своєму міністерському кріслі, встиг також «оскандалитися» зверненням до президента Міжнародного олімпійського комітету. Але не через те, що зробив щось погане, ні — він лише намагався повернути у спорт представників так званих «організацій» з окупованих територій. Це, мабуть, був його креативний спосіб показати, що спорт — поза політикою. Але чомусь ніхто не оцінив його благородного наміру, і вже за місяць він опинився на виході з міністерства.

    А хто ж його замінив? Матвій Бідний — той самий, що ще вчора був «порядним» заступником і обіймав різноманітні посади з 2016 року. Ну, майже молодий і перспективний кадр, якби не одне «але».

    Бідний, який сидів на схемах з 2020 року, отримав усю владу над фінансами після відставки Гутцайта. Наприкінці 2023 року між Гутцайтом і Бідним виник конфлікт через розподіл “відкатів” за проекти, закриті наприкінці року. Ці проекти були ініційовані Гутцайтом, але гроші на них вже витрачав Бідний, який не збирався ділитися з колишнім шефом. Виникає конфлікт. Це було б епічне кіно, якби не реальність.  На боці Гутцайта були його міжнародні зв’язки (включаючи бізнес-інтереси в Росії) і підтримка бандитського світу України, тоді як Бідного підтримували політики, пов’язані з Партією регіонів, включаючи Татарова, який прикривав його діяльність. Ситуація досягла такого рівня, що обидва звернулися до Офісу Президента, але їм було рекомендовано знайти компроміс.

     Спортивні тренувальні збори або “як прожити на 20% від заявленої суми”

    І під керівництвом Бідного Міністерство молоді та спорту перетворилося на креативну лабораторію для розробки корупційних схем. Один із найпопулярніших напрямків – це тренувальні збори та змагання. Ось вам реальна картина: за документами – одномісні номери, триразове харчування з шведським столом. На практиці – двомісні номери, порційне харчування і ще добре, якщо воно буде триразовим. Різниця в грошах? Правильно, вона йде на “непередбачувані витрати”. А найкращий приклад – чемпіонат України зі спортивної гімнастики. Стелла Захарова просила 10 мільйонів гривень, але експерти сміються – реальна вартість не більше 1,5 мільйона. А от як витратити решту 8,5 мільйона – це вже мистецтво.

    Ще один напрямок – це замовлення додаткових промоцій. Наприклад, виступ Джамали на Олімпійських іграх обійшовся в 10 тисяч доларів. “Так це ж Джамала!” – скажете ви. Але от невдача – Леді Гага виступала абсолютно безкоштовно. І чим вона гірша? Просто, мабуть, не зрозуміла, що можна було б трохи заробити. Ну а що ж? В наш час треба бути розімнішою!

    Матвій Бідний: політичні зв’язки та сімейні скандали

    Матвій Бідний перетворив Міністерство спорту на «золоте дно» для обраних, або "як правильно розподілити 11 мільярдів"
    Дашутіна з Бідним

    Бідний не лише майстер у фінансових схемах, а й у виборі родичів. Він, як з’ясувалося, має доволі цікаві сімейні зв’язки, які заслуговують на увагу. Його дружина Вікторія Дашутіна – донька відомого бізнесмена і колишнього надепа від «Партії Регіонів» Григорія Дашутіна. Вікторія живе у Словенії, де керує сімейним підприємством. Саме на неї оформлено чисельне майно сім’ї в.о. міністра. У деклараціях він вказував і родинні зв’язки з Вікторією Дашутіною та спільне майно зі скандальним Григорієм Дашутіним.

    Матвій Бідний перетворив Міністерство спорту на «золоте дно» для обраних, або "як правильно розподілити 11 мільярдів"
    Декларація Бідного

    А тепер цікаво: у червні 2023 року Дашутін був затриманий правоохоронцями за звинуваченнями у створенні злочинної організації та сприянні державі-агресору. Згідно з матеріалами кримінальної справи, продукція підприємств Полтавського трубомеханічного заводу та “ВНДІкомпресормашу” Дашутіна постачалася до російської федерації та Білорусі. Правоохоронці з’ясували, що промислово-інноваційна група компаній, яка належить родині колишнього народного депутата Дашутіна, з 2014 року постачала державним підприємствам Росії високоефективні вузли, агрегати та деталі пневматичного обладнання. Компресори та компресорні установки, вироблені цією групою, є важливими компонентами для бойових залізничних ракетних комплексів 15П961 “Молодець”, що знаходяться на бойовому чергуванні у складі ракетних військ стратегічного призначення РФ.

    Матвій Бідний перетворив Міністерство спорту на «золоте дно» для обраних, або "як правильно розподілити 11 мільярдів"
    Схема поставок

    Вікторія Дашутіна офіційно є власницею кількох компаній, серед яких ТОВ “СОЛАР НСВ”, ТОВ “ДА 4”, концерн “НІКМАС” та АТ “КДРМЗ”. Всі ці компанії також належать родині Дашутіних, включаючи Григорія Дашутіна, Раїсу Дашутіну та Артема Дашутіна.

    Матвій Бідний перетворив Міністерство спорту на «золоте дно» для обраних, або "як правильно розподілити 11 мільярдів"

    Незважаючи на заяви про вихід Вікторії з родинного бізнесу, дані платформи YouControl показують, що вона досі є активним власником. А це означає, що сімейні зв’язки Бідного і Дашутіних залишаються міцними, і це не може не викликати занепокоєння.

    Матвій Бідний перетворив Міністерство спорту на «золоте дно» для обраних, або "як правильно розподілити 11 мільярдів"
    Дашутіна з батьком

    Але це ще не все. Виявилося, що тесть Бідного мав тісні зв’язки з російськими військовими підприємствами. Протягом перших 16 місяців повномасштабної війни його підприємства постачали до росії комплектуючі на суму понад 160 мільйонів гривень.

    До речі, сам Бідний в минулому він був помічником-консультантом у нардепа Андрія Портнова, колишнього заступника голови Адміністрації президента Януковича. І хоча він запевняє, що вже давно не підтримує контактів з Портновим, але тут питання чи можна вірити просто на слово?

    Висновок: Спорт – це бізнес, а не забавка!

    Звичайно, спорт – це серйозно. А якщо у вас є доступ до бюджетних коштів – то це ще й прибутково! На жаль, на цьому тлі питання розвитку спорту в Україні відходять на задній план. Головне – щоб усі отримали свою долю. І хто знає, можливо, у майбутньому побачимо ще більше таких талановитих управлінців, які зможуть зробити спорт дійсно “прибутковим”. Але вже не для держави чи спортсменів, а для себе, улюблених.

  • Екс-міністр Володимир Омелян числиться в ЗСУ, але фактично не перебуває на службі

    Екс-міністр Володимир Омелян числиться в ЗСУ, але фактично не перебуває на службі

    Володимир Омелян – український дипломат, екс-міністр інфраструктури, майор ЗСУ, як виявилось, ні дня не служив по-справжньому, що не завадило йому отримувати “бойові” за перебування на передовій та роздавати чисельні інтерв’ю на тему: “як правильно воювати”.

    З початком повномасштабного вторгнення РФ, багато “патріотично налаштованих” представників еліт записалися на фіктивну службу до лав ЗСУ. Не став винятком й Володимир Омелян, спочатку записавшись в 206-й, а потім 251-й батальйон ТрО.

    У червні 2023 року батальйон було відправлено на передову. Як тільки про це стало відомо, Володимир Омелян відразу перевівся до іншого підрозділу цієї ж військової частини, але вже на Рівненщині, тим самим убезпечивши себе в тилу. Після чого відразу відправився відпочивати на острів Крит. Дозвіл на відпустку на 17 днів був виданий Омеляну 21 липня 2023 року полковником Сергієм Каспровим.

    На ці факти звернув увагу  у своєму Facebook журналіст Євген Плінський. “Прямо напередодні відпустки підрозділ Омеляна, а саме у червні 2023 року, було відправлено на передову. Пана Омеляна одразу перевели до іншого підрозділу цієї ж військової частини, але вже на Рівненщині, тим самим зберігши його в тилу. Ну і як після такого нервового стресу не відпочити”? – написав Плінський.

    Також журналіст опублікував довідку, датовану 19 липня, в якій командування надає дозвіл Омеляну на поїздку до острова Кріт (Ретімно).

    “Ні, відпустка – звичайно, справа свята, особливо для наших захисників. Але тут справа трохи інша. По-перше, бійці підрозділу, в якому “служить” Омелян, кажуть, що назвати його перебування у підрозділі службою дуже складно. Вони запевняють, що більшість часу цей шановний пан займається особистими справами за місцем проживання”, – зазначає Євген Пілінський .

    За інформацією Плінського, Омелян 21 липня виїхав із України через пункт пропуску “Устилуг” на кордоні з Польщею.

    Новий виток скандалу навколо “фейкової служби” уже майора Володимира Омеляна розгорівся у липні 2024 року, після того як в ЗМІ потрапила інформація про проведення слідчими 3 відділу ТУ ДБР у місті Києві низки обшуків у кримінальному провадженні, зареєстрованому за фактом ухилення Омеляна від військової служби, незаконного отримання додаткової винагороди за безпосередню участь у бойових діях і незаконного отримання ним посвідчення учасника бойових дій.

    Обшуки були проведені одночасно у Вишгородському районі Київської області, за місцем тимчасової дислокації 206 об ТрО, де Омелян рахувався на службі з кінця лютого до середини жовтня 2022 року; у Каневі, за місцем тимчасової дислокації 251 об ТрО, у складі якого Омелян у березні 2023 року, начебто, захищав Бахмут; у Києві, де знаходилась 241 обр ТрО, до складу якої входять 206 і 251 батальйони; у Сарнах, де дислокувалась 104 обр ТрО, у який Омелян рахувався на час проведення обшуків, а також за місцем проживання командира 104 обр ТрО та самого Омеляна.

    Відповідно до фабули справи у березні 2023 року 251 об ТрО отримав наказ висунутись з Канева під Бахмут. Довідавшись про це, начальник групи планування штабу майор Омелян відправився на Схід, але не на місце дислокації, а до готелю в Краматорську. За інформацією, отриманою слідчими від оператора мобільного зв’язку, телефон Омеляна жодного разу не з’явився не тільки на основному командному пункті батальйону, але навіть на запасному, у глибокому тилу. Втім, це не завадило начальнику штабу 251 об ТрО нарахувати Омеляну додатково 100 тис. грн на місяць “за безпосередню участь у бойових діях” і видати Омеляну довідку ф.6 для отримання посвідчення УБД.

    У ході обшуків були допитані військовослужбовці штабу 251 об ТрО, які підтвердили, що під час перебування на Бахмутському напрямку вони його ні разу не бачили. Також цікаво, що під час обшуку вдома в майора Омеляна були знайдені дві гранати Ф-1, очевидно, вкрадені Омеляном у військовій частині, походження яких екс-міністр пояснити не зміг. Після чого в ЄРДР був внесений ще один епізод – за ст.263 КК України. На думку журналіста Володимира Бойко, уникнути кримінальної відповідальності Омеляну вдалось давши хабар керівництву ДБР.

    Як бачимо, Володимир Омелян в своєму прагненні повернутись до влади готовий відкрито брехати українському суспільству про свою начебто службу в ЗСУ. Спекулюючи на темі війни, Омелян майже щодня дає коментарі журналістам у військовій формі, хоча насправді є звичайним “ухилянтом” який у військовий час може дозволити собі виїзд за кордон та елітний відпочинок на Кріті. А його “особистий фронт” проходив не далі готелю в Краматорську, в той час коли бійці його підрозділу гинули в Бахмуті.

  • Матвій Бідний: міністерська посада під патронажем Банкової та родинні зв’язки з РФ

    Матвій Бідний: міністерська посада під патронажем Банкової та родинні зв’язки з РФ

    Матвій Бідний був призначений в.о. міністра молоді та спорту України 9 листопада 2023 року, і як вдалось вияснити редакції нашого видання, не завдяки професійним досягненням, а завдяки дружбі з особистим фітнес-тренером Володимира Зеленського – Вадимом Данільченком.

    До міністерського крісла Матвій Бідний трудився директором Департаменту фізичної культури та неолімпійських видів спорту Міністерства молоді та спорту України, а раніше числився помічником-консультантом народного депутата України Андрія Портнова. Але стрімкому кар’єрному взлету Матвій Бідний зобов’язаний саме Вадиму Данільченко.

    Проте насправді важко сказати, хто кому зобов’язаний більше, адже завдяки Матвію Бідному у розпорядженні президентського фітнес-тренера опинилось ціле міністерство. Як вияснили журналісти, без участі Вадима Данільченко в Міністерстві молоді та спорту не проходить жодна нарада. За інформацією наших джерел, Данільченко також курує фінансові потоки в міністерстві, а також затверджує всі ключові призначення.

     

    Про родинні зв’язки з РФ Матвія Бідного

    У 2019 році Матвій Бідний розлучився зі своєю дружиною Інною, а у його декларації з’явилася Вікторія Дашутіна, донька колишнього нардепа Григорія Дашутіна. Дашутіна небезпідставно підозрюють у співпраці з російськими державними підприємствами після 2014 року, і навіть після 24 лютого 2022 року.

    Ця історія отримала розвиток коли Матвій Бідний, опублікував свої декларації за 2022 та 2023 роки. Виявилось, що його дружина, Вікторія Дашутіна, також володіє будинком у Гурзуфі, в окупованому Криму, площею 1086,9 квадратного метра, та ділянкою в цьому районі (1228 квадратних метрів). Ця нерухомість була придбана до окупації Криму.

    У 2022 році Вікторія переїхала до Словаччини та орендує квартиру в Братиславі.

    В останній декларації Вікторія Дашутіна не вказала свої частки у сімейних фірмах. За даними аналітичної платформи YouControl, вона є співвласницею ТОВ «Солар НСВ», Концерну «Нікмас» та ПрАТ «Київський дослідний ремонтно-механічний завод». Можливо, керівництво компаній ще не оновило дані у Мін’юсті. У декларації заступника міністра за 2021 рік зазначено, що Вікторія Дашутіна була співвласницею ТОВ «ДА4» (25%), кінцевим бенефіціаром таких компаній:

    • ТОВ «НІКМАС Інжинірінг»,
    • ТОВ «Домініон Бізнес Парк»,
    • ТОВ «Укратехносинтез»,
    • ТОВ «Торговий дім НІКМАС»,
    • Концерн «НІКМАС»,
    • Полтавський турборемонтний завод,
    • Науково-виробниче акціонерне товариство «ВНДІкомпресормаш»,
    • Київський дослідний ремонтно-механічний завод,
    • Глухівський завод «Електропанель»,
    • АТ «Укрросметал»,
    • ТОВ ДБП «Ріал Естейт»,
    • ТОВ «Солар НСВ»,
    • АТ «Київська книжкова фабрика»,
    • ТОВ КУА «Укрросметал-Інвест»,
    • ТОВ «Укрростурбоенерго»,
    • ТОВ ВНІК «Укрросінжиніринг».

    Батько Вікторії – Григорій Дашутін, екс-нардеп (1998-2005 рр), заснував бізнес-імперію, співвласниками якої є його дружина, син та донька. У червні 2023 року Григорія Дашутіна затримали правоохоронці та оголосили підозру у «створенні злочинної організації» і «пособництві державі-агресору». Продукція Полтавського турбомеханічного заводу та «ВНДІкомпресормашу», що належать родині Дашутіних, постачалася до Росії та Білорусі. За даними слідства, за перші 16 місяців повномасштабної війни ці підприємства поставили до Росії комплектуючих на суму понад 160 млн грн. Обшуки на підприємствах сім’ї Дашутіних тривали продовж 2022-2023 років. Брат Вікторії Дашутіної під час війни працював економічним референтом у посольстві України в Індії. За рішенням Київського апеляційного суду частину сімейних підприємств передали в управління державному агентству АРМА.

    Вікторія Дашутіна також фігурує у справі про державну зраду свого батька, тож вимушена переховиватися за кордоном. Крім того, у 2023 році екс-нардеп Ігор Мосійчук оприлюднив матеріали справи, які свідчать, що Дашутін діяв не один, а через дочку Вікторію.

    Тільки завдяки другу приближеному до Президента Володимира Зеленського та  зв’язкам в Офісі генерального прокурора Матвій Бідний зміг “врятувати” дружину від кримінального переслідування